Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Роль судів у здійсненні правосуддя (реферат)

ПЛАН

Вступ

1. Поняття судової влади, її завдання

2. Поняття і головні риси правосуддя

3. Суд як орган судової влади

Висновки Список використаної літератури

Вступ

У ст. 124 Конституції та ст. 5 Закону про судоустрій зазначено, що здійснення правосуддя відбувається виключно судами. Суд є єдиним державним органом, який здійснює від її імені правосуддя.

Ніякий інший орган держави, крім суду, не вправі взяти на себе функцію здійснення правосуддя і не вправі постановити іменем України вирок, рішення у кримінальній, цивільній, господарській, адміністративній справі. Функції суду не можуть бути делеговані іншому органу або посадовій особі.

Навіть в умовах введення на території надзвичайного стану правосуддя здійснюють суди, утворені відповідно до Конституції. Забороняється на такій території утворювати позасудові органи або інші суди, а також спрощувати форми судочинства у діючих судах (Закон про надзвичайний стан).

Ніякий інший орган не має таких повноважень, як суд для прийняття судового рішення. Це забезпечує найбільші можливості саме для суду щодо повного встановлення всіх обставин кожної справи.

Дана засада судочинства деталізується у галузевому процесуальному законодавстві. Зокрема, стосовно розгляду кримінальних справ вказане положення деталізовано у ст. 15 КПК, в якій передбачено, що ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону.

Положення про те, що правосуддя здійснюється виключно судами, означає також, що судові рішення як ті, що набрали законної сили так і ті, що не набрали законної сили може скасувати чи змінити лише вищестояща судова інстанція – апеляційна чи касаційна, у порядку апеляційного чи касаційного провадження. Третейські суди та Міжнародний комерційний арбітраж не є судовими органами, а отже не здійснюють функцію правосуддя.


1. Поняття судової влади, її завдання

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Це положення зафіксовано в Конституції України, з нього ж починається закон України "Про судоустрій України". В цій статті піде мова про судову владу.

Судова влада — незалежна влада, що охороняє право, висту­пає арбітром у спорі про право, відправляє правосуддя.

Відповідно до Конституції України (ст. 126) судові органи виконують свою функцію незалежно від законодавчої і виконавчої влади, в установлених Конституцією межах і згідно з законами України.

Судова влада є самостійною, незалежною сферою публічної влади й становить сукупність повноважень по здійсненню правосуддя, тлумаченню норм права, з відповідними контрольними повноваженнями спеціальних органів – судів.

Поняття судової влади містить два основні компоненти:

- цю владу можуть реалізувати тільки спеціально вповноважені органи (суди);

- ці органи наділені тільки їм притаманними повноваженнями.

Судову владу реалізують через:

- здійснення правосуддя;

- конституційний контроль;

- контроль за додержанням законності та обґрунтованості рішень і дій державних органів і посадових осіб;

- формування органів суддівського самоврядування;

- роз'яснення судам загальної юрисдикції актів застосування законодавства;

- утворення державної судової адміністрації.

Здійснення судової влади за змістом є значно ширшим, ніж відправлення правосуддя. Судову владу реалізують у діях суду, які не пов'язані з розглядом справ. Це організаційні та інформаційно – аналітичні дії (узагальнення судової практики, аналіз судової статистики, вирішення скарг позивачів, відповідачів, обвинувачених, адвокатів, направлення окремих ухвал у державні органи, установи, організації).

Судову владу можна визначити як самостійну на незалежну гілку державної влади, яка створена для вирішення на основі закону соціальних конфліктів між державою та громадянами, самими громадянами, юридичними особами; контролю за конституційністю законів; захисту прав громадян в їх відношеннях з органами виконавчої влади та посадовими особами, контролем за додержанням прав громадян при розслідуванні злочинів та проведенні оперативно – розшукової діяльності, встановленням найбільш значущих юридичних фактів.

Судова влада в Україні реалізується шляхом правосуддя в формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним судом та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

З позицій реалізації права правосуддя і судова влада — поняття не тотожні.

2. Поняття і головні риси правосуддя

Згідно з конституційним принципом розподілу державної влади однією з її гілок є судова влада, яка покликана здій­снювати правосуддя в Україні.

Правосуддя — вид державної діяльності, за допомогою якої розглядаються і вирішуються питання, пов'язані з пору­шенням норм права. Тому воно здійснюється від імені дер­жави спеціально уповноваженими органами — судами, які на судових засіданнях розглядають у встановленому зако­ном порядку кримінальні, адміністративні, цивільні, судові та інші категорії справ.

Це положення дістало конституційне правове закріплен­ня у розділі VIII Основного Закону "Правосуддя".

Більш детально засади організації судової влади та заса­ди здійснення правосуддя в Україні визначені в Законі Ук­раїни "Про судоустрій України" від 2 лютого 2002 р.

Відповідно до засад організації судової влади в Україні судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримі­нального, а також конституційного судочинства. Судочин­ство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Правосуддя — форма захисту права судовою владою, де рішення суду є акт правосуддя для захисту порушеного або заперечуваного права. Ефективність діяльності судів має три скла­дові: швидкість і оперативність вирішення спорів, обґрунтованість і законність рішень, забезпечення їх виконання.

Судова влада здійснюється одноособове суддею (при розгля­ді незначних правопорушень) або судовою колегією у формі су­дової процедури. Межі дії судової влади обмежені нормами, що регламентують право на звернення до суду, а також принципа­ми права.

Свої функції суд покликаний здійснювати, керуючись лише законом, правом. Він не повинен залежати від суб'єктивного впливу законодавчої або представницької влади. Відповідно до Конституції України будь-яке втручання в діяльність судів і су­дових засідателів зі здійснення правосуддя є недопустимим і має наслідком передбачену законом відповідальність.

У країнах загального права (Англія, США, Канада, Австралія), де є визнаним судовий прецедент як головне джерело права, суди беруть участь у правотворчості. В Україні суд не може привлас­нювати собі функції законодавчої або виконавчої влади. Делегу­вання своїх функцій судами, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається (ст. 124 Конституції України). Це не означає, що в Україні, як і в інших правових системах романс-германського типу, судовий прецедент не може бути допоміжним джерелом права.

Правосуддя – це державна діяльність, яку проводить суд шляхом розгляду й вирішення у судових засіданнях у особливій, установленій законом процесуальній формі, цивільних, кримінальних, господарських і адміністративних справ.

Правосуддю відводиться головне місце у здійсненні правоохоронної діяльності, що пов'язано з тими завданнями, які покладає на правосуддя як основну форму реалізації судової влади держава.

Правосуддю притаманна низка ознак, що відрізняють діяльність суду від правоохоронної діяльності.

По – перше, його здійснюють шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях цивільних справ щодо захисту прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб, держави; розгляду у судових засіданнях кримінальних справ і встановлення покарання до осіб, винних у вчиненні злочину, або виправдовування невинних; розв'язання господарських спорів, що виникають між учасниками господарських правовідносин.

По – друге, розгляд і вирішення у судових засіданнях цивільних, кримінальних та інших справ ґрунтуються на конституційних засадах.

По – третє, правосуддя здійснюють відповідно до законодавства України, на основі кодифікованих актів (ЦПК, КПК, ГПК), які докладно регламентують порядок, процесуальну форму судового розгляду й рішень, які виносить суд.

По – четверте, судові рішення ухвалюють суди іменем України, вони обов'язкові до виконання по всій території України. Рішення, що набрали законної сили у кожній конкретній справі є обов'язковими для всіх фізичних та юридичних осіб.

Завданнями кримінального судочинства є охорона прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке й повне розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності й жоден невинний не був покараний (ст. 2 КПК України).

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в том числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і інтересів згідно зі встановленою підвідомчістю господарських справ.

Угода про відмову від права звернення за судовим захистом, як відомо, є не чинною.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та за­конами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Судову систему України становлять суди загальної юрис­дикції та Конституційний Суд України.

Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему су­дів. Конституційний Суд України — єдиний орган конститу­ційної юрисдикції в Україні.

Судова система забезпечує доступність правосудця для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та за­конами України.

Згідно з ч. 5 ст. 125 Конституції України створення над­звичайних та особливих судів не допускається.

Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України встановлюється Конституцією та Законом України "Про Конституційний Суд України".

Закон також визначає засади здійснення правосуддя в Україні.

Відповідно до ст. 124 Конституції та ст. 5 Закону України "Про судоустрій України"[1] правосуддя в Україні здійснюєть­ся виключно судами. Делегування функцій судів та привлас­нення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Особи, які незаконно взяли на себе вико­нання функцій суду, несуть передбачену законом відпові­дальність.

Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуд­дя через народних засідателів. Участь у здійсненні правосуд­дя є їх громадський обов'язок.

Усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.

Для забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду справ, законності судових рішень в Україні діють суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесу­альним законом. Угоди про відмову у зверненні за захистом до суду є недійсними.

Водночас ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.

Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні правом на судовий захист на­рівні з громадянами та юридичними особами України.

Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом неза­лежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, політичних, ре­лігійних та інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, роду і характеру занять, міс­ця проживання та інших обставин.

Кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні його справи в суді. Для її надання у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, передбачених законом, правову допомогу надають також інші особи. Порядок та умови надання правової допомоги визначаються законом. У передбачених законом випадках, правова допомога надаєть­ся безоплатно.

Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації щодо результатів розгля­ду його судової справи.

Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випад­ків, передбачених процесуальним законом, а розгляд справи у судовому засіданні допускається за рішенням суду у випад­ках, передбачених цим законом.

При розгляді справ перебіг судового процесу фіксується технічними засобами в порядку, встановленому процесуаль­ним законом.

3. Суд як орган судової влади

Конституція України (ст. 125) закріпила, що система судів загальної юрисдикції в України будується за принципами територіальності та спеціалізації. Аналогічне положення закріплене і в Законі України „Про судоустрій”. Умовами для створення чи ліквідації суду є зміни в адміністративно – територіальному устрої, передислокація військ чи реорганізація Збройних Сил України.

Особливості виконання судом функцій вимагають, щоб суди формувались і працювали з дотриманням спеціальних правил – правил, які б гарантували якісне, компетентне виконання повноважень згідно з вимогами закону. У зв'язку з цим закон закріплює досить жорсткі вимоги, що стосуються кандидатів на заміщення посади судді і порядку створення судів.

Згідно з Конституцією та Законом України „Про судоустрій”, суди загальної юрисдикції створюються та ліквідуються Президентом України по представленню Міністра юстиції України, по узгодженню з Головою Верховного Суду України чи головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

Кількість суддів в судах встановлюється Президентом України по представленню Голови Державної судової адміністрації України, яке узгоджується з Головою Верховного Суду України чи головою відповідного вищого спеціалізованого суду, з урахуванням коштів, затверджених в Державному бюджеті України на утримання судів.

Специфіка суду як органу судової влади полягає також у тому, що для його діяльності встановлені особливі правила, процедури, що жорстко регламентують діяльність усіх учасників судового засідання. Основна ціль цих процедур – забезпечити об'єктивний, повний, всебічний розгляд усіх обставин, які мають юридичне значення для конкретної справи, і забезпечити винесення законного, справедливого рішення. Що стосується встановлених для органів законодавчої чи виконавчої влади процедур, то вони не мають тієї детальності, всебічності, яка встановлена для судових процедур.

Кожна з форм судочинства регламентована досить детально самостійними законодавчими актами – Законом "Про Конституційний Суд України”, Цивільно – процесуальним кодексом України, Кримінально – процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статей 8 і 55 Конституції України[2] права і свободи людини і громадянина гарантуються і захищаються судом.

Роль і місце суду в системі органів державної влади ви­значається основним завданням — охорона і захист від імені держави прав і свобод від свавілля як з боку держави, її ор­ганів та посадових осіб, так і громадян.

Критерієм такої охорони і захисту є Конституція та За­кон[3], від імені яких і на підставі яких суд ухвалює рішення про порушення або юридичну обгрунтованість (конституційність, законність) актів, дій, відсутності або наявності пору­шення прав і свобод людини і громадянина.

Суд, діючи в межах визначеної законом правової проце­дури, за ініціативою заявника розглядає і вирішує криміналь­ні, цивільні, адміністративні та інші справи, питання щодо конституційності і законності актів і дій державних органів.

Судовій владі, на відміну від інших гілок державної вла­ди, притаманні специфічні риси: вона має конкретний харак­тер; не належить будь-якій судовій установі (оскільки термін "суди" є узагальненням), а здійснюється судами — носіями судової влади.

Судові системи, як правило, являють собою структури, які мають певну кількість рівнів автономії, розгалужену сис­тему взаємозв'язків.

У країнах світу розрізняють судові системи з внутріш­ньою і зовнішньою спеціалізацією.

До першого виду належать судові органи, які розгляда­ють справи, що стосуються всіх галузей права, тобто всере­дині кожної судової установи, як правило, виділяють само­стійні органи (колегії, камери тощо) або одноособові суди, які спеціалізуються на розгляді справ одного профілю: кримі­нальних, цивільних, адміністративних, трудових тощо. Мо­жуть бути предметом розгляду і справи щодо конституційності певного акта або дії (Китай, В'єтнам, Угорщина).

У системах із зовнішньою спеціалізацією формуються кілька самостійних підсистем загальної (привільні і кримі­нальні справи) адміністративної, військової» морської, соці­альної, трудової, податкової, фінансової (Велика Британія, Німеччина, Франція), арбітражної або господарської (Росія, Молдова, Америка, Україна) юстиції.

Поряд із судами з внутрішньою і зовнішньою організа­цією, існують і адміністративні суди. Класичним прикла­дом системи таких судів вважається французька. До юрис­дикції цих судів включається вирішенню питань щодо відповідності закону актів і дій органів і посадових осіб — представників виконавчої влади.

Система судів України набагато зрозуміліша у вигляді таблиці:

Система судів України

Суди загальної юрисдикції

Конституційний Суд України

Верховний Суд України

Касаційний Суд України

судові палати:

Вищий Господарський Суд України

Вищий Адміністративний Суд України

цивільні справи

кримінальні справи

військова

Апеляційний Суд України

апеляційні суди областей, міст Києва, Севастополя, Апеляційний Суд АРК

військові апеляційнй суди регіонів, Апеляційний Суд ВМС України

апеляційні господарські суди

апеляційні адміністративні суди

районні, районні у містах, міські, міськрайонні суди для розгляду кримінальних або цивільних справ.

військові суди гарнізонів

господарські суди областей, міст Києва і Севастополя, Господарський Суд АРК

адміністративні окружні суди

Організація і діяльність суддів, як правило, є предметом не лише власного законодавчого регулювання, а й перш за все конституційного. Це пояснюється тим, що особлива ува­га приділяється питанням організації і діяльності судової влади саме в конституціях тих країн, які визнали теорію роз­поділу державної влади основним принципом побудови де­мократичної, правової держави. В цьому разі суд виступає як основний гарант додержання прав і свобод людини як найвищої соціальної цінності, з одного боку, а з другого, — як самостійна гілка державної влади, що відіграє важливу роль у системі стримувань і противаг трьох гілок державної влади.

Так, Конституція України проголошує як основне і соці­альне завдання та функцію суду — захист невід'ємних прав людини і громадянина (ч. 3 ст. 8, частини 1, 4 ст. 55 та ч. 1 ст. 124)[4].

На відміну від законодавчої і виконавчої гілок державної влади, статус і зміст яких визначається досить змістовно у відповідних розділах Конституції, статус судової влади, як правило, розкривається, в першу чергу, шляхом формування принципів і підстав їх здійснення. Зміст цих принципів перш за все стосується організації і діяльності судової влади і є різний у відповідних країнах. Проте у більшості з них, вони, як правило, включаються у текст конституції, незважаючи на те, що можуть бути різними за змістом та обсягом. Нез­важаючи на це, можна виділити найважливіші принципи, які дістали правове закріплення у більшості конституцій сучас­них демократичних країн світу.

До них, зокрема, належать такі: проголошення незалеж­ності судової влади (суду, суддів) і створення відповідних конституційних гарантій їх незалежності (ч. 1 ст. 126); здійснення правосуддя лише судами і суддями (ч. 1 ст. 124); наявність конституційної заборони на створення надзвичай­них або особливих судів (ч. 5 ст. 125); публічність (глас­ність, відкритість, доступність) судових слухань (п. 7 ч. 4 ст. 129); мотивованість судових дій, виключні рішення; ви­значення змісту судової дієздатності та правового статусу суду (залежно від форми держави) — (ст. 124); закріплення судових гарантій прав і свобод особи (ч. 2 ст. 59, статті 61, 62 та 63); визначення статусу конкретних носіїв судової вла­ди — судців (статті 126-128 Конституції)[5].

Основи судової влади, судової системи та їх принципи мають свої особливості й деталізацію у Конституції та зако­нах України.

Статус суддів визначається Конституцією України і спеціальним Законом України N 2862-XII "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року.
Суддею може стати громадянин України віком від 25 років, що має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менше 3 років, проживає в Україні не менш як 10 років і володіє державною мовою. Особа, що вперше стає суддею, призначається Президентом України строком на 5 років. При успішному виконанні своїх обов'язків, Верховна Рада України обирає суддю для перебування на посаді до досягнення 65-річного віку. Судді незалежні і недоторканні.

Висновки

З вищенаведеного можна зробити такі висновки:

Правосуддя – це державна діяльність, яку проводить суд шляхом розгляду й вирішення у судових засіданнях у особливій, установленій законом процесуальній формі, цивільних, кримінальних, господарських і адміністративних справ.

Правосуддя — вид державної діяльності, за допомогою якої розглядаються і вирішуються питання, пов'язані з пору­шенням норм права. Тому воно здійснюється від імені дер­жави спеціально уповноваженими органами — судами, які на судових засіданнях розглядають у встановленому зако­ном порядку кримінальні, адміністративні, цивільні, судові та інші категорії справ.

Це положення дістало конституційне правове закріплен­ня у розділі VIII Основного Закону "Правосуддя".

Більш детально засади організації судової влади та заса­ди здійснення правосуддя в Україні визначені в Законі Ук­раїни "Про судоустрій України" від 2 лютого 2002 р.

Відповідно до засад організації судової влади в Україні судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримі­нального, а також конституційного судочинства. Судочин­ство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та за­конами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуд­дя через народних засідателів. Участь у здійсненні правосуд­дя є їх громадський обов'язок.

Усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.

На відміну від правосуддя, судова влада – це права судових органів, якими вони наділені по закону, можливість здійснювати широкі юрисдикційні повноваження; це правовий статус судів, їх місце як особливих органів державної влади. І, крім того, термін „судова влада” включає в себе також само здійснення владних судійських повноважень.

Таким чином, здійснення судової влади значно ширше правосуддя, так як судова влада проявляється в багатьох інших діях суду. Так, усі суди та судові структури зобов'язані узагальнювати судову практику, аналізувати судову статистику. Голови усіх судів вносять в державні органи, установи, організації, посадовим особам подання про усунення порушень закону, причин та умов, що сприяли скоєною злочину. Ці акти зобов'язують тих, кому вони спрямовані, здійснювати відповідні заходи по усуненню зазначених порушень.


Список використаної літератури

1. Конституція України. – К., 1996.

2. Загальна теорія держави і права / за ред. В. В. Копейчиков. – Київ: Юрінком, 2000.

3. Закон України "Про судоустрій в Україні” від 7.02.2002.

4. Закон України "Про правові засади цивільного захисту” від 24.06.2004.

5. Грошевой Ю.М., Марочкін І.Є. Органи судової влади України.- К.- 1997.

6. Єршов В.В. Статус суду в правовій державі.- К.- 1992.

7. Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. – К., 2002.

8. Ковальский В.С. Суд, правоохоронні, правозахисні органи України.- К. 2002.

9. Коментар до Конституції України: Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 2001.

10. Конституційне право України /Під ред. В. В. Копейчиков. – Київ: Юрінком, 2002.

11. Конституційне право України /за ред. док. юр. наук проф. В. Ф. Погорілка. – Київ: Наук. думка, 2001.

12. Кравченко В.В. Конституційне право України. Навч. посібник. Ч.1. – К., 2001.

13. Маляренко В. Суд, правоохоронні та правозахисні органи.- Київ.- Юрінком Інтер.- 2004.

14. Організація судових та правоохоронних органів.- Навч. посібник.- І.Є.Марочкін, В.В. Афанасьєв., В.С.Бабкова.-Х.-Право.- 2000.

15. Основи конституційного права України. Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 2002.

16. Основи конституційного ладу України / А.М.Колодій, В.В.Копєйчиков, С.Л.Лисенков, В.В.Медведчук. – К.: Либідь, 2001. – 206 с.

17. Общая теория прав человека / За ред. Е.А.Лукашеві. – М, 1996.

18. Основи правознавства / За ред. І.Б.Усенка. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун”, 2002. – 416 с.

19. Правознавство. Навч. посібник. / В.І.Бобир, С.Е.Демський, А.М.Колодій та ін.; За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 2001.



[1] Закон України "Про Конституційний Суд України”.

[2] Конституція України. – К., 1996. – Статті 8 і 55.

[3] Закон "Про судоустрій в Україні”. – К., 2002.

[4] Конституція України. – К., 1996.

[5] Конституція України. – К., 1996.





Реферат на тему: Роль судів у здійсненні правосуддя (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2017. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.