Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Регіональні економічні організації на пострадянському просторі (реферат)

Розпад колишнього Союзу РСР обумовив пошук нових форм політичного, економічного, гуманітарного та іншого співробітництва між самостійними державами, які свого часу були союзними республіками. Так, були створені Співдружність Неза­лежних Держав (СНД), Євразійське економічне співтовариство (ЄврАзЕС), регіональне об'єднання з участю Грузії, України, Республіки Узбекистан, Азербайджанської республіки та Республіки Молдова (ГУУАМ). Співдружність Незалежних Держав була створена у 1991 р. за участі 12 держав-членів — Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Російська Федерація, Таджикистан, Туркменія, Україна, Узбекистан. Крім розвитку співробітництва у сферах зовнішньої політики, політики безпеки і оборони, СНД покликана займатися питаннями здійснення економічного співробітництва. З цією метою у 1993 р. держави-члени підписали Угоду про створення Економічного Союзу. Цей Союз покликаний був забезпечити вільний рух товарів, послуг, капіталів і робочої сили, здійснення узгодженої політики у таких галузях, як грошово-кредитні відносини, бюджети, ціни, податки, валютні питання і митне обкладання. Крім цього, завданнями цієї структури було заохочення вільного підприємництва й інвестицій, підтримка виробничих операцій і створення прямих зв'язків між підприємствами і галузями, а також узгодження господарського законодавства. В основу взаємовідносин між державами — членами СНД були покладені загальні та спеціальні принципи міжнародного економічного права, а саме: невтручання у внутрішні справи, поважання прав і свобод людини; невтручання у внутрішні справи держави; мирне розв'язання спорів і незастосування будь-яких видів економічного тиску; відповідальність за взяті зобов'язання; виключення будь-якої дискримінації за національною та іншими ознаками щодо юридичних і фізичних осіб; проведення консультацій з метою координації позиції і прийняття заходів у випадку здійснення економічної агресії з боку однієї держави або кількох держав, які не беруть участі в даному договорі, щодо будь-якої держави за договором. В Угоді про створення Економічного союзу СНД чітко визначені його цілі, які зводяться до такого: формування умов стабільного розвитку економік держав — учасниць цього договору в інтересах підвищення життєвого рівня їх населення; поетапне створення загального економічного простору на основі ринкових відносин; створення рівних можливостей і гарантій для всіх суб'єктів господарювання; спільне здійснення економічних проектів, що мають загальний інтерес; вирішення спільними зусиллями екологічних проблем, а також ліквідація наслідків стихійного лиха та катастроф. Інтеграція, координація дій у здійсненні економічних реформ, як свідчить зміст Угоди, досягається через використання таких форм, як створення міждержавної (багатосторонньої) вільної торгівлі, митного та валютного союзів, а також спільного ринку товарів, послуг, капіталів і робочої сили. Кожна з цих форм має властиві їй засоби реалізації. Так, з метою створення асоціації вільної торгівлі держави — учасниці СНД домовилися про здійснення таких заходів: а) поетапне зниження і скасування митного обкладання, податків і зборів, а також кількісних і всіх інших рівнозначних їм за своїми наслідками обмежень; б) гармонізацію митного законодавства; в) спрощення митних процедур; г) уніфікацію форм митного законодавства для ведення митної статистики; д) поетапне зближення тарифів на перевезення вантажів і пасажирів, транзитних тарифів при дотриманні принципу свободи транзиту; є) недопущення несанкціонованого реекспорту третьої країни. У рамках цих заходів у 1994 р. був підписаний Договір про створення зони вільної торгівлі як однієї з важливих умов створення митного союзу. Уже в 1995 р. були укладені угоди про мит­ний союз між Російською Федерацією, Республікою Білорусь і Республікою Казахстан. Були прийняті і заходи щодо реалізації інших зазначених форм, які використовуються з метою поглиблення інтеграції, координації дій у здійсненні економічних реформ. Важливе значення мав підписаний у 1996 р. Договір про поглиблення інтеграції в економічній і гуманітарній сферах між Російською Федерацією, Білорусією, Казахстаном і Киргизстаном. Уцьому Договорі міститься спеціальний розділ «Економічне співробітництво», норми якого передбачають: погодження основних напрямів, етапів і строків проведення економічних реформ, створення необхідних умов функціонування спільного ринку, забезпечення однаково сприятливих умов для свободи економічної діяльності суб'єктів господарювання своїх держав; рівне право на придбання майна у володіння і користування ним на території будь-якої з цих держав відповідно до їх національного законодавства; проведення узгодженої політики ціноутворення, яка б виключала цінову дискримінацію стосовно суб'єктів господарювання; узгодження структурної політики (мається на увазі, створення промислового й аграрного господарських комплексів, заснованих на взаємодоповнюваності економік, максимальному використанні переваг раціонального поділу праці); здійснення системи заходів державної підтримки в розвитку виробничої кооперації, заохочення виробничих капіталовкладень; координація політики в грошово-кредитній і валютно-фінан­совій сферах, створення ефективної платіжно-розрахункової системи; створення єдиного науково-технологічного простору, забезпечення взаємодії проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень, включаючи організацію спільних наукових робіт з проблем, що становлять загальний інтерес і ряд інших положень. Для досягнення цілей, які передбачено цим Договором, були створені Міждержавна рада, Інтеграційний комітет та Міжпарламентський комітет. Міждержавна рада — це вищий орган управління інтегра­цією, в якому представлені Глави держав, Глави урядів, міністри закордонних справ, а також Голова Інтеграційного комітету зі справ дорадчого голосу. Цей орган розробляє структуру співробіт­ництва, визначає етапи, приймає відповідні рішення і контролює хід їх виконання, а також здійснює інші функції. Інтеграційний комітет — це постійно діючий виконавчий орган, який розробляє і здійснює заходи, що випливають із договору, забезпечує реалізацію рішень Міждержавної ради, програм інтеграції, договорів та угод тощо. Міжпарламентський комітет формується на пріоритетних засадах із парламентаріїв, що делегуються парламентами держав-учасниць у межах своїх повноважень. Крім того, він приймає модельні акти, на основі яких розробляються акти національних законодавств, а також вносить пропозиції щодо питань розвитку правової основи інтеграції. У зв'язку зі створенням Євразійського економічного Співтовариства рішенням його Міждержавної ради від 31 травня 2001 р. зазначені вище органи були відповідним чином реорганізовані у Міждержавну раду ЄврАзЕс, Інтеграційний комітет ЄврАзЕс і Міжпарламентський комітет ЄврАзЕс. 28 лютого 2003 р. Глави держав Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Російської Федерації й України підписали спільну заяву про створення передумов щодо подальшого поглиблення багатостороннього економічного співробітництва і посилення інтеграційних процесів. У цій заяві була висловлена рішучість щодо створення Єдиного економічного простору і початок відповідних переговорів. Результатом переговорів буде підготовка до вересня 2003 р. Угоди про формування Єдиного економічного простору, узгодженої економічної політики щодо ряду напрямів, гармонізацію відповідного законодавства і створення єдиної міждержавної незалежної Комісії з торгівлі і тарифів. Кінцевою метою, як зазначено в заяві, є створення організації регіональної інтеграції. Євразійське економічне співтовариство (ЄврАзЕС) було створено 10 жовтня 2000 р. на основі Договору про заснування Євразійського економічного співтовариства, який був підписаний Президентом Російської Федерації, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки і Республіки Таджикистан. Взагалі до підписання цього договору відбулася ціла низка подій, які сприяли його підписанню. Як відомо, у вересні 1993 р. був підписаний у рамках СНД Договір про створення економічного союзу. У квітні 1994 р. була прийнята Угода про створення зони вільної торгівлі, а в січні 1995 р. — Угода між Білорусією, Казахстаном і Російською Федерацією про Митний союз. Далі у березні 1996 р. Білорусь, Казахстан і Російська Федерація підписали Договір про поглиблення інтеграції в економічній і гуманітарній галузях, а вже в жовтні 1997 р. ці держави прийняли рішення про пріоритетні напрями формування загального ринку товарів, послуг і капіталів. 26 лютого 1999 р. цими ж державами, а також і Таджикистаном був підписаний Договір про Митний союз і Єдиний економічний простір. Ці всі події передували підписанню 10 жовтня 2000 р. в Астоні Договору про заснування ЄврАзЕс. Відповідно до Договору про заснування цього співтовариства воно наділяється повноваженнями, які добровільно передають йому держави, що є його членами. Водночас, як зазначається в ст. 1 Договору, країни залишаються суверенними і рівноправними суб'єктами міжнародного права. ЄврАзЕс створено для підвищення ефективності процесу фор­мування Митного союзу і Єдиного економічного простору, а також для реалізації інших цілей і завдань, визначених в Угоді про Митний союз, Договорі про поглиблення інтеграції в економічній і гуманітарній галузях, Договорі про Митний союз і Єдиний економічний простір. Органами управління ЄврАзЕс є Міждержавна рада (Міжрада), Інтеграційний комітет, Міжпарламентська асамблея (МПА) і Суд співтовариства. Рішення про припинення діяльності цих органів правління приймається Міждержавною радою. Міждержавна рада є вищим органом ЄврАзЕс, до складу якого входять глави держав і глави урядів держав-учасниць. Цей орган розглядає принципові питання діяльності Співтовариства, по­в'язані з загальними інтересами держав-учасниць, визначає стратегію, напрями і перспективи розвитку інтеграції і приймає рішення, спрямовані на реалізацію цілей і завдань ЄврАзЕс. Міжпарламентська рада дає доручення Інтеграційному комітету, звертається із запитами і рекомендаціями до Міжпарламентської Асамблеї, із запитами до Суду співтовариства. Крім того, Міжрада може створювати додаткові органи Співтовариства. Договір про заснування Співтовариства визначає періодичність проведення засідань Міжради. Так, вона збирається на рівні глав держав не рідше одного разу на рік і на рівні глав урядів не рідше двох разів на рік. Засідання проводяться під керівництвом представника країни, яка головує у Міжраді. У свою чергу, головування в Міжраді та Інтеграційному комітеті здійснюється почергово в порядку російського алфавіту кожною державою Співтовариства протягом одного року. Функції і порядок роботи Міжради визначаються Положенням, яке затверджується нею на рівні глав держав — учасниць ЄврАзЕс. Інтеграційний Комітет є постійно діючим органом ЄврАзЕс. До його основних завдань належать забезпечення взаємодії органів Співтовариства, підготовка пропозицій щодо порядку денного засідань Міжради і рівня їх проведення, а також проектів рішень і документів. Крім того, Інтеграційний комітет покликаний здійснювати підготовку пропозицій щодо формування бюджету ЄврАзЕс і контроль за його виконанням, а також контроль за реалізацією рішень, прийнятих Міжрадою. З метою здійснення зазначених завдань Інтеграційний комітет приймає рішення в межах наданих йому повноважень, щороку подає Міжраді доповідь про стан справ у Співтоваристві і про хід реалізації його цілей і завдань, звіт про свою діяльність, а також виконання бюджету ЄврАзЕс. Він розглядає заходи, спрямовані на досягнення цілей Співтовариства, в тому числі укладення відповідних договорів і проведення державами-учасницями єдиної політики з конкретних питань, і готує відповідні пропозиції. Уразі необхідності Інтеграційний комітет має право звертатися з рекомендаціями до Міжради, з рекомендаціями і запитами до Міжпарламентської асамблеї й урядів держав-учасниць, із запитами до Суду співтовариства. Функції та порядок роботи Інтеграційного комітету визначаються Положенням, яке затверджується Міждержавною радою. До складу Інтеграційного комітету входять заступники глав урядів держав-учасниць, а його голова бере участь у засіданні Міжради. Засідання цього органу проводяться не рідше одного разу в три місяці. У період між засіданнями Інтеграційного комітету поточну роботу забезпечує Комісія постійних представників держав-учасниць при ЄврАзЕс, що призначається главами держав. Організація роботи інформаційно-технічного забезпечення як Міждержавної ради, так і Інтеграційного комітету покладається на Секретаріат Інтеграційного комітету, який очолюється Генеральним секретарем, що призначається Міждержавною радою за поданням Інтеграційного комітету строком на 3 роки. Генеральний секретар є вищою адміністративно-посадовою особою Співтовариства. Він бере участь у засіданнях Міждержавної ради та Інтеграційного комітету. Міжпарламентська асамблея є органом парламентського Співробітництва в рамках ЄврАзЕс, основним завданням якого є розгляд питань гармонізації (зближення, уніфікації) національного законодавства держав-учасниць, приведення його у відповідність з договорами, укладеними в рамках Співтовариства з метою реалізації його завдань. Вона формується із парламентаріїв, що делегуються парламентами держав-учасниць. Міжпарламентська асамблея в межах своїх повноважень розробляє Основи законодавства в базових сферах правовідносин, які підлягають розгляду Міжрадою; приймає типові проекти, на основі яких розробляються акти національного законодавства. Вона може звертатися за рекомендаціями до Міжради, із запитами та рекомендаціями до Інтеграційного комітету і парламентів держав-учасниць, із запитами до Суду співтовариства. У складі Міжпарламентської асамблеї створені Постійні комісії з правових питань, з економіки і фінансів, з питань формування правових баз Митного союзу, з зовнішніх зв'язків, безпеки і регіональної взаємодії, а також Постійна комісія з соціальних і гуманітарних питань. Положення про Міжпарламентську асамблею затверджується Міждержавною радою. Суд співтовариства покликаний забезпечити однакове застосування державами—учасницями Договору про ЄврАзЕс та інших договорів і рішень, що приймаються органами Співтовари­ства. Крім того, Суд співтовариства розглядає спори економічного характеру, що виникають між державами — учасницями договору з питань реалізації рішень органів Співтовариства і положень договорів, що діють у його межах, дає роз'яснення і виснов­ки щодо них. Суд співтовариства формується із представників держав-учас­ниць у кількості не більше двох від кожної з них. Судді призначаються Міжпарламентською асамблеєю за поданням Міждержавної ради строком на шість років. Організація і порядок діяльності Суду визначаються його статутом, який затверджується Міжрадою. У договорі про заснування ЄврАзЕс зазначено, що прийняття його членів відкрите для всіх держав, які беруть на себе зобо­в'язання, що випливають із вказаного договору та інших чинних у рамках цього Співтовариства договорів. Крім того, кожна держава повинна належним чином виконувати свої зобов'язання. Членство будь-якої держави в Співтоваристві може бути припинене у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань, а якщо це відбуватиметься систематично, то така держава підлягає виключенню із Співтовариства. Подібні заходи передбачені й у разі неви­конання зобов'язань щодо фінансування бюджету Співтовариства. Взагалі принцип фінансування є основою принципу голосування. Так, за Росією закріплено 40% голосів, за Білорусією та Казахстаном — по 20%, за Киргизстаном та Таджикистаном — по 10%. Будь-яка держава-учасниця може вийти зі складу ЄврАзЕс, попередньо урегулювавши свої зобов'язання перед співтовариством та його членами і подавши до Інтеграційного Комітету офіційне повідомлення, щодо свого виходу не пізніше, ніж за 20 місяців до дати виходу. Припинення членства настає в поточному бюджетному році, якщо повідомлення було направлено до прийняття бюджету Співтовариства на наступний бюджетний рік. Якщо повідомлення направлене після прийняття бюджету на наступний рік, то припинення членства відбувається в наступному бюджетному році. ЄврАзЕс наділена правоздатністю, яка необхідна для реалізації його цілей і завдань. Вона може установлювати відносини з державами та міжнародними організаціями, укладати з ними відповідні договори. Крім того, вона користується й іншими правами юридичної особи, зокрема має право придбавати майно і розпоряджатися ним, виступати в суді, відкривати рахунки і здійс­нювати операції з грошовими коштами. Зміст діяльності ЄврАзЕс також віддзеркалюється і в Заяві глав держав Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Російської Федерації і Республіки Таджикистан про заснування Євразійського економічного співтовариства, зроб­лені 10 жовтня 2000 р. в Астоні. Зокрема, як було зазначено в цій Заяві, діяльність Співтовариства буде спрямована на вирішення таких завдань: а) в галузі зовнішньоторговельної і митної політики: завершення оформлення в повному обсязі режиму вільної торгівлі, формування єдиного митного тарифу і єдиної системи заходів нетарифного регулювання; введення погодженої системи преференцій; установлення загальних правил торгівлі товарів і послуг і їх доступу на внутрішні ринки; вироблення погодженої позиції держав-членів щодо взаємовідносин із СОТ та іншими міжнародними економічними організаціями; введення уніфікованого контролю валютного регулювання і валютного контролю; створення механізму ефективного функціонування платіжно-розрахункових відносин; створення загальної уніфікованої системи митного регулювання, в рамках якої діють уніфіковані правила митного оформлення і митного контролю, застосовуються єдині митні режими; забезпечення економічної безпеки на зовнішніх кордонах Співтовариства, боротьби з контрабандою та іншими видами мит­них правопорушень; зміцнення облаштування зовнішніх кордонів Співтовариства; б) в галузі економічної політики: проведення узгодженої структурної перебудови економіки; розроблення та реалізація спільних програм соціально-економічного розвитку; створення загальної платіжної системи; забезпечення взаємодії валютно-фінансових систем; створення рівних умов для виробничої та підприємницької діяльності; формування спільного ринку транспортних послуг і єдиної транспортної системи; формування загального енергетичного ринку; проведення спільних досліджень і розробок з пріоритетних напрямів науки і технології; створення рівних умов для доступу на ринку іноземних інвестицій; створення уніфікованої системи правового регулювання фор­мування і діяльності фінансово-промислових груп на багатосторонній основі; в) в соціально-гуманітарній галузі: гармонізація національних систем освіти, розвиток науки і культури; гармонізація національних систем забезпечення мінімальних соціальних стандартів; надання громадянам держав—членів Співтовариства рівних прав в отриманні освіти і медичної допомоги на всій його території; г) у правовій сфері: зближення, гармонізація національного законодавства; створення механізму погодження і прийняття національних законодавчих та інших нормативних правових актів державами-членами з питань, що стосуються їх зобов'язань у рамках ЄврАзЕс; синхронізація строків виконання внутрішньодержавних про­цедур за договорами, укладеними в рамках ЄврАзЕс; забезпечення взаємодії правових систем держав-учасниць з метою створення загального правового простору у рамках Співтовариства. 31 травня 2001 р. у Мінську було проведено перше засідання Між­державної ради держав — членів ЄврАзЕс, на якому главами держав був підписаний пакет із 18 основних документів, що регламентують діяльність Співтовариства, як нової міжнародної організації. Регіональне об'єднання за участі Грузії, України, Республіки Узбекистан, Азербайджанської Республіки та Республіки Молдова (ГУУАМ) було створено 1 червня 2001 р. відповідно до Ялтинської Хартії. Створенню цього об'єднання передувала відповідна робота керівників цих країн. Ще 10 жовтня 1997 р. у Страсбурзі під час саміту Ради Європи було прийняте Спільне комюніке, було прийнято Глав держав України, Грузії, Азербайджанської Республіки і Республіки Молдова. У цьому документі наголошува­лося на необхідному розвитку чотирьохстороннього співробітни­цтва для зміцнення стабільності і безпеки в Європі, на основі принципів поваги суверенітету, територіальної цілісності, непорушності кордонів держав, демократії, верховенства законів і поваги прав людини. А 24 квітня 1999 р. у Вашингтоні в рамках зустрічі на вищому рівні Ради Євроатлантичного партнерства від­булася зустріч Президентів держав — учасниць ГУАМ і Узбекистану. За підсумками зустрічі була прийнята Вашингтонська заява, внаслідок якої до зазначеної структури увійшов і Узбекистан. Отже, ГУАМ було трансформовано в ГУУАМ. 6 листопада 2002 р. у Нью-Йорку під час 55-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН відбулася зустріч Президентів держав — учас­ниць ГУУАМ, на якій був прийнятий Меморандум, що передбачав активізацію співробітництва в рамках цього регіонального об'єднання. Було прийнято рішення про проведення регулярних самітів глав держав і зустрічі міністрів закордонних справ держав— учасниць ГУУАМ, а також був створений координуючий орган — Комітет національних координаторів. Як було визначено, головним завданням співробітництва є створення умов для міжгалузевих контактів і прямих зв'язків між відповідними державними органами та відомствами країн ГУУАМ. Ефективне функціонування транспортного коридору Європа—Кавказ—Азія і розвиток його інфраструктури було визнано безумовним пріоритетом у співробітництві. І вже 7 червня 2001 р. в Ялті відбувся перший саміт президентів ГУУАМ, під час якого і була підписана Ялтинська Хартія цього об'єднання. Як зазначалось, у Ялтинській хартії метою співробітництва ГУУАМ є: сприяння соціально-економічному розвитку; зміцнення і розширення торговельно-економічних зв'язків; розвиток і ефективне використання в інтересах країн ГУУАМ транспортно-комунікаційних магістралей і відповідної інфраструктури, розташованої на їх території; зміцнення регіональної безпеки в усіх сферах діяльності; розвиток відносин у галузях науки, культури і в гуманітарній сфері; взаємодія в рамках міжнародних організацій; боротьба з міжнародним тероризмом, організованою злочинністю та наркобізнесом. Як зазначено у Ялтинській хартії, співробітництво в рамках ГУУАМ здійснюється на загальновизнаних нормах і принципах міжнародного права, зокрема поваги суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і невтручання у внутрішні справи держав-учасниць. Було визначено, що основним напрямом співробітництва ГУУАМ є: економіка, наука, технології та навколишнє середовище; інфраструктура транспорту, енергетики, телекомунікації; спільні інвестиційні і фінансові проекти; гуманітарна сфера, куль­тура, освіта, засоби масової інформації, обмін молоді, інші напрями, які становлять взаємний інтерес. Важливо зазначити, що держави-учасниці можуть вносити пропозиції щодо розширення сфер співробітництва. Ялтинська хартія наголошує, що ГУУАМ відкрите для нових учасників, які повною мірою підтверджують свою відданість цілям і принципам ГУУАМ, закріпленим у його основних документах. Ялтинська угода визначила й організаційну структуру ГУУАМ. Вищим органом ГУУАМ є щорічні зустрічі глав держав. Головування у ГУУАМ здійснюється державами-учасницями в алфавітному порядку. На цих зустрічах приймається рішення щодо основних напрямів політичного, економічного та гуманітарного спів­робітництва в рамках ГУУАМ, створення спеціалізованих органів ГУУАМ, а також погоджуються позиції з актуальних питань міжнародного життя, які становлять взаємний інтерес. Виконавчим органом ГУУАМ є засідання міністрів закордонних справ, яке проводиться, як правило, два рази на рік. На цих засіданнях розглядається питання виконання домовленості в рамках ГУУАМ, а також готуються для розгляду на зустрічах глав держав пропозиції щодо подальшого розвитку і поглиблення співробітництва об'єднання. Робочим органом ГУУАМ є Комітет національних координаторів, до складу якого входять призначені міністрами закордонних справ національні координатори по одному від кожної держави-учасниці. Зазначений Комітет координує діяльність у рамках ГУУАМ між державами-учасницями, забезпечує підготовку зустрічі глав держав і засідань міністрів закордонних справ. Засідання комітету проводяться щоквартально, почергово в державах-учасницях. Координацію співробітництва між країнами ГУУАМ на галузевому рівні покладено на вісім Робочих груп, а саме: з питань енергетики, транспорту, торговельно-економічних питань, з питань інформатики і телекомунікації, культури, науки й освіти, туризму, боротьби з тероризмом, організованою злочинністю і розповсюдженням наркотиків. Рішення з питань, що обговорюються в рамках ГУУАМ, приймаються консенсусом. Найбільш важливими міжнародно-правовими документами, які були прийняті в рамках ГУУАМ і які створюють відповідну правову базу його діяльності, є Ялтинська хартія ГУУАМ; Конвенція держав — учасниць ГУУАМ про взаємне надання допомоги з консульських питань; Положення про Раду міністрів закордонних справ держав ГУУАМ; Угода про створення зони вільної торгівлі між державами — учасницями ГУУАМ; тимчасове Положення про інформаційний офіс ГУУАМ у Києві; рішення Глав держав — учасниць ГУУАМ про статус спостерігачів у діяльності ГУУАМ; Угода про співробітництво між Урядами держав — учасниць ГУУАМ у сфері боротьби з тероризмом, організованою злочинністю та іншими небезпечними видами злочинності; документи про співробітництво в окремих галузях.

Література

1. Міжнародне співробітництво України у правовій сфері.- Харків: Фоліо, 1975.- 408с.

2. Наукові праці Одеської національної юридичної академії.- Одеса: Юридична література, 2002.- 324с.

3. Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні.- Львів: ЛНУ, 2002.- 312с.

4. Дахно Іван Іванович Міжнародне економічне право.- К.: МАУП, 2000.- 158с.

5. Міжнародне право в схемах і таблицях: Навчальний посібник(для студентів юридичного факультету)/ Укладач Бичківський О.П.- Запоріжжя: ЗДУ, 2002.- 210с.- 9.58





Реферат на тему: Регіональні економічні організації на пострадянському просторі (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.