Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Провадження в справах про адміністративні правопорушення (реферат)

ПЛАН

1. Завдання і порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення

2. Засоби забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення

3. Стадії провадження в справах про адміністративні правопорушення

4. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення
§ 1. Завдання і порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення

Кожне провадження здійснюється відповідно до певних стадій з додержанням принципів адміністративного процесу.

Провадження в справах про адміністративні правопору­шення визначається як низка послідовних дій уповноважених органів (посадових осіб), а у деяких випадках інших суб'єктів, які згідно з нормами адміністративного законодавства здійснюють заходи, спрямованні на притягнення правопорушників до відповідальності і забезпечення виконання винесеної постанови.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопо­рушення згідно з ст. 245 КпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктив­не з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповід­ності з законодавством, забезпечення виконання винесеної постанови, а та­кож виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на засадах суворого додержання законності і прин­ципів презумпції невинності, згідно з якою особа, що притягається до адміністративної відповідальності, вважається невинною до тих пір, поки протилежне не буде доведено і зафіксовано у встановлено­му законом порядку.

Поряд із загальними принципами, характерними для всього ад­міністративного процесу (законності, об'єктивної істини, рівності громадян перед законом, оперативності тощо), провадженню в спра­вах про адміністративні правопорушення значною мірою більше, ніж іншим провадженням, властивий принцип економічності, що, однак, не означає, що справи повинні розглядатися поверхово.

§ 2. Засоби забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення

Для правильного і об'єктивного вирішення справи важли­ве значення мають заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення. Вони застосовуються для припи­нення адміністративних проступків, встановлення особи, складен­ня протоколу про адміністративне правопорушення, забезпечення своєчасного розгляду справи та виконання постанов про накладен­ня адміністративних стягнень по справах.

У ст.ст. 260-267 КпАП наведено перелік заходів процесуального забезпечення провадження в справі про адміністративне правопору­шення: адміністративне затримання; особистий огляд і огляд речей; ви­лучення речей і документів: відсторонення водіїв від керування транс­портними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан сп'яніння. Два заходи забезпечення встановлено іншими статтях КпАП: доставлення порушника (ст. 259) і його привід (ст. 268),

Доставлення порушника згідно з ст. 259 КпАП здійснюється з метою, по-перше, припинення правопорушення; по-друге, складення протоколу про адміністративне правопорушення; по-третє, встановлення особи порушника. Фактичне здійснення доставлення забезпечується застосуванням психічного або фізичного впливу.

Залежно від місця, підстав і мети доставлення порушника мо­жуть здійснювати: працівники міліції, уповноважені посадові осо­би, які здійснюють нагляд за додержанням правил користування за­собами транспорту (ст.ст. 222-229, 236 КпАП), правил пожежної безпеки, санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил на транспорті, повноважні представники природоохоронних органів, народні дружинники, громадські природоохоронні інспектори, пра­цівники воєнізованої охорони.

Встановлено максимальний строк перебування порушника в штабі ДНД та приміщенні селищної чи сільської ради — одна година.

Схожим з розглянутим заходом забезпечення є привід по­рушника в разі ухилення його від явки на виклик органу внут­рішніх справ або судді. Це також примусове доставлення особи, але відмінність полягає в меті доставлення — привід здійснюється пра­цівниками міліції для забезпечення присутності правопорушника при розгляді справи. Привід допускається лише у випадках, прямо перед­бачених законом (ч. 2 ст. 268 КпАП).

Адміністративне затримання, як правило, може тривати не більш як три години. Більш тривалі строки може бути встановлено тільки законодавчими актами (ч. 1 ст. 263 КпАП)). Так, на строк до трьох діб з письмовим повідомленням прокурора про­тягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання або на строк до десяти діб з санкції прокурора може бути затримано осіб, які по­рушили прикордонний режим або режим у пунктах пропуску через державний кордон, якщо вони не мають документів, що посвідчують їх особу. До розгляду справи може бути затримано осіб, які вчини­ли дрібне хуліганство (розглядається протягом доби), порушили порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій або проявили неповагу до суду чи торгували з рук у невстановлених місцях (протягом трьох діб), та ін.

З метою забезпечення законності застосування адміністративного затримання про нього складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затри­мання. Затриманому надається право ознайомитися з протоколом і підписати його (або відмовитися від підписання), вимагати повідоми­ти про місце його перебування родичів, адміністрацію за місцем робо­ти або навчання. Про затримання неповнолітнього повідомлення його ,батьків або осіб, які їх замінюють, є обов'язковим (ст. 261 КпАП).

Особистий огляд і огляд речей провадяться з метою виявлення, закріплення необхідних доказів правопорушення забезпечення подальшого притягнення порушника до відповідаль­ності Право на їх проведення надано уповноваженим на те посадо­вим особам органів внутрішніх справ, воєнізованої охорони, цивіль­ної авіації, митних установ і прикордонних військ, а на огляд речей також органів лісоохорони, рибоохорони і органів, які здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання. Цей перелік може бути розширено лише законодавчими актами (ст. 264 КпАП).

Особистий огляд провадиться уповноваженою на те особою однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї ж статі. Огляд речей, ручної кладі, багажу, знарядь полювання і лову риби, добутої продукції, транспортних засобів та інших предметів здій­снюється, як правило, в присутності їх власника. За його відсутні­стю зазначені речі може бути піддано оглядові лише у невідкладних випадках, але з обов'язковою участю двох понятих.

Проведення огляду оформлюється спеціальним протоколом або про це робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання.

Вилучення речей і документі в, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, здійснюється уповнова­женими особами, яким надано право провадити адміністративне затри­мання, особистий огляд і огляд речей, з метою забезпечення доказів, а також залежно від результатів розгляду справи, забезпечення їх кон­фіскації, сплатного вилучення, знищення або повернення володільцеві.

Про вилучення речей і документів складається протокол або ро­биться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопо­рушення, про огляд речей або адміністративне затримання (ч. 3 ст. 265 КпАП).

Стаття 265 КпАП встановлює особливості вилучення окремих видів речей і документів, вилучення їх у окремих осіб та процесу­ального оформлення вилучення деяких предметів.

З метою забезпечення законності застосування розглянутих заходів ст. 267 КпАП передбачає можливість їх оскарження заінтересованою особою у вищий орган (вищій посадовій особі) або прокуророві.

§ 3. Стадії провадження в справах про адміністративні правопорушення

Провадження в справах про адміністративні правопорушення складається з чотирьох стадій: 1) порушення справи про адміністратив­не правопорушення; 2) розгляд справи про адміністративне правопору­шення і винесення по справі постанови; 3) оскарження (або опротестування) постанови по справі про адміністративне правопорушення (ви­никає в тих випадках, коли особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, або потерпілий не згодні з винесеною відносно них постановою. Постанову по справі може опротестувати прокурор); 4) виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Стадія порушення справи про адміністра­тивне правопорушення полягає в складенні протоколу уповноваженою на те особою або представником громадського фор­мування. До таких належать посадові особи виконавчих органів сільських, селищних рад, органів внутрішніх справ, органів транс­порту, громадські інспектори охорони природи та ін. Перелік осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопо­рушення, наведено в ст. 255 КпАП.

Наявність протоколу про адміністративне правопорушення свід­чить про те, що є підстави для порушення справи, причому прото­кол має бути складено уповноваженою особою з додержанням пев­ної, встановленої законом форми. В противному разі справа про ад­міністративне правопорушення не може бути розпочата.

У протоколі повинні зазначатися: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника; місце, час вчинення і сутність ад­міністративного правопорушення; нормативний акт, який передба­чає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника; інші відо­мості, необхідні для вирішення справи.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка вчинила адміністративне правопорушення. За наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також цими особами.

У разі відмови особи, яка вчинила правопорушення, від підпи­сання протоколу в ньому робиться запис про це. Особа, яка вчини­ла правопорушення, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мо­тиви своєї відмови від його підписання.

У деяких випадках, прямо передбачених законом, протокол про адміністративне правопорушення не складається. Ці випадки вичерпно визначено в ст. 258 КпАП. Але якщо правопорушник оспорює стяг­нення, яке на нього накладається, то протокол про адміністративне правопорушення складається.

Перша стадія провадження в справах про адміністративні пра­вопорушення закінчується з моменту надіслання протоколу органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адмініст­ративне правопорушення. До нього повинні додаватися й всі інші матеріали про правопорушення (пояснення свідків, протокол вилу­чення речей тощо).

Стадія розгляду справи про адміністра­тивне правопорушення і винесення по спра­ві постанови полягає в тому, що компетентний орган (поса­дова особа) проводить остаточне розслідування по справі і дає правову оцінку діям особи, яку позначено в протоколі як право­порушника.

Одержавши матеріали справи, компетентний орган (посадова особа) готує її до розгляду. При цьому він вирішує: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено про­токол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушен­ня; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних пред­ставників і адвоката.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, як правило, за місцем його вчинення. При розгляді спра­ви орган (посадова особа) з'ясовує: чи було вчинено адміністратив­не правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підля­гає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що по­м'якшують або обтяжують відповідальність; чи заподіяно майнову шкоду; чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд товариського суду, комісії по боротьбі з пияцтвом, утвореної на підприємстві, в установі, організації чи їх структурних підрозділах, громадської організації, трудового колек­тиву, а також з'ясовує інші обставини, що мають значення для пра­вильного вирішення справи.

За загальним правилом справи про адміністративне правопору­шення розглядаються в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, про­токолу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Скорочені строки розгляду справи — одна доба, три-, п'яти- і семиденний строк, встановлені законодавством про адміністративні правопорушення для деяких видів правопорушень.

Так, відповідно до ст. 277 КпАП протягом доби розглядаються, наприклад, справи про заготівлю, переробку або збут радіоактивне забруднених продуктів харчування або іншої продукції; порушення правил про валютні операції; незаконні посів та вирощування снот­ворного маку чи конопель; злісну непокору законному розпоряджен­ню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку, військовослужбовця; дрібне хуліган­ство та ін. У триденний строк розглядаються справи про виготовлен­ня і використання без належного дозволу радіо передавальних за­собів; дрібну спекуляцію; торгівлю з рук у невстановлених місцях. У п'ятиденний строк розглядаються справи про дрібне розкрадан­ня державного або колективного майна; порушення вимог режиму радіаційної безпеки в місцевостях, що зазнали радіаційного забруд­нення, та ін. У семиденний строк розглядаються справи про пору­шення, пов'язані з використанням газу, експлуатацією газовикористовуючих установок без обліку витрати газу; непідготовленістю до роботи резервного паливного господарства.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу селищної, сільської ради по справі про адмі­ністративне правопорушення приймається у формі рішення. Зміст постанови та її форма врегульовані в ст. 283 КпАП. Вона повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс поста­нову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розгля­дається справа; викладення обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відпові­дальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адмі­ністративне правопорушення адміністративними комісіями, виконав­чими органами селищних, сільських рад, районними (міськими) су­дами (суддями) одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.

Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи (якщо таке вилучення проводилося), а також вказівку про порядок і строк її оскарження.

Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні, підпи­сується головуючим на засіданні і секретарем цього органу.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення по­садові особи, крім КпАП та інших нормативних актів загального характеру, керуються також положенням про органи, представника­ми яких вони є (наприклад. Положенням про адміністративні комісії та ін.). Своє рішення вони оформлюють або шляхом винесення по­станови, або роблять запис про захід стягнення на протоколі про адміністративне правопорушення. Таке право надано, наприклад, начальникові райвідділу міліції або його заступникові.

Після розгляду справи орган (посадова особа) виносить згідно з ст. 284 КпАП одну з таких постанов: 1) про накладення адмініст­ративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передба­чених ст. 24' КпАП; 3) про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні ус­ного зауваження, передачі матеріалів на розгляд товариського суду, комісії по боротьбі з пияцтвом, утвореної на підприємстві, в установі, організації чи їх структурних підрозділах, громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу попередньо­го слідства чи дізнання, а також при наявності обставин, передбаче­них ст. 247 КпАП. До цих обставин належать: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадця­тирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхід­ності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закін­чення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КпАП (двох місяців з дня вчинення правопорушення, а при тривалому правопорушенні — двох місяців з дня його виявлення); 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованого рішення товарись­кого суду органом (посадовою особою), який має право накладати адміністративне стягнення по даній справі, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також порушення по даному факту кримінальної справи; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Якщо ж було винесено постанову про накладення адміністратив­ного стягнення, то вона оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається під розписку або висипається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висипається потерпілому на його прохання. В разі, якщо вона висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Оголошенням постанови по справі про адміністративне право­порушення закінчується стадія розгляду справи про адміністратив­не правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у дея­ких випадках обов'язково доводиться до відома громадськості. Ці випадки передбачено в ст. 286 КпАП.

Наступною (третьою) стадією, яка виникає не в кожному про­вадженні в справах про адміністративні правопорушення, є стадія оскарження (або опротестування) постанови по справі про адміністративне правопору­шення. Наявність цієї стадії виступає однією з найважливіших гарантій прав правопорушника. Постанову по справі про адмініст­ративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення врегульований в ст. 288 КпАП. Постанова адміні­стративної комісії, комісії по боротьбі з пияцтвом оскаржується у виконком відповідної ради або в районний (міський) суд; рішення виконавчого органу селищної, сільської ради — у виконавчий орган районної, міської, районної в місті ради або в районний (міський) суд; постанова іншого органу (посадової особи) про накладення ад­міністративного стягнення у вигляді штрафу — у вищий орган (вищій посадовій особі) або в районний (міський) суд; постанова про накладення іншого адміністративного стягнення — у вищий орган (вищій посадовій особі), після чого скаргу може бути подано в рай­онний (міський) суд. Рішення суду в усіх наведених випадках є ос­таточним і оскарженню не підлягає.

Постанову про одночасне накладення основного і додаткового адміністративних стягнень може бути в десятиденний строк з дня винесення постанови оскаржено за вибором особи, щодо якої її ви­несено, чи потерпілого в порядку, встановленому для оскарження основного або додаткового стягнення.

За загальним правилом скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне право­порушення, а той протягом трьох діб надсилає її разом із справою органу (посадовій особі), який правомочний її розглядати.

Подання у встановлений строк скарги і принесення прокурором протесту зупиняють виконання постанови про накладення адмініст­ративного стягнення до розгляду скарги або протесту. Виняток ста­новлять випадки, коли виноситься постанова про застосування за­ходів стягнення у вигляді попередження або адміністративного арешту, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Орган (посадова особа), який одержав скаргу чи протест на по­станову по справі про адміністративне правопорушення, перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови, тобто встановлює, чи дійсно в діях особи, яка притягається до адміністративної відпо­відальності, є склад правопорушення, чи правильно оформлено до­кументи по справі, чи не перевищив орган (посадова особа), який розглянув справу, свої повноваження тощо.

Після цього орган (посадова особа), який розглядав скаргу (або протест), може прийняти одне з таких рішень: 1) залишити поста­нову без зміни, а скаргу або протест — без задоволення; 2) скасува­ти постанову і надіслати справу на новий розгляд; 3) скасувати по­станову і закрити справу; 4) змінити захід стягнення в межах, перед­бачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним розглядати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного орга­ну (посадової особи).

Прокурор, виявивши, що рішення по скарзі або протесту на по­станову по справі про адміністративне правопорушення є незакон­ним, може опротестувати його.

Скасування постанови є одночасним закриттям справи про ад­міністративне правопорушення, тягне за собою повернення особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності, стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а та­кож скасування інших обмежень, зв'язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість.

Виконання постанови про накладення ад­міністративного стягнення — завершальна стадія провадження в справах про адмініст­ративні правопорушення. Її сутність полягає в прак­тичній реалізації адміністративного стягнення, яке призначене пра­вопорушнику постановою.

У процесі виконання постанови особи, винні у вчиненні адміністра­тивного проступку, зазнають відповідних обмежень особистого, мораль­ного чи матеріального характеру. Від того, як послідовно реалізована постанова про адміністративне стягнення, наскільки справа доведена до кінця, значною мірою залежать рівень ефективності боротьби з адміні­стративними правопорушеннями, їх попередження, результативність виховання громадян в дусі точного і неухильного додержання законів.

Порядок виконання постанов про накладення адміністративних стягнень врегульований в розділі V КпАП, Митному кодексі та інших законодавчих актах України.

Необхідною умовою виконання постанови про накладення адмі­ністративного стягнення є вступ її в законну силу. Це означає, що по­станова набула юридичного значення і є обов'язковою для виконання.

Відповідно до ст. 298 КпАП постанова про накладення адміні­стративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організа­ціями, посадовими особами і громадянами.

Постанова охоплює не тільки діяльність уповноважених держав­них органів (посадових осіб), а й поведінку самого порушника. Так, особа, притягнута до адміністративної відповідальності, повинна виконувати ті чи інші обов'язки, покладені на неї постановою. Ухи­лення від добровільного виконання постанови про накладення адмі­ністративного стягнення веде до необхідності застосування віднос­но правопорушника примусових заходів впливу.

Орган, уповноважений виконати постанову, зобов'язаний своєчасно) і точно здійснити у зв'язку з цим низку дій, встановлених КпАП та іншими нормативними актами, оформити необхідні документи, надіслати їх за належністю.

Усі інші юридичні і фізичні особи, причетні до своєчасного і точного виконання постанови (адміністрація підприємств, установ, організацій, банківські установи, торговельні підприємства тощо), зобов'язані сприяти органам, що виконують постанову, в її реалізації. Орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адмі­ністративного стягнення, покликаний здійснювати контроль за правильною і своєчасною реалізацією цього акта, вирішувати питання, пов'язані з його виконанням.

Відповідно до ст.299 КпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено КпАП та іншими актами законодавства України.

Якщо ж постанова про накладення адміністративного стягнення опротестована прокурором або оскаржена особою, відносно якої її винесено, чи потерпілим, вона виконується після залишення протесту або скарги без задоволення. Це положення не поширюється на випадки накладення стягнень у вигляді попередження, адміністративного арешту, а також коли штраф стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Виконанням постанов займаються різні державні органи. При цьому вони здійснюють подвійну за своїм характером діяльність: по зверненню постанов до виконання і по безпосередньому їх виконан­ню. І та й інша діяльність утворюють єдину стадію виконання по­станов, але є її різними етапами.

На етапі звернення постанови до виконання юрисдикційні орга­ни (ті, що вирішують питання про відповідальність винних і виносять постанови про накладення адміністративних стягнень), насамперед повинні своєчасно надіслати винесену постанову органу-виконавцю. У зміст цієї діяльності входять також здійснення контролю за своєчас­ним і точним виконанням постанов і вирішення всіх пов'язаних з цим питань (відстрочка, припинення виконання постанов та ін.).

Безпосереднє виконання постанов покладено на уповноважені на це органи (органи внутрішніх справ, судових виконавців, митні органи та ін.)

У провадженні по деяких правопорушеннях юрисдикційний орган, який виніс постанову, уповноважений сам виконати її. Наприклад, за керування транспортними засобами в стані сп'яніння посадові особи Державної автомобільної інспекції можуть застосо­вувати до водіїв адміністративне стягнення у вигляді позбавлення прав керування транспортними засобами на певний строк. Вони ж виконують винесені постанови шляхом вилучення посвідчення на право керування транспортними засобами.

Як уже зазначалось, за загальним правилом постанова про накла­дення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення. Але законодавець в ст. 301 КпАП передбачив можливість відстрочки виконання постанови, якщо негайне виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністратив­ного арешту, виправних робіт або штрафу (за винятком стягнення штра­фу на місці вчинення адміністративного правопорушення) є неможли­вим. У цьому разі орган (посадова особа), який виніс постанову, може відстрочити виконання постанови на строк до одного місяця.

В ст. 302 КпАП вказані обставини, які виключають можливість початку або дальшого провадження в справі і слугують підставами припинення виконання постанови про адміністративне стягнення, якщо її винесено. До них належать: 1) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 2) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність за даний просту­пок; 3) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі

Стаття 303 КпАП встановлює строк давності, по закінченні яко­го постанова про накладення адміністративного стягнення не підля­гає виконанню. Якщо постанова не була звернена до виконання про­тягом трьох місяців з дня винесення, то вона не підлягає виконанню В цей строк не включається час, на який виконання постанови зупи­няється у зв'язку з відстрочкою виконання постанови за ст. 301 КпАП. а також пов'язаний з винесенням протесту або поданням скарги.

Законодавством можуть встановлюватися й інші, більш тривалі строки для виконання постанов у справах про окремі види адміні­стративних правопорушень. Відповідно до ст. 139 Митного кодексу конфіскація предметів, які є безпосередніми об'єктами порушення митних правил, і предметів з спеціально виготовленими тайниками. використаними для переміщення через митний кордон з приховуван­ням таких предметів, проводиться незалежно від часу їх виявлення

Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову.

§ 4. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення

У ст. 213 КпАП наведено перелік органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення. Але він не є вичерпним і доповнюється вказівками інших нормативних актів. Так, 10 жовтня 1985 p. було прийнято Положення по боротьбі з пияцтвом в Україні, що створювалися на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах, які також наділялися правом розглядати справи про адмініст­ративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, а за матеріалами щодо членів своїх трудових колективів застосовувати до винних заходи громадського впливу або штрафу.

Відповідно до законодавства (ст. 213 КпАП) справи про адміні­стративні правопорушення розглядаються:

1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах рай­онних, міських, районних у містах, селищах, сільських рад;

2) виконавчими комітетами селищних, сільських рад;

3) районними (міськими) судами (суддями);

4) органами внутрішніх справ (міліції), органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноважени­ми на те законодавчими актами України.

Компетенція і порядок створення цих колегіальних органів урегульовані законодавством України.

Посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністра­тивні правопорушення, згідно з ст. 217 КпАП діють у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.

Найбільш широку компетенцію у сфері застосування адміністративних стягнень мають адміністративні комісії. По­рядок їх створення, склад, завдання і компетенція визначені Поло­женням про адміністративні комісії України, затвердженим Указом Президії Верховної Ради УРСР від 9 березня 1988 p.

Адміністративні комісії є колегіальними органами. Вони утворю­ються відповідними радами на першій організаційній сесії чергового скликання при виконавчих комітетах районних, міських (у містах без районного поділу), районних у містах рад. У разі необхідності адміністративні комісії створюються при виконавчих комітетах селищних, сільських рад з дозволу вищої ради. Адміністративні комісії створю­ються на строк повноважень цих рад.

Комісію очолює голова, який є заступником голови або членом виконавчого комітету відповідної ради. До складу комісії входять:

заступник голови, відповідальний секретар і не менше шести членів комісії, кількість яких встановлюється відповідною радою залежно від обсягу роботи комісії. До її складу входять також депутати рад, представники профспілок та інших громадських організацій, трудо­вих колективів. Разом з тим не можуть входити до складу комісії посадові особи, які мають право складати протоколи про адмініст­ративні правопорушення, а також працівники прокуратури, суду, адвокатури. Поточну роботу і контроль за виконанням постанов ад­міністративних комісій здійснює відповідальний секретар комісії.

Адміністративні комісії — це не тільки основні колегіальні орга­ни, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопору­шення, а й органи, покликані виховувати громадян у дусі точного і неухильного додержання законів, сумлінного ставлення до держав­ного і громадського обов'язку, поваги до прав, честі і гідності гро­мадян, а також попереджувати правопорушення.

Адміністративні комісії розглядають справи про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена КпАП, іншими нормативно-правовими актами, а також загальнообов'язковими рішен­нями — рішеннями з адміністративними санкціями (ст. 5 КпАП).

Адміністративні комісії при виконавчих комітетах районних, місь­ких, районних у містах, селищних, сільських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені у ст. 218 КпАП. За­сідання проводяться не рідше як два рази на місяць і є правомочними при наявності не менш як половини загального складу адміністратив­ної комісії. Справи розглядаються за місцем проживання порушника у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання протоколу про адміністра­тивне правопорушення та інших матеріалів справи, крім справ про по­рушення, пов'язані з використанням газу (ст. 101 КпАП), експлуатацією газовикористовуючих установок без обліку витрати газу (ст. 102 КпАП) і непідготовленістю до роботи резервного паливного господарства (ст. 103 КпАП), які розглядаються комісією у семиденний строк.

До особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, адмі­ністративна комісія може застосовувати: попередження; штраф; оплатне вилучення предмета, який є знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскацію предмета, який є знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних в результаті вчинення адміністративного правопорушення. Замість накладення адміністративного стягнення комісія може передати матеріали про порушника на розгляд товариського суду, комісій по боротьбі з пи­яцтвом, створюваних на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах, громадської організації або трудового колективу для застосування заходів громадського впливу.

Керівництво і контроль за діяльністю адміністративних комісій здійснюють виконавчі комітети районних, міських, районних у містах, селищних і сільських рад. У своїй діяльності комісії відпо­відальні перед відповідними радами та їх виконкомами і підзвітні їм.

Справи про адміністративні правопорушення можуть розгля­дати і безпосередньо виконавчі комітети селищних, сільських рад. При цьому на засіданні мають бути присутні не менш як дві третини від загального складу виконавчого комітету.

У ст. 219 КпАП перелічені адміністративні правопорушення, справи про які мають право розглядати виконавчі комітети селищ­них, сільських рад.

Комісії по боротьбі з пияцтвом при виконавчих комітетах районних, міських, районних у містах рад правомочні розглядати дві категорії справ: про порушення правил торгівлі горілкою і іншими спиртними напоями (ст. 156 КпАП) і про розпивання спирт них напоїв на виробництві (ст. 179 КпАП).

Головними завданнями цих комісій є координація діяльності державних органів і громадських організацій, спрямована на бороть­бу з пияцтвом, а також розроблення і здійснення заходів щодо запо­бігання пияцтву.

Перелік адміністративних правопорушень, справи про які розглядаються районними (міськими) судами (суддями) наведений в ст.221 КпАП. Це адміністративні правопорушення, пов'язані з посяганням на здоров'я населення, власність, деякі порушення правил руху і безпеки на транспорті, в сферах зв'язку, торгівлі та фінансів, громадського порядку та громадської безпеки, встановленого порядку управління. Суддям підвідомчі також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років. Усі ці справи районні (міські) суди (судді) розглядають відповідно до приписів розділу IV КпАП «Провадження в справах про адміністративні правопорушення».

Значна кількість справ про адміністративні правопорушення згідно з ст. 222 КпАП належить до відома органів внут­рішніх справ (міліції). Вони розглядають справи про порушення громадського порядку, порушення правил про валютні операції, порушення правил паспортної системи, порушення правил прикордонного режиму, правил перебування в Україні і транзитно­го проїзду через територію України іноземних громадян і осіб без громадянства, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспор­ту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний випуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів.

Від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право начальники або заступники начальників відділів (управлінь) внутрішніх справ виконавчих комітетів район­них, місцевих, районних у містах рад, начальники або заступники начальників органів внутрішніх справ на транспорті, начальники лінійних пунктів міліції, працівники Державної автомобільної інспек­ції та інші працівники органів внутрішніх справ.

Для розгляду справ про адміністративні правопорушення в Ук­раїні створена система державних інспекцій, служб та адміністрацій (пожежного нагляду, контрольно-ревізійна служба, нагляду за охороною праці, санітарного нагляду, архітектур­но-будівельного контролю, податкова адміністрація та ін.). На даний час таких органів налічується близько 35, їх кількість постійно зрос­тає. Свої повноваження державні інспекції, служби та адміністрації здійснюють згідно з законами України, КпАП та відповідними поло­женнями про них. Вони наділені правом на одержання на їх вимогу необхідних відомостей, безперешкодне відвідування об'єктів та здійс­нення перевірки на місці, видачу дозволів, проведення експертизи і одер­жання її висновків. При виконанні своїх повноважень державні інспекції. служби та адміністрації поряд з іншими заходами адміністративного примусу в межах, передбачених КпАП, можуть накладати на осіб, що вчинили адміністративні правопорушення, адміністративні стягнення. Найбільш поширеними серед них є штрафи.

Правом розглядати справи про адміністративні правопорушен­ня можуть наділятися й інші органи, якщо вони будуть уповноважені на те законодавчими актами України.


 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Коментар до Конституцій України. — К., 1996.

2. БахрахД. Н. Административное право: Учебник для ву­зов. - М.,1997.

3. Брэбан Г. Французское административное право. — М., 1988.

4. Драго Р. Административная наука.М., 1982.

5. Коваль Л. В. Адміністративне право України: Курс лек­цій. - К., 1998.

6. Муниципальное право. — М., 1997.

7. Овсянко Д. М. Административное право. — М., 1997.

8. Тихомиров Ю. А. Публичное право. — М., 1995.

9. Тихомиров Ю. А. Курс административного права и про­цесса. - М., 1998.

10. Юсупов В. А. Теория административного права. — М., 1985.





Реферат на тему: Провадження в справах про адміністративні правопорушення (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.