Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Проблеми визначення об’єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 326 Кримінального кодексу України (реферат)

Запобігання злочинам у сфері інформації, яка обробляється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, уже сьогодні є одним з найважливіших державних завдань. На думку В.О. Голубєва, особливої гостроти ця проблема набуває у зв'язку з тенденцією зростання кількості вчинення таких злочинів з використанням глобальної інформаційної мережі Internet [1, c. 138].

Матеріали вітчизняної та зарубіжної практики свідчать про спрямованість дій кіберзлочинців на використання комп'ютерних технологій і телекомунікацій у своїй злочинній діяльності в сфері економіки. Так, В.А. Тимошенко звертає увагу на те, що досягнення сучасних інформаційних технологій активно використовуються у процесі легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також під час вчинення злочинів, пов'язаних з проведенням електронних платежів у сфері банківської діяльності [2, c. 32]. Ми дослідили причини та наслідки зазначеного процесу і дійшли висновку, що новітні технології, створивши можливість переміщувати гроші з безпрецедентною швидкістю, активно сприяли формуванню глобальної економіки.

З огляду на те, що комп'ютерна злочинність почала набувати ознак організованої злочинності, вказаний процес створює серйозні проблеми для багатьох держав, котрі несуть величезні матеріальні збитки. Досліджуючи проблеми, пов'язані з комп'ютерною злочинністю, Б.В. Романюк, В.Д. Гавловський, М.В. Гуцалюк, В.М. Бутузов, вказують на існування потенціальної загрози, котру несуть у собі такі її види як комп'ютерний тероризм, диверсії з використанням комп'ютерних технологій, крадіжки інформації з баз даних та комп'ютерних програм і т. ін. [3, c. 5]. Сьогодні без будь-яких проблем можна придбати комп'ютерні диски з інформацією, що по суті є конфіденційною (база даних ДАІ, база довідкової служби "09” і т. ін.). Наведений нижче приклад свідчить про те, що самі правоохоронні органи подекуди стають об'єктом злочинних спрямувань.

У жовтні 2004 року співробітниками ДКР СБ України виявлено факти несанкціонованого доступу до комп'ютерної мережі регіональних підрозділів ДАІ МВС України. За повідомленнями прес-центру СБ України, працівники одного з ТОВ, виконуючи роботи по створенню корпоративної системи в одному з обласних управлінь ДАІ, несанкціоновано підключилися до сервера автоматизованої системи та "скачували” дані про транспортні засоби та їх власників. Вся інформація сканувалася безпосередньо на квартирі керівника фірми. Як з'ясувалося під час слідства, вказаною протиправною діяльністю зловмисники займалися ще у десяти областях. За цими фактами Службою безпеки України порушено кримінальну справу за ст. 362 КК України [4].

З огляду на викладене, для заволодіння інформацією про транспортні засоби, зловмисникам не потрібно було вилучали її у власника. Для досягнення злочинного результату достатньо отримати доступ до неї та у подальшому зробити копії. Окрім того, вчинення наведеного злочину було б неможливим без здійснення відповідних організаційних заходів. До таких можна віднести створення юридичної особи, діяльність якої полягає у наданні послуг з налагодження корпоративних комп'ютерних систем. Таким чином, правомірна суспільно корисна діяльність слугувала своєрідним прикриттям для реалізації злочинних намірів вказаних осіб.

Розглянемо ще один приклад. Мешканець м. Києва Барановський В.С., працюючи з 19.09.2001 по 30.10.2001 рр. на посаді технічного підтримувача Інтернет-провайдера ТОВ "Меркреді”, зловживаючи своїм службовим становищем, привласнив і розпорядився за власним розсудом ввіреною йому комп'ютерною інформацією, завдавши ТОВ "Меркреді” істотної шкоди у вигляді матеріальних збитків на загальну суму 2970 грн.

В ході слідства встановлено, що з 19.09.2001 по 29.10.2001 рр. Барановський В.С. відповідно до своїх посадових обов'язків, проводив консультації та надавав бажаючим допомогу у підключенні до інформаційної мережі "Інтернет”. Отримавши у процесі роботи від клієнта ТОВ "Меркреді” номер будь-якої картки для підключення до інформаційної мережі "Інтернет”, він намагався вибирати наступний номер, так як усі номери карток йдуть по порядку, і, вводячи його у базу даних товариства, отримував PIN-код під цей номер картки. Якщо картка не була активована, Барановський В.С. виписував її PIN-код, який у подальшому активував і отриманий у результаті цього Інтернет-час використовував на свій розсуд. Таким чином, вказана особа привласнила PIN-коди 61 картки доступу до інформаційної мережі "Інтернет”, переписавши їх на дискету. Загалом Барановський В.С. активував 27 карток, якими розпорядився за власним розсудом.

Дарницьким районним судом м. Києва Барановського В.С. визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України. Його дії кваліфіковано як заволодіння комп'ютерною інформацією шляхом зловживання службовим становищем, що заподіяло істотної шкоди [5].

Наведені факти свідчать про те, що заволодіння комп'ютерною інформацією не завжди супроводжується її вилученням у власника. Така ситуація наявна через специфічність предмета злочину, яким у даному разі є інформація. Їй властива придатність до поширення, у тому числі й шляхом копіювання. На це неодноразово звертали увагу як працівники практичних підрозділів, так і провідні науковці, які здійснюють дослідження цих злочинів. Зокрема, Б.В. Романюк, В.Д. Гавловський, М.В. Гу цалюк, В.М. Бутузов пишуть, що незаконне заволодіння комп'ютер ною інформацією частіше за все вчинюється шляхом копіювання чи перехоплення такої інформації [3, c. 46]. Разом з тим, вказані науковці цілком справедливо зазначають, що при копіюванні та перехопленні інформація не вибуває з володіння власника. З огляду на це, більшість дослідників вважають, що незаконне копіювання комп'ютерної інформації, внаслідок якого особа не позбавляє її власника чи законного користувача можливості володіти і користуватися нею, ст. 362 КК України (у попередній редакції) не охоплювалися [6, c. 905].

Донедавна законодавство України про кримінальну відповідальність не виділяло несанкціоноване копіювання інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, як форму вчинення так званих комп'ютерних злочинів. Разом з тим, аналіз слідчої та судової практики свідчить про те, що більшість суспільно небезпечних діянь, кваліфікованих за ст. 362 КК України (у попередній редакції), були вчинені саме шляхом копіювання.

Таким чином, можна дійти висновку про існування певних проблем щодо правильної кваліфікації суспільно небезпечних дій особи, яка внаслідок незаконного копіювання комп'ютерної інформації не позбавляла її власника чи законного користувача можливості володіти і користуватися нею. При цьому вихід із вказаної ситуації мали шукати працівники правозастосовчих органів, адже Пленум Верховного Суду України ніяких рекомендації з цього приводу не давав.

Певні кроки у вирішенні зазначеної проблеми уже зроблено. Так, 23 грудня 2004 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України”, яким суттєво змінено диспозицію ст. 362 КК України. Чинна редакція ст. 362 КК України передбачає кримінальну відповідальність за несанкціоновані дії з інформацією, яка обробляється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї. Серед інших форм злочину вказана кримінально-правова норма виділяє копіювання комп'ютерної інформації. Однак, у статті 362 КК України не наводиться визначення поняття "копіювання інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації”. Тому видається нагальною необхідність проведення додаткових наукових досліджень проблем, пов'язаних із кваліфікацію злочину, передбаченого ст. 362 КК України, та тлумачення положень кримінально-правових норм, котрі з'явилися із внесенням до КК України вказаних змін.

З огляду на викладене, метою цієї статті є встановлення сутності та ознак несанкціонованого копіювання інформації, яка обробляється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, як форми вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 362 КК України.

У роботі ми спираємося на здобутки попередників, які свого часу працювали над дослідженням злочинів у сфері використання комп'ю терних технологій, зокрема, Д.С. Азарова, П.П. Андрушка, Ю.М. Батуріна, О.І. Бойцова, О.Г. Волеводза, Б.В. Волженкіна, В.Д. Гавловського, В.О. Го лубєва, М.В. Гуцалюка, А.М. Жодзішського, М.В. Карчевського, В.О. Ко пилова, В.В. Кузнєцова, Ю.І. Ляпунова, В.Ю. Максимова, М.І. Панова, А.М. Попова, Н.А. Розенфельд, А.М. Ришелюка, В.С. Цимбалюка та інших.

У частині 2 ст. 362 КК України передбачається кримінальна відповідальність за несанкціоноване копіювання інформації, яка обробляється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації. Однак, як уже зазначалося, законодавець не визнав за необхідне дати визначення поняття "копіювання інформації”, чим створив передумови для вільного тлумачення цієї кримінально-правової норми. На нашу думку, цей суттєвий недолік має бути виправленим, адже тільки на перший погляд тлумачення об'єктивних та суб'єктивних ознак цього злочину не викликає труднощів.

В юридичній літературі існують різні погляди щодо визначення поняття "копіювання”. Так, В.О. Голубєв під копіюванням пропонує розуміти перенесення інформації чи її частини з одного фізичного носія на інший. При цьому автор вказує на те, що у ряді випадків не можна вести розмову про копіювання у звичайному розумінні. В.О. Голубєв вважає, що у разі посекторного копіювання інформації, коли копія повністю тотожна оригіналові, більш вдалим є використання терміну "дублювання” [7, c. 76]. Така позиція в цілому представляється правильною, однак, на наш погляд, терміни "копіювання” та "дублювання” у даному контексті слід визнати синонімами. Такого висновку можна дійти, проаналізувавши визначення поняття "копіювання”, наведене у короткому тлумачному словнику за редакцією професора В.П. Гондола. На думку його авторів, копіювання – це: 1) процес дублювання інформації створенням копій; 2) відтворення даних зі збереженням початкової інформації [8].

Запропоноване визначення дає підстави для припущення про існування й інших способів дублювання інформації. Такими можна визнати створення декількох примірників одночасно. Тоді питання щодо визначення оригіналу та копії має вирішуватися автором цієї інформації. Дублювання інформації можливе й шляхом перенесення змісту інформації на інший фізичний носій без збереження форми представлення самої інформації. В літературі таке дублювання називають переказом. Тобто, та сама за змістом інформація передається за допомогою інших символів чи знаків. Припустимо, текстовий документ створено з використанням шрифту Times New Roman та дубльовано за допомогою іншого шрифту (наприклад, Arial). Або візьмемо інший приклад, коли інформацію, відображену на моніторі комп'ютера, особа переносить на папір за допомогою ручки або олівця.

Таким чином, копіювання і дублювання інформації, на наш погляд, співвідносяться як частина до цілого. Тому копіювання є лише частковим випадком дублювання.

В.П. Гондол, А.Г. Дерев'янко, В.В. Матвєєв, Ю.З. Прохур визначають копіювання як відтворення даних зі збереженням початкової інформації. На наш погляд, наведене визначення має певні вади. Автори справедливо вказують на те, що для копіювання характерним є збереження початкової інформації. Цим копіювання відрізняється від інших операцій з інформацією (наприклад, перенесенням з одного носія на інший). Однак, автори не висловили своєї позиції стосовно способу копіювання. Тому, виходячи із запропонованого ними визначення, голосове озвучення людиною комп'ютерної інформації теж слід визнавати копіюванням.

Цікавою видається позиція М.М. Кареліної, яка визначає копіювання інформації як перенесення інформації на інший матеріальний носій, при збереженні незмінної первинної інформації [9, c. 560]. На наш погляд, запропонована дефініція більш повно визначає сутність копіювання інформації. Автор чітко вказує на те, що при копіюванні інформація переноситься від одного матеріального носія на інший.

Копіювати означає робити копію з чого-небудь, відтворювати, повторювати, імітувати, дублювати [10]. Серед наведених варіантів лише слово "імітувати” видається найменш придатним для використання у контексті визначення об'єктивних ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 362 КК України. Аналіз запропонованих варіантів дає підстави вважати, що копіювання інформації передбачає створення хоча б однієї копії.

У короткому тлумачному словнику інформатики та обчислювальної техніки копія (лат. copia – множина) визначається як документ, файл або набір даних, ідентичний з оригіналом, копія програми – примірник програми, скопійований з оригіналу для подальшого використання [8]. Тобто, йдеться про існування двох і більше примірників певного документа, файлу і т. ін.. При цьому кожен з примірників має бути тотожним оригіналу.

Тотожний – такий самий, однаковий з чимось, цілком подібний до чогось, схожий один з одним за своєю суттю й зовнішніми ознаками та виявом [10]. Наведене визначення дає підстави для висновку, що при встановленні тотожності між копією інформації та її оригіналом дослідженню підлягає сутність цієї інформації (оригінала і копії), а також їх зовнішні ознаки і вияв.

Під сутністю інформації, на нашу думку, слід розуміти її зміст, тобто інформаційне наповнення. Такими можуть бути будь-які дані про певні факти, події, осіб, вчинки людей тощо. При копіюванні цей зміст переноситься від оригінала до копії.

Більш складним видається питання щодо зовнішніх ознак і вияву, котрі відповідно до наведеного вище визначення мають передаватися від оригінала до копії під час копіювання. По-перше, необхідно з'ясувати, у чому полягає різниця між наведеними поняттями. На нашу думку, зовнішні ознаки інформації і є її виявом. За допомогою цих ознак будь-яка інформація стає "очевидною” для людини. Ми обрали саме цей термін, а не, скажімо, термін "прийнятною” чи "зрозумілою”, адже наявність в інформації зовнішніх ознак може лише сповіщати людину про своє існування. Однак, для того, щоб людина могла опанувати зміст цієї інформації, необхідно надати їй відповідного вигляду, або сама людина повинна володіти певними знаннями. Так, для ознайомлення з даними, викладеними іноземною мовою, особа може звернутися по допомогу до перекладача, або докласти певних зусиль, аби опанувати цю мову особисто.

По-друге, виключно важливим представляється питання про те, які саме ознаки інформації слід відносити до зовнішніх. На нашу думку, зовнішніми ознаками інформації є сукупність символів, кодів, сигналів, команд і т. ін., за допомогою яких певна інформація закріплюється на електронному носієві. При цьому сам носій інформації не є її зовнішньою ознакою.

Не менш серйозним недоліком чинної редакції статті 362 КК України, на наш погляд, є відсутність у ній вказівки на способи копіювання інформації. З огляду на це, виключно важливим видається тлумачення форм несанкціонованих дій з інформацією, яка обробляється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації.

В науковій літературі виділяються два підходи до вирішення питання про спосіб копіювання. Перший (більш вузький) полягає в тому, що копіювання комп'ютерної інформації представляє собою її перенесення з одного (оригінального) машинного носія на інший машинний чи будь-який інший носій [11, c. 70]. Прихильники наведеної позиції вважають, що копіювання передбачає використання в якості знаряддя злочину тільки ЕОМ і її програмне забезпечення (принтер, стример, накопичувач інформації і т. ін.).

Інший підхід (більш широкий) полягає у тому, що під копіюванням пропонується розуміти перенесення комп'ютерної інформації з електромагнітної форми зберігання у будь-яку іншу [11, c. 70]. Прихильники цієї позиції вважають, що при копіюванні комп'ютерної інформації можуть використовуватися будь-які способи (копіювання за допомогою фото-, відеоапаратури, переписування від руки, розшифрування шумів принтера, перехоплювання випромінювань ЕОМ і т. ін.).

З огляду на викладене, для кваліфікації дій особи за ч. 2 ст. 362 КК України як незаконне копіювання інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, спосіб копіювання не є визначальним. На наш погляд, головним чинником, який повинен враховуватися при кваліфікації, є зміст інформації. Тобто, при встановленні факту незаконного копіювання інформації потрібно з'ясувати, чи копія є тотожною за змістом оригіналу інформації.

Підсумовуючи викладене, видається доцільним зробити деякі висновки.

1. Суттєвим недоліком чинної редакції ст. 362 КК України є відсутність чіткого законодавчого тлумачення об'єктивних ознак передбаченого в ній складу злочину, що створює передумови для помилок у кваліфікації суспільно небезпечних діянь.

2. Під копіюванням інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, пропонується розуміти перенесення інформації з одного фізичного носія на інший при збереженні у незмінному стані первинної інформації.

3. При копіюванні інформації можуть використовуватися будь-які способи (копіювання за допомогою фото-, відеоапаратури, переписування від руки, розшифрування шумів принтера, перехоплювання випромінювань ЕОМ і т. ін.).

4. Для констатації факту незаконного копіювання інформації, яка обробляється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, однією з визначальних обставин, що підлягають встановленню, є тотожність змісту цієї інформації зі змістом отриманої копії.


Список використаних джерел

1. Голубєв В.О., Гавловський В.Д., Цимбалюк В.С. Проблеми боротьби зі злочинами у сфері використання комп'ютерних технологій: Навч. посібник / За заг. ред. доктора юридичних наук, проф. Р.А. Калюжного. – Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ”. 2002. – 292 с.

2. Тимошенко В.А. Легалізація кримінальних капіталів: сутність, механізми протидії: Монографія. – К.: Вид-во НА СБ України. – 151 с.

3. Виявлення та розслідування злочинів, що вчиняються у сфері інформаційних технологій: Наук. – практ. посіб. / Б.В. Романюк, В.Д. Гавловський, М.В. Гуцалюк, В.М. Бутузов; За заг. ред. проф. Я.Ю. Кондратьєва. – К.: Вид-ник ПАЛИВОДА А.В., 2004. – 144 с.

4. Всеукраинская еженедельная газета "Факты”. – 2004. – 14 сент. – № 167 (1715).

5. Кримінальна справа № 1–594/2002 р. – Арх. Дарницького районного суду м. Києва.

6. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2001. – 1104 с.

7. Голубєв В.О. Інформаційна безпека: проблеми боротьби з кібер злочинами: Монографія. – Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ”, 2003 – 250 с.

8. Інформатика та обчислювальна техніка: Короткий тлумачний словник / В.П. Гондол, А.Г. Дерев'янко, В.В. Матвєєв, Ю.З. Прохур; За ред. проф. В.П. Гондола. – К.: Либідь, 2000. 320 с. – Укр. і рос. мовами.

9. Комментарий к Уголовному кодексу Российской федерации: Науч. – практ. комментарий / Отв. ред. В.М. Лебедев. – М.: Юрайт-М, 2001. – 736 с.

10. Новий тлумачний словник української мови: У 4 томах. – К., Вид-во "Аконіт”, 1999.

11. Розслідування незаконного втручання в роботу електронно-обчис лювальних машин (комп'ютерів), систем і комп'ютерних мереж: Наук. – практ. посібник / Під ред. М.Г. Шурухнува. – М., 1999.





Реферат на тему: Проблеми визначення об’єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 326 Кримінального кодексу України (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.