Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Проблеми протидії “тіньовій” економіці в Україні (реферат)

Світовий історичний досвід господарювання показує, по-перше, що "тіньова” економіка у різних масштабах існувала практично у всіх економічних системах, по-друге, – багатогранність її форм розширялася пропорційно до рівня розвитку суспільних відносин і, по-третє, – по мірі розвитку боротьби з нею вона посилювала свою функцію самовідтворення [1]. Оскільки "тіньова” економіка існує в умовах різних соціально-економічних систем, то її особливості та різноманітність форм визначаються специфічністю того чи іншого етапу економічного розвитку країни, національними традиціями.

"Тіньова” економіка не є породженням перебудови економічних, соціальних і політичних відносин в Україні. В період ринкових реформ відбулося лише її бурхливе зростання та реструктуризація (зміна форм і механізмів). Змінилася її організація. Якщо раніше "тіньова” економіка включала в себе такі елементи, як дрібні крадіжки продукції, приписки, хабарництво, підпільне виробництво продукції, то наприкінці ХХ століття стала формуватися складна розгалужена система, яка мала вже спеціалізацію, своїх лідерів та "авторитетів”. За розрахунками спеціалістів, з початку 60-их і до кінця 80-их років "тіньовий” сектор економіки колишнього Союзу зріс у 30 разів і досяг позначки понад 20 % національного доходу.

Однією з причин розвитку "тіньового” сектору економіки було чинне на той час законодавство та існуюча економічна політика, яка не давала підприємливим та ініціативним людям реалізувати свої можливості легальним шляхом. Саме тоді з'явилися у великій кількості різні нелегальні "підпільні” цехи або такі, що діяли під прикриттям легальних державних підприємств.

Після набуття Україною незалежності "тіньова” економіка стрімко набрала темпи. Почали формуватися та набирати сили мафіозно-спекулятивні та кримінальні структури, чий капітал примножувався на грунті не лише пограбувань та майнових переділів, а й невиваженої інфляційної політики держави, невпорядкованості її кредитно-фінансової та банківської систем.

Різке зростання "тіньової” економіки відбувалося, насамперед, за рахунок нерівних умов господарювання, коли надавалися квоти та ліцензії в зовнішньо-економічній діяльності.

Як стверджують фахівці, основний "тіньовий” капітал був сформований протягом 1992–1994 рр., а з 1995 р. не спостерігалося його суттєвого зростання, відбувався лише перерозподіл.

Якщо в 1992 році приватні експортери здійснювали поза межами легальної економіки 25 % операцій, то вже у березні 1994 року – 75 % [2]. У 1997 році наводилися дані щодо обсягу кримінальної частки неофіційної економіки – понад 50 % [3]. Нині, за різними оцінками фахівців, цей показник коливається від 40 % до 50 % ВВП. За оцінками Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції в Україні, частка "тіньового” сектору у 2002 році становила 41,1 % відносно офіційного ВВП, або ж 33,9 % від сукупного. Слід зауважити, що існують певні розбіжності у методиках, якими користуються для оцінки величини "тіньового” сектору економіки Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції і Державний комітет статистики України [4].

Деякі фактори криміналізації економіки з'явилися з початком приватизаційних процесів. Із-за прогалин у законодавстві процес роздержавлення і приватизації власності став одним з основних інструментів "відмивання” злочинно нажитих капіталів.

З одного боку, представники "тіньової” економіки підпорядкували собі нові об'єкти власності, з іншого, – "відмили” кримінально зароблені "брудні” гроші. Таким чином відбулося істотне посилення "тіньових” ефектів в економіці через розширення її економічної бази.

Широкого розповсюдження набуло "відмивання брудних” грошей за рахунок незаконного повернення з бюджету податку на додану вартість. У 2002 році працівниками податкової міліції викрито понад 3 тис. випадків незаконного повернення ПДВ на загальну суму 1 млрд 93 млн грн.

Прибутковим видом нелегального бізнесу залишається незаконна конвертація безготівкових коштів. Такими послугами користуються як організовані групи та злочинні організації, так і респектабельні підприємства, посадові особи яких ухиляються від сплати податків.

Для накопичення "тіньових” капіталів активно використовуються фіктивні підприємства і конвертаційні центри. Лише упродовж одного місяця 2002 року у ході проведення підрозділами податкової міліції ДПА України операції під назвою "Конверт” було виявлено 833 фіктивні та 356 транзитних суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснювали незаконну конвертацію грошових коштів. За матеріалами перевірки порушено 319 кримінальних справ, заарештовано активів на суму 8,3 млн грн. У результаті вжитих заходів попереджено 615 випадків безпідставного перерахування валютних цінностей за межі України [5].

Коло традиційних правопорушень розширюється і за рахунок різних фінансових шахрайств та розкрадань, пов'язаних із привласненням і неповерненням кредитів, що завдає значних збитків державі та сприяє відтоку коштів до "тіньового” обігу.

В Україні розповсюдження "тіньової” економічної діяльності досягло таких масштабів, що її неврахування призводить до значного перекручення макроекономічних показників і, як наслідок, до серйозних помилок в аналізі, прогнозі та моделюванні соціально-економічної ситуації. Існування і розвиток "тіньової” економіки має й інші негативні наслідки, наприклад, зменшення платежів до бюджету через несплату податків. За підрахунками економістів, до державної казни України через несплату податків не надходило до 60 % обсягів прибутків, одержаних підприємствами, організаціями та фірмами.

Одним із суттєвих проявів функціонування "тіньової” економіки є вивезення національного капіталу за межі країни. За експертними оцінками, упродовж 1991–1995 рр. в Україні до "тіньового” сектору та за кордон відійшло 10–16 млрд дол., а на початок 2001 р. тільки обсяг вивезених за кордон капіталів, за інформацією Нацбанку, сягав щонайменше 40 млрд дол.

Досвід України та інших країн світу доводить, що сутність "тіньової” економіки не можна тлумачити однозначно, виходячи з позицій будь-якої однієї характеристики. "Тіньова” економіка – це не тільки ті сфери життєдіяльності суспільства, які стоять за межами легальної економіки (наприклад, торгівля зброєю, наркобізнес, проституція й т.ін.), а, перш за все, порушення чинного законодавства, ухилення від сплати податків, що спостерігається практично у всіх сферах підприємницької діяльності. Це комплексне явище, що має певні властивості, які проявляються в різних формах і тягнуть за собою різноманітні наслідки. А тому "тіньову” економіку можна розглядати як:

– економічну діяльність, що не враховується і не контролюється офіційними державними органами, спрямовану на одержання доходів шляхом порушення чинного законодавства;

– види економічної діяльності, в яких створюється нова вартість, що не враховуються офіційною статистикою;

– результат порушення рівноваги між суб'єктами держави з приводу створення та розподілу продукту через дерегуляцію економіки й порушення на цій основі балансу інтересів, недостатності засобів та недосконалості механізму контролю за дотриманням законодавства.

У світовій науковій літературі немає єдиного для використання терміну "тіньова економіка”. Її можна характеризувати як високодоходну сферу діяльності, норма прибутку якої компенсує окремим громадянам або групі людей матеріальні затрати та моральні збитки від ризиків щодо її здійснення. Вона не контролюється державою, не враховується офіційною статистикою. Внаслідок цього її обсяги не включаються у валовий внутрішній продукт і не оподатковуються, а є джерелом незаконного привласнення частини результатів суспільної праці у вигляді прибутку, майна, цінних паперів та в будь-якій іншій формі з метою збагачення або збільшення легально отримуваних доходів.

"Тіньова” сфера змушує працювати на себе, відволікаючи загальнодержавні ресурси, створює новий порядок розподілу суспільного продукту. Вона як за розмірами, так за своїми можливостями, значно впливає на всі сфери життя в суспільстві, державі, включаючи й політику.

"Тіньова” економіка базується на окремих складових:

– легальній неприхованій економічній діяльності, що не оподатковується і не враховується офіційною статистикою;

– напівлегальній економічній діяльності;

– неформальній економічній діяльності;

– незаконній економічній діяльності у сфері легальної економіки;

– нелегальному бізнесі тощо.

До першої складової відносяться дрібне виробництво у домашніх господарствах, надання послуг на непостійній основі, незначні приробітки, прибутки з присадибних ділянок.

До другої – узаконена діяльність, доходи від якої формуються шляхом приховування частини виробленої продукції, наданих послуг або одержуваного прибутку (виробництво неврахованої продукції, застосування необгрунтованих пільг, використання засобів виробництва на державній чи будь-якій іншій власності, матеріальних ресурсах, робочій силі).

До третьої – різні форми незареєстрованого підприємництва (репетиторство, туризм, посередницька діяльність тощо).

До четвертої – незаконна торговельна діяльність, нелегальне виробництво товарів і надання послуг, розкрадання, хабарництво, приховування доходів від оподаткування, інші види корисливих правопорушень і злочинів та "відмивання” коштів.

До п'ятої – контрабанда, торгівля зброєю, людьми, наркобізнес тощо.

Існують інші підходи щодо характеристики складових елементів "тіньової” економіки. В.М. Попович розглядає їх як "сектори”, "джерела”, "види” та "підвиди джерел”. Серед секторів "тіньової” економіки він виділяє неформальний та підпільний.

Неформальний (свідомо невраховуваний державою) сектор ТЕ – охоплює сукупність соціально-нейтральних та соціально-позитивних неоподатковуваних доходів громадян, одержуваних від невраховуваних і звільнених від оподаткування державою видів економічної діяльності (робота на присадибних ділянках, ремісництво, малоповерхове будівництво громадян, епізодичне отримання чайових, догляд за дітьми, епізодичне придбання житла за плату, випадкові епізодичні підробки з режимом оподаткування тощо).

Підпільний сектор ТЕ – сукупність соціально-негативних джерел "тіньових” доходів (незначні протиправні доходи, одержувані за рахунок адміністративно-правових проступків або вчинення малонебезпечних криміналізованих діянь, – незначні розкрадання, такі ж ухилення від оподаткування тощо) та конгломерат антисоціальних, відтворювально-прогресуючих, надпотужних джерел накопичення "тіньових” капіталів, одержуваних за рахунок вчинення суспільно небезпечних криміналізованих чи некриміналізованих, нелегальних чи псевдолегальних діянь у сфері цивільно-оборотних відносин [6].

Левову частку "тіньової” економіки становлять доходи, отримані від злочинної діяльності, зокрема, ухилення від сплати податків. Щороку в Україні "відмивається” понад 4 млрд дол. США. З них 90 % – гроші, отримані від ухилення від сплати податків, 5–6 % – від нелегальної торгівлі горілчаними та тютюновими виробами, контрабанди. Решта "брудних” грошей – від наркобізнесу, торгівлі зброєю, проституції і т.ін. [7].

Формування "тіньової” економіки в Україні відбувається як природна реакція на недосконалість та недоречність існуючих форм регулювання ринкових відносин, тому цілком об'єктивною є "тіньова” експансія в економіку держави, що поширюється практично на всі сфери та види легальної економічної діяльності [5], зокрема на:

– операції з товарами та послугами: діяльність з виробництва товарів та надання послуг; інвестиційна діяльність; приватизація; зовнішньоекономічні операції;

– операції з розподілу: оплата праці; сплата дивідендів; ухилення від сплати податків;

– фінансові операції: пов'язані зі зміною грошових активів та пасивів; з цінними паперами; валютні; кредитні.

На відміну від економічно розвинених країн, де кримінальний бізнес зводиться до торгівлі зброєю, наркотиками та людьми, в Україні "тіньовий” капітал накопичується переважно шляхом вчинення злочинів у сфері економіки. Статистичні дані щодо результатів боротьби зі злочинністю в Україні за 2002 р. характеризують їх масштаби. Лише кваліфіковані злочини (середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі) складають 32,2 тис., з них 10,3 тис. викрито у бюджетній сфері, 7,2 тис. – у сфері господарської діяльності, 3,1 тис. – у банківській, 2,1 тис. – у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Зареєстровано 9,7 тис. злочинів у сфері оподаткування [8].

Така ситуація склалася за умов неефективності системи державного контролю та регулювання господарської діяльності у сферах виробництва, розподілу, обміну і споживання економічних благ.

За роки незалежності України в цьому напрямі зроблені відповідні кроки, найбільш дієвими з них є:

– зміна загальної орієнтованості виробництва на задоволення соціальних потреб;

– демонтаж системи централізованого планування та розподілу продукції, яку виробляють державні підприємства;

– масова приватизація державного майна виробничого призначення.

Однак, на сьогодні в державі виникла ситуація, коли позитивні наслідки запровадження приватної власності на засоби виробництва є меншими від негативних наслідків демонтажу макроекономічної інфраструктури виробництва, що обумовило зростання "тіньового” сектору виробництва.

Постійним підживлювачем функціонування "тіньової” економіки є контрабанда – один з найнебезпечніших злочинів у сфері господарської діяльності. Свідченням цьому є результати службової діяльності підрозділів Державної митної служби України протягом 1999–2002 рр. [9] (таблиця авт.).

Таблиця

Роки

Порушено кримінальних справ про контрабанду

Вартість контрабандних товарів, грн

Заведено справ про порушення митних правил

Вартість вилучених предметів, грн

1999

773

91 859 900

43 128

146 946 222

2000

462

138 436 111

81 643

185 363 369

2001

412

129 899 311

50 069

255 910 653

6 міс

2002

229

157 428 961

20 703

121 926 620

Внаслідок вчинення дій, спрямованих на незаконне переміщення через митний кордон України товарів та предметів, держава несе значні збитки: недобір митних платежів, несплата податків, акцизних зборів тощо.

Нерідко протиправними виявляються експортно-імпортні операції, які, на перший погляд, здаються законними. Найчастіше використовується такий спосіб скоєння правопорушень, як недекларування предметів, товарів шляхом неповного їх відображення, особливо тих, на які встановлюються високі ставки мита. Порушники активно використовують декларування товарів не за своїм найменуванням.

Спостерігається тенденція до створення фіктивних фірм для експорту товарів. При цьому вартість товарів, заявлених до вивезення, занижується на 40–50 %, порівняно з цінами на міжнародному ринку, що дає можливість залишити різницю на валютних рахунках закордонних банків.

Основними причинами поширення "тіньової” економічної діяльності при виконанні експортно-імпортних операцій є такі: нестабільність митного й податкового законодавства, високий податковий тиск та надмірно високі ставки ввізного мита, нерівномірність податкового навантаження на суб'єкти господарювання, що викликає бажання у суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності всілякими шляхами уникнути сплати таких податків.

В умовах кризових явищ у соціально-економічній сфері України "тіньова” економіка є своєрідним економічним стабілізатором. Вона характеризується більшою гнучкістю та динамічністю, ніж легальна економіка, має здатність швидко заповнювати прогалини, що виникають в економічному просторі, та створювати додаткові робочі місця, підтримуючи доходи громадян та підприємств під час економічної кризи.

Участь у "тіньовій” економічній діяльності для значної частини населення стала засобом самовиживання, що дозволило уникнути соціальних потрясінь у суспільстві в умовах економічної кризи.

Зростання обсягів "тіньової” економіки викликає низку негативних наслідків. Найбільш відчутними з них є:

– втрата податкових надходжень, і, як результат, – ускладнення виконання державою своїх фінансових зобов'язань перед суспільством, посилення нерівномірності податкового тиску;

– недієвість та невідповідність дійсності управлінських рішень через відсутність повноти та об'єктивності офіційної інформації про розвиток економічних процесів в Україні;

– скорочення інвестиційних ресурсів в Україні через ускладнення відкритого витрачення "тіньовими” структурами прихованого від оподаткування доходу та його витікання за кордон;

– можливість монополізації економіки через зниження ціни продукції "тіньового” сектору на величину несплаченого податку;

– несправедливий та непрозорий розподіл національного доходу в суспільстві, нераціональне розміщення існуючих суспільних ресурсів;

– моральна і духовна деградація суспільства;

– поширення правового нігілізму, незахищеності громадян, недовіри до влади;

– неможливість швидкої інтеграції України до Європейського співтовариства через викривлений розвиток принципів демократичного суспільства.

Зважаючи на те, що "тіньова” економіка є не тільки криміногенним явищем, а й економічним, пронизаним фінансовими, організаційно-управлінськими і правовими технологіями, успіхи у напрямі усунення підґрунтя для її існування можливі лише за умови єдиної концепції та програми скоординованих дій, в основі яких і повинно бути створення ринкової інфраструктури в Україні з максимальною прозорістю та врегульованістю економічних відносин у суспільстві.

Враховуючи все наведене, стало можливим дійти деяких висновків. З метою "детінізації” економіки України необхідно було б створити оптимальну систему діючого економічного механізму на основі конструктивної співпраці гілок влади, для цього поряд з їх визнаними повноваженнями, необхідно чітко розмежувати відповідальність за результати діяльності у межах цих повноважень:

– законодавча влада, яка розробляє закони, має нести повну відповідальність за наслідки їх дії, наприклад такі, які посилюють "тінізацію” економіки, сприяють зростанню соціальної напруги та погіршують криміногенну ситуацію в країні тощо;

– виконавча влада, яка має суворо дотримуватися норм чинного законодавства, повинна вивчити наслідки дії законів і розробити пропозиції, які обмежували б розвиток негативних тенденцій. Звіти Уряду перед Верховною Радою мають містити розгорнутий аналіз дії законів та визначати причини загострення економічної ситуації. На їх основі необхідно розробляти конкретні пропозиції щодо удосконалення законодавства, які Верховна Рада має обов'язково враховувати при внесенні поправок до відповідних законів.


Список використаних джерел

1. Халин В.П., Дарнопых Г.Ю., Лизогуб В.А. О природе теневой экономики // Теневая экономика, проблемы борьбы с организованной преступностью и коррупцией в сфере экономики. – Луганск, 1997. – С. 50.

2. Бородюк В., Турчинов Л., Приходько Т. Оценка масштабов теневой экономики и ее влияние на динамику макроэкономических показателей // Экономика Украины. – 1996. – № 11. – С. 4–16.

3. Дурдинець В.В. Боротьба із злочинністю має бути всеоохоплюючою й ефективною // Право України, 1998.

4. Сучасний стан тіньової економіки України // Служба інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади НБУВ. – К., 2003. – С. 2.

5. Голуб Н. Нечистые на руку не пройдут // Газета "Налоги”. – 2002. – 11–17 окт. – № 41.

6. Попович В. Понятійний апарат як засіб відображення міждисциплінарного характеру тіньової економіки // Вісник Академії правових наук України. – Х., 2002. – № 1 (28). – С. 149.

7. Знаменський Л.Г., Горпиненко А.Є., Титов О.В., Кузьміна С.А. Класифікація проявів тіньової господарської діяльності // Детинизация экономики: опыт экономико-правового и экономико-математического исследования: Сб. науч. тр. – Донецк, 2000. – С. 59.

8. Експрес-інформація МВС України про стан злочинності на території України за 12 міс. 2002 р.

9. Матеріали Держмитслужби України про порушення чинного законодавства у зовнішньоекономічній діяльності: Лист № 11/3-23-8393 від 17.09.02.





Реферат на тему: Проблеми протидії “тіньовій” економіці в Україні (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.