Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Проблеми правового регулювання та організації виконання податкових зобов’язань платників (реферат)

Прийняття та введення вдію Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21грудня 2000р. №2181–ІІІ стало наступним етапом процесу модернізації, удосконалення та запровадження нових форм іметодів державного управління та контролю за порядком виконання податкових зобов'язань, погашенням іреструктуризацією податкової заборгованості.

Чинне податкове законодавство передбачає, що під час узгодження податкових зобов'язань іпроведення розрахунків по них, втому числі зекспортними та імпортними операціями, не допускається відступлення, перепоступлення чи переведення податкових зобов'язань іборгу перед бюджетами та державними цільовими фондами незалежно від наявності угод чи фінансових зобов'язань між резидентами, атакож між резидентами та нерезидентами. Заборона угод перевідступлення вимоги та переведення боргу єтимчасовим заходом держави щодо захисту суспільних інтересів. Підтвердженням таких вимог єтимчасове призупинення реструктуризації ісписання боргових зобов'язань платників податків та надання відстрочок ірозстрочок зподаткової заборгованості на 2000–2001бюджетні роки згідно із Законом України про Державний бюджет за відповідний період.

Цей захід виник тому, що практика застосування зазначеного механізму відстрочення ірозстрочення сум податкового зобов'язання вумовах кризи платежів призводить того, що потоки грошових готівкових коштів обходять виробничі підприємства і, як наслідок, вних зростає заборгованість по заробітній платі іперед бюджетом.

Проте для виробничої сфери існують фінансові можливості через ринок цінних паперів, тому що відповідні розрахунки можна провести за допомогою векселів. При цьому проведення таких розрахунків між підприємствами не суперечить вимогам чинного законодавства, що регулює цю сферу правовідносин.

Виходячи зцього, використання векселів цілком може замінити угоди щодо відступлення вимоги та проведення боргу, що на сьогодні обмежується, але не скасовується.

Законом України "Про систему оподаткування” від 18.02.1997р. №77/97–ВР визначено, що платники податків ізборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми за податковими зобов'язаннями увизначені Законом терміни, встановлено також загальний принцип відповідальності— за правильність обчислення, своєчасність сплати податків ізборів (обов'язкових платежів) та додержання вимог законів про податки відповідальність несуть платники податків відповідно до чинного податкового законодавства.

Дане положення застосовується унормах Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зі своїми особливостями та нововведеннями.

Враховуючи сучасну стратегію налагодження партнерських стосунків між носіями податкових зобов'язань іподатковими органами знаданням переваг платникам податків увиборі методів узгодження виконання податкових зобов'язань, законодавці передбачили подолання можливої тимчасової платіжної неспроможності значної частини платників-боржників шляхом реструктуризації їх податкової заборгованості, причому даний крок було здійснено всупереч вимогам бюджетного законодавства та процедурам, що визначають порядок введення законодавчих актів вдію протягом бюджетного року [1].

Сутність даного питання полягає втому, що списання та розстрочення податкової заборгованості платників податків ізборів (обов'язкових платежів) перед бюджетами та державними цільовими фондами проведено шляхом введення вдію Закону України від 21грудня 2000р. №2181–ІІІ "Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Стаття 19цього Закону визначає, що даний нормативний акт набуває чинності з1квітня 2001р., за винятком ст. 18, яка набуває чинності здня опублікування цього Закону; стст. 6, 8, 9, 14, що набувають чинності з1жовтня 2001р.; п. 4.3. ст. 4, ст. 10, що набувають чинності з1січня 2002р. та ін.

Стаття 18цього Закону визначає порядок списання та розстрочення податкового боргу, введена вдію змоменту офіційної публікації угазеті "Урядовий кур'єр” від 21лютого 2001р., учому також існує певна неузгодженість щодо запровадження цієї статті.

Наприклад, п. 18.1ст. 18цього Закону проголошує, що цією статтею визначається порядок списання та розстрочення податкового боргу, пов'язаного звідміною картотеки, що ця стаття вводиться вдію змоменту опублікування (п. 19.1. ст. 19цього Закону). Але сам факт відміни картотеки визначається п. 19.3. ст. 19, де зазначено, що узв'язку знабранням чинності цим Законом банки не здійснюють облік заборгованості клієнтів, не сплаченої устрок, та не ведуть картотеку. Тобто, картотеку відмінили з01.04.01 звведенням цього Закону вдію, аст. 18вводиться вдію з21лютого 2001р., тобто змоменту публікації та узв'язку звідміною картотеки по боргових зобов'язаннях платників-боржників (але дати відміни картотеки іпублікації Закону не співпадають ітакі поєднання не сумісні).

Загальні положення цієї статті Закону проголошують, що списанню зплатників податків підлягає податковий борг (крім пені та штрафних санкцій), який виник станом на 31грудня 1999р. іне сплачений станом на 21лютого 2001р. (до часу набуття чинності ст. 18цього Закону).

Податковий борг, який виник уперіод з1січня 2000р. до 1січня 2001р. іне сплачений на день набрання чинності ст. 18цього Закону (21.02.01), може бути за бажанням платника податку розстрочений за визначеними Законом умовами.

З вищезазначених норм ст. 18стає очевидним, що списання та розстрочення податкової заборгованості здійснюється незалежно від характеру виникнення податкового боргу (лише за один податковий період; постійне накопичення, врезультаті тимчасової неплатоспроможності платника податків узв'язку зненадходженням коштів від дебіторів та ін.). Такий підхід може свідчити про досить "непопулярний” метод вирішення проблем усфері податкових правовідносин, навіть про задоволення інтересів певного кола суб'єктів даної галузі, що демонструє динаміка зростання податкової заборгованості: починаючи з1997р. від 1,4млрд грн податкового боргу, до 2000р.— понад 16млрд грн податкового боргу.

Незважаючи на те, що Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові органи зобов'язані дотримуватися трьох років строку давності при стягненні податкових зобов'язань зплатників-боржників (ст. 15цього Закону), положення ст. 18про списання податкової заборгованості проводиться без урахування даних вимог, односторонньо зобов'язуючи податкові органи списувати податковий борг без будь-якого терміну виконання цієї процедури.

Умови розстрочення податкового боргу платників податків, що виник протягом 2000р., визначено таким чином:

а) розстрочення податкового боргу надається на строк, що не перевищує 60календарних місяців від місяця виникнення податкового боргу, включаючи такий місяць.

У разі існування консолідованого боргу за податковими зобов'язаннями, строк розстрочення відраховується від місяця виникнення першої складової такого консолідованого боргу.

Термін розстрочення податкового боргу вмежах п'яти календарних років єнововведенням іне поясняється законодавцем. Умежах дії правового поля нашої держави ізгідно зчинним законодавством строк давності має термін до трьох календарних років зусіма юридичними наслідками, що єбазовим періодом для усіх галузей цивільно-правових відносин. Цей термін потребує роз'яснення та правового узгодження;

б) основна сума податкового боргу (без пені та штрафних санкцій) підлягає сплаті рівними частками устроки, встановлені цим Законом для квартального податкового періоду, звідстроченням першого платежу на строк, який визначається платником податків, але не може бути більшим двох квартальних податкових періодів, слідуючих за квартальним періодом, уякому укладено договір про розстрочення.

На наш погляд, всі умови розстрочення податкових боргових зобов'язань платника-боржника повинні визначатися угодою про умови розстрочення такої заборгованості. Уданому разі законодавець нав'язує умови для такої угоди, причому, говорячи про першу сплату такого податкового боргу на умовах квартального базового податкового періоду, розтягує його на розсуд платника-боржника навіть за терміном, він виходить за межі піврічного базового податкового (звітного) періоду;

в) розстрочення податкового боргу надається під проценти, нараховані за період, що починається від місяця укладання договору про розстрочення та закінчується місяцем погашення розстрочення податкового боргу, виходячи зоблікової ставки Національного банку України, діючої на момент сплати чергового квартального платежу. Зазначені проценти нараховуються платником податків, але не сплачуються, крім випадків, визначених підпунктом "д” підпункту 18.1.2ст. 18Закону.

На нашу думку, це положення необхідно додати нормою, яка встановлювала б правило, що нарахування пені та інших штрафних санкцій на період дії кредитної угоди не нараховується, якщо умови угоди дотримуються (виконуються) платником-боржником уповному обсязі. При їх порушенні така угода анулюється податковим органом із застосуванням пені та інших штрафів за весь період їх зупинення на загальних умовах;

г) проценти, нараховані згідно зпідпунктом "в”, списуються умомент остаточного погашення розстроченого податкового боргу.

Відповідно до підпункту "а” підпункту 18.1.2ст. 18цього Закону, розстрочення податкового боргу надається строком до 5календарних років, тому ісписання процентів, нарахованих згідно зпідпунктом "г” ми зможемо здійснити лише по закінченні цього терміну.

На нашу думку, необхідно звернути увагу також на той факт, що термін надання розстрочення на податковий борг обумовлює строк укладання ідії кредитної угоди по розстроченню такого боргу. Уданому разі виникає загальна вимога щодо терміну дії такої угоди та її відповідності чинному законодавству, що поширюється на цивільно-правові угоди.

Виникає потреба удодатковому тлумаченні норм, що містить підпункт "д” пункту 18.1ст. 18цього Закону, який проголошує можливість розстрочення податкового боргу юридичних осіб, визнаних фіктивними відповідно до Закону.

На наш погляд, прибуток фіктивних підприємств, що отримується протиправним шляхом, вже містить елементи ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). Фіктивні підприємства взагалі не були зареєстрованими іне були суб'єктами податкових правовідносин. Органам державної податкової служби необхідно було крім їх виявлення доводити їх статус платників податків. Тому нарахована сума податкового зобов'язання, якщо вона визначена, підлягає безспірному стягненню на умовах прирівняних до оподаткування прибутку суб'єктів підприємницької діяльності, що визначаються непрямими методами.

Статтею 18цього Закону, зокрема прикінцевими її положеннями, визначено умови, за яких керівник податкового органу (або його заступник) зобов'язаний прийняти рішення про дострокове розірвання договору про розстрочення податкового боргу, що зобов'язує платника-боржника сплатити суму податкового боргу та проценти за розстрочення при настанні (виявленні) таких фактів:

1. Коли до закінчення дії такого договору або повного погашення податкового боргу, якщо він накопичує новий податковий борг, або не сплачує чергову частку розстрочення протягом двох податкових періодів, слідуючих за податковим періодом виникнення такого нового податкового боргу, або податковим періодом, за яким сплачується чергова частка реструктуризованого податкового боргу.

У даному разі йдеться про несплату першого внеску реструктуризованого боргу, або про несплачений такий внесок за будь-який податковий період сплати реструктуризованої суми заборгованості. Ці умови, впершу чергу, мають відображатися удоговорі про розстрочення податкового боргу іне протирічити положенням Закону, адодавати його резолютивну частину.

2. Коли платник-боржник ліквідується.

3. Коли такий платник виїжджає за кордон на постійне місце проживання (якщо це фізична особа).

4. Якщо такий платник-боржник визнається неплатоспроможним за зобов'язаннями, відмінними від податкових.

На нашу думку, потрібно зобов'язати платника-боржника негайно повідомляти про існування інших боргів, ніж податкових вцілях захисту інтересів держави як кредитора.

Розстрочення податкового боргу, що виник у2000р., проводиться за бажанням платника-боржника, аподатковий орган не може відмовити йому вукладанні договору про розстрочення боргу такого платника податків, якщо його заяву буде надіслано податковому органу протягом 60календарних днів здня набуття чинності ст. 18цього Закону, тобто з21лютого 2001р.

Враховуючи вимоги статті 18Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” від 21грудня 2000р., наказом ДПА України від 1березня 2001р. №81та зметою забезпечення практичного запровадження пункту 18.1цієї статті даного Закону України було затверджено Положення про списання та розстрочення податкового боргу платників податків узв'язку звідміною картотеки. Зазначений наказ ДПА України зареєстровано уМіністерстві юстиції України 27.03.01за №281/5472.

Дане Положення пояснює, на кого із суб'єктів-платників податків поширюється його дія, дається перелік податків ізборів (обов'язкових платежів), по відношенню до яких здійснюється списання та розстрочення податкового боргу, асаме: стосовно тих податків ізборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, які включаються до бюджетів різних рівнів та інших платежів, що визначено законами про оподаткування, іт.ін.

Згідно зпунктом 3Положення визначення сум податкового боргу, що підлягає списанню чи розстроченню, здійснюється за даними карток особових рахунків платників податків, що ведуться ворганах державної податкової служби згідно зІнструкцією про порядок ведення державними податковими інспекціями обліку податків інеподаткових платежів, затвердженою наказом ДПА України від 02.04.99за №174та зареєстрованою уМіністерстві юстиції України 15.05.99за №304/3597.

Крім того, даним Положенням визначено порядок прийняття рішення про списання ірозстрочення податкового боргу, розроблено форми цих рішень та зразок договору про розстрочення, сплати розстрочених сум такого боргу.

Після прийняття рішення про списання податкового боргу органи державної податкової служби уразі необхідності оформляють та направляють банківським установам лист про відкликання розрахункових документів— інкасових доручень (розпоряджень)— на суми списаного та розстроченого податкового боргу, які обліковувалися вустановах банків за позабалансовим рахунком 9803 (картотекою) підприємств-боржників та їх дебіторів, якщо такі інкасові доручення (розпорядження) були виставлені на дебіторів платника-боржника. Картотека, або форма безготівкових розрахунків та форма інкасового доручення (розпорядження) були встановлені згідно зІнструкцією про безготівкові розрахунки вгосподарському обороті України №7, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 2серпня 1996р. №204 (додаток №30), яка скасована з1квітня 2001р. узв'язку звведенням вдію Закону України " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Листом ДПА України від 28квітня 2001р. за №3627/7/24-2117пояснюється порядок нарахування ісписання пені та штрафних санкцій, що нараховані на податковий борг, який підлягає списанню або розстроченню [2].

Оскільки правове регулювання взаємовідносин банківських іфінансово-кредитних установ знадання послуг платникам податків, органам державної податкової служби, встановлення форм їх надання та інших дій, пов'язаних зпогашенням податкових зобов'язань платниками податків через ці установи має бути постійним, тому Правлінням Національного банку України 29березня 2001р. було прийнято Постанову №135, якою затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки вУкраїні внаціональній валюті. Постанову зареєстровано уМіністерстві юстиції України 25квітня 2001р. за №368/5559 івведено вдію через десять днів після державної реєстрації [3].

Заслуговує на увагу зправової точки зору той факт, що, запроваджуючи списання та розстрочення податкової заборгованості платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами за минулі податкові періоди, шляхом введення вдію ст. 18Закону України "Про порядок виконання зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” надалі взагалі не передбачається проведення реструктуризації податкової заборгованості змоменту набрання чинності цим Законом. Статтями 11,12,13Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ встановлено порядок погашення податкових зобов'язань та випадки, коли проводяться подібні процедури.

Статтею 14цього Закону визначено порядок розстрочення чи відстрочення податкових зобов'язань, але лише за умови, що уплатника податків єдостатньо доказів стосовно можливості або загрози виникнення податкового боргу.

Аналізуючи вищезазначені моменти та особливості запровадження процедури списання та розстрочення податкової заборгованості, можна дійти до висновку, що чинність (дія) ст. 18вищезгаданого Закону тривала досить короткий термін. Вона надавала можливість платникам-боржникам протягом 60календарних днів вирішити це питання за визначеними Законом умовами. Проте наслідки прийнятих рішень єчинними до 60календарних місяців, що потребує додаткового вивчення та правової оцінки.

Література

1. Див.: Закон України "Про Державний бюджет України на 2001рік” від 07.12.00 №2120–ІІІ.

2. Див.: Консультант.— 2001.— 21трав.— №22 (293).— С. 7, 10.

3. Див.: Юридичний вісник України.— 2001.— 16–22черв.— №24 (312).— С. 8.





Реферат на тему: Проблеми правового регулювання та організації виконання податкових зобов’язань платників (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.