Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Проблеми оперативно-розшукового документування злочинів, що скоюються організованими злочинними угрупованнями (реферат)

Зовнішньоекономічна діяльність нашої держави обумовлена наявністю різноманітних чинників. Існуючі торговельні неузгодженості, часові протиріччя, розбіжності у діяльності експортерів та імпортерів товарів, відсутність належних зв'язків між виробниками експортної продукції та посередницькими структурами, загальнодержавними і регіональними інтересами в питаннях зовнішньої торгівлі, нарешті, між українськими та світовими підходами до організації, функціонування зовнішнього ринку негативно впливають на цей вид діяльності. Серед причин наведеного, в першу чергу, необхідно назвати відсутність належних економічних партнерських стосунків між товаровиробниками і посередниками, які виступають на зовнішньому ринку. Роль держави полягає у запровадженні досконалих корегувальних важелів економічного механізму зовнішньої торгівлі, який дозволятиме систематично долати і нівелювати неузгодженості у зовнішньоекономічній діяльності суб'єктів господарювання Крім того, відсутність системи контролю з боку держави за зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання, яка значно здійснюється стихійно, інколи має непослідовний і невиважений характер. В результаті це призводить до розбазарювання сировини, що є гостродефіцитної для внутрішнього ринку продукції з порушенням принципу еквівалентності, валютної самоокупності тощо. Так, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про тимчасове обмеження вивезення шкіряної сировини, яка використовується в операціях з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” від 06.05.01 № 430 припинене вивезення українськими замовниками за межі митної території України шкіряної сировини на давальницьких умовах. Крім цього, Законом України "Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряні вироби” визначено процедуру, якої повинні дотримуватися суб'єкти ЗЕД при експортуванні живої худоби та шкіри.

Введення цих процедур при здійсненні експорту великої рогатої худоби та шкіряних виробів призвело до завищення їх експортної ціни і, як наслідок, – до значного зменшення обсягів експорту українських товарів та пошуку можливостей для їх реекспорту у треті країни з використанням положень угод про вільну торгівлю з країнами СНД і Балтії без застосування митних зборів та податків, а також за допомогою схем з використанням давальницької сировини. При використанні таких схем експорту значна частина валютної виручки незаконно залишається за кордоном, приховується від оподаткування, розкрадається та інвестується в економіку інших країн.

Такі негативні процеси потребують державного втручання, застосування заходів державного примусу, оперативного супроводження ЗЕД з боку правоохоронних органів.

Статистика свідчить, що майже 40 % валового внутрішнього продукту України виробляється в сфері агропромислового комплексу. Основним експортним товаром, на жаль, залишається сировина та продукція сільськогосподарського виробництва. Тому заходи з регулювання ЗЕД забезпечують захист інтересів вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників. Зловживання, що існують в зовнішньоекономічних операціях, мають загальний характер і притаманні всім суб'єктам, у тому числі й сільгоспвиробникам та структурам за їх участю.

Слід зазначити, що значна кількість сировини за межі України вивозиться морським шляхом, і саме цьому напряму співробітникам БОЗ, ДСБЕЗ, податкової міліції слід приділяти особливу увагу. П'ять із 19 портів України за своїм економіко-географічним станом мають важливе загальнодержавне значення і є морськими транспортними воротами для нинішніх і перспективних вантажопотоків. Це Одеса, Іллічевськ та Південний – на Чорному морі, Маріуполь – на Азовському й Ізмаїл – на Дунаї. Вантажообіг цієї п'ятірки в сумі становить близько 80 % від загального обсягу.

Порти Одеса, Іллічівськ, Південний мають виключне значення не тільки в транспортній системі України, а й у структурі транспортних міжнародних коридорів, що активно розвиваються. Через них 2002 року пройшло майже 80 % від сумарного вантажопотоку п'яти найбільших портів і 62 % вантажообігу всіх морських портів країни.

Незважаючи на загальнодержавне значення економічної безпеки об'єктів морегосподарського комплексу деякі керівники органів внутрішніх справ не приділяють цьому проблемному питанню належної уваги.

Масового характеру набули такі злочини, як контрабанда, розкрадання державного і колективного майна у великих і особливо великих розмірах, приховування валютної виручки та інші злочини, пов'язані з валютою, а також ухилення від сплати податків, хабарництво. Економічна злочинність набуває широкомасштабного, організованого характеру.

Так, протягом 2002 року співробітниками органів внутрішніх справ виявлено 722 злочинні групи і злочинні організації, з них економічної спрямованості – 191, а безпосередньо у сфері ЗЕД – 16. Зловживання і корисливі злочини, що скоюються суб'єктами сільськогосподарського виробництва, чи посередницькими структурами, завдають великих збитків народному господарству, збільшують зовнішню заборгованість країни, що підриває економічну безпеку держави.

Діяльність організованих злочинних груп не лише завдає надзвичайно значних втрат економіці країни, а й ставить під загрозу саме існування України як суверенної держави, її стратегічний (оборонний) потенціал. Крім того, доходи, отримані злочинними угрупованнями у цій сфері, продовжують бути одним з основних джерел посилення фінансової могутності тіньових структур і організованої злочинності в Україні.

Про це свідчить і ситуація, що склалася навколо ринку зерна України. Врожайність зернових в Україні та експорт українського зерна збільшується. За даними Державної митної служби, в 2002 році Україна експортувала зерна в шість разів більше, ніж попереднього року. Неналежне формування "прозорого” ринку зерна призвело до продажу зернових за найнижчими цінами. Це сталося через жорстку конкуренцію на світових ринках, зокрема, – вплив тарифів і вартості транспортування, висока ціна яких негативно позначається на конкурентноздатності українських експортерів. Незважаючи на підвищення контролю з боку Уряду, близько 20 % зерна, що продається на ринку, реалізують за заниженими цінами. Під час перевірки ситуації на ринку зерна Генеральною прокуратурою було порушено майже 300 кримінальних справ, 90 посадових осіб різних ланок притягнуто до адміністративної та кримінальної відповідальності, зокрема, по відношенню до колишнього віце-прем'єр міністра України з питань агропромислового комплексу Леоніда Козаченка, який, зловживаючи службовим становищем, завдав державі шкоди у вигляді втрат від експорту зерна врожаю 2002 року у розмірі 1,5 млрд грн; збитки, завдані Держбюджету у розмірі 21,6 млн грн від заниження тарифів на послуги при експедиюванні зерна на експорт.

Крім цього, на зазначеній ситуації негативно позначилася неспроможність держави повернути борги із ПДВ експортерам зерна. За словами Леоніда Козаченка, потреба в терміновій розробці графіків повернення боргів виникла тому, що невирішення питання щодо ПДВ потягне ланцюгову реакцію, зниження експорту зерна та падіння ціни. На початку липня зернотрейдери заявили про намір знизити закупівельні ціни на зерно на 20 %, якщо Уряд не вирішить цю проблему. На сьогодні борг держави перед експортерами сільськогосподарської продукції становить близько 1 млрд грн, з яких 50 % експортерам зерна.

Можна констатувати, що проблема боротьби зі злочинністю у сфері зовнішньоекономічної діяльності набула особливої актуальності та гостроти.

Підвищена суспільна небезпека злочинності у сфері зовнішньоекономічної діяльності обумовлена ще й тим, що підтримання на внутрішньому рівні зовнішнього торговельного балансу України відбувається в умовах нестабільності рівня виробництва, а отже, і скорочення експортного потенціалу держави.

У колишньому СРСР існувала жорстока державна монополія на здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Її планування, вибір партнерів, умови виходу виробників продукції на зовнішній ринок і взагалі вся зовнішньоекономічна діяльність підприємств і організації завжди перебувала в центрі уваги, оскільки держава пильно контролювала надходження і витрату валютних коштів. За рахунок цього значною мірою підтримувалася стабільність грошової системи та економіки країни. Безпосередніх контактів з представниками іноземних фірм керівники переважної більшості державних та недержавних підприємств та організацій виробників продукції та торговельних установ у той час не мали. Практика знала поодинокі випадки, коли окремі керівники, які мали можливості здійснювати зовнішньоекономічні операції і були зацікавлені в отриманні зиску за рахунок їх підприємств, укладали збиткові угоди. Таким чином, і коло осіб, які скоювали зловживання в сфері зовнішньоекономічної діяльності, і кількість вчинених злочинів, що виявлялися органами внутрішніх справ, були малочисленними.

Фактично був відсутній практичний досвід боротьби зі злочинними проявами при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. Також не проводились узагальнюючі кримінологічні та інші наукові дослідження проблем боротьби з організованою злочинністю у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Проведений аналіз сучасного стану боротьби зі злочинами у сфері ЗЕД, узагальнення інформації про правопорушення та злочини, скоєні учасниками зовнішньоекономічної діяльності, вивчення результатів розгляду кримінальних справ та практики ведення справ оперативного обліку з документування дій організованих злочинних угруповань дає можливість дійти висновку, що у цій діяльності органи внутрішніх справ наражаються на серйозні труднощі, пов'язані з недосконалістю нормативно-правової бази, яка не досконало врегульовує зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів господарювання, недоліками системи контролю у цій сфері, прогалинами у кримінальному та адміністративному законодавствах, що передбачає відповідальність за окремі види злочинів і правопорушень.

Ефективність боротьби зі злочинами, що вчиняються у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та успішна розробка методів виявлення, попередження та припинення таких злочинів залежить, зокрема, від з'ясування способів скоєння цих зловживань суб'єктами міжнародних економічних відносин.

Практиці відома ціла низка способів [1] вчинення злочинів у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Зокрема, досить розповсюдженим способом зловживань є розкрадання державної чи колективної власності шляхом експорту неврахованої продукції чи сировини. Зміст його полягає у тому, що завантаження експортного товару в транспортні засоби дуже часто здійснюється на підприємстві без будь-якого зовнішнього контролю. Після закінчення вантажних робіт запрошений митний інспектор перевіряє наявність та кількість вантажу і його відповідність оформленим документам, після цього ставить пломбу. Цілісність пломби – єдина умова безперешкодного перетинання митного кордону. У разі завантаження великих обсягів продукції, митник в силу фізичних можливостей не завжди може визначити відповідність наявної продукції зазначеній в товаротранспортних документах та вантажних деклараціях. Це створює реальну можливість відвантажити за кордон невраховані матеріальні цінності.

Інший спосіб розкрадання матеріальних цінностей державних чи колективних підприємств пов'язаний з експортом вітчизняної продукції фіктивним зарубіжним підприємствам. Співучасники розкрадання знаходять за кордоном збанкрутіле підприємство або створюють фіктивну фірму, з якими укладається угода на поставку матеріальних цінностей. Після їх надходження за кордон, вони розкрадаються, готівкова валюта привласнюється злочинцями, а партнери зникають.

Коли ж настає граничний термін (90 днів) надходження вирученої валюти з-за кордону, експортер-зловмисник звертається з позовом до арбітражу чи суду про застосування санкцій до "недобросовісного” іноземного партнера. Така імітація "потерпілому” необхідна для звільнення від відповідальності за ненадходження валюти, оскільки згідно з Інструкцією № 85 Нацбанку України, ця сума списується на збитки підприємства і звільняє від нарахування штрафів.

Крім того, у сфері зовнішньоекономічних відносин існує спосіб розкрадання валютної виручки за експортовану продукцію шляхом заниження її ціни за допомогою складання браковочних актів товарної експертизи. Представник підприємства вступає в змову із закордонним покупцем і складає браковочні акти товарної експертизи про зниження якості товарів в процесі їх транспортування внаслідок підмочування чи інших пошкоджень, або про виявлення прихованих дефектів, браку тощо. Як результат – на рахунок підприємства перераховується валютна виручка за мінусом суми, на яку знижена вартість товарів у зв'язку зі складанням фіктивного акту товарної експертизи, а різницю зловмисники розподіляють між собою і привласнюють.

Досить розповсюдженим способом вчинення злочинів у сфері ЗЕД є розкрадання експортованих товарів чи вирученої за них валюти за допомогою псевдо демпінгу. Технологія скоєння цього злочину зводиться до того, що експортер-зловмисник домовляється із закордонним партнером-покупцем про оформлення двох різних за змістом контрактів за однією і тією же угодою. До контракту, за яким імпортер відпускає продукцію зарубіжному покупцеві, вноситься низька ціна; у контракті, за яким зарубіжний партнер враховує експортовану продукцію, зазначається реальна, більш висока ціна, за якою він фактично придбав цей товар. Таким чином, виплати представнику експортера за поставлену продукцію відбуваються у межах реальної вартості. Різниця у вигляді неврахованої частини валютної виручки привласнюється експортером.

Розглянуті вище способи розкрадань можуть використовуватися також при операціях з давальницькою сировиною. Основна небезпека цих злочинів полягає в порушенні податкового законодавства, а саме: у несплаті ввізного мита, податків та зборів. Крім того, їх вчинення пов'язане з хабарництвом.

Одним зі способів ухилення від оподаткування є несплата податків (ПДВ, акцизний збір та мито) під виглядом ввезення чи вивезення давальницької сировини. Фактично здійснений імпорт чи експорт сировини оформляються за документами як на давальницьку. Це відбувається завдяки змові імпортерів (експортерів) з працівниками митниці, за що останні отримають винагороду.

Інший спосіб таких зловживань полягає в тому, що імпортер при закупці сировини домовляється з її продавцем за кордоном і оформляє її як давальницьку сировину під замовлення на виготовлення з неї готової продукції, яку в подальшому вивозить за кордон під виглядом експорту товарів, виготовлених з давальницької сировини.

Слід зазначити, що під виглядом експорту товарів, виготовлених з давальницької сировини, можуть вивозитися матеріальні цінності без ліцензії, оскільки такий експорт не підлягає режимному квотуванню і ліцензуванню.

Так, наприклад, на території м. Одеси протягом 2000–2001рр. декілька компаній (суб'єкти ЗЕД), використовуючи розроблені схеми умисного ухилення від сплати експортного мита з метою незаконного повернення ПДВ, подавали до органів державної влади України, а саме: податкової інспекції та митниці, завідомо неправдиву інформацію про ніби-то тимчасове вивезення за межі території України насіння соняшнику з метою переробки на олію та шрот. Ця інформація містилася у контрактах на переробку давальницької сировини, актах здачі-прийому давальницької сировини та актах виконаних робіт.

Підприємством "А” (резидент України) згідно з контрактом з іноземною компанією "F” було вивезено на умовах давальницької сировини насіння соняшнику з метою його переробки та отримання готової продукції (олія та шрот). Вантаж було перевезено морським шляхом до пункту призначення. Після чого між підприємствами "А” та "F” укладаються акти отримання давальницької сировини, виконаних робіт та отримання готової продукції, при цьому готова продукція знаходиться за межами України. З метою повернення на територію України у встановлений законом термін грошових коштів або готової продукції підприємством "А” (резидент України) було укладено таку зовнішньоекономічну угоду з іноземним підприємством "G”, про те що останній купує на за межами України (на переробному заводі) готову продукцію (олію та шрот), що належить українському підприємству "А”. Сума угоди дорівнює вартості давальницької сировини. По закінченні терміну дій зазначеної угоди підприємство "А” отримує у встановлений законом строк грошові кошти – операцію з давальницькою сировиною закінчено. З метою відшкодування ПДВ підприємство "А” представляє до податкових органів зазначені контракти та акти виконаних робіт, а також довідку з банку про надходження грошових коштів, після чого отримує з бюджету ПДВ.

Але аналіз зазначених документів свідчив, що акти виконаних робіт з переробки давальницької сировини (насіння соняшника) і акти прийому-передачі готової продукції були складені до фактичного вивозу давальницької сировини з митної території України, що навіть на цій стадії перевірки свідчило, що була проведена товарообмінна господарська операція, яка підлягала обкладенню вивізним митом. Згідно із Законом України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” від 15.09.95р. (зі змінами і доповненнями) поняття "операція з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” законодавець визначає як операцію з переробки (оброблення, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників та виконавців), а також етапи (операції з перероблення цієї сировини), ввезеної на митну територію України (чи закупленої іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезеної за її межі з метою отримання готової продукції за відповідну плату.

Тобто, після отримання готової продукції за межами території України операція з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах закінчилася. Подальший продаж – це інша господарська операція. У випадку з підприємством "А” ці операції навіть оформлені були двома різними угодами.

Тобто, фактично підприємство "А” здійснило угоду купівлі-продажу насіння соняшника з іноземним підприємство "G”, а підприємство "F” було застосовано в цієї схемі як ширма здійснення зовнішньоекономічної операції з давальницькою сировиною.

У ході проведення додаткової перевірки було встановлено, що, застосовуючи схему з вивозом давальницької сировини, підприємство "А” не тільки не сплачувало експортне мито, але й відшкодувало з Державного бюджету податок на додану вартість, а потім перераховувало на рахунок офшорних компанії, які застосовувалися у цієї схемі, гроші за роботи, що не відбувалися. За вищезазначений період підприємством "А” було вивезено понад 20 тис. т насіння соняшнику. Не сплачено експортного мита на суму майже 900 тис. дол. США та у той же час до декларацій з ПДВ було внесено до відшкодування з державного бюджету понад 3 млн грн. Крім того, за фіктивну операцію з переробки давальницької сировини було перераховано на рахунки офшорних компаній майже 1 млн дол. США.

У ході перевірки зовнішньоекономічної діяльності по господарській операції з давальницької сировиною встановлено, що у період дії експортного мита на вивіз насінь соняшника тільки в Одеській обл. вивозили насіння соняшника 23 підприємства. У цей термін було відшкодовано з Державного бюджету 83 млн 504 грн. По Україні ця сума дорівнюється близько 2,5 млрд грн.

Для розкриття цих зловживань необхідно отримати відомості про таких підприємців як на митниці, так і в податковій інспекції. Але факт їх змови з працівниками митної служби можна встановити тільки оперативним шляхом та за допомогою інших оперативно-технічних і процесуальних заходів, а також відпрацювання при можливості закордонних партнерів таких імпортерів.

Документування злочинних дій підприємств, діяльність яких пов'язана із ЗЕД, викликає певні труднощі, оскільки починаються вони, як правило, в Україні, а закінчуються за кордоном. Тому основною організаційною передумовою належного забезпечення, попередження і розкриття злочинів у сфері ЗЕД є оперативне обслуговування.

Оперативне обслуговування сфери ЗЕД слід представляти як систему (комплекс) організаційних і оперативно-розшукових заходів, що реалізуються оперативними працівниками ДСБЕЗ, УБОЗ та податкової міліції для нагляду за дотриманням державних інтересів при здійсненні зовнішньоекономічних операцій вітчизняними суб'єктами економічних відносин.

Належне інформаційне забезпечення діяльності апаратів БЕЗ, БОЗ і податкової міліції передбачає: по-перше, раціональне розміщення оперативних працівників, що обслуговують цю лінію роботи; по-друге, обов'язкове знання цими працівниками:

а) зовнішньоекономічного законодавства України, міждержавних угод країн, що входять до СНД, міжнародного приватного права, особливостей проведення переговорів з представниками інофірм і підписання контрактів;

б) стану, динаміки і тенденції розвитку злочинності в сфері ЗЕД;

в) категорій осіб, від яких в даній сфері можна очікувати здійснення замаскованих розкрадань, контрабанди, хабарництва;

по-третє, вміння зазначених працівників ефективно використовувати економічну інформацію в комплексі з оперативно-розшуковими засобами і методами боротьби з організованими групами розкрадачів, контрабандистів та хабарників.

Основним джерелом інформації про стан оперативної обстановки на об'єктах сфери ЗЕД є агентурний апарат, який формується з числа посадових осіб, економічного, юридичного і технічного персоналу міністерств та відомств, зовнішньоторговельних об'єднань, відділів і служб вітчизняних та спільних підприємств і асоціацій, що здійснюють експортно-імпортні операції.

Важливим елементом організації оперативного обслуговування є забезпечення ефективної взаємодії оперативних працівників апаратів БЕЗ, БОЗ як між собою (по вертикалі і горизонталі), так і з іншими органами (Держмитком, ДПА, НБУ, МЗЕЗ), а також правоохоронними службами іноземних держав. Значну допомогу в розкритті злочинів, зокрема в сфері ЗЕД, надає Інтерпол через створене в Україні Національне центральне бюро (НЦБ), що забезпечує вихід до міжнародного співробітництва, у боротьбі з кримінальною злочинністю. Кожне НЦБ в своїй країні підтримує зв'язки з такими національними установами, як суд, прокуратура, банки, митниці та міграційні служби. Таке співробітництво забезпечує ефективну протидію оперативних підрозділів незаконному накопиченню та "відмиванню” кримінальних капіталів, терміновий обмін відповідною інформацією з правоохоронними органами інших країн. Тому надання права УМВС в областях у випадку необхідності здійснювати прямі робочі контакти з правоохоронними органами сусідніх країн сприятиме результативності проведення оперативно-розшукової діяльності в сфері економіки, зокрема ЗЕД, оскільки злочини тут носять міждержавний характер.

Існуючий досвід свідчить, що виявити причетність посадових осіб зовнішньоторговельних організацій і фірм, відділів та служб, зафіксувати фактичні дані, що підтверджують скоєння злочину, можливо лише в результаті кропіткої роботи, яка вимагає значного часу, різносторонньо продуманих організаційних заходів, комплексного використання сил, засобів і методів оперативно-розшукової діяльності. Здійснити це вдається лише в рамках оперативної розробки.

Для оперативної розробки розкрадачів, контрабандистів, хабарників та осіб, які ухиляються від оподаткування, діючих в сфері ЗЕД, заводяться у встановленому порядку справи оперативного обліку. По кожній з цих справ складається план організаційних оперативно-розшукових та інших заходів.

Документування по справах оперативного обліку, заведених на осіб, та групи, що обґрунтовано підозрюються в скоєні економічних злочинів в сфері ЗЕД, здійснюється за певними напрямами.

1. Встановлення серед українських та іноземних громадян осіб, яким відомі фактичні дані про злочинні дії розроблюваних та свідчення яких можуть бути використані в інтересах кримінального судочинства. Таких осіб необхідно виявляти з числа:

співробітників суб'єкта ЗЕД, які працюють з розроблюваним або підпорядковані йому та можуть знати про злочинні дії;

працівників, які здійснюють контроль за діяльністю суб'єкта ЗЕД за умови, що їх функції не пов'язані зі злочинними діями розроблюваного;

знайомих, родичів та інших осіб, яким відомі спосіб життя, побут та зв'язки розроблюваного.

2. Встановлення свідків здійснюється шляхом проведення розвідувальних опитувань, особистого пошуку, візуального спостереження та аналізу інформації, що надходить від агентури.

Виявлення документів, що мають доказовий характер та забезпечення можливості їх використання при розслідуванні. До таких належать:

документи з ознаками підробки;

документи, що відображають явно не реальні або сумнівні операції;

документи, що містять відомості про підготовку або вчинення злочину;

документи, зміст яких не тотожний змісту інших екземплярів того ж документу, його дублікату;

листи, записки, щоденники, журнали чорнового обліку тощо;

документи, що побічно підтверджують доказові факти (записки про перебування у готелі, проїзні квитки тощо).

Документальними джерелами, в яких міститься інформація, що становить оперативний інтерес, можуть бути: угоди, контракти, протоколи та доповнення до них, реєстри, ліцензії, платіжні документи, митні декларації, інвойси тощо.

3. Встановлення предметів злочинної діяльності та забезпечення їх використання як речових доказів. Такими предметами можуть бути:

продукція сільськогосподарського виробництва, яка є предметом контракту;

грошові кошти, які використовуються як засіб платежу;

матеріальні цінності, що є предметом хабарництва.

Використання предметів та документів в якості речових доказів забезпечується шляхом їх негласного або зашифрованого вилучення, переміщення, позначки, копіювання, візуального спостереження та контролю за переміщенням тощо і відповідним документальним закріпленням за допомогою фото, -кіно, -відеозйомки, оптичних і радіоприладів та інших технічних засобів.

Слід також враховувати, що під час викриття злочинів, які вчиняються у сфері ЗЕД, необхідно використовувати не тільки матеріальні носії юридичної, економічної і комерційної інформації. Важливим завданням, від вирішення якого залежить успіх документування, є здійснення правового та економічного аналізу діяльності суб'єктів.

Лише комплекс всіх цих та інших заходів може гарантувати успішне документування, що дає можливість зібрати достатні за обсягом і змістом матеріали, які свідчать про причетність осіб до скоєння злочинів у сфері ЗЕД.

Разом з тим, слід мати на увазі, що під час розробки необхідно встановлювати та фіксувати такі фактичні дані відносно:

події злочину (місце, час, спосіб, та інші обставини);

причетності осіб до підготовки чи скоєння злочинів та його мотивів;

характеру та розміру шкоди, завданої злочинними діями;

обставин, які пом'якшують або обтяжують відповідальність;

обставин, що сприяли вчиненню злочину;

речей та цінностей, які були засобом вчинення злочину або здобуті злочинним шляхом.

Враховуючи важливість та підвищену соціальну небезпеку злочинів, що скоюються у сфері ЗЕД, оперативним працівникам апаратів БЕЗ, БОЗ, податкової міліції та слідчим слід після встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів, вносити у відповідні державні органи подання про вжиття заходів щодо усунення цих причин і умов.

Весь комплекс оперативно-розшукових заходів та слідчих дій, спрямований на ефективну та наступальну боротьбу зі злочинністю, повинен сприяти реформуванню і стабілізації економіки України та створювати умови для державної підтримки вітчизняних товаровиробників усіх форм власності.


Список використаних джерел

1. Берлач А.І., Матвійчук В.В. Оперативно-розшукове документування злочинів, що скоюються в сфері зовнішньоекономічних відносин // Вісник Університету внутрішніх справ. Спецвипуск 1: МВС. – Х.,1999. – С.184-192.





Реферат на тему: Проблеми оперативно-розшукового документування злочинів, що скоюються організованими злочинними угрупованнями (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.