Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Предмет, система та основні поняття курсу “організація судових та правоохоронних органів” (реферат)

План

Вступ.

1. Правоохоронна діяльність: поняття, сутність та основні ознаки.

2.Органи, що здійснюють правоохоронну діяльність, їх загальна характеристика.

3. Предмет дисципліни "Організація судових та правоохоронних органів”, її місце серед інших юридичних дисциплін.

4. Законодавство про діяльність суду, правоохоронних і правозахисних органів.

Висновки.

Література

 


 

Діяльність державних та громадських органів охоплює різні сфери життя. Держава виконує багато внутрішніх і зовнішніх функцій: забезпечення розвитку економіки в цілому, окремих її сфер, здійснення зовнішньої політики, створення умов для розвитку науки, культури, освіти, підтримання обороноздатності країни та багато інших.

Але одне з центральних місць посідає виконання завдань по захисту прав і свобод людини та громадянина, забезпеченню правопорядку і законності, захисту прав і законних інтересів державних та недержавних організацій, боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями.

Така діяльність здійснюється спеціальними органами, які мають певні юрисдикційні та організаційні відмінності від інших органів держави. У вивченні особливостей правового статусу цих органів і полягає основне завдання цього курсу. Будуть розглянуті загальнотеоретичні питання про зміст і призначення судової, правозахисної та правоохоронної діяльності, а також конкретні питання про компетенцію вповноважених державних органів, їх структуру, підпорядкованість, взаємодію, статус службових осіб цих органів.

1. Правоохоронна діяльність: поняття, сутність та основні ознаки

Поняття правоохоронної діяльності широко використовується в правовій літературі. Але ще й досі не чітко визначені ознаки правоохоронної діяльності, не розмежовані поняття правоохоронної діяльності та спеціальної правоохоронної діяльності, іноді правоохоронну діяльність не відрізняють від судової та правозахисної.

Правоохоронна діяльність – багатоаспектна. Політичними, управлінськими та правовими засобами її спрямовано на блокування соціальних відхилень, локалізацію соціальної напруги або правових конфліктів.

Структурно до системи правоохоронної діяльності належать такі напрямки:

- діяльність із забезпечення охорони учасників кримінального судочинства;

- діяльність органів прокуратури;

- діяльність із виявлення, запобігання та розслідування злочинів;

- діяльність із захисту державної (національної) безпеки, державного кордону та правопорядку.

Кожен напрям правоохоронної діяльності має суттєві особливості і ознаки.

Основна ознака правоохоронної діяльності полягає в її властивості охороняти права фізичної або юридичної особи публічно встановленими процедурами. Вона впливає на поведінку людей за допомогою використання дозволів, приписів, заборон або реалізації юридичної відповідальності. Вона виступає своєрідним охоронним інструментом держави.

Протидія правоохоронній діяльності є небажаною, а в певних випадках, не допустимою. Осіб, які перешкоджають правоохоронній діяльності, може бути притягнуто до юридичної відповідальності.

Другою ознакою правоохоронної діяльності є процедурний характер діяльності. Способи здійснення правоохоронної діяльності складаються із спеціально встановлених юридичних процедур, таких як подання позову, звернення, опитування, допит та ін. Порушення посадовими особами правоохоронних органів встановлених процедур визнають істотним порушення процесуального законодавства. Усі процедури правоохоронного призначення є формально визначеними і мають протокольну форму. Це означає, що будь - яка процесуальна дія (порушення кримінальної справи, затримання підозрілого, допит, обшук) має протоколюватися з дотриманням вимог закону.

Третьою ознакою правоохоронної діяльності визнають професійну ознаку особи, яка є суб'єктом такої діяльності. Здійснювати таку діяльність має лише компетентна, фахово підготовлена, вповноважена державою посадова особа. За характером виконуваних повноважень слід розмежовувати прокурорські, слідчі, оперативні, дізнавательські, нотаріальні, виконавчі та контрольно – перевірочні правоохоронні дії. Право здійснювати такі дії не можуть делегуватись іншій посадовій особі.

Обсяг повноважень залежить від посади, яку обіймає особа, її професійного рангу або спеціального звання. Повноваження керівника органу завжди ширші, ніж у підлеглої особи. Відповідно до меж своєї компетенції посадові особи видають відповідні акти, які діють у певній галузі. Кадри правоохоронних органів формують переважно з юристів або осіб, які мають спеціальну підготовку.

Таким чином, правоохоронна діяльність – це державна правомірна діяльність, що полягає у впливі на поведінку людини або групи людей з боку вповноваженої державою посадової особи шляхом охорони права, відновлення порушеного права, припинення або розгляду порушеного права, його виявлення або розслідування з обов'язковим додержанням встановлених у законі процедур для цієї діяльності.

2. Органи, що здійснюють правоохоронну діяльність, їх загальна характеристика.

Під правоохоронним органом розуміють державну установу, яка діє в системі органів влади й виконує на основі закону державні функції (владні, організаційно - розпорядчі, контрольні тощо) в різних сферах внутрішньої та зовнішньої діяльності держави.

В Законі України "Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів” (ст. 2) подано перелік правоохоронних органів, до яких належать:

органи прокуратури;

органи внутрішніх справ;

органи служби безпеки,

військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

митні органи;

органи охорони державного кордону:

органи й установи виконання покарань;

органи державної податкової служби;

органи державної контрольно - ревізійної служби;

органи рибоохорони;

органи державної лісової охорони;

інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

До складу юрисдикції правоохоронних органів входять взаємопов'язані елементи: охорона та захист прав, відновлення порушеного права, виявлення або розслідування злочинів.

Правопорядок – об'єктивна потреба розвитку держави й суспільства. Його забезпечення має відбуватися в межах законності. Підтримання правопорядку та припинення правопорушень покладено на компетентні державні органи (прокуратуру, органи внутрішніх справ, податкову міліцію, органи Служби безпеки України), для яких діяльність із підтримання правопорядку, запобігання правопорушенням, дізнання та розслідування злочинів є обов'язковою і полягає в невідкладному й адекватному реагуванні на факти невиконання або неналежного виконання вимог правових норм з боку юридичних або фізичних осіб.

Відновлення порушеного права – пріоритетне завдання у діях правоохоронних органів. Це система правомірних дій, до яких примушують фізичну або юридичну особу, що своїми діями зумовила збитки або інші негативні наслідки, щодо їх відшкодування. Для цього передбачено порядок відшкодування моральної або матеріальної шкоди, закріплено компенсаційні виплати за неправомірні дії правоохоронних органів. Діяльність правоохоронних органів є публічною та багатоплановою.

Отже, правоохоронний орган – це юрисдикційний орган, уповноважений державою виконувати в установленому законом порядку функції або завдання з охорони права, охорони правопорядку, розслідування або запобігання правопорушень, захист національної безпеки, підтримання правопорядку, забезпечення стану законності.

3. Предмет дисципліни "Організація судових та правоохоронних органів”, її місце серед інших юридичних дисциплін.

Предмет даної дисципліни складається із знань про компетенцію та діяльність уповноважених державних органів, а також про діяльність недержавних структур, які співпрацюють у системі правового захисту та правової охорони.

Зазначена дисципліна відноситься до загальнотеоретичних спеціальних навчальних дисциплін, таких як теорія держави та права, конституційне право, цивільний процес, кримінальний процес тощо.

Предмет навчальної дисципліни "Організація судових та правоохоронних органів – це система знань про компетенцію та засади судової, правоохоронної та правозахисної діяльності, про напрями й завдання державних органів і служб у сфері охорони та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також про взаємодію між ними й державними органами різних гілок влади.

Раніше правоохоронну діяльність вивчали в межах академічних курсів "Правосуддя”, "Організація суду і прокуратури”, "Правоохоронні органи” і в курсах цивільного та кримінального процесів, адміністративного права.

Місце дисципліни "Організація судових та правоохоронних органів” серед інших юридичних дисциплін обумовлено тим, що вона межує з такими правовими дисциплінами, як конституційне право, теорія держави і права, кримінологія, адміністративне право, кримінальне право, кримінально – процесуальне право та з іншими.

У курсі конституційного права висвітлено питання місця та значення правоохоронних органів у загальнодержавному механізмі, конституційні засади їх діяльності. Важливе значення мають конституційні норми, що визначають права, свободи та обов'язки людини й громадянина (розділ 2 Конституції), основні конституційні засади діяльності прокуратури (розділ 7), правосуддя (розділ 8), Конституційного Суду (розділ 12).

Теорія держави і права є методологічною серед правових дисциплін. Для навчальної дисципліни про суд, правоохоронні та правозахисні органи актуальним є вчення про функції держави й права, про реалізацію норм права, правову та протиправну поведінку, вчення про юридичний процес.

Кримінологія вивчає закономірності, стан, динаміку злочинності, її причини й умови, а також особу злочинця. Кримінологія дає поштовхи правоохоронним органам для пошуку шляхів запобігання злочинності, розкриття і попередження злочинів. Саме кримінологія є джерелом знань про негативні соціальні тенденції, зародження конфліктних ситуацій.

Адміністративне право вивчає функції та завдання органів виконавчої влади. Правоохоронна діяльність - це один з напрямків державного управління, оскільки уся державна діяльність потребує організації й впорядкування. За допомогою адміністративно – правового регулювання встановлюють правові засади функціонування правоохоронних органів, наприклад, органів юстиції та органів внутрішніх справ.

Кримінальне право виконує охоронну функцію всіх правовідносин у випадку суспільно небезпечного посягання на них. Воно вивчає норми кримінального закону, практику застосування цих норм правоохоронними органами та судом. Для правоохоронної діяльності кримінальне право має виключно важливе значення як система правових охоронних норм, що є предметом спрямування правоохоронної діяльності, і як вчення про застосування кримінально - правових норм, які за змістом є переважно охоронними.

Кримінальний процес вивчає процесуальні аспекти діяльності судових, правоохоронних, правозахисних органів з провадження у справах про злочини. В процесі провадження у кожній конкретній справі суб'єкт правоохоронної діяльності виступає як процесуальна особа. Кримінальний процес регламентує послідовність проведення посадовими особами судових та правоохоронних органів процесуальних дій у конкретній справі в напрямку обвинувачення або виправдання та розв'язанням інших питань за суттю.

Цивільно – процесуальне право регламентує порядок судочинства в цивільних справах. Цій категорій справ притаманні майнові та деякі немайнові спори. Це дуже широке коло справ, наприклад, про розірвання шлюбу, про виселення, по відновленню на роботі та інші.

4. Законодавство про діяльність суду, правоохоронних та правозахисних органів.

Судові та правоохоронні органи виконують дуже важливу діяльність, яка потребує ретельної правової регламентації.

Особливе місце серед законодавчих та інших правових актів займає Конституція України. В ній вирішені найбільш принципові питання державного та суспільного життя. Значення конституційних приписів полягає у тому, що вони мають по відношенню до усіх правових актів України вищу юридичну силу, є обов'язковими те тільки для громадян та державних органів, але й для тих, хто видає їх.

В останні роки все більше уваги приділяється міжнародним угодам. Серед них особливе місце посідають Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року та Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, схвалений Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року. Він ратифікований і є обов'язковим для виконання на всій території України всіма державними органами.

Закон України "Про судоустрій в Україні” від 07.02.2002 року регулює питання судової організації, встановлює систему судів загальної юрисдикції, закріплює основні засади здійснення правосуддя.

Закон України "Про Конституційний Суд України” від 16.10.1996 року закріплює статус, завдання, склад Конституційного Суду, порядок призначення суддів, їх повноваження.

Закон України "Про статус суддів” від 15.12.1992 року закріплює права та обов'язки суддів, гарантії їх незалежності, матеріальне та соціальне забезпечення суддів.

Закон України "Про прокуратуру України” від 5.11.1991 року розкриває поняття та зміст прокурорського нагляду, інших напрямків діяльності прокуратури.

В цьому курсу будуть вивчатися положення Законів "Про міліцію”, "Про правові засади цивільного захисту”, "Про нотаріат”, "Про службу безпеки України”, "Про державну податкову службу України”, "Про адвокатуру”, "Про оперативно – розшукову діяльність” та ін.

Висновки.

Правоохоронна діяльність – це державна правомірна діяльність, що полягає у впливі на поведінку людини або групи людей з боку вповноваженої державою посадової особи шляхом охорони права, відновлення порушеного права, припинення або розгляду порушеного права, його виявлення або розслідування з обов'язковим додержанням встановлених у законі процедур для цієї діяльності.

Правоохоронна діяльність здійснюється спеціальними органами, які мають певні юрисдикційні та організаційні відмінності від інших органів держави. Основні завдання цієї діяльності полягають у захисті прав і свобод людини та громадянина, забезпеченню правопорядку і законності, захисті прав і законних інтересів державних та недержавних організацій, боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями.

До правоохоронних органів належать: органи прокуратури; органи внутрішніх справ; органи служби безпеки, військової служби правопорядку у Збройних Силах України; митні органи; органи охорони державного кордону; органи й установи виконання покарань; органи державної податкової служби; органи державної контрольно - ревізійної служби; органи рибоохорони та ін.

Предмет дисципліни "Організація судових та правоохоронних органів” складається із знань про компетенцію та діяльність уповноважених державних органів, а також про діяльність недержавних структур, які співпрацюють у системі правового захисту та правової охорони. Ця дисципліна відноситься до загальнотеоретичних спеціальних навчальних дисциплін, таких як теорія держави та права, конституційне право, цивільний процес, кримінальний процес та ін.


 

Л І Т Е Р А Т У Р А

1.Конституція України.

2.Кримінально-процесуальний кодекс України.

3.Цивільно-процесуальний кодекс України.

4.Господарсько-процесуальний кодекс України.

5.Закон України "Про судоустрій України” від 07.02.2002 р.

6.Закон України "Про статус суддів” від 15.12.1992 р.

7.Закон України "Про третейські суди” від 11.05.2004 р.

8.Закон України "Про правові засади цивільного захисту” від 24.06.04р.

9.Військові суди – органи правосуддя у Збройних Силах України / За заг.ред. В.В.Денисенка. – К.: Реферат, 2002.

10.Маляренко В. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України. К., Юрінком Інтер.- 2004.-с. 69 – 146.

11.Оніщук М. Судово-правова реформа: чи буде дано відповіді на виклики часу. – Право України. - № 5. – 2003.

12.Організація судових та правоохоронних органів. Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів освіти/ І.Є Марочкін, В.В.Афанасьєв, В.С.Бабкова та ін., За ред. І.Є Марочкіна, Н.В.Сібільової, О.М.Толочка. – Харків: Право, 2000.

13.Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посіб./ В.С. Ковальський, В.Т.Білоус, С.Е.Демський та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2002.

14.Стефанюк В. Судова система України та судова реформа. – К.: Юрінком Інтер, 2003.

15.Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.-практ. конф., 18-19 квітня 2002 р., м.Харків/ Редкол.: Сташис В.В. ( голов. ред.) та ін. – К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002. – 288 с.

16.Притика Д. Вищі спеціалізовані суди як конституційна гарантія демократизації судової влади. – Право України. – 1999. - № 12.





Реферат на тему: Предмет, система та основні поняття курсу “організація судових та правоохоронних органів” (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.