Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Правове регулювання податку з власників транспортних засобів (реферат)

Основна мета діяльності органів податкової служби – забезпечити гарантоване, стабільне надходження податкових платежів у повному обсязі відповідно до чинного законодавства до бюджетів усіх рівнів і тим самим надавати державі можливість впливати через відповідні органи влади на усі сторони соціально-економічного розвитку суспільства. Зокрема, оптимізувати податкове навантаження як у цілому на економіку, так і на окремі її галузі та суб'єкти господарювання, контролювати пільгові процеси в оподаткуванні тощо.

Порядок обчислення і сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі – податок з власників транспортних засобів) установлено Законом України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 11.12.91 № 1963-ХІІ,[1] зі змінами та доповненнями (далі – Закон №1963). Розглянемо основні його положення.

Платниками податку з власників транспортних засобів є юридичні та фізичні особи (у тому числі іноземні юридичні особи, фізичні особи – громадяни іноземних держав та особи без громадянства), які мають зареєстровані в Україні транспортні засоби, що, у свою чергу, є об'єктом для обчислення цього податку.

Для правильного визначення транспортних засобів, що є об'єктом оподаткування, у Законі № 1963 наводиться код таких засобів відповідно до Гармонізованої системи опису та кодування товарів (далі – Гармонізована система), на якій базується Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), покладена в основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України, затвердженого Законом України „Про митний тариф України” від 05.04.2001 р. №2371-ІІІ, зі змінами та доповненнями[2].

Розмір податку з власників транспортних засобів обчислюється виходячи з об'єму циліндрів двигуна – для тракторів, автомобілів, мотоциклів, мопедів, велосипедів із двигуном. Ставку податку встановлено на одиницю об'єму, що дорівнює 100 куб. см.

Законом № 1963 (стаття 4) передбачено пільги щодо податку для деяких категорій осіб. Так, від сплати податку від власників транспортних засобів (у повному обсязі) звільняються:

1) юридичні особи:

– підприємства автомобільного транспорту загального користування (незалежно від форми власності) стосовно транспортних засобів, що використовуються для перевезення пасажирів з оплатою за проїзд за встановленими тарифами;

– навчальні заклади державної та комунальної форм власності, що фінансуються за рахунок відповідних бюджетів, щодо навчальних транспортних засобів;

2) фізичні особи, які мають статус:

– ветеранів війни, учасників бойових дій (а також особи, які належать до категорії учасників бойових дій), інвалідів війни, учасників війни (а також особи віднесені, до категорії учасників війни); осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;

– інвалідів з-поміж учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілих від Чорнобильської катастрофи, учасників ліквідації наслідків аварії, які працювали в зоні відчуження; особи, які постійно проживають або працюють (не менше чотирьох років до 01.01.93) на території посиленого радіологічного контролю;

– ветеранів праці, а також особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

– є інвалідами незалежно від групи інвалідності.

Юридичним особам, які мають пільгу щодо податку з власників транспортних засобів, слід пам'ятати, що користуватися нею можна при виконанні певних умов. Так, підприємства автомобільного транспорту мають право скористатися пільгою за умови використання транспортних засобів винятково з метою перевезення пасажирів. Навчальні заклади, що фінансуються за рахунок бюджету, користуються пільгою щодо податку стосовно навчальних транспортних засобів винятково у випадках їх використання відповідно до статутної діяльності. Не випадково наголошуємо на умовах, за яких юридичні особи можуть скористатися пільгою щодо податку з власників транспортних засобів. Якщо транспортні засоби, стосовно яких законодавством передбачено пільги, використовуватимуться підприємствами всупереч статутній діяльності, податок з власників транспортних засобів має бути нараховано та сплачено на загальних підставах. Прикладом нестатутного використання транспортного засобу, щодо якого передбачено пільгу, може бути надання його в оренду іншим особам. Підприємствам, установам та організаціям, які мають пільги зі сплати податку, необхідно враховувати, що наявність таких пільг не звільняє їх від необхідності подання до податкового органу Розрахунку сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі – Розрахунок). Інформація про отримані пільги відображається в Розрахунку в графах 9 "Пільги. Код згідно з довідником пільг” і 10 "Пільги. Сума”. Підставою для заповнення графи 9 є Довідник пільг, наданих чинним законодавством юридичним особам по сплаті податків, зборів, інших обов'язкових платежів (далі – Довідник пільг), який уточнюється, доповнюється та затверджується щокварталу. При складанні Розрахунку за 2004 рік платникам податків необхідно керуватися Довідником пільг № 27 станом на 1 вересня 2003 року, оскільки на сьогодні цей Довідник є останнім із затверджених ДПА України.

Згідно із Законом України „Про дорожній рух”, постановою КМУ від 07.09.98 №1388[3] (далі – Правила реєстрації транспортних засобів) відповідно до зазначених положень (ст. 35) механічні транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі, а також причепи(напівпричепи) до них підлягають обов'язковому державному технічному огляду в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Такий порядок визначений постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 141 „Про затвердження Правил проведення державного технічного огляду автомобілів, автобусів, мотоциклів та причепів” [4]. Організація проведення державного огляду покладається на Державтоінспекцію МВС України і здійснюється щорічно з 2 січня по 31 липня. Державний технічний огляд транспортних засобів проводиться з метою перевірки їх технічного стану, уточнення чисельності та належності, визначення законності використання, запобігання злочинам, посяганням на транспортні засоби, а також для контролю за сплатою податку з власників транспорту відповідно до Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”.

Плата за проведення технічного огляду транспортних засобів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2002 року № 556 „Про затвердження переліку платних послуг, що надаються підрозділами Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ” [5], встановлена у розмірах, визначених спільним наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства фінансів та Міністерства економіки України від 16 липня 2002 р. № 549/333/147 „Про затвердження розмірів плати за послуги, що надаються підрозділами Державної автомобільної інспекції МВС України та Порядку її справляння”, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 липня 2001 року за № 613/5803.

Перш ніж перейти до питання про обчислення та сплату податку з власників транспортних засобів, зупинимося на особливостях, пов'язаних зі здійсненням деяких господарських операцій, таких як: списання транспортного засобу у зв'язку з продажем, ліквідацією, крадіжкою, а також передачею в користування.

У першу чергу за все зауважимо, що юридичні особи обчислюють податок з власників транспортних засобів, виходячи з кількості транспортних засобів, що значаться на балансі станом на 1 січня поточного року і перебувають на обліку в органах автоінспекції (ДАІ). Фізичні особи – власники транспортних засобів при обчисленні податку також повинні орієнтуватися на факт реєстрації транспортного засобу в органах ДАІ.

Не випадково наголошуємо на факті обліку транспортного засобу в ДАІ. Цю вимогу викладено у статті 1 Закону №1963. Так, платниками податку з власників транспортних засобів є особи, які мають у власності належним чином зареєстровані транспортні засоби (які є об'єктом оподаткування).

Реєстрація транспортних засобів здійснюється відповідно до Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених Правил. Реєстрації в органах ДАІ підлягають транспортні засоби, які є власністю та експлуатуються юридичними або фізичними особами. Звідси випливає, що об'єктом для обчислення податку з власників транспортних засобів є транспортні засоби, що безпосередньо використовуються їх власниками. Якщо ж на балансі підприємства значаться, наприклад, автомобілі, придбані для їх подальшого продажу (як товару), то стосовно таких транспортних засобів податок не обчислюється і не сплачується.

Крім того, реєстрація транспортного засобу в органах ДАІ є своєрідним контролюючим заходом для перевірки правильності обчислення та сплати податку з власників транспортнихзасобів у частині визначення кількості та виду зареєстрованих одиниць транспортних засобів.

Відповідно до статті 70 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік” від 27.11.2003 № 1344-ІV [6] податок з власників транспортних засобів є одним із джерел формування спеціального фонду місцевих бюджетів.

Як зазначалося, об'єктом для обчислення податку з власників транспортних засобів є транспортні засоби, що перебувають на балансі станом на початок звітного року та зареєстровані в органах ДАІ. Будь-який рух транспортних засобів як об'єкта обліку на підприємстві, який не спричинив зняття з реєстрації такого засобу в органах ДАІ, не дає приводу для того, щоб не нараховувати і не сплачувати податок. Так, при передачі транспортних засобів у користування іншим особам, при виведенні з експлуатації внаслідок консервації, ліквідації чи переведення транспортного засобу до категорії невиробничих основних фондів податок з власників транспортних засобів сплачується на загальних підставах.

Особливу увагу потрібно приділити ситуації, пов'язаній із ліквідацією транспортного засобу на підприємстві. Причини такої ліквідації можуть бути різні: повний знос, результат аварії тощо. Як у цьому випадку потрібно діяти підприємству щодо нарахування податку стосовно таких транспортних засобів? Перш за все потрібно пам'ятати, що, крім списання таких транспортних засобів з балансу підприємства, необхідно пройти процедуру їх зняття з реєстрації в органах ДАІ. Порядок зняття з реєстрації транспортних засобів викладено у Правилах реєстрації транспортних засобів (п. 41–48). Це дозволить підприємству не сплачувати податок з таких транспортних засобів починаючи зі звітного року, наступного за роком, в якому відбулося зняття транспортного засобу з реєстрації в органах ДАІ. На жаль, у платника податку немає підстав припинити нарахування і сплату податку з власників транспортних засобів протягом року, в якому відбулися списання та зняття з реєстрації транспортного засобу. Це випливає із Закону № 1963. Так, у статті 5 зазначено, що за транспортні засоби, зняті з обліку протягом року, податок не повертається. Інакше кажучи, не підлягає поверненню сума податку, сплачена за період з дати зняття з обліку та реєстрації транспортного засобу до кінця звітного року.

Крім того, як зазначалося, об'єктом для обчислення податку з власників транспортних засобів є транспортні засоби, що значаться на підприємстві станом на 1 січня поточного (звітного) року. Списані з балансу підприємства транспортні засоби та зняті з реєстрації в ДАІ протягом звітного року значилися у підприємства станом на початок цього року. Виходить, що стосовно таких транспортних засобів протягом звітного року повинен сплачуватися податок з власників транспортних засобів. Аналогічна ситуація виникає і в разі продажу транспортного засобу протягом року. При продажу такого засобу необхідно пройти процедуру його перереєстрації в органах ДАІ. Крім того, перереєстрація транспортного засобу здійснюється у випадку зміни місцезнаходження чи назви власника (для фізичних осіб – у випадку зміни місця проживання, зміни прізвища, імені чи по батькові), зміни кольору, моделі або марки внаслідок переобладнання або зміни двигуна чи кузова, інших вузлів чи агрегатів, що мають індивідуальні номери. Порядок перереєстрації транспортного засобу викладено у Правилах реєстрації транспортних засобів (п. 35–40).

Розглянемо ситуацію, пов'язану з продажем транспортного засобу, що відбувся протягом року. Списання такого транспортного засобу з обліку підприємства не є підставою дляприпинення нарахування транспортного податку підприємством-продавцем протягом року, в якому відбулося таке списання. Незважаючи на перереєстрацію транспортного засобу в органах ДАІ у зв'язку зі зміною власника, такий транспортний засіб значиться на підприємстві станом на початок року (в якому відбувся продаж). Виходить, що є всі підстави (відповідно до Закону № 1963) для нарахування податку щодо цього транспортного засобу до кінця року. Тільки в наступному році підприємство – колишній власник проданого транспортного засобу – не враховує його у складі об'єкта оподаткування і, отже, не нараховує щодо цього податок. У свою чергу особа (юридична або фізична), яка придбала такий транспортний засіб, зобов'язана сплатити податок безпосередньо перед його перереєстрацією в органах ДАІ та продовжувати нараховувати і сплачувати до кінця року.

Таку позицію стосовно сплати податку щодо списаних транспортних засобів до кінця звітного року викладено в листах і роз'ясненнях Державної податкової адміністрації України. По суті, спостерігається подвійне оподаткування того самого транспортного засобу [8].

Відомо, що основні положення податкової політики сформулював Адам Смітт у таких чотирьох принципах, як "ефективність”, "справедливість”, "визначеність” та "зручність”. Автори раннього етапу української податкової політики розвинули наведені положення А. Смітта і задекларували їх у одинадцяти принципах, закріплених у Законі України "Про систему оподаткування”.

Оскільки в чинній системі оподаткування заявлені принципи податкової політики реалізувати не вдалося, це зумовило виникнення нових проблем, які при розробці Концепції проекту Податкового кодексу України лягли в основу декількох нових положень, що уточнюють принципові підходи щодо реалізації податкової політики держави в процесі кодифікації податкового законодавства. Це, насамперед, "створення стабільної податкової системи”, "усунення подвійного оподаткування”, "зниження податкового навантаження”, "прозорість адміністрування податків”, "спрощення механізмів контролю і стягнення податків”, "захист прав платників податків”. На рівні Концепції визначені, безумовно, головні проблеми, що існують у чинній системі оподаткування, розв'язання яких планувалося здійснити в процесі кодифікації податкового законодавства [10]. Із наведеного нами прикладу видно, що мета” усунення подвійного оподаткування” не досягнута.

Досить часто транспортний засіб є предметом договору оперативної оренди, у зв'язку з чим виникають запитання стосовно того, хто в цьому випадку є платником податку з власників транспортних засобів. Закон № 1963 (стаття 6) дає вичерпну відповідь на це запитання. Так, у випадку, якщо право користування транспортним засобом передане його власником іншій особі (зокрема, на умовах оперативної оренди), податок з власників транспортних засобів сплачується або самим власником, або особою, якій передано право користування таким транспортним засобом (від імені власника). Якщо податок сплачує особа, якій передано право користування транспортним засобом (наприклад, орендарем), такий податок має бути сплачений на рахунки місцевого бюджету за місцем реєстрації власника такого транспортного засобу. Суму податку, сплаченого орендарем (користувачем), буде відображено у складі валових витрат власника транспортного засобу (ні в якому разі не користувача!). При цьому умову сплати податку з власників транспортних засобів користувачем від імені власника має бути попереджено в договорі про надання права користування (наприклад, у договорі оренди транспортного засобу). Якщо власникомтранспортного засобу, переданого в користування (наприклад, на умовах оперативної оренди), є фізична особа, то у випадку сплати податку користувачем (орендарем) суму такого податку має бути включено до складу оподаткованого доходу (якщо такою фізичною особою не відшкодовується користувачу сума сплаченого податку). Таку ж відповідь можна дати й на запитання про сплату транспортного податку при передачі фізичною особою автомобіля в користування іншій фізичній особі за довіреністю (у цьому випадку транспортний податок сплачується перед проходженням техогляду щороку або один раз на два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводиться техогляд). Отже, якщо громадянин бажає, щоб за нього зазначений податок сплачувала особа, яка користується його автомобілем, цей момент обов'язково слід передбачити в довіреності на право користування транспортним засобом. При цьому сума сплаченого так податку включається до оподатковуваного доходу громадянина, який передав транспортний засіб у користування за дорученням.

Підсумувавши вищевикладене, можна стверджувати, що податок з власників транспортних засобів сплачується стосовно зареєстрованих транспортних засобів незалежно від того, чи використовуються вони в господарській діяльності платника податку:

– розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Юридичні особи подають розрахунок як щодо податку, обчисленого та сплаченого стосовно наявних на 1 січня звітного року транспортних засобів, так і щодо податку, сплаченого протягом року стосовно придбаних транспортних засобів;

– розрахунок податку з власників транспортних засобів щодо придбаних транспортних засобів.

Порядок заповнення та подання розрахунку суми податку з власників транспортних засобів затверджено наказом ДПА від 17.09.2001 р. № 373 ”Про затвердження форм Розрахунку суми податку власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Довідки до уточненого Розрахунку і Порядку їх заповнення та подання до органу державної податкової служби України ” [7] (далі – Порядок № 373). Порядком № 373 передбачено право платника податку уточнювати дані звітності в разі допущення помилки при розрахунку податку (як у бік збільшення, так і у бік зменшення суми податку). Таке уточнення оформляється шляхом заповнення Розрахунку з обов'язковим додаванням Довідки про суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які зменшують або збільшують податкові зобов'язання в результаті виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах. Така Довідка додається окремо до кожного уточнюючого Розрахунку. Розрахунок податку з власників транспортних засобів може бути:

– загальним за підсумками звітного року;

– уточнюючим дані загального Розрахунку;

– за придбані протягом року транспортні засоби;

– уточнюючим дані;

– розрахунку за придбані протягом року транспортні засоби.

Подається до податкового органу за підсумками звітного року протягом 60 календарних днів, наступних за останнім днем звітного року. Так, за підсумками 2005 року Розрахунок суми податку з власників транспортних засобів має бути поданий не пізніше 28 лютого 2005 року.

Відповідно до п.п. 4.5.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181 (далі – Закон № 2181) у випадку, якщо останній день строку подання податкової декларації (якою і є Розрахунок) припадає на вихідний або святковий день, останнім днем вважається наступний за вихідним або святковим робочий день.

Розрахунок щодо податку, сплаченого протягом року у зв'язку з придбанням транспортних засобів, подається до податкового органу протягом 10 днів після їх реєстрації в органах ДАІ.

Звітність щодо нарахованих і сплачених протягом року (за підсумками першого, другого і третього кварталів) сум податку з власників транспортних засобів не подається.

При заповненні граф платникам податків слід ураховувати, що до Розрахунку включаються всі транспортні засоби, що значаться станом на 1 січня поточного року на балансі на субрахунку 105 „Транспортні засоби”, за винятком тих, що не є об'єктами оподаткування. Це означає, що інформація про всі транспортні засоби, у тому числі ті, що перебувають у ремонті або не експлуатуються через якісь причини, підлягає відображенню в Розрахунку.

У графі 7 зазначається ставка податку за рік, що застосовується при обчисленні цього податку на кожні 100 см. куб. об'єму циліндрів двигуна або на 1 кВт потужності двигуна наземного транспортного засобу, або на кожні 100 см довжини водного транспортного засобу (згідно з Гармонізованою системою). Для заповнення цієї графи використовуються ставки податку, наведені у ст. 3 Закону №1963. У графі 8 відображається сума нарахованого податку за рік. Ця графа заповнюється всіма платниками незалежно від того, чи мають вони пільгу щодо податку. Сума податку розраховується за формулою:

Графа 9 заповнюється на підставі Довідника пільг, а у графі 10 зазначається сума пільги. Якщо платник має пільгу в розмірі 100 відсотків, у графі 10 повторюється значення графи 8. Якщо пільгу надано в розмірі 50 відсотків, у графі 10 проставляється сума, що дорівнює 1/2 значення графи 8. У графі 11 проставляється різниця значень граф 8 і 10. При цьому платники податку, які не користуються пільгами, у графі 11 повторюють значення графи 8. Платники, які мають пільгу щодо податку в розмірі 100 відсотків, проставляють у графі 11 прокреслення. Платники, яким пільгу щодо податку надано в розмірі 50 відсотків, повторюють у графі 11 значення графи 10. Заповнюючи графу 11, слід також ураховувати, що сума податку, належна до сплати, округляється (менше 50 копійок – відкидається, а 50 копійок і більше округляється до одної гривні). Сума з рядка „Усього” графи 11 розбивається на чотири рівні частини, кожна по 25 відсотків від загальної суми податку підсумкового рядка і відображається платником податку в Розрахунку за квартальними термінами сплати:

– І квартал – до 15 квітня 2005 року;

– II квартал – до 15 липня 2005 року;

– III квартал – до 15 жовтня 20005 року;

– IV квартал – до 15 січня 2006 року.

Розрахунок, що подається до податкового органу, підписується керівником підприємства та головним бухгалтером із зазначенням повністю їх прізвищ, імен та по батькові, проставляються дата, місяць і рік складання Розрахунку. Розрахунок обов'язково скріплюється печаткою.

Розглянемо на умовних прикладах порядок заповнення Розрахунку.

Приклад 1. На балансі підприємства ТОВ "Темп” станом на 1 січня 2005 року значаться такі транспортні засоби:

– автобус ЛАЗ-697;

– автомобіль УАЗ-31601;

– автомобіль ВАЗ-2105;

– автомобіль „Alfa Romeo 2000 (105)”

– автомобіль DAF FA 1100 DF;

Наведемо приклад заповнення Розрахунку.

Таблиця 1

Розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів

Приклад 2. Підприємство ТОВ „Темп” 03.09.2005 р. (тобто у третьому кварталі 2005 року) придбає автомобіль „ЗІЛ 130” з об'ємом циліндрів двигуна 4000 см. куб. У цей же день автомобіль буде зареєстровано в органах ДАІ.

Для заповнення Розрахунку слід розрахувати суму податку. Ставка податку на рік – 10 грн. зі 100 см. куб. Річна сума податку становитиме:

(4000 см. куб. х 10 грн.) : 100 см. куб. = 400,0 грн.

Однак у зв'язку з тим, що автомобіль реєструється у другому півріччі, сума податку за два квартали (включаючи квартал, в якому автомобілі реєструються), що залишилися до закінчення поточного року, становитиме половину річної суми податку:

400,0 грн. : 2 = 200,0 грн.

У свою чергу сума податку, що підлягає сплаті за квартал, складе:

200,0 грн. : 2 = 100,0 грн.

Таким чином, перед реєстрацією автомобіля (03.09.2005р.) буде сплачено податок за III квартал 2005 року в сумі 100 грн., а решту податку за IV квартал 2005 року в сумі 100 грн. має бути сплачено до 15.01.2006 р.

Ці суми зазначаються в Розрахунку за термінами сплати:

– за III квартал (до 15 жовтня 2005 року) - 100 грн.;

– за IV квартал (до 15 січня 2006 року) - 100 грн.

Розрахунок за придбані транспортні засоби в такій ситуації має бути подано до податкового органу до 13.09.2005 р.

За порушення порядку нарахування, сплати і подання звітності щодо податку з власників транспортних засобів передбачено відповідальність (у вигляді штрафних санкцій та адміністративних штрафів) відповідно до статті 17 Закону № 2181.

У разі неподання звітності (Розрахунку податку з власників транспортних засобів) у передбачені законодавством строки накладається штраф у розмірі 170 грн. за кожне таке неподання або порушення строків подання (календарний рік). У випадку якщо за даними документальної перевірки податковими органами виявлено недоплату (недоїмку) щодо податку з власників транспортних засобів накладається штраф у розмірі 10 % від суми такої недоплати (недоїмки) за кожний податковий період (за кожний квартал), але не більше 50% такої недоплати. Розмір штрафу не повинен бути менше 170 грн. сукупно за весь термін недоплати незалежно від кількості минулих податкових періодів.

У випадку, якщо податковим органом виявлено арифметичні або методологічні помилки, що призвели до заниження або завищення податку з власників транспортних засобів, накладається штраф у розмірі 5% суми донарахованого податку. Розмір штрафу не повинен бути менше 17 грн. сукупно за весь термін недоплати незалежно від кількості минулих податкових періодів.

Згідно зі ст. 17 Закону № 2181 у випадку, якщо платник податку з власників транспортних засобів самостійно виявив недоплату (недоїмку) щодо податку, то, крім погашення такої недоплати (недоїмки), платник зобов'язаний самостійно перерахувати штраф у розмірі 5 % суми недоплати(недоїмки).

Однак згідно з п. 14 Порядку № 373 в цьому випадку платник податків має нарахувати штраф у розмірі 10 % від суми самостійно виявленої недоплати (недоїмки). Тому, на нашу думку, обережним платникам податків слід керуватися саме нормою Порядку № 373, оскільки цей нормативно-правовий документ регулює конкретно сферу нарахування, сплати, складання та подання звітності щодо транспортного податку, а також порядок сплати штрафів щодо заниження зобов'язань зі сплати цього податку.

Підводячи підсумки розглянутої проблеми можна зазначити, що основна ідея статті полягає в наданні працівникам фінансових органів корисної інформації з питань правильного врегулювання механізму оподаткування власників, транспортних засобів.

Отже, із застосованого нами аналізу видно, що деякі із діючих законів України, потребують удосконалення, в нових законодавчих рішеннях необхідно розробити конкретні механізми реалізації основних принципів податкової політики держави, насамперед „створення стабільної податкової системи”, „усунення подвійного оподаткування”, „зниження податкового навантаження”, „прозорість адміністрування податків”, „спрощення механізмів контролю і стягнення податків”, „захист прав платників податків”.


 

Література:

1. Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів: Закон України від 11.12.91 р. №1963-ХІІ // Відомості Верховної Ради України зі змінами та доповненнями. – 1995. – № 30. – С. 223.

2. Про митний тариф України: Закон України від 05.04.2001 р. №2371-ІІІ // Відомості Верховної Ради України зі змінами та доповненнями.

3. Про дорожній рух: Закон України від 30.06.1993 р. №3353-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993 – № 31. – С. 338; 1999. – №19. – С.173.

4. Про державний бюджет України на 2004 рік: Закон України від 27.11.2003. № 1344-ІV.

5. Про затвердження Правил проведення державного технічного огляду автомобілів, автобусів, мотоциклів та причепів: постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 141.

6. Про затвердження переліку платних послуг, що надаються підрозділами Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ: постанова Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 № 556. // Урядовий кур'єр. – 2001. – 6 червня.

7. Про затвердження форм Розрахунку суми податку власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Довідки до уточненого Розрахунку і Порядку їх заповнення та подання до органу державної податкової служби: Наказ Державної податкової адміністрації України від 17 вересня 2001 року № 373, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.10.2001 р. за № 862/6053 (зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Державної податкової адміністрації України від 3 червня 2002 року № 257).

8. БойцоваМ.О. Методичний посібник із безпеки дорожнього руху від "А” до "Я” водіям та працівникам ДАІ МВС України. – Львів, 2004. – С.132–134.

9. ДагаевЮ.О. Збірник нормативних матеріалів. – Луцьк: ІНІЦІАЛ, 1998. – С. 160.

10. ПоповичВ.М. Модернізація податкової служи як складова кодифікації податкового законодавства України // Науковий вісник: Збірник наукових праць Національної академії ДПС України. – 2003. – Ст. 64.





Реферат на тему: Правове регулювання податку з власників транспортних засобів (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.