Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Правова характеристика місцевих податків і зборів (обов’язкових платежів) України (реферат)

20 травня 1993 року було прийнято Декрет Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори”, яким фактично було закладено початок формування системи місцевих податків і зборів. Ним встановлювалося 16 видів місцевих податків і зборів [10].

Пізніше в тому ж 1993 році Законом України „Про доповнення Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори” був введений місцевий податок з продажу імпортних товарів, який у 1997 році був скасований [1].

Місцеві податки і збори, механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до їх переліку і в межах граничних розмірів ставок, встановлених законами України.

Законом України „Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про систему оподаткування” від 2 лютого 1994 року було встановлено 15 видів місцевих податків, зборів і обов'язкових платежів, з яких до місцевих податків належали лише два – податок з реклами та комунальний податок.

Місцевих зборів (обов'язкових платежів) нараховувалося всіх 13 видів. До них належали: готельний збір, збір за парковку автомобілів, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, курортний збір, збір за участь у бігах на іподромі, збір за виграш на бігах на іподромі, збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, збір за право використання місцевої символіки, збір за право проведення кіно- і телезйомок, збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей, збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон та збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі [2].

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 року був введений новий вид місцевого збору – збір з власників собак та в новій редакції викладено такі збори, як збір за припаркування автотранспорту, збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей та збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг. Всього в 1997 році нараховувалося 16 видів місцевих податків, зборів (обов'язкових платежів), з яких лише два (комунальний та з реклами) відносилися до податків[3;12,с.65].

Крім того, сюди ж деякі автори відносять так званий єдиний податок[20, с.174].

Законом України „Про охорону культурної спадщини” від 8 червня 2000 р № 1805-III до місцевих податків, зборів (обов'язкових платежів) був введений екскурсійно-туристичний збір [4], який пізніше Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 7 червня 2001 року № 2515-III був відмінений [5].

Пізніше Законом України „Про внесення змін до деяких Законів України” від 3 квітня 2003 року № 703-IV був ліквідований збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон [6].

Проектом податкового кодексу України від 14.05.2002 року, підготовленого Кабінетом Міністрів України, в статті 1026 „Місцеві податки” пропонується ввести всього 10 видів місцевих податків і зборів, з яких 4 види податків і 6 видів зборів.

З нині існуючих 2 видів місцевих податків пропонується виключити комунальний і одночасно включити так званий шкільний податок, за використання місцевої символіки та курортний.

Проектом податкового кодексу виключаються також такі місцеві збори (обов'язкові платежі), як збір за видачу ордера на квартиру, курортний збір, збір за участь у бігах на іподромі, збір за виграш у бігах на іподромі, збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, збір за використання місцевої символіки, збір за право проведення кіно- і телезйомок, збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей, збір з власників собак.

Разом з тим пропонується ввести такі два види місцевого збору, як збір за організацію гастрольних заходів і збір за видачу дозволів на будівництво у населених пунктах об'єктів виробничого та невиробничого призначення, індивідуального житлового, дачного будівництва, будівництва садових будинків і гаражів[11].

Загальну картину динаміки розвитку місцевих податків, зборів (обов'язкових платежів) з урахуванням змін і доповнень до законодавства наглядно показано на табл.1.

Таблиця 1

Динаміка розвитку місцевих податків, зборів (обов'язкових платежів)

№ з/п

Декрет Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори” від 20 травня 1993 року № 56-93 // ВВРУ. – 1993. – №30. – 336 с.

Закон України „Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про систему оподаткування” від 02.02.1994 р. № 1304-XII // ВВРУ. від 24.05.1994 р., №21, Ст.130

1993

1994

Місцеві податки

1.

Податок з реклами

+

2.

Комунальний податок

+

Місцеві збори (обов'язкові платежі)

1.

Готельний збір

+

2.

Збір за паркову автомобілів

+

3.

Ринковий збір

+

4.

Збір за видачу ордера на квартиру

+

5.

Курортний збір

+

6.

Збір за участь у бігах на іподромі

+

7.

Збір за виграш на бігах на іподромі

+

8.

Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі

+

9.

Збір за право використання місцевої символіки

+

10.

Збір за право проведення кіно- і телезйомок

+

11.

Збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей

+

збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей

12.

Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон

+

13.

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі

+

14.

Збір з власників собак

-

№ з/п

Закон України „Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про систему оподаткування” від 18.02.1997 р. № 77/97-ВР // ВВРУ. – 1997. – № 16. –Ст.119

Закон України „Про охорону культурної спадщини” від 08.06.2000. №1805-III // ВВРУ. від 20.09.2000 р. № 39. – Ст. 333

Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 07.06.2001 р. №2515- III//ВВРУ від 17.08.2001р. № 33. – Ст.179

1997

2000

2001

Місцеві податки

1.

+

+

+

2.

+

+

+

Місцеві збори (обов'язкові платежі)

1.

+

+

+

2.

+

Збір за припаркування автотранспорту

+

+

3.

+

+

+

4.

+

+

+

5.

+

+

+

6.

+

+

+

7.

+

+

+

8.

+

+

+

9.

+

+

+

10.

+

+

+

11.

+

Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей

+

+

12.

+

+

+

13.

+

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг

+

+

14.

+

+

+

15.

-

Екскурсійно-туристичний збір

-

№ з/п

Закон України „Про внесення змін до деяких законів України” від 03.04.2003 р. № 703-IV // ВВРУ від 11.07.2003 р. №28. – Ст.216

Закон України „Про внесення змін до статі 15 Закону України „Про систему оподаткування” від 18.11.2003, № 1271-IV / / ВВРУ від 12.03.2004 р. № 11 – Ст.142

Проект податкового кодексу України від 14.02.2002 року підготовленого Кабінетом Міністрів України

2003

2004

2002

Місцеві податки

1.

+

+

+

2.

+

+

-

3.

-

-

Шкільний податок

4.

-

-

Податок за використання місцевої символіки

5.

-

-

Курортний податок

Місцеві збори (обов'язкові платежі)

1.

+

+

+

2.

+

+

+

Збір за паркування автотранспорту

3.

+

+

+

4.

+

+

-

5.

+

+

-

6.

+

+

-

7.

+

+

-

8.

+

+

-

9.

+

+

-

10.

+

+

-

11.

+

+

-

12.

+

+

-

13.

+

+

+

14.

+

+

-

15.

-

-

-

16.

-

-

Збір за організацію гастрольних заходів

17.

-

-

Збір за видачу дозволів на будівництво у населених пунктах об'єктів виробничого та невиробничого призначення, індивідуального житлового, дачного будівництва, будівництва садових будинків і гаражів

Умовні позначення:

+ (плюс) місцеві податки, збори (обов'язкові платежі), що існували і лише редакційно змінювалися з прийняттям і введенням в дію нових законодавчих актів; – (мінус) позначено конкретні місцеві збори (обов'язкові платежі), які були виключені відповідними законодавчими актами.

Зупинимося на короткій характеристиці місцевих податків, зборів (інших обов'язкових платежів).

Податок з реклами. У Законі України „Про внесення змін до Закону України „Про рекламу” зазначено, що реклама – це інформація про особу чи товар, яка розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких осіб чи товару [7].

Податок з реклами сплачується з усіх видів різного роду оголошень, повідомлень з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації (телебачення, преса, різного роду рекламних щитів, плакатів, афіш тощо).

Суб'єктами оподаткування виступають як юридичні, так і фізичні особи, від імені яких йде рекламна інформація.

Об'єктом оподаткування є вартість робіт і послуг з виготовлення і розміщення реклами. При цьому граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами і 0,5% за розміщення реклами на тривалий період [10].

Комунальний податок. Він встановлений з метою вилучення додаткових коштів на розвиток соціально-культурної сфери міст. Його суб'єктами виступають юридичні особи – підприємства, організації, установи, їх філії, незалежно від форми власності чи відомчої приналежності.

Об'єктами оподаткування є фонд оплати праці, який обчислюється виходячи з офіційно встановленого неоподаткованого мінімуму доходів громадян помноженого на кількість працівників за звітний період.

Ставка комунального податку становить 10 % річного фонду оплати праці працівників підприємства (установи, організації), яка обчислюється виходячи з встановленого чинним законодавством неоподаткованого мінімуму доходів громадян1.

Надходження від комунального податку становить близько 45 % від загальної кількості всіх надходжень до бюджету від місцевих податків і зборів[16,с.228;15,с.114].

Збір за припаркування автотранспорту. Суб'єктами оподаткування цього збору виступають юридичні та фізичні особи за припаркування автотранспорту в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях.

Ставка збору за припаркування автотранспорту в спеціально обладнаних місцях встановлюється з розрахунку за одну годину паркування, її граничний розмір не повинен перевищувати 3% неоподаткованого мінімуму доходів громадян і 1% – у відведених місцях. Збір за припаркування автотранспорту сплачується водіями на місці припаркування.

Від цього виду збору звільняються інваліди-власники автомобілів з ручним управлінням. На 50% зменшується ставка збору для ветеранів Великої Вітчизняної війни та громадяни, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.

Ринковий збір. Указом Президента України „Про впорядкування механізму сплати ринкового збору” від 28 червня 1999 року № 761/99 ринковий збір визначено як „плату за право займання місця для торгівлі на ринках усіх форм власності” [9].

Цим же Указом визначено, що платниками ринкового збору є юридичні особи усіх форм власності, їх філії, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також фізичні особи.

На цей збір встановлюється ставка в розмірі не вище 20% мінімальної заробітної плати для громадян і трьох мінімальних заробітних плат для юридичних осіб за один день торгівлі за одне торговельне або за одне торговельно-посередницьке місце, яке обмежується наметом, прилавком та іншими видами торгових точок.

Ринковий збір справляється працівниками ринку до початку реалізації продукції [10].

Кошти, що надходять від ринкового збору в повному обсязі, адміністрацією ринку перераховуються до місцевого бюджету.

Ринковий збір забезпечує надходження до місцевого бюджету майже 32,9%[16,с.228] і за розмірами наповнення бюджету посідає друге місце після комунального податку[15,с.124].

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги, пов'язані з видачею документа (ордера), що дає право на заселення квартири. Граничний розмір цього збору не повинен перевищувати 30% неоподаткованого мінімуму доходів громадян на час оформлення ордера на квартиру. Цей вид збору сплачується через установи банків до одержання ордера і перераховується до бюджету органів місцевого самоврядування. Документом про сплату збору є квитанція, видана установою банку. Облік надходжень збору за видачу ордера на квартиру здійснюється органами з обліку та розподілу житла.

Курортний збір. Суб'єктами сплати цього збору є громадяни, які тимчасово перебувають у курортній місцевості на період відпочинку. Граничний розмір курортного збору не може перевищувати 10% неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Разом з тим від сплати цього виду збору звільняються: діти віком до 16 років; інваліди та особи, які їх супроводжують; учасники Великої Вітчизняної війни, воїни інтернаціоналісти, учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; особи, які прибули за путівками та курсівками в санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, включаючи містечка та бази відпочинку; особи, які прибули в курортну місцевість у службове відрядження, на навчання, постійне місце проживання, до батьків і близьких родичів; особи, які прибули за плановими туристичними маршрутами туристично-екскурсійних установ і організацій, а також, які здійснюють подорож за маршрутними книжками; чоловіки віком 60 років та жінки віком 55 років і старше.

Збір за участь у бігах на іподромі. Суб'єктами цього збору, виступають юридичні особи та громадяни, які є власниками або виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру. Граничний розмір збору за кожного коня не повинен перевищувати трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Збір справляється адміністрацією іподромів до початку змагань.

Збір за виграш на бігах на іподромі – справляється адміністрацією іподромів з осіб, які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі, під час видачі їм виграшу. Його граничний розмір не повинен перевищувати 6% від суми виграшу.

Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі – справляється у вигляді відсоткової надбавки до плати, визначеної за участь у грі. Його граничний розмір не повинен перевищувати 5% від суми цієї надбавки. Сума збору справляється адміністрацією іподромів з учасника гри під час придбання ним квитка на участь у грі.

Збір за право використання місцевої символіки – справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування. Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб – 0,1% вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, – п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Збір за право проведення кіно- і телезйомок вносять комерційні кіно- і телеорганізації, включаючи організації з іноземними інвестиціями та зарубіжні організації, які проводять зйомки, що потребують від місцевих органів державної виконавчої влади додаткових заходів (виділення наряду міліції, оточення території зйомок тощо). Граничний розмір збору за право на проведення кіно- і телезйомок не повинен перевищувати фактичних витрат на проведення зазначених заходів.

Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей. Платниками цього збору виступають громадяни і юридичні особи, які мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей, а його об'єктом – вартість заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів, виходячи з їх початкової ціни або суми, на яку випускається лотерея.

Граничний розмір збору не повинен перевищувати 0,1% вартості заявлених товарів або від суми, на яку випускається лотерея.

Збір за проведення місцевого аукціону і конкурсного розпродажу справляється за три дні до їх проведення, а щодо лотерей – під час одержання дозволу на випуск лотерей. Граничний розмір збору за право на проведення лотерей з кожного учасника не повинен перевищувати трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг – це плата за оформлення та видачу дозволів та торгівлю у спеціально відведених для цього місцях. Справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари залежно від площі торгового місця, його територіального розміщення та виду продукції. Граничний розмір збору за видачу дозволу на торгівлю не повинен перевищувати 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян для суб'єктів, які постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян у день – за одноразову торгівлю. Він справляється уповноваженими організаціями, яким надано таке право. Надходження від цього виду зборів у місцевий бюджет становить приблизно 8% його загальної суми[9,с.228].

Збір з власників собак. Платниками цього збору є громадяни – власники собак (крім службових), які проживають у будинках державного і громадського житлового фонду та приватизованих квартирах. Він справляється за кожний рік. Його граничний розмірі за кожну собаку не повинен перевищувати 10% неоподаткованого мінімуму доходів громадян на час нарахування збору. Збір з власників собак стягується органами житлово-комунального господарства.

Місцеві податки і збори у країнах з розвиненою економікою становлять до 30% податкових надходжень до державного бюджету і значну частину до місцевих. Наприклад, у США вони становлять від 65 до 66% доходів органів місцевого самоврядування, у Франції – від 60 до 70%, у Німеччині – від 45 до 46%[22,с.105;23,с.121].

У зарубіжних країнах місцеві податки і збори виступають основним джерелом доходів до місцевих бюджетів.

Наприклад, у Бельгії їх нараховується близько 100, в Італії – 70, у Франції – понад 50[18,с.106]. Разом з тим у багатьох інших країнах цих податків невелика кількість.

З року в рік надходження від місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) зростали. Про це свідчать такі дані: у 1993 році вони складали 310тис. гривень, що дорівнювало 0,67% від загального обсягу місцевих бюджетів; у 1994 році – 9019,2 тис. гривень, що складало 0,27%; у 1995 році – 125016,7 тис. гривень, що складало 0,88%; у 1996 році – 279,5 млн. гривень, що складало 1,17% від загального обсягу місцевих бюджетів[13,с.11].

У той же час на Україні, незважаючи на зростання надходжень від місцевих податків і зборів, їх частка у формуванні місцевих бюджетів залишається мізерною. Цей показник протягом тривалого періоду, за даними одних авторів, коливається від 3% до 4,2%[19,с.220;21,с.278].

За даними інших, місцеві податки і збори складають не більше 1–2% консолідованого бюджету України і приблизно 5–6% загального обсягу місцевих бюджетів [14, с. 219; 17,с.169].

Таким чином, роль місцевих податків і зборів залишається другорядною при формуванні місцевих бюджетів.


 

Література:

1. Про доповнення Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори”: Закон України від 17 червня 1993 р. № 3293-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 32. – Ст.340.

2. Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про систему оподаткування”: Закон України від 2 лютого 1994 року № 1304-XII // Відомості Верховної Ради України. 1994. – № 21. – Ст. 130.

3. Про внесення змін до Закону України „Про систему оподаткування”: Закон України від 18 лютого 1997 року № 77-97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997 р. – № 16. – Ст. 119.

4. Про охорону культурної спадщини: Закон України від 8 червня 2000 року № 1805-III // Відомості Верховної Ради України. 2000. – № 39. – Ст. 333.

5. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України: Закон України. від 7 червня 2001 року № 2515-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 33. – Ст. 179.

6. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України: від 3 квітня 2003 року № 703-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 28. – Ст. 216.

7. Про внесення змін до Закону України „Про рекламу”: Закон від 11 липня 2003 року № 1121-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст.181.

8. Про внесення змін до статті 15 Закону України „Про систему оподаткування”: Указ від 18.11.2003 року № 1271-IV // Відомості Верховної Ради України. 2004. – № 11. – Ст.142.

9. Про впорядкування механізму сплати ринкового збору: Указ Президента України від 28 червня 1999 року № 761/99.

10. Про місцеві податки і збори: Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56–93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993р. – № 30. – Ст. 336.

11. Проект податкового кодексу України від 14.05.2002 року, підготовлений Кабінетом Міністрів України.

12. БуряковскийВ.В., КармазинВ.Я., КаламбетС.В., ВодолазскаяО.А. Налоги: Учебное пособие. – Днепропетровск: Пороги, 1998. – 611с.

13. БіленчукП.Д., ЗадоянийМ.Т., ФоростовецьВ.А. Місцеві податки і збори: правове регулювання: Навчальний посібник / За ред. П.Д.Біленчука. –Київ: Атіка, 1999. – 120с.

14. ВасиликО.Д. Теорія фінансів. – К.: Ніос, 2000. – С.416.

15. КофланВ.М. Правове регулювання місцевих податків і зборів в Україні: Монографія. – Ірпінь: НАДПСУ, 2004. – 176с.

16. КириленкоО.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика). – К.: Ніос, 2000. – 304с.

17. КравченкоВ.І. Місцеві фінанси України: Навч. посібник. – К.: Знання, 1999. – 487с.

18. КравченкоВ.І. Фінанси місцевих органів влади: Монографія. – Київ.: Національний інститут стратегічних досліджень, 1996. – 106с.

19. ЛаврівМ. Місцеве оподаткування в Україні в умовах земського самоврядування // Регіональна економіка. – 2001. – № 3. – С.213–224.

20. МельникП.В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці. – Ірпінь: Академія ДПСУ, 2001. – 362с.

21. ОстроверхаР. Роль податків у формуванні доходів органів місцевого самоврядування // Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України: Матеріали науково-практичної конференції. – Ірпінь, 1999. – С.276–280.

22. ПабатМ.Г. Об основных направлениях реформирования местных налогов и сборов // Податки в Україні. – № 10. – С.105.

23. СутортінаВ.М., ФедоровВ.М., АндрущенкоВ.Л. Держава, податки – бізнес: Монографія (Із світового досвіду фіскального регулювання ринкової економіки). – К.: Либідь, 1992. – С.27,121.





Реферат на тему: Правова характеристика місцевих податків і зборів (обов’язкових платежів) України (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.