Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Поняття, суб'єкти, форми та види іноземного інвестування. Оцінка іноземних інвестицій (реферат)

У Законі України «Про режим іноземного інвес­тування» іноземні інвестиції визначаються як цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвес­тиційної діяльності відповідно до законодавства України з

метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Іноземними інвесторами є суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на теритрії України, а саме:

• юридичні особи, створені відповідно до законодавст­ва іншого ніж законодавство України;

• фізичні особи — іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності;

• іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

• інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України.

У законодавстві України існує також визначення терміну «іноземні суб'єкти господарської діяльності», які в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначаються як суб'єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України.

Крім вищезазначених, в Декреті Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему ва­лютного регулювання і валютного контролю» дається ви­значення поняття «нерезиденти», до яких відносяться:

• фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни Ук­раїни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тим­часово перебувають на території України;

• юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів під­приємницької діяльності України;

• розташовані на території України іноземні диплома­тичні, консульські, торговельні та інші офіційні представ­ництва, міжнародні організації та їх філії, що мають іму­нітет та дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприєм­ницької діяльності на підставі законів України.

Необхідно пам'ятати про те, що до «іноземних інве­сторів» застосовуються положення чинного законодавст­ва України, що стосуються їх безпосередньо, а також «іноземних суб'єктів господарської діяльності» та «не­резидентів».

У Законі України «Про режим іноземного інве­стування» визначаються наступні види іноземних інве­стицій:

• іноземна валюта, що визнається конвертованою На­ціональним банком України;

• валюта України — при реінвестиціях в об'єкт пер­винного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інве­стування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);

• будь-яке рухоме та нерухоме майно та пов'язані з ним майнові права;

• акції, облігації, інші цінні папери, а також корпора­тивні права (права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законо­давства України або законодавства інших країн), вираже­них у конвертованій валюті;

• грошові вимоги та права на вимоги виконання до­говірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, під­тверджену згідно з законами (процедурами) країни ін­вестора або міжнародними торговельними звичаями;

• будь-які права інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із зако­нами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експерт­ною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на тери­торії України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

• права на здійснення господарської діяльності, вклю­чаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті згідно із законами (процедурами) країни інвестора або між­народними торговельними звичаями;

• інші цінності відповідно до законодавства України. Відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестори мають право здійсню­вати інвестиції на території України в наступних формах:

• часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними та фізичними осо­бами, або придбання частки діючих підприємств;

• створення підприємств, що повністю належать іно­земним інвесторам, філій та інших відокремлених під­розділів іноземних юридичних осіб або придбання у влас­ність діючих підприємств повністю;

• придбання не забороненого законами України неру­хомого чи рухомого майна, включаючи будинки, кварти­ри, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та

майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

• придбання самостійно або за участю українських юри­дичних чи фізичних осіб прав на користування землею, та використання природних ресурсів на території України;

• придбання інших майнових прав.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися також в інших формах, які не заборонені законами України, в то­му числі без створення юридичної особи на підставі дого­ворів із суб'єктами господарської діяльності України.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися на основі концесійних договорів, договорів (контрактів) про ви­робничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності.

Надання іноземним інвесторам прав на розробку та освоєння відновлюваних і невідновлюваних природних ресурсів, проведення господарської діяльності, пов'язаної з використанням об'єктів, що перебувають у державній власності, але не передані підприємствам, установам, ор­ганізаціям у повне господарське відання чи оперативне управління, здійснюється на підставі концесійних дого­ворів, які укладаються з іноземними інвесторами Кабі­нетом Міністрів України або уповноваженим на це дер­жавним органом відповідно до законодавства України. Термін дії концесійного договору визначається залежно від характеру та умов концесії, але не може бути більшим ніж 99 років. Якщо концесійні договори містять умови, не передбачені законодавством України, вони підлягають затвердженню Верховною Радою України.

Іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (вироб­ничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов'я­зану із створенням юридичної особи, відповідно до зако­нодавства України.

Господарська діяльність на підставі зазначених дого­ворів (контрактів) регулюється законодавством України.

Сторони за договорами (контрактами) повинні вести окремий бухгалтерський облік і складати звітність щодо операцій, пов'язаних з виконанням умов цих договорів (контрактів), та відкрити окремі рахунки в установах банків України для проведення розрахунків за цими дого­ворами (контрактами).

Договори (контракти) мають бути зареєстровані у терміни та в порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора затверджене

Постановою Кабінету Міністрів України від ЗО січня 1997р. №112.

Майно (крім товарів для реалізації або власного спо­живання), що ввозиться в Україну іноземними інве­сторами на строк не менше трьох років з метою інве­стування на підставі зареєстрованих договорів (контрак­тів), звільняється від обкладення митом. При відчуженні такого майна раніше трьох років з часу зарахування його на баланс мито сплачується у порядку, передбаченому ч. 5 статті 18 цього Закону.

Прибуток, одержаний від спільної інвестиційної ді­яльності за договорами (контрактами), оподатковується відповідно до законодавства України.

Специфіка регулювання іноземних інвестицій у спеціальних (вільних) економічних зонах встановлюється законодавством України про спеціальні (вільні) еконо­мічні зони. Правовий режим іноземних інвестицій, що встановлюється у спеціальних (вільних) економічних зо­нах, не може створювати умови інвестування та здійс­нення господарської діяльності менш сприятливі, ніж встановлені Законом України «Про режим іноземного інвестування»^

Іноземні інвестиції та інвестиції українських парт­нерів, включаючи внески до статутного фонду підпри­ємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України.

Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом ва­люти України, визначеним Національним банком Ук­раїни.

При реінвестиціях прибутку, доходу та інших коштів, одержаних у валюті України внаслідок здійснення інозем­них інвестицій, перерахування інвестиційних сум прова­диться за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на дату фактичного здійс­нення реінвестицій.

Об'єктами іноземного інвестування є всі об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України. Так, згідно із Законом України «Про інвестиційну діяльність» об'єктами інвестиційної діяльності в Україні може бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди та оборотні кошти у всіх галузях і сферах народного господарства Ук­раїни, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права. При цьому, заборо­няється інвестування в об'єкти, створення і використання •ких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, вста­новлених законодавством України, а також порушує пра­ва та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, які охороняються законом.

§2. Правове регулювання діяльності підприємств з Іноземними інвестиціями

Відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування» підприємство з іноземними інвестиція­ми — це підприємство (організація) будь-якої організа­ційно-правової форми, створене відповідно до законодав­ства України, іноземна інвестиція в статутному фонді яко­го становить не менше 10 відсотків (ст. 1).

На території України підприємства з іноземними інвестиціями створюються і діють у формах, передбаче­них законодавством України. Зокрема, це Закони України «Про підприємства в Україні» та «Про господарські това­риства».

Установчі документи підприємств з іноземними інве­стиціями повинні містити відомості, передбачені законо­давством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну на­лежність їх засновників (учасників).

Загальні засади створення, діяльності та припинення діяльності юридичних осіб в Україні визначаються Зако­нами України «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні», та «Про господарські товариства».

Державна реєстрація підприємств з іноземними інвестиціями здійснюється в загальному порядку держав­ної реєстрації підприємств, передбаченому законодавст­вом України. Питання державної реєстрації суб'єктів гос­подарської діяльності регулюються Законом України «Про підприємства в Україні» та Законом України «Про госпо­дарські товариства».

Порядок державної реєстрації та перереєстрації суб'єк­тів підприємницької діяльності незалежно від їх ор­ганізаційних форм і форм власності, за винятком окремих видів суб'єктів підприємництва (банки, засоби масової інформації, фондові біржі тощо) визначається Положен­ням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 740.

У ряді випадків при створенні підприємств з інозем­ними інвестиціями необхідно враховувати Положення про порядок залучення експертів до оцінки майна, що пе­ребуває у загальнодержавній власності, під час створення підприємств з іноземними інвестиціями, яке було за­тверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996р. №813.

Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.

При цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підпри­ємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більш як на ЗО календарних днів з дня оформ­лення ввізної вантажної митної декларації.

Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у період, на який дається відстрочення платежу, за­значене майно зараховане на баланс підприємства і по­датковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на примірнику векселя.

Порядок видачі, обліку і погашення векселів встанов­люється Кабінетом Міністрів України.

Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з'при-пиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з інозем­ними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, ви­значеним Національним банком України на день здійс­нення відчуження майна.

Підприємство з^ іноземними інвестиціями самостійно визначає умови реалізації продукції (робіт, послуг), вклю­чаючи ціну на них, якщо інше не передбачено законодав­ством України.

Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сер­тифікації як продукції власного виробництва відповідно до Порядку визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996р. №1061.

Вивезення товарів, на які поширюється спеціальний режим експорту, здійснюється відповідно до законодавст­ва України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про інвестиційну діяльність» вартість продукції, робіт і послуг у процесі інвестиційної діяльності визначається за вільними цінами

і тарифами, в тому числі за підсумками конкурсів (торгів), а у випадках, передбачених законодавчими актами, за державними фіксованими та регульованими цінами і та­рифами.

Підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки відповідно до законодавства України.

Охорона та здійснення прав інтелектуальної власності підприємств з іноземними інвестиціями забезпечуються відповідно до законодавства України. Підприємства з іноземними інвестиціями самостійно приймають рішення про патентування (реєстрацію) за кордоном винаходів, промислових зразків, товарних знаків та інших об'єктів інтелектуальної власності, які їм належать, відповідно до законодавства України.

Представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні реєструються відповідно до Інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єк­тів господарської діяльності в Україні, затвердженої Нака­зом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі від 18 січня 1996 p. №30

Іноземні юридичні особи можуть входити до складу промислово-фінансових груп, які створюються (реєстру­ються), реорганізуються та ліквідуються згідно із Поло­женням, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. № 781. Дане положення було розроблено відповідно до Закону України «Про проми­слово-фінансові групи в Україні».

Умови участі іноземних фізичних та юридичних осіб у створенні громадських та благодійних організацій визна­чаються Законами України «Про об'єднання громадян» та «Про благодійництво та благодійні організації».

Порядок реєстрації філіалів, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядо­вих) організацій зарубіжних держав в Україні визна­чається Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лю­того 1993 p. № 145.

Важливим аспектом, який визначає права та обов'язки підприємств з іноземними інвестиціями є державна реє­страція іноземних інвестицій. Така реєстрація здійс­нюється урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями протягом трьох робочих днів після фак­тичного їх внесення у порядку, що визначається Поло­женням про державну реєстрацію іноземних інвестицій, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. № 928.

Неза реєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених законодавст­вом України для іноземних інвесторів.

Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі порушення встановленого порядку реєстрації. Вона повинна бути оформлена письмово із за­значенням мотивів відмови і може бути оскаржена в судо­вому порядку. Така відмова з мотивів її недоцільності не допускається.

Підприємство з іноземними інвестиціями може здійс­нювати будь-які види діяльності, що відповідають меті, визначеній у статуті підприємства, з урахуванням обме­жень, передбачених законодавчими актами України.

У Законі України «Про страхування» зазначається, що загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у.статутному фонді страховика (юридичної осо­би, що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності) не може перевищувати 49 відсотків (ст. 2), крім випадку, коли у разі реорганізації страховика за рішенням Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю передбачається залучення до числа учасників страховика іноземних страховиків, за умови проведення ними всіх розрахунків за зобов'язаннями та боргами страховика, термін сплати яких уже наступив. При цьому частка іноземних учасників у статутному фон­ді може бути встановлена на рівні не більше 50 відсотків загального розміру статутного фонду, крім страховиків, які отримали ліцензію на право страхування життя, для яких частка іноземних учасників не може перевищувати 49 відсотків загального розміру статутного фонду (ст. 43).

Крім зазначеного, іноземним інвесторам необхідно пам'ятати, що страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками — резидентами України.

Відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» (п. З ст. 37) підприємства з іноземними інвестиціями не мають права робити внески до власного виборчого фонду кандидата в народні депутати України.

Підстави припинення інвестиційної діяльності визна­чаються у ст. 21 Закону України «Про інвестиційну ді­яльність». Зупинення або припинення інвестиційної діяль­ності провадиться за рішенням інвесторів (при цьому відшкодовують збитки учасникам інвестиційної діяль­ності) або правомочного державного органу.

Рішення державного органу про зупинення або при­пинення інвестиційної діяльності може бути прийнято з таких причин:

• якщо її продовження може призвести до порушення встановлених законодавством санітарно-гігієнічних, архітектурних, екологічних та інших норм, прав та інтересів громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом;

• оголошення у встановленому законом порядку інве­стора банкрутом внаслідок неплатоспроможності;

• стихійного лиха;

• запровадження надзвичайного стану.

Ліквідація та реорганізація підприємств з іноземними інвестиціями відбувається відповідно до положень ст. 37 Цивільного кодексу України та розділу VII Закону Ук­раїни «Про підприємства в Україні».

Порядок визнання підприємства з іноземними інве­стиціями банкрутом визначається Законом України «Про банкрутство».

§ 3. Майнові права іноземних інвесторів в Україні

Здійснюючи на території України інвестиційну ді­яльність, іноземні інвестори є суб'єктами права власності в Україні відповідно до положень ст. З Закону України «Про власність», і користуються у цьому відношенні тими ж правами, що і суб'єкти господарської діяльності України за деякими винятками, на розгляді яких ми зупинимося нижче.

Так, Постановою Верховної Ради України від 17 черв­ня 1992 p. №2471 було затверджено Перелік видів майна, яке не може знаходитися у власності громадян, громадсь­ких об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України.

Відповідно до п. З ст. 7 Закону України «Про інвес­тиційну діяльність» за рішенням інвестора права во­лодіння, користування та розпорядження інвестиціями, а також їх здійснення можуть бути передані іншим грома­дянам та юридичним особам у порядку, встановленому законодавством. Взаємовідносини за такої передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Необхідно зазначити також те, що майно та майнові права підприємства з іноземними інвестиціями можуть використовуватися ним як застава для забезпечення за всіма видами своїх зобов'язань. При цьому використання іноземними інвесторами майна як застави для забезпе­чення зобов'язань регулюється Законом України «Про за­ставу», в якому окремо розглядається застава в міжна­родному обороті.

З метою забезпечення рівних умов господарювання для українських та іноземних суб'єктів господарської діяльності та виконання зобов'язань України перед іно­земними державами і міжнародними організаціями щодо запобігання подвійному оподаткуванню, ухилення від оподаткування та запобігання демпінгу Постановою Кабінету Міністрів України від ЗО липня 1996 р. № 853 за­тверджено Порядок здійснення іноземними суб'єктами господарської діяльності операцій з продукцією укра­їнського походження на території України без вивезення її з митної території України.

Іноземні інвестори мають право на придбання паїв, акцій та інших цінних паперів підприємств, розміщених на території України. Платежі при проведенні зазначених операцій здійснюються відповідно до законодавства Ук­раїни. Придбання іноземними інвесторами акцій та інших цінних паперів на фондових біржах і державних цінних паперів регулюється Законом України «Про цінні папери та фондову біржу» та рядом інших законодавчих і підзаконних нормативних актів.

Виходячи із положень ст. 7 Закону України «Про ре­жим іноземного інвестування», для іноземних інвесторів на території України встановлено національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винят­ками, які можуть встановлюватися законодавством Ук­раїни або її міжнародними договорами. Це стосується в повній мірі і участі іноземних інвесторів у приватиза­ційних процесах.

Іноземні інвестори можуть брати участь у привати­зації майна державних підприємств на території України. Умови їх участі у приватизації визначаються Законами України «Про приватизацію майна державних підприєм­ств» і «Про приватизацію невеликих державних підпри­ємств (малу приватизацію)» та рядом інших нормативних актів.

Так, відповідно до положень вищезазначених законів, покупцями об'єктів приватизації можуть бути іноземні громадяни, особи без громадянства та юридичні особи інших держав,

Виходячи з того, що до іноземних інвесторів застосо-вуюється національний режим участі у приватизації, вони у своїй діяльності повинні керуватися всіма нормативни­ми актами про приватизацію, які діють в Україні.

Серед багатьох нормативних актів, що регулюють процеси приватизації в Україні, крім вищезазначених, іноземним інвесторам у своїй діяльності, в першу чергу, слід звернути увагу на наступні:

«Положення про порядок підготовки, організації та проведення міжнародних конкурсів у сфері приватизації в Україні», затведжене наказом Фонду державного майна України від 27 квітня 1994 р. № 242. Це Положення визна­чає особливості проведення міжнародних конкурсів у сфері приватизації об'єктів державної власності на тери­торії України;

«Перелік майнових комплексів державних підпри­ємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається» (дод. № 1 до цього Декрету), затверджений декретом Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 p. №26—92. Не­обхідно зазначити, що дія цього Декрету розповсюд­жується і на українських суб'єктів господарської діяль­ності;

«Перелік об'єктів, які не підлягають приватизації», за-тведжений Постановою Верховної Ради України від 3 бе­резня 1995 р., в якому перераховані конкретні підпри­ємства, установи, організації, що не можуть бути привати­зованими як українськими суб'єктами господарської ді­яльності, так і іноземними;

«Перелік видів майна, яке не може знаходитися у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затверджений Постановою Верховної Ради Ук­раїни від 17 червня 1992 p.

Особливе місце серед підзаконних нормативних актів, що регулюють порядок участі іноземних інвесторів у при­ватизації, займають постанови Кабінету Міністрів Ук­раїни «Про затвердження переліку підприємств, привати­зацію майна яких, що перебуває у загальнодержавній власності, доцільно здійснити із залученням іноземних інвестицій».

Придбання іноземними інвесторами майнових прав на землю та інші природні ресурси регулюється Земельним кодексом України, Лісовим кодексом України, Водним кодексом України, Кодексом України про надра та рядом інших нормативних актів.

Відповідно до ст. 6 Земельного кодексу України та п. З ст. 11 Закону України «Про власність» іноземним грома­дянам та особам без громадянства земельні ділянки у власність не передаються.

Лише відповідно до Указу Президента України від 29 грудня 1993 p. №612/93 «Про приватизацію автоза­правних станцій, що реалізують паливно-мастильні ма­теріали виключно населенню» іноземні громадяни, особи без громадянства та юридичні особи іноземних держав мають право на приватизацію автозаправних станцій та земельних ділянок, на яких вони знаходяться.

Стаття 7 Земельного кодексу України передбачає право постійного (для спільних підприємств, міжнародних об'єд­нань і організацій за участю українських та іноземних юри­дичних і фізичних осіб, підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам) та тимчасового користування зем­лею (для спільних підприємств, міжнародних об'єднань і ор­ганізацій за участю українських та іноземних юридичних і фізичних осіб). Стаття 8 Земельного кодексу України надає право тимчасового користування землею на умовах оренди для спільних підприємств, міжнародних об'єднань і орга­нізацій з участю українських та іноземних юридичних осіб і громадян, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземним державам, міжнародним ор­ганізаціям, іноземним юридичним особам та особам без гро­мадянства.

Відповідно до положень Указу Президента України від 14 жовтня 1993 p. №456/93 «Про приватизацію об'єктів незавершеного будівництва» водночас з приватизацією зазначених об'єктів приватизуються (орендуються) зе­мельні ділянки, відведені в установленому порядку для будівництва цих об'єктів. Право на приватизацію земель­них ділянок при цьому (їх оренду) мають юридичні особи України, у статутному фонді яких відсутня частка дер­жавної власності, та громадяни України. Іноземним юри­дичним і фізичним особам, особам без громадянства, спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і ор­ганізаціям за участю українських, іноземних юридичних та фізичних осіб земельні ділянки надаються тільки у дов­гострокову оренду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1998 p. №841 затверджено «Положення про порядок ор­ганізації та проведення міжнародних конкурсів (тендерів) на укладання контрактів на користування надрами».

Метою проведення тендерів на укладення контрактів на користування надрами (далі — тендер) є залучення коштів іноземних і вітчизняних інвесторів для забезпе­чення ефективного та раціонального використання надр із застосуванням новітніх технологій і обладнання, ство­рення вигідних для держави умов укладання контрактів на користування надрами з подальшим оформленням та одержанням спеціальних дозволів (ліцензій) на користу­вання надрами.

Рішення про проведення тендеру приймає Кабінет Міністрів України за поданням Держкомгеології, погод­женим з Мінекономіки, Мінекобезпеки, Мінпраці (Комі­тетом по нагляду за охороною праці), відповідною місце­вою державною адміністрацією, а також заінтересо­ваними центральними органами виконавчої влади (за­лежно від виду корисних копалин).

Залежно від способу проведення тендери можуть бути:

відкритими, в яких беруть участь претенденти всіх форм власності;

закритими, в яких беруть участь претенденти тільки за офіційним запрошенням замовника і які проводяться у разі виконання робіт особливої складності, що можуть бу­ти виконані обмеженим колом користувачів надр, а також у разі проведення робіт на об'єктах закритого типу.

У тендерах можуть брати участь як вітчизняні, так й іноземні юридичні та фізичні особи, які мають відповідну кваліфікащю, матеріально-технологічні та економічні мож­ливості для користування надрами. Відповідність претен­дента цим вимогам визначається тендерним комітетом за оцінкою поданого ним пакету документів.

Об'єктами тендерів на укладання контрактів на ко­ристування надрами можуть бути:

• окремі ділянки надр, у тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони України;

• конкретні родовища, окремі їх поклади або частина родовища корисних копалин;

• техногенні родовища корисних копалин;

• об'єкти будівництва та експлуатації підземних спо­руд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронения шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод.

Проект контракту на користування надрами розроб­ляється відповідно до законодавства України та вимог тен­дерної документації і повинен містити умови виконання робіт, визначених замовником, а також наступні типові умови:

• сторони і предмет контракту;

• район проведення робіт;

• терміни та поняття, які використовуються в кон­тракті;

• права учасників;

• оператор (власник спеціального дозволу (ліцензії) або інша юридична особа, призначена його власником для проведення ліцензійної діяльності на об'єкті тендеру);

• заміна оператора;

• відповідальність учасників;

• умови повернення площ, які надаватимуться пере­можцю тендеру, і продовження терміну діяльності на об'єкті;

• умови реалізації продукції;

• застосування українського законодавства (оподатку­вання, нагляді контроль, охорона навколишнього природно­го середовища, охорона надр та раціональне використання мінеральної сировини, припинення діяльності, право влас­ності на геологічну інформацію тощо);

• форс-мажорні обставини;

• використання українського потенціалу, підготовка національних кадрів;

розв'язання спорів та арбітраж;

порядок проведення та фінансування ліквідаційних роб т на об'єкті користування надрами;

зобов'язання щодо конфіденційності;

інформування сторін контракту;

повноваження на підпис контракту;

адреси сторін.

Додатки:

• Ситуаційний план з описом об'єкта користування надрами, зазначенням його площі та координат;

• робоча програма та вартість її реалізації;

• техніко-економічне обгрунтування;

• перелік початкових інвестицій.

Надання майна в оренду іноземним інвесторам здійс­нюється орендодавцями на підставі договорів оренди від­повідно до чинного законодавства України.

Питання орендних відносин в Україні регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та рядом інших нормативних актів.

Відповідно до Закону України «Про оренду державно­го і комунального майна» орендарями можуть бути фі­зичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства. Законодавством України можуть визначатися особливості оренди держав­ного майна для здійснення підприємницької та іншої діяльності громадянами та юридичними особами інозем­них держав та особами без громадянства.

Декретом Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 p. №26—92 затверджено «Перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підроз­ділів основного виробництва, передача в оренду яких не до­пускається» (дод. № 2 до цього Декрету). Необхідно зазначи­ти, що дія цього Декрету розповсюджується і на українських суб'єктів господарської діяльності.

Охорона та здійснення прав інтелектуальної власності підприємств з іноземними інвестиціями забезпечується відповідно до законодавства України. Зокрема, це Закони України: «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на зна­ки для товарів і послуг».

При цьому підприємства з іноземними інвестиціями са­мостійно приймають рішення про патентування (реєстрацію) за кордоном винаходів, промислових зразків, товарних знаків та інших об'єктів інтелектуальної власності, які їм на­лежать, відповідно до законодавства України.





Реферат на тему: Поняття, суб'єкти, форми та види іноземного інвестування. Оцінка іноземних інвестицій (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.