Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Поняття професійного ризику працівників державної податкової служби (реферат)

Киміналізація відносин в економіці України, у сфері оподаткування супро­воджується посиленням протиправного опору і небезпеками в діяльності правоохоронних органів, до яких сучасне законодавство – ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23 грудня 1993 року № 3781-XII – відносить і державну податкову службу (ДПС) України.

Потенційно ризик у роботі правоохоронних органів у реальних умовах значно зростає. Тому боротьба зі злочинністю, зокрема, у сфері оподаткування, безперечно, повинна мати системний характер, про що власне і йдеться в Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001–2005 роки, затвердженій Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. №1376/2000. Заходи, що застосовуються у цій боротьбі, повинні бути підпоряд­ковані системі, яка передбачає необхідність напрацювання стратегії і тактики такої боротьби, розробку системи заходів, у першу чергу на оперативному і тактичному рівнях управління податковими органами відповідно ДПА в областях, АР Крим, ДПІ, що, безумовно, мінімізуватиме професійний ризик співробітників органів ДПС. Поки що практичні працівники саме на цих управлінських рівнях найчастіше перебувають у стані професійного ризику, потенційний рівень якого надзвичайно високий і у зв'язку зі зрос­танням злочинності має тенденцію до підвищення.

Проблема, що розглядається, є особливо актуальною у боротьбі з новими видами зло­чинів, де існує ризик неефективного використання уже відомих, напрацьованих і пе­ре­ві­рених прак­тикою методів (”старих” методів). Наприклад, на нашу думку, удос­коналенню чинного законодавства у напрямі протидії проти­правним зазіханням на еко­номічну безпеку держави, як правило, не відповідає готовність правозастосовних органів якісно і своєчасно реалізовувати вимоги закону[1]. Це можливо лише у випадку поперед­ньої професійної підготовки до дій, зокрема, і у разі ризику застосування традиційного підходу ("старих” методів) у боротьбі з сучасними видами злочинності. Те ж саме можна сказати і про транснаціональну злочинність, що сьогодні стала реальним антисуспільним феноменом, який охоплює різні протиправні сфери діяльності, що супроводжується спе­цифічними організаційними фор­мами здійснення злочинів. Боротьба з ними вимагає роз­роб­ки і вжиття комплексу заходів соціального, управлінського, правового та іншого харак­теру, тому що існуючі на транс­національну злочинність радикально вплинути не в змозі [2]. Це ж стосується і проблеми "тіньової” економіки, "відмивання” коштів. Як відомо, витоки цієї проблеми в державі можна віднести на початок першої половини мину­лого десятиріччя, коли погіршення економічного становища, нестабільність грошо­вої одиниці примусили більшість громадян зберігати зароблені кошти у більш надійній валюті інших країн. Сьогодні нагромадження капіталу в тіньовому секторі продовжуєть­ся. Певна кількість суб'єктів підприємницької діяльності ухиляється від сплати податків, внаслідок чого бюджети різних рівнів не доотримують значної суми коштів. Зрозуміло, що держава зацікавлена в тому, щоб перевести доходи, приховані від оподаткування, до легальної сфери економіки. Цьому повинен сприяти і закон. Та, на жаль, ст. 209 ”Лега­­лізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шля­хом” чинного КК України поки що не "працює” належним чином. Причина та ж: методи бо­ротьби з відмиванням коштів, які за минулі десятиріччя опанували правоохоронні орга­­ни України у боротьбі із злочинами у сфері економіки, тут ефективно не діють. У зв'яз­­ку з цим кількість винесених судових вироків по кримінальних справах, порушених за статтею 209 КК Ук­ра­їни, на практиці поки що не відповідає масштабам тіньової економіки [3].

­Ці та деякі інші причини вказують на те, що вирішення проблеми про­фе­сій­но­го ризику і безпеки працівників ДПС потребує наукового забезпечення, при цьому виз­начення ознак, які відображають змістовно-структурну сутність поняття професійного ризику працівників податкової міліції, інших підрозділів органів ДПС, а також самого поняття, чому присвячена стаття, варто вважати першочерговим завданням, оскільки цей аспект проблеми профризику податківців донині у науковій лі­те­ра­ту­рі достатньо не висвітлений. Розв'язання цієї проблеми спри­яти­ме розробці науково обґрунтованих реко­мендацій з мінімізації ризику, захисту ор­г­анів ДПС та їх працівників від протиправних посягань, а в цілому – підвищенню ефективності боротьби з порушеннями податкового законодав­ства.

У літературі з проблеми ризику перш за все привертає увагу поширеність поняття "ризик”, яке застосовується багатьма галузями науки. Цю проблему у своїх роботах роз­глядали В.Абчук, А.Альгін, І.Бестужев-Лада, П.Ваганов, Ю.Во­ро­бйов, Д.Гродзинський, В.Крошко, В.Маршал, П.Мельник, С.Мягков, В.Ойгензіхт, А.Омель­чен­ко В.Петров­ський, В.Столбовий, М.Чухваєв, О.Ястремський та ін. Але ризик у професійній діяльності нещодавно створеного центрального органу виконавчої влади – ДПА України – та його структурних підрозділів залишається поза увагою науковців, належного висвітлення в теорії він поки що не отримав і потребує доклад­ного вивчення.

Визначення змістовно-структурних ознак і поняття професійного ризику працівників органів ДПС України розпочнемо з тлумачення терміна "ризик”.

Спочатку звернемось до довідкових і фахових юридичних енциклопедичних видань, які найбільш широко використовуються правознавцями в науковій і практичній діяльності. За сучасним Тлумачним словником української мови, ризик – це усвідомлення можливості небезпеки; сміливий вчинок зі сподіванням успіху; можливість невдачі або збитків у якійсь справі[4, 687].Враховуючи, що етимологія слова "ризик” уже розглядалась у літера­турі[5, 53–58], основну увагу зосередимо на визначенні терміна "ризик” як поняття.

Виданий 1965 р. Энциклопедический словарь правовых знаний (Советское право)[6] взагалі не містить статті "ризик”. Словник тлумачить понад 1000 слів (статей) з різних галузей права (адміністративного, державного, земельного, кримінального, фінансового та ін.), але слово "ризик” серед них відсутнє. Це свідчить про ту увагу, а точніше про її недостатність, яка в той час приділялась у радянському праві поняттю ”ризик”, зокрема і у сфері правоохоронної діяльності. Наступний словник, до якого ми звернемось, було видано майже 20 років потому, у 1984 р. – Юридический энциклопедический словарь. Він також містить понад 1000 статей, одна з яких – "ризик випадкової загибелі майна”[7], де це поняття тлумачиться з погляду цивільного права, як ”ризик можливого несення збитків у зв'язку з загибеллю або зіпсуванням майна з причин, які не залежать від сторін зобов'язань (випадок, непередбачена сила)” [7, 321]. Як бачимо, і на той час чітко визна­ченого і загальновизначеного поняття професійного ризику працівників правоохоронних органів не було. Термін "ризик” відсутній і в деяких інших юридичних довідкових видан­нях[8]. При чому, дещо більша увага в таких виданнях приділяється ризикам, притаман­ним сфері господа­рю­вання[9, 809; 10, 549; 11, 296], а не правоохоронній сфері, в якій, власне, і функціонує податкова служба зі своїм спеціальним підрозділом – податковою міліцією.

Виходячи із поставленого завдання дослідження, спроба вирішення якого здійсню­ється у статті, нас більше цікавить ризик, притаманний професійній діяльності працівників податкової служби, її спеціального підрозділу – податкової міліції. Але автори більшості фахових довідкових видань, що систематизують терміни і поняття, які використовуються у сфері оподатку­вання, як правило, уникають цього терміна і спроби його тлумачення[12; 13], хоча модерні­зація суспільства, трансформація соціально-економічних відносин поставили сьогодні на порядок денний вимогу щодо уточнення багатьох понять і термінів, які використову­ються у правовій і еконо­мічній сферах, зокрема, податковій. Розв'язанню цих питань повинен служити Словник-довідник для працівників органів державної подат­кової служби, який, враховуючи сучасні вимоги до професійної компетенції працівників різних галузей господарювання, державного управління, було видано у 2001 р. Академією ДПС України [14]. Він містить понад 2 000 статей, які тлумачать правові, фінансово-економічні, митні та інші поняття, терміни та термінологічні звороти, саме ті, що, як за­зна­­ча­ється в анотації до словника, найчастіше вживаються в законодавчих актах, нав­чальних і фахових виданнях, повсякденній діяльності працівників податкової та контрольно-ревізійної служби. У словнику-довіднику міститься вісім статей, що безпо­середньо тлумачать поняття "ризик”. Але лише деякі з них, і то з великою часткою умов­ності, можна віднести до діяльності податкової служби, оскільки жодне з них не враховує специфіки діяльності органів ДПС, яку зумовлюють покладені на цю службу функції. Це, перш за все, загальне поняття ризику: ”1)небезпека несприятливого наслідку на одне явище, що очікується, тобто імовірність збитків або упущення зиску в будь-якій сфе­рі діяльності; 2)об'єкт страхування; 3)дія навмання з надією на щасливий випа­док”[114, 247]. У словнику-довіднику тлумачиться поняття ”діяння, пов'язане з ризи­ком”[14, 80], яке дублює зміст відповідної статті чинного КК України (ст.42), а також містяться поняття таких ризиків, що притаманні діяльності суб'єктів господарювання: кредитний ризик – імовірність несплати позичальником основного боргу та відсотків, які необхідно сплатити за користування кредитом у терміни, визначені у кредитному договорі[14, 140]; процентний ризик – ризик скорочення суми чистого процентного (дисконтного) доходу або збільшення процентних (дисконтних) витрат внаслідок зміни процентних ставок на ринку[14, 247]; ризик банківський – можливість зазнати втрат у разі виникнення несприятливих для банку обставин[14, 247]; ризик ліквідності – ризик того, що у банку виявиться недостатньо коштів, щоб виконати свої платіжні зобов'язання у встановлені строки[14, 247]; ризик процентної ставки – ризик скорочення суми чистого процентного доходу внаслідок зміни процентних ставок на ринку[14, 247]; страховий ризик – певна подія, на випадок якої проводиться страху­вання і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання[14, 271]. Як видно з наведених визначень, відріз­няються вони галузевою приналежністю – кредитна, банківська, страхова та інші сфери, – а об'єднує їх така обов'язкова ознака, як невизначеність, можливість настання якоїсь події, випадку – у банку може виявитися недостатньо коштів для виконання зобов'язань (ризик ліквідності), у разі виникнення певних несприятливих обставин, банк може зазнати втрат (банківський ризик) та ін. Але це не означає, що такі наслідки будуть обов'язково, існує лише вірогідність їх настання. Зменшення (мінімізація) вірогідності прояву цих наслідків потребує управління ризиками, механізм якого напра­цьовується на практиці й у теорії. Саме тому в умовах економічної кризи, конфлікту інте­ресів у сфері податкових відносин, ризику та невизначеності ситуації працівники ДПС повинні мати здатність до моделю­вання, прийняття правильних управлінських рі­шень, що потребує попередньої підготовки і навчання з метою запобігання ризикам[15; 16].

Узагальнюючи тлумачен­ня словників і різних енциклопедичних видань, під ризиком потрібно розуміти дії, що здійснюються сміливо, рішуче, наражаючись на небезпеку, або такі, до яких вдаються без чіткого розрахунку ситуації, що складається. Тлумачення цього терміна містять у собі ймовірність небажаних наслідків, небезпеку, що загрожує мате­ріальним цінностям, безпосередньо людині або її законним правам та інтересам. Ризик потрібно розуміти загалом як дії людини, що чиняться з урахуванням можливого недосягнення поставленої мети або досягнення її через спричинення шкоди (втрати) третім особам чи якимось мате­ріальним цінностям або самій особі, яка ризикує. ”Іти на ризик” означає в умовах невизначеності, з урахуванням конкретної ситуації, яка склалася, зва­живши усі ”за” і ”проти”, здійснювати вчинки, спрямовані на досягнення поставленої мети, або утримуватись від них.

Далі зупинимось на дослідженні визначень ризику, що подаються у літературі з різних галузей науки.

У наукових джерелах ризик розглядають, як правило, з відомчої позиції, відносно специфіки тієї чи іншої сфери діяльності людини. Саме різноманітність сфер людської діяль­ності передбачає й наявність різних видів ризиків – технічного, військового, медич­ного, космічного, економічного та ін. Інженер М.Чухваєв, наприклад, розуміє ризик як імовірність невдачі в процесі впровадження технічних нововведень[17], психолог В.Петровський – як активне ставлення лю­дини до небезпеки[18]. Екологічний ризик В.Боков і А.Лущік розглядають як можливість виникнення несприятливих, екологічно небезпечних явищ[19, 178]. У медицині поняття ризику пов'язується з виникненням явищ, що мають небезпечний вплив на спосіб життя та стан здоров'я людини[20].

Що стосується економічної сфери, де категорії ризикології, на нашу думку, набули дещо більшої визначеності, то основними обставинами, які породжують ризик суб'єктів господарювання, є наявні невизначеність, конфліктність, брак інформації на момент її оцінювання і прийняття управлінських рішень, неоднозначність прогнозів, зміни як у навколишньому середовищі, так і в самій системі, еволюційні трансформаційні процеси, брак часу на наукове обґрунтування оцінки значень економічних і фінансових показників і підтримки відповідних рішень[21]. З указаних обставин до цієї сфери тяжіють і податкові ризики – можливість порушення платниками податків чинного законодавства, що регулює відносини у сфері оподаткування[22].

Теоретичній розробці проблеми ризику в правоохоронній сфері в діяльності правоохо­ронних органів тривалий час не при­ділялось належної уваги. Лише починаючи з кінця 60-х років ХХ ст., про актуальність та необхідність розробок зазначених проблем згадали в своїх дослідженнях А.Алексєєв, Д.Гребельський, Г.Іванін, О.Лєкарь, Г.Сінілов та ін.

Дослідження проблеми ризику у сфері діяльності правоохоронних органів, серед яких державній податковій службі як органу податкового контролю, її спеціальному підрозділу – податковій міліції, – відведена важлива роль у забезпеченні безпеки держави, її економічного сектору, завжди і цілком виправдано базувались на вивченні причинного зв'яз­ку ризику з таким поняттям, як небезпека. Думки, що ризик – це небезпека, а ризикована дія – небезпечна дія, дотримуються багато вчених, у т. ч. В.Столбовий, А.Омельченко, В.Ойгензіхт[23; 24; 25; 26]. Останній, проте, вважає, що небезпека до певного моменту не пов'я­зана з ризиком. Дослідник В.Абчук, маючи на увазі подолання небезпечності неба­жаних наслідків для того, хто ризикує, зазначає, що ризик – це вимушений спосіб дій за умов невизначеності. Він підкреслює необхідність наявності при цьому у працівника сміливості для успішного подолання такої небезпечності[27].

У правоохоронній сфері, у якій функціонує і державна податкова служба, проблема ризику на сьогодні залишається однією з основних в процесі правоохоронної діяльності, що здійснюється, зокрема, і у інтересах кримінального судочинства. У правовій галузі науки базовою основою для оцінки та аналізу ризику є його правомірність, тобто наскіль­ки ризиковані дії спираються на закон, відповідають правовим нормам. На нашу думку, цієї сфери стосується і загальний висновок щодо розуміння сутності ризику. Висновок про те, що найпоширеніше і в той же час значною мірою узагальнююче поняття – це про­­­фе­сійний ризик, тобто ризик професії як певний, по суті, обов'язковий структурний еле­мент трудової діяльності, носієм ризику професії є працівник – учасник трудового процесу. Працівник, який ризикує при виконанні трудових функцій, або група праців­ників ризикують індивідуально або, відповідно, колективно. Людина, яка ризикує, – це працівник, який завжди сприймає чи створює професійні ризики[28].

Оскільки відомо, що професійний ризик співробітників правоохоронних органів, у тому числі і податкової служби, найчастіше виявляється в галузях, окреслених крайньою необхідністю і необхідною обороною, дії оперативних працівників в умовах необхідної оборони, крайньої необхідності при виконанні ними службових функцій в стані професій­ного ризику вимагають досконалого кримінально-правового врегулювання. Спроба здійснити принципове і важливе нововведення – дати кримінально-правове визначення виправданому і господарському ризику – була здійснена ще у другій половині 80-х років минулого століття у проекті Основ кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік[29]. Основи кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік були прийняті Постановою Верховної Ради СРСР від 2 липня 1991 р. № 2282-1, але при створенні СНД чинності не набули. Об'єктивна потреба в оновленні кримінального законодавства викликана новими соціально-економічними умовами, що виникли в той час у суспільстві внаслідок "перестройки”. Потреба в заохоченні обґрунтованої ініціа­тиви, творчості у науково-технічній та виробничій діяльності, вивільненні свідо­мості наукових працівників і керівників сфери господарювання від страху бути притягну­тим до кримінальної відповідальності за неординарні, ризиковані дії, змусила авторів запропонувати у ст.26 проекту Основ кримінально-правове поняття "виправ­даний про­фесій­ний і господарський ризик”. Правда, таким він міг бути лише за наявності сукупності двох обмежувальних умов, які суттєво б завадили застосуванню цього інституту на прак­­тиці: 1)якщо поставлена ціль не могла бути досягнута не пов'язаними з ризиком діями; 2)особа, яка припустила ризик, вжила всіх можливих заходів щодо запобігання шкоді. Зрозуміло, дотриматись названих умов на практиці, в екстремальній ситуації, під впливом стресогенних факторів, поєднаних з високою інтенсивністю здійснюваних дій і рядом інших непередбачуваних обставин, навряд чи можливо. За­значені положення законопро­екту, хоча і далекі від довершеності, відіграли певну роль у подальшій розробці кримі­нально-правового поняття професійного ризику. У віт­чизняній законотворчій практиці при прийнятті КК України від 5 квітня 2001р. вони, безсумнівно, вплинули на формування окремих його статей (ст.42 "Діяння, пов'язане з ризиком” [5, 64­–71] та ін.)

Зазначені вище інститути – крайньої необхідності і необхідної оборони – і сьогодні, при кваліфікації діяння як виправданого ризику, мають вирішальне значення. Саме тому дотримання умов указаних інститутів у кожному конкретному випадку подолання небезпеки, що загрожує цінностям, які охороняються законом, дає змогу вважати такі дії, пов'язані з усуненням зазначеної небезпеки, правомірними. Дослідження практики правоохоронної діяльності надає підстави поставити на перше місце серед інших такі умови правомірності: для інституту крайньої необхідності – заподіяна шкода за розміром не повинна перевищувати шкоду відвернену, для необхідної оборони – заподіяна шкода має відповідати небезпечності посягання чи обстановці захисту.

Цілком природно вважати, що професійний ризик співробітників такого правоохорон­ного органу, як державна податкова служба має місце і виявляється у тих галузях, що входять у сферу існуючої системи оподаткування, яка містить два основних елементи – сукупність податків і зборів і порядок (процедуру) їх справляння у встановленому законом порядку [30], – а також при застосуванні ними своїх повноважень відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні” від 4.12.90 №509-XII. Частина2 ст.21 вказаного Закону покладає на працівників спеціального підрозділу податкової служби – податкової міліції – загальний обов'язок при загрозі особистій чи гро­мадській безпеці вжити заходів щодо запобігання правопорушенням, їх припи­ненню тощо, незалежно від того, віднесені вони до компетенції органів ДПС чи ні. Це положення Закону має суттєвий вплив на виявлення профризику у зазначеній сфері. Проте діяльність податкової міліції регламентується ще й Законами України "Про міліцію” від 20.12.90 №565-XII, "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30.06.93 №3341-XII та іншими, а їх оперативних апаратів – ще одним Законом: "Про оперативно-розшукову діяльність” від 18.02.92 № 2135-XII. Останній регулює ту частину діяльності податкових органів, особливістю якої є сфера неоприлюдненого здійснення оперативно-розшукових заходів. Неоприлюдненість їх проведення ускладнює проблему дослідження, оскільки вона поширюється на різні площини вияву професійного ризику, в т.ч. на його різновид у сфері оперативно-розшукових відносин. Зрештою, ризик у сфе­рі оперативно-розшукової діяльності податкової міліції варто вважати окремим випадком професійного ризику.

Невизначеність, непередбачуваність, несподіваність ситуацій, що виникають на практиці, надзвичайно швидкий їх розвиток також вимагає від оперативного працівника надзвичайно високої професійної та фізичної підготовки, формування в нього оператив­ного мислення, здатності в екстремальних умовах прийняти правильне рішення, у будь-який момент скоригувати його, не відступаючи від морально-етичних, правових і прак­сеологічних (вони містять тактичний аспект)критеріїв виправданості удавання до професій­ного ризику. Ситуації професійного ризику, на нашу думку, виникають не обов'язково одночасно з виникненням кримінально-правових (процесуальних) відносин, а ще раніше, наприклад, коли виникають оперативно-розшукові відносини. Це надзвичайно важливо для практики, тому що оперативний працівник, спираючись на визначені чинними зако­нодавчо-нормативними актами права й обов'язки, має можливість використовувати всі правові інститути та механізми, яких стосується професійний ризик. Безперечно, він міс­тить у собі творчий, а за наявності спеціального спорядження (екіпіровки) і технічний ас­пек­ти. Зазначимо, що ці аспекти професійного ризику можуть виявлятися в оперативно-розшуковій роботі, оскільки виконання обов'язків за шаблоном може бути виправданим у ситуаціях, що не містять несподіванок, випадковостей, невизначеності. Істотним чинни­ком для розуміння відмінностей ризику в сфе­рі оперативно-розшукових відносин і профе­сій­ного ризику (останнє поняття значно ширше) є, на нашу думку, певні підстави їх вияву. По-перше, професійний ризик як такий, існує з моменту виникнення кримінально-право­вих (процесуальних) стосунків між правоохоронним органом і злочинцем, тоді як умовою виявлення оперативного ризику є виникнення оперативно-розшуко­вих стосунків між оперативними працівниками підрозділів по­даткової міліції і особами, які обґрунтовано підозрюються у підготовці або вчиненні злочину. Другою істотною особливістю опера­тив­ного ризику є звернення до нього в неоприлюднених умовах здійснюваних заходів. До третьої особливості належать сили, засоби і методи, що застосовуються в оперативно-розшуковій діяльності, де ризик виступає як засіб досягнення мети, що стоїть перед оперативним працівником. Враховуючи сказане можна стверджувати, що професійний ризик виникає одночасно з будь-якими правовими відносинами – кримінально-процесу­аль­ними, оперативно-роз­шуковими та ін., зокрема, охоронними (ст.19 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 р. №509-XII). Але деякі особливості оперативно-розшукової діяльності виділяють його окремо у професійний ризик у сфері оперативно-розшукових відносин[5, 19­–29].

Отже, співробітники податкових органів, з огляду на свої професійні обов'язки, зобо­в'язані чинити дії, пов'язані з подоланням небезпеки завдання шкоди інтересам, що охоро­няються законом, у тому числі і своїм особистим. Питання лише в тому, щоб розв'я­зання екстре­мальної, позаштатної ситуації, яка виникла, було в межах необхідної оборони або крайньої необхідності, тобто дії співробітників для того, щоб їх вважали правомір­ними, ні в якому разі не повинні виходити за межі цих інститутів.

Таким чином, за результатами проведеного дослідження можна виділити три групи основних взаємопов'язаних ознак, які повинні відображати змістовну структуру поняття професійного ризику працівників податкової служби. Перша група ознак більш загальна – це ті, що характерні для професійного ризику працівників ДПС як правоохоронного органу. Серед них: а) невизначеність, непередбачуваність, несподіваність ситуацій, що виникають на практиці, б) загроза безпеці держави, її економічному сектору (економічній безпеці) або особистій чи громадській безпеці, чи матеріальним цінностям, людині, її закон­ним правам та інтересам, в) імовірність настання не бажаних наслідків. Друга гру­па має специфічне забарвлення і характерна для тих випадків професійного ризику, виявлення яких пов'язано з виконанням працівниками податкової служби суто специфічної функції з контролю за дотриманням податкового законодавства: а) загроза існуючій системі оподаткування, яка являє собою сукупність податків і зборів та порядок (проце­дуру) їх справляння, б) здійснення дій з контролю за дотриманням податкового законодав­ства відповідно до повноважень і обов'язків, визначених чинним законодав­ством. Третя група ознак носить характер обов'язкової вимоги і стосується безпосередньо ризи­куючих працівників податкових органів в екстремальних, позаштатних ситуаціях – ситуаціях ризи­ку: а) правомірність дій, що здійснюються, зокрема і в інтересах кримінального судо­­чинства, б) обме­женість дій у ризикованій ситуації межами крайньої необхідності і необхідної оборони.

Вивчення ситуацій профризику при здійсненні податківцями правоохоронної діяль­ності, накопичений емпіричний досвід його подолання, окреслені вище змістовно-струк­турні ознаки дають змогу, виходячи із запропонованого автором раніше визначення професійного ризику працівників податкової міліції ДПС та інших правоохоронних органів [5, 32–33], визначити професійний ризик працівників підрозділів податкової міліції органів держав­ної податкової служби України як невизначеність результатів (наслід­ків) діяльності, що здійснюється на виконання поставлених завдань у процесі реалізації оперативно-розшукової, кримінально-процесуальної та охоронної функцій відповідно до загаль­но­прийнятих морально-етичних норм і вимог чинного законодавства в умовах небезпеч­но­сті, при яких виникає реальна загроза системі оподаткування, життю або здоров'ю – власному чи іншої особи, – безпеці суспільства і держави, інтересам фізичних і юридичних осіб, що охороняються законом, з метою запобігання, припинення або усу­нення такої за­грози, попередження та виявлення порушень податкового законодавства, навіть і з заподіянням шкоди, але менш значної за відвернену, або яка відповідає небез­печності пося­гання чи обстановці захисту.

Під професійним ризиком працівників оперативно-розшукових підроз­ділів податко­вої міліції у сфері ОРД слід розуміти невизначеність результатів (наслідків) їх дій, що здійснюються за вище означених умов у процесі оперативно-розшукової діяльності за її принципами, з метою отримання інформації для захисту сис­теми оподаткування, забезпе­чення безпеки громадян, суспільства і держави, припинення порушень податкового законо­давства та в інтересах кримінального судочинства.

Професійний ризик працівників інших підрозділів податкових органів не перетинає меж, окреслених завданнями і функціями податкової служби. Він також пов'язується з професійною діяльністю податківців, виконанням покладених на них завдань і функцій за умов невизначеності та небезпеки, при реалізації повноважень, наданих чинним законо­давством саме цим підрозділам податкових органів.

Викладене дає підстави сформулювати такі висновки.

Діяльність працівників податкової служби, її спеціального підрозділу – податкової міліції – постійно відбувається в умовах, коли звернення до інституту професійного ризи­ку є об'єктивною необхідністю. Зокрема, специфіка оперативно-розшукової роботи, крім загальних вимог до психічного і фізичного здоров'я людини, висуває ще й ряд спеці­аль­них вимог. По-перше, ефективність дій оперативного працівника в екстремальних умо­вах залежить передусім від можливостей організму – в розумінні нормального забез­печення фізичних і психічних функцій (психофізіологічна надійність, готовність у будь-який момент до дій в екстремальних умовах). По-друге, оперативному працівникові по­­вин­­на бути притаманна здатність до переходу від одного виду діяльності до іншого, йому слід мати розвинене сприйняття, вдосконалювати свої професійні вміння і навички, морально-етичні якості. По-третє, управління професійними ризиками, сутність якого полягає в їх мінімізації, по­требує організаційно-правового, в тому числі кадрового, а також інформаційного, тех­ніко-інфраструктурного, тактичного забезпечення, налагод­женої системи управління на всіх рівнях: загальнодержавному та відомчих – стра­тегічному, оперативному і тактичному. У зв'язку з цим подальші дос­лідження такого виду діяльності необхідно здійснювати в першу чергу з урахуванням організіційно- право­вого, морально-етичного, інформаційного, праксеологічного – він містить тактичний – і психологічного аспектів. Взагалі, податковій практиці потрібно, щоб заходи, яких вживають не тільки працівники подат­кової міліції, їх оперативних підрозділів, а й інших структурних під­розділів податкових органів, відповідали [5, 39]:

– морально-етичним критеріям: присязі, службовому обов'язку, честі, принципу ”усі рівні перед законом”, презумпції невинності, гуманізму, відповідності поведінки кожного податківця етичним вимогам юридичної етики тощо;

– правовим і організаційним критеріям: вони випливають з вимог Законів України ”Про державну податкову службу в Україні”, ”Про міліцію”, ”Про оперативно-розшу­кову діяль­ність”, Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України та інших законодавчо-нормативних актів, що регулюють відносини у сфері опо­дат­кування; вимагають зна­ння загальних й особливих вимог щодо правомірності дій у стані необхід­ної оборони, крайньої необхідності, при затриманні злочинців, дотримання умов право­мірності звернення до відповідних положень законів і потребують ефективного організа­ційного забезпечення та ін.;

– праксеологічним критеріям, які містять тактичний аспект: вміння оціни­ти наявну ін­фор­мацію, а також конкретну ситуацію, що склалася, виявити свої переваги в ній, за­без­печити собі в ек­стре­­мальній ситу­ації можливу свободу дій з метою запобігти неба­жаним наслідкам від дій злочинців, на­в'язати їм власну ініціативу, оператив­но керуючи наявними силами, засобами, можли­востями, забезпечити перевагу в силах; вміння проя­вити в будь-якій ситуації свої інтелек­ту­альні можливості; бути завжди завбачливо екіпірованим тощо.


 

Література:

1. Долгий О. Щодо кримінальних порушень встановленого законом порядку зміни складу структури бюджетів // Право України. – 1998. – №3. – С.18–20.

2. Попович В.М. Транснаціональна злочинність у сфері фінансово-господарської діяльності / У кн.: Стратегія і досвід боротьби з організованою злочинністю і нелегальним наркобіз­несом: Матеріали науково-практичної конференції. – К.: РВВ МВС України, 1995. – С.86–89.

3. Протидія відмиванню коштів злочинного походження з використанням підприєм­ниць­ких структур підвищеного ризику: Аналітичні матеріали НДЦ АДПСУ.– Ірпінь, 2001. – 135 с.

4. Тлумачний словник української мови: понад 12 500 статей (близько 40 000 слів) / За ред.д-ра філософських наук, проф. В.С.Калашника. – Х.: Прапор, 2003. – 992 с.

5. Долгий О.А., Задояний М.Т., Крошко В.П. та ін. Мінімізація професійного ризику працівників підрозділів податкової міліції органів ДПС України (теоретичні та практичні аспекти): Монографія / За ред. О.А.Долгого. – К.: Атіка-Н, 2002. – 184 с.

6. Энциклопедический словарь правовых знаний (Советское право) / Ред. кол. В.М.Чхиквадзе (глав. ред). – М.: Изд-во "Советская энциклопедия”, 1965. – 512 с.

7. Юридический энциклопедический словарь / Гл.ред. А.Я.Сухарев. Ред.кол.: М.М.Богус­лавский, М.И.Козырь, Г.М.Миньковский и др. – М.: Советская энцикло­педия, 1984. – 415 с.

8. Головченко В.В., Ковальський В.С. Юридична термінологія: Довідник. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 224 с.

9. Дахно И. Юридический словарь: Словарь законодательных и нормативных терми­нов. – 2-е изд., доп. – К.: А.С.К., 2001. – 1056 с.

10. Барихин А.Б. Большой юриди­ческий энциклопедический словарь. – М.: Книжный мир, 2000. – 720 с.

11. Україн­сько-російська енциклопедія з податків. – К.: ПП ”Павлушка”, 2000. –736 с.

12. Налоги. Словарь-справочник. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 240 с.

13. Толкушкин А.В. Налоги и налогообложение: Энциклопедический словарь. – М.: Юристь, 2001. – 512 с.

14. Словник-довідник для працівників органів державної податкової служби / Автори-упорядники: Бондаренко М.О. та ін. / За ред. М.Я.Дем'яненка, П.В.Мельника. – К.: ДІЯ, 2001. – 344 с.

15. Рудашевский В. Д. Риск, конфликт и неопределенность в процессе принятия реше­ний и их моделирование // Вопросы психологии. – 1974. – № 2.

16. Солнышков Ю. Критерии оценки возможных решений // Военная мысль.– М., 1970. – № 11. – С. 64–71.

17. Чухваев М. Риск // Техника молодежи.– 1964.– № 4.

18. Петровский В. А. Новое исследование в психологии: Сборник.– 1973.– № 1.

19. Боков В.А., Лущик А.В. Основы экологической безопасности. – Симферополь: СОНАТ, 1998. – 224 с.

20. Fiksel J. Quantitative risk analysis for toxic chemicals in the environment // J.Of hazard materials. – 1987/ – 10. – №2–3. – p.227–240.

21. Вітлінський В.В. Концептуальні засади ризикології у фінансовій діяльності // Фінанси України. – 2003. – С.3–9.

22. Долгий О. Роль та значення виявлення податкових ризиків у процесі модернізації дос­лідчих перевірок // Науковий вісник. Збірник наукових праць Академії ДПС України. – 2002. – №4(18). – С.202–205.

23. Столбовий В. Правомірний професійний ризик як інститут соціально-правового захисту співробітників ОВС // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2000. – №1. – С.237–342.

24. ОмельченкоА.И. Творческий риск, его государственно-право­вая охрана.– М., 1955. – С.7–12.

25. ОйгензихтВ. А. Категория риска в современном граждан­ском праве // Правове­дение.– 1971.– № 5.

26. Ойгензихт В. А. / Проблема риска в граждан­ском праве. – Душанбе, 1972.

27. Абчук В. А. Теория мудрой отваги // Наука и жизнь.– 1973.– № 5.

28. Мельник П. Кримінологічна концепція вибору та рання профілактика професій­них ризиків // Вісник податкової служби України. – 2000. – №47. – www.visnuk.com.ua

29. Постановление Верховного Совета СССР от 2 июля 1991 г. № 2282–1 "О введении в действие Основ уголовного законодательства Союза ССР и республик”. – http:// www. business.pravo/ru.

30. Про систему оподаткування: Закон України від 25 червня 1991 №1251-XII. – www.rada.kiev.ua





Реферат на тему: Поняття професійного ризику працівників державної податкової служби (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.