Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Підходи Європейського Союзу до проблеми залучення спеціальних служб країн-членів до боротьби з тероризмом (реферат)

Протягом 2004року проблема адекватного реагування міжнародного співтовариства на нові прояви тероризму та екстремізму, що проявилися останнім часом у різних регіонах світу, набула особливої актуальності.

Теракти в Стамбулі, Мадриді, остання серія терористичних актів у Росії (Москва, Беслан, вибухи літаків), безперервні теракти в Іраку, а також численні погрози терористів щодо нових нападів на різні держави, які розповсюджуються через засоби масової інформації, особливо важкі наслідки терактів, що проявляються, передусім, у загибелі величезної кількості ні в чому не винних людей, зухвалість і цинізм дій злочинців дають підстави стверджувати, що, незважаючи на заходи, які вживаються урядами країн антитерористичної коаліції, рівень терористичної активності залишається високим та має тенденцію до зростання.

З урахуванням того, що кардинальних змін у політичній ситуації в світі не відбулося (основними каталізаторами терористичної активності, як і раніше, залишаються неврегульованість арабо-ізраїльського конфлікту, активна діяльність військ антитерористичної коаліції в Афганістані й Іраку, нестабільність ситуації на Північному Кавказі та ряд інших чинників), тенденція посилення терористичної активності викликає особливу небезпеку.

За висновками багатьох експертів, однією з головних причин цієї жахливої реальності є невідповідність рівня протидії з боку країн антитерористичної коаліції реальним масштабам терористичної загрози. Масовість і географічна поширеність терористичних проявів, їх вихід в абсолютній більшості випадків за межі однієї конкретної країни, а також наявність сталої та ретельно законспірованої мережі зв'язку між різними терористичними угрупованнями, які діють навіть в різних регіонах світу, дозволяють характеризувати сучасний тероризм як явище, що має міжнародний характер.

На підставі цього фахівцями робиться висновок, що для здійснення ефективної протидії міжнародному тероризму необхідне об'єднання та координація дій всіх країн в рамках міждержавної антитерористичної коаліції. При цьому в якості перших та найбільш дієвих кроків щодо практичної реалізації цього завдання розглядається покоординована діяльність кількох держав, що входять до складу вже існуючих міжнародних чи регіональних політичних, економічних, військових союзів.

При цьому, поряд з політичними, економічними, гуманітарними та іншими заходами, які пропонується активізувати з метою підвищення ефективності антитерористичної діяльності, наголошується на необхідності більш широкого залучення можливостей спеціальних служб як ключового інструменту, основним завданням якого у контексті боротьби з тероризмом є в умовах сьогодення, своєчасне виявлення терористичних загроз, їх локалізація та припинення за допомогою специфічних методів та засобів, що мають на "озброєнні” спецслужби.

Враховуючи відносну новизну та актуальність проблеми залучення спецслужб для боротьби з тероризмом, а також певну складність в організації та здійсненні взаємодії спецслужб двох чи кількох, навіть "дружніх” між собою, країн через специфічність та делікатність форм і методів, що застосовуються ними в практичній діяльності, певного теоретичного та практичного значення набуває аналіз досвіду міждержавних структур з покоординованого використання національних спецслужб у зазначеній сфері.

У зв'язку з цим вважаємо за доцільне розглянути деякі аспекти діяльності Європейського Союзу як найбільш впливового міждержавного об'єднання в Європі щодо залучення спеціальних служб країн-членів до боротьби з тероризмом.

Слід зазначити, що співробітництво спецслужб деяких європейських держав, зокрема у сфері боротьби з міжнародним тероризмом, відбувається з початку 80-их років 20століття. Основним змістом їх співпраці є обмін на двосторонньому рівні інформацією із зазначеної проблематики.

У 1975році була створена так звана група TREVI (тероризм, радикалізм, екстремізм і міжнародне насилля), яка об'єднала міністрів юстиції та внутрішніх справ країн ЄС з метою посилення боротьби з міжнародною організованою злочинністю, тероризмом, торгівлею наркотиками. Зараз ця група поступилася місцем співробітництву у галузі юстиції і внутрішніх справ (ЮВС) в ЄС так званому Комітету К4, що складається з високопоставлених функціонерів та готує рішення у сфері ЮВС і відповідає за їх реалізацію.

Бернський клуб був створений у 1965році і об'єднує на сьогодні 18країн. Він збирається на рівні глав спецслужб кожні 6місяців і приймає рішення лише одноголосно. До його складу входять керівники спецслужб країн-членів Євросоюзу.

Група Кіловат (Kilowatt Group) з часу свого заснування у 1977році об'єднує 15членів (9держав-членів Європейського економічного співтовариства (нині – ЄС), а також Канаду, Норвегія, Швецію, Швейцарію, США та Ізраїль.

Спецкомітет НАТО об'єднує служби безпеки країн-членів Альянсу. До його компетенції входить контррозвідка та боротьба з тероризмом, особливо з метою забезпечення безпеки військових контингентів, розміщених за кордоном [1].

До існуючих структур співробітництва можна також віднести Конференцію міністрів внутрішніх справ країн Західного Середземномор'я, яка була утворена у 1982році за ініціативою Франції, членами якої є Франція, Іспанія, Туніс, Алжир та Марокко. Мета – боротьба з ісламським фундаменталізмом та організованою злочинністю. У цьому ж ряду знаходиться Конференція Середньої Європи (Middle European Conference – МЕС), що об'єднує керівників служб розвідки і безпеки країн Східної та Центральної Європи.

Семінари ILETS (International Law Enforcement Communication Seminars) мають на меті зібрання на неформальній основі представників спецслужб з питань легального перехоплення телекомунікацій.

У 2000році, під час головування в ЄС Фінляндії, з метою забезпечення координації діяльності поліцейських відомств країн-членів Євросоюзу та кандидатів на вступ було утворено Раду керівників поліцейських організацій – Police Chiefs Task Force (EPCTF).

Характер взаємодії країн-членів ЄС в рамках функціонування зазначених структур зводився переважно до обміну наявною інформацією на двосторонньому рівні та проведення різноманітних семінарів, зустрічей. Загальні рекомендації, які приймалися на них, здебільшого були загальнодекларативного змісту й стосувалися, як правило, ситуаційних питань, що виникали в різних регіонах світу.

Процес співробітництва спецслужб країн-членів ЄС набув певного пожвавлення після подій 11вересня 2001року. Зокрема, керівними органами ЄС було ухвалено низку рішень стосовно здійснення посиленого співробітництва в рамках Євросоюзу в так званій розвідувальній* сфері. З цією метою за ініціативи Верховного представника Євросоюзу було засновано Центр оцінки ситуацій для обміну розвідінформацією між основними спецслужбами країн-членів організації.

У грудні 2003року на черговому самміті ЄС у Брюсселі було прийнято Європейську стратегію безпеки, де вперше тероризм було включено до переліку основних загроз для безпеки Союзу [2].

Проте, будь-яких конкретних кроків у напрямі утворення спеціальних органів ЄС, до компетенції яких входила б розробка загальної концепції використання спецслужб країн-членів Союзу у боротьбі з тероризмом та координація їх діяльності, зроблено не було. Формат їх взаємодії залишався без суттєвих змін. Більш того, як відзначали європейські політологи, з точки зору правових інституцій, в рамках ЄС так й не було створено ефективного загального механізму боротьби з тероризмом.

Питання необхідності кардинального покращення взаємодії набуло особливої актуальності лише у березні 2004року, після реалізації низки терористичних актів у Мадриді.

Уперше за весь час існування Євросоюзу на порядок денний були винесені не тільки завдання організації і здійснення більш глибокого співробітництва спецслужб Євросоюзу, але й створення у перспективі в рамках ЄС наднаціональних розвідувальних структур, а також – вироблення єдиної концепції діяльності спецслужб як елемента спільної європейської політики у галузі оборони і безпеки.

Зокрема, вже 19березня 2004року на вимогу ФРН в екстренному порядку було проведено Раду міністрів ЮВС, де обговорені основні можливі заходи з протидії тероризму. За висловленням міністра внутрішніх справ Франції Н. Саркозі, який брав участь у роботі Ради, "принцип створення оперативної структури по обміну інформацією” був зафіксований Радою ЮВС.

Згідно з пропозицією прем'єр-міністра Бельгії Гі Верхофстадта, керівництвом Ірландії, яка на той час головувала в ЄС, було прийнято рішення щодо включення питання протидії тероризму до порядку денного на самміті ЄС (25–26березня 2004р., м. Брюссель) з метою аналізу ефективності заходів безпеки, вжитих в ЄС після подій 11вересня 2001року в США, а також обговорення пропозицій з їх посилення у зв'язку з терактами в Мадриді.

Г. Верхофстадт висловився також за необхідність утворення, за аналогією з ЦРУ США, загальноєвропейського розвідувального центру, до якого надходитиме вся оперативна інформація, отримана спецслужбами та поліцією країн ЄС.

Необхідно зазначити, що винесенню зазначених питань для обговорення як на вищих щаблях керівництва ЄС, так й на рівні провідних європейських політологів, у сфері діяльності спецслужб передувало глибоке наукове та аналітичне дослідження зазначеної проблематики, що грунтувалось на аналізі оперативної обстановки та політичних реалій на теренах Євросоюзу, досвіді спеціальних служб на національних рівнях, прогнозуванні можливих сценаріїв розвитку терористичної активності у світі.

Незважаючи на досить скептичну оцінку можливостей суттєвого поглиблення співробітництва спецслужб європейських держав з боку окремих політиків та представників власне спеціальних служб, основним висновком фахівців було те, що в умовах розквіту терористичної активності сама тенденція до більш тісного співробітництва спецслужб та у перспективі вироблення єдиної розвідувальної політики ЄС є об'єктивною і плідною, причому це завдання є необхідним і реальним.

Поряд з цим, активного обговорення набула пропозиція Високого представника ЄС з питань єдиної зовнішньої та безпекової політики Х. Салани, який запропонував учасникам самміту заснувати посаду Європейського координатора з антитерористичної діяльності, головним завданням якого буде розробка єдиної стратегії захисту населення країн Євросоюзу від терористичних загроз.

25–26березня 2004року Європейською радою за результатами самміту ЄС було прийнято ряд документів програмного характеру: Декларацію про боротьбу з тероризмом, Стратегічні цілі Європейського союзу у боротьбі проти тероризму (оновлений План дій) і т. ін. Серед основних заходів, що спрямовані на розвиток існуючого співробітництва у сфері боротьби з тероризмом, Декларація передбачає активізацію співпраці між Європолом, Євроюстом, розвідувальними структурами країн-членів ЄС і Радою керівників поліцейських підрозділів країн ЄС. Пріоритетне значення буде надано подальшій розробці законодавства щодо недопущення фінансування тероризму та обміну інформацією з питань його фінансування [3].

Одним з головних практичних наслідків засідання Європейської ради стало утворення посади Координатора з питань боротьби з тероризмом, на яку було призначено Джіса де Врі (Gijs de Vries).

За оцінками експертів, введення окремої посади викликано, перш за все, недостатньою ефективністю дій ЄС на наднаціональному рівні у сфері боротьби з тероризмом. При цьому головним завданням Д. де Врі стане вирішення "майже нереальної” проблеми налагодження взаємодії щодо обміну інформацією між приблизно 34 "традиційно замкненими” національними спецслужбами країн-членів та централізованими агентствами ЄС, у першу чергу Європолом і Євроюстом. Аналізуючи нововведення, деякі аналітики вказують на відсутність методології для створення механізму обміну правовою та розвідувальною інформацією, а також скептично ставляться до можливості узгоджувати ці заходи із дотриманням конфіденційності (зокрема, у фінансовій сфері).

У той самий час необхідно зазначити, що пропозиція Г. Верхофстадта стосовно можливості створення загальноєвропейської агенції на зразок американських ФБР або ЦРУ, хоча й обговорювалась в ході засідань Ради, але не була підтримана, оскільки переважна більшість країн-членів наголошувала на необхідності створення комплексної системи взаємодії та обміну інформацією виключно на рівні відповідних національних спецслужб. З цією метою Х. Салані було доручено підготувати до чергового самміту ЄС пропозиції щодо покращання обміну розвідувальною інформацією між державами Євросоюзу.

На виконання прийнятих рішень 7червня 2004року на засіданні міністрів ЮВС країн ЄС Високий представник ЄС з питань зовнішньої та політичної безпеки запропонував поглибити співробітництво між спецслужбами Союзу (без їх об'єднання під єдиним керівництвом) шляхом використання Ситуаційного центру, який працює при Секретаріаті Ради ЄС та на який раніше покладалися завдання аналізу розвідувальної інформації.

Х. Салана, зокрема, запропонував, щоб вказаний Центр в подальшому займався не тільки відстеженням на стратегічному рівні обстановки в "проблемних країнах” та конфліктних регіонах світу (як Балкани, або Африка), але й "здійснював більшу взаємодію із спецслужбами” країн ЄС для відстеження, в першу чергу, терористичних загроз на території країн ЄС. Зі слів Х. Салани, зазначений Ситуаційний центр буде тісно взаємодіяти з "Європолом” з оперативних питань. Планується, що й сам "Європол” буде реформованим (за результатами аналізу його роботи у сенсі останнього терористичного акту 11березня ц. р. у м. Мадриді). Він також наголосив, що "боротьба з тероризмом на сьогодні не є лише справою національного рівня, тому що вона потребує здійснення аналізу, який йде значно далі, ніж це може зробити кожна країна лише для себе”.

Як зазначається політичними оглядачами, пропозиції Х. Салани в цілому було підтримано міністрами ЮВС Євросоюзу. Так, наприклад, міністр внутрішніх справ Іспанії Хосе Антоніо Алонсо наголосив, що Іспанія підтримує надання Ситуаційному центру нових функцій з метою здійснення "критичного та оперативного” аналізу поліцейської оперативної інформації в інтересах планування відповідних випереджувальних оперативних заходів. Одночасно міністр підкреслив, що на сучасному етапі відповідні органи ЄС – "Європол”, Ситуаційний центр та органи Координатора з питань боротьби з тероризмом – повинні взаємодіяти більш оперативно.

Слід зазначити, що ще до моменту оголошення Х. Саланою зазначених пропозицій деякі країни-члени ЄС протягом квітня–травня 2004року почали вживати практичні кроки щодо налагодження взаємодії національних спецслужб по боротьбі з тероризмом на більш високому організаційному рівні.

Так, Австрія, Німеччина та країни Бенілюксу (Бельгія, Голландія, Люксембург) заявили про намір активізувати у 5-сторонньому форматі боротьбу з тероризмом і організованою злочинністю. З цією метою 28травня на зустрічі міністрів ЮВС зазначених країн було прийнято рішення щодо створення єдиного банку даних на осіб, що підозрюються у причетності до діяльності терористичних організацій і організованих злочинних угруповань. Передбачається, що в банку даних зберігатиметься інформація щодо ДНК осіб та відбитки їх пальців.

У зв'язку з цим, на початку червня 2004року Єврокомісар з питань юстиції і внутрішніх справ А. Вітторино закликав ці держави "не відокремлюватися” від інших країн-членів та зазначив, що вже найближчим часом Єврокомісія опрацює власні пропозиції щодо активізації взаємодії у зазначених сферах між 25членами ЄС.

Підсумовуючи викладене, необхідно зазначити, що вжиті протягом 1-го півріччя 2004року Європейським Союзом заходи щодо активізації боротьби з тероризмом у напрямі підвищення координації діяльності спецслужб країн-членів організації мають досить змістовний та продуманий характер. Незважаючи на те, що зазначені кроки були зроблені у вкрай обмежений час – всього за 3місяці, прийняттю кожного конкретного рішення у цій сфері передувало комплексне опрацювання – ретельний науковий аналіз, широке обговорення на рівні фахівців у сфері діяльності спецслужб і боротьби з тероризмом.

Слід очікувати, що питання ефективності прийнятого ЄС курсу на підвищення координації діяльності спецслужб за рахунок створення посади Координатора та використання можливостей вже існуючих організаційних структур організації, тобто без утворення єдиної загальноєвропейської спецслужби, вирішуватиметься вже найближчим часом залежно від практичних результатів діяльності спецслужб країн-членів по боротьбі з тероризмом.

Для України важливим є той факт, що боротьба з тероризмом, у тому числі й методами спецслужб, останнім часом стає одним з вирішальних критеріїв для розвитку стосунків Європейського Союзу з "третіми” країнами. Таким чином, враховуючи стратегічну політичну лінію України на інтеграцію до Європейського співтовариства, вивчення досвіду ЄС у зазначеній сфері представляється доцільним для українських правоохоронних органів, які беруть участь у боротьбі з тероризмом.


Список використаних джерел

1. Stanley W. NATO in transition. The future of the Atlantic alliance / Timothy W. Stanley. – New York ets.: Praeger for the Council on foreign relations, 1965 – XII. – 417p.

2. Европейская стратегия безопасности: Совет Европейского Союза. – Брюссель, 8дек. 2003г. //http: www.delrus.cec.eu.

3. Резолюция 1535 (2004): Прин. Советом Безопасности на его 4936-ом заседании 26марта 2004года //http.www.un.org/russian/documen/scresol/res2004/res 15356.htm.



* Примітка. У цій статті під терміном "розвідка” слід розуміти загальний процес здобування інформації спеціальними службами.





Реферат на тему: Підходи Європейського Союзу до проблеми залучення спеціальних служб країн-членів до боротьби з тероризмом (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.