Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Особливості страхування майна сільськогосподарських підприємств (реферат)

І Сільське господарство — одна з найдавніших, найважливіших і найбільш ризикованих галузей економіки. В Україні на нього по­кладено завдання дедалі повніше забезпечувати внутрішні потре­би країни в сировині і продовольстві та нарощувати відповідні експортні можливості. За належних інвестицій аграрний потенці­ал України може досягти рівня, достатнього для того, щоб наго­дувати більш як половину населення Європи. Фактичні показни­ки — на порядок нижчі.

АПК нашої країни вже давно зазнає дефіциту фінансових ре­сурсів, який був і певною мірою лишається наслідком низької врожайності сільськогосподарських культур, нееквівалентного міжгалузевого обміну, недосконалої податкової та митної полі­тики. Ціни на сільськогосподарську продукцію нерідко занижую­ться через погану організацію її закупівлі, монопольне становище деяких заготівельників. Матеріально-технічні засоби продаються селу за цінами, не завжди адекватними якості добрив, машин, обладнання. Останніми роками багатократно зросла вартість енергоносіїв. Триває відплив Із села найактивнішої частини трудових ресурсів. Вельми низькою лишається платоспромо­жність більшості населення — споживача продукції. Ось ті головні чинники, які зумовили відчутне зниження темпів роз­витку вітчизняного аграрного сектору порівняно не лише з іншими державами, а й із середніми макроекономічними пока­зниками України.

Нині в Україні прискорюється аграрна реформа, стратегічна мета якої — забезпечити повне й надійне продовольче постачан­ня населення, досягти високого експортного потенціалу галузі, відродивши господаря землі й створивши багатоукладний конку­рентоспроможний аграрний сектор економіки.

Залучення інвестицій у розвиток сільськогосподарського ви­робництва безпосередньо залежить і від того, як вирішується проблема зменшення та розподілу ризику товаровиробників.

З початку 1990-х років страховий захист сільськогосподарсь­ких товаровиробників значно послабився. Різко скоротилася ре­альна бюджетна допомога господарствам. Комерційні банки не можуть покривати збитки, спричинювані природними катаклізмами, дається взнаки інфляція грошової одиниці. За цих умов годі було й сподіватися на високу страхову активність. Аграрна ре­форма має докорінно змінити ситуацію. Приватизація землі, де­далі інтенсивніше її використання, зміна стосунків із банками, перехід до сплати єдиного податку — ці та багато інших чинни­ків спонукають до організації страхового захисту сільських това­ровиробників на нових засадах. Ідеться, насамперед, про впрова­дження системи комерційного та взаємного страхування за відчутної державної підтримки.

Такий захист здатні здійснювати лише ті страховики, котрі мають достатні страхові резерви, розгалужену мережу філій та представництв, а також фахівців, добре ознайомлених з особливо­стями аграрного виробництва. Раніше понад 95 % усіх застрахова­них сільськогосподарських об'єктів припадало на НАСК «Оранта» та компанії, що виокремилися з її складу. Інші компанії, які мають ліцензії на ці види страхування, тривалий час утримували­ся від прийняття на себе значних ризиків. Ситуація може зміни­тися, якщо провідні страховики об'єднають свої зусилля в цьому напрямку (шляхом створення страхових пулів), а також наладять ринок перестрахування сільськогосподарських ризиків.

Найбільш ризикованим є вирощування врожаю сільськогоспо­дарських культур та багаторічних насаджень. Під це виробниц­тво відведено більш як половину території України. Рослинницт­во — це діяльність, здійснювана переважно під відкритим небом, і на результати господарювання тут істотно впливають коливання кліматичних умов та інші природні чинники, які точно прогнозу­вати неможливо.

Згідно з чинним законодавством в Україні протягом останніх десяти років страхування врожаю сільськогосподарських культур у колективних і фермерських господарствах було добровільним, а в державних — обов'язковим. З реформуванням аграрного сек­тору економіки питома вага державних підприємств у виробниц­тві продукції рослинництва і тваринництва різко скоротилася. У державній власності залишилися переважно господарства при аг­рарних наукових та навчальних закладах та деяких відомствах, які використовують продукцію для внутрішніх потреб. Для цих господарств спеціального положення про страхування врожаю так і не було опрацьовано. Тривалий час діяли умови страхуван­ня, затверджені в 1977 р. Мінфіном СРСР для радгоспів. Але оскільки державні господарства були здебільшого неплатоспро­можними, страхових внесків вони не сплачували. Передбачені за­значеними умовами дотації з бюджету також не видавалися. То­му практично страхування державних підприємств, незважаючи на його обов'язковість, як правило, не здійснювалося.

Кооперативним і фермерським господарствам було надано можливість самостійно вирішувати питання про доцільність укладання договорів на страхування майна. Далі коротко розгля­даються умови добровільного страхування врожаю, що діяли в НАСК «Оранта» на кінець 2001 р., висвітлюється досвід деяких зарубіжних страховиків, котрі надають страхові послуги сільсь­когосподарським формуванням, а також окреслюються перспек­тиви реформування сільськогосподарського страхування в Україні.

Нині в НАСК «Оранта» діють два варіанти добровільного сільськогосподарського страхування. Перший із них охоплює страхування врожаю сільськогосподарських культур, тварин, бу­дівель, споруд, сільськогосподарської техніки, інших матеріаль­них цінностей. Другий варіант (застосовується з 1999 року) має особливості лише щодо страхування сільськогосподарських культур. На відміну від першого варіанта, де об'єктом страху­вання є вартість втраченого врожаю певної культури, яка визна­чається порівнянням урожайності цієї культури з гектара за поточ­ний рік і середньої її врожайності за попередні 5 років, у другому варіанті страховий захист розрахований на відшкодування витрат на посів (садіння) та вирощування сільськогосподарських куль­тур у разі їх загибелі або пошкодження.

За правилами добровільного страхування за першим варіан­том об'єкти страхування розбито на чотири групи.

1. Урожай сільськогосподарських культур і багаторічних на­саджень плодоносного віку.

2. Дерева й плодово-ягідні кущі, що зростають у садах, та виноградники. Не приймаються на страхування багаторічні наса­дження, знос або зрідження яких становить понад 70 %, а також ті, що підлягають списанню з балансу.

3. Сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, сім'ї бджіл у вуликах.

4. Будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти неза­вершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція. Не підлягають страхуванню тимчасові, дуже старі та не придатні для використання будівлі, а також споруди, що перебувають у зоні зсуву, обвалу, повені або іншого стихійного лиха (із моменту відповідного оголошення, зробленого органами влади, гідрометеослужбою і т. ін.). Не є об'єктом страхування ділова деревина та дрова на лісосі­ках і під час сплаву, документи, цінні папери, готівка.

Страхові ризики. Тривалий час перелік страхових подій у сіль­ському господарстві був надто великий. Страховикові важко було визначати справжні причини та розміри конкретних ризиків. До того ж існував порядок, згідно з яким платежі з добровільного страхуван­ня могли здійснюватися тільки за рахунок прибутку, що залишався в господарстві після оподаткування. Через це платити за страхові по­слуги для більшості господарств було непосильним.

Останнім часом застосовується значно коротший перелік страхових ризиків, а страхові платежі дозволено відносити на ви­трати виробництва.

Страхування врожаю сільськогосподарських культур і бага­торічних насаджень здійснюється на випадок їх пошкодження або загибелі з таких причин: вимерзання, град, злива, буря, ура­ган, повінь, пожежа. Крім того, до страхових подій належать вимокання, випрівання, спричинені стихійним лихом. На прохан­ня страхувальника перелік страхових випадків можна доповню­вати або скорочувати.

Уточнено склад страхових ризиків у разі вирощування вро­жаю в захищеному ґрунті. Тепер страхування врожаю може здій­снюватися на випадок: граду, бурі, урагану, пожежі, а також по­шкодження самої споруди.

Страхування багаторічних насаджень здійснюється на випа­док повної загибелі внаслідок вимерзання, сильних снігопадів, по­вені, бурі, зливи, граду, землетрусу, пожежі.

Зауважимо, що й після уточнення наведений перелік страхових ризиків значно ширший, ніж застосовуваний у країнах із розвине­ною ринковою економікою. Так, у Великій Британії, Нідерландах і багатьох інших країнах страхування врожаю сільськогосподарських культур обмежується такими ризиками: пожежа, повінь, град, об­прискування хімічними речовинами (третьою стороною).

Поряд із наведеними умовами з лютого 1999 р. НАСК «Оранта» ввела в дію Правила добровільного страхування сільськогос­подарських культур за іншим варіантом, де об'єктом страхування є майновий інтерес товаровиробника, пов'язаний з відшкодуван­ням фактичних затрат на посів та вирощування сільськогоспо­дарських культур у результаті повної загибелі рослин на всій по­сівній площі або на її частині незалежно від фази розвитку. Страховими подіями за цим видом страхування можуть бути:

* вимерзання озимих культур і багаторічних сіяних трав посі­ву минулих років;

* градобій, злива, буря, ураган або затоплення посівів (якщо воно є наслідком стихійного лиха);

* вогонь на пні колосових та інших сіяних культур.

На страхування не приймаються культури, які висівають щоб отримати зелене добриво або пасовище, а також культури, посіви яких протягом останніх трьох років жодного разу не дали врожаю.

Отже, господарства мають змогу вибирати варіанти страху­вання сільськогосподарських культур. Це особливо важливо з огляду на те, що останніми роками (крім 2001 р.) істотно змен­шувалися показники врожайності сільськогосподарських куль­тур. Відшкодування вартості втраченого врожаю, визначеної по­рівнянням урожаю з гектара в поточному році Із середнім показником за останні 5 років, досить суб'єктивне. Адже показ­ники врожайності можуть бути низькими не лише через стихійні події, а й унаслідок безгосподарності, нестачі потрібних сортів насіння, органічних та мінеральних добрив, пестицидів, машин і механізмів, а також пального для своєчасного й повного вико­нання агротехнічного комплексу робіт. Водночас за умов рестру­ктуризації сільського господарства нині вже здебільшого немож­ливо дістати дані про врожайність окремих культур за попередні роки в межах нових господарських формувань.

Страхування тварин охоплює:

* свиней, хутрових звірів і кролів віком від чотирьох місяців, до­машню птицю яйценосних порід віком від п'яти місяців, птицю в господарствах, що спеціалізуються на вирощуванні бройлерів віком від одного місяця, велику рогату худобу, овець і кіз віком від шести місяців, коней віком від одного року, а також бджолині сім'ї — на випадок загибелі, знищення, або вимушеного забою внаслідок по­жежі, стихійного лиха (удар блискавки, буря, ураган, буран, град, злива, повінь, землетрус, сель), або нещасного випадку (попадання під рухомий транспорт або під дію електричного струму) та виму­шеного забою (знищення) за розпорядженнями ветеринарних служб у зв'язку із заходами боротьби з інфекційними хворобами;

* молодняк тварин, які не досягли віку, зазначеного в попере­дньому переліку, на випадок загибелі, падежу, вимушеного забою або знищення (за висновком спеціалістів ветеринарної служби) уна­слідок стихійного лиха, пожежі й дії електричного струму.

Зауважимо, що у Великій Британії поліс зі страхування тварин передбачає також покриття на випадок загибелі їх від переляку (причиною можуть бути літальні апарати, дикі звірі, злі собаки тощо), птиці — від гризунів. У Голландії фермер має змогу стра­хувати як усе стадо, так і лише окремих тварин.

Будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти неза­вершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продук­ція страхуються на випадок знищення або пошкодження внаслі­док пожежі, вибуху, повені, паводку, землетрусу, бурі, урагану, смерчу, зливи, граду, зсуву, обвалу, селю, затоплення, у тому чи­слі через аварії комунікаційних мереж.

Крім того, тварини, обладнання, машини та інше майно можуть бути застраховані за окрему плату на випадок крадіжки та непра­вомірних дій третіх осіб.

У багатьох країнах світу велика увага приділяється страху­ванню машин і механізмів від ламання. Неважко уявити, до яких наслідків може призвести вихід із ладу, наприклад, комп'ютерної установки, яка регулює режим температури, вологості та освіт­лення у теплиці або охолодження молока в резервуарах.

Страхова сума і страхові платежі. Страхова сума встанов­люється за кожним окремим видом майна згідно із договірною сумою, яка не повинна перевищувати дійсної вартості майна з передбаченням франшизи.

Вартість урожаю сільськогосподарської продукції для цілей страхування можна визначити множенням планової площі посіву тієї чи іншої культури на середньорічну урожайність (у розра­хунку на один гектар) за останні 5 років і на погоджену зі страхо­виком ціну за одиницю продукції. Страхова сума не повинна бу­ти вищою за 70 % вартості врожаю (50 % — у разі обов'язкового страхування врожаю).

Решта вартості продукції в разі її знищення через страховий випадок має покриватися за рахунок ресурсів господарства. Без­перечно, така велика й фактично примусова франшиза не випра­вдана. Страхувальники, здебільшого, не мають змоги створювати адекватні внутрішньогосподарські резерви. Отже, на випадок ри­зиків господарства захищені лише наполовину. Доцільно, щоб рівень франшизи визначався за домовленістю між учасниками страхового договору, їм потрібно дати право диференціювати роз­мір франшизи залежно від виду сільськогосподарських культур.

Тварини приймаються на страхування за договірною сумою, але не вищою за дійсну вартість. Так само визначається страхова сума щодо матеріалів, кормів, насіння, готової продукції та інших матеріальних цінностей. Стосовно тварин і зазначених щой­но інших активів може передбачатися франшиза. Основні засоби приймаються на страхування за договірною ціною, але не вищою від залишкової вартості.

Тварини, будівлі, обладнання тощо можна застрахувати й на суму, меншу за їх вартість. У такому разі всі відповідні об'єкти вважаються застрахованими в тому відсотку їх вартості, в якому їх узято на страхування в цілому.

Страхові платежі визначаються в цілому за договором і за ко­жним видом майна, що передається на страхування. Для цього від страхової суми віднімають франшизу, різницю перемножують на тарифну ставку і ділять на 100.

Таблиця 1.

СТРАХОВІ ТАРИФИ НАСК «ОРАНТА» ЗА ОКРЕМИМИ ВИДАМИ

АБО ГРУПАМИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР, ТВАРИН,

ІНШИХ МАТЕРІАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ

(частка від страхової суми, %)

Озимі зернові

10,0

Ярі зернові, зернобобові, соя, соняшник, інші технічні культури

12,0

Кормові культури

13,0

Овочі відкритого ґрунту, баштани продовольчі, насінники

22,0

Цукрові буряки

9,2

Картопля

16,9

Сади, ягідники, виноград та інші насадження

23,2

Тютюн, махорка

13,6

Льон і коноплі

17,6

Коріандр, рицина, м'ята

16,5

Розсадники, інші сільськогосподарські культури

9,8

Культури захищеного ґрунту

7,8

ВРХ, коні, осли, мули

2,0

Птиця, кролі, пушні звірі

5,0

Свині, бджоли

4,0

Вівці, кози

3,0

Багаторічні насадження

3,5

Будівлі, споруди, сировина, матеріали

0,5

Транспортні засоби

3,0

Страхові платежі мають бути сплачені в повному обсязі або в розмірі не менш як 25 % річної суми зі страхування врожаю сільсь­когосподарських культур і не менш як 50 % відповідної суми зі страхування тварин та іншого майна до вступу договору страхуван­ня в дію, але не пізніше ніж через 30 днів від дня його підписання.

Зі страхування тварин, багаторічних насаджень та іншого майна остаточні розрахунки за внесками мають бути закінчені протягом трьох місяців після сплати першого платежу.

Якщо страхування здійснюється на умовах відшкодування за­трат на вирощування сільськогосподарських культур у разі їх за­гибелі або пошкодження (другий варіант страхування), страхова сума визначається в межах планових або фактичних затрат на по­сів (висаджування) та вирощування відповідної культури. Може застосовуватися безумовна франшиза. Вона залежить від зони та умов вирощування тієї чи іншої культури, але не повинна пере­вищувати 20 % загальної вартості витрат на її вирощування. Як видно з наведеної далі таблиці, тарифні ставки з добровільного страхування затрат на вирощування сільськогосподарських куль­тур значно нижчі, ніж зі страхування врожаю сільськогосподар­ських культур.

Таблиця 2.

ТАРИФНІ СТАВКИ (ЧАСТКА ВІД СТРАХОВОЇ СУМИ, %)

З ДОБРОВІЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ЗАТРАТ

НА ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

ЗАЛЕЖНО ВІД ВИДУ СТРАХОВОЇ ПОДІЇ

Сільськогосподарські культури

Вимерзання

Град, злива, буря, затоплення

Пожежа

Загальний тариф

Озимі

4,0

2,5

0,5

7,0

Ярі зернові

4,5

0,5

5,0

Зернобобові

5,0

0,3

5,3

Кукурудза

4,5

0,2

4,7

Цукрові буряки

5,0

5,0

Соняшник

4,5

0,5

5,0

Інші технічні культури

5,0

0,3

5,3

Овочеві та баштанні культури

5,5

5,5

Насінники овочевих та інших культур

5,5

0,5

6,0

Однорічні сіяні трави

4,0

4,0

Багаторічні сіяні трави

3,5

2,5

6,0

Особливості укладання страхових договорів. Невіддільною частиною договору є розрахунок вартості майна та страхових платежів, а також акт про обстеження посівів культур, які перед­бачається застрахувати. Договір страхування набуває чинності з наступного дня після надходження на розрахунковий рахунок НАСК «Оранта» обчислених страхових платежів.

Договір може бути укладений на все майно або на окремий його вид. При цьому не допускається вибіркове страхування окремих ділянок, зайнятих під сільськогосподарськими культу­рами, чи окремих тварин та інших матеріальних цінностей. Стра­хуванню підлягає все наявне в господарстві майно певного виду чи групи (окремі сільськогосподарські культури, види тварин тощо).

Договір зі страхування врожаю сільськогосподарських куль­тур укладається не пізніше визначеного агрономічними служба­ми оптимального строку посіву (посадки) для даного регіону, а за багаторічними насадженнями — до припинення їх вегетації. Якщо після укладення договору страхувальник змінює розмір посівної площі в бік її збільшення, йому надається право укласти додат­ковий договір.

Визначення збитку і страхового відшкодування. Розмір зби­тку в разі загибелі (пошкодження) сільськогосподарських куль­тур визначається після збирання врожаю згідно з вартістю втра­ченої внаслідок страхової події продукції за певною культурою або групою культур (залежно від того, як вони були прийняті на страхування) і розраховується множенням на всю площу посіву різниці між вартістю прийнятого на страхування врожаю з 1 га, прийнятого на страхування та вартістю фактично одержаної про­дукції в поточному році з 1 га.

Якщо на всій площі або її частині, де загинула (була пошко­джена) основна культура, або на частині такої площі здійснено пересів (підсів), збиток визначається з урахуванням вартості фак­тично одержаного валового врожаю цієї культури (за цінами, про які досягнуто домовленості під час укладання договору страху­вання), а також фактичної вартості врожаю на площі пересіву (підсіву) за цінами реалізації відповідної продукції.

У разі, якщо будь-яку культуру посіяно на площі, більшій за ту, котру було взято в розрахунок під час страхування, розмір збитку при її загибелі (пошкодженні) визначається з розрахунку всієї фактичної площі посіву даної культури.

Проілюструємо порядок розрахунків страхових платежів та виплати страхового відшкодування на умовному прикладі.

Колективне господарство «Мрія» подало заяву до районного відділення НАСК «Оранта» на страхування врожаю озимої пше­ниці на площі 300 га. Середньорічна врожайність озимої пшениці за останні 5 років становила 32 ц/га. Погоджена зі страховиком ціна центнера основної продукції — 58 грн. За цих умов вартість урожаю з одного гектара — 1856 грн (28 х 32), а з усієї площі — 556,800 грн (896 х 300).

Страхова сума становить 389,760 грн (268,800 х 70 : 100).

Правління НАСК «Оранта» визначило страховий тариф зі страхування озимої пшениці в розмірі 10 % від страхової суми. З огляду на специфіку природних умов і склад ризиків у господар­стві страховик має право застосувати знижувальний коефіцієнт до базової ставки. Нехай він дорівнює 0,25. Тоді тарифна ставка становитиме 7,5 % (10-2,5). Сума нарахованих страхових платежів за озимою пшеницею досягне 29,232 грн (389,760 х 7,5 : 100).

Нехай у поточному році урожай озимої пшениці становить 3552 ц, цукрових буряків — 25400 ц, зелених кормів — 8200 ц. Вартість одного центнера цукрових буряків — 8 грн, а зелених кормів — 2 грн 50. Під час розгляду справи про відшкодування збитків з'ясувалося, що фактична площа посівів озимої пшениці до страхового випадку дорівнювала 320 га. На підставі наведеної інформації потрібно визначити суму збитку, котру страховик має відшкодувати й перерахувати господарству.

Послідовність розв'язування може бути така.

1.Визначається фактична середня врожайність пшениці в роз­рахунку на 1 га засіяної площі. Вона становить 11,1ц (3552 : 320).

2.КількІсна втрата врожаю пшениці з 1 га — 20,9 ц (32- 11,1).

3.Вартість втраченого врожаю пшениці з 1 га — 1212 грн (20,9 х 58).

4. Вартість втраченого врожаю озимої пшениці з усієї площі — 387840 грн (1212x320).

5.Вартість урожаю культур, посіяних і підсіяних на площі за­гиблих і пошкоджених посівів озимої пшениці — усього 223700 грн, у тому числі цукрових буряків — 203,200 грн (25400 х 8), зелених кормів — 20500 грн (8200 х 2,5).

6.Сума втрат пшениці за відкиданням вартості отриманого вро­жаю цукрових буряків із зелених кормів —164140 грн (387840--223700).

7.Сума чистих втрат у розрахунку на 1 га — 513грн (164140:320).

8. Сума втрат на застраховану площу озимої пшениці — 153900 грн (513x300).

9. Сума страхового відшкодування, що має бути перерахована страхувальникові, становить 107730 грн (153900 х 70 : 100).

Чинний порядок розрахунку суми збитку має, на нашу думку, певні недоліки. Головний із них полягає в тому, що збитки ви­значаються без врахування витрат господарств на вирощування врожаю на пересіяних і підсіяних площах. За таких умов госпо­дарствам часто буває невигідно або страхувати, або використовувати в поточному році площу, на якій загинули сільськогоспо­дарські культури. Компроміс має полягати в гарантії страхуваль­никові виплати відшкодування в сумі, не нижчій за нормативні витрати на пересів або підсів площі, зайнятої під загиблими чи пошкодженими посівами.

Розмір збитку, завданого загибеллю тварин, визначається так: установлюють середню страхову суму за одну голову тварини за договором страхування і множать її на кількість загиблих голів. Що ж до вимушено забитих тварин, то слід враховувати ще вар­тість реалізованого м'яса, придатного для харчових цілей, і шку­рок хутрових тварин.

У разі знищення майна, яке входить до складу основних засо­бів, розмір збитку визначають з огляду на повну балансову вар­тість (з урахуванням зносу) і витрат на рятування й упорядкуван­ня майна після страхового випадку за відкиданням вартості залишків. Якщо йдеться про пошкодження майна, збиток визнача­ють, виходячи з вартості його відновлення за цінами, що встанови­лися на момент укладення договору страхування.

Збиток у разі пошкодження (загибелі) кормів, насіння, готової продукції та інших товарно-матеріальних цінностей визначаєть­ся на підставі облікових даних про рух цих цінностей.

Зауважимо, що страхове відшкодування за загибле або по­шкоджене майно виплачується щоразу в розмірі завданих збит­ків, але в межах страхової суми, зазначеної у договорі.

Розглянуті щойно умови страхування сільськогосподарських підприємств переконливо показують: страховики відійшли від шаблонного, непосильного і неефективного застосування прин­ципу «страхування від усіх бід». Набір страхових послуг посту­пово стає індивідуалізованим і дедалі повніше враховує інтереси страхувальника. Водночас механізм страхового захисту аграріїв потребує істотного вдосконалення. Насамперед він має значно більше сприяти залученню капіталу, який можна спрямовувати на розвиток усіх галузей виробництва та переробки сільськогос­подарської продукції. Доцільно посилити взаємозв'язок між страхуванням і кредитуванням, між натуральними і грошовими резервами, передбачити страхування відповідальності за контра­ктами із сільськогосподарськими товаровиробниками, зменшити страхові тарифи, скоротивши витрати на ведення справи і звіль­нивши страховиків від оподаткування премій, отриманих за стра­хування сільськогосподарських ризиків.

У більшості країн Західної Європи застосовується виключно добровільна форма страхування ризиків у рослинництві й тва­ринництві. При цьому страхові поліси купують майже всі ферме­ри. У Великій Британії, Нідерландах, Франції та багатьох інших країнах фермери створили товариства взаємного страхування

(ТВС), котрі тісно взаємодіють із національними фермерськими спілками, банками та іншими суб'єктами бізнесу. Можна споді­ватися, що в далекій перспективі в Україні страховий захист сільськогосподарських товаровиробників також здійснюватиме­ться виключно на добровільних засадах. З поліпшенням фінансо­вого становища сільськогосподарських підприємств почнуть, на­певно, створюватися й товариства взаємного страхування. Проте нині цілком обґрунтовано вирішується питання про відновлення обов'язкового страхування врожаю, зернових культур і цукрових буряків для всіх товаровиробників за відчутної фінансової під­тримки їх з боку держави. Йдеться про те, що не менше як 50 % платежів за страхування таких культур здійснюватиметься за ра­хунок бюджету.





Реферат на тему: Особливості страхування майна сільськогосподарських підприємств (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.