Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Особливості правового статусу біженців. Право притулку (реферат)

План

1. Вступ;

2. Правові основи статусу біженця або переселенця;

3. Порядок отримання статусу біженця;

4. Правова різниця в статусі біженця і змушеного переселенця;

5. Порядок втрати статусу біженця;

6. Висновки.

Розпад Радянського Союзу привів до того, що велика кількість людей втратила зв'язки з історичною батьківщиною і стали громадянами іноземних держав, які в минулому були союзними республіками. В багатьох таких державах почали притискати населення інших національностей. Форми утисків прав і свобод набували різноманітних форм. Як приклад, можна навести ситуацію, яка склалася в країнах Балтії по відношенню по відношення до російськомовного населення: відмова надавати громадянство, поява обмежень у виборі професій, російські школи почали кількісно скорочуватися, засоби масової інформації почали заборонятися. Це призвело до масового переселення.

Крім того в різних регіонах колишнього Радянського Союзу спалахують міжнаціональні конфлікти, що також призводить до змушеного переселення.

Не можна обійти увагою ще й той факт, що в країнах Східної Європи відбулися бурхливі події. Громадянська війна на міжнаціональному та релігійному ґрунті в республіках бувшої Югославії змусили тисячі людей шукати притулку в інших країнах. І хоча імміграція із-за кордону не носить такого масового характеру як із країн СНД, але й ця категорія людей потребує правового регулювання їх статусу на території України.

Україна зіткнулася з проблемою міграції. Виникла гостра необхідність вирішення складних питань громадянства і забезпечення прав людей. І в грудні 1993 року був прийнятий закон "Про біженців”. Цей закон визначає статус біженців, в ньому встановлюються економічні, соціальні і правові гарантії захисту їх прав і законних інтересів на території України у відповідності до Конституції України, принципів та норм. Україна дотримується міжнародних зобов'язань щодо захисту прав людини, яка вимушено залишила країну своєї громадянської належності або країну свого постійного проживання. (Конвенція 1951р. про статус біженців, Протокол 1967р., що стосується статусу біженців)

2. Правові основи статусу біженця.

Ст..1 Закону "Про біженців” дає таке визначення поняттю "біженці”.

Біженець – це особа, яка не є громадянином України і яка у наслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками расової, національної належності, ставлення до релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи або через політичні переконання вимушена покинути територію держави, громадянином якої він є (або територію країни свого постійного проживання) і не може чи не бажає користуватися захистом цієї держави внаслідок зазначених побоювань.

У даному визначенні, основою для звернення за отримання статусу біженця вступають обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками, перерахованими вище.

Особами, які клопочуть про визнання біженцями можуть бути:

· Іноземні громадяни, які прибули або бажають приїхати на територію України;

· Особи без громадянства, які прибули, або бажають приїхати на територію України;

· Іноземні громадяни чи особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах.

В законі "Про біженців” визначені і умови, при яких особа не може бути визнана біженцем. Основні положення є такими:

Біженцем не може бути визнаним:

· Особа, яка здійснила злочин проти миру і людства чи інші важкі злочини;

· Особа, яка винна у вчиненні дій, які суперечать межі і принципам Організації Об'єднаних Націй;

· Особа за якою компетентні органи влади держави, в якій вона проживала, визнають права і обов'язки, пов'язані з громадянством цієї держави;

· Особи які користується захистом і (чи) допомогою інших організацій та установ ООН, окрім верховного комісара ООН по справам біженців.

· Особи, які залишили місце проживання з економічних причин, або внаслідок голоду, епідемії чи надзвичайних ситуацій природного, або техногенного характеру.

3. Порядок набуття статусу біженця.

Для отримання статусу біженця необхідно, щоб особа, яка виявила бажання бути визнаною біженцем і досягла 18 років, звернулася особисто, чи через уповноваженого на те представника ( у випадку, якщо особа за станом здоров'я не може звернутися особисто) з клопотанням у письмовій формі у відповідний орган міграційної служби України.

Таким органом може бути:

· Дипломатичне представництво чи консульська установа України, якщо дана особа не перебуває на території України;

· Пост імміграційного контролю державного органу виконавчої влади по міграційній службі, а за його відсутності – орган прикордонного контролю державного органу виконавчої влади;

· Орган прикордонного контролю органу виконавчої влади по прикордонній службі, чи територіальний орган державного органу виконавчої влади по внутрішнім справам при вимушеному незаконному перетину Державного контролю України;

· Територіальний орган державного органу виконавчої влади по імміграційній службі, якщо особа перебуває на законній підставі на території України.

Після того, як клопотання про визнання особи біженцем було подано до одного з перерахованих вище органів, проводяться такі процедури:

· Клопотання попереднього розглядають по суті;

· Приймається рішення про видачу свідоцтва про розгляд клопотання по суті, або про відмову у розгляді клопотання. Таке свідоцтво видається на руки особі, яка звернулася із клопотанням;

· Клопотання розглядається по суті;

· Приймається рішення про визнання біженцем або відмова у визнанні біженцем;

· Видається посвідчення біженця, або у випадку відмови повідомлення про відмову у визнанні біженцем;

Такі основні етапи процедури набуття статусу біженця. Роздивимось тепер більш ретельно кожен з цих етапів.

Особа, яка зацікавлена у набутті статусу біженця, зобов'язана надати документи, які засвідчують особистість, заповнити анкети і відповісти на питання під час індивідуальної співбесіди з працівниками міграційної служби. При відсутності документів, які засвідчують особистість, проводиться установлена законом та іншими нормативно-правовими актами процедура ідентифікації особистості, включаючи дактилоскопію.

Ст.4 Закону "Про біженців” визначає термін подачі клопотання, яке подається до органу прикордонного контролю, в пост імміграційного контролю органа виконавчої влади по міграційній службі, а саме 3 дні від дня надходження клопотання. Після цього здійснюється попередній розгляд клопотання у такому порядку:

1. клопотання людини, яка знаходиться за межами території України, попередньо розглядається дипломатичним представництвом чи консульською установою протягом одного місяця від дня надходження клопотання ;

2. клопотання особи, яка знаходиться в пункті пропуску через Державний кордон України чи на території України, попередньо розглядається постом імміграційного контролю чи територіальним органом державного органу виконавчої влади по міграційній службі протягом 5 робочих днів з моменту надходження клопотання.

Рішення про видачу свідоцтва про розгляд клопотання по суті приймається дипломатичним представництвом чи консульською установою за місцем подачі клопотання або постом імміграційного контролю чи територіальним органом державного органу виконавчої влади по міграційній службі.

Рішення дипломатичного представництва чи консульської установи про видачу свідоцтва і матеріали попереднього розгляду клопотання направляються в державний орган виконавчої влади по міграційній службі для видачі свідоцтва і розгляду клопотання по суті.

Рішення про визначення біженцем приймає державний орган виконавчої влади міграційної служби чи його територіальним органом за підсумками розгляду клопотання по суті.

Особа, яка була визнана біженцем і досягла 18 років, видається посвідчення встановленої форми. Це посвідчення є документом. Особа, яка визнана біженцем на строк до трьох років і може продовжуватися на кожний наступний рік при збереженні за місцем попереднього проживання особи обставин, які передбачені підпунктом 1, пункту 1 ст.1. Закону "Про біженців”.

Особі, яка претендує на статус біженця може бути відмовлено в реєстрації клопотання по зазначеним законом обставинами, а саме:

· у відношенні людини порушено кримінальну відповідальність;

· відсутність обставин в країні місця проживання, які дають підстави для визначення біженцем;

· Якщо особа отримала раніше обґрунтовану відмову в будь-якій державі, учасниці Конвенції 1951р. Протоколу 1967 року, якщо законодавство про визначення біженців в ньому не суперечить українському;

· У випадку прибуття з території держави, де особа могла бути втзнана біженцем;

· У випадку, коли особа залишила державу проживання не за зазначеними законом обставинами, а боїться покарання за незаконний виїзд чи здійснене правопорушення на території зазначеної держави;

· Якщо особа при вимушеному незаконному перетині кордону України не звернулася в зазначений термін із клопотанням;

· У випадку відмови повідомити дані про себе і надати інформацію про причини прибуття;

· У випадку, коли особа перебуває у шлюбі з громадянином України і має можливість отримати дозвіл на постійне проживання;

· Якщо згаданий дозвіл на постійне проживання вже отримано.

У випадку відмови особі, яка подала клопотання про визнання його біженцем протягом п'яти днів направляється до дипломатичного представництва чи консульської установи рішення про відмову, після чого протягом трьох днів даній особі направляється повідомлення про відмову із зазначенням причини відмови, порядку оскарження рішення і пояснення правового статусу особи та членів його родини на території України.

У випадку відмови особи, яка подала клопотання у пункті перетину кордону, дана особа зобов'язана залишити територію України протягом трьох днів з моменту отримання повідомлення.

Факт отримання особами, які претендують на статус біженця свідоцтва про реєстрацію клопотання є підставою для надання гарантованого законодавством мінімуму прав та пільг і покладення на них певних обов'язків:

· Право на користування послугами кваліфікованого перекладача;

· Право на одноразову грошову допомогу;

· Право на отримання їжі і медичної допомоги, на сприяння по проходженню професійної перепідготовки чи працевлаштування;

· Право на отримання інформації відносно своїх прав чи обов'язків і законодавства, яке стосується статусу біженців.

Обов'язки:

· Дотримання Конституції України, Законів, діючого законодавства країни;

· Дотримання правил проживання в центрі тимчасового розміщення і встановлених санітарно-гігієнічних норм;

· Проходження медичного огляду в обсязі, встановленому законодавством.

Якщо особа отримала статус біженця, відповідно законодавству розширюється коло його прав:

· На роботу по найму;

· На підприємницьку діяльність;

· На соціальний захист, у тому числі соціальну допомогу;

· Право влаштовувати дітей у дошкільні заклади, загальноосвітні установи.

Особа, яка отримала статус біженця має право отримати документ, який дає їй право виїздити за межі України, на добровільну репатріацію.

4. Правові розбіжності в статусах біженця і змушених переселень.

В цілому ці статуси мають багато схожих рис. Але між ними є й різниця. Перш за все це наявність громадянства України. Біженці не можуть бути громадянина ми України. Змушеними переселенцями навпаки визнаються в основному громадяни України. Цим зумовлена більш широка система пільг, передбачених для них законодавством.

Біженці, які не виступають громадянами України обмежені і в деяких політичних правах:

· Право на мирні мітинги та демонстрації;

· Право на участь в управлінні справами держави;

· Право вибирати і бути обраним в органи державної влади і органи місцевого самоуправління;

· Право на участь у референдумі, на участь у здійсненні правосуддя;

Також біженці не виконують певних обов'язків (не несуть військову службу).

5. Порядок втрати статусу біженця.

Підстави для втрати особою статусу біженця (пункт1, ст..9)

1. Особа втрачає статус біженця у випадку отримання дозволу на постійне проживання на території України, або після набуття громадянства.

2. Якщо знову добровільно використав захист держави своєї громадянської приналежності.

3. Якщо особа позбавлена громадянства, знову його добровільно набула.

4. Якщо набула громадянство іноземної держави і користується захистом держави своєї нової громадянської приналежності.

5. Якщо добровільно повернулася до держави, яку залишила.

6. Якщо не має певного громадянства і може повернутися до держави свого попереднього проживання, в зв'язку з тим, що обставини, які змусили його виїхати більше не існують.

Повідомлення про позбавлення або втрату статусу біженця вручається особі протягом трьох днів з моменту прийняття рішення. У такому випадку посвідчення біженця визначається не дійсним і має бути повернуто у відповідні інстанції.

Особа, яка втратила або була позбавлена статусу біженця, може оскаржити дане рішення в судовому порядку або у вищих інстанціях протягом одного місяця з дня отримання повідомлення. До прийняття рішення по скарзі за особою зберігається всі передбачені законом права і обов'язки. Якщо скарга не буде задоволена, особа разом із всіма членами своєї родини зобов'язана покинути територію України протягом трьох днів з моменту отримання повідомлення про відмові на скаргу, якщо не має інших законних підстав для перебування на території України.

Висновок: В цілому правовий статус біженців визначається законодавством України і дозволяють особам, які мають або бажають набути даний статус, реалізувати весь комплекс прав людини і громадянина які закріплені і Конституції України та міжнародних договорах.





Реферат на тему: Особливості правового статусу біженців. Право притулку (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.