Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Органи конституційного правосуддя у нових державах східної Європи: статус та компетенція (реферат)

Створення в Україні інституту конституційного правосуддя спричинило виникнення проблеми вивчення та використання досвіду зарубіжних систем та видів конституційного контролю, способів організації та діяльності органів конституційного правосуддя.

На наш погляд, на особливу увагу заслуговує така сфера порівняльного правознавства, як конституційне право держав Східної Європи, а у контексті нашого повідомлення – статус та компетенція органів конституційного правосуддя у державах Східної Європи.

Сьогодні інститут конституційного правосуддя відомий усім державам Східної Європи і у конституціях та законодавстві кожної з них знайшлося місце для його відображення.

Як зазначають деякі вчені, конституційне правосуддя – це "синтез конституційного контролю та форми правосуддя" [1,с.30]. Отже, конституційне правосуддя, поєднуючи такі два начала як конституційний контроль і форму правосуддя, становить специфічний вид державно-владної діяльності. Ми вважаємо, що таке міркування заслуговує на увагу. Адже, з одного боку, органи конституційного правосуддя перевіряють та оцінюють відповідність конституції нормативних актів, а у випадку їхньої невідповідності скасовують їх або застосовують інші правові засоби подолання такої невідповідності, а з іншого боку, конституційний контроль відбувається в особливій передбаченій законом процесуальній формі, у судових засіданнях, із винесенням рішення. Змістом цієї діяльності є вирішення спірних правових питань, головно, пов'язаних із встановленням відповідності правового акта Основному закону держави.

Конституційне правосуддя як вид правосуддя має такі ознаки: 1)наявність конституційних судів як спеціалізованих судових органів конституційного контролю; 2)автономний статус судів в ієрархії судових органів; 3)самостійна процесуальна форма відправлення правосуддя; 4)юридична сила рішень конституційного правосуддя, рівнозначна юридичній силі Конституції; 5)особлива система законодавства, що регулює конституційне правосуддя [4,с.258].

Враховуючи ці ознаки правосуддя та зважаючи на його особливості та специфічну природу, доцільно розглядати конституційне правосуддя як самостійну гілку судової влади. Зокрема, деякі вчені прямо зазначають, що конституційні суди, наприклад, у країнах СНД і Балтії – це органи, які згідно з принципом розподілу державної влади, здійснюють судову владу за допомогою конституційного судочинства [10,22].

Правову природу конституційних судів та їхнє місце у механізмі державної влади визначають за закріпленням їх статусу та повноважень у конституціях та законодавстві певної держави. Однак конституційні та інші правові норми по-різному закріплюють їх правовий статус, хоч, на перший погляд, цілком зрозуміло, що конституційний суд – це орган конституційного правосуддя, змістом діяльності якого є здійснення конституційного контролю.

В одних конституціях про конституційний суд йдеться у розділі "СУД" (гл.13 Конституції Естонської республіки), [9] "Судова влада"(ч.7 і розд.4 відповідно Конституцій Словацької та Чеської республік) [3,с.476,502]. У Конституціях Чехії і Словаччини крім того, дано визначення конституційного суду як незалежного судового органу, наділеного правом охорони (Словаччина), захисту (Чехія) конституційності. На наш погляд, це досить своєрідне визначення статусу конституційного суду, зумовлене розумінням діяльності Конституційного Суду не лише як органу, який здійснює конституційний контроль у вузькому розумінні цього слова, тобто перевірку та оцінку відповідності нормативних актів Основному закону, а як органу, який здійснює конституційний контроль у розумінні охорони всіх цінностей, відображених у Конституції.

У Конституції Литовської республіки діяльність Конституційного Суду регламентована окремою главою, до того ж, згідно з Конституцією, Конституційний суд Литви не входить до судової системи республіки [8].

У Конституції Болгарії також не зазначено, до якої із гілок влади відноситься Конституційний Суд, однак у рішенні Конституційного Суду Болгарії від 16.12.1993року вказано, що Конституційний Суд Болгарії не є судовим органом і перебуває поза трьома гілками влади [2,с.498].

Конституційний Суд Республіки Білорусь взагалі відноситься до органів державного контролю; його діяльність регламентована гл.6 Конституції, яка є складовою розділу 6"Державний контроль і нагляд" [3,с.113].

У Конституції Молдови зазначено, що Конституційний Суд Молдови є єдиним органом конституційної юрисдикції [6] і перебуває поза публічною владою, тобто є самостійним незалежним органом, який не входить до жодної із гілок влади.

Стаття1 Федерального Конституційного Закону Російської Федерації "Про Конституційний Суд РФ" [12] дає визначення Конституційного Суду РФ як судового органу конституційного контролю, який самостійно і незалежно здійснює судову владу шляхом конституційного судочинства.

Цікавою є роль і місце Конституційного Трибуналу Польщі, який був задуманий як орган, що не входить у судову систему держави, а є допоміжним органом парламенту. Діяльність Конституційного трибуналу була спрямована на укріплення верховенства вищого представницького органу конституційного контролю [2,с.423].

Певні особливості має порядок здійснення конституційного правосуддя в Естонській республіці. Державний Суд Естонії є вищою судовою інстанцією і одночасно органом конституційного нагляду. Він складається із чотирьох палат, одна з яких – конституційна палата – формується із суддів з цивільної, кримінальної, адміністративної палат. Конституційну палату очолює голова державного Суду. Отже, здійснення конституційного правосуддя в Естонії – це своєрідне поєднання статусу і вчинення конституційного правосуддя у різних правових системах. До того ж компетенція конституційної палати Державного Суду Естонії є дуже звуженою і торкається лише вирішення справ про конституційність та законність нормативних актів законодавчої та виконавчої влади.

Отже, органи конституційного правосуддя, конституційні суди, в одних державах входять у систему органів судової влади, в інших – їм присвячено окремий розділ, чим вони відмежовуються від судової системи і перебувають поза трьома гілками влади, а в деяких державах конституційному суду надано специфічний статус органу державного контролю.

Таке різноманіття правового статусу конституційних судів викликає полеміку щодо правової природи органів конституційного правосуддя: чи кваліфікувати їх як елемент судової влади, чи як самостійний незалежний орган конституційного контролю, чи як орган контрольної влади та ін. Однак, як зазначає Ж.Овсепян, конституційне правосуддя є частиною судової влади, а конституційні суди відносяться до судової влади незалежно від того, які положення про них розміщено у Основних законах [11,10].

Формування і склад конституційних судів. Конституційні суди як спеціалізовані органи, які здійснюють конституційний контроль, формуються, як правило, на основі змішаного представництва, з тим, щоб забезпечити широкий підхід до питань, що розглядаються [13,c.312]. За таким принципом формуються конституційні суди Болгарії, Молдови, Румунії. Але в деяких державах конституційні суди повністю призначаються вищими представницькими органами (Росія, Естонія), обираються вищими представницькими органами (Угорщина, Латвія, Польща, Білорусь), призначаються главою держави (Словаччина, Чехія).

У державах, де Конституційні Суди формуються на основі одноосібного представництва, шляхом призначення чи обрання одним органом, такий процес має складний характер, оскільки призначенню чи обранню передує процедура відбору кандидатів на посади суддів Конституційного Суду. Зокрема, судді Конституційного Суду Литви призначаються Сеймом з числа кандидатів запропонованих Президентом республіки, Головою Сейму та Головою Верховного Суду; Голова Державного Суду Естонії призначається Державною Радою за поданням Президента; суддів Конституційного Суду Словаччини призначає Президент з-поміж 20кандидатів, схвалених Національною Радою; суддів Конституційного Суду Чехії призначає Президент за згодою Сенату; судді Конституційного Суду РФ призначаються Радою Федерації за поданням Президента. Як бачимо, навіть у випадку одноосібного призначення чи обрання суддів Конституційного Суду спостерігаємо змішане представництво, хоч воно не завжди виражається прямо, а за допомогою таких дій, як надання згоди, подання відповідної заяви та ін.

Конституції і спеціальні закони встановлюють чисельний склад і строк перебування на посаді судді Конституційного Суду. Серед держав, конституційне правосуддя яких ми аналізуємо, найменше суддів Конституційного Суду передбачено Конституцією Молдови –6, у Литві –9, Словаччині –10, Білорусі, Болгарії, Польщі –12, Чехії, Угорщині –15, Росії –19.

Члени Конституційних Судів, як правило, призначаються чи обираються на посаду на тривалий термін: у Естонії – на 5 років, у Молдові – на 6 у Словаччині – на 7 у Польщі – на 8 у Болгарії, Литві – на 9, на 11 років – у Білорусі, а повноваження суддів Конституційного суду Росії та суддів Державного Суду Естонії не обмежені строком.

У деяких державах застосовується принцип ротації, тобто заміщення частини складу Конституційного Суду через певний період. Зокрема, склад Конституційного Суду Литви поновлюється на 1/3 що 3роки, склад Конституційного Суду Болгарії оновлюється кожних 3роки від кожної квоти, що 4роки проводяться вибори Конституційного Трибуналу Польщі.

У законодавстві більшості розглянутих нами держав, не зазначено, чи можуть бути судді призначені, чи обрані заново. Зокрема, допускається повторне обрання чи призначення судді Конституційного Суду, наприклад, Білорусі, Молдови, Польщі, Словаччини, Чехії, Естонії. Тільки на один строк можуть бути призначені чи обрані судді Конституційних Судів Литви, Болгарії.

Вимоги до суддів Конституційних Судів закріплено у Конституції і законодавстві, і вони є, здебільшого особливими, оскільки статус судді Конституційного Суду зобов'язує.

Вимоги до суддів Конституційних Судів держав Східної Європи досить різноманітні, однак можна виділити спільні ознаки.

Обов'язковою вимогою є належність до громадянства відповідної держави, вимога щодо наявності правової освіти та стажу роботи, як правило, 10-15років. До суддів Конституційних Судів пред'являються і такі вимоги як бездоганна репутація (Литва), високі моральні якості (Болгарія, Естонія), високий професійний рівень(Молдова), кваліфікація у галузі права (Білорусь), наявність 2-річного стажування у судді та наявність складеного державного екзамену або вченого звання не нижче доцента (Польща).

До вимог, які пред'являються суддям конституційних судів, є і віковий ценз. У Конституціях деяких держав зазначено нижню межу віку (40 років у Словаччині; 30 років у Естонії), в інших – зазначено верхню межу (60 років у Білорусі), у більшості ж вікові межі не зазначаються (Литва, Болгарія, Молдова, Чехія).

Компетенція органів конституційного правосуддя. Основною функцією органів конституційного правосуддя є здійснення конституційного контролю, тобто перевірки та оцінки відповідності нормативних актів Конституції у сфері правотворчості і у сфері дотримання діючих норм та усуненні встановлених невідповідностей шляхом застосування різних юридичних засобів з метою охорони суспільних відносин, відображених у конституції. Ця функція властива всім Конституційним Судам, і, по суті, вона визначає правовий зміст діяльності Конституційних Судів. Функція конституційного контролю виявляється, зокрема, у вирішенні таких питань:

1) про відповідність актів парламенту, глави держави, уряду Конституції (Литва, Білорусь, Болгарія, Молдова, Польща, Словаччина, Чехія, Угорщина, РФ, Естонія);

2) про відповідність актів глави держави, уряду, інших органів влади конституційним законам (Литва, Білорусь, Польща, Чехія, Словаччина);

3) про відповідність Конституції міжнародних договорів (Литва, Болгарія, Угорщина, Молдова, РФ, Естонія);

4) про відповідність Конституції міжнародним договорам (Білорусь, Чехія, Словаччина); згідно з Конституцією Болгарії Конституційний Суд Болгарії виносить рішення про відповідність законів загальновизнаним нормам міжнародного права та міжнародним договорам за участю Болгарії;

5) про конституційність і законність резолюцій парламенту, правових актів виконавчої влади, які набрали чинності (Естонія).

Вирішуються ці питання у порядку попереднього і наступного конституційного контролю. Як відомо, за часом застосування конституційний контроль може бути попереднім і наступним. Під час попереднього конституційного контролю перевірка акта здійснюється до того як він набрав чинності, до промульгації його главою держави. Наступний конституційний контроль застосовують після набрання акта законної чинності. Наступний конституційний контроль більш відповідає природі органів конституційного правосуддя, призначених для вирішення спорів як органів незалежних від законодавчої і виконавчої влади.

У більшості конституцій держав Східної Європи вирішення питань про відповідність Конституції і законодавству нормативних актів парламенту, глави держави, уряду відбувається у порядку наступного конституційного контролю, за винятком Угорщини.

Як свідчить практика конституційного контролю, предметом попереднього конституційного контролю виступають, як правило, міжнародні договори. Як виняток з такої практики, можна розглядати повноваження Конституційної палати Державного суду Естонії щодо вирішення справ про конституційність законів, які не були промульговані Президентом і не набрали чинності. На думку німецького конституціоналіста Х.Штайнбергера, саме попередній конституційний контроль має безумовну перевагу під час перевірки конституційності актів, які підлягають ратифікації [15,c.22].

Іншою важливою функцією органів конституційного правосуддя є функція тлумачення конституції. Конституціями і законодавством таких держав, як РФ, Угорщина, Болгарія, Молдова ця функція закріплена за конституційними судами. В одних випадках зазначено, що таке тлумачення офіційне, обов'язкове,(Болгарія, Польща) в інших цього не зазначено. Однак у цілому функція тлумачення не є загальноприйнятною. Зокрема, Конституційний Трибунал Польщі уповноважений здійснювати тільки тлумачення законів, Конституційні Суди Литви і Чехії взагалі не уповноважені тлумачити закони і Конституцію, а Конституційний Суд Словаччини не повноважний тлумачити Конституцію і закони, однак у ст.128 Конституції Словаччини зазначено, що Конституційний Суд несе відповідальність за тлумачення конституційних законів у конфліктних випадках. У цьому випадку йдеться не про пряме тлумачення, а про тлумачення, яке здійснюється у процесі конституційного контролю.

Одним із спеціальних повноважень конституційних судів є участь у винесенні вердикту у справах про відповідальність вищих посадових осіб.

Конституційні суди беруть участь у притягненні до відповідальності таких посадових осіб, як члени Сейму, державні посадові особи (Литва), Президент і віце-Президент (Болгарія), Президент (Словаччина, Чехія, РФ).

Конституційні суди вирішують питання про притягнення до відповідальності вищих посадових осіб держав у таких формах:

1) висновок про суперечність Конституції дій осіб, щодо яких порушено справу про імпічмент (Литва);

2) рішення з приводу обвинувачень, висунутих Народними Зборами проти Президента і віце-Президента (Болгарія);

3) розгляд обвинувачення Президента у державній зраді (Словаччина);

4) вирішення питання про конституційний обвинувальний акт Сенату проти Президента (Чехія);

5) дача висновку про дотримання порядку висунення обвинувачення Президенту у державній зраді чи в іншому злочині (РФ).

Конституційний Суд Білорусі з певних політичних мотивів не бере участі у вирішення питання про конституційну відповідальність посадових осіб, а Конституційний Суд Молдови є непрямим учасником процедури притягнення посадових осіб до відповідальності, зокрема Конституційний Суд Молдови констатує обставини, про тимчасове звільнення з посади Президента [6].

Серед поширених повноважень конституційних судів держав Східної Європи є вирішення питання про конституційність політичних партій (Молдова, Болгарія, Польща), встановлення відповідності законам (у тому числі конституційним рішенням) про розпуск або зупинення діяльності політичних партій (Словаччина, Чехія). Такі повноваження не передбачені законодавством про конституційні суди Литви, Білорусі, РФ.

На наш погляд, таке повноваження органу конституційного правосуддя, як вирішення питання діяльності політичної партії – чи є вона конституційною, чи ні – повинно розглядатися саме конституційним судом як органом, що вирішує конституційні спори. Політична партія є тим осередком, у якому формуються погляди, уявлення, народжуються заклики до дій, що мають пряме відношення до стабільності конституційного ладу. І Конституційний Суд як орган, завданням якого є забезпечення верховенства конституції, гармонії конституції і конституційного ладу, може кваліфіковано вирішити таку проблему. Крім того, політичні партії, їх організація і діяльність є об'єктом конституційно-правових відносин, тому і за предметним критерієм питання, пов'язані із функціонуванням політичних партій, повинні розглядатися конституційним судами.

До компетенції більшості Конституційних Судів держав Східної Європи входять вирішення питань, пов'язаних з реалізацією норм виборчого законодавства, зокрема з такою формою реалізації, як дотримання норм виборчого законодавства.

Наприклад, Конституційний Суд Литви дає висновки щодо, порушень законів про вибори під час виборів Президента або членів Сейму; Конституційний Суд Болгарії виносить рішення у спорах про законність обрання Президента, Віце-Президента, народного представника; Конституційний Суд Молдови підтверджує результати виборів Парламенту і Президента; Конституційний Суд Словаччини розглядає питання про дійсність мандата представника Національної Ради Словацької Республіки; Конституційний Суд Чехії вирішує справи про засоби правового захисту рішень щодо перевірки обрання депутата чи сенатора.

Відтак, майже у кожній державі Східної Європи за винятком Росії та Білорусі одним із повноважень є реалізація деяких положень у сфері виборчого законодавства. Однак, на наш погляд, Конституційний Суд не повинен бути переобтяжений справами на кшталт вирішення справи про недійсність виборів представника до парламенту. Певний сенс є у вирішенні конституційним судом як авторитетним органом питання щодо виборів глави держави.

Конституційні суди держав Східної Європи були сформовані, головно, у кінці 80-х – на початку 90-хроків за так званою, європейською (австрійською) моделлю. Її характеризує наявність спеціалізованого судового органу, який діє автономно і незалежно від судів загальної юрисдикції.

Такий судовий орган як Конституційний Суд, без перебільшення, має велике значення у сфері забезпечення стабільності Основного закону і конституційного ладу у державі. Це виражається у функціях і повноваженнях, які за ним закріплені.


 

Література

1. ВитрукН.В. Конституционное правосудие. Судебное конституционное право и процесс: Учебное пособие для вузов. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1999.

2. Иностранное конституционное право / Под ред.проф. В.В.Маклакова. – М.: Юристъ, 1997.

3. Конституції нових держав Європи і Азії. – К. Право, УПФ,1996.

4. Конституційне право України / За ред. В.Я.Тація, В.Ф.Погорілка, Ю.М.Тодики. – К.: Український центр правничих студій,1999.

5. Конституция Республики Беларусь // Cоветская Белоруссия. – 1996. – 27ноября.

6. Конституция Республики Молдова // Официальный монитор Республики Молдова. – 1994. – №1.

7. Конституция Латвийской Республики. Закон о внесении изменений в Конституцию Латвийской Республики от 12.06.1996 //Латвияс Вестнисис. – 1996. – 1206. – №100/101.

8. Конституция Литовской республики // Ведомости Верховного Совета и Правительства Литовской Республик. – 1992. – №33. – Ст.1014.

9. Конституция (Основной Закон) Эстонской Республики // Ведомости Эстонской Республики. – 1992. – №26. – Ст.349.

10. Конституционное правосудие в станах СНГ и Балтии. Сборник нормативных актов. – М.: Зерцало, 1998.

11. ОвсепянЖ.И. Правовая защита конституций в зарубежных странах – Ростов-на-Дону, 1992.

12. Федеральный Конституционный Закон "О Конституционном Суде Российской Федерации" от 12июля 1994г.

13. ЧиркинВ.Е. Основы сравнительного государствоведения. – М.: Артикул,1997.

14. ШайоА. Конституционализм и конституционный контроль в посткоммунистической Европе //Конституционное право: восточноевропейское обозрение. – 1999. – №3(28).

15. ШтайнбергерХ. Структурные элементы западноевропейской конституционной юрисдикции //Современный немецкий конституционализм. – М.: – РАН, 1994.





Реферат на тему: Органи конституційного правосуддя у нових державах східної Європи: статус та компетенція (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.