Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Огляд судової системи України та статусу суддів (реферат)

ПЛАН

Вступ

1. Судова система України

2. Статус суддів

3. Порядок формування, функції та повноваження Конституційного Суду України

4. Система господарських судів України

5. Система військових судів

Висновки

Використана література

Вступ

Суд – це важлива ланка системи будь-якої держави, мета, завдання та функції якої – забезпечення законності й правопорядку в усіх сферах життєдіяльності країни. Це необхідна умова ефективного функціонування всіх суспільних і державних структур, причому їх значення нині надзвичайно важливе. Особливу роль суди відіграють у сфері забезпечення прав і свобод громадян, дають можливість кожній заінтересованій особі реалізувати право на звернення за захистом і на судовий захист, вони забезпечують захист і відновлення порушених прав фізичних та юридичних осіб - це і визначає актуальність питання „Судова система України”

Мета роботи: дати характеристику судовій системі України.

Завдання роботи: розкрити поняття судової системи України; порядок формування, функції та повноваження Конституційного Суду України; дати характеристику системі судів загальної юрисдикції та їх повноважень; господарських судів України; військових судів та дати визначення статусу суддів.

При написанні контрольної роботи була використана така література: Молдован В.В. „Судоустрій”, Суд, правоохоронні та правозахисні органи України та інші навчальні посібники з курсу „Судоустрій України”.

1. Судова система України

У ст. 6 Конституції України передбачається поділ державної влади України на три окремих гілки — законодавчу, виконавчу та судову, що відповідає принципам демократичної держави й забезпечує неза­лежність і самостійність кожної з гілок влади у здійсненні їх повно­важень.

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, і делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснення правосуддя є одним з основних напрямків правоохо­ронної діяльності. Особливе місце суду серед інших правоохоронних органів визначається колом завдань, які вирішуються судами, і наявністю специфічних ознак, притаманних тільки суду.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про судоустрій" діяльність суду при здійсненні правосуддя спрямована на зміцнення законності й правопорядку, попередження злочинів та інших правопорушень і має на меті забезпечити охорону від будь-яких посягань:

—суспільного і державного ладу;

—прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб;

—усіх форм власності.

Суд відрізняється від інших органів за рядом ознак:

—розглядає і вирішує особливі категорії справ, які не може
розглянути жодний інший орган;

—його рішення проголошується ім'ям України і є обов'язковим
для всіх громадян, органів, яким вони адресовані;

—його справи розглядаються з дотриманням особливої процедури,
регламентованої законом;

—самостійний у розгляді справ (між судами немає відносин
підлеглості).

Конституційними принципами правосуддя, що закріплені у ст. 126
та 129 Конституції України, є такі:

—законність;

—рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

—забезпечення доведеності вини;

—змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів
і у доведенні перед судом їх переконливості;

—підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

—забезпечення обвинуваченому права на захист;

—гласність судового процесу та його повне фіксування технічними
засобами;

—незалежність і недоторканність суддів, їхнє підкорення тільки
закону;

—забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення
суду, крім випадків, встановлених законом;

—обов'язковість рішень суду.
Судова система України складається з Конституційного Суду України, судів загальної юрисдикції та арбітражних судів, кожен з яких вирішує завдання в межах своїх повноважень, які суворо регламен­туються Конституцією та законами України.

Верховний суд України

Пленум Президія

Палати

кримінальна

цивільна

господарська

адміністративна

Військова судова колегія Колегії суддів

Апеляційний Касаційний Вищий господарський Вищий адміністративн.

суд України суд України суд України суд України

Апеляційні суди

· Автономної Республіки Крим

· Обласні

· Міст Києва та Севастополя

· Військові суди регіонів і ВМС

· Господарські

· Адміністративні

Місцеві суди

· Районний

· Міський

· Військовий суд гарнізону

· Господарський

· Адміністративний

Судова система України включає:

1. Суди загальної юрисдикції, які в свою чергу підрозділяються на:

а) загальні;

б) спеціальні (адміністративні та господарські);

2. Міжнародні комерційні арбітражні:

а) міжнародний комерційний арбітражний суд;

б) морська арбітражна комісія.

2. Статус суддів

Статус суддів визначається Конституцією України, Законами України "Про статус суддів", "Про судоустрій" та ін. Судді є посадовими особами державної влади, які в конституційному порядку мають по­вноваження здійснювати правосуддя і виконувати на професійному рівні в судах свої обов'язки. Судді та залучені у визначених законом випадках для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади, які здійснюють правосуддя незалежно від законодав­чої та виконавчої влади.

Згідно з чинним законодавством суддя не може бути народним депутатом, належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Згідно зі ст. 5 Закону України "Про статус суддів" суддя може зай­матися викладацькою, науковою та іншою оплачуваною творчою діяльністю у вільний від роботи час.

Суддя зобов'язаний:

—при здійсненні правосуддя дотримуватися Конституції та законів
України;

—забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд справ
із дотриманням встановлених законом строків;

—дотримуватися вимог, передбачених ст. 5 Закону України "Про
статус суддів", службової дисципліни та розпорядку роботи суду;

—не розголошувати відомостей, що становлять державну, військову,
службову, комерційну, банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати,
відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які
йшлося на судовому засіданні, для забезпечення яких було прийнято
рішення про закрите судове засідання;

— не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді
і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та
незалежності.

Умови, які дають право обіймати посаду судді Конституційного Суду України, судів загальної юрисдикції" та арбітражних судів України, вже було розглянуто раніше. Кожен громадянин, який відповідає цим умовам, має право скласти екзамен і звернутися до відповідної квалі­фікаційної комісії суддів із заявою про рекомендацію його на посаду судді. Добір кандидатів у судді здійснюється за результатами скла­дання кваліфікаційного екзамену. Кваліфікаційні екзамени на посаду судді приймаються кваліфікаційними комісіями суддів областей, суддів арбітражних судів, військових судів та Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. Результати складеного екзамену діють протягом трьох років. Якщо особа, яка претендує на посаду судді, не склала ква­ліфікаційного екзамену, повторне його складання допускається не раніше ніж через рік.

Перше призначення на посаду професійного судді строком на 5 років здійснюється Президентом України. Усі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстрокове.

Незалежність і недоторканність суддів гарантується ст. 126, 129 Конституції України і законами України. Будь-який тиск на суддів забороняється. Недоторканність суддів полягає в тому, що держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей, а також у тому, що суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку.

Незалежність суддів забезпечується:

—встановленим законом порядком їх обрання і призначення, зу­пинення їхніх повноважень та звільнення з посади;

—особливим порядком присвоєння військових звань суддям
військових судів;

—забороною під загрозою відповідальності втручання у здійснення
правосуддя;

—передбаченою законом процедурою здійснення правосуддя;

- створенням необхідних умов (матеріальних і соціальних) для
їхньої діяльності;

- таємницею прийняття судового рішення і забороною її роз­голошення;

—відповідальністю за неповагу до суду чи судді.

3. Порядок формування, функції та повноваження Конституційного Суду України

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрис­дикції в Україні (ст.147 Конституції України).

Завданням Конституційного Суду України є гарантування верхо­венства Конституції як основного закону держави на всій території України.

Діяльність Конституційного Суду будується на принципах:

· незалежності;

· колегіальності;

· повноти і всебічності розгляду справ

· гласності;

· обґрунтованості прийнятих рішень

· рівноправності суддів;

· верховенства права.

Конституційний Суд України складається з 18 суддів Консти­туційного Суду. Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по 6 суддів Конституційного Суду.

Президент України при призначенні суддів проводить консультації щодо кандидатур суддів з Прем'єр-міністром України та міністром юстиції. Призначеною на посаду вважається особа, стосовно призна­чення якої видано Указ Президента України, скріплений підписами Прем'єр-міністра та міністра юстиції України.

Верховна Рада України призначає суддів Конституційного Суду шляхом таємного голосування. Пропозиції щодо кандидатур на по­сади суддів вносить Голова Верховної Ради України або щонаймен­ше 1/4 народних депутатів України від конституційного складу Вер­ховної Ради. Призначеними на посади суддів Конституційного Суду вважаються кандидати, які набрали при таємному голосуванні найбільшу кількість голосів. За результатами голосування Головою Верховної Ради України підписуються постанови Верховної Ради про призначення суддів Конституційного Суду.

З'їзд суддів України призначає б суддів Конституційного Суду шляхом голосування. Призначеним на посаду судді Конституційного Суду вважається кандидат, який отримав більшість голосів делегатів з'їзду. За результатами голосування головуючий та секретар з'їзду підписують рішення з'їзду про призначення суддів Конституційного Суду.

Суддею Конституційного Суду може бути громадянин України, який на день призначення досяг 40 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за фахом не менше 10 років, володіє державною мовою і проживає на території України протягом останніх 20 років.

Судді Конституційного Суду призначаються на 9 років без права бути призначенні на повторний строк. Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Консти­туційного Суду зі складу суддів Конституційного Суду шляхом таєм­ного голосування лише на один трирічний строк.

Судді Конституційного Суду складають присягу на засіданні Верховної Ради України, яке проводиться за участю Президента, Прем'єр-
міністра, Голови Верховного Суду України не пізніше ніж через місяць
після призначення. При виконанні своїх обов'язків на засіданні суду
суддя Конституційного Суду повинен бути одягнений у мантію. Суддя
має нагрудний знак.

Голова Конституційного Суду України:

—очолює Конституційний Суд України та організовує його роботу;

—організовує роботу колегій суддів, комісій та секретаріату
Конституційного Суду України;

—скликає і проводить пленарні засідання Конституційного Суду
України;

—розпоряджається бюджетними коштами на утримання і забезпечення діяльності Конституційного Суду згідно з кошторисом, за­твердженим Конституційним Судом;

—здійснює інші передбачені законодавством повноваження, що
регламентують організацію його внутрішньої роботи.

Суддя Конституційного Суду України:

—здійснює попередню підготовку питань для їх розгляду колегією
суддів Конституційного Суду, бере участь у розгляді справ;

—має право витребувати від Верховної Ради України, Президента,
Прем'єр-міністра, Генерального прокурора, суддів, органів державної
влади, місцевого самоврядування, посадових осіб, окремих громадян
необхідні документи, матеріали та іншу інформацію з питань, що готуються до розгляду в Конституційному Суді;

—має право публічно висловлювати власну думку з питань про­вадження у Конституційному Суді лише тих справ, щодо яких прийнято
рішення чи зроблено висновок.

На спеціальному пленарному засіданні судді зі свого складу обирають Голову Конституційного Суду.

Повноваження Голови і суддів Конституційного Суду не можуть бути обмежені, якщо введено воєнний чи надзвичайний стан в Україні або в окремих її місцевостях.

Повноваження судді Конституційного Суду припиняються у випадках:

—подання заяви про відставку або звільнення з посади за власним бажанням;

—закінчення строку призначення;

— досягнення 65-річного віку;

—неможливості виконання своїх повноважень за станом здоров'я;

—порушення вимог щодо несумісності;

порушення присяги;

— набрання законної сили обвинувальним щодо нього вироком;
— припинення громадянства;

— визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим. У складі Конституційного Суду створюються дві колегії:

—для розгляду питань щодо відкриття провадження у справах за
конституційними поданнями;

—для розгляду питань щодо відкриття провадження у справах за
конституційними зверненнями.

Рішення про утворення колегій суддів, затвердження складу та призначення секретарів колегій приймаються на засіданнях Кон­ституційного Суду протягом першого місяця кожного календарного року. Секретар колегії суддів призначається з числа суддів, які вхо­дять до складу колегії, і очолює її. До повноважень колегій належить вирішення питань щодо винесення ухвал про відкриття провадження за конституційними поданнями і зверненнями чи відмови в них.

Конституційний Суд проводить засідання та пленарні засідання.

На засіданнях розглядаються всі питання, що потребують вирішення, крім тих, які вирішуються на пленарних засіданнях. Засідання Кон­ституційного Суду є повноважним, якщо на ньому присутні не менше 11 суддів, і рішення на ньому приймається, якщо за це рішення прого­лосувало більше половини суддів, які брали участь у засіданні. Пленарне засідання є повноважним, якщо на ньому присутні не менше 12 судців. Рішення Конституційного Суду приймаються та його висновки даються на пленарному засіданні, якщо за них проголосувало не менше 10 суддів.

До повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань щодо:

• конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради
України, актів Президента, Кабінету Міністрів, правових актів Верховної
Ради Автономної Республіки Крим;

• відповідності Конституції чинних міжнародних договорів України
або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради
для надання згоди на їх обов'язковість;

• додержання конституційної процедури розслідування й розгляду
справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту;

• офіційного тлумачення Конституції та законів України.

До повноважень Конституційного Суду не належать питання законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.

За підсумками розгляду питань, які належать до його повнова­жень, Конституційний Суд приймає рішення та дає висновки.

Підставами для прийняття Конституційним Судом рішень щодо не­конституційності правових актів повністю чи в окремих їх частинах є такі:

—невідповідність Конституції України;

—порушення встановленої Конституцією України процедури їх
розгляду, ухвалення або набрання ними чинності;

—перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

У Законі України "Про Конституційний Суд України" визначені форми звернень до Конституційного Суду України. Ними є консти­туційне подання та конституційне звернення.

Конституційне подання — це письмове клопотання до Конститу­ційного Суду про визнання правового акта неконституційним, про визначення конституційності міжнародного договору або про необ­хідність офіційного тлумачення Конституції та законів України. Кон­ституційним поданням є також звернення Верховної Ради України про дачу висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Суб'єкти права на конституційне подання:

—Президент України;

—не менше 45 народних депутатів України (підпис депутата не
відкликається);

—Верховний Суд України;

—Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

—Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Конституційне звернення — це письмове клопотання до Консти­туційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України з метою забезпечення реалізації захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а та­кож прав юридичної особи.

Суб'єкти права на конституційне звернення:

—громадяни України;

—іноземці;

—особи без громадянства;

— юридичні особи.
Конституційне звернення або подання може бути відкликане за письмовою згодою суб'єкта, який його направив до Конституційного Суду, в будь-який час до дня розгляду на пленарному засіданні Конституційного Суду.

Конституційний Суд може відмовити у відкритті конституційного провадження на таких підставах:

—відсутності встановленого Конституцією України права на
конституційне подання або звернення;

—невідповідності конституційного подання чи звернення вимо­гам, передбаченим Конституцією і законами України;

—непідвідомчості Конституційному Суду України питань, порушених
у конституційному поданні чи зверненні.

Існує певний порядок провадження у справах Конституційного Суду України. Так, відкриття провадження у справі в Конституційному Суді за поданням або зверненням ухвалюється колегією суддів Консти­туційного Суду або Конституційним Судом на його засіданні. Справа, за якою відкрито провадження, розглядається на пленарному засіданні у порядку та в строки, встановлені законом. Дата розгляду справи визначається Головою Конституційного Суду. Строк провадження у справах за поданням не повинен перевищувати трьох місяців, а за зверненням — шести місяців. У разі провадження за конституційним поданням, яке визнане Конституційним Судом невідкладним, строк розгляду не повинен перевищувати одного місяця. Строки провадження починають обчислюватися з дня прийняття процесуальної ухвали про відкриття конституційного провадження.

За результатами розгляду справ Конституційний Суд приймає рі­шення й дає висновки. Рішення приймаються за результатами розгляду справ щодо конституційності законів та інших нормативних актів. Конституційний Суд може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині. В інших випадках Конституційний Суд дає висновки.

Рішення і висновки даються Конституційним Судом поіменним го­лосуванням шляхом опитування суддів. Судді не мають права утримуватися від голосування. Рішення і висновки мотивуються пись­мово, підписуються окремо суддями, які голосували за їх прийняття та які голосували проти їх прийняття, й оприлюднюються. Вони є оста­точними і не підлягають оскарженню. Підписання суддею рішення чи висновку є обов'язковим. Окрема думка судді викладається письмо­во та додається до рішення чи висновку.

Рішення і висновки Конституційного Суду підписуються не пізніше 7 днів після їх прийняття і офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після їх підписання.

Копії рішень і висновків Конституційного Суду надсилаються на­ступного робочого дня після їх офіційного оприлюднення суб'єкту права, з ініціативи якого розглядалася справа, до Міністерства юстиції України, а також до органу влади, що прийняв правовий акт. Конституційний Суд у разі потреби може визначити у рішенні чи вис­новку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення їх виконання.

4. Система господарських судів України

Відповідно до Конституції України (ст. 41, 42, 124, 125) та Зако­ну України "Про судоустрій України" від 07.02.2002 року правосуддя в господарських відносинах здійснюється господарським судом. Гос­подарський суд є незалежним органом у вирішенні всіх господарсь­ких спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами, а також у розгляді справ про банкрутство.

Організація та діяльність господарського суду визначаються Конституцією України, Законами України "Про судоустрій", "Про господарські суди". Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України, а також міжнаро­дними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Завданнями господарського суду є:

-захист прав та інтересів учасників господарських правовідно­син, що охороняються законом;

- сприяння зміцненню законності у сфері господарських відно­син;

- внесення пропозицій, спрямованих на вдосконалення право­вого регулювання господарської діяльності.

Господарський суд здійснює правосуддя за принципами:

-законності;

- незалежності, у тому числі й від органів законодавчої та ви­конавчої влади, і підкоряння тільки законові;

- рівності усіх учасників судового процесу перед законом і господарським судом;

- змагальності сторін та свободи в наданні ними господарсько­му суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

- повного фіксування судового процесу технічними засобами у
порядку, встановленому законом;

- гласності та відкритого розгляду справ, окрім випадків, коли
це суперечить інтересам охорони державної та комерційної таємниці або коли є обґрунтовані заперечення однієї із сторін;

- забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень
господарського суду, крім випадків, установлених законом;

- обов'язковості виконання рішень, ухвал, постанов господар­ського Суду.

Господарські суди є спеціалізованими судами в системі судів загальної юрисдикції і становлять єдину систему, яку складають:

- місцеві господарські суди;

- апеляційні господарські суди;

- Вищий господарський суд України;

- Верховний Суд України (Судова палата у господарських
справах).

Утворюються і ліквідовуються господарські суди Президентом України за поданням Міністра юстиції України, погодженим з го­ловою Вищого господарського суду.

Кількість судів у господарських судах визначається Президен­том України за поданням Голови Державної судової адміністрації
України, погодженим з головою Вищого господарського суду, та в
межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на
утримання судів.

Місцевими господарськими судами є господарський суд Авто­номної Республіки Крим, господарські суди областей, міст Києва та Севастополя. Вони є судами першої інстанції.

За поданням Міністра юстиції України та голови Вищого гос­подарського суду Президент України може утворювати інші місце­ві господарські суди (міські, міжрайонні, спеціальні, суди вільних
економічних зон тощо).

Склад і повноваження місцевих господарських судів.

Місцеві господарські суди складаються з:

- голови;

- першого заступника голови;

- заступників голови;

- суддів.

Суддею господарського суду є посадова особа, наділена повно­важеннями здійснювати правосуддя з господарських відносин.

Право на зайнятгя посади судді місцевого господарського суду має громадянин України, який досяг на день призначення 25 років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за спеціальністю не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років і володіє державною мовою.

Суддями господарських судів можуть бути також особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. У цьому разі на посаду судді господарського суду може бути рекомендова­ний відповідною кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший тридцяти років, який проживає в Україні не менш як десять років, володіє державною мовою, має вищу освіту у галузі знань, що охоплюються межами юрисдикції господарського суду, та стаж роботи за спеціальністю не менше п'яти років. Ці су­дді відправляють правосуддя лише у складі колегії суддів.

У місцевому господарському суді може запроваджуватися спе­ціалізація суддів з розгляду справ окремих категорій.

Справа у місцевих господарських судах розглядається суддею одноособово. Будь-яка справа, що належить до підсудності даного суду, залежно від категорії та складності справи може бути розглянутою колегіальне у складі трьох суддів. Колегії суддів для розгля­ду господарських справ формує голова суду,

Місцевий господарський суд:

- вирішує господарські спори, віднесені до його компетенції,
розглядає справи про банкрутство;

- переглядає за нововиявленими обставинами прийняті ним рі­шення;

- вивчає та узагальнює практику застосування законодавства,
аналізує статистику вирішення господарських спорів, вносить про­позиції Вищому господарському суду України, спрямовані на вдос­коналення правового регулювання господарської діяльності та пра­ктики вирішення господарських спорів;

- веде роботу, спрямовану на попередження правопорушень у
сфері господарських відносин;

-здійснює інші повноваження, надані йому законодавством.

Так, місцеві господарські суди розглядають скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконан­ня рішень, ухвал, постанов господарських судів,

Суддя місцевого господарського суду здійснює:

- правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом;

- процесуальні дії та організаційні заходи з метою забезпе­чення розгляду справи;

- контроль відповідно до закону за своєчасним зверненням до
виконання судових рішень, постановлених під його головуванням;

- інші передбачені законом! повноваження,

Голова місцевого господарського суду водночас із виконанням повноважень судді має такі повноваження:

- організовує діяльність суду й несе відповідальність за вико­нання завдань, покладених на суд;

- визначає обсяг обов'язків заступників голови суду;

- на підставі акта про призначення на посаду судді чи обрання
суддею безстрокове або припинення повноважень судді видає від­повідний наказ;

- приймає на роботу і звільняє працівників апарату суду, на­дає їм ранги державного службовця у встановленому законом по­
рядку, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні
стягнення;

- організовує ведення судової статистики.

6. Система військових судів

Військові суди здійснюють правосуддя у Збройних силах України та інших військових формуваннях, передбачених законодавством України. Утворення військових судів обумовлено рядом причин. Так, розгляд справ у військових злочинах потребує від суддів знання вій­ськової служби, умов життя та побуту армії. Структура управління армією ускладнює використання загальних судів, оскільки управління армією здійснюється не за адміністративно-територіальним поділом. Військові суди діють на тих самих принципах, що і всі інші судові органи, а судді військових судів керуються лише законом.

Діяльність військових судів спрямована на охорону від будь-яких посягань:

—безпеки України;

—боєздатності й боєготовності Збройних сил України та інших
військових формувань;

—прав і свобод військовослужбовців та інших громадян;

прав і законних інтересів військових частин, установ, організацій.

В Україні діють військові суди гарнізонів, регіонів, Військово-Морських сил (ВМС). Військовий суд гарнізону утворюється на території, де розташовано один або кілька гарнізонів. На території України діють військові суди центрального, південного та західного регіонів.

Порядок призначення й обрання суддів військових судів такий са­мий, як і суддів загальних судів. Суддями військових судів можуть бути громадяни України, які відповідають вимогам, встановленим для суддів загальних судів, перебувають на військовій службі та мають військове звання офіцерського складу.

Військовий суд гарнізону обирається у складі голови, заступника голови і суддів. До складу військового суду регіону обираються та­кож народні засідателі. Кількість народних засідателів у кожному військовому суді визначається головою суду військового суду регіону, ВМС за погодженням з відповідним військовим командуванням. Народні засідателі обираються на зборах військовослужбовців військових час­тин відкритим голосуванням строком на 5 років з числа громадян України, які перебувають на військовій службі та досягли 25 років.

До повноважень військових судів належить розгляд справ:

—про злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних сил,
Національної гвардії, Прикордонних військ, Служби безпеки України
та інших військових формувань, а також військовозобов'язаними під
час проходження ними зборів;

—про шпигунство;

—про злочини проти встановленого порядку несення служби,
вчинені особами начальницького складу виправно-трудових установ;

—про злочини, вчинені певними категоріями осіб, що визначають­ся законодавством України;

—про адміністративні правопорушення військовослужбовців;

—за скаргами військовослужбовців на неправомірні дії військових
службових осіб і органів військового управління;

—про захист честі й гідності, сторонами в яких є військовослуж­бовці або військові організації;

— про захист прав і свобод військовослужбовців та інших громадян,
а також прав і законних інтересів військових частин, установ і орга­нізацій.

Військовий суд гарнізону діє тільки як суд першої інстанції і розглядає:

—справи про злочини осіб, які мають військове звання до
підполковника, капітана другого рангу включно, крім тих справ, що
підсудні військовому суду вищого рангу;

—справи за скаргами військовослужбовців на неправомірні дії
військових службових осіб та органів військового управління;

—справи про захист честі й гідності, сторонами в яких є війсь­ковослужбовці або військові організації;

—справи, пов'язані з захистом прав і свобод військовослужбовців
та інших громадян, а також прав і законних інтересів військових час­тин, установ, організацій;

—справи за скаргами на санкцію прокурора про взяття під варту;
на постанови про закриття кримінальної справи чи відмову в її
порушенні у справах про злочини, підсудні військовому суду;

—питання, що виникають при виконанні рішень і вироків, поста­новлених військовими судами.

Голова військового суду гарнізону:

—головує в судових засіданнях, призначає суддів як головуючих
у судових засіданнях; утворює склад суду для колегіального розгляду
справ, вирішує питання про відвід судді, який одноособове розглядає
справу;

—здійснює керівництво вивченням та узагальненням судової
практики і веденням судової статистики, вносить подання в державні
органи, громадські організації про усунення порушень закону, умов,
що сприяли вчиненню правопорушень;

—керує роботою канцелярії суду;

—призначає і звільняє з посад робітників і службовців суду;

—веде особистий прийом, організовує роботу з розгляду скарг,
заяв і пропозицій;

—організовує роботу з підвищення кваліфікації суддів, працівників
апарату суду;

—інформує командування військових об'єднань з питань діяльності
суду.

Військовий суд регіону, ВМС виконує чотири судові функції і
розглядає справи:

— як суд першої інстанції;

— у касаційному порядку;

— у порядку нагляду;

за нововиявленими обставинами.

Військові суди регіонів та ВМС здійснюють нагляд за судовою діяльністю військових судів гарнізонів, вивчають і узагальнюють судо­ву практику, аналізують судову статистику.

Як суду першої інстанції військовому суду регіону, ВМС підсудні справи:

—про злочини осіб, які мають військове звання полковника, капітана
першого рангу;

—про злочини осіб, які займають посаду від командира полку,
командира корабля першого рангу і вище, а також осіб, рівних їм за
службовим становищем;

—про інші злочини, за які в умовах мирного часу законом перед­
бачена можливість призначення покарання у вигляді смертної кари
та ін.

Голова військового суду регіону, ВМС має такі повноваження:

—головує в судових засіданнях;

—призначає суддів як головуючих у судових засіданнях, утворює
склад суду для розгляду справ;

—вирішує питання про відвід судді, який одноособове розглядає
справу;

—вносить у межах і в порядку, встановлених законом, протести на
рішення, вироки і постанови у судових справах;

—здійснює керівництво роботою суду;

—організовує роботу з вивчення й узагальнення судової практики,
діловодства, ведення й аналізу судової статистики, вносить подання у
державні органи, громадські організації і службовим особам про усунення порушень закону, умов, що сприяли вчиненню правопорушень;

—веде особистий прийом, організовує роботу суддів з прийому
громадян, розгляду пропозицій, заяв і скарг;

—призначає та звільняє з посад працівників і службовців суду;
— організовує роботу з підвищення кваліфікації суддів;

—інформує відповідне військове командування з питань діяльності суду.

Військовослужбовці військових судів перебувають на військовій службі та входять у штатну чисельність Збройних сил України. На них поширюються права, пільги і переваги, встановлені законодавством для військовослужбовців. Перелік штатних посад суддів військових судів і військової колегії Верховного Суду України та відповідних цим по­садам військових звань затверджується Верховною Радою України:

—для військових суддів — за поданням міністра юстиції та Голови Верховного Суду України;

—для військової колегії — за поданням Голови Верховного Суду
України.

Строки і порядок присвоєння військових звань, порядок призову і звільнення з військової служби працівників військових судів визнача­ються законодавством України. Військові звання суддям військових судів присвоюються Президентом України, а суддям:

—військових судів гарнізонів, регіонів і ВМС — за поданням
міністра юстиції та Голови Верховного Суду України;

—військової колегії Верховного Суду України — за поданням
Голови Верховного Суду України.

Судді військового суду мають право на відставку. При звільненні
з військової служби та виході у відставку судці за їхнім вибором
мають право на одержання щомісячного довічного утримання або
на одержання пенсії, встановленої законодавством для військово­
службовців. Суддя військового суду не може бути звільнений з
військової служби, крім випадків звільнення за власним бажанням, за
станом здоров'я, а також у разі досягнення 60 років.

Висновки

Судова система – найяскравіший виразник правової держави. Людина, її життя і здоров”я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в державі найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та її гарантії визначають зміст і спрямованість держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення таких прав і свобод є її головним обов”язком. Інтереси суспільства, права і свободи людини можуть бути захищені лише справді незалежним судом, який діє на засадах законності, змагальності сторін, забезпеченні обвинуваченому права на захист, забезпеченні апеляційного та касаційного скаржень рішень суду. В контрольній роботі були розглянуті такі питання: загальний огляд судової системи України та статус суддів; порядок формування, функції та повноваження Конституційного Суду України; система господарських судів України і система військових судів України.

Використана література:

1. Гель А.П., Цвігун Д.П. Судова система України. Короткий конспект лекцій. – К., 1999

2. Організація судових та правоохоронних органів /За ред. Марочкіна І.Є., Сібільової Н.В., Толочка О.М. – Харків: „Право”, 2000

3. Негодченко О.В., Лобанов В.М. Судоустрій України (суди загальної юрисдикції): навчальний посібник. – Дніпропетровськ, 2002

4. Молдован В.В. Судоустрій. – К.: „Кондор”, 2003

5. Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебное пособие. – Харьков. - 2002

6. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер. - 2002





Реферат на тему: Огляд судової системи України та статусу суддів (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.