Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Оціночні критерії визначення рівня компенсацій, пов’язаних з втратою здоров’я чи життя людини у контексті національної безпеки (реферат)

Конституцією України стверджується, що «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю». Отже, особистість має бути базовим елементом стратегії національної безпеки держави, а безпека людини та якість її життя як важливий і невід'ємний атрибут соціального розвитку української спільноти — одним із пріоритетів сталого розвитку держави.

З безпекою людини безпосередньо пов'язана категорія, яку деякі дослідники називають (очевидно, умовно) «вартістю людського життя», попри те, що декому це визначення, можливо, видається блюзнірством. Щодо цього терміна, то одні дослідники його не визнають, інші вважають його не адекватним природі людського життя. Зрозуміло, що втрата людиною життя не може бути оцінена ніякими матеріальними критеріями. Разом з тим тисячі людей обирають вид діяльності з підвищеним ризиком (навіть для самого життя) за певну, у тому числі й грошову, винагороду. Тому, на думку авторів [11, 14], важливо аналізувати умови, за яких потенційні учасники погоджуються на деякі ризиковані операції (фактично вони, свідомо чи несвідомо, оцінюють своє життя). Оскільки ці умови пов'язані з якістю життя, то через зазначену категорію встановлюється взаємозв'язок між якістю життя та безпекою.

З наукового погляду під цією категорією розуміють економічний еквівалент збитку, що може бути завданий людині за ризикованих умов. Економічна суть його полягає в грошових чи інших виплатах, що компенсують громадянину підвищений ризик втрати життя чи здоров'я через виконання певних функцій за небезпечних умов [11, 14, 15, 7].

Оціночні критерії щодо цього використовують для: порівняльного аналізу оцінки впливу різноманітних чинників ризику як їх економічного еквівалента; розрахунку економічної ефективності забезпечення безпеки від впливу певного чинника для обґрунтування раціональних заходів щодо зниження інтегрального ризику людини; розробки раціональних заходів керування ризиком за різних видів діяльності; визначення достовірних обсягів соціально-економічних компенсацій за додаткових чинників ризику; планування військових операцій тощо.

Основні сучасні методичні підходи до визначення компенсацій у зв'язку з втратою здоров'я чи життя людини

Аналіз праць стосовно розрахунку ризиків та визначення економічного ефекту від збереження життя людини у різних галузях народного господарства дав змогу виокремити методики для визначення певної компенсації через втрату здоров'я чи життя людини.

Методика, що ґрунтується на визначенні судових виплат [14], згідно з рішенням суду, як компенсація за втрату життя чи здоров'я, заподіяну моральну шкоду з індивідуальним підходом до кожного потерпілого. Так, у РФ діапазон таких виплат 120—180 посадових окладів, що у середньому становить 28 тис. дол. США. У країнах Західної Європи і США середня сума компенсації за втрату здоров'я і загибель людини — близько 250 тис. дол. США. Найбільші суми в розрахунку на одну особу (1,85 млн дол. США) було виплачено сім'ям потерпілих після автокатастрофи над Локері у 1988 році. В окремих випадках виплати становили 10 млн дол. США на сім'ю. Середній обсяг однієї компенсації, виплаченої державою кожному потерпілому від терактів 11 вересня 2001 р., становив близько 1,5 млн дол. США. Air France оцінила компенсацію за кожного пасажира, що розбився на «Конкорді», майже у 3 млн німецьких марок [16].

Необхідно зазначити, що обсяг судових виплат залежить від обсягу матеріальних і моральних збитків позивача чи його родини. В Україні законодавчо встановлено ліміт обсягу виплат за моральні збитки. У разі нещасних випадків на виробництві він становить 200 мінімальних заробітних плат (близько 13 тис. дол. США), у разі дорожньо-транспортної пригоди — близько 10 тис. дол. США [4, 12]. Для інших випадків цей ліміт взагалі не встановлено.

Методика, що грунтується на добровільних виплатах [11]. При цьому беруть добровільні виплати, вжиті з метою зменшення загрози для життя і здоров'я, чи суму винагороди за добровільне виконання небезпечної роботи. Обсяг добровільної виплати визначають через опитування різних категорій громадян та встановлення справедливих обсягів соціальних компенсацій. Опитування, проведені за кордоном, засвідчили тісний взаємозв'язок розміру добровільної виплати та обставин, пов'язаних з ризиком для життя. Це спричиняє труднощі в оцінці його вартості. За кордоном межа можливих оцінок становить 180 тис. — 1 млн дол. США [14].

Оцінки вартості життя за цією методикою мають значні розбіжності. Це пов'язано з тим, що вони залежать і від матеріальних втрат потерпілих, і від їхнього соціального статусу та індивідуального сприйняття моральної шкоди. Тому ця методика потребує масштабного опитування різних категорій громадян.

Методика, що ґрунтується на економічних оцінках в галузях, де використовують джерела іонізуючого випромінювання [2]. Тут оцінки компенсацій у зв'язку з втратою життя чи здоров'я пов'язані і з даними щодо втрати ВНП, і з відшкодуванням фізичної та моральної шкоди. При цьому використовують поняття «вартість дози опромінення» або «вартість ризику». Діапазон таких компенсацій у РФ у радіаційній безпеці становить 0,5 тис. — 48 тис. дол. США, у Сполучених Штатах Америки та Європі — від 2 тис. до 5 млн дол. США. Обсяг моральних збитків за цією методикою може перевищувати втрати ВНП у десятки разів [2].

Вищенаведені методики грунтуються на суб'єктивних оцінках і не можуть бути безпосередньо використані для розрахунків відповідних компенсацій. Є інші методики, що дають об'єктивнішу оцінку, оскільки в їх основі — математичний аналіз соціально-економічних показників.

Методика, що грунтується на страхових компенсаціях [7], які визначають як величину грошової компенсації, що дорівнює сумі, розміщеній у вигляді депозитного банківського вкладу під реальну відсоткову ставку (це забезпечує сім'ї загиблого годувальника раніше встановлений сімейний дохід). При цьому для конкретного сімейного господарства необхідно враховувати різницю у статках сімейних господарств різного складу та соціального стану [9]. Цю методику доцільно використовувати для визначення обсягів страхових компенсацій під час страхування життя.

Методика, що ґрунтується на визначенні особистого капіталу [14]. Розмір компенсацій визначають як суму річних доходів громадянина впродовж життя. Обсяг особистого капіталу для осіб, які не можуть самостійно отримувати доходи, визначають з огляду на законодавчо встановлені обсяги мінімальної заробітної плати.

Методика, що ґрунтується на визначенні збитків народного господарства [14]. Визначальним тут є національний дохід, створений громадянином упродовж життя, враховуючи витрати на заробітну платню та відрахування до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування. Методика дає можливість оцінити збитки народного господарства від загибелі особи чи втрати нею працездатності.

Методика, що ґрунтується на визначенні непрямої вартості [7]. Розмір компенсацій визначають як вартість лікування, догляду та реабілітації хворих і витрат на заходи з охорони здоров'я, соціальні виплати тощо. Тут оцінюють діапазон отриманих значень розміру компенсацій для конкретної особи, враховуючи значні відхилення, спричинені великою кількістю чинників, що впливають на результат спостережень.

На основі вищезазначених методик здійснено оцінку розміру компенсацій, пов'язаних з втратою здоров'я чи життя людини в Україні. Для розрахунків використовували дані Держкомстату України з ВВП, середньої заробітної плати, чисельності населення, кількості загиблих і постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій, а також іншу статистичну та довідкову інформацію, враховуючи інфляцію та реальну вартість національних валют (у грошових одиницях 2003 р.).

Динаміку змін розрахункового розміру компенсацій в Україні з 1999 по 2003 рр. наведено на рис.1. Для інтерпретації отриманих показників було розроблено лінійні регресійні моделі. Перевірка статистичних значень коефіцієнта детермінації R2 підтвердила їхню достовірність. Як бачимо, розмір компенсацій зростає пропорційно ВНП, насамперед з урахуванням щорічного сімейного доходу, річного заробітку, витрат на охорону здоров'я та соціальних виплат, що безпосередньо пов'язані з реальною величиною цього показника.

Значення оцінки розміру компенсацій у різних сферах національної безпеки

Економічна безпека. Забезпечення безпеки людини є складною економічною та соціальною проблемою. Економічна безпека особистості — це стан, що гарантує умови захисту життєво важливих інтересів, забезпечує систему соціального розвитку та соціальної захищеності [17].

Найважливіший чинник, що значною мірою визначає стан економічної безпеки країни, — це рівень її економічного розвитку, який залежить від величини створеного валового внутрішнього продукту на душу населення або валового національного продукту (ВВП плюс сальдо розрахунків із зарубіжними країнами). Обсяг ВНП на душу населення станом на 2003 рік наведено на рис. 2 за даними Світового банку [19].

Саме від величини ВНП насамперед залежать рівень, якість та тривалість життя населення, стан здоров'я, якість харчування, рівень освіти, фінансові можливості держави та суспільства щодо забезпечення соціального захисту непрацездатних, необхідний рівень обороноспроможності країни, розвиток науки, мистецтва, культури, врешті-решт, розмір компенсаційних виплат [5]. Це пояснює велику розбіжність у значеннях цього показника для різних країн світу. З огляду на методику, що ґрунтується на визначенні збитків народного господарства, остання безпосередньо залежить від величини ВНП на душу населення, тобто від рівня економічного розвитку країни. Отже, між рівнем економічної безпеки держави та розміром компенсаційних виплат за втрату здоров'я чи життя є пропорційна залежність.

Людина сама приймає рішення стосовно своєї участі в небезпечних сферах життєдіяльності за певних умов. Це пов'язано значною мірою з бажанням поліпшити якість життя своєї родини. Фактично, ризикуючи життям, людина натомість отримує частку вартості небезпечної операції, що залежить від величини ризику. Щодо бойових операцій, то компенсаційні виплати для різних категорій військовослужбовців, згідно з інформацією про ймовірність смерті і прийнятних для її організаторів і учасників умов участі в них, оцінюють по-різному. Для їх оцінки можуть бути використані досвід проведення бойових операцій, анонімне анкетування тощо.

Результати оцінки базового значення справедливого рівня компенсаційних виплат в РФ і Україні та їх зіставлення з даними, отриманими російськими дослідниками [14], наведено в таблиці.

Нині в Україні здійснюють активну законотворчу діяльність, у тому числі спрямовану на захист життєво важливих інтересів особистості. Однак відсутність концепції безпеки людини призводить до того, що таке законодавче забезпечення є суперечливим та неповним. Останнім часом докладено багато зусиль для створення системи національної безпеки України. При цьому орієнтувалися головним чином на безпеку держави та суспільства, а безпека людини залишалася осторонь, хоча безпека держави має починатися з безпеки людини.

Саме тому методологічними засадами Стратегії національної безпеки України, спрямованими на забезпечення безпеки людини, мають бути загальновизнані концепції сталого розвитку, прийнятного ризику та виправданого ризику, що базуються на багатьох економічних та соціально-економічних показниках [1].

Воєнна безпека. Військова служба — це сфера підвищеного ризику для всіх життєво важливих інтересів людини. Сама її суть — воєнний захист держави — передбачає втрати під час бойових дій. Разом з тим, окрім фізичного здоров'я, в умовах військової служби людина зазнає таких об'єктивних фізичних та фізіологічних обмежень, як обмеження свободи переміщення, можливості задоволення фізичних та інших потреб, необхідності постійного підпорядкування своєї волі.

Досить небезпечними є соціально-психологічні наслідки військової служби. Формується стереотип поведінки на пріоритеті насильства та агресивності під час розв'язання соціальних і побутових проблем, що за певних обставин може призвести до криміналу [13].

Очевидно, що під час військової служби інтереси людини обмежують практично всіма елементами безпеки. Тому наявна в державі компенсаторна система має сприяти нейтралізації дії негативних чинників і на військовослужбовців, і на всіх членів суспільства.

Згідно з чинною Постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1994 р. № 290 «Про затвердження Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання військових обов'язків у складі миротворчих сил ООН», компенсації виплачують одноразово у таких обсягах: за встановлення I групи інвалідності — 65 тис., II групи — 55 тис. і III групи — 40 тис. дол. США; у разі загибелі військовослужбовця — 105 тис. дол. США.

Затверджені компенсаційні суми поширювалися на миротворців військового контингенту, що направляли до Кувейту та Іраку (Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 2003 р. № 357 «Про забезпечення діяльності українського військового контингенту, що направляється до Держави Кувейт для виконання завдань цивільної оборони» та Постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 2003 р. № 869 «Про забезпечення діяльності українського миротворчого контингенту, що направляється до Республіки Ірак для участі у міжнародній миротворчій операції»).

Розрахований нами середньостатистичний розмір компенсацій громадянина України за методикою визначення збитків народному господарству на 2003 р. становить 100 тис. дол. США, що відповідає законодавчо встановленому розміру одноразової компенсації членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов'язків у складі миротворчих сил ООН, та нині є прийнятною.

Екологічна та природно-техногенна безпека. Екологічну безпеку людини розуміють як забезпечення її життєво важливих інтересів природними ресурсами та захищеність від негативного впливу навколишнього середовища [13]. Внаслідок надмірної концентрації сільського господарства та промисловості в Україні має місце катастрофічне забруднення повітря, води та ґрунту. Значний антропогенний тиск на навколишнє середовище призвів до втрати стійкості екосистем, створив реальну загрозу життю та здоров'ю громадян. Так, за даними Європейського регіонального бюро Всесвітньої організації охорони здоров'я, з 1990 р. по 2003 р. захворюваність на злоякісні новоутворення в Україні зросла з 300 до 326 випадків на 100 тис. населення, а кількість нових випадків інвалідності — з 490 до 604 випадків на 100 тис. населення; середня тривалість життя скоротилася на 3 роки [3]. Це свідчить про погіршення якості життя людей. Забруднення довкілля через промислові викиди та техногенні катастрофи — це «бомба уповільненої дії». До витрат на першочергові заходи з ліквідації наслідків техногенних катастроф додаються величезні витрати, пов'язані зі зростанням смертності та погіршенням здоров'я населення, що є головними показниками якості життя громадян, тому питання збереження довкілля безпосередньо пов'язано з безпекою людини та суспільства.

Масштаби втрат від зростання захворюваності та смертності, спричинені погіршенням екологічного стану, оцінити надзвичайно важко, оскільки, окрім первинної захворюваності, необхідно враховувати спадкові хвороби, що виникають внаслідок мутагенної дії отруйних речовин, радіоактивного та електромагнітного опромінення. Техногенні катастрофи призводять також до руйнацій, пожеж, вибухів, через які травмуються та гинуть люди. За даними МНС України, тільки за перший квартал 2005 р. внаслідок нещасних випадків техногенного характеру в Україні загинуло 94 та постраждало 40 осіб. З розрахованої нами вартості життя загальна сума втрат становить близько 57 млн гривень [8].

Розрахований розмір компенсацій може бути застосований як базовий для встановлення точного обсягу компенсацій та виплат громадянам, потерпілим внаслідок техногенних катастроф, чи тим, які мешкають на екологічно забруднених територіях. Держава має гарантувати компенсації постраждалим (грошові виплати, пільги, безоплатні оздоровчі програми тощо). Фінансування заходів, спрямованих на запобігання забруднення довкілля, підвищення надійності промислового виробництва, дасть можливість державі заощадити значну суму коштів, поліпшити соціальне становище громадян та їх безпеку.

Інформаційна безпека. Під інформаційною безпекою людини розуміють стан захищеності інформації, що забезпечує життєво важливі інтереси людини: фізичні, психологічні, генетичні, репродуктивні, інтелектуальні та духовні [13]. Нині, полегшуючи систему управління, сприяючи новим технологіям, комп'ютерні системи водночас перетворилися на джерела додаткових загроз інформаційній безпеці, оскільки стали можливими несанкціоновані втручання до комп'ютерних мереж, руйнування систем управління (виробництвом, фінансами, збройними силами, державою загалом, окремими об'єктами), контролювання поведінки людини та соціальних груп. Неможливо передбачити наслідки технічних та технологічних помилок у сфері використання комп'ютерних систем. Поширюються кримінальний інформаційний вплив, керування масовою та індивідуальною свідомістю. Посилюється інформаційне навантаження на психіку, що породжує конфлікти, агресію, суїцид, наркоманію, психічні захворювання. Це негативно впливає на якість життя людини та її безпеку.

Окреме місце належить глобальній комп'ютерній мережі — Інтернету. Його вплив на безпеку людини може бути і позитивним, і негативним. Інтернет сприяє зближенню та вирівнюванню соціально-економічних можливостей держав та водночас загрожує встановленням контролю над масовою громадською свідомістю. Постає необхідність у жорсткому технічному та програмному контролі комп'ютерних мереж, який має бути соціальним, відкритим та підпорядкованим загальнолюдським інтересам.

За даними науково-дослідного інституту українознавства [6], кількість користувачів Інтернету в Україні 2002 р. становила 2,5 млн осіб (близько 5% населення), у 2003 р. — до 3,8 млн осіб (8% населення). У 2003 р. доходи Інтернет-провайдерів сягнули близько 642 млн гривень.

Інформаційна безпека — це безпека людини практично в усіх сферах життєдіяльності. Поява ринку інформаційних послуг супроводжується перетворенням інформації та інформаційних засобів на товар, що має грошову вартість. Проте є такі сфери життєдіяльності, де інформація має надаватися споживачам безоплатно (як інші види забезпечення безпеки). Очевидно, що все це істотно впливає на розмір компенсацій за втрату життя чи здоров'я пересічного громадянина України. За згадану інформацію має сплачувати держава, акумулюючи громадські кошти та витрачаючи їх на забезпечення безпеки людини та суспільства.

Висновок. У підсумку слід зазначити, що реалізація євроатлантичної стратегії України, а також належне забезпечення національної безпеки не будуть успішними без удосконалення системи стратегічного планування, нових науково обґрунтованих підходів. Окрім того, сучасні вимоги соціально орієнтованої економіки потребують впровадження зберігальних і безпечних технологій, що стають нині економічно вигідними. Тому під час реформування Збройних Сил України, правоохоронних органів і спецлужб, а також розроблення механізмів соціально орієнтованої економіки питання про величину вартості життя набуває стратегічного значення.

Аналіз найуживаніших методик оцінки розміру компенсацій для середньостатистичного громадянина засвідчив, що їх можна умовно поділити на дві групи. Основу першої групи (методика, що ґрунтується на визначенні судових виплат; на добровільних виплатах; на економічних оцінках розміру компенсацій в галузях, де використовують джерела іонізуючого випромінювання) становить суб'єктивна оцінка розміру компенсацій, основу другої групи (методика, що ґрунтується на визначенні страхових компенсацій; особистого капіталу; збитків народного господарства; непрямої вартості) — математичний аналіз великої кількості соціально-економічних показників, які використовували для розрахунків.

Водночас швидкість зростання розміру компенсацій, відповідно до кожної методики, що грунтується на математичному аналізі, значно відрізняється. Це пояснюють різною структурою базових показників та особливостями їх формування. Так, ВНП є абсолютно об'єктивним показником, що відображає сукупну вартість продукції галузей матеріального виробництва і сфери послуг у країні та за її межами. Суб'єктивна складова тут відсутня. В обсягах річної зарплати та щорічного сімейного доходу є суб'єктивний чинник, оскільки ці величини, хоча й мають об'єктивне підґрунтя, встановлюються адміністративно. Найбільша частка суб'єктивної складової міститься у показниках, що використовували у методиці визначення непрямої вартості, а саме: витрати на лікування, реабілітацію, оздоровлення, профілактику та соціальні компенсації. Ця частка витрат у річних бюджетах держави жорстко адмініструється і до останнього часу фінансувалася за залишковим принципом. Саме цим можна пояснити незначне зростання вартості життя, розраховане за даною методикою (порівняно зі зростанням ВНП). Абсолютна величина зазначених виплат і компенсацій не повною мірою відображає ту частку доходу, що міг би внести до державної скарбниці індивідуум, який втратив працездатність. Тому і розмір компенсацій, розрахований за методикою визначення непрямої вартості, дуже занижений, а саму методику, на наш погляд, не варто рекомендувати для практичного застосування.

Динаміка розміру компенсацій громадян повторює динаміку рівня економічного розвитку країни. Так, останні п'ять років розрахунковий розмір компенсацій стрімко зростає. Різницю у швидкості зростання та абсолютній величині розміру компенсацій, розраховану за методикою визначення збитків народного господарства і методиками визначення страхових компенсацій та особистого капіталу (останні дають близькі результати), можна пояснити тим, що до ВНП, окрім зарплати та соціальних компенсацій, входить виробництво основних фондів та засобів виробництва, а останнім часом має місце позитивна тенденція — прискорення темпів оновлення матеріально-технічної бази суб'єктів господарювання.

Разом з тим розмір компенсацій, розрахований за різними методиками, відрізняється у 15 — 25 разів, що свідчить про їх нерівноцінність. Найоб'єктивніші результати можна отримати, використовуючи методику визначення збитків народного господарства, тобто беручи за основу збитки держави у разі загибелі громадянина чи втрати ним працездатності.

Автори висловлюють щиру подяку за сприяння в написанні статті старшому науковому співробітнику Інституту проблем національної безпеки Т.О.Федоренко та аспірантці Національної академії державного управління при Президенті України М. Г. Ситник.


 

Література:

1. Горбулін В. П., Качинський А. Б. Стратегія національної безпеки України в аксіологічному вимірі: від «суспільства ризику» до громадянського суспільства // Стратегічна панорама. — 2005. — №2. — С. 13 — 26.

2. Демин В. Ф., Сидоренко В. А., Шевелев Я. В. Социально-экономические критерии и показатели безопасности ядерной энергетики // Радиационная безопасность и защита АЭС. Вып. 13. — М.: Энергоатомиздат, 1991. — С. 19—30.

3. Европейская база данных «Здоровье для всех». — http://www.euro.who.int

4. Закон України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.99 р. № 1105-XIV.

5. Илларионов А. Н. Критерии экономической безопасности // Вопросы экономики. — 1998. — №10. — С. 35 — 58.

6. Інтернет-статистика.— http://rius.kiev.ua

7. Корчагин В. П., Нарожная В. Л. Экономическая оценка ущерба от людских потерь // Проблемы прогнозирования. — 1998. — № 5. — С. 109—120. — http://www.rada.gov.ua

8. Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2004 році. — http://www.mns.gov.ua

9. Подузов А. А., Кукушкин Д. К. Шкала эквивалентности как инструмент измерения уровня жизни // Проблемы прогнозирования. — 1999. — № 1. — C. 108—122.

10. Потапов Б. В., Радаев Н. Н. Экономика природного и техногенного риска. — М.: ЗАО ФИД «Деловой экспресс», 2001. — 513 с.

11. Радаев Н. Н. Цена жизни и социально-экономические компенсации // Военная мысль. — 2001. — № 1. — С. 44 — 47.

12. Страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів та страхування життя в Україні. Матеріали круглого столу. — http://www.ier.kiev.ua

13. Тер-Акопов А. А. Безопасность человека (теоретические основы социально-правовой концепции). — М.: Изд — во МНЭПУ, 1998. — 196 с.

14. Трунов И. Л., Трунова Л. К., Востросаблин А. А. Экономический эквивалент жизни человека // Вестник Российской Академии естественных наук. — 2004. — № 4.

15. Урланис Б. Ц. Проблемы динамики населения СССР. — М.: Наука, 1974. — 335 с.

16. Цены на жизнь // Итоги. — 2003. — № 4 (346).

17. Экономическая и национальная безопасность. — М.: Изд-во «Экзамен», 2004. — 768 с.

18. Янчук Н. В., Янчук О. В. Вартість людського життя під кутом зору біоетики. Матеріали III Міжнародного симпозіуму з біоетики. — http://biospace.nw.ru/bioethics

19. GNI per capita 2003, Atlas method and PPP. — http://www.worldbank.org





Реферат на тему: Оціночні критерії визначення рівня компенсацій, пов’язаних з втратою здоров’я чи життя людини у контексті національної безпеки (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.