Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Нововведення по притягненню до відповідальності за порушення правил, норм і стандартів, за якими наглядають підрозділи ДАІ (реферат)

Проблеми адміністративно-примусової діяльності постійно привер­тають до себе увагу не тільки законодавця, а й учасників дорожнього руху.

Проведений аналіз матеріалів практичного застосування адміністра­тивного законо­давства у підрозділах УДАІ ГУММС України в м. Києві та Київській області свідчить, що кількість розглянутих адміністративних справ не зменшується. Щорічно в провад­женні підрозділів ДАІ знахо­диться не менше 5 млн. адміністративних справ. Сьогодні в Україні нараховується близько 8,6 млн. транспортних засобів. На 1000 громадян України припадає понад 200 автомобілів і тенденція зростання продов­жуватиметься до насиче­ності 300–400. Щорічно в Україну ввозиться 150 тис. автомобілів. У цих умовах правоохо­ронним органам необхідно знати про ті зміни, які введені в механізм застосування норм нового адмініст­ративного законодавства щодо відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.

Останнім часом робота підрозділів ДАІ спрямована на гуманізацію взаємовідносин із учасниками дорожнього руху, на захист їх інтересів, підтримку та надання допомоги населенню. Від правильного застосування норм адміністративного законодавства зале­жить дорожньо-транспортна дисципліна на автомагістралях держави, яка залишається складною. Завдя­ки заходам, що вживаються за порушення Правил дорожнього руху, намітилася стійка тенденція зниження рівня аварійності на автомобільному транспорті. Про це переконливо свідчать статистичні дані. У 2000 році на вулично-шляховій мережі держави порівняно з періодом десятирічної давнини сталося на 15 тис. дорожньо-тран­спортних пригод менше. Значно зменшилась також тяжкість їх наслідків, за умови суттє­вого збільшення автомобільного парку держави.

Державтоінспекція МВС України переживає нелегкий період. Адже кардинальних змін зазнають не тільки методи її повсякденної роботи, а й змінюються закони. Так, 1993 року було прийнято 5 законів України щодо відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, 14 постанов уряду та три державні стандарти, які безпосередньо стосуються забезпе­чення безпеки дорожнього руху. У Правила багато разів вносились зміни та доповнення. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про Правила дорожнього руху” від 10 жовтня 2001 року № 1306. Цією пос­тановою затверджено нову редакцію основного документа, що встановлює єдиний порядок дорожнього руху на всій території України починаючи з 1 січня 2002 року. Правила поновилися шістнад­цятьма новими термінами. Одним із нововведень є те, що до заборон, які поширюються на водіїв транспортних засобів, додалася ще одна, а саме: користування засобами зв'язку, які тримає водій у руці під час руху транспортного засобу. Ця вимога запозичена з міжна­родного досвіду і продиктована сьогоденням. Проведені за кордоном дослідження показали, що відволікання уваги водія, і тим більше керування однією рукою, негативно впливає на безпеку дорожнього руху.

Вирішено питання щодо наявності у водія чинного договору обов'язкового страху­вання. Сьогодні водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу (крім водіїв транспортних засобів Збройних Сил). У випадку укладення такого договору це дозво­лить, при необхідності, вимагати на місце дорожньо-транспортної пригоди при­бут­тя представника страхової організації для оцінки причин та умов скоєння пригоди. Постановою Кабінету Міністрів України "Про затверд­ження розмірів страхових плате­жів за звичайними договорами обов'яз­кового страхування цивільної громадської відпо­відальності власників транспортних засобів України” від 26 вересня 2001 року № 1228 перед­бачено зменшення вартості страхових полісів. Нові страхові тарифи подано в таб­лиці 1.

Обов'язкове страхування цивільної відповідальності автовласників, передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.96 № 1175, за 5 років стало в Україні звичайним, але не набуло значного поширення. Причина – відсутність контролю з боку держави.

Сьогодні такий пункт, як страхування транспортних засобів, занесе­ний у Правила дорожнього руху і працівники ДАІ беруть участь у про­веденні такого заходу.

Таблиця 1

Страхові тарифи для легкових автомобілів з кількістю пасажирів до 8 чоловік

Розглядаючи питання про механізми застосування норм адміністра­тивного законо­давства щодо відповідальності за порушення Правил до­рожнього руху не можливо не враховувати ті зміни, які внесені Кабміном у нову редакцію даних Правил.

На виконання програми розвитку партнерських відносин між мілі­цією та населенням, гуманізації взаємовідносин міліції з учасниками до­рожнього руху у Правилах розширені права водіїв транспортних засобів. Вони зможуть:

– вимагати від особи, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом та зупинила транспорт­ний засіб, пред'явлення свого посвідчення;

– оскаржити дії працівників міліції у випадку порушення останнім законодавства;

– відступати від вимог законодавства в умовах дії непереборної сили або якщо іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.

Доповнені і права власників транспортних засобів, які зможуть:

– відшкодовувати витрати у випадку надання транспортного засобу працівникам міліції та органу охорони здоров'я згідно з цими правилами;

– відшкодовувати збитки, завдані внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Що стосується поняття та особливостей провадження у справах про адміністративні пра­вопорушення, то існують деякі обставини, які виклю­чають провадження у справі про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про адміністративні правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:

– відсутність події та складу адміністративного правопорушення;

– недосягнення особою на момент вчинення адміністративного пра­вопорушення шістнадцятирічного віку;

– неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

– вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

– видання акта амністії, який встановлює адміністративну відпові­дальність;

– скасування акта, який встановлює адміністративну відпові­дальність;

– закінчення на момент розгляду справи про адміністративне пра­вопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу. Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопору­шенні – два місяці з дня його виявлення. У випадку відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях порушника ознаки адміністративного правопорушення адміністративне стягнення мо­же бути накладено не пізніше як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної спра­ви або її закриття. Зазначені в цій статті строки не поширюються на випадки засто­сування конфіскацій пред­метів контрабанди, що проводиться на підставі Митного кодексу СРСР;

– наявність за тим самим фактом щодо особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (поса­дової особи) про накладення адміністративного стягнення або нескасованої постанови про закриття справи про адміні­стративне правопорушення, а також порушення за даним фактом кримінальної справи;

– смерть особи, щодо якої було розпочато провадження у справі.

Справи про адміністративне правопорушення розглядаються відкри­то. З метою підви­щення виховної та запобіжної ролі провадження в спра­вах про адміністративні правопо­рушення такі справи можуть розглядатися безпосередньо в трудових колективах за міс­цем навчання або проживання порушника.

Необхідно пам'ятати й те, що якщо з урахуванням характеру вчи­неного правопорушення та особи правопорушника до нього доцільно зас­тосувати захід громадського впливу, адміністративні матеріали дозволя­ється передавати на розгляд громадської організації або трудового колек­тиву.

Після змін у Кодексі у ст. 21 КпАП у назві та частині першій слова "товариського суду” виключені. При малозначності вчиненого правопору­шення правил службова особа Державтоінспекції, уповноважена вирішу­вати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідаль­ності та обмежитись усним зауваженням (ст. 22 КпАП України).

Якщо раніше до військовослужбовців та призваних на збори військовозобов'язаних, а також осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не можна було застосовувати штраф (відпові­дальність за адміністративні правопорушення вони несли за дисциплі­нарним статутом), то після змін у ст. 15, внесених Указом ВР від 28.07.91 № 1369-72 за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорож­нього руху, ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не можуть бути застосовані виправні роботи й адміністративний арешт. Адміністра­тивне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більше як три години.

За порушення правил дорожнього руху, за які передбачена можли­вість позбавлення права керування транспортними засобами, на підставі статті 15 Закону України "Про дорожній рух” та відповідно до ст. 260 КпАП посадові особи Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України мають право не повертати зазначене посвідчення до прийняття судом рішення про позбавлення права або сплати визначеного штрафу. У даному випадку водієві видається тимчасовий дозвіл на керування транс­портним засобом згідно із встановленим порядком.

Не тільки органи Державтоінспекції та судді в установленому по­рядку вживають заходи до власників транспортних засобів щодо пору­шення правил, норм і стандартів, які передбачені законами України, а і податковими органами.

За порушення Закону України "Про податок з власників транс­портних засобів та інших самохідних машин” у випадку приховування (заниження) об'єктів оподаткування з юридичних осіб до бюджету по­датковими органами сплачується вся сума прихованого (заниженого) по­датку і штраф у подвійному розмірі тієї ж суми.

Сума прихованого (заниженого) податку і штраф вносяться до бюд­жету за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств.

За відсутності обліку об'єктів оподаткування або його ведення з порушенням встанов­леного порядку, а також за подання, несвоєчасне подання податковим органам розрахун­ків та інших документів, необхідних для нарахування сплати податку, юридичні особи сплачують до від­повідного бюджету додатково 50 % належних сум податку.

Правові особи винні у приховуванні об'єктів оподаткування, а також за відсутності бухгалтерського обліку чи веденні його з порушенням встановленого порядку, у неподанні, несвоєчасному поданні або поданні не за встановленою формою розрахунків чи інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податку притягуються до від­пові­дальності згідно з чинним законодавством.

Податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин сплачується в таких розмірах: податок, визначений цим законом для власників наземних і водних транспортних засобів, що сплачується за місцезнаходженням юридичних і місцем прожи­вання фізичних осіб, зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування.

З цієї суми 85 % використовуються на покриття витрат з експлуатації та утримання автомобільних доріг (Укравтодор), а 15 % – на зміцнення матеріально-технічної бази органів, які здійснюють реєстрацію, перереєст­рацію та технічний огляд цих транспортних засобів.

Від сплати податків звільняються:

– підприємства автомобільного транспорту загального користуван­ня– щодо тран­спорт­них засобів, зайнятих перевезенням пасажирів, на які в установленому законом порядку визначені тарифи оплати проїзду в цих транспортних засобах;

– установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, а саме: установи та організації Міністерства оборони України, Національна гвардія України, Прикордонні війська України, Служба без­пеки України, Міністерства внутрішніх справ України, прокуратура Ук­раїни за умови цільового використання цих транспортних засобів у служ­бових справах та в межах встановлених лімітів щодо кількості транс­портних засобів;

– особи, зазначені у пунктах 1 та 2 ст. 14 Закону України "Про статус і соціальних захист громадяни, які постраждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи” ст. 1–11 Закону України "Про статус ветеранів вій­ни, гарантії їх соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” щодо одного легкового автомобіля з об'ємом циліндрів двигуна до 2 500 см3, одного мотоцикла з об'ємом до 650 см3, а також інваліди І та ІІ груп щодо одного автомобіля з ручним керуванням;

– особи, зазначені у пунктах 3 та 4 ст. 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щодо одного легкового автомобіля з об'ємом циліндрів двигуна 650 см3, до 2500 см3, одного мотоцикла з об'ємом 650 см3 відселення протягом трьох років після переселення із зони гарантова­ного добровільного відселення та зони посиленого радіологічного конт­ролю;

– на 50 % сільськогосподарські підприємства-товаровиробники за тарифи колісні, автобуси та спеціальні автомобілі для перевезення людей із кількістю місць не менше десяти;

– на 50 % – громадяни, у власності яких знаходяться автомобілі, вироблені в країнах СНГ і поставлені на облік в Україні до 1990 року включно.

Новим щодо покращання пільг громадянам, які мають транспортні засоби, в Законі України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” є також збільшені об'єми циліндрів двигуна з 2 200 см3 до 2 500 см3, зменшені на 50 % податки з власників транспортних засобів, у власності яких знаходяться автомобілі до 1990 р. включно.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується перед реєстрацією, перереєстрацією або технічним оглядом транспортних засобів. Сплата податку проводиться за період до наступного технічного огляду. Влас­ники транспортних засобів зобов'язані пред'являти органам Державної автомобільної інспекції або іншим органам, що здійснюють їх реєстрацію, перереєстрацію або технічний огляд: квитанції, платежі, доручення про сплату податку, а платники, звільнені від сплати цього податку – відповідну довідку, що дає право на користування цими пільгами.

Узагальнюючи проведений нами аналіз матеріалів практики за­стосування адміні­стративного законодавства у підрозділах УДАІ ГУМВС України, потрібно сказати про необхідність нововведеннь до Правила дорожнього руху та до адміністративного законодавства, які:

1) сприятимуть зміцненню дорожньо-транспортної дисципліни;

2) спрямовані на гуманізацію та взаємодію з учасниками дорож­нього руху.


 

Таблиця 2

Податок з власників тарнспортних засобів та
інших самохідних машин і механізмів сплачується в таких розмірах:

* Податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів сплачується за місцезнаходженням юридичних осіб і місцем проживан­ня фізичних осіб на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів рес­публіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів і бюджету міста Севастополя.

Головним напрямом у адміністративному провадженні щодо пору­шення Правил дорожнього руху є суттєве поліпшення роботи щодо як­найшвидшої реалізації правових норм, закладених у адміністративно-процесуальному Кодексі та прийняття цього Кодексу. Одним із недоліків такої роботи, на наш погляд, є передача адміністративних матеріалів до суду. Зарахування справ до розгляду суду було прийнято без достатнього вивчення механізму його реалізації на практиці, без урахування витрат часу учасників дорожнього руху. Тобто передача матеріалів у суд не сприяє швидкій реалізації правових норм. Крім того, порушується право громадянина на сплату штрафу на місці, що при­зводить до чисельних непорозумінь учасників дорожнього руху з працівниками ДАІ та виникає негативний суспільний резонанс.

Адже саме від швидкості прийняття рішень щодо адміністративних правопорушень у сфері дорожнього руху залежить попередження і припи­нення грубих порушень Правил дорожнього руху і, врешті-решт, безпека та життя людей.

Розглядаючи механізм застосування нововведень щодо притягнення до адміністративної відповідальності до водіїв, які порушили Правила дорожнього руху, напрошується вис­новок, що він недопрацьований і дає підстави внести наступні пропозиції: повернути повноваження співробіт­ників ДАІ про розгляд справ, особливо накладення яких передба­чено статтями Кодексу КпАП України (від 3 до 34 грн.), які не виправдовують державні витрати на оформлення адміністративного протоколу, розгляд справи в суді та виконання рішення державним виконавцем; повернути в дію напрацьований механізм впливу на нетверезих водіїв з боку ДАІ, що діяв раніше – вилучення посвідчення водія та постановка автомобіля на штраф-майданчик. Завдяки його ефективності за останні 5 років в Україні втричі зменшилась кількість дорожньо-транспортних пригод з вини нетверезих водіїв. Відтепер, відповідно до прийнятого закону, інспектор ДАІ позбавлений таких повноважень, внаслідок чого спостерігається і зростання тяжких ДТП з вини нетверезих водіїв на 12 %. Законом від 5.04.1994 необґрунтовано виключено ч. 5 ст. 265 КупАП, яка передбачала вилучення посвідчення водія або затримання транспортного засобу.

Проаналізувавши наслідки нововведень з урахуванням вжитих заходів за порушення Правил дорожнього руху і впливу на стан аварійності на транспорт, пропонуємо внести зміни в ті статті Кодексу, які себе не виправдовують як щодо державних витрат, так і щодо впливу на стан аварійності на автомобільному транспорті.





Реферат на тему: Нововведення по притягненню до відповідальності за порушення правил, норм і стандартів, за якими наглядають підрозділи ДАІ (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.