Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Нормативне визначення організованої злочинної діяльності: теоретичне та практичне значення (реферат)

Актуальність проблеми посилення боротьби зорганізованою злочинністю єзагальновідомою для теорії іпрактики роботи правоохоронних органів України. Відомо, що розв'язання цієї проблеми часто турбує насамперед практиків залежно від визначення суті та поняття організованої злочинності, які повинні знати, які злочини, зякими ознаками відносять до організованої злочинності.

Панівною єдумка, що поняття організованої злочинності, як ізлочинності загалом, єне кримінально-правовим, акримінологічним, зчим варто погодитися. Проте слід нагадати, що кримінологічне поняття злочинності, як ібагато інших кримінологічних категорій, ґрунтується на кримінально-правовому понятті злочину. Тобто, до сукупного тлумачення злочинності кримінологи відносять лише ті діяння, які мають кримінально-правові ознаки злочину. Виникає питання, чи слід урозумінні поняття "організована злочинність” виходити зтого, що воно охоплює такі самі злочини, що йкатегорія "злочинність” загалом, чи злочинам, що відносимо до розряду "організована злочинність”, притаманні специфічні ознаки, що відрізняють їх від інших злочинів.

В Україні, як івРосії, поширилося уявлення, згідно зяким злочини, що відносяться до сукупності "організована злочинність”, відрізняються від інших злочинів організаційними формами їх вчинення. Згідно зцією точкою зору злочини організованої злочинності ідентифікуються через визначення нових форм співучасті, що відрізняються більшим ступенем організованості. Ця позиція знайшла відображення івновому Кримінальному кодексі України, уст. 28якого визначено наступні чотири форми співучасті: група осіб; група осіб за попередньою змовою; організована група та злочинна організація, де також визначено ознаки цих форм, які єпереважно організаційними, ілише стосовно злочинної організації, крім останніх, названо деякі змістовні ознаки вчинених злочинів: тяжкі або особливо тяжкі; керівництво чи координація злочинної діяльності інших осіб; забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так йінших злочинних груп. Устатті 27поняття "організатор злочину” значно розширено функціональними ознаками діяльності організатора: утворення організованої групи чи злочинної організації або керівництво нею, або забезпечення фінансування чи організація приховування злочинної діяльності згаданих організованих угруповань. Крім того, до Особливої частини Кодексу включено окремий склад злочину "Створення злочинної організації” (ст. 255), вякому, крім згаданих дій, передбачено відповідальність за організацію, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення заходів організаційного, матеріального забезпечення чи координації злочинної діяльності організованих об'єднань. Залишаючи поза розглядом підставність названих трансформацій інституту співучасті, можна дійти до висновку, що новий Кримінальний кодекс України стосовно злочинів, що відносяться до сукупності "організована злочинність”, визначив особливі організаційні форми вчинення останніх, відніс до їх кваліфікації функціональні (організаційні, координаційні, забезпечуючі) дії відносно діяльності злочинних угруповань, азмістовні ознаки вчинюваних ними злочинів (крім деяких, що вчиняються злочинною організацією) не назвав.

Слід зазначити, що організаційні особливості організованих злочинних угруповань, безсумнівно, існують, мають значення для запобігання, виявлення, розкриття, розслідування вчинюваних цими угрупованнями злочинів. Разом зтим, обумовлення цими ознаками кримінально-правової характеристики злочинів, вчинюваних організованими угрупованнями, що було реалізовано уКримінальному кодексі Російської Федерації, викликало критичні зауваження. Зокрема зазначалося, що через таку конструкцію допускається певним чином дублювання норм про співучасть узлочині, порушується загальне правило встановлення уКодексі відповідальності за діяння, ане за те, як івякому складі воно вчиняється [1].

Потрібно визнати, що деякі зцих зауважень, насамперед останнє, на сьогодні стосуються йнового Кримінального кодексу України. Суб'єктивно-оціночний підхід потрібно буде застосовувати для розмежування як організованих груп та груп, що вчинили злочини за попередньою змовою та нібито не мають ознак "організованості”, так ірізних форм організованих угрупувань: груп іорганізацій.

Так, на відміну від злочину, вчиненого групою за попередньою змовою, за Кодексом злочин визнається вчиненим організованою групою, крім наявності трьох ібільше його учасників, якщо група попередньо зорганізувалася. Чи можна нормативно визначити обсяг та межі попередньої змови ічи не охоплює вона певною мірою елементи організації? Ознаками організованої групі крім того визначені об'єднання єдиним планом, розподіл функцій учасників групи. Ахіба група, що вчиняє злочин за попередньою змовою, діє при цьому зовсім безпланово, без жодної домовленості щодо змісту, часу та послідовності дій, без елементарного розподілу обов'язків (функцій)? Як бачимо, розмежування організованих та нібито "неорганізованих” злочинних груп проводиться за ознаками, що належать обом категоріям груп та відрізняються лише мірою, ступенем, оцінкою вияву, тобто термінологічною відмінністю, що залишає місце для суб'єктивної оцінки. Утакий же спосіб визначаються організаційні ознаки організованих груп ізлочинних організацій: іперші йдругі— стійкі об'єднання, які попередньо зорганізувалися: перші— для вчинення злочинів, об'єднаних єдиним планом, адругі— для спільної, тобто об'єднаної, зкоординованої діяльності; перші мають розподіл функцій, другі— ієрархічну структуру, яка єрізновидом розподілу функцій. Зрозуміло, що ці ознаки визначено ненормативно іза бажанням їх можна по-різному тлумачити. Відмінність злочинної організації простежується лише із наведенням змістовних ознак вчинюваних нею злочинів.

Існуюча практика кваліфікації проявів організованої злочинності створює викривлене уявлення про розміри останньої вУкраїні, перешкоджає розумінню її справжньої принципової відмінності. Застосування вновому Кримінальному Кодексі при регламентації згаданих питань оціночних ознак навряд чи сприятиме зміні такого становища. Про це йшлося на конференції зпроблем реалізації нового Кримінального кодексу, яка пройшла 25–26жовтня 2001р. уНаціональній юридичній академії України ім. Я.Мудрого. Характерно, що вже після прийняття Кодексу МВС та СБУ звернулися до Міністерства юстиції зпропозиціями щодо внесення доповнень до Кодексу або Закону "Про організаційно-правові основи боротьби зорганізованою злочинністю” щодо нормативних визначень.

Відомо, що вдеяких країнах по-іншому вирішується проблема кримінально-правового визначення злочинів, що відносяться до категорії "організована злочинність”. УСША, наприклад, з1970р. діє Закон про контроль над організованою злочинністю, який містить перелік злочинів, що визнаються проявами організованої злочинності. УШвейцарії визначення організованої злочинної групи ґрунтується не стільки на організаційних (об'єднання на тривалий або невизначений час), скільки на змістовних ознаках їх діяльності: отримання унезаконний спосіб доходів або інших економічних вигод, приховування протиправної діяльності від кримінального переслідування, вчинення або планування зцією метою актів насильства, залякування, впливу на політичні, громадські, адміністративні органи чи організації, юстицію, профспілки, підприємців іт.ін. [2]. Кримінальний Кодекс Італії (ст. 416, 416¹) за змістовні ознаки злочинів об'єднань організованої злочинності кваліфікує витягування прибутку усфері виробництва, обмін та споживання різних товарів іблаг, активне використання державних та інших соціально-політичних структур, рекет, складні фінансові операції [3].

Поряд зцим, останніми роками узахідних країнах все частіше констатується, що найбільш небезпечні злочинні угруповання не мають сталої чітко визначеної організаційної будови. Вони часто швидко змінюють її так само, як інапрями та організаційні форми діяльності заради більш раціонального та оптимального досягнення визначеної мети. Як свідчать практика та дослідження, саме кінцева мета справжньої організованої злочинності залишається незмінною— отримання високих та надвисоких прибутків усамий раціональний спосіб та бажано укороткий строк.

Відомий багатьом фахівцям вУкраїні американський професор Д.Албанезе визначає організовану злочинність як "постійно діюче злочинне підприємство, що працює раціонально для отримання прибутку через незаконну діяльність утих сферах, на які існує найбільший суспільний попит” [4].

Ця важлива ознака організованої злочинності зберігається іза умов набуття нею транснаціонального характеру. За визначенням Інтерполу, під організованою злочинністю слід розуміти "будь-яку організацію або групу осіб, що займаються постійно міжнародною злочинною діяльністю, мета якої— отримання прибутку” [5]. Ще у1990році вдокументі Секретаріату ООН, підготовленому до проведення VІІІ Конгресу ООН із запобігання злочинності та ставлення до правопорушників, відмічалося, що організовані злочинні угрупування одержують фінансові прибутки та отримують владу через створення та експлуатацію ринків незаконних товарів та послуг [6]. Сьогодні водній зрекомендацій Міжнародного семінару ООН щодо визначення організованої злочинності зазначається, що остання— це масове об'єднання стійких ікерованих угруповань, для яких злочинна діяльність єпромислом іякі створюють систему захисту від соціального контролю звикористанням таких протизаконних засобів як насильство, залякування, корупція івеликомасштабні розкрадання [7]. Уцьому визначенні органічно поєднано організаційні, змістовні, цільові та забезпечуючі ознаки.

В одному зостанніх документів ООН— Конвенції проти транснаціональної організованої злочинності, що підписана йУкраїною наприкінці 2000р. (Палермо, Італія),— діяльність організованої злочинної групи вбачається увчиненні одного або декількох серйозних злочинів (карається позбавленням волі на максимальний термін не менше чотирьох років або більш суворою мірою покарання— або злочинів, які визнаються такими уКонвенції, аїї кінцева мета— утому, щоб отримати прямо або опосередковано фінансову або іншу матеріальну вигоду (ст. 2п. "а”) [8].

Аналіз наведених сучасних визначень організованої злочинності дозволяє виділити дві її змістовні ознаки: організована злочинна діяльність іспрямування останньої на отримання прибутків та надприбутків.

Розглянемо, чи існує можливість нормативного визначення зазначеного поняття.

У кримінальному праві категорія "злочинна діяльність” згадувалася ще удореволюційні часи [9]. Іноді припускалося її ототожнення із злочинним діянням [10].

Кримінально-правова характеристика категорії "злочинна діяльність” принципово не змінилася укримінальному праві іза часів незалежної України. Науково-практичні коментарі Кримінального кодексу 1960р., підручники із Загальної частини кримінального права обмежувалися уцьому питанні визнанням стадій вчинення злочину за етапи підготовки іздійснення злочинної діяльності [11], віднесенням до попередніх етапів останньої готування до вчинення злочину ізамаху на вчинення злочину [12]. Значно розширив застосування категорії "злочинна діяльність” Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України 2001р. (власне, як ісам Кодекс). Проте упитанні співвідношення понять "злочинна діяльність” та "стадії вчинення злочину” Коментар далі повторення згаданих положень не пішов [13]. Удеяких роботах цього періоду, присвячених стадіям вчинення злочину, категорія "злочинна діяльність” зовсім не згадується [14].

Наведене уможливлює дійти до певних висновків. Фахівці зкримінального права вУкраїні (як івколишньому СРСР) використовують категорію "злочинна діяльність” при розгляді стадій вчинення злочину; наводять деякі її ознаки, проте визначення поняття "злочинна діяльність” не дають. Залишаються нез'ясованими, по-перше, достатність підстав для фактичного ототожнення злочину ізлочинної діяльності, утому числі розглядання злочину за діяльність; по-друге, обґрунтованість характеристики стадій вчинення злочину за злочинну діяльність та можливість зведення злочинної діяльності до стадій вчинення злочину івикористання поняття "стадії” за замінник поняття "злочинна діяльність”.

Для відповіді на ці питання звернемося передусім до поняття "діяльність”, різновидом якої єзлочинна діяльність.

У психології, якій первинно належить категорія "діяльність”, відмічається, що усамих загальних рисах— це усвідомлене (чим відрізняється від поведінки тварин) виявлення людської активності. На відміну від одноразового вияву останньої (вчинок), діяльність— це система пов'язаних між собою єдиною потребою, метою іпослідовністю дій, вчинків, операцій, менш об'ємних діяльностей. Кожна зних має свій предмет, мотив та ціль. Але усукупності їх спрямовано на реалізацію єдиної потреби та кінцевої мети [15]. Проте діяльність— це не сума навіть системно пов'язаних дієвих проявів. Актуалізація механізму свідомості програмує, спрямовує діяльність, контролює її здійснення [16]. Суттєва риса діяльності— її специфічне послідовне цілеутворення, що раціонально розгортається залежно від її поступу, умов здійснення, містить пристосування до них, аза потребою іможливістю— зміну останніх аж до досягнення кінцевої мети, яка полягає узміні суспільних відносин вінтересах суб'єкту діяльності.

Розрізняють діяльність внутрішню (розумова, пізнавальна) та зовнішню (поведінка усуспільному оточенні); індивідуальну, колективну (спільну, групову) імасову; передуючу одному вчинку або багатьом діям; короткочасну, тривалу, постійну. Зовнішня діяльність, що має характер суспільного спілкування, підпорядкована нормам людського буття, участині— правовим нормам. Звідси йдеться про правомірну та протиправну, утому числі злочинну діяльність.

У сучасній українській психології реалізується спроба визначення злочинної діяльності. Стверджується, що це система діянь, визначених кримінальним законом як суспільно небезпечні, вчинених зпрямим умислом, психологічно зумовлених загальним мотивом, реалізацію яких суб'єкт планує постановкою ідосягненням окремих проміжних цілей. Злочинна діяльність відображає антисоціальну спрямованість особистості уданій сфері [17]. У цьому визначенні злочинна діяльність необґрунтовано ототожнюється зсистемою злочинів, обумовлених загальним мотивом. Не враховується, що дії, які передують вчиненню злочину істановлять злочинну діяльність, необов'язково мають бути суспільно небезпечними. Вони стають такими, коли скоюються зметою забезпечити вчинення злочину (злочинів). Більше того, мотив передуючої дії може бути зовсім не пов'язаний із "загальним мотивом”. Злочинна мотивація виникає знову тоді, коли дія або її результат мають бути використані для досягнення кінцевої мети злочинної діяльності. Головне для визначення дії елементом злочинної діяльності ідля визнання останньої саме за злочинну— це те, що вона підкорена меті забезпечення вчинення злочину. Саме ця обставина підвищує суспільну небезпечність злочинної діяльності порівняно зодномоментним злочином.

Проте нас цікавить кримінально-правова характеристика злочинної діяльності. Слід запозичити зпсихології загальне визначення поняття діяльності, а,відповідно, йзлочинної діяльності за систему пов'язаних між собою єдиною потребою, метою іпослідовністю дій, необхідно визначити такі її ознаки, як неодночасність складових дій та їх усвідомленість. Остання— умежах стадій вчинення злочину свідчить про наявність уцих діях прямого умислу.

Можна запропонувати кримінально-правове визначення поняття "злочинна діяльність”, яка єсистемою цілеспрямованих неодночасних злочинних, інших протиправних інепротиправних дій суб'єкта злочину, вчинених зпрямим умислом, підкорених єдиній меті забезпечення умов та безпосереднього вчинення злочину (злочинів), підтримки ірозвитку самої злочинної діяльності.

Якщо згадані дії сумісно вчиняються групою суб'єктів, об'єднаних попередньою змовою та спільним умислом, злочинна діяльність набуває характеру групової.

Набуття злочинною діяльністю характеру організованої пов'язано зтим, що її основні елементи— загальна мета та система забезпечення— набувають нових якостей, що свідчать про підвищену суспільну небезпечність цього виду злочинної діяльності. На відміну від звичайної злочинності, що приховується від влади, організована злочинність спирається на владу та суспільство, що дозволяє їй та державним ігосподарським структурам, за якими вона стоїть, отримувати значні прибутки ічерез незлочинну діяльність, у"тіньовій” сфері і, навіть, легальними засобами: податкові пільги, преференції, гарантії, кредити, бюджетні кошти. Проте майже за кожним таким "благодіянням” криються корисливі інтереси можновладців, лоббістів, високих чиновників, що охоплюється поняттям "масштабна корупція”, яка супроводжує справжню організовану злочинність.

Використовуючи вищенаведене можна визначити кримінально-правову характеристику, яка єтривалою злочинною діяльністю колективного угруповання або його членів, підпорядкованого загальній меті отримання та подальшій легалізації ("відмивання”) значних коштів, що супроводжується створенням спеціально організованої системи забезпечення внутрішнього зміцнення та зовнішньої підтримки ізахисту від соціального контролю, проникнення до легальної економіки та політичної влади. Організаційні форми такого угруповання визначаються увигляді організованої злочинної групи та злочинної організації.

Нормативне визначення організованої злочинної діяльності сприятиме розв'язанню проблеми боротьби зорганізованою злочинністю не лише на теоретичному та нормативно-правовому рівнях, а йусфері організації та спрямування практичної діяльності правоохоронних органів уборотьбі ззлочинністю, утому числі організованою.

Згідно зпереліченим практична діяльність має організовуватися та здійснюватися за двома рівнями:

реагування на повідомлення про всі злочини та прояви злочинної діяльності, утому числі групової, незалежно від організаційної форми вчинення, їх розкриття, виявлення та притягнення до кримінальної відповідальності винних мають здійснювати вусіх суспільних сферах, крім економіки, підрозділи кримінального розшуку та ті підрозділи, які зними безпосередньо уцьому взаємодіють (дільничні інспектори міліції, патрульно-постова служба, експертно-криміналістичні підрозділи та інші), а векономіці— підрозділи захисту економіки від злочинних посягань (БЕЗ). Вразі встановлення увиявлених злочинах ознак організованої злочинної діяльності, тобто мети отримання значних коштів знаступним їх "відмиванням” або без такого, атакож елементів спеціальної організації системи забезпечення злочинної діяльності (названі вище), підрозділи кримінального розшуку та БЕЗ мають передавати матеріали, включаючи оперативні, та заведені кримінальні справи про цю діяльність спеціальним підрозділам по боротьбі зорганізованою злочинністю ікорупцією;

перевірки спеціальними підрозділами по боротьбі зорганізованою злочинністю ікорупцією наявності взлочинній діяльності угруповання ознак її організованого здійснення (мета отримання значних коштів та спеціально організована система забезпечення).


 

Література

1. Див.: Ларичев В.Д.Проблемы борьбы с организованной преступностью // Теневая экономика и организованная преступность.— М.: МИ МВД РФ, 1998.— С. 241.

2. Див.: Отмывание денег и организованная преступность.— 1991.— №1411.— С. 26.

3. Див.: Кримінологія. Особлива частина / За ред. І. М.Даньшина.— Х., 1999.— С. 112.

4. Див.: Актуальные проблемы теории и практики борьбы с организованной преступностью вРоссии: Матер. науч. — практ. конф.— М., 1994.— Вып. 14.— С. 18.

5. Див.: Воробьев И.А.Организованная преступность вГермании.— М., 1996.— С. 7.

6. Див.: Основы борьбы с организованной преступностью / Под ред. В.С.Овчинского, В.Е.Эминова, Н.П.Яблокова.— М., 1996.— С. 8.

7. Див.: Сташис В.Деякі аспекти боротьби зорганізованою злочинністю// Вісник Академії правових наук України.— 2000.— №4 (19).— С. 133.

8. Див.: Конвенция Организации Объединенных Наций против транснациональной организованной преступности. Предварительный экземпляр: ООН, 2000.— С. 1.

9. Див.: Фойницкий И.Я.Уголовно-правовая доктрина о соучастии// Юридический вестник.— М., 1891.— Т. 7.— С. 17.

10. Див.: Таганцев Н.С.Русское уголовное право. Лекции. Часть общая.— М., 1994.— Т. 1.— С. 265.

11. Див.: Бажанов М.И.Уголовное право Украины. Общая часть.— Днепропетровск, 1992.—С.69; Матишевський П.С.Кримінальне право України. Загальна частина.— К., 1999.— С. 243.

12. Уголовный кодекс Украинской ССР. Науч.-практ. комментарий.— К., 1987.— С. 61; Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України.— К., 1994.— С. 53.

13. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5квітня 2001р.— К., 2001.— С. 56–58.

14. Див.: Тихий В.П.Стадії вчинення злочину.— Х., 1996.

15. Див. Леонтьев А.Н.Деятельность. Сознание. Личность.— М., 1975.— С. 82—123.

16. Див.: Маркарян Э.С.Системное исследование человеческой деятельности // Вопросы философии, 1972.— №9.— С. 82—83.

17. Див.: Козаков В.А.Психологія діяльності та навчальний менеджмент.— К., 2000.— Ч. 1.— С. 20.





Реферат на тему: Нормативне визначення організованої злочинної діяльності: теоретичне та практичне значення (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.