Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Недоліки нових господарських відносин як підгрунтя економічної злочинності в агропромисловому комплексі України (реферат)

Стан справ у пріоритетних напрямах економіки держави, зокрема в агропромисловому комплексі (далі – АПК) постійно перебуває у полі зору законодавчої та виконавчої влади, правоохоронних і контролюючих органів.

Проміжок часу 2001–2003 років у сільському господарстві був відмічений становленням нових господарських відносин, побудованих за принципами приватної власності на землю і майно, та створення економічних передумов для активізації господарської діяльності. Це призвело до значних структурних змін у галузі, посилення ролі домогосподарств у сільськогосподарському виробництві, відродження великих товарних виробництв на принципово нових засадах, створення нових видів господарюючих суб'єктів у сільському господарстві – акціонерних товариств, приватних підприємств і т. ін. [1].

Упродовж цього часу за умов прискореного реформування агропромислового комплексу, визначеного положеннями Указу Президента України від 3 грудня 1999 року "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” [2], із земель державної власності у приватну було передано 28,1 млн га сільськогосподарських угідь (74,1 %). На 1 січня 2004 року [3] розпайовано 27,1 млн га земель сільськогосподарського призначення. У результаті паювання земель 6,9 млн селян набули право на земельну частку (пай), з яких 6,7 млн (97,1 %) отримали сертифікати, що посвідчують це право.

Власникам земельних часток (паїв) забезпечується видача державних актів на право власності на землю. Видано понад 3,92 млн державних актів, або 57,9 % від загальної кількості громадян, які отримали земельні сертифікати.

За даними Державного комітету статистики [4], в Україні станом на 1 січня 2004 року діє близько 60 тис. сільськогосподарських підприємств, площа угідь яких складає 23,6 млн га. З реальної кількості підприємств 16,9 тис. становлять господарські товариства, приватні, державні та інші підприємства і кооперативи. В їх структурі – 7,8 тис. господарських товариств, 3,7 тис. приватних підприємств, 2,2 тис. сільськогосподарських виробничих кооперативів. Середній розмір господарства становить 1200 га сільськогосподарських угідь.

На початок 2004 року налічувалося понад 43 тис. фермерських господарств, у власності та користуванні яких знаходилося 3,1 млн га сільськогосподарських угідь, з них – 2,9 млн га ріллі. Середній розмір фермерських господарств становив 71 га.

Крім того, в Україні налічувалося 977 "залишкових” КСП із загальною сумою кредиторської заборгованості 530,7 млн грн.

Всього сільськогосподарською діяльністю було зайнято 3,9 млн осіб, з них 1,6 млн осіб (42,7 %) працюють у власному підсобному господарстві.

У галузі сільського господарства за 2003 р. було створено 12,2 % валової доданої вартості усіх галузей економіки.

Обсяг сільськогосподарського виробництва становив 64,5 млрд грн. Обсяг продукції сільського господарства за січень-вересень 2004 р. становив 58,9 млрд грн проти відповідного періоду 2003 р. (сільськогосподарське виробництво зросло на 24,8 %) [5].

У харчовій промисловості та в переробці сільськогосподарських продуктів суб'єкти підприємництва, більшість з яких є недержавними господарськими структурами, суттєво впливають на промислове виробництво продуктів споживання (таблиця).

Продуктивність праці в сільському господарстві за останні чотири роки зросла більш ніж на третину, фондовіддача – у 2,3 рази, енергоємкість скоротилася наполовину, на чверть підвищився ступінь переробки сільськогосподарської продукції. Сільськогосподарські підприємства практично відмовилися від бартерної форми розрахунків. Частка бартерних розрахунків в обсязі реалізації продукції сільськогосподарськими підприємствами за період 2000–2003 рр. не досягла 2 %, а за січень–вересень 2004 р. – 0,8 %.

Однак, у галузі залишається багато невирішених питань. Середня заробітна плата в сільському господарстві у 2003 р. становила 210 грн, що складало 45 % від середньої по економіці За січень–серпень 2004 року розмір заробітної плати працівників сільського господарства не перевищував 67 % від середнього показника по економіці і складав 373,74 грн, що є нижчим за прожитковий мінімум для працездатних осіб (386,73 грн).

Незадовільно вирішуються питання технічного переоснащення сільського господарства. Понад 80 відсотків парку сільськогосподарської техніки вже відпрацювало свій амортизаційний термін.

Вкрай складним залишається фінансовий стан галузі. На 1 січня 2004 року кредиторська заборгованість сільськогосподарських підприємств складала 11,8 млрд грн, що майже у 2 рази перевищує дебіторську і свідчить про недостатній обсяг обігових коштів товаровиробників.

В умовах становлення ринку аграрний сектор не може нормально функціонувати без серйозної та систематичної державної підтримки. Видатний сучасний економіст Дж. Гелбрейт підкреслює, що субсидування продовольчого господарства з метою запобігання різкій зміні цін на продовольчі товари –"зовсім нормальна справа. США, всі країни ЄС і Японія виділяють кошти продовольчому сектору”. У країнах ЄС під державне регулювання потрапляє до 90 % цін на сільськогосподарську продукцію [6].

Багато країн корегують свій ціновий механізм незалежно від дії ринкового середовища (внутрішнього та зовнішнього). За даними Організації економічної співпраці та розвитку (далі – ОЕСР) для багатьох економічно розвинених і більшості середньо розвинутих країн існує стандарт рівня субвенцій сільському господарству за моделлю ЕПС (еквівалент продуктових субвенцій у відсотках до вартості агропродукції), тобто величина субсидій визначається кліматичними умовами (середньорічною температурою), при цьому південні країни субсидують менше 10 дол. на гектар, а північні – 3500 дол. на гектар.

У результаті апроксімації ступеневої залежності середньорічних даних (температура повітря) країн ОЕСР було встановлено функцію, за якою знаходимо, що Україні на один гектар сільськогосподарських угідь необхідно виділяти дотації у розмірі 106,8 дол. США.

Але для стабілізації агропромислового комплексу України необхідна більш гнучка система, яка б дозволила державі регулювати ці процеси правовими методами.

Основне завдання, що стоїть перед державними інституціями – це створення стійкого економічного ("правила гри”) і господарського механізму на селі, який би б дозволяв товаровиробникам збільшувати виробництво сільськогосподарської продукції та високоякісних продовольчих товарів.

Президент України у Виступі на Всеукраїнській нараді з питань стратегії розвитку аграрного сектора підкреслив: "… вихід з цієї ситуації бачу, насамперед, у розвитку ринку. У нас нема іншого шляху, як рухатися до світової практики його організації та регулювання” [7].

За розрахунками науковців Інституту аграрної економіки УААН, втрати сільськогосподарських підприємств за 1991–1998 рр. досягли майже 95,5 млрд грн [8]. Враховуючи це, сільському господарству треба надавати дотації протягом 10 років від 10 до 12 млрд грн щороку [6].

Не менш важливим є створення умов, за яких сільгоспвиробник мав би можливість залучати пільгові кредитні ресурси для здійснення своєї господарської діяльності. Дієвість відтворювального процесу вимагає раціонального співвідношення між власними і залученими коштами. Обсяг кредитного портфеля всієї банківської системи України становить близько 20 млрд грн [9], а для аграрного сектора в результаті апроксимації на рік необхідно майже 14 млрд грн кредитів.

Досвід свідчить, що не всі сільгосппідприємства вчасно і в достатній кількості одержують пільгові кредити, а це негативно впливає на їх фінансове становище. Удосконалений механізм пільгового кредитування передбачає часткове покриття процентів за кредитами комерційних банків за рахунок бюджету. Завдяки запровадженому механізму у 2000 р., пільговими кредитами скористалися понад 4 тис. сільгосппідприємств, у 2001 р. – 11,4 тис., у 2002 р. – 8,2 тис. Ними було залучено на пільгових умовах, відповідно, 0,8 млрд, 2,6 млрд і 2,2 млрд грн кредитних ресурсів. Майже таку суму, як у 2002 р., було залучено й у 2003 р.

Однак, слід зауважити, що умови такого кредитування є надто жорсткими: по-перше, недосконалість та несвоєчасність фінансування пільговими кредитами; по-друге, – відмова в наданні кредитів збитковим сільгосппідприємствам навіть за наявності застави; по-третє, – строки погашення більшості наданих кредитів не перевищують року. Все це підриває довіру селян до політики реформування сільського господарства [10].

Світовий досвід розвинених країн та власна практика дореформного періоду показують необхідність відновлення страхування вражаю сільськогосподарських культур. Кожного року галузь рослинництва зазнає великих збитків від різних природних катаклізмів, нашестя шкідників і поширення хвороб. Їх відшкодування за обов'язкового державного страхування (в дореформному періоді) одержували до 90 % підприємств рослинництва. Починаючи з 1991 року, питома вага сільськогосподарського сегмента страхового ринку не досягає навіть 1 %.

Слід зауважити, що у 2002 році Кабінет Міністрів України прийняв постанову [11], якою визначено основні принципи взаємовідносин страхових компаній із сільськогосподарськими виробниками і зовсім не передбачено участі держави у таких взаємовідносинах. У зв'язку з цим у 2002–2004 роках страхування вражаю сільськогосподарських культур від погодних та інших умов не стало надійним і ефективним інструментом відшкодування заподіяних збитків. Страховик не може належно класифікувати ризик, а тому й не може надати адекватного страхового захисту. Необхідно, щоб державні інституції створили умови страхування, які б забезпечували ефективність страхової політики сільгоспвиробникам. За рахунок державного бюджету доцільно надавати страхові субсидії щодо страхування вражаю сільськогосподарських культур в розмірі не менше 50 % страхового платежу. Кабінету Міністрів за участю інших органів виконавчої влади, об'єднань сільгоспвиробників і ліги страхових організацій України треба розробити надійний механізм управління ризиками, що має забезпечити стабільність доходів сільгоспвиробників.

Досвід інших країн також свідчить: якщо страхова компанія не може відшкодувати збитки (особливо за великими програмами страхування посівів), то певні зобов'язання бере на себе держава [12].

Незадовільною є ситуація із залученням в аграрний сектор інвестиційних ресурсів, у тому числі іноземних. За роки незалежності в агропромисловий комплекс залучено прямих іноземних інвестицій на суму 1167,7 млн дол. США, що становить 17,5 % від їх загального обсягу в економіці країни. З них 84,6 % вкладено у підприємства харчової промисловості та переробних галузей і лише 15,4 % отримали сільгосппідприємства.

Розв'язання проблеми інвестиційної привабливості сільськогосподарської галузі перебуває у площині вдосконалення земельно-майнових відносин як передумови для запровадження іпотечного кредитування аграрного виробництва, зміцнення ринкової інфраструктури. У зв'язку з цим одним з ключових завдань аграрної політики є вирішення всього комплексу проблем, пов'язаних із забезпеченням захисту майнових прав селян, у тому числі права приватної власності на землю. Крім того, необхідно сформувати інституційні передумови для утвердження повноцінного ринку землі сільськогосподарського призначення, запровадження сучасних земельно-орендних та іпотечних відносин, стимулів раціонального використання та охорони земель, страхування фінансових ризиків. Водночас слід розширити застосування механізмів підтримки національного аграрного ринку, дозволені нормами СОТ, удосконалити стимулювання інноваційної діяльності, технічного і технологічного оновлення підприємств агропромислового комплексу.

Також для здешевлення готової продукції необхідно провести реструктуризацію окремих галузей харчової промисловості (передусім, цукрової та спиртової), що сприятиме виведенню з експлуатації надлишкових потужностей.

Слід зауважити, що під час перехідного періоду у ринкових відносинах виявились глибокі протиріччя, обумовлені діалектичною суттю зміни власності та конкуренції, які є водночас і джерелом прогресу, і джерелом загроз, небезпек та конфліктів. На жаль, у зв'язку з незавершеністю державної структурної перебудови і відсутністю реально працюючих ринкових інструментів в економіці позитивні наслідки не так явно себе проявляють, як негативні.

За сучасних умов переходу економіки України до ринку спостерігається стрімке зростання злочинності, зміна її структури. На тлі "первинних цінностей” ринкового суспільства (легалізація джерел доходів, свобода підприємництва, майнове розшарування на багатих і бідних, збагачення за будь-яку ціну) зросла кількість злочинів та протиправних проявів при приватизації землі, основних фондів та майна, перерозподілі прав власності переробних підприємств, ремонтно-технічних, транспортних та будівельних організацій АПК.

За час дії указів Президента України щодо реформування аграрного сектора економіки [2; 13; 14] (2000–2003 рр.) станом на 01.01.04 лише органами МВС та прокуратури викрито майже 28 тис. корисливих злочинів, з яких більше 17,5 тис. (63,4 %) – тяжкі та особливо тяжкі, 11,4 тис. посадових злочинів (41,3 %). До кримінальної відповідальності притягнуто 15,4 тис. осіб. Встановлена сума матеріальних збитків складає більше 300 млн грн.

У поточному році станом на 1 жовтня 2004 року викрито 6054 злочини, з яких 3880 – корисливі злочини (64 %), пов'язані із реформуванням аграрного сектора економіки, з них 77,1 % складають тяжкі. Серед них – 804 розкрадання, 1617 посадових злочинів, у тому числі 90 – хабарництв та 859 злочинів, пов'язаних з розподілом земельних і майнових паїв. До кримінальної відповідальності притягаються 2632 особи. Встановленими злочинами галузі заподіяно збитків на суму 125,7 млн грн.

Групова злочинність складає 25,1 % від загальної. Зростає кількість корисливих злочинів, які скоюють керівники сільгосппідприємств та підприємств переробної галузі. У 1991 році до кримінальної відповідальності було притягнуто лише 96 керівників підприємств, у 2000 – 700, у 2003 – 877, за 9 місяців 2004 р. – 550.

Аналіз оперативної інформації та матеріалів кримінальних справ свідчить про те, що, незважаючи на вжиті правоохоронними органами заходи, спрямовані на стабілізацію криміногенної обстановки в галузі, продовжують мати місце численні факти зловживань з боку посадових осіб та керівників новостворених сільгосппідприємств. Їх питома вага складає: керівники підприємств – 16,3 %; матеріально-відповідальні особи – 8,1 %; фінансово-бухгалтерські працівники – 7,3 %; керівники підрозділів підприємств – 3,9 %; державні службовці – 1,6 %.

На ці категорії працівників припадає основна частина (до 80 %) матеріальних збитків у результаті вчинення злочинів.

Практично у всіх регіонах країни виявлені та задокументовані численні порушення з боку посадових осіб та керівників місцевих владних органів під час приватизації.

Так, на Рівненщині порушено кримінальну справу відносно голови правління ВАТ "Рівненський міськмолокозавод”, який одноособово прийняв рішення про передачу 83 % основних засобів товариства вартістю понад 4 млн грн до новостворених ЗАТ "Рівненський молокозавод” та ЗАТ "Рівненський молокопереробний завод”.

У ході проведення оперативно-розшукових заходів щодо протидії діяльності організованих злочинних угруповань у сфері приватизації об'єктів АПК правоохоронними органами виявлено ряд фактів, що свідчать про збільшення кількості протиправних дій під час приватизації державного та колективного майна.

Приватизація державної та колективної власності, розвиток підприємництва призвели до розширення сфери кримінального капіталу [15].

Як свідчить аналіз, процес приватизації об'єктів АПК супроводжується низкою характерних негативних проявів, зокрема:

– заниженням вартості майна підприємств при проведенні його оцінки;

– стримуванням адміністрацією акціонування з метою створення умов щодо придбання об'єктів в особисту власність через підставних осіб або розкрадання їх майна;

– придбанням акцій через підставних осіб, включенням до акціонерів тих, які не є працівниками підприємств;

– змовою посадових осіб об'єкта приватизації з лідерами кримінальних структур шляхом передачі майна в оренду або у власність;

– передачею державного майна у приватну власність на підставі рішень не уповноважених на це осіб;

– невиконанням інвестиційних зобов'язань і т. ін.

Останнім часом у зв'язку з підвищенням попиту на землю зростає злочинність у сфері земельних відносин. На місцях широко практикується безоплатна передача земельних ділянок у приватну власність, або їх продаж за символічними цінами. Незабаром ці земельні ділянки комерційні структури та окремі громадяни купують або продають уже за ринковими цінами. Всіляко зволікається проведення інвентаризації грошової оцінки земель, розробка планів землеустрою.

Так, в Автономній Республіці Крим порушено кримінальну справу відносно посадових осіб ВАТ "Консоль” та ВАТ "Будкомплекс”, які здійснили незаконне будівництво об'єктів нерухомості на узбережжі моря, біля смт Нікіта Великої Ялти. Ринкова вартість земельної ділянки складає понад 1 млн грн.

Як результат, втрачається довіра людей до влади та реформи. Гальмується розробка і прийняття законів, які могли б зупинити це свавілля на місцях, насамперед, Закону "Про ринок землі”.

Відсутність системного контролю за використанням земельних ресурсів і повноти нарахування та внесення орендної плати призвела до втрати бюджету за 2000–2003 рр. на суму близько 53 млн грн та незаконної реалізації землі на загальну суму 75 млн грн. Без проведення земельних аукціонів було продано загалом 14,8 га землі, експертна оцінка яких становить 67,1 млн грн; тільки за 9 місяців поточного року в АПК викрито 513 злочинів, пов'язаних із земельними відносинами.

Характерними зловживаннями з боку посадових осіб сільськогосподарських підприємств і місцевих органів виконавчої влади є:

неправомірне внесення до списків членів сільгосппідприємств, що мають право на земельний пай, осіб, які до таких не належать (найчастіше – родичів);

– заниження розміру майнового паю, коли до балансу підприємства не вносяться безоплатно передані активи;

– зловживання при передачі землі в оренду, зокрема земель запасу і резервного фонду, без реєстрації у встановленому порядку;

– виплата заниженої орендної плати;

– незаконна передача в банківську заставу майна громадян-співвласників.

Проведений аналіз викритих правопорушень свідчить, що у процесі реформування власності набули поширення факти заволодіння майном та паперами акцій підприємств усіх форм власності шляхом штучного завищення кредиторської заборгованості з подальшим використанням процедури банкрутства та примусової реалізації майна.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи економічний стан та криміногенну ситуацію в агропромисловому комплексі України, доцільно:

1. Для стабілізації економічного стану сільськогосподарського виробництва створити стійкий економічний і господарський механізми на селі, які б дозволяли товаровиробникам збільшувати виробництво сільськогосподарської продукції та високоякісних продовольчих товарів, що потребує:

– надання дотацій протягом 10 років від 10 до 12 млрд грн щороку;

– залучення пільгових кредитів та пом'якшення умов такого кредитування;

– відновлення страхування сільськогосподарських культур;

– забезпечення захисту майнових прав селян, у тому числі права приватизації власності на землю;

– запровадження сучасних земельно-орендних та іпотечних відносин;

– підтримки національного аграрного ринку;

– стимулювання інноваційної діяльності;

– технічного та технологічного оновлення підприємств агропромислового комплексу;

– проведення реструктуризації окремих галузей харчової промисловості.

2. Для покращання криміногенної ситуації в агропромисловому комплексі правоохоронним органам необхідно:

– провести комплекс заходів щодо оперативного супроводження процесів приватизації суб'єктів господарчої діяльності та супроводження переходу прав приватної власності на землю та майно, а також на пакети акцій підприємств з державною часткою понад 25 % статутного фонду з метою недопущення передумов заволодіння цими пакетами злочинними угрупованнями та корумпованими чиновниками, зменшення державної частки шляхом проведення додаткових емісій або доведення підприємств до фіктивного банкрутства;

– оперативно відстежувати експортно-імпортні операції сільгосппродукції та продуктів її переробки з використанням протиправних схем, або в яких задіяні комісіонери, що мають значні суми заборгованості по обов'язкових платежах до державного бюджету, що, у свою чергу, призводить до недоотримання бюджетом значних сум грошових коштів;

– вжити заходів щодо недопущення зрощування організованого криміналітету з державними службовцями та поширення їх впливу на процеси розподілу та використання коштів, які виділяються державним бюджетом в якості дотацій, фінансування цільових програм на реконструкцію, реструктуризацію підприємствам агропромислового комплексу.


Список використаних джерел

1. Кучма Л.Д. Стратегія політичної реформи: Виступ Президента України у Верховній Раді України у зв'язку з історичним посланням Президента України до Верховної Ради України // Уряд. кур'єр. – 2003. – 16 квіт.

2. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки: Указ Президента України від 3 грудня 1999 р. // Офіц. вісник України. – 1999. – № 49. – Ст. 2400.

3. Реформування відносин власності на землю та майно в Україні станом на 01.01.04. // Агросвіт. – 2004. – Квіт. – № 7. – С. 31.

4. Державний комітет статистики України: Стат. бюл. за січень–березень 2004 р. – К. – 244 с.

5. Державний комітет статистики України: Про соціально-економічне становище України за січень–вересень 2004 року. – К. – 101 с.

6. Фурса А. Державне регулювання цукробурякового підкомплексу в умовах ринкових відносин // Економіка України. – 2004. – № 10. – С. 58 – 66.

7. Кучма Л.Д. Чи варто пробиватися на світовий ринок через стіну: Виступ Президента України на Всеукраїнській нараді з питань стратегії розвитку аграрного сектора 7 лютого 2003 р. // Сільський час. – 2003. – 12 лют.

8. Про стратегію трансформації АПК і забезпечення продовольчої безпеки України: Наук. Доповідь // За ред. акад. НАНУ і УААН І.І. Лукіна, академіка УААН П.Т. Саблука // Економіка АПК. – 2000 – № 8. – С. 35.

9. Дем'яненко М.Я., Алексійчук В.М., Борщ А.Г. Фінанси в період реформування агропромислового виробництва / За ред. М.Я. Дем'яненка. – К.: ІАЕ УААН, 2000. – С. 139.

10. Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001–2004 років: Закон України // Уряд. кур'єр. – 2001. – 20 лют.

11. Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур в цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. // Офіц. вісник України. – 2002. – № 29. – Ст. 1379.

12. Курносов А., Камалян А. Учет фактора риска при планировании и выработке сельскохозяйственной политики // Междунар. с. — х. журн. – 2000. – № 2. – С. 12 – 13.

13. Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процеси реформування аграрного сектора економіки: Указ Президента України від 29 січня 2001 року № 62 // Офіц. вісник України. – 2001. – № 5. – Ст. 176.

14. Про додаткові заходи соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв): Указ Президента України від 2 лютого 2002 року № 92/2002. // Офіц. вісник України. – 2002. – № 6. – Ст. 239.

15. Борута П.М., Марценко Є.В. "Тіньова” економіка та її вплив на криміногенну ситуацію в Україні: оцінка, тенденції, проблеми // Наук. — практ. журн. "Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика)”. – 2002. – № 6. – С. 91–99.





Реферат на тему: Недоліки нових господарських відносин як підгрунтя економічної злочинності в агропромисловому комплексі України (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.