Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Наркокорупція як невід’ємна складова системи наркобізнесу в Україні (реферат)

Проблема розгляду наркокорупції є дещо новою для кола проблемних питань, пов'язаних з протидією наркобізнесу саме в Україні. Але реально розгляд даного прояву наркобізнесу, точніше, сегменту забезпечення його життєздатності та безумовної складової, на наш погляд, відверто відстає від реальної наркоситуації в країні та є дещо запізнілим, але в жодному разі зазначене не позбавляє його актуальності, тому що організована злочинна наркодіяльність базується та розвивається у колі заборонених кримінальним законом діянь, використовуючи та викуповуючи частину права на реалізацію цієї заборони на свою користь у суб'єктів здійснення протидії. Але, як вірно зазначає М.І. Мельник, розв'язання проблем ефективної протидії корупції пов'язане з правильним і глибоким розумінням її як соціального явища [1, с. 10].

Як справедливо вважає Л.М. Тимофєєв, закон виконують люди, індивіди, й до тих пір, доки правами розпоряджатимуться люди, які оцінюють їх нижче за тих, хто залишився без цих прав, вірогідність корупції залишатиметься досить високою. На думку цього самого російського дослідника, кожен з виконавців закону завжди має деяку можливість розпоряджатися цим законом у своїх приватних інтересах, в чому саме і полягає економіко-правовий зміст корупції [2, с. 59 – 60], наприклад, чиновник свідомо приймає рішення, вигідні для конкретних учасників організованого наркобізнесу – лобіювання антинаркотичного законодавства; митник сприяє перевезенню партії наркотиків; працівник правоохоронного органу відпускає за хабар, а суддя припиняє судовий розгляд кримінальної справи стосовно наркоторговця.

Дехто з вітчизняних фахівців навіть обходить розгляд даного аспекту – посилаючись на те, що в Україні на сьогодні відсутня наркомафія як чітка налагоджена й стала система корупційних зв'язків між наркоугрупованнями та представниками органів державної влади і управління [3, с. 238]. З огляду на зазначене, дана спроба антикорупційного виміру протидії може представитися за передчасне, або гірше того, за приховане намагання відвести діяльність з протидії поширенню наркобізнесу та наркоманіям зовсім в інший бік – боротьби з корупційною складовою наркобізнесу. Але це є абсолютною помилкою, як буде показано пізніше, тому що наркобізнесу потребується опора на інститут легальної влади [2, с. 60], на охоронювані державою суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а ще ліпше – правоохоронців, які зобов'язані здійснювати контроль за реалізацією заборони на виробництво, розподіл і торгівлю наркотиками. Корупція розглядається лише на прикладах, хоча існують й інші твердження спеціалістів, Європарламенту – до його складу введено декілька кандидатів, політична платформа яких базується на ідеї легалізації наркотиків – так звана політична корупція; США – запроваджена колумбійськими наркокартелями корупція вразила Багами та Сполучені Штати Америки, які ще 30 років тому були захищені від цієї проблеми; Латинської Америки – "касетний” скандал про зв'язок Калійського картеля з рядом політичних діячів, вклади наркобізнесу на проведення президентських виборів 1994 р., що склали від 3 до 6 млн. дол. США [4], Росії – фахівці вважають, що значна кількість міліцейських чинів та інших посадових осіб перебуває на утриманні у наркомафії [5], Іспанії – виявлення низки корупційних діянь при спробі ввозу 11 т кокаїну в 1999 р. [3, c. 39]; Пакистану – коли через пособництво державного апарату наркобізнес отримав суверенітет над регіонами країни [3, с. 49], обумовлюючи лише сумнозвісний приклад нарколобі, коли на початку 2002 р. під час проведення передвиборчої кампанії кандидат в депутати М. Гуцул закликав легалізувати марихуану, з огляду на ефективність такого заходу у запобіганні важким формам наркоманії та обкладання його податком [3]. Вважаємо, що прецедент з нарколобі, ймовірно, свідчить про намагання вирішити питання за новим сценарієм і на новому рівні вже не з подачі наркобізнесменів, а на власну користь, що означатиме фактичне одержавлення каннабісного наркобізнесу та монополізацію його в руках конкретних осіб. Можемо отримати ситуацію під назвою "перетягування наркошматка під дах представників державної влади”, зацікавлених у легалізації наркобізнесу, що є дуже серйозною проблемою.

Більше того, серед наукових кримінологічних розробок, хоча і дуже фрагментарно, вже лунали висловлювання знаних вчених, як вітчизняних, так і російських, стосовно щільного зв'язку наркобізнесу, корупції і тероризму, воєнних конфліктів [6, с. 52, 57 – 60], що фінансуються влиттям наркогрошей, а іноді спеціально штучно провокуються з подвійною метою – відвести увагу від осередків посіву та вирощування наркотикомістких рослин, від розташування підпільних нарколабораторій, і як відповідь на масовані спроби урядів за допомогою воєнних покінчити з налагодженим злочинним промислом.

Особливо хочеться наголосити, що відсутнє – адекватне наркоситуації в Україні – саме ставлення до реальних загроз, що несе в собі організований наркобізнес та пов'язане з ним стрімке поширення наркоманій. Зазначене стосується організації і ведення протидії, причому псує справу, на наш погляд, по-перше, брак налагодженої і визначеної взаємодії МВС, СБ України, Державної митної служби, Адміністрації прикордонної служби, Державної податкової служби; міністерств: закордонних справ; праці та соціальної політики; освіти та науки; охорони здоров'я (особливо це стосується Комітету з контролю за наркотиками при МОЗ України); у справах сім'ї, дітей та молоді; фінансів, а також – і це вважаємо особливо важливим – Всеукраїнської громадської організації "Антикорупційний форум”, Всеукраїнського батьківського комітету боротьби з наркотиками, Громадської організації допомоги наркозалежним "Фенікс”, 10-ти центрів відновлення особистості, де живуть і лікуються наркозалежні на зразок реабілітаційного центру "Свобода”.

По-друге, – як бачимо, протиборців наркобізнесу та наркоманіям в державі налічується чимало. В чому ж тоді справа? Як показало наше дослідження ефективності протидії з їх боку [7, с. 188 –195], проблеми полягають в неузгодженості дій, у відомчій заангажованості боротьби, коли кожне міністерство або департамент "веде” лише свій напрям, решта знаходиться поза їх увагою – діє принцип: "Моя хата з краю, я нічого не знаю”. Контроль обмежується знову-таки відомчими інтересами, бракує єдиного державного органу, що мав би здійснювати цілеспрямований контроль за ефективністю діяльності всіх без винятку учасників протидії. Відсутня також єдина статистична звітність названих органів, що ускладнює проведення моніторингу поширення наркобізнесу та наркоманій. У самих протиборців немає чіткого уявлення, які саме дії утворюють кваліфікуючі ознаки вчинення злочинної діяльності у сфері організованого наркобізнесу. Тут мають висловитися вчені-кримінологи та законодавці. Вважаємо, що за відсутності єдиного наукового й правозастосовчого погляду на коло проблем, пов'язаних з наркобізнесом, а тим більше, – з різними видами наркоманій, породжуваних часто ним – гашишних, опіатних, синтетичних і полінаркоманій, тому що останні розглядаються на стику медико-психологічного, психіатричного, кримінолого-соціологічного та кримінально-законодавчого забезпечення протидії, сама боротьба зводитиметься до "пострілів по горобцях”, якими виступають наркозалежні, а не роздрібні, або оптові наркоторговці.

Взяті окремо, названі кримінальні "кити” – наркобізнес, корупція і тероризм – представляють собою безумовно величезний пласт для кола діяльності практичних підрозділів правоохоронних та інших органів державної влади будь-якої країни, що зобов'язана піклуватися про беззаперечне забезпечення власної національної безпеки. З наукової точки зору, дослідження причин малоефективності протидії означеним явищам також не позбавлене високої актуальності, тим більше, що науковці прямо пов'язують діяльність у сфері наркобізнесу з корупційними проявами [2, с. 59 – 63, 87 – 88]. Виходить, що забезпечення корумпованості посадових осіб через підкупи є першочерговим завданням наркобізнесменів і всієї системи організованого наркобізнесу, тому що як раз зазначене й виступає одним з найбільш ефективних способів забезпечити зниження імовірних втрат (збитків) на ринку наркотиків. Наркокорупція сприяє, на наш погляд, утвердженню легальних наркобізнесових позицій в країні, формуванню у психології неосвіченої частини населення позитивного ставлення до своєї діяльності – будування наркологічних диспансерів, клінік для хворих на наркоманію за гроші від наркобізнесу і т. ін.

На наш погляд, можна вести ґрунтовну розмову про цей однозначний зв'язок лише у напрямі одного зі шляхів забезпечення триваючої наркодіяльності, підтримання життєзабезпечення наркобізнесу як функціонуючої сітьової системи через підкуп правоохоронців, а іноді й через свідоме входження останніх до складу організованих злочинних угруповань, що спеціалізуються на різних проявах наркобізнесу, пособництво державних службовців наркоділкам, лобіювання, завдяки корумпованим вищим посадовцям, прийняття адекватного наркоситуації в Україні законодавства, вироблення ефективної державної стратегії у напрямі проведення антинаркотичної політики, яка абсолютна не вигідна наркобізнесменам.

Сумним прикладом зазначеного може слугувати факт "кришування” Кримського наркоугруповання діючим працівником ГУ Служби безпеки України в автономії, коли було затримано 31 січня 2004 року групу осіб безпосередньо під час купівлі-продажу наркотиків, які виготовляли та розповсюджували їх, серед яких був діючий на момент затримання працівник Головного управління Служби безпеки України в автономії.

В учасників передбачуваної організованої злочинної групи було вилучено 250 мілілітрів ацетильованого опію та велика сума готівки. Відносно всіх учасників наркооперації порушено кримінальну справу за ознакою злочинів, передбачених Кримінальним кодексом за ст. 28 – Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією, а також за ч. 3 ст. 307 – Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин, або їх аналогів.

Непоодинокими залишаються факти розповсюдження наркотичних лікарських препаратів серед медичного персоналу. Так, у березні 2001 р. у м. Запоріжжі порушена кримінальна справа за збут наркотичних медикаментів стосовно групи лікарів психоневрологічного диспансеру та психолога обласного діагностичного центру СНІДу. Вони видали понад 100 фальшивих рецептів на підставних осіб з метою придбання з подальшим збутом наркотикомістких препаратів наркоманам. Йдеться, на наш погляд, про своєрідну корупцію дрібних масштабів (Petty corruption) з елементами комісійної сплати [8, с. 52], яка проявляється у ході контактів наркоділерів з правоохоронцем і лікарями. Суми є незначними, порівняно з корупцією у вищих ешелонах влади, або політичною корупцією, коли вона обчислюється вже не стільки грошовим еквівалентом, а скільки рівнем здійснення діяльності, бо відбувається на верхівці держави, де формується офіційна антинаркотична політика країни.

Але саме тут постає дуже принципове питання щодо правильного й адекватного визначення кола кримінально караних проявів наркокорупції, а також завдання визначення кола суб'єктів корупційних діянь у сфері наркобізнесу. По-перше, згідно із Законом України "Про боротьбу з корупцією” із змінами і доповненнями від 15 травня 2003 року № 743-ІV за корупційні діяння (ст. 2) несуть відповідальність особи, уповноважені на виконання функцій держави, а саме: державні службовці та народні депутати України, депутати Верховної ради Автономної Республіки Крим, депутати сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, посадові особи місцевого самоврядування. Але в Законі України прямо не указується серед зазначеного кола осіб на працівників правоохоронних органів. Тому Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією” додатково введено до переліку даних суб'єктів пунктом 5 суддів, прокурорів, слідчих, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, співробітників Служби безпеки, посадових осіб податкової адміністрації та податкової міліції, митної служби та інших правоохоронних органів, перелічених у ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23 грудня 1993 року. Одначе, працівники правоохоронних органів не мають закріпленого статусу державних службовців. Тому вважаємо за необхідне, з огляду на випадки сприяння правоохоронцями діяльності у сфері наркобізнесу, тлумачити таку діяльність більш широко згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України, якщо тільки дана протиправна діяльність не містить ознак злочину, що ще треба довести.

Справа ускладнюється й тією обставиною, що злочинна діяльність у сфері організованого наркобізнесу розпорошена за відповідними статтями Кримінального кодексу України, що потребує, на наш погляд, окремого наукового обґрунтування та кодифікації. А от втягування учасниками організованого наркобізнесу державних службовців і працівників правоохоронних органів до своїх лав вже наявне сьогодні. Нині маємо замкнене коло: з одного боку, злочинна наркодіяльність кваліфікується як вчинення відповідних видів злочинів, за які передбачено кримінальну відповідальність, з іншого, – доведене корупційне діяння державного службовця або правоохоронця згідно із Законом України "Про боротьбу з корупцією” тягне за собою адміністративну відповідальність та заборону займати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років з дня їх звільнення.

Безумовно, що для України може бути актуальним переведення антинаркотичної політики з-під урядового нагляду до відання Адміністрації Президента України та Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України. Аналогічні думки з цього напряму висловлює й Комітет Державної Думи Російської Федерації з національної безпеки [9]. Справа в тім, що наркотичні проблеми не обминули жодної країни не лише у пострадянському просторі, вони є загальними не тільки для всіх незалежних держав, а й для світового простору, з огляду на глобалізацію наркобізнесу та пов'язану з ним злочинну діяльність наркоділків, тому, лише консолідуючись у протидії наркобізнесу, можливо досягти якихось позитивних результатів, керуючись тим, що сам він тримається на системі суворого об'єднання та беззаперечної підлеглості, де верховним босом виступають не люди, а самі прибутки від незаконних наркооперацій.

Наркопроблеми, що охопили Україну, є вкрай складними та небезпечними – відбувається поступове знищення генофонду нації, завдаються серйозні збитки економіці країни через "відмивання” наркогрошей, не кажучи вже про втрати молоді від СНІД, вірусних гепатитів, що є наслідками наркоманій. Щороку зростає рівень злочинності, пов'язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів. Так, протягом 1998 – 2003 років, за даними ДБНОН МВС України, кількість злочинів, пов'язаних зі збутом наркотиків зросла з 6, 632 до 17, 5 тис. випадків – майже утричі, невпинно зростав протягом цих років і рівень злочинів, вчинених наркоманами та особами, що перебували у стані наркотичного збудження – загалом було вчинено злочинних діянь: у 1998 р. – 14,150 тис., у 1999 р. – 14, 506 тис., а вже у 2002 р. – 18, 295 тис., серед яких переважають злочини корисливо-насильницької спрямованості – крадіжок державного та особистого майна, грабежів і розбоїв. І це не є випадковим, тому що для постійного придбання чергової дози наркотичного засобу або психотропної речовини щодня необхідні гроші. Тим більше, що з перебуваючих на обліку за соціальним станом переш місце посідає категорія осіб, які не працюють і не навчаються. Їх питома вага у загальній картині складає 78, 1 % [10]. А ціна 1 гр. метадону на незаконному наркоринку складає до 130 дол. США, амфетамін і героїн продають від 20 до 30 дол. за 1 гр. Ціна на одну таблетку "екстезі” коливається від 10 до 20 дол. США.

Цікаво, що сама міліція обнародувала "рейтинг” найбільш розповсюджених наркотиків у м. Києві. Найбільш популярним наркотиком в елітному середовищі є метадон. Після нього слідують амфетамін і героїн. А от кількість наркоманів у м. Києві стрімко зростає. Так, наприкінці 2003 року ця цифра, за офіційними даними, склала 6325 осіб, що удвічі більше показників п'ятирічної давнини. За згаданий рік у м. Києві ліквідовано близько 70-ти наркопритонів и 6-ти підпільних нарколабораторій. Працівники міліції самі купують наркотики під прикриттям, після чого весь процес документується, а в деяких випадках порушуються кримінальні справи [11].

Цікаво, що наші зарубіжні колеги звертають увагу на такі складові наркобізнесу:

1. Обсяг судових конфіскацій злочинного майна – грошей, нерухомості, скарбів;

2. Виявлення фактів корупції та "відмивання” грошей у банках;

3. Вилучення у кримінальних синдикатів наркотиків, хімічних складових для виготовлення останніх, різноманітної техніки (засобів пересування, електронного устаткування) [9].

В Україні, як і Росії, традиційно на перше місце висуваються кількісні показники наркозлочинності [9], а от якісні – такі як конфіскації, корупція – залишаються поза увагою. Мабуть, що у такий спосіб легше звітувати про успішно виконану роботу. Між іншим, схеми звітів ДБНОН МВС України щороку залишаються постійними у той час, як структура і принципи здійснення злочинної наркодіяльності весь час зазнають змін. Вважаємо, що трансформуючий та відновлюваний характер наркобізнесу має відбиватися на будові не лише обліково-звітної діяльності наших шановних правоохоронців, а й на виробленні нових підходів до системи протидії організованому наркобізнесу, що має бути спрямовано не наркоспоживачів всіх мастей і ґатунку, а першочергово – на організаторів і лідерів організованих злочинних угруповань і злочинних організацій регіональної, міжрегіональної, міжнародної та особливо транснаціональної спрямованості, що діють на території України [12]. З огляду на зазначене, у статистичній звітності мали були б окремо відображеними показники щодо участі працівників правоохоронних органів України у здійсненні протиправних операцій у сфері наркобізнесу. Безумовним недоліком, як вже зазначалося, виступає також і відсутність єдиної системи статистичної звітності для всіх правоохоронних органів, що зобов'язані вести боротьбу з проявами наркобізнесу.


 

Список використаних джерел

1. Мельник М.І. Корупція – корозія влади (соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії): Монографія. – К.: Юрид. думка, 2004. – 400 с.

2. Тимофеев Л. М. Наркобизнес. Начальная теория экономической отрасли. – М.: Российск. гос. гуманит. ун-т, 1998. – 112 с.

3. Гриненко І. М. Наркобізнес та національна безпека. – К.: Сфера, 2004. – 282 с. – Рос. мовою.

4. Пинто-Душинский М. Организованная преступность, коррупция и финансирование политической деятельности: уроки для России на основе анализа международного опыта // www. ifes. ru.

5. Тимофеев Л. Наркобизнес и коррупция – двойная криминальная угроза: стратегия преодоления // http: narcom. ru.

6. Баулин Ю. В. Национальные уголовно-правовые средства противодействия организованному наркобизнесу: Монография. – Х.: Изд. авт., 2002. – 268 с.

7. Смирнова І. В. Протидія наркобізнесу та наркоманії в Україні (кримінологічний аспект) // Наук. вісник Національної акад. внутрішніх справ України. – К., 2004. – № 3.

8. Борьба с коррупцией: выбор рецептуры // Государственное управление в переходных экономиках. – К.: Междунар. центр перспективных исследований, весна 2004.

9. Наркобизнес – терроризм – коррупция // www. odintsovo. org.

10. Состояние борьбы с незаконным оборотом наркотиков по данным МВД Украины (1998 – 2002): МВД Украины; Департамент борьбы с незаконным оборотом наркотиков. – К., 2003. – 11 с.

11. Корреспондент. net. – 2004. – 3 марта. – 09:00.

12. Смирнова І.В. Кримінологічна характеристика наркобізнесу в сучасній Україні: Дослідження виконане за підтримки Центру з вивчення транснаціональної злочинності та корупції Американського ун-ту (Вашингтон, США) в межах проекту "Малі гранти” Одеського інформ. — аналіт. центру з проблем боротьби з орг. злочинністю: Міжвідомч. наук. — дослід. центр з проблем боротьби з орг. злочинністю. – К., 2004. – 42с.





Реферат на тему: Наркокорупція як невід’ємна складова системи наркобізнесу в Україні (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.