Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Міжнародний захист прав дитини в умовах формування інформаційного суспільства (реферат)

Забезпечення прав дитини єглобальною проблемою сучасності, урозв'язанні якого має бути зацікавленим все людство. Іце пояснюється, перш за все, визначальною роллю молодого покоління угарантуванні життєздатності суспільства та прогнозуванні його розвитку. Дитяча проституція, дитяча порнографія, продаж дітей іторгівля ними— це злочини, що пов'язані збезпосереднім насильством над дитячою особистістю, їх фізичною та психологічною незрілістю. Виходячи знебезпечного характеру для суспільства будь-якої форми такої злочинної діяльності, вона має кваліфікуватися за тяжкі злочини іборотьба уцьому напрямі має вестися наполегливо ібезкомпромісно. Сьогодні єочевидним, що розв'язання цих проблем тільки завдяки національним засобам неможливе, атому необхідно об'єднати зусилля світового співтовариства вцілому, що ізумовило виникнення інституту міжнародно-правового захисту прав дитини.

Міжнародний захист прав дитини єсистемою взаємоузгоджених дій держави та неурядових міжнародних організацій, спрямованих на повноцінне та гармонійне формування дитячої особистості, надання міжнародної допомоги дітям, особливо зтих країн, що розвиваються [1].

Відповідно до Конвенції про права дитини [2], що була ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25від 20листопада 1989р., яка набула чинності 2вересня 1990р. після здачі на збереження 20ратифікаційних грамот [3] іотримала найбільше число ратифікацій за всю історію людства (впродовж неповних десяти років її ратифікувала 191держава), діти мають право на повагу та індивідуальність (ст.2,7,8,23,26та 40), атакож широкі права на економічний, соціальний та культурний розвиток (ст. 6, 24). Держави-учасниці Конвенції також взяли на себе зобов'язання щодо захисту цих прав шляхом створення або покращення умов захисту дітей (ст. 3,9,11,16,19–22,24,25,30 і32–38) та особливого піклування про них (ст. 18,23,24,26,31 і39). Ці стандарти прав дитини, встановлені вКонвенції, прямо чи опосередковано стосуються захисту дитини від сексуальної експлуатації. Так, стаття 34наголошує на тому, що держави-учасниці беруть на себе зобов'язання захищати дитину від будь-яких форм сексуальної експлуатації, вживати всіх необхідних заходів для попередження схиляння дітей до будь-якої незаконної сексуальної діяльності, використання їх зметою експлуатації упроституції або віншій нелегальній сексуальній практиці, включаючи використання дітей упорнографії та порнографічних матеріалах. Вній забороняється також будь-яке незаконне втручання вреалізацію права дитини на особисте життя або незаконне посягання на її честь ірепутацію, атакож надається право на законний захист від такого втручання або посягання (ст.16). УКонвенції визнається, що важливу роль упопередженні таких порушень прав дітей мають відігравати система освіти та засоби масової інформації. Відповідно до статті 17держави-учасниці визнають важливу роль засобів масової інформації ізабезпечують доступ дитини до інформації та матеріалів зрізних національних та міжнародних джерел, спрямованих на сприяння соціальному, духовному іморальному добробуту, атакож здоровому фізичному іпсихічному розвиткові дитини. Астаття 13спеціально передбачає право дитини вільно висловлювати свою думку, що включає свободу пошуку, отримання іпередачі інформації та ідей усякого роду вусній, письмовій чи друкованій формі, уформі творів мистецтва або за допомогою інших засобів на вибір дитини. Відповідно до статей 28 і29діти мають право на освіту, інформацію та професійну підготовку, ісаме це їх право становить основу для розвитку дитини, її талантів, розумових та фізичних здібностей уповному обсязі.

Водночас система Internet та інтерактивний доступ до неї через персональні комп'ютери відкрили принципово новий та небезпечний аспект зловживання правами дитини. Десятий Конгрес ООН зпопередження злочинності та поводження зправопорушниками (квітень 2000р., Відень) наголосив, що поширення дитячої порнографії єоднією зформ комп'ютерної злочинності, для боротьби зякою необхідні нові форми міжнародного співробітництва уздійсненні розслідування, судового переслідування та покарання осіб, які вчиняють злочини такого роду [4]. Широке впровадження нових технологічних досягнень уповсякденне життя людей свідчить про те, що існуючі взаконодавстві багатьох країн визначення порнографії, викликають спори, ічасто вони пов'язуються здотриманням такого конституційного права особи, як право на свободу переконань та їх вираження, основних прав дитини та моральних цінностей. Раніше доступ до порнографічних матеріалів увигляді ілюстрованих журналів та відеофільмів набагато легше піддавався контролю, ніж зараз, коли всистемі Інтернет існує велика кількість джерел. Тому полягає головне завдання сьогодні вузгодженні конституційних прав громадян зосновними правами дитини. Необхідно, щоб боротьба зпорнографією не зачіпала свободи слова та художньої творчості. Наприклад, всудах США аргументи, що стосуються свободи слова, єбільш переконливими, ніж аргументи, що випливають зправових підходів, згідно зякими порнографія розглядається як насильство по відношенню жінок [5]. Увсьому світі проблема боротися зпорнографією єдомінуючою впрограмах жіночого руху. Більшість феміністок вважають, що вона покладена воснову патріархату; крім того, висловлена теорія, згідно зякою порнографія слугує основою для влади чоловіків та залежного становища жінок. Порнографія еротизує панування чоловіків [6] та розділяє повноваження. Іншими словами, вона сексуалізує владу, сприяє статевому насильству, апідвладність жінки представляється як природне явище. Порнографія узаконює верховенство чоловіків усексуальній сфері, змішуючи еротизацію панування та підвладності зсоціальним характером взаємин чоловіків та жінок. Отже, порнографія єсвоєрідною формою насильства стосовно жінок, створюючи романтичний ореол навколо розтління жінок та дітей, закріплюючи їх підвладність чоловікові. Людство йшло шляхом законодавчої заборони порнографії, справедливо вважаючи, що вона розбещує людину, принижує її гідність.

Матеріал чи предмет вважається порнографічним, якщо він спрямований на збудження похоті та уцинічній формі зображує статеву поведінку людини іне представляє суттєвої літературної, художньої чи наукової цінності. Для міжнародного співтовариства проблема полягає також утому, що держави мають знайти спільну мову іюридично визначити поняття порнографії зурахуванням тих уявлень, що єнепристойним або пристойним вкультурах різних народів.

Саме моральна вимога суспільства стосовно заборони порнографії спричинила необхідність розробки ряду міжнародних угод, першою зяких стала Міжнародна угода про боротьбу зпоширенням порнографічних видань, прийнята 15державами ще у1910р. уПарижі. Її учасницею стала іРосія. Вперше держави взяли на себе зобов'язання обмінюватися інформацією стосовно розшуку осіб, що виготовляють та розповсюджують порнографічні матеріали, атакож ознайомлювати одна одну із законодавством та судовими процесами уцій сфері. Дана Угода, однак, не містила переліку злочинів, пов'язаних зі злочинною діяльністю осіб угалузі порнографії.

У 1923році уЖеневі було укладено Міжнародну конвенцію про знищення обігу порнографічних видань та торгівлі ними. Радянський Союз приєднався до Конвенції у1935р. Уцьому міжнародно-правовому акті вперше було встановлено певний перелік такого роду злочинних діянь: 1) виготовлення, зберігання порнографічних видань зметою їх продажу, поширення чи публічного показу; 2) ввезення, перевезення, вивезення звищевказанною метою таких видань чи випуску їх вобіг; 3)торгівля, поширення, публічний показ, прокат порнографічних видань; 4)анонсування чи оголошення способів отримання порнографічних видань [7]. Але згідно зКонвенцією зберігання порнографічних творів не становить складу злочину.

Конвенція ратифікована 63державами, причому це мало місце ще вперші роки її прийняття. Оскільки згідно зКонвенцією покарання за порнографію встановлювалося національним кримінальним законодавством, то більшість держав, не визнаючи такі діяння за злочин, застосовували лише адміністративні заходи зконфіскацією порнографічних творів.

Сьогодні порнографія все більше проникає усвіт мистецтва, що ускладнює проведення межі між художніми уявленнями ізлочинними діями, що випливають зположень зазначеної Конвенції; іце також фактично призводить до ігнорування її положень. Поняття "порнографія” витісняється некримінальним поняттям "еротика”, анепристойні твори зточки зору моральності іменуються еротичними, тобто дозволеними. Зокрема, вДанії, яка вважається законодавцем "порнографічної моди”, Кримінальний кодекс країни, хоча йпередбачає покарання за діяння, названі уКонвенції 1923р., але на практиці вони вже давно не застосовуються. Аналогічна ситуація склалася івАвстрії, де йсьогодні існує Закон про боротьбу знепристойними публікаціями та про захист молоді від небезпечного морального зіпсування.

За даними світової преси за 1992р., індустрія порнографії щорічно приносить її ділкам прибутки понад 22млрд дол. США, від яких, звичайно, вони ніколи добровільно не відмовляться [8]. Визнаючи, що порнографія єзлочином міжнародного характеру та враховуючи її суспільну небезпеку, виникла необхідність переглянути Конвенцію 1923р. чи прийняти нову універсальну конвенцію про боротьбу зпорнографічними злочинами, удосконаливши національне законодавство про відповідальність за їх вчинення, виходячи зреалій сьогодення.

Подальший розвиток комп'ютерної технології, особливо Internet, відкрили принципово нові можливості передачі рухомого зображення ізвуку, що стало серйозною небезпекою для дітей уразі злочинного використання цієї технології. Особи, що поширюють порнографічну інформацію через засоби масової інформації, атакож Internet, виходячи за права на вільне висловлення думок та свободу пошуку, одержання іпоширення інформації відповідно до ст. 19Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, також зобов'язані на підставі ст.17того ж Пакту поважати право дітей на особисте життя іне втручатися внього. Отже, згадана стаття 19Пакту передбачає, що користування правом на вільне висловлювання своєї думки накладає особливі обов'язки івідповідальність на тих, хто розповсюджує інформацію, що може бути пов'язане зпевними обмеженнями, передбаченими законом інеобхідними для поважання прав ірепутації інших осіб.

Великі труднощі усфері захисту прав дитини викликає йнеобхідність визначення поняття дитячої порнографії. За своїм змістом стаття 34Конвенції про права дитини повинна тлумачитися як така, що забороняє іпсевдодитячу порнографію, втому числі "морфінг” дитячих та дорослих тіл зметою створення порнографічного зображення дитини. Саме такі зміни зазнало законодавство Великобританії, Північної Ірландії та Канади, і, як свідчить практика, це сприяло боротьбі здитячою порнографією.

Засоби масової інформації єнайбільш ефективним засобом масової комунікації на національному та міжнародному рівнях. Вони характеризуються багатьма особливостями іможуть забезпечити залучення широких ірізноманітних аудиторій щодо заохочення та захисту основних прав дитини, атакож сприяти здійсненню стандартів, закріплених вКонвенції про права дитини. Уході дискусії проблеми "Діти та засоби масової інформації”, проведеної 7жовтня 1996р. Комітетом зправ людини ООН, було визначено три основні сфери, що мають враховуватися уцьому контексті: 1)участь дітей вдіяльності засобів масової інформації; 2) захист дітей від негативного впливу засобів масової інформації; 3) повага особистості дитини ЗМІ.

Internet єдецентралізованою глобальною мережею комунікації, що забезпечує безпосередній зв'язок між людьми, установами, корпораціями та урядами увсьому світі. Комп'ютерні мережі належать державним іпублічним установам, благодійним організаціям іприватним корпораціям іможуть безконтрольно використовуватися ними та фізичними особами. Не існує жодної структури— державної, корпоративної чи некомерційної, яка б керувала роботою Internet. Не існує також ієдиного центру для збереження іпоширення інформації, узв'язку зчим жодна установа зтехнічної точки зору не здатна контролювати всю інформацію, що передається через Internet. Хоча останній, безперечно, має високу просвітницьку цінність, ряд його інформаційних ресурсів викликають занепокоєння усвітовій громадськості. Основною небезпекою для дітей, яку несе Internet, єдитяча порнографія, що стосується тих випадків, коли дітей вцілях дитячої порнографії знімають відеокамерою іколи вони отримують такий матеріал як глядачі. Досягнення вобласті комп'ютерної технології, включаючи використання портативних відеокамер, відеомагнітофонів, персональної відеомонтажної апаратури, комп'ютерної графіки та відеомонтажу, зробили створення та поширення дитячих порнографічних матеріалів легким, дешевим та більш складним для виявлення бізнесом. Дитяча порнографія перетворилася на потужну індустрію збагатомільйонним доларовим оборотом. Особа, що експлуатує утакій формі дітей, може керувати цим злочинним процесом навіть із власного будинку. Зокрема, Internet може використовуватися педофілами для взаємних контактів, створення дошок оголошень зметою обміну інформацією, що торкається їх сексуального інтересу до дітей, або для ведення бесід зтаких тем вмежах "дискусійних клубів”.

Кожна фотокартка чи відеоплівка здитячою порнографією єдоказом жорстокого поводження зтією чи іншою дитиною. Поширення таких зображень повторює це жорстоке поводження багаторазово на протязі тривалого часу після створення первісного матеріалу. Прикладом може служити загибель 12-річного хлопчика уВерхній Австрії, який покінчив життя самогубством, дізнавшись, що після сексуальної наруги над ним, що вже було для нього великою травмою, фотокартки ззображенням цієї наруги були вміщені вInternet [9]. Наявність дитячої порнографії вInternet призводить до систематичної віктимізації дитини. Згідно із Заявою Конгресу США, "у тих випадках, коли діти використовуються для виготовлення матеріалів дитячої порнографії, порушення прав жертв цієї порнографії набуває постійного характеру, ізбереження присутності цих матеріалів всистемі наносить дітям— жертвам сексуальної наруги— неприпиняючу шкоду, оскільки цей вид наруги над правами дитини продовжується йвнаступні роки”[10]. Узв'язку зцим, на превеликий жаль, далеко не всі представники влади, зокрема прокурори та судді, визнають подібну неодноразову віктимізацію як обтяжуючу обставину при визначенні покарання.

Матеріали, схожі на справжню дитячу порнографію, сьогодні можуть виготовлятися навіть взагалі без використання реальних дітей. Незвичайна справа виникла у1993р. вКанаді, коли було засуджено чоловіка, який помістив вInternet зображення, що представляли сцени його статевих зносин здівчатками, хоча він ніколи не фотографував іне знімав на відеоплівку реальних дітей та не здійснював маніпуляції із зображеннями для створення псевдофотокарток. Відповідно до законодавства Канади дитяча порнографія включає йматеріали, що створюють уяву про участь дітей устатевих зносинах чи пропагують статеві зносини здитиною молодше 18років. Один зпринципів, що закладено воснову законодавства цієї країни, полягає втому, що негативні наслідки, що випливають здитячої порнографії, виходять далеко за межі факту відтворення безпосередньої сексуальної наруги над дітьми, тому що такий матеріал значною мірою може сприяти стимулюванню подібної сексуальної поведінки, незалежно від того, чи єреальним зображення дитини.

Матеріали відвертого сексуального змісту, що поширюються через Internet, містять текстові повідомлення, графічні зображення та "розмови” між користувачами, представлені, зокрема, на "дошках оголошень”, в"інформаційних групах” та інших формах обміну вInternet. Незважаючи на те, що сайти порнографічного змісту відносяться до найбільш поширених вузлів вInternet, точних даних про кількість таких сайтів на сьогодні не існує. Як тільки провайдер розташовує будь-який матеріал вInternet, то матеріал стає доступним для всіх інших користувачів мережі увсьому світі.

У США дитяча порнографія кваліфікується за кримінальний злочин. Пункт 2252глави 110Кримінального кодексу США забороняє перевезення, відправку чи отримання дитячої порнографії за каналами зв'язку між штатами, включаючи поштові та комп'ютерні засоби зв'язку. До кола трьох федеральних установ, що займаються розслідуванням випадків сексуальної експлуатації дітей укомерційних цілях, відноситься функціонуюче при Міністерстві юстиції Федеральне бюро розслідувань (ФБР), на яке покладено основну відповідальність. ФБР щільно контактує усвоїй діяльності зМитною та Поштовою службами США. Всі злочини, що розслідує ФБР стосовно дітей, відносяться до категорії насильницьких, тобто найбільш тяжких злочинів.

У 1993році Митна служба США провела операцію "Довга рука” зметою розслідування злочинної діяльності, діючої врамках мережі Internet європейської довідниково-інформаційної системи зштаб-квартирою ум. Бамсі (Данія), що використовувалася для імпортування до США друкованих матеріалів дитячої порнографії. Спеціальні агенти цієї служби уході операції, анонімно підключившись до системи, проглядали "дошки оголошень” упошуках слів "відмичок” (наприклад, слово "Лоліта”) іпросили підозрілих осіб направити їм відповідні порнографічні матеріали. Уході вивчення датської електронної дошки спеціальні агенти виявили ще дві злочинні електронні довідниково-інформаційні системи, що постачали клієнтам уСША матеріали дитячої порнографії. Після копіювання інформації з18дисководів було виявлено понад 16000приватних осіб, які користувалися послугами "електронних дошок оголошень”.

Для успішного проведення Митною службою США операцій щодо викриття злочинних груп вInternet вкрай необхідним єстворення каналів міжнародного співробітництва держав. Прикладом цього може слугувати випадок, коли ум. Сан-Хосе (Каліфорнія) було виявлено асоціацію "Оркін-клаб”, члени якої займалися сексуальним розбещенням дітей, фотографували їх та обмінювалися відеозображеннями через Internet. Виготовлені ними порнографічні матеріали переправлялися до Канади, де митники, попереджені Митною службою США, вилучили 38000фотознімків, що відносилися до категорії дитячої порнографії. Зметою посилення боротьби зцим явищем на міжнародному рівні американські митники підтримують постійний зв'язок та обмінюються інформацією стратегічного характеру зі своїми колегами зКанади, Мексики, Франції, Швеції, Нової Зеландії та інших країн.

Цікавим єтакож досвід Данії, яка, будучи занепокоєною швидким зростанням використання мережі Internet для поширення дитячої порнографії, прийняла ряд заходів щодо боротьби зцим явищем. У1997році Міністерство юстиції країни створило Комітет зборотьби проти економічних ікомп'ютерних злочинів, на який покладено оцінку злочинів, пов'язаних зінформаційною технологією, атакож визначення необхідності уперегляді відповідних норм Кримінального кодексу. У1998році Національний комісар поліції Данії відкрив власну web-сторінку вмережі Internet, що уможливило отримання поліцією від громадян інформації про дитячу порнографію [11].

За законодавством Японії караються позбавленням волі на термін до трьох років особи, які поширюють через Internet порнографічні зображення дітей. У1998році до Закону про регулювання діяльності усфері розваг було внесено поправку, що передбачає вжиття заходів стосовно контролю за виробниками, які поширюють порнографічні матеріали вInternet. Якщо слідчі органи поліції знаходять такі зображення вInternet, то вони зобов'язують фірми, які надають доступ до Internet, вилучати такі матеріали змережі. Професійне об'єднання японських фірм, що надають доступ до Internet, розробило правила вилучення зInternet протизаконної та шкідливої інформації, втому числі порнографічних зображень дітей. Вони можуть застосовувати такі заходи, як попередження, вилучення матеріалів та призупинення обслуговування тих, хто розташовує вInternet такі матеріали.

Використання персональних комп'ютерів ірозширення доступу до мережі Internet супроводжується тим, що злочинці знаходять іексплуатують нові жертви. Зростають масштаби використання піратського програмного забезпечення. За даними міжнародної Асоціації виробників програмного забезпечення іСоюзу виробників комерційного програмного забезпечення, використання піратського програмного забезпечення відбувається по всьому світу, причому уСхідній Європі цей рівень перевищує 80%. Глибоку занепокоєність викликає також нав'язливе поширення через Internet дитячої порнографії.

Використання системи Internet для поширення дитячої порнографії не тільки відкриває перед всесвітньою аудиторією легкий доступ до дитячої порнографії, але йвисуває складні завдання перед посадовими особами, відповідальними за дотримання законів, від яких тепер вимагається створення аналогічної глобальної мережі для міжнародного співробітництва уданій сфері. До кола особливо гострих проблем, що постали перед міжнародним співтовариством, відносяться йвідмінності узаконодавстві та практиці його застосування різних країн, що часто єсерйозною перешкодою для проведення ефективного розслідування справи. Головні труднощі стосуються елементів звинувачення, відповідних видів покарання та термінів розслідування. Наприклад, водній країні реальне використання існуючої дитини як суб'єкта порнографії може бути одним зелементів, необхідним для класифікації злочину, втой самий час як віншій країні для визнання такої особи винною може бути достатнім лише візуальне зображення дитини. Процес міжнародного співробітництва ускладнюється зтими країнами, де існують відмінності усистемах вчинення таких злочинів та покарання за них.

Останні ініціативи вЄвропі, що стосуються екстериторіальної юрисдикції судів щодо переслідування правопорушників за сексуальні злочини, вчинені їх громадянами за кордоном, може сприяти підвищенню рівня відповідальності за дотримання відповідних законів вмежах країни та стимулювати міжнародне співробітництво уцій сфері. Узаконі Бельгії про боротьбу зторгівлею людьми та дитячою порнографією (1995р.) положення про екстериторіальність дозволяє притягнути до відповідальності громадянина Бельгії чи іноземця, який перебуває на її території за вчинення за кордоном статевих злочинів проти неповнолітніх (що не досягли 16років) [12].

Відповідно до рекомендацій, прийнятих на Стокгольмському конгресі проти сексуальної експлуатації дітей укомерційних цілях (27–31серпня 1996р.), необхідно враховувати некаральний підхід до дітей— жертв сексуальної експлуатації— відповідно до загальновизнаних прав дітей та проявляти особливу турботу про те, щоб участь дитини упроцедурах кримінального судового розгляду не поглиблювало вже завданої травми. Саме на цій проблемі зауважив спеціальний доповідач зпитання торгівлі дітьми Офелія Кальсетас-Сантос на VІІІ-ій сесії Комісії зпопередження злочинності та кримінального правосуддя уВідні (27квітня— 6травня 1999р.). Вона наголосила, що поряд із подальшими зусиллями держав-учасниць форуму, спрямованими на ефективне виконання міжнародних стандартів щодо захисту дітей, які порушили Закон, необхідно розробити аналогічні стандарти для дітей-жертв, що потребують захисту відповідно до Закону.

29вересня— 1жовтня 1999року Уряд Австрії організував уВідні Міжнародну конференцію зборотьби проти дитячої порнографії вInternet, вякій взяли участь експерти та представники урядів, співробітники працюючих зInternet фірм, міжнародних організацій, "гарячих” ліній телефонного зв'язку та неурядових організацій. Конференція розглянула, зокрема, шляхи розвитку координації та співробітництва виконавчих та судових органів; питання розробки кодексів поведінки для працюючих зInternet фірм; засоби підвищення ефективності "гарячих” ліній телефонного зв'язку та заохочення створенню таких нових ліній, атакож заходи щодо сприяння розвитку мереж Internet. Учасники Конференції погодились зтим, що судові системи всіх країн мають проводити курс на повну заборону дитячої порнографії, для чого необхідно прийняти ефективне законодавство та вживати рішучі заходи щодо забезпечення його дотримання; вони закликали також встановити кримінальну відповідальність за виробництво, поширення, експорт, імпорт, передачу, усвідомлене зберігання та рекламу дитячої порнографії.

Конференція запропонувала можливі шляхи попередження розташування вInternet матеріалів здитячою порнографією, що полягають увикористанні національної правової системи та ініціатив усфері саморегулювання. Останні покладають на користувачів Internet зобов'язання стосовно того, які матеріали мають вилучатися змережі. Зокрема, Міністерство закордонних справ Нідерландів сприяло розповсюдженню впливу суспільства на вилучення зInternet порнографічних матеріалів знеповнолітніми за рахунок "самоцензури” замість введення регламентації збоку Уряду, що може суперечити праву окремих осіб на свободу вираження [13]. Деякі фірми-виробники програмного забезпечення вже створили штат спеціалістів для пошуку вInternet сайтів потенційно непристойного змісту, які щотижня включаються до особливого списку, ана персональних комп'ютерах користувачів, що мають відповідне програмне забезпечення, ці нові дані автоматично включаються до переліку заблокованих сайтів.

Деякі країни розглядають можливість прийняття кодексу поведінки для провайдерів та користувачів послуг як заходи, що дозволять створити систему саморегулювання вInternet ізапобігти передачі сумнівних матеріалів. УНідерландах фонд провайдерів Internet, національні користувачі Internet, Національна служба зрозслідування кримінальних злочинів, Національне бюро зборотьби проти расової дискримінації створили вInternet пряму лінію зв'язку зпитань дитячої порнографії. Такі лінії зв'язку створюються вінших країнах іфункціонують саме за допомогою користувачів Internet.

Стрімкий розвиток сучасних технологій висуває перед правоохоронними органами нові проблеми усфері боротьби зпорнографією, зокрема, усистемі Internet виникла проблема, пов'язана зпрактикою анонімних підписчиків. Будь-який користувач може привласнити собі відповідне ім'я івказати інформаційний маршрут зоднієї країни до іншої зповерненням усвою країну. Уцьому разі визначити місце, зякого направлено перший сигнал, єпрактично неможливим. Крім того, промисловість високими темпами розробляє дешеві та зручні узастосуванні кодовані комп'ютерні програми, якими часто користуються особи, що займаються виготовленням дитячої порнографії. Декодування файлів для правоохоронних органів часто виявляється виключно складною справою. При виявленні правоохоронними органами будь-якого порнографічного зображення призупинити його розповсюдження практично неможливо, оскільки занесене одного разу до системи Internet, воно може переписуватися будь-якою кількістю підписчиків.

З метою боротьби зрозповсюдженням порнографічних матеріалів співробітники поліції, митної та поштової служб повинні більш тісно координувати свої зусилля. Ефективним засобом тут може стати укладання двосторонніх договорів та інших домовленостей.

Генеральна асамблея ООН усвоїй Резолюції від 25травня 2000р. 54/263прийняла Факультативний протокол до Конвенції про права дитини, що стосується торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії [14]. Станом на 27листопада 2000р. цей Протокол підписали 68держав, включаючи Україну, та одна держава його ратифікувала. Стаття 2Протоколу визначає дитячу порнографію за будь-яке зображення дитини незалежно від засобів, якими воно зроблене, іяка вчиняє реальні чи змодельовані відверто сексуальні дії, чи будь-яке зображення статевих органів дитини головним чином усексуальних цілях. Кожна держава-учасниця Протоколу зобов'язується забезпечити визнання таких діянь кримінальним злочином незалежно від місця його вчинення (національний чи транснаціональний рівень).

Дитяча порнографія за жодних обставин не може визнаватися за законну, атому її заборона не суперечить свободі вираження думки. Держави повинні установити кримінальну відповідальність за виробництво, поширення, експорт, імпорт, передачу, усвідомлене зберігання та рекламу дитячої порнографії. Наявність її вInternet призводить до систематичної віктимізації дитини, аце вимагає визнання її всіма представниками влади, зокрема прокурорами та суддями, як обтяжуючої обставини при визначенні покарання порушникам Закону.

Законодавство більшості держав, хоча ірозглядає осіб віком від 15до 18років за неповнолітніх, не вважає їх вже дітьми, що, однак, суперечить Конвенції про права дитини та позбавляє цю категорію неповнолітніх відповідної правової захищеності. На наш погляд, до дітей цієї вікової категорії не може застосовуватися каральний підхід, зокрема, вони не можуть визнаватися співучасниками при виготовленні порнографічних матеріалів, коли до такого роду занять їх схиляють дорослі. До того ж використання дітей віком до 18років утакій злочинній практиці, що порушує права дитини та принижує їх гідність, повинно кваліфікуватися за обтяжуючу обставину. Необхідно узгодити законодавство та практику його застосування урізних країнах, зтим, щоб злочинці не могли користуватися відмінностями унаціональних системах покарання. Використання системи Internet вимагає від міжнародного співтовариства негайного створення аналогічної глобальної мережі для міжнародного співробітництва уцій сфері.


 

Література

1. Див.: Павлова Л.В.Международная защита прав ребенка // Права ребенка— законодательство и практика: Материалы республиканской научно-практической конференции.— Минск., 1991.— С.4.

2. Див.: Конвенція про права дитини / Збірн. документів.— Львів: Оксарт, 1995.— С.29–49.

3. Див.: Politics of childhood and children at risk: Provision— protection— participation [Intern, expert meeting, 22-24Aug. 1992].— Budapest, 1993.— P. 135.

4. Див.: Десятый конгресс ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями. A/CONF.187/PM.1/Add.1от 22сентября 1998года.— С. 10.

5. Див.: Комиссия по правам человека ООН: E/CN.4/1995/42.— C. 57.

6. Див.: Mackinnon C.Pornography, civil rights and speech, in 20Harvard Civil Rights-Civil Liberties Law Review.— 1985, pp.1–70.

7. Международное уголовное право / Под общ. ред. акад. В.Н.Кудрявцева.— М.: Наука, 1999.— С. 173–174.

8. Известия.— 1992.— 10июля.

9. Див.: Комиссия по правам человека ООН: Доклад Специального докладчика.— 1998.— 13янв.— E/CN.4/1998/101.— С. 23.

10. Див.: Комиссия по правам человека ООН. Права ребенка: Доклад Специального докладчика.— 1997г.— 7февр.— E/CN.4/1997/95/Add.2.— С. 33.

11. Див.: Комиссия по правам человека ООН: Доклад Специального докладчика.— 1999.— 29янв.— E/CN.4/1999/71.— С.7.

12. Див.: Комиссия по правам человека: Доклад Специального докладчика.— 1999.— 27дек.— E/CN.4/2000/73/Add.1— С. 14.

13. Див.: Комиссия по правам человека: Доклад Специального докладчика.—1999.—29дек.— E/CN.4/2000/73/Add.1.— С. 30.

14. Див.: Резолюция Генеральной ассамблеи ООН: Генеральная ассамблея ООН.— 2000.— 26июня.— A/RES/54/263.





Реферат на тему: Міжнародний захист прав дитини в умовах формування інформаційного суспільства (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.