Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Методологія правової інформатики в систематизації податкового законодавства України як чинник боротьби з корупцією (реферат)

У сенсі постановки проблеми у загальному вигляді вважаємо за необхідне звернути увагу на концептуальні підході до систематизації податкового законодавства з урахуванням економіко-кримінологічних чинників, зокрема у контексті боротьби з корупцією у сфері податкових правовідносин. У контексті проблем податкової інформатики положення правової інформатики адаптуються таким чином:

1. Фрагментарність, а отже й хаотичність при формуванні податкового законодавства вже у минулому. Це зумовлене тим, що в нашій країні тривалий час через суб'єктивні чинники не формувалася критична маса умовно автономних наукових знань у сфері податкових правовідносин. Тобто, недостатньо були розвинені науки податкового права та податкова інформатика [1; 2; 3].

2. Концептуальні положення щодо систематизації норм податкових правовідносин, які пропонувалися раніше, базувалися на засадах інкорпорації – простого зведення чинних законів до купи, у тому числі – під назвою "Кодекс”.

3. Пропозиції стосовно концепцій проектів податкових кодексів України за змістом переважно були концепціями різних теоретико-практичних підходів до розуміння податкової політики, яку пропонувалося здійснювати в Україні на певному етапі її економічного розвитку [4; 5].

Все зазначене зумовило необхідність і можливість систематизації законодавства України про податки на засадах нових наукових положень, методології кодифікації, яка базується на теорії "гіперсистем права” та теорії "матриці правовідносин”, які були сформовані вітчизняною науковою школою правової інформатики [6; 7; 8; 9].

Мета публікації полягає у тому, щоб запропонувати науковій громадськості для розгляду та обговорення результати науково-дослідної роботи щодо розробки проекту Концепції Податкового кодексу України (далі – Концепції) на основі застосування теорії гіперсистем права і теорії "матриці правовідносин” з використанням положень теорії "детінізації” економіки [10], у тому числі – у контексті як чинника протидії корупції в органах державної податкової служби в Україні.

Під час підготовки Концепції були досліджені положення законопроектів: про Концепцію реформування системи оподаткування в Україні (внесеного 17.07.1998 р. на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України Ю. Тимошенко, О. Єльяшкевичем, О. Білорусом, О. Турчиновим); про Концепцію Податкового кодексу України (внесеного народним депутатом України І. Богословською); а також проект Концепції реформування податкової системи України (запропонований у 2000 році народними депутатами України Б. Губським, В. Альошиним, І. Білоусом, В. Макеєнко, В. Рибаком, В. Сокерчак, А. Станковим, В. Хмельницьким, І. Шаровим); проект Концепції реформування системи оподаткування в Україні (розроблений у Національній академії державної податкової служби України у 2000 році), проекти Податкового кодексу України (від 14.05.2002 р. № 935, від 20.06.2000 р. № 3266–1), подані до Верховної Ради України III скликання), а також багаторічні наукові розробки НДЦ з проблем оподаткування Національної академії державної податкової служби України і т. ін.

Виклад матеріалів з обґрунтуванням отриманих результатів пропонується розпочати з висвітлення сучасного стану правового регулювання оподаткування в Україні.

З точки зору інформаційно-правового та системного підходу, фрагментарний, полісистемний підхід до формування податкового права за час незалежності України призвів до того, що податкові правовідносини знайшли відображення у більше ніж 5000 нормативно-правових актах. Серед них виділяються такі: 659 законів; 351 постанова Верховної Ради; 26 Декретів Кабінету Міністрів; 557 указів Президента; понад 1000 постанов та 8181 розпорядження Кабінету Міністрів; більше 1000 нормативно-правових актів міністерств та відомств, у тому числі: 357 – Міністерства фінансів; 509 – Державної податкової адміністрації України*.

Еклектика законотворення в Україні породила проблеми застосування правових норм на практиці. Одним з проявів цих проблем була та, обставина, що до чинного законодавства з податків вносилися і вносяться численні зміни та доповнення. Нерідко вони лобіювалися різними за інтересами економічними групами суспільства. Таким чином, дуже часто ці зміни були протилежними від загальних суспільних інтересів. Через різні обставини зміни та доповнення до податкових правовідносин (особливо при наданні пільг щодо сплати податків окремими господарюючими суб'єктами) вносилися завдяки різним спеціальним законам. При цьому створилася колізія у застосуванні норм різних спеціальних законів, у тому числі щодо визначення пріоритетності їх застосування.

Окремими вітчизняними політиками за підтримки деяких науковців протягом років неодноразово пропонувалися різні концептуальні підходи до систематизації законодавства про податки в межах концепцій реформи податкової системи. Більшість з цих концепцій базувалася на інкорпорації чинного податкового законодавства, або на простому запозиченні кодифікованого податкового законодавства інших країн (Франції, Російської Федерації, Республіки Білорусь, Німеччини та модельного Світового Податкового кодексу) без урахування національної специфіки (рівня розвитку економіки країни, ментальності, культури податкових правовідносин і т. ін.).

Під час проведеного дослідження було визначено, що механічне недиференційоване застосування в зазначених соціально-економічних умовах системи оподаткування інших країн не тільки консервує негативні чинники народного господарства України, а й стає основним фактом ризику (загрозою) руйнації діючих виробничих підприємств та створення нових. За таких обставин організаційно-правове регулювання суспільних відносин щодо податків у чинній системі податкового законодавства виступає деструктивним чинником на шляху розвитку української національної економіки, її "тінізації”.

З точки зору економіко-кримінологічного аспекту, слід зазначити, що з метою мінімізації наслідків можливої руйнації виробництва, а також для формування нового виробництва на рівні підприємництва спостерігається резонне прагнення господарників до уникнення загроз для своєї діяльності, наявність яких змушує до виштовхування легальної підприємницької діяльності в сферу "тіньової” економіки: створення фіктивних фірм, конвертаційних центрів, псевдо експортних операцій і т. ін. [10, с. 376, 394].

Чинна система оподаткування сьогодні зумовлює можливості постійного відтворення "тіньових” економічних відносин криміногенної спрямованості. Проведений аналіз статистичних даних засвідчив, що нині окремі податки (наприклад, податок на додану вартість) є перевитратними стосовно їх адміністрування. Виникає запитання: чи варто мати такі податки, на які витрачається з Державного бюджету більше коштів, ніж надходить від них?

Постійна несистемна зміна "правил гри” податкових правовідносин також є відображенням низької інформаційно-правової культури правотворення ініціаторів змін та доповнень до закону. У свою чергу, зазначені чинники є фактором продукування правового нігілізму у працівників держапарату. Останнє зумовлене як з мотивів недовіри чиновників (часто небезпідставної) до більшості платників податків, так і з корисливих мотивів (як чинник корупції).

Відповідно, економіко-правовий нігілізм працівників держапарату передається й самим платникам податків. Цьому сприяє і "заплутаність” податкового законодавства: відсутність юридично визначених гіперзв'язків між законодавчими актами, низька культура правотворення, перевантаженість законів несистемними, несуттєвими формулюваннями, дієвого організаційного механізму реалізації гарантій та зобов'язань держави перед суспільством, конкретним громадянином, який потребує соціального захисту.

Негативні наслідки чинної системи податкового законодавства можна відобразити і такими показниками правозастосовчої діяльності. У 2001 році тільки 28 % судових рішень було прийнято на користь ДПС. У 2003 році цей показник становив 12 %. У вартісному вимірі судові рішення у 2001 році в середньому становили 450 тис. грн на користь ДПС та 1240 тис. – на користь платників податків. У 2003 році – з 1,5 млрд грн донарахованих сум до бюджету надійшло лише 451 млн.

Зазначене як елемент суспільної правової культури (ментальності) зумовлює зниження податкової дисципліни суб'єктів в системі правовідносин. В результаті – продукуються все більш складні та масові схеми ухилень від оподаткування, корупційні діяння з боку службовців реєстраційно-дозвільних, фіскальних та інших контрольних органів.

Надмірний податковий тиск, який полягає не стільки у великих ставках податків, як у кумулятивності системи оподаткування, утворюється введенням до неї принципів "податок на податок”, "податок на витрати”. Сутність кумулятивності полягає, серед іншого, і в тому, що в базу оподаткування, наприклад, акцизного збору, ПДВ і деяких інших податкових платежів включається весь цикл виробничого обороту. Це утворює багатократне оподаткування всіх сегментів економічного (виробничого) обороту. Таким чином вимиваються обігові кошти вітчизняних підприємств, штучно збільшується собівартість продукції, вона стає не конкурентноздатною з імпортною (на внутрішньому ринку), та не конкурентноздатною на експорт (на зовнішньому ринку). Тобто, через штучне збільшення собівартості продукції, виробленої в Україні, та низької платоспроможності фізичних і юридичних осіб в нашій країні вона не знаходить збуту як на території країни, так і за кордоном [10].

Очевидно, що залишення в чинній системі оподаткування існуючого організаційно-правового механізму адміністрування податків не має соціально-економічної перспективи для розвитку України, у тому числі й у контексті сприяння залучення іноземних інвестицій [11]. Зазначене можна розглядати як загрозу національній економічній безпеці України.

Кодифікація норм податкових правовідносин передбачає створення ієрархічної системи норм у податковій сфері на принципі забезпечення співвідношення потреб та інтересів платника податків та держави щодо формування Державного бюджету України. До провідних завдань кодифікації можна віднести такі: формування узгоджених між собою норм та процедур стягнення податків; узгодження прав та обов'язків суб'єктів суспільних відносин щодо податків; при визначенні ставок податків не повинно бути тенденції повторного оподаткування, "сплати податку на податок”; створення юридичних умов для однозначного розуміння та застосування норм податкового права всіма його суб'єктами.

Нині податкові правовідносини визначаються, регулюються, гарантуються, охороняються, захищаються нормами конституційного права та методами адміністративного, цивільного, кримінального та інших галузей права. Це зумовлює необхідність узгодження окремих норм зазначених галузей права на основі комплексності – узгодженості між собою (за принципом гіперзв'язку галузей права). Особливого узгодження потребує понятійний апарат (терміни, категорії, поняття), які використовуються при розкритті сутності податкових правовідносин, що випливають з цивільно-правових та господарських.

Наступним етапом дослідження було формування концептуальних положень щодо побудови структури Податкового кодексу України (далі – ПКУ) на основі теорії гіперсистеми права. Відповідно до цієї теорії структурно Кодекс повинен складатися з чотирьох частин: Загальної, Особливої, Спеціальної частин та Прикінцевих положень на основі методології формування комплексної галузі права. Загальна, Особлива та Спеціальна частини складаються (агрегуються) з розділів. Розділи можуть включати глави (підрозділи).

Основу систематизації законодавства становлять окремі статті, в яких визначаються норми правовідносин (їх диспозиції). При формуванні статей ПКУ пропонується застосовувати такі принципи правотворення: простоти і компактності формулювання; правової економії і т. ін.

У Загальній частині проекту ПКУ повинні бути систематизовані основні положення, з яких формуються засади для всіх видів податкових правовідносин, у тому числі – визначених в Особливій та Спеціальній частині та Прикінцевих положеннях. Тобто, Загальна частина ПКУ має бути своєрідною матрицею податкових правовідносин, положення якої мають екстраполюватися на окремі види податків, які будуть визначені в Особливій частині проекту Кодексу.

Орієнтовні положення Загальної частини ПКУ визначаються на основі перевірених практикою норм Закону України "Про систему оподаткування”.

Мета Податкового кодексу – визначення основних положень правового регулювання суспільних відносин стосовно податків в Україні.

Завдання ПКУ можна представити таким чином: визначення системи податків та їх стягнення; визначення принципів оподаткування; регулювання владних (адміністративних, управлінських) відносин щодо податків; порядок вирішення конфліктних ситуацій у податкових правовідносинах; регулювання прав і обов'язків учасників податкових правовідносин.

Система правового регулювання правовідносин щодо податків визначається таким чином. Основу законодавства про податки складають положення (норми) Конституції України, які розвиваються в нормах Податкового кодексу. Особливості регулювання правовідносин щодо окремих податків можуть визначатися спеціальними законами, що приймаються Верховною Радою України як доповнення до Особливої частини Кодексу. Уповноважені органи державної виконавчої влади у підзаконних нормативно-правових актах можуть визначати тільки методичні рекомендації щодо організації застосування законодавства та визначати в інструкціях функціональні права та обов'язки структурних одиниць щодо застосування законодавства про податки.

У разі введення в систему оподаткування нових податків такі правовідносини не мають зворотної сили: їх встановлення визначається з дня прийняття нового закону чи з дати, яка визначена у майбутньому щодо чинності закону. Застосування аналогії закону щодо податкових правовідносин можлива тільки до тлумачення окремих понять господарських та цивільних правовідносин. Застосування аналогії права органами державної влади щодо податкових правовідносини повинно бути заборонено.

Провідні функції податкового законодавства пропонується визначити таким чином: фіскальна (фінансова) – правове забезпечення формування надходжень до Державного бюджету; економічна – правове забезпечення регулювання господарських правовідносин через податки (стимулювання розвитку окремих галузей економіки та стримування перевиробництва окремих товарів); правове закріплення основ державної податкової політики в Україні.

Основні положення регулювання організації державної податкової політики, які повинні бути відображені у ПКУ, були визначені таким чином: державну політику у сфері податкових правовідносин визначає Верховна Рада за поданням Кабінету Міністрів України; зміни та доповнення до державної податкової політики визначаються на рік, при щорічному прийнятті та виконанні Державного бюджету України, у тому числі – при внесенні до нього змін та доповнень протягом року; зміни державної податкової політики чинні протягом року – дії Державного бюджету України.

Провідні об'єкти податкових правовідносин були визначені наступні: господарські операції між платниками податків; майно громадян та юридичних осіб (підприємств, установ організацій); інші об'єкти визначені Податковим кодексом та спеціальним законодавством щодо податків. Доктринально визнається багатооб'єктність юридичних норм, законодавства в юридичній кваліфікації податкових правовідносин.

Основними суб'єктами податкових правовідносин були визначені платники податків; органи державної влади (які регулюють та адмініструють податкові правовідносини та стягують податки); податкові агенти.

Принципи податкових правовідносин визначаються відповідно до принципів оподаткування визначених у статті 3 Закону України "Про систему оподаткування” з урахуванням пропозицій розробників Концепції реформування системи оподаткування України (1998 р.). Основні права та обов'язки суб'єктів податкових правовідносин визначаються відповідно до структурних положень Конституції України.

Наступним етапом дослідження було формування концептуальних положення щодо Особливої частини ПКУ. На основі Загальної частини ПКУ в Особливій пропонується систематизувати специфічність правовідносин щодо окремих видів податків. Зазначена частина повинна складатися з двох розділів (книг) щодо загальнодержавних (республіканських) податків та місцевих податків.

У разі введення нових видів податків до зазначених розділів методом агрегації вводяться нові підрозділи (глави).

Наступний етап дослідження полягав у формуванні концептуальних положення щодо Спеціальної частини ПКУ. У цій частини повинні знайти відображення правовідносини стосовно процедур адміністрування податків та процесуальні норми вирішення колізій. При цьому мають бути віддзеркаленими процесуальні норми щодо взаємозв'язку із колізійним адміністративним, цивільним, а також кримінальним законодавством та їх галузевим процесуальним законодавством.

При формуванні концепції Прикінцевих положень ПКУ було визначено, що у них повинні знайти відображення норми щодо введення його в дію, перелік нормативно-правових актів (зокрема, законів), які втрачають чинність у зв'язку з прийняттям цього Кодексу, а також – терміни (строки) чинності окремих законодавчих актів (окремих його норм) у певному просторі, часі та колі осіб.

На наш погляд, можна зазначити основні переваги запропонованої Концепції.

1. Відділення принципових положень правового регулювання суспільних відносин щодо податків від положень правового регулювання державної податкової політики.

2. Простота викладення та сприйняття структури проекту Кодексу.

3. Ергономічність та економічність юридичної техніки кодифікації.

4. Виваженість реформаторських заходів щодо їх впливу на фінансову систему України.

5. Чітке визначення провідних функцій кодифікації.

6. Конкретне формулювання провідних завдань систематизації податкового законодавства: визначення консенсусу (згоди) в суспільних стосунках, узгодженості розуміння та застосування юридичних норм, правомірної поведінки учасників податкових відносин; забезпечення економічного суверенітету, незалежності України у міжнародних стосунках як складової національної безпеки України; визначення правомірної поведінки учасників податкових правовідносин в Україні.

Зважаючи на все вищеперелічене, вважаємо за необхідне внести такі рекомендації.

1. Організаційне забезпечення розробки проекту ПКУ повинно базуватися на принципах наукового забезпечення правотворчої діяльності щодо систематизації в сфері податкових правовідносин: системний та комплексний підходи у вирішенні проблем правотворчості; ґрунтовне фундаментальне та прикладне теоретичне обґрунтування новацій (понять, категорій тощо); демократизм – залучення широкого кола вітчизняних фахівців до обговорення проблем кодифікації податкового законодавства; недопустимість необґрунтованого копіювання зарубіжного досвіду; проведення економіко-правових та кримінологічних експертиз щодо можливого застосування новацій у податкових правовідносинах у антисоціальних (особливо злочинних) цілях, зокрема – корупції.

2. Систематизація податкового законодавства повинна проводитися методом агрегації: удосконалення окремих правових норм чи створення нових міжгалузевих правових інститутів не повинно порушувати цілісність та призначення законодавства, а удосконалювати його дієвість в цілому, створювати нову системну якість, яка не притаманна окремим його складовим. Напрями, підцілі, завдання систематизації законодавства повинні чітко формуватися відповідно до теорії системи підцілей ("дерева цілей”).


 

Список використаних джерел

1. Мельник П.В., Попович В.М., Цимбалюк В.С. Щодо проблем правової інформатки у фінансовій сфері // Правова інформатика. – 2004. – № 2. – С.11–15.

2. Мельник П., Попович В., Цимбалюк В. Становлення фінансово-право вої інформатики у сфері оподаткування // Правова інформатика. – 2004. – № 3. – С. 7 –15.

3. Правова інформатика: Підручник. У 2-х т. – К.: Парлам. вид-во, 2004. – Т. 1. – 416 с.

4. Проект кодекса налоговых законов для государств Центральной и Восточной Европы: Федеральное министерство финансов ФРГ. – 1993. – 463 с.

5. Таранушенко Д. Новая редакция Налогового кодекса и ее последствия для малого бизнеса // Факты и комментарии. – 2001. – 15 дек.

6. Вступ до інформаційної культури та інформаційного права: Монографія / В.М. Брижко, В.Д. Гавловський, Р.А. Калюжний, В.М. Попович та ін.; За ред. М.Я. Швеця, Р.А. Калюжного. – Ужгород: ІВА, 2003. – 240 с.

7. Інформаційне забезпечення управлінської діяльності в умовах інформатизації: організаційно-правові питання теорії і практики: Монографія / Р.А. Калюжний, В.О. Шамрай, В.Д. Гавловський та ін. / За ред. Р.А. Калюжного та В.О. Шамрая. – К.: АДПС України, 2002. – 296 с.

8. Основи інформаційного права України: Навч.посіб. / В.С. Цимбалюк, В.Д. Гавловський та ін.; За ред. М.Я. Швеця, Р.А. Калюжного та П.В. Мельника. – К.: Знання, 2004. – 274 с.

9. Правова інформатика: система інформатизація законотворчої, правозастосовсовчої, правоохоронної, судочинної та правоосвітньої діяльності в Україні: Монографія / В.М. Брижко, В.Д. Гавловський, О.В. Глодківська та ін. / За ред. М.Я. Швеця, Р.А. Калюжного. – Ужгород: ІВА, 2003. – 168 с.

10. Попович В.М. Теорія детінізації економіки. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 524 с.

11. Організація правової роботи в органах державної податкової служби України: теорія, методологія, практика: Монографія. – Ірпінь: НАДПСУ, 2004. – 440 с.





Реферат на тему: Методологія правової інформатики в систематизації податкового законодавства України як чинник боротьби з корупцією (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.