Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Майнові правовідносини батьків і дітей (реферат)

ПЛАН

1. Сутність майнових правовідносин в сім'ї

2. Умови стягнення аліментів на дітей

3. Порядок та розмір стягнення аліментів на дітей

4. Участь батьків у додаткових витратах на утримання дітей

5. Види заробітку, з яких утримання аліментів не провадиться

6. Обов'язки дітей щодо батьків

7. Права батьків і дітей на майно. Майнові правовідноси­ни між батьками і дітьми

Список використаної літератури

1. Сутність майнових правовідносин в сім'ї

Майнові правовідносини виникають між батьками і дітьми, іншими членами сім'ї та родичами.

Майнові правовідносини між батьками і дітьми склада­ються з двох груп: до першої відносяться різноманітні зв'яз­ки батьків і дітей з приводу майна, що знаходиться в сфері володіння сім'ї (житло, предмети домашньої обстановки, гроші та інші цінності); до другої — аліментні зобов'язання батьків і дітей.

Бувають випадки, коли з певних причин у дітей немає батьків і вони залишаються без засобів існування, тому наше законодавство, зокрема глава 13 КпШС, встановлює алі­ментні обов'язки інших членів сім'ї та родичів по утриман­ню неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх членів сім'ї[1].

У сім'ї створюється не лише спільний бюджет для задово­лення побутових потреб членів сім'ї, але й набуваються пра­ва на спільні трудові доходи, предмети довгочасного корис­тування, домашньої обстановки, а також такі дорогоцінні об'єкти, як житлове приміщення, дача, автомобіль і таке інше. При нормальних сімейних відносинах тут не буває конфліктів, які потребують правового втручання. Навпаки, при розпаді сімейних правовідносин виникають різні спори і непорозуміння (наприклад, автомобіль або кооперативна квартира були придбані не лише на кошти батьків, але і на кошти, які сину подарувала бабуся, і син вважає себе співвласником машини, співпайовиком житлово-будівель­ного кооперативу чи співвласником приватизованого жит­ла). Тому законодавство[2] врегульовує пи­тання про права батьків і дітей на майно.

Одним з найважливіших інститутів сімейного права є алі­ментні зобов'язання батьків і дітей. Взагалі аліментні право­відносини характеризуються певними особливостями. Перш за все підстави їх виникнення визначаються законом. І їх зміст не може бути змінений за угодою сторін. До законних

Підстав виникнення аліментних зобов'язань відноситься родство, непрацездатність.

Аліментні зобов'язання є безкоштовними, тобто вони не можуть бути витребувані назад, навіть якщо стягнені помилково.

2. Умови стягнення аліментів на дітей

У відповідності до закону батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги (стаття 80 КпШС України).

Цей обов'язок виникає у батьків з часу народження дитини та продовжується до її повноліття. У разі непрацездатності дітей обов'язок по їх утриманню продовжується і після досягнення ними повноліття, однак при умові, що вони потребують матеріальної допомоги. При цьому не має значення, коли настала непрацездатність – до досягнення повноліття або в будь-який інший час.

Неповнолітніми визнаються діти, які не досягли 18 років, а непрацездатними – інваліди І, ІІ, ІІІ групи.

Обов'язки батьків утримувати своїх дітей припиняються з настанням повноліття навіть у тих випадках, коли діти навчаються в навчальних закладах або з будь-яких причин не мають свого самостійного заробітку.

Обов'язок по утриманню своїх неповнолітніх дітей здійснюється батьками у більшості випадків добровільно. Вони забезпечують дітей всім необхідним для життя, навчання, розвитку. Якщо ж батьки ухиляються від цього обов'язку та не надають коштів на утримання дітей добровільно, такі кошти стягуються з них у судовому порядку у вигляді аліментів.

Обов'язок по утриманню дітей покладається на обох батьків. Коли діти проживають з матір'ю, позов про стягнення аліментів пред'являється до батька. На дітей, які виховуються батьком, аліменти стягуються з їх матері. Якщо дитина проживає у інших осіб (діда, бабусі, дядька, тітки та ін.), ці особи можуть стягувати аліменти з обох батьків[3].

3. Порядок та розмір стягнення аліментів на дітей

У силу статті 92 КпШС України аліменти можуть випла­чуватися у добровільному порядку особисто особою, яка зобов'язана сплачувати аліменти, або через власника чи упов­новажений ним орган за місцем її роботи, одержання нею пенсії, стипендії.

Підставою для утримання та переводу аліментів в добро­вільному порядку є письмова заява громадянина, що подана за місцем роботи, яку бухгалтерія реєструє як виконавчий документ. У письмовій заяві має бути зазначено: прізвище, ім'я, по батькові та адреса заявника; прізвище, ім'я, по бать­кові і адреса особи, якій слід виплачувати або переводити аліменти; прізвище, ім'я, по батькові, день, місяць, рік на­родження дітей, на яких слід платити аліменти; розмір аліментів на неповнолітніх дітей у частковому відношенні до заробітку; дата, з якої слід проводити стягнення.

У разі недодержання цих вимог, заява до виконання не приймається.

Особа, яка виявила бажання добровільно сплачувати алі­менти, має право у будь-який час збільшити розмір або при­пинити виплату аліментів, подавши про це письмову заяву до бухгалтерії за місцем роботи, яка зобов'язана негайно повідомити стягувача аліментів про надходження від грома­дянина такої заяви.

Власник або уповноважений ним орган підприємства, ус­танови, організації щомісячно переводить аліменти особі, яка зазначена в заяві, в триденний строк з дня, встановле­ного для виплати заробітної плати.

Якщо громадянин, з якого утримуються аліменти за його заявою, змінює місце роботи, навчання або одержання пенсії, стягнення аліментів припиняється. Про це негайно повідом­ляється стягувач. Утримання аліментів може бути поновле­но на підставі знову поданої громадянином заяви. Заборго­ваність по аліментах у цих випадках може бути утримана з боржника по його заяві або стягнена в судовому порядку.

Утримання аліментів на підставі заяви може проводитись у тих випадках, якщо загальна сума, яка підлягає утриманню на підставі заяви та наявних виконавчих документів, або тих, що надійшли пізніше, становить більше половини заробітку, а також якщо з боржника стягуються за рішенням суду або за постановою судді аліменти на дітей від іншої матері, непра­цездатних батьків, одного з подружжя та інших родичів.

Такий добровільний порядок сплати аліментів не виклю­чає права стягувача в будь-який час звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.

При виїзді громадянина, який зобов'язаний сплачувати аліменти, за кордон на постійне місце проживання в держа­ви, з якими Україна не має договорів про надання правової допомоги, стягнення аліментів провадиться в порядку, ви­значеному Кабінетом Міністрів України.

Аліменти на неповнолітніх дітей з їх батьків стягуються в розмірі: на одну дитину — одна чверть, на двох — одна тре­тина, на трьох — не більше половини заробітку (прибутку) батьків, але не менше 1/2 неоподатковуваного мінімуму до­ходів громадян на кожну дитину[4].

Однак у окремих випадках встановлення розміру аліментів у такому порядку викликає певні труднощі. Наприклад, пись­менники, композитори, художники та інші працівники твор­чих професій, як правило, не мають постійного заробітку і отримують авторський гонорар за створені ними твори. Тому стягнення з них аліментів у частковому відношенні носило б нерегулярний характер. Саме тому в силу статті 85 КпШС України аліменти за проханням особи, яка вимагає їх, мо­жуть бути встановлені судом у твердій грошовій сумі, яка підлягає виплаті щомісячно.

Наприклад, письменник, який не має щомісячного заро­бітку та живе на гонорари, отримав у кінці року 4800 гри­вень. Розмір аліментів слід встановлювати таким чином: 4800 гривень : 12 = 400 гривень : 1/4 = 100 гривень на місяць.

Аліменти в твердій грошовій сумі стягуються і у тих ви­падках, коли діти знаходяться у кожного з батьків. У таких випадках аліменти стягуються на користь менш забезпече­ного з батьків, в залежності від матеріального сімейного стану сторін у межах, встановлених для стягування аліментів.

Наприклад, після розірвання шлюбу з матір'ю залишилася дочка, а сина взяв батько. Заробіток матері складає 160 гри­вень на місяць, а заробіток батька — 240 гривень. На утри­мання дочки батько має виплачувати 60 гривень у місяць (1/4 від 240), а на утримання сина з матері належить 40 гривень у місяць (1/4 від 160). У даному випадку аліменти в сумі 20 гривень (60 - 40) підлягають стягненню на дитину, яка живе з матір'ю. Сума в 20 гривень виводиться у результаті заліку зустрічних грошових вимог[5].

У разі стягнення аліментів з батьків на непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, розмір аліментів визначається в частковому відношенні до заробітку (дохо­ду), виходячи з матеріального та сімейного становища осо­би, з якої стягуються аліменти, та особи, яка одержує їх.

У силу частини 2 статті 89 КпШС України розмір аліментів у цих випадках не може перевищувати відповідний розмір аліментів, які сплачуються на неповнолітніх дітей, тобто однієї чверті заробітку на одну дитину, однієї третини — на двох дітей та половини заробітку (доходу) — на трьох чи більше дітей і не може бути меншим 1/2 неоподатковувано­го мінімуму доходу громадян на кожну дитину.

Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі провадиться тільки у вищезгаданих випадках, і вимоги про зміну цього порядку законом не передбачені. Так, рішенням суду з гро­мадянина П. були стягнуті аліменти на користь громадянки Ф. на дочку в розмірі 1/4 заробітку. Згодом Ф. пред'явила позов про стягнення з П. аліментів у твердій грошовій сумі у зв'язку з тим, що відповідач ухиляється від їх сплати. Ви­мога Ф. була задоволена, з П. стягнуті аліменти на дочку в сумі 55 гривень щомісячно. Це рішення було скасовано як необгрунтоване, так як стягнення аліментів у твердій гро­шовій сумі з мотивів ухилення одного з батьків від сплати аліментів законом не передбачено.

Позови про стягнення аліментів на користь повнолітніх непрацездатних дітей можуть подавати самі ці особи або їх опікуни (піклувальники).

Бувають випадки, коли з однієї особи стягуються аліменти на дітей від двох і більше різних матерів, що в цілому пере­вищує розмір аліментів, який передбачений законом. У таких випадках особа, яка сплачує аліменти, має право пред'я­вити позов до будь-якої особи, на користь якої згідно з су­довим рішенням стягнуті аліменти, про їх зниження. На­приклад, відповідач сплачує аліменти на дитину від першо­го шлюбу в розмірі 1/4 частини заробітку. Після розірвання другого шлюбу до нього поданий позов про стягнення алі­ментів на дитину від цього шлюбу в розмірі 1/4 заробітку. При розгляді такої справи в судове засідання повинна бути викликана особа, яка отримує аліменти на користь першої дитини[6].

З врахуванням того, що на двох дітей за законом повинно бути стягнуто не більше третини заробітку, а не половина (1/4 + 1/4 = 1/2), суд вправі зменшити розмір аліментів. Тоді кожна дитина отримує по 1/6 (1/3 : 2), а не по 1/4 заробітку батька. У таких випадках зменшення розміру алі­ментів є не правом, а обов'язком суду.

4. Участь батьків у додаткових витратах на утримання дітей

Законодавством передбачено[7], що батьки, які сплачують аліменти на неповнолітніх дітей, можуть бути притягнуті до участі в додаткових витратах, які викликані винятковими обставинами (тяжке захворювання, каліцтво дитини та ін.).

У даному випадку мова йде про притягнення одного з батьків до участі у додаткових витратах, а не про додаткове стягнення аліментів. Тому розміри суми, яка стягується, ма­ють визначатися залежно від дійсно понесених чи передба­чених витрат і не можуть бути визначені у частковому відно­шенні до заробітку (доходу) відповідача.

Якщо заздалегідь відомо, що витрати потребуються тільки одночасно чи на точно встановлений строк, суд може вста­новити суму, яка належить одночасній виплаті, чи обмежи­ти строком суму, яка присуджується. Якщо стан здоров'я дитини потребує додаткових витрат, позивач має право зно­ву звернутися до суду. Відповідач, в свою чергу, має право просити суд звільнити його від подальших виплат, якщо стан дитини не потребує додаткових витрат.

У силу статті 87 КпШС України з батьків можуть бути стягнуті кошти по утриманню дітей, влаштованих у дитячі заклади, в розмірах, передбачених в статті 82 КпШС Украї­ни[8]. Це правило в основному застосовується щодо батьків, які не виконували своїх обов'язків по вихованню дітей, у зв'язку з чим були позбавлені батьківських прав.

Кошти на утримання дітей, влаштованих у дитячі заклади, і призначені їм державні пенсії та допомога перераховують­ся на особисті рахунки цих дітей до ощадних банків.

5. Види заробітку, з яких утримання

аліментів не провадиться

Утримання аліментів не провадиться: з вихідної допомоги при звільненні та сум неоподатковуваного розміру матері­альної допомоги; з одноразових премій; з премій, що присуджуються за видатні роботи в області науки, літератури, мистецтва; з сум одноразової винагороди за винаходи та раціоналізаторські пропозиції; з компенсаційних сум у разі відряджень та переведень на роботу у іншу місцевість; з польового забезпечення, надбавок до заробітної плати та інших сум, які виплачуються замість добових та квартир­них; з компенсаційних сум, які виплачуються за амортиза­цію інструменту та зношеність одягу; з вартості безкош­товного надання квартир та комунальних послуг; з держав­них послуг; з державної допомоги багатодітним та одино­ким матерям, з допомоги з нагоди народження дитини, з допомоги на поховання, а також з допомоги, що випла­чується на неповнолітніх дітей у період розшуку їх батьків; з вартості виданого безкоштовно обмундирування та нату­рального постачання (або їх грошової компенсації); з ма­теріальної допомоги особам, які втратили право на допо­могу по безробіттю; з щомісячної грошової допомоги у зв'яз­ку з обмеженням споживання продуктів харчування місце­вого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на територіях радіоактивного забруднення[9].

З військовослужбовців, а також осіб рядового та началь­ницького складу органів внутрішніх справ утримання алі­ментів не провадиться з вихідної допомоги в разі звільнення з військової служби і з органів внутрішніх справ, а також з інших видів грошового забезпечення, які не мають постій­ного характеру.

Утримання аліментів провадиться з суми заробітку (дохо­ду), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утри­мання з цього заробітку (доходу) податків.

Особи, які працюють в установах України за кордоном, виплачують аліменти на користь осіб, які проживають в Україні, з подвійного заробітку з встановленими надбавка­ми, одержуваного в Україні у національній валюті.

З осіб, які працюють за контрактами в іноземних компані­ях і одержують заробітну плату тільки за кордоном, алімен­ти утримуються із 100 відсотків заробітної плати, яку плат­ник аліментів одержував до укладення контракту або вихо­дячи із його заробітної плати за останній місяць на момент від'їзду, або з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати на час проведення розрахунків.

Аліменти з осіб, що одержують заробітну плату, як в ук­раїнських гривнях, так і в валюті на підприємствах, в уста­новах, організаціях, розташованих на території України, ут­римаються бухгалтеріями (розрахунковими відділами) за місцем роботи у розмірах, встановлених рішенням судів, як з українських гривень, так і з валюти.

6. Обов'язки дітей щодо батьків

Виходячи з взаємності обов'язків батьків та дітей, закон встановлює, що діти у тих випадках, коли батьки є непра­цездатними і потребують матеріальної допомоги, повинні їх утримувати. У більшості випадків дорослі діти подають своїм батькам матеріальну підтримку добровільно. Однак є особи, які не усвідомлюють свій обов'язок щодо батьків. Тому за­кон[10], встановлюючи обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх непрацездатних батьків, що потребують допомоги, припускає можливість примусового здійснення такого обов'язку через суд.

До сплати аліментів притягуються повнолітні діти, які ма­ють заробіток чи інші доходи. Деякі неповнолітні діти ма­ють самостійний заробіток по досягненню ними 16-ти років, у зв'язку з чим можуть надавати своїм батькам певну матері­альну допомогу. Однак до настання повноліття (18 років) діти не несуть юридичного обов'язку надавати утримання батькам, і суд не має права стягувати з них аліменти на ко­ристь останніх.

Обов'язки по утриманню батьків виникають в тих випад­ках, коли вони є непрацездатними та потребують допомоги

Непрацездатними за віком визначаються жінки, які досягай 55 років, та чоловіки, які досягли 60 років (у певних випад­ках жінки, які досягли 50 років, чоловіки — 55 років), а також визнані у встановленому порядку інвалідами. Слід мати на увазі, що непрацездатні громадяни, які мають необхід­ний трудовий стаж, забезпечуються державними пенсіями. Тому аліментний обов'язок повнолітніх дітей виникає тільки щодо непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги. Факт нужденності встановлюється судом залеж­но від конкретних обставин справи. Повнолітні діти, які сплачують аліменти на батьків, можуть бути притягнуті до участі в додаткових витратах, викликаних винятковими об­ставинами (тяжка хвороба, каліцтво, оплата праці осіб, які доглядають за батьками, та ін.).

Згідно до статті 90 КпШС України розмір участі кожного з дітей по утриманню непрацездатних батьків, які потребу­ють допомоги, встановлюється судом, виходячи з матеріаль­ного і сімейного становища батьків та дітей, у частковому відношенні до заробітку (доходу), що оплачується щомісяч­но. Крім того, судом враховується можливість батьків отри­мувати аліменти один від одного (мається на увазі, що по­дружжя повинні утримувати матеріально одне одного).

При визначенні суми утримання суд враховує всіх пов­нолітніх дітей даного з батьків, незалежно від того, пред'яв­лена вимога до всіх дітей або тільки до одного чи деяких з них.

Якщо батьки не виконують своїх батьківських обов'язків щодо дітей, то вони і не повинні розраховувати на отриман­ня матеріальної допомоги від дітей у майбутньому, хоча такі вимоги зустрічаються у судовій практиці.

Підставою для звільнення дітей від обов'язків по утриман­ню своїх непрацездатних батьків, які потребують допомоги, і звільнення від стягнення витрат по догляду за ними є вста­новлений судом факт ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків[11].

Під ухиленням від виконання батьківських обов'язків по­трібно розуміти результат винної поведінки батьків по ви­конанню та утриманню дітей. З незалежних від них причин батьки можуть протягом тривалого часу не брати участі у вихованні або утриманні своїх дітей. У цих випадках пов­нолітні діти не звільняються від обов'язків по утриманню своїх батьків.

За злісне ухилення ввд сплати аліментів на користь батьків, як і ухилення батьків від сплати утримання на дітей, перед­бачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до одного року або виправних робіт на той же строк[12] ().

7. Права батьків і дітей на майно.

Майнові правовідноси­ни між батьками і дітьми

Згідно до статті 77 КпШС України за життя батьків діти не мають права на їх майно, так само як батьки не мають права на майно дітей. Таким чином, батьки мають право належне їм майно продавати, дарувати, передавати до найму, не за­питуючи згоди на це дітей. Батьки можуть також позбавити дітей спадщини за своїм заповітом (за винятком випадків, передбачених статтею 535 ЦК України, — обов'язкова част­ка у спадщині).

Разом з тим батьки не набувають прав на майно дітей. Роздільність майна батьків та дітей обумовлює їх особисту відповідальність по своїх боргах: батьки не відповідають по зобов'язаннях своїх дітей, незалежно від віку останніх, за винятком заподіяної шкоди неповнолітнім, коли його бать­ки зобов'язані відшкодувати заподіяну шкоду.

У неповнолітніх дітей може виникнути право власності на майно в результаті купівлі речей за власні кошти, отриман­ня спадщини, дарування, а також створення його власною працею.

Батьки є законними представниками інтересів своїх не­повнолітніх дггей, і одною з функцій такого представництва є управління їх майном. У зв'язку з цим батьки самостійно вирішують всі питання, пов'язані з володінням та розпоряд­женням майном неповнолітніх дітей, тобто фактично вико­нують права та обов'язки власників майна, діючи в інтере­сах дітей.

Однак вони не можуть передавати належне неповнолітнім Дітям майно у дарунок іншим особам, навіть родичам дитини, заповідати майно дітей, відмовляючись від нього від імені дітей. Управління майном дітей здійснюється батьками без спеці­ального на те повноваження, але їх дії щодо володіння, ко­ристування та розпорядження майном дітей контролюються органами опіки та піклування Ці ж органи розглядають спори між батьками щодо питань управління майном дітей.

Так, наприклад, сім'я з 3-х чоловік вирішила виїхати на постійне місце проживання за кордон і їм потрібно продати приватизовану квартиру, де співвласниками є батьки та 14-річний син. Для укладення договору купівлі-продажу по­трібно взяти для продажу квартири дозвіл органу опіки і піклування, який контролює володіння, користування та розпорядження майном дітей їх батьками.

Батьки управляють майном дітей до досягнення ними пов­ноліття. Після цього діти особисто здійснюють всі права та обов'язки по відношенню до свого майна. Розпорядження батьками майном повнолітніх дітей можливе тільки за зго­дою останніх та за наявності доручення[13].

Крім роздільності власності батьків та дітей, у них може виникнути спільна часткова власність, наприклад, у зв'язку з отриманням спадщини за законом чи заповітом. Спільна власність батьків та дітей може існувати незалежно від віку дітей. Відносини з приводу цієї власності регулюються ци­вільним законодавством України. За новим законодавством України між батьками і дітьми та іншими членами сім'ї може виникати як спільна часткова, так і спільна сумісна власність[14].


 

Список використаної літератури

1. Кодекс України про шлюб і сім'ю.

2. Кримінальний Кодекс України від 1 вересня 2001 р.

3. Зобов'язальне право. Теорія і практика. Навчальний посібник / За ред. О.В.Дзери. – К., 2000.

4. Сімейне право / За ред. Дзери О.В. – К., 1998.

5. Словник-довідник з сімейного права. – Харків, 2002.

6. Цивільне право. Підручник / За ред. Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова. - К.: Істина, 2003. - 776 с.



[1] Кодекс України про шлюб і сім'ю. – Глава 13.

[2] Глава 11 КпШС

[3] Зобов'язальне право. Теорія і практика. Навчальний посібник / За ред. О.В.Дзери. – К., 2000. – С.98.

[4] Стаття 82 КпШС України.

[5] Сімейне право / За ред. Дзери О.В. – К., 1998. – С.105.

[6] Сімейне право / За ред. Дзери О.В. – К., 1998. – С.112-113.

[7] Стаття 86 КпШС України.

[8] Стаття 87 КпШС України.

[9] Зобов'язальне право. Теорія і практика. Навчальний посібник / За ред. О.В.Дзери. – К., 2000. – С.125.

[10] Стаття 81 КпШС України

[11] Частина 3 статті 81 КпШС України.

[12] Стаття 114 КК України.

[13] Зобов'язальне право. Теорія і практика. Навчальний посібник / За ред. О.В.Дзери. – К., 2000. – С.145.

[14] Ст. 17 Закону України «Про власність».





Реферат на тему: Майнові правовідносини батьків і дітей (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.