Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Легалізація (“відмивання”) доходів, отриманих злочинним шляхом, як міжнародна проблема (реферат)

Протягом останніх десятиліть легалізація ("відмивання”) доходів, отриманих злочинним шляхом, набула усвіті широкого розповсюдження. Ускладнилася іструктура злочинних операцій за "відмивання” доходів. Організовані злочинні угруповання, використовуючи слабкість національних систем регулювання фінансової системи, здійснюють гнучкі та швидкі операції зпереведення та переміщення активів через національні кордони, вміло використовують розбіжності врежимах регулювання підприємницької діяльності як вмежах національних систем, так іміж самими системами зголовною метою— приховування джерел походження коштів, їх власників та механізмів контролю над ними.

Не існує єдиного поняття стосовно "відмивання грошей” ні вміжнародному законодавстві, ні взаконодавстві окремих держав. Під ним розуміють легалізацію протиправно отриманих грошових коштів та майна, що здійснюється шляхом різних маніпуляцій з"брудним” капіталом, внаслідок чого останній набуває статусу законного (легального), маємо на увазі методи іпроцедури, що дозволяють отримані врезультаті незаконної діяльності кошти переводити вінші активи для приховування їх правдивого походження, дійсних власників або інших аспектів, що могли б свідчити стосовно порушення законодавства [1]. Найчастіше різні способи "відмивання” грошей використовуються втаких випадках, як торгівля наркотиками ізброєю, шахрайство, терористична діяльність, вимагання, проституція, торгівля контрабандними та краденими товарами. Однак за своєю суттю "відмивання” грошей супроводжує будь-який злочин, мотивом якого єодержання доходу.

Вчені-юристи, визначаючи поняття "відмивання грошей”, вказують на відмінності (критерії) стосовно доходів, які "відмиваються”. Деякі автори дають поняття та основане на ньому визначення "відмивання доходів”, спираючись на визначення доходів, дане уКонвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом (1990), згідно зяким, під "доходами” розуміється будь-яка економічна вигода, набута злочинним шляхом. Вона може складатися зматеріальної власності чи власності, вираженої вправах, рухомого або нерухомого майна іправових документів або документів, які підтверджують право на таку власність чи частку вній [2].

У міжнародному праві вперше поняття легалізації ("відмивання”) доходів від злочинної діяльності було визначено уВіденській конвенції ООН "Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів іпсихотропних речовин” від 19грудня 1988р. Згідно зі ст.3зазначеної Конвенції легалізацією ("відмиванням”) доходів від злочинної діяльності є: конверсія або переведення власності, якщо відомо, що така власність отримана внаслідок будь-якого правопорушення або правопорушень або внаслідок участі утакому правопорушенні чи правопорушеннях зметою приховання або утаювання незаконного джерела власності або зметою надання допомоги будь-якій особі, яка бере участь ускоєнні такого правопорушення або правопорушень, зтим, щоб вона могла ухилитися від відповідальності за свої дії; приховування справжнього характеру, джерела, місцезнаходження, способу розпорядження, переміщення справжніх прав стосовно власності або її належності, якщо відомо, що така власність отримана внаслідок правопорушення або правопорушень чи внаслідок участі втакому правопорушенні або правопорушеннях; придбання, володіння або використання власності, якщо вмомент її отримання відомо, що така власність отримана внаслідок правопорушення або правопорушень, або внаслідок участі утакому правопорушенні або правопорушеннях; участь, причетність або вступ узлочинну змову зметою скоєння будь-якого правопорушення або правопорушень, спроби скоїти таке правопорушення або такі правопорушення, атакож пособництво, підбурювання, сприяння або надання порад при їх здійсненні. "Відмивання” грошей, отриманих від незаконного обігу наркотиків, Конвенція визнала за злочин.

У Страсбурзькій конвенції Ради Європи звідмивання, виявлення, вилучення та конфіскації доходів від злочинної діяльності, на відміну від Віденської конвенції, йдеться про "відмивання” грошей, отриманих не тільки від наркобізнесу, але йбудь-яким злочинним шляхом. Конвенція встановила, що держави можуть притягувати до відповідальності за перераховані вище дії навіть тоді, коли основне правопорушення, врезультаті якого були отримані матеріальні цінності, не входило до їх юрисдикції. Держави можуть передбачати, що за "відмивання” злочинних доходів особи, які вчинили основний злочин, до відповідальності не притягуються. На розгляд учасників Конвенції винесено також питання стосовно відповідальності особи, що вчинила будь-яке зперелічених діянь, коли вона не знала, але повинна була знати, що майно єдоходом від злочину.

Організація Об'єднаних Націй улистопаді 1993р. розробила Типовий закон про відмивання грошей, отриманих від наркотиків, який, грунтуючись на новому законодавстві різних країн, містить рекомендації щодо запобігання "відмивання” грошей, виявлення подібних дій та встановлення відповідних санкцій.

У Типовому законі, як іуВіденській конвенції 1988р., визначаються два основні склади правопорушень, пов'язаних з"відмиванням” грошей, отриманих від незаконного обігу наркотиків.

Згідно звищеназваним Законом відповідальність несуть:

1) особи, які конвертують або переводять гроші чи власність, отримані прямо або опосередковано від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, зметою укриття чи утаювання незаконного джерела цієї власності або коштів, чи надання допомоги будь-якій особі, яка бере участь увчиненні одного зправопорушень, зтим, щоб вона могла уникнути юридичної відповідальності за свої дії;

2) особи, які надають допомогу вприхованні характеру, джерела, місцезнаходження, способу розповсюдження, переміщення або дійсних прав стосовно коштів, власності, отриманих прямо або опосередковано від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів.

Крім того, уТиповому законі йдеться про настання відповідальності за замах на правопорушення, причетність або змову зметою скоєння правопорушень, атакож— за допомогу вїх здійсненні.

Типовий закон визначає за кримінальні правопорушення різні дії працівників кредитно-фінансових установ, осіб, котрі професійно займаються операціями зобміну готівкової валюти, та інших осіб, які порушують встановлений порядок здійснення фінансових операцій, та інші вимоги зметою попередження івиявлення "відмивання брудних” грошей. Зокрема, повинні притягуватися до відповідальності керівник, службовці ібудь-які інші особи кредитно-фінансових установ, які під час виконання своїх професійних обов'язків здійснюють, контролюють операції, пов'язані зрухом фінансових коштів, або надають консультації уцій галузі, якщо вони умисно розголошують власнику грошових сум чи особі, що здійснює фінансові операції, інформацію стосовно заяв або інших заходів, що підлягають вирішенню. Йдеться про заяви стосовно тих коштів, відносно яких існують підозри щодо їх отримання від незаконного обігу наркотичних засобів або психотропних речовин. Злочинами, відповідно до Типового закону, визнаються дії, які вчиняють також особи, що умисно знищують реєстраційні книги чи документи, зберігання яких передбачено Типовим законом, або вилучають зних інформацію, атакож— особи, які здійснюють замах на проведення під чужим іменем певних операцій, зазначених уТиповому законі (наприклад, платіж готівковими грошима всумі, що перевищує встановлену межу).

Злочинами, хоча іменш небезпечними, вважаються діяння осіб, які здійснили або прийняли платіж готівкою усумі, що перевищує встановлену межу; порушили обов'язок надавати заяву про міжнародний переказ грошових коштів, цінних паперів або цінностей, відносно яких передбачено надання заяв; атакож дії керівників та службовців компаній, ігрових домів ікредитно-фінансових установ, які здійснюють обмін валюти, що порушили положення Типового закону.

Твердження стосовно доцільності точного визначення соціального феномена "відмивання” грошей, представлені вдокументах ООН, виключають пошук адекватного розуміння та відображення вполітиці держави змісту та суті цього явища. Відсутність останнього спричиняє виникнення багатьох проблем стосовно ефективності боротьби з"відмиванням” коштів, атакож звибором сил, засобів та заходів протидії, запропонованих державою для запобігання цьому явищу, атакож їх організаційних іправових форм реалізації та використання.

У зарубіжному законодавстві зустрічаємо поняття "доходи від незаконної діяльності” та "доходи, отримані від злочинної діяльності”.

Так, згідно замериканським законодавством під незаконними доходами розуміються доходи, отримані від вчинення злочинів, пов'язаних знаркотиками, фальшивомонетництвом, контрабандою, шахрайством збанківськими операціями, банківськими та поштовими пограбуваннями та крадіжками, шантажем іт.ін. У1986році Конгрес США ухвалив Закон про контроль за відмиванням грошей, який вперше розглядав нові злочини, пов'язані з"відмиванням” грошей. Ці положення були кодифіковані упараграфах 1956та 1957Титулу 18Зводу законів США.

Злочинцем вважалася особа, яка вчинила кримінальний злочин вважалася особа, яка використала або намагалася використати надходження від будь-якої незаконної діяльності уфінансовій операції знаміром продовжити незаконну діяльність, або була залучена до заходів щодо маскування чи приховування місцезнаходження, джерела, права власності чи управління зазначеними коштами.

При цьому впоняття терміну "операція” включається придбання, продаж, застава, дарування, переміщення. доставка або інше відчуження, а увідношенні грошових документів— депонування, зняття зрахунку, переказ між рахунками, обмін валюти, позика, надання кредиту, придбання чи продаж акцій, облігацій, сертифікатів вкладу чи інших грошових документів, використання особистого банківського сейфа або будь які інші виплати, перекази чи доставка вфінансову організацію будь-яким способом.

У 1988році прийнято Закон про вдосконалення переслідування за "відмивання” грошей. Новий Закон вилучив зкатегорії фінансових операцій отримання адвокатами гонорару при захисті кримінальних злочинців. Разом зтим, заборонялися за наявності необхідного знання чи наміру перевезення, пересилка або переказ (як іспроба вчинення цих дій) кредитно-грошових інструментів або коштів, отриманих від будь-якого злочину (не обов'язково від "особливої” незаконної діяльності) як на території США, так іза їх межами. При цьому достатньо встановити той факт, що підсудний знає про власність, яка використовується воперації та єнадходженням від будь-якого злочину за законом штату[3] федеральним законом чи іноземним законом незалежно від того, чи знав підсудний про те, якого роду це був злочин [4].

У Проекті закону Російської Федерації "Про протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих незаконним шляхом” визначено, що доходами, отриманими незаконним шляхом, єречі, включаючи гроші та цінні папери, інше майно, утому числі майнові права, робота та послуги, результати інтелектуальної діяльності, інші об'єкти цивільних прав, придбаних урезультаті порушення федерального закону, закону суб'єкта Російської Федерації або іншого нормативного акта. Кримінальний кодекс Російської Федерації (ст.174) передбачає кримінальну відповідальність за легалізацію ("відмивання”) доходів, одержаних незаконним шляхом. Формулювання "доходи, отримані незаконним шляхом” передбачає розповсюдження дії статті на будь-які доходи, отримані зпорушенням норм будь-якої галузі законодавства [5].

Предметом цього злочину можуть бути грошові кошти, цінні папери вросійській чи іноземній валюті та інше рухоме інерухоме майно, придбані як вРосії, так іза її межами. Таким чином, предметом легалізації, перш за все, ємайно, отримане врезультаті вчинення таких злочинів, як розкрадання, контрабанда, вимагательство, незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, зброї, незаконне підприємництво ібанківська діяльність, організація або утримання притонів для заняття проституцією, незаконне розповсюдження порнографічних матеріалів або предметів, отримання хабара, ухилення від сплати податків та ін.

Подібною до американської єсфера застосування відповідних норм вІталії, Австрії, утой час, як законодавства Великобританії, Франції, Канади, Люксембургу визначають поняття "незаконна діяльність” як злочини, пов'язані лише знаркотиками.

Федеративна Республіка Німеччина ратифікувала Конвенцію ООН "Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів іпсихотропних речовин” 22грудня 1993р., а15липня 1992р. був прийнятий Закон про боротьбу знелегальною торгівлею наркотиками та іншими формами організованої злочинності, узв'язку зяким унімецькому кримінальному праві виник новий склад злочину— відмивання грошей, викладений упараграфі 261Кримінального кодексу.

Предметом злочину ємайно. Німецькі спеціалісти трактують це поняття дуже широко, вважаючи, що до нього відносяться не тільки готівкові гроші та гроші на рахунках, але йіноземні платіжні кошти, вся рухомість інерухомість— цінні папери, коштовні метали та камені, земельні частки, частки уфірмах та товариствах, боргові зобов'язання, патенти іт.ін.

У Кримінальному кодексі ФРН всі кримінально карані діяння поділяються на злочини іпроступки. Майно, що "відмивається”, може бути отриманим внаслідок вчиненого будь-якого злочину (вбивства, торгівлі людьми, викрадення людей зметою викупу, розбою, грабежу, підробки грошових знаків, злочинної торгівлі наркотиками іт.ін.). Що стосується проступків, то маються на увазі тільки ті, які зазначені уЗаконі про боротьбу знелегальною торгівлею наркотиками та іншими формами організованої злочинності.

Характерною особливістю регламентації відповідальності за "відмивання” грошей унімецькому законодавстві єте, що суб'єктом даної дії єне та особа, яка безпосередньо, шляхом кримінально караного діяння придбала певний майновий об'єкт, аособа, котра здійснила "відмивання” грошей. Особа, яка вчинила попереднє кримінально каране діяння (діяла самостійно або як співучасник), згідно зпараграфом 261Кримінального кодексу ФРН не може бути учасником (виконавцем чи співучасником) злочину, який полягає у"відмиванні” грошей.

Особливістю злочинів, пов'язаних з"відмиванням” грошей, єте, що вони носять допоміжний характер. Це означає, що подібні злочини єосновою для продовження та поширення злочинної діяльності на інші галузі. Зурахуванням цього факту метою законів про боротьбу з"відмиванням” грошей єне тільки створення системи заходів щодо припинення "відмивання” грошей та боротьба зним, але йвиявлення та попередження злочинів, що містять ознаки "відмивання” грошей.

Закони багатьох країн мають спеціальні списки кримінальної діяльності, іноді досить широкі. Уцих списках визначаються злочини з"відмивання” грошей, містяться посилання на відповідні статті законів інавіть на міжнародні конвенції по боротьбі звідмиванням грошей. До списків найчастіше занесено такі види злочинів, як торгівля зброєю, наркотиками, людьми, предметами старовини, людськими органами, тероризм, проституція, шахрайство, нелегальна гра, викрадення людей, шантаж, грабіж іт.ін.

Зокрема, Кримінальний кодекс Австрії кваліфікує за злочин "відмивання” всіх активів, отриманих від здійснення злочинів, що спричиняють ув'язнення на термін більше трьох років.

Кримінальний кодекс Бельгії та Спеціальний закон про відмивання грошей від 11.01.1993р. кваліфікують за основу "відмивання” грошей практично всі злочини, включаючи тероризм, організовану злочинність, торгівлю наркотиками, зброєю, використання підпільної праці, торгівлю людьми, проституцію, незаконне використання гормонів утварин, торгівлю людськими органами, шахрайство, організоване шахрайство по відношенню до податків, корупцію, нетипові інвестиції, взяття взаручники, крадіжку чи вимагательство із застосуванням насильства та погроз, псевдобанкрутство.

У Великобританії відмивання грошей відносять до злочинів, пов'язаних зторгівлею наркотиками, тероризмом, крадіжкою та обманом, грабежем, шахрайством, вимагательством, нелегальним користуванням депозитів, шантажем.

В Іспанії Кримінальний кодекс (ст. 301) відносить "відмивання” грошей до розділу про хабарі та подібні злочини, до якого включено всі злочини зтерміном тюремного ув'язнення більше трьох років.

Списки таких злочинів не єзакінченими, апоповнюються країнами залежно від нагальних потреб. Закон Греції, наприклад, містив спочатку 16пунктів, апотім був доповнений іншим законом. Список США за кілька десятиліть виріс до 164пунктів, причому на сьогодні включає перелік не тільки тяжких злочинів, але йінших, менш небезпечних для суспільства та фізичних осіб діяння. Урізних країнах по-різному вирішується питання стосовно включення до цього списку таких злочинів, як ухилення від сплати податків, порушення комерційної таємниці, корупція.

В Україні легалізацією грошей, набутих злочинним шляхом, відповідно до Закону України "Про банки ібанківську діяльність” від 07.12.00 вважається внесення на рахунки банку грошей чи іншого майна, здобутих зпорушенням вимог законодавства України, або переказ таких грошей чи майна через банківську систему України зметою приховування джерел походження цих коштів чи створення видимості їх легальності.

Кримінальне законодавство України визнає за злочин, кваліфікований за ст. 209нового Кримінального кодексу України, вчинення фінансових операцій та інших угод згрошовими коштами та іншим майном, здобутих завідомо злочинним шляхом, атакож використання зазначених коштів та іншого майна для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності, атакож створення організованих груп вУкраїні чи за її межами для легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом. Вчинення таких дій карається штрафом від п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років зконфіскацією грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом, або позбавленням волі на строк до трьох років зконфіскацією грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом.

Аналіз сучасної практики попередження, розслідування іпокарання за злочини, пов'язані злегалізацією незаконних доходів, свідчить про те, що цілком чітко визначилося коло проблем, від рішення яких залежить ефективність такої боротьби та взаємодії правоохоронних органів на міжнародному рівні.

Перша проблема. Відсутність погоджених нормативних визначень понять "легалізація” (чи "відмивання”), "незаконний доход”, "злочинний доход” ібагатьох інших понять. Рішення даної проблеми насамперед пов'язане зрозробкою методології іметодики порівняльно-правового аналізу норм кримінально-правового законодавства; складанням порівняльних термінологічних словників, які мають досить точно позначати міру збігу (ототожнення) понять, що використовуються управозастосуванні; підготовкою коментарів до них; офіційним визнанням різними країнами понять удоговорах про правову допомогу зкримінальних справ.

Друга проблема. Відсутність погоджених процедур попередження, розслідування іпокарання за злочини відповідної категорії. Рішення цієї проблеми воснові відповідає вищесформульованим підходам. Разом зтим, розробка та прийняття погоджених процедур попередження окремих видів злочинів, боротьба зякими відноситься до міжнародних пріоритетів, може набути необхідного рівня ефективності лише увипадку прийняття спеціальних міждержавних програм боротьби зі злочинністю, що мають статус нормативного правового акта.

Третя проблема. Відсутність ефективної стабільної системи підготовки фахівців, які володіють технологіями розслідування злочинів, пов'язаних злегалізацією (відмиванням) незаконних доходів, включаючи навички пошуку та ідентифікації коштів, розташованих вофшорних зонах. Рішення проблеми передбачає визначення мережі базових закладів освіти; розробку спеціалізованого навчального курсу, учбово-методичного комплексу до нього, що включає можливість дистанційного навчання звикористанням глобальної комп'ютерної мережі; створення механізму підготовки та підвищення кваліфікації викладачів зюридичних та економічних дисциплін.


 

Література:

1. Див.: Боротьба звідмиванням грошей. Міжнародний досвід іуроки для Росії: Аналітична записка від 12вересня 2000р. // http: opec. ru

2. Див.: Про боротьбу з"відмиванням” коштів, отриманих злочинним шляхом // Матеріали Центру правової реформи ізаконопроектних робіт при Міністерстві юстиції України.— К., 1998.

3. О законодательстве по отмыванию денег вотдельных штатах США // "Грязные” деньги и закон.— С.79–95.

4. Arrastia J.Money Laundering— a US perspective //Money Laudering control /Ed by B.Ride and M.Ache.— Dublin, 1996.— P.228–260.

5. Уголовный кодекс Российской Федерации // http: rus. code. virtualave. netcodex. vk. html.





Реферат на тему: Легалізація (“відмивання”) доходів, отриманих злочинним шляхом, як міжнародна проблема (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.