Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Кримінологічна експертиза як засіб удосконалення законотворчого процесу (реферат)

Розробка стратегічних напрямів державної політики та законодавства у сфері запобігання і протидії злочинності, реалізація правових норм та принципів моралі в житті суспільства вимагає високопрофесійних якостей від суб'єктів законотворчої діяльності, а також наукового підходу щодо здійснення об'єктивного аналізу стану справ у державі, культурного рівня суспільства, його різноманітних соціальних інститутів і, перш за все, кримінологічної ситуації, у тому числі криміногенних та антикриміногенних чинників, їх розповсюдженості й дієвості серед різних верств населення, ефективності впливу на них з боку законотворчої, правозастосовчої та правоохоронної діяльності.

Акцентуючи увагу саме на професійному підході вирішення глобальних стратегічних і тактичних питань, пов'язаних із подоланням та нейтралізацією чинників злочинності, важко уявляється можливість уникнення такого важливого допоміжного напряму в процесі законотворення, як здійснення кримінологічної експертизи у різних сферах соціальної діяльності, у тому числі у нормативно-правовій сфері життя держави.

Розглядаючи кримінологічну експертизу як один з багатьох засобів підвищення ефективності законотворчої діяльності, можна обґрунтувати її потребу як за вітчизняним, так і зарубіжним досвідом розвитку кримінологічної науки і практики, яка давно назріла, і, на наш погляд, повинна знайти своє гідне місце в процесі законотворення та багатосторонньої юридичної практики.

Не вдаючись до глибокого обґрунтування наукової та практичної значущості здійснення кримінологічної експертизи законодавчих актів, достатньо звернути увагу на висловлення Президента України щодо правової ситуації в країні, коли є можливість "розкрадати державу згідно з чинним законодавством” [1]. Концепцією боротьби з корупцією в Україні на 1998-2005 роки передбачається "розробка наукової методики антикорупційної криміногенної експертизи”[2].

Зважаючи на наявність багатьох кримінальних реалій сьогодення, з метою недопущення в майбутньому випадків, коли наша законотворча діяльність може крокувати шляхом "спроб та помилок”, особливо в такій важливій сфері відносин, як кримінально-правова, доцільно зазначити, що дану проблему належить розробляти більш активно як науковцям, так і практикам.

Концептуальне визначення та нормативно-правове і практичне втілення кримінологічної експертизи в юридичну діяльність держави має сприяти законодавчому стриманню негативних процесів, пов'язаних з гонитвою за надприбутками в умовах "ривка до ринку” кримінальних капіталів, з одночасним знеціненням легальних накопичень громадян, спотворенням потреб, пов'язаних з наркотизацією та деморалізацією певної їх частини, а також прояву своєрідного протесту в різних формах, у тому числі екстремальних. Актуальність зазначених питань і наявність певної стурбованості за стан справ у суспільстві спонукають як вітчизняних, так і зарубіжних вчених і практиків до більш активних зрушень в даному напрямі.

Під час визначення поняття "кримінологічна експертиза” слід звернути увагу на "природну сутність” цієї дефініції. Враховуючи те, що "експертиза” (з лат.) – дослідження якого-небудь питання, що потребує спеціальних знань, з наданням вмотивованого висновку, а фахівець (фахівці), що її здійснює іменується як "експерт” (з лат. – досвідчений) – фахівець в певній галузі, який проводить експертизу [3], кримінологічну експертизу можна визначити залежно від конкретних кримінологічних підходів та об'єктів самої експертизи – як у вузькому, так і в широкому розумінні.

З погляду на те, що кримінологія являє собою теоретичну і практично-прикладну галузь юридичної науки про злочинність, незаперечним є той факт, що вона здійснює певний вплив на правову сферу, в якій реалізується юридична діяльність повноважних державних органів у багатьох напрямах боротьби зі злочинністю. Останнім часом, виходячи із сучасних потреб забезпечення законності і правопорядку в країні, набуває подальшого розвитку одна з важливих складових кримінології – кримінологічна практика. Усвідомлюючи значну залежність кримінологічної практики від кримінологічної політики держави, враховуючи визначальну роль останньої щодо вибору наукової платформи, мети, завдань, стратегії і тактики протидії злочинності та комплексного правового забезпечення цієї діяльності, доцільно зауважити, що серед різноманітних напрямів кримінологічної практики такий її напрям як здійснення кримінологічної експертизи законодавчих та відомчих нормативних актів (окремих її норм), сучасної юридичної практики, цілком залежить від політичної волі владних структур та відповідних компетентних органів у цій сфері.

Саме від того, як державна влада ставиться до наукового бачення кримінальної дійсності й до використання наукового потенціалу як вагомого інструментарію впливу на реальний стан злочинності, залежить значною мірою успіх боротьби зі злочинністю в цілому.

Тому саме як частину функціональної дефініції влади, як спосіб бачення, як певну наукову платформу вибору цілей, стратегії і тактики протидії злочинності слід сприймати цей напрям кримінологічної політики, який повинен знайти своє місце в системі кримінологічної практики, зокрема, в її нормативно-правовому виразі. Саме законодавче оформлення кримінологічної експертизи в даному разі може розглядатися як один із багатьох елементів прикладної завершеності в кримінології – її правотворчості та правозастосування, і цим самим сприяти формуванню комплексного специфічного правового напряму (утворення, яке поки що не існує в чистому виді), що знаходиться в певній "зоні тяжіння” багатьох законодавчих (нормативно-правових) інтересів, які перетинаються у сфері протидії кримінальним явищам. І, безперечно, визначення на правовому ґрунті системи організаційних засад і порядку реалізації даного спектру кримінологічної практики сприятиме створенню дійових структурних утворень, які мають безпосередньо проводити в життя кримінологічну політику.

Тому за сучасних умов є необхідним чітко виражена та послідовно реалізована політична воля держави щодо декриміналізації державних та соціальних інститутів та ефективне і рішуче припинення лобування і підтримки кримінального інтересу в суспільстві. Саме в цей час є актуальним створення правової форми та надання змісту даному напряму кримінологічної практики, розроблення необхідного дослідницького інструментарію та концептуальних положень теоретичного, практичного та нормативного характеру.

Сам механізм перенесення експертної діяльності з площини кримінологічних досліджень емпіричного та теоретичного характеру у нормативістську сферу, а також визначення компетенції суб'єктів цієї діяльності має здійснюватися державою, її законодавчою та виконавчою владою.

Разом з тим, вважалося б за доцільне не захоплюватись практикою безсистемних змін нормативних правових актів щодо боротьби зі злочинністю без їх достатнього наукового обґрунтування та забезпечення кримінологічними експертизними процедурами. А для цього суттєве значення має створення та організація реєстрації і обліку системи кримінальних проявів на позавідомчих засадах, що дало б змогу стеження за рухом інформації про злочини від перших сигналів до їх подальшого проходження і реакцією на них з боку правоохоронних, судових та інших державних органів, від початку кримінологічного відстеження кримінальних процесів аж до зняття чи погашення судимості і відшкодування збитків засудженими. Без реальної картини даного процесу та об'єктивних кримінологічних досліджень цієї сфери відносин вирішення цих питань за допомогою однієї нормативістики є проблематичним.

Існує певний досвід з цих питань у Росії. Зокрема, у Зверненні кримінологів до Президента Російської Федерації та до Федеральних зборів Російської Федерації пропонується створити в структурі апарату Державної Думи структурний підрозділ з організації кримінологічної експертизи законопроектів, новою редакцією законопроекту "Про кримінологічну експертизу” – здійснення підбору експертів, у перспективі передбачається створити Єдину кримінологічну службу Російської Федерації, яка б, поряд із іншими питаннями, організовувала б проведення кримінологічної експертизи нормативних правових актів, що вносяться різними суб'єктами законодавчої ініціативи і т. ін. [4].

Ще до цього у 1996 році під редакцією А.І. Долгової було розроблено проект Федерального Закону Російської Федерації про кримінологічну експертизу законодавчих та інших нормативних правових актів [5]; Урядом Російської Федерації в 2000 році в проекті Федерального Закону "Про основи державної системи попередження злочинів” кримінологічна експертиза визначалась як спеціальне дослідження проектів законів, інших нормативних правових актів, що проводиться для оцінки їх можливого впливу на стан злочинності [6]. Сам термін "кримінологічна експертиза” виник як припис для виконання в РФ у 1992 р. [7].

У цьому сенсі слід зазначити, що розроблена Академією правових наук з участю фахівців Національної академії внутрішніх справ України та деяких інших установ Державна автоматизована система кримінологічної інформації (ДАСКІ) дає можливості системного інформаційного забезпечення кримінологічної експертизи [8, с. 104].

Підтримуючи думку А.П. Закалюка щодо розвитку "прикладних кримінологічних розробок”, а також створення загальної системи кримінологічної безпеки та використання кримінологічної експертизи в якості інструментарю, запобігання та протидії кримінальним проявам, зокрема, у сфері законотворення щодо відповідності закону вимогам кримінологічної ефективності, вважалося б за доцільне звернути увагу на наступне [7, с. 100].

Започаткована у 1992 році А.П. Закалюком ідея кримінологічної експертизи законопроектів знайшла свою підтримку у Розпорядженні Президента України № 35/95-ПР (п. 11) від 10.02.1995 р. і реалізована під керівництвом автора у Науково-дослідному інституті вивчення проблем злочинності Академії правових наук України.

Розробка методологічних засад цієї експертизи [7, с. 101–103], а також вихід проектів Закону України "Про кримінологічну експертизу” та Положення про порядок проведення кримінологічної експертизи [9, с. 96–124] створило в сучасний період фундаментальні засади та організаційно-методичне підґрунтя для впровадження в Україні кримінологічної експертизи проектів законодавчих актів.

Виконання цього завдання здійснювалось створеним при Науково-дослідному інституті вивчення проблем злочинності тимчасовим творчим колективом (відповідно до постанови № 7-11/б від 6.03.96 р. Бюро Президії Академії правових наук України) під керівництвом доктора юридичних наук, професора, академіка АПрН України А.П. Закалюка [8, с. 96–98].

Втілена у вищеназваних розробках ідея наукового забезпечення законодавчого регулювання найгостріших соціальних процесів завдяки концептуальним підходам щодо законотворчого експерименту, наукового супроводження реалізації прийнятого Закону, прогнозування кримінологічних наслідків його дії та оцінка його юридичної та соціальної ефективності знайшла своє визначення як у сформульованих чинниках, що впливають на кримінологічну ефективність законів, так і у зазначених вихідних положеннях, що стосуються експертизи проектів законів та інших нормативних актів.

Повністю можна погодитись з думкою авторського колективу щодо необхідності законодавчого регулювання кримінологічної експертизи, а також з тим, що, виходячи зі специфіки предмету, цілей, завдань, підстав проведення, особливостей висновку та інших питань, які стосуються кожного окремого виду експертизи, весь комплекс проблем не може бути врегульований у загальному та особливому законах, і що кожен вид експертизи потребує спеціального закону [8, с. 96–98].

І саме відображення сутності вищезазначених концептуальних проектів, їх юридична конструкція відповідають започаткованій ідеї, а методологічні засади кримінологічної експертизи щодо розуміння кримінологічної ситуації (чинників, що впливають на неї, у тому числі законодавчих), методики пізнання явищ, які реалізовуватимуться у майбутньому завдяки прогностично-оціночним операціям за виконанням інформаційно-пошукових та інформаційно-прогностичних завдань, дають змогу створення державної системи забезпечення експертів необхідною кримінологічною інформацією для вирішення прогностично-експертних завдань.

Заслуговує на увагу розробка комплексної методики кримінологічної експертизи проектів законодавчих, інших нормативних правових актів, управлінських рішень, яка охоплює питання, пов'язані з операціями добору і підготовки експертів, визначення завдань, моделювання та оцінювання інформації, впливу об'єкта експертизи на кримінологічні чинники, агрегування експертних оцінок та підготовка експертних висновків. Розгляд цієї діяльності як однієї з ланок (етапів) законодавчого (нормативного) процесу, і що кожний вид експертизи потребує спеціального закону, надає "конкретики” регулюючим нормам на загальному, особливому і спеціальному рівнях [7, с. 101–104].

Тому поняття кримінологічної експертизи відповідно до названого проекту визначається у вузькому розумінні як здійснювані на основі науково обґрунтованої методики з використанням кримінологічних знань дослідження та оцінка законодавчих проектів та інших нормативно-правових актів з метою виявлення і запобігання нормативному закріпленню положень, реалізація яких може посилювати дію причин та умов, що призводять до вчинення злочинів, або послаблювати соціальні засоби (заходи), спрямовані на усунення таких причин та умов [8, с. 96–98].

Аналізуючи дані документи, можна цілком погодитись із зазначеними здобутками в даному напрямі щодо визначення поняття кримінологічної експертизи у відповідності з вибором об'єкта її впливу.

Щодо об'єктів кримінологічної експертизи, то вважалося б за доцільне зазначити, що коли йдеться про спеціальний закон або інший нормативно-правовий акт, ці об'єкти повинні визначатися спеціальним конкретним законом. Зокрема, в статті 5 Проекту під редакцією А.П. Закалюка до об'єктів кримінологічної експертизи відносяться:

1) проекти:

а) Закону України;

б) Указу Президента України;

в) державної програми;

г) постанови Кабінету Міністрів України;

д) нормативно-правового акта іншого органу виконавчої влади;

е) постанови або наказу Національного банку України та інших суб'єктів прийняття нормативних актів, що функціонують не загальнодержавному рівні;

2) у випадках, передбачених даним законом, може бути чинний законодавчий або інший нормативний правовий акт [8, с. 100].

З цим повністю можна погодитись. Водночас, говорячи про п. 4 ст. 7 проекту, де зазначено, що експертиза щодо чинного акту може призначатись у разі "істотного погіршення” стану злочинності у сфері суспільних відносин, які він регулює, якщо є підстави пов'язувати це погіршення з недоліками правового регулювання [8, с. 101], на нашу думку, немає необхідності чекати, поки "істотно погіршиться стан злочинності” в даній сфері відносин, а завдяки саме ініціативі як державних, так і недержавних (кримінологічних асоціацій) органів і установ, які могли б бути замовниками експертизи та їх кримінологічним спостереженням, могла б проводитись кримінологічна експертиза, коли існуватиме достатньо підстав для її проведення, пов'язаних просто "з недоліками правового регулювання”, не очікуючи "істотного погіршення стану злочинності”. Закони, чи інші нормативні акти можуть застарівати, втрачати свою актуальність, не відповідати сучасній політичній і економічній обстановці і т. ін. Тому кримінологічна діагностика даних актів повинна здійснюватись постійно і цей процес має бути контрольованим.

Зважаючи на те, що норма права детермінується та забезпечується цілою системою соціальних факторів як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру, таким чином, одночасно вона стає детермінантою людських уявлень та людської поведінки. Саме детермінаційна сила правової норми в залежності від її спрямованості (соціальної корисності чи, навпаки, шкідливості) може спонукати, активізувати чи стримувати діяльність людей в тому чи іншому напрямку і одночасно бути стимулятором або рушійною силою тих чи інших вчинків.

Тому, наскільки соціальна цінність, у нашому разі кримінологічна ефективність правової норми буде відповідати істинності, яка залежить від законодавця лише настільки від нього залежить відображення в нормах об'єктивної потреби розвитку суспільства. І наскільки вірно буде визначений кримінологічний інтелектуальний момент в нормі права, настільки вдало буде ця норма сформульована, а не навпаки, бо істину законом вигадати чи змінити неможливо, оскільки розвиток суспільства здійснюється не за юридичними законами, а за їх допомогою стримуються чи стимулюються ті чи інші суспільні процеси. Тому, на наш погляд, у законопроектних роботах під керівництвом А.П. Закалюка вдало здійснено розподіл щодо прогнозування та оцінки як юридичної, так і соціальної ефективності закону шляхом проведення експертизи його проекту за критеріями "юридичної ефективності, що проводиться правовою експертизою, а також за критеріями соціальної ефективності, яка має оцінюватися відповідною соціально-галузевою експертизою, у тому числі кримінологічною” [8, с. 96–98].

Слід додати, що юридична ефективність норми визначається як неухильне її дотримання адресатом, а соціальна, у тому числі кримінологічна ефективність, – як рівень досягнення соціальної мети. Безперечно, ідеальних ситуацій співпадання юридичної та соціальної (кримінологічної) ефективності трапляється значно менше, ніж це бажано. Можна навести приклади того, що за часів адміністративно-командної системи і органічно супутнього їй бюрократизму була переважна орієнтація на юридичну ефективність норм права і повне ігнорування їх соціальної ефективності, що приводило до певних конфліктів між особою та державою.

Сьогодні наявні певні викривлення орієнтирів у законотворчій діяльності, в результаті чого суспільство постійно хвилюють процеси втягнення в протиправну, у тому числі злочинну, діяльність широких верств населення, коли для одних вона є основним засобом забезпечення високого соціального і матеріального статусу; для інших – виживання, захисту своїх прав та інтересів, а для когось – вираз протесту.

Має певний розвиток кримінальна підструктура суспільства зі своїми політичними амбіціями, "духовною базою”, "тіньовою економікою”, корупцією, "тіньовою юстицією”, що породжує та об'єднує на ґрунті спільних інтересів певні кола громадян та процеси глобалізації злочинної діяльності, які, на жаль, недостатньо супроводжуються адекватною глобалізацією правоохоронної діяльності. Саме тому актуальним є примат запобіжної діяльності над каральними заходами, а в запобіжній діяльності – примат заходів соціальної допомоги тим, хто її потребує. Одночасно важелі каральних засобів повинні забезпечити для злочинців високу "собівартість” порушень ними кримінального закону.

При проведенні кримінологічної експертизи, на нашу думку, доцільно враховувати такі підходи щодо здійснення правового і кримінологічного аналізу ефективності правових норм. Зокрема, – співвідношення між фактичним результатом їх дії (якщо ми експертуємо чинні правові норми) або результатом їх дії, що передбачається завдяки кримінологічному прогнозу і тими соціальними цілями, для досягнення яких ці норми були прийняті.

У даному разі суб'єктами, що проводять кримінологічну експертизу, мають бути доведені наступні принципові позиції.

По-перше, що сама властивість дії правової норми, а не щось інше, здатна посилювати дію причин і умов, що призводять до вчинення злочинів, або послаблювати соціальні заходи, спрямовані на усунення таких причин і умов. Можливо в даному разі варто проаналізувати кримінологічну ефективність окремої гіпотези, диспозиції та санкції правової норми і зробити з цього експертні висновки як по кожному її елементу, так і в цілому по нормі.

По-друге, що саме сукупна мета правової норми як один з основних елементів соціального управління є головним критерієм оцінки її дії (як чинної, так і прогнозованої на майбутнє), та яку питому вагу відіграють кримінологічні чинники в механізмі регулювання конкретних правовідносин. При цьому, зважаючи на елементи юридичної техніки, необхідно визначити основні рівні та типи суто кримінологічних цілей та їх значення в сукупній соціальній меті. Таким чином, система правових та соціально-галузевих, у тому числі кримінологічних цілей утворює, умовно кажучи, "дерево цілей”, де цілі конкретних правових норм взаємоконкретизуючись і трансформуючись в цілі правових інститутів, мають певний вимір їх конкуренції між собою і становлять свою специфічну ієрархію, в якій кримінологічна мета має займати своє гідне місце, не поступаючись іншим цілям, незалежно від їх рівня. При цьому слід зазначити, що юридична мета завжди займає нижчу ланку в ланцюгу безпосередніх цілей, яким слугують певні норми та інститути, вони не є самоціллю, а засобом забезпечення досягнення більш вагомих соціальних цілей.

По-третє, без належної інформації про результати дії чинних правових норм та їх співвідношення з метою визначення їх кримінологічної ефективності є проблематичним. Іще більшу складність являє собою кримінологічна експертиза проектів (як законів, так і інших нормативних актів). У даному разі виконавцям кримінологічної експертизи за допомогою прогнозування слід чітко визначити саме ті проблеми, що пов'язані з дією в майбутньому норми права як регулятора відносин, об'єктом яких є самі дії, які слід передбачити, а не думки і наміри, а також ті проблеми, що пов'язані з дією права в якості знаряддя кримінологічного впливу у сфері індивідуальної, групової та суспільної свідомості, і що про майбутні результати цього впливу можна судити знову таки лише по їх діям, які також необхідно передбачити з певним ступенем відхилень від прогностичних висновків.

Як відомо, на суспільні відносини, пов'язані з криміналом, впливають, з одного боку, норма права, а, з іншого, – різні негативні явища. У свою чергу, норма впливає на негативні явища і, навпаки, негативні явища здійснюють зворотний вплив на норму, що викликає зміни законів. Ці та інші моменти також доцільно враховувати під час кримінологічних експертиз чинних правових актів та їх проектів.

По-четверте, необхідно передбачити і відстежувати усі параметри кримінологічної ефективності правових норм, яка може набувати самого різного значення. Вважається за можливе передбачити існування різних рівнів ступенів кримінологічної ефективності, наприклад, максимальної, високої, середньої, низької, а також неефективності та антиефективності. В даному разі запропонована нами пропозиція не протирічить загальному правилу, що норми права мають ступінчаті цілі, які самі формуються у виді наближення до якогось окремого ідеалу (скорочення злочинності тощо), і що в цих умовах ефективність дії правових норм може набувати самих різних ступенів (рівнів) [10, с. 32, 109].

У даному контексті доречно навести висловлювання Гегеля про те, що мета для свого існування має потребу в засобі, мета пов'язує себе через засіб з об'єктивністю”[11, с. 196]. Саме тут можна вбачати дію правової норми в якості одного з засобів в досягненні кримінологічної мети, яка є складовою загальносоціальної мети.

По-п'яте, – щодо визначення змісту класифікації умов, в яких діє чи має діяти норма права:

– макросоціальні умови;

– мікросоціальні умови;

– особистісні умови, які відносяться:

1) до самої норми;

2) до діяльності правозастосовчих органів;

3) до особливостей правосвідомості й поведінки громадян, які дотримують чи порушують вимоги правової норми;

4) урахування загальних законів та принципів управління в сучасний період (необхідного різноманіття, співвідношення стимулів і антистимулів, сполучення зовнішнього регулювання і саморегулювання тощо);

5) урахування сукупності збуджуючих криміногенних факторів антистимулів та їх нейтралізації;

6) забезпечення переваги потужності позитивних стимулів над потужністю антистимулів;

7) охоплення управлінським впливом усіх основних факторів, які визначають кримінологічний стан даної системи, що знаходиться в даній правовій сфері регулювання;

8) урахування в процесі експертизи специфіки права та дотримання законотворчої техніки.

По-шосте, – щодо здійснення процесу виміру кримінологічної ефективності правових норм можна запропонувати послідовність цих дій:

1) визначення існування чи неіснування соціальної (у тому числі кримінологічної) проблеми;

2) оцінка з кримінологічних позицій ефективності норми за вищеназваними ступенями (рівнями) згідно з критеріями;

3) визначення причин кримінологічної неефективності норми;

4) визначення шляхів усунення причин і умов неефективності удосконалення законопроектів та практики їх застосування.

5) визначення схеми кримінологічного дослідження щодо вивчення ефективності норм права може включати наступні елементи:

а) визначення мети гіпотези, питання дослідження в операційних поняттях та в кількісній формі;

б) визначення методики і техніки дослідження (методів отримання достовірної інформації та методів кількісного аналізу);

в) збір необхідної інформації;

г) перевірка, класифікація, підготовка інформації для розрахунків;

д) здійснення розрахунків;

е) аналіз і опис результатів перевірки гіпотез в операційних поняттях та в кількісній формі;

є) інтерпретація результатів кримінологічних даних.

По-сьоме, – щодо методики визначення шляхів підвищення кримінологічної ефективності правових норм доцільно дотримуватись таких правил:

1) висунення гіпотез про недостатню кримінологічну ефективність правових норм;

2) перевірка вказаних гіпотез – розробка способів і прийомів збору, обробки і аналізу інформації;

3) формулювання висновків і рекомендацій, що випливають з результатів перевірки гіпотез;

4) обговорення проблеми правового експерименту як особливого методу пошуку оптимальних правових рішень.

Аналізуючи зарубіжний досвід щодо застосування кримінологічної експертизи та деякі дискусійні питання, пов'язані з цим явищем, зокрема з такими, як проблеми визначення об'єктів кримінологічної експертизи, а також – чи можна віднести кримінологічну експертизу до заходів загального попередження злочинів і т. ін., можна зазначити наступне. Наприклад, висловлена думка в підготовленому А.І. Долговою проекті Федерального Закону "Про кримінологічну експертизу проектів законодавчих та інших нормативних правових актів” передбачає можливість впливу кримінологічної експертизи на злочинність, процеси її детермінації, а також на стан боротьби зі злочинністю [12, с. 390–393], хоча цю думку не всі підтримують, зважаючи на те, що в рамки уявлень, які склались про загальне попередження злочинності кримінологічна експертиза не входить.

На наш погляд, опоненти наведеної думки зважають на те, що вона (кримінологічна експертиза) не має безпосереднього конкретного вираженого впливу на об'єкт і викликати в ньому певні зміни не може, бо є лише науковою рекомендацією, яку замовник може сприйняти, або відкинути і вона є власністю замовника. І в цьому разі сама експертиза не в змозі здійснити попереджувальний вплив. Але коли результати експертизи фактично втілені в об'єкт її розгляду і набули юридичного закріплення в нормах права, то тим самим через ці норми фактично саме кримінологічна експертиза здатна вплинути на нейтралізацію криміногенних причин і умов і може розглядатись як попереджувальний елемент (ланка) в загальному контексті правового попередження злочинів. У випадках, коли експертиза була відкинута замовником і не призвела до втілення в життя своїх пропозицій, звичайно вона не може входити до комплексу загального попередження злочинів.

Кримінологічна експертиза має спільні ознаки з неофіційним тлумаченням права та окремих правових норм і застосування усіх способів даного тлумачення цілком має використовуватися під час проведення експертиз. Однак, не слід змішувати поняття кримінологічної експертизи з поняттям тлумачення юридичних норм. Якщо тлумачення права спрямоване на з'ясування і роз'яснення сутності та змісту правових норм з метою запобігання помилок у їх реалізації, то застосування кримінологічної експертизи має на меті визначення попереджувальної ефективності правових норм і, насамперед, тих, що розробляються і проектуються, одночасно не відкидаючи, а навпаки, ініціюючи експертизу чинних правових норм. Інакше прогресивних змін в правовому регулюванні суспільного життя очікувати важко.

Вважалося б за доцільне внести в проект Закону в якості суб'єктів кримінологічної експертизи поряд із державними органами та установами незалежну від відомчих інтересів "Кримінологічну асоціацію”, яка діє на громадських засадах, і надати їй право за власною ініціативою вносити на розгляд органів, які мають право законодавчої ініціативи, а також бути замовником кримінологічної експертизи, і надавати свої власні обґрунтування та пропозиції з цих питань, у тому числі експертні висновки, відносно того чи іншого законопроекту (чи підзаконного акту) або чинного акту щодо внесення в нього змін та доповнень, які б покращили його кримінологічну ефективність, а також право оголошення в засобах масової інформації цих положень. В даному разі участь професіоналів-кримінологів на громадських засадах в даному процесі сприяла б зменшенню помилкових рішень та підвищенню кримінологічної активності державних органів та установ, які виступають в якості замовників кримінологічної експертизи.

У разі ненадання ініціативи добровільним кримінологічним асоціаціям в цьому напрямі, кримінологічна експертиза буде виглядати як одностороннє надання послуг замовникові, який на свій розсуд може сприймати чи не сприймати ці висновки при цьому соціальна користь кримінологічної експертизи не буде досягнута і значна кількість проблем кримінологічного характеру не буде врахована законодавцями, що в майбутньому може вплинути на ефективність прийнятих норм та практику їх застосування.

Участь ініціативних організацій цього напряму мала б змогу звернення до різних суб'єктів законодавчої ініціативи Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів України питань відстоювання інтересів громадян у сфері протидії злочинності, а також безпосереднього звернення до Конституційного Суду, Верховного Суду, Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Міністерства юстиції України щодо захисту законних інтересів громадян від шкідливих проектів та чинних законів (нормативних актів), а також їх некомпетентного застосування окремими судовими та правоохоронними органами.

В цілому, підтримуючи думки та пропозиції вищезгаданих науковців та практиків щодо впровадження кримінологічної експертизи в законотворчу діяльність, вважається за доцільне висловити підтримку згаданих ініціативних досліджень та впровадження в даному напрямі, а також закликати фахівців у цій галузі знань до більш активної діяльності у вирішенні проблем, пов'язаних із кримінологічною експертизою нормативно-правових актів як одним із важливих засобів удосконалення і підвищення рівня законотворчого процесу в Україні сьогодні та у майбутньому.


Список використаних джерел

1. Кучма Л.Д. // Голос України. – 1999. – 16 лют.

2. Концепція боротьби з корупцією в Україні на 1998-2005 роки, затверджена Указом Президента України від 24.04.98 р. № 367/98 // Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію. – К., 1999. – С. 474.

3. Словарь иностранных слов. – М., 1985. – С. 575.

4. Обращение криминологов РФ к Президенту Российской Федерации и Федеральному собранию: Росс. криминолог. ассоциация. – М., 2002.

5. Преступность и правовое регулирование борьбы с ней / Под ред. А.И. Долговой. – М.: Криминолог. ассоциация, 1996. – С. 390–393.

6. Статья 16 Проекта Закона РФ "Об основах государственной системы предупреждения преступлений.

7. Постановление съезда народных депутатов РФ от 14.12.1992 № 4081 "О состоянии законности, борьбы с преступностью и коррупцией”.

8. Закалюк А.П. Про запровадження в Україні кримінологічної експертизи // Право України. – 1999. – № 7. – С. 104.

9. Закалюк А.П. Про правове регулювання та порядок проведення кримінологічної експертизи проектів законодавчих актів / Питання боротьби зі злочинністю: Зб. наук. праць Наук.-дослід. ін-ту проблем злочинності. – Х., 1998. – С. 96 – 124.

10. Козлов В.А. К вопросу о понятии эффективности права; Фаткуллин Ф.Н., Чулюкин Л.Д. Социальная ценность и эффективность правовой нормы // Вестник ЛГУ. Серия "Экономика, философия и право. – Вып. 1. – Л., 1972. – С. 32, 109.

11. Гегель Г.В. Наука логики. – М., 1986. – Т. ІІІ. – С. 196.

12. Преступность и правовое регулирование борьбы с ней / Под ред. А.И. Долговой. – М.: Криминолог. ассоциация, 1996. – С. 390–393.





Реферат на тему: Кримінологічна експертиза як засіб удосконалення законотворчого процесу (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.