Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Кримінально-правові та кримінологічні проблеми злочинів, пов’язаних із сексуальним насильством (реферат)

За сучасних динамічних реалій становлення і розбудови правової держави, поряд із глобальними проблемами політичного, соціально-економічного та правового характеру, у тому числі у сфері запобігання та протидії злочинності, необхідною є розробка системи всебічного науково обґрунтованого і підтвердженого соціальною практикою комплексного бачення різноманітних нагальних завдань, які потребують свого вирішення. Серед них не існує другорядних, і, безперечно, немає альтернативи такому напряму державної діяльності, як безкомпромісне подолання злочинності, її стримання та контроль за процесами руйнівного характеру.

Не може залишатись осторонь, на наш погляд, і проблема, що є складовою всієї системи протидії злочинності в країні – запобігання злочинам, пов'язаним із сексуальним насильством. Актуальність цієї проблеми серед інших, пов'язаних зі злочинністю, вирізняється резонансним характером щодо брутального порушення конституційних прав особи (стст. 3, 27, 29Конституції України), підвищеною суспільною небезпекою цих злочинів, якими завдаються незворотні наслідки для людини (фізичні і психічні), вони кидають виклик цивілізованому суспільству, його моралі та загальнолюдським цінностям.

За статистичними даними Департаменту інформаційних технологій МВС України, щороку майже на стабільному рівні знаходяться показники злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. Наприклад, наведені дані свідчать про наступне (таблиця).


 

Таблиця

Показники злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи

Види злочинів

Стаття
КК

Роки

В серед.

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

Зґвалтування

152

1510

1334

1288

1151

1051

1043

1048

1204

Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом

153

822

824

741

688

656

667

749

735

Примушування до вступу в статевий зв'язок

154

3

2

1

3

4

1

8

3

Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості

155

58

55

60

47

45

52

71

55

Розбещення неповнолітніх

156

298

408

239

245

191

231

304

274

Кількість сексуальних злочинів залишається на зазначеному рівні як у 2001, так і у 2002, 2003та 2004роках, хоча у деяких регіонах спостерігається їх зростання (Рівненська, Черкаська, Чернівецька, Хмельницька, Житомирська та Сумська області) [1, с. 28].

При цьому понад 1/3сексуальних злочинів вчинюються повторно, що відображує недостатню ефективність заходів, спрямованих на профілактику сексуальної злочинності.

Неможливо не відреагувати належним чином на величезну стурбованість громадськості щодо нелюдських злочинних дій на сексуальному ґрунті, що викликають обурення і страх громадян України.

Факти зґвалтувань та вбивств малолітніх дівчаток та хлопчиків, а також представників інших вікових верств громадян України коментарів не потребують, а вимагають негайних активних зрушень як у напрямі усвідомлення цієї небезпеки, так і рішучих дій. Про необхідність належного реагування з боку держави свідчать і міжнародні правові акти, особливо щодо захисту дітей, що вперше було проголошено у Женевській декларації прав дитини 1924р., потім підтверджено в Загальній декларації прав людини 1948р., Декларації прав дитини 1959р. і закріплено в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (стст. 23 і 24), в Міжнародному пакті про економічні, соціальні, культурні права (ст. 10), в Конвенції про права дитини 1989р. (стст. 1 – 41).

Україна ратифікувала всі згадані вище конвенції і взяла на себе обов'язки (п. 1ст. 18Конвенції про права дитини) щодо вжиття необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітницьких заходів стосовно захисту дітей від усіх форм фізичного та психічного насильства, образи чи зловживань і т. ін. На підтвердження існування цієї проблеми зазначимо, що за 1996р. від усіх злочинів, які розкрито й у справах про які постановлено вироки, потерпіло більше 7000малолітніх і неповнолітніх осіб, причому найбільше – від статевих [2].

Наукова основа запобігання та протидії злочинам, пов'язаним із сексуальним насильством, розуміння природи, детермінант та механізмів цих явищ в останні роки були предметом досліджень багатьох вчених, таких як Ю.В. Александров, Ю.М. Антонян, Л.С. Баронин, В.П. Голубєв, Б.Л. Гульман, Ю.Н. Кудряков, І.І. Лановенко, В.Т. Маляренко, Я.В. Мачужак, Е.В. Медреш, П.В. Мельник, Н.С. Модестов, С.В. Познишев, К.В. Селюченок, Збігнев Старович, А.В. Старушкевич, А.А. Ткаченко, Б.В. Шостакович.

Однак, робіт узагальнюючого характеру, які б змогли охопити хоча б основні види даної злочинної поведінки у взаємозв'язку і взаємозалежності з різноманітними чинниками, що її продукують, сьогодні не спостерігається.

Сексуальна злочинність є, з одного боку, правовою, кримінологічною, медико-психологічною, з іншого, – соціальною проблемою, що потребує її розробки та вирішення з позицій системного, міждисциплінарного підходу.

Комплексне дослідження природи, видів, причин, тенденцій зазначених явищ з наукових і практичних позицій слугуватиме основою удосконалення суспільних відносин і діяльності інститутів держави в даному напрямі, а також – юридичних норм і практики їх застосування з метою підсилення системи соціального контролю в даній сфері та послідовної реалізації заходів морального та правового впливу, профілактики цих явищ на всіх рівнях і стадіях, а також – відповідальності за названі дії згідно з чинним законодавством.

На нашу думку, явища, що розглядаються, можна поза сумніву визначити як соціальні відхилення, як найбільш небезпечну "соціальну патологію”, якій притаманне завдання величезної шкоди інтересам людини і суспільства в цілому.

Міждисциплінарна галузь наукового знання – психологія девіантної поведінки, що вивчає механізми виникнення, формування, динаміки і результати відхилення сексуальної поведінки від її норми, а також способи і методи її корекції знаходяться на стику кримінальної психології, кримінології та психіатрії. Оскільки дана проблема охоплює цілий комплекс різноманітних проявів злочинної поведінки, які, в свою чергу, є порушеннями нормативно визначених заборон, дану патологічну поведінку неможливо розглядати без належного юридичного аналізу і надання відповідних правових оцінок цим явищам.

З іншого боку, на сьогодні не проводилося комплексного, системного дослідження причин, умов формування мотивації і механізмів вчинення різних видів сексуальних злочинів, які значною мірою визначають недостатню ефективність методів психопрофілактики сексуальної злочинності, що використовуються сьогодні.

При цьому метою наукового вивчення вказаної патологічної поведінки повинно стати розкриття соціальних, психологічних, соціально-психологічних та біологічних чинників і механізмів цих явищ, а кінцева наукова мета в даному разі співпадає з практичною – з удосконаленням захисної функції з боку держави і суспільства щодо підвищення її ефективності в процесі протидії даним злочинам.

За структурними компонентами і ознаками дану проблему бажано розглядати з таких позицій.

По-перше, – за визначенням закономірностей виникнення і відтворення злочинних явищ, пов'язаних з сексуальним насильством, схожістю в механізмах їх функціонування, спільністю небезпечних наслідків.

По-друге, – за оціночно-кваліфікаційною роллю цих явищ як порушень соціальних норм, як соціально-нормативну кваліфікацію.

По-третє, – за змістовною характеристикою реальної сутності злочинів даного виду щодо їх виникнення, видів, причин і умов, механізмів дій, наслідків, віктимологічних аспектів і т. ін., а також – заходів їх запобігання та протидії.

Тому відповідно до зазначених позицій, базуючись на філософських концепціях, які пов'язані із державно-правовими, кримінологічними, соціально-психологічними, медичними аспектами знань, використовуючи системний міждисциплінарний підхід, можна висловити власну точку зору щодо розгляду структурних компонентів комплексу наукових і практичних питань бачення даної проблеми та шляхів її подолання.

На нашу думку, слід визначити першу групу положень як сукупність вихідних понять, що формулюють властивості об'єкта дослідження.

Надання загальної характеристики самому феномену суспільно-небезпечного "сексуального насильства”, його теоретичного визначення як:

– соціально-біологічного явища;

– кримінологічної категорії;

– забороненого кримінальним законом злочинного діяння, вказавши на які цінності та соціальні відносини воно посягає;

– які правовідносини в даному разі порушуються і виникають між суб'єктами, зокрема, між злочинцями та іншими учасниками цих відносин та органами і установами кримінальної юстиції.

Визначення компонентів загальної характеристики "сексуального насильства” дає змогу надати кримінально-правову характеристику феномену сексуального насильства, виокремити ці злочини в єдиний блок кримінальних діянь, що має свою родову природу і специфіку.

Зокрема, поряд із розкриттям теоретичного поняття цих злочинів, передбачених пп. 1 і 10ч. 2ст. 115, стст. 152–156КК України, доцільне їх визначення за загальним, родовим та безпосереднім об'єктом посягання та ознаками рівня суспільної небезпеки й тяжкості, кримінальної протиправності, винності суб'єкта та покарання згідно із законодавством України.

Існує також потреба щодо більш детального уточнення юридично кваліфікованих ознак за об'єктом, об'єктивною стороною, суб'єктивною стороною та суб'єктом вчинення даних злочинів, особливо з питань визначення за "буквою” та "духом” закону. На наш погляд, необхідні також більш предметний розгляд з юридичних позицій і оцінка сексуально-насильницьких злочинів на стадіях готування, замаху та при закінченому злочині, можливостях добровільної відмови, меж її допустимості при незакінченому злочині і т. ін.

Наявні певні проблеми теоретичного і практичного характеру щодо визначення ролі безпосередніх виконавців, організаторів та пособників сексуальних злочинів, у тому числі групових, за попередньою змовою, а також пов'язаних із організованою злочинністю (секс-бізнесом), вчиненням рецидиву і т. ін.

Існує необхідність визначити залежність сексуальної злочинності від економічних, соціальних, ідеологічних, організаційно-правових, психопрофілактичних та інших заходів попередження злочинності. Необхідно корелювати рівень злочинності з кризовими явищами в державі, інфляцією, безробіттям, засиллям західного товарного і духовного ширпотребу, відео- і кінопродукції з її культом насилля, жорстокості, сексу. Потрібно визначити, як змінилася сексуальна злочинність при озброєності злочинного світу, нарко- і порнобізнесі, масованому наступі проституції, найманій злочинності, замовних вбивствах.

Не може також залишитись поза увагою аналіз одного із компонентів кримінально-правового феномену насильницьких злочинів, такого як кваліфікаційні особливості юридичної відповідальності за злочини, пов'язані із сексуальним насильством. Попередній огляд вітчизняної правозастосовчої практики та практика інших країн свідчить про наявність різноманітних підходів щодо оцінки цих діянь і кримінальної відповідальності за їх вчинення.

Різноманітність злочинів, пов'язаних із сексуальним насильством, залежно від соціально-культурного розвитку конкретної держави зумовлює відповідне ставлення і правову реакцію щодо оцінки цих діянь, а також відповідне встановлення відповідальності за їх вчинення.

Вважалося б за доцільне більш поглиблене відображення в юридичній літературі питань стосовно практики визначення реальних обставин, що виключають відповідальність та караність за аналогічні діяння, аспектів фізичного та психологічного примусу й тиску на суб'єкта злочину щодо стимулювання протиправних дій в конкретних ситуаціях, а також дії інститутів примирення винного з потерпілим, передачі на поруки, обставин, які обтяжують чи пом'якшують покарання, застосування заходів медичного характеру і т. ін.

Таким чином, надання загальної та кримінально-правової характеристики феномену "сексуальне насильство”, спираючись на системний міждисциплінарний підхід, дає змогу визначитись із кримінологічним баченням даного феномену.

Кримінологічна характеристика феномену "сексуальне насильство” не дублює компонентів загальної та кримінально-правової характеристики, а, спираючись на їх достовірність, доповнює і надає завершальний вигляд поняттю феноменології "сексуальні злочини” в цілому.

Зокрема, сутність кримінологічного компонента феномену – "сексуальне насильство” полягає, на наш погляд, у нижченаведеному.

1. Дане явище, на наш погляд, розглядається як кримінологічна категорія, що за своїм предметом дослідження відповідає на запитання, чим являється з кримінологічних позицій даний феномен, розкриває соціально-правову та психологічну природу, фактичну сутність та зміст явища (кількісно-якісні показники, їх місце в структурі загальної злочинності України, динаміку, географію, характер, латентність, порівняльний аналіз із злочинами інших країн і т. ін.).

2. Саме з кримінологічних позицій розкривається етіологія даного феномену, його продукуюча природа на загальному та індивідуальному (особистісному) рівнях, поєднуючи в собі причинний комплекс (систему і види кримінологічних детермінант) усіх сексуальних злочинів та окремих їх видів, механізмів проявів злочинної поведінки, обставин та факторів, що сприяють вчиненню цих злочинів, у тому числі – віктимологічних.

3. Дається кримінологічна характеристика особи сексуального злочинця як головного носія даного феномену, як системи демографічних, соціально-рольових, психологічних, правових та інших якостей і властивостей на макросоціальному, мікросоціальному та індивідуальному рівнях, що, разом з урахуванням дії інших чинників, відповідає на запитання: чому вчинюються злочини, пов'язані з сексуальним насильством.

Таким чином, кримінологічні аспекти дослідження феномену "сексуальне насильство” дають змогу, поряд із загальною і кримінально-правовою характеристиками, визначити його кримінологічну сутність, а також розкрити етіологію цього феномену, що є завершенням у групі вихідних понять, які розглядаються.

Другу групу понять складає сукупність похідних положень, які є логічними наслідками переважно саме кримінологічних вихідних понять поряд із іншими.

Сутність понять та положень цієї групи складають напрями та методика запобігання і протидії злочинам, пов'язаним із сексуальним насильством, як комплексна система державних і громадських заходів, спрямованих на виявлення та усунення детермінант даного виду злочинів, здійснення превентивного впливу на особу злочинця, у тому числі потенційного, проведення віктимологічної профілактики, укріплення законності та правопорядку та удосконалення правозастосовчої практики.

Особлива увага повинна приділятися виробленню системи заходів надання правової, медико-психологічної допомоги жертвам сексуального насилля, їх соціально-психологічної реабілітації.

Визначення специфіки об'єкту запобіжного впливу, реалізації стратегії і тактики відповідними силами та засобами на усіх рівнях протидії злочинам, пов'язаних із сексуальним насильством згідно з теоретичною класифікацією заходів запобігання, яка дає змогу більш цілеспрямовано здійснювати комплексну координацію цих запобіжних заходів.

Визначення заходів загальносоціального характеру, спрямованих на запобігання злочинам, пов'язаним із сексуальним насильством, базується, на наш погляд, на системі чинного законодавства, правозастосовчої та діяльності державних і громадських органів. Серед заходів цієї групи доцільно виділити:

1) запобіжні заходи соціально-правового характеру, зокрема:

– кримінально-правові, пов'язані з визначенням пріоритетів криміналізації чи декриміналізації діянь, пов'язаних із сексуальним насильством, удосконаленням кримінального законодавства у напрямі підвищення його кримінологічної ролі щодо підвищення рівня загальної та персональної превенції та зняття штучних конфліктів між суб'єктами правовідносин у цій сфері;

– кримінально-виконавчі, пов'язані із наданням пропозицій щодо удосконалення кримінально-виконавчого законодавства в напрямі підвищення ефективності процесу ресоціалізації засуджених за сексуальні злочини, їх соціальної адаптації, запобігання сексуальному рецидиву та зростанню рівня віктимізації цієї категорії осіб;

2) організаційно-управлінські запобіжні заходи, пов'язані із розробкою цільових програм державного, регіонального масштабу, координацією діяльності суб'єктів запобігання сексуальним злочинам;

3) виховні (психолого-педагогічні) профілактичні заходи щодо статевого виховання молоді та інших категорій громадян із визначенням шляхів психопрофілактики "сексуальних злочинів”, здійснення профілактичного впливу через соціальне середовище, групи, мікросоціуми, сім'ю, засоби масової інформації, школу, навчальні заклади, культурно-освітянська діяльність, спрямована на формування здорового способу життя та переоцінку цінностей, звільнення від враження шкідливої спотвореної моралі (пропаганда порнографії, насильства та жорстокості);

4) медико-профілактичні заходи протидії сексуальним злочинам – застосування методів вторинної психопрофілактики в умовах пенітенціарної системи як найважливішого способу профілактики рецидиву, розробка спеціальних медико-профілактичних програм, координаційних планів реабілітації певного контингенту населення, які мають ознаки сексуальних та інших відхилень, збочень, патології, надання їм медичної, у тому числі психіатричної допомоги, органами Міністерства охорони здоров'я України та їх установами на місцях, підтримка цієї категорії громадян, впровадження позитивного досвіду (вітчизняного, зарубіжного), медичної профілактики правопорушників, роз'яснювальної роботи.

Застосування спеціально-кримінологічних запобіжних заходів сексуальних злочинів на різних стадіях розвитку злочинної діяльності (ранньої профілактики, відвернення та припинення), у тому числі – віктимологічної профілактики відносно імовірних, потенційних, а також рецидивних жертв сексуальних злочинів.

Йдеться про визначення та уточнення кола об'єктів спеціально-кримінологічного впливу, а також кола спеціальних структур, що за своїми функціями повинні реалізовувати запобіжні заходи відповідно до вимог стратегії і тактики протидії сексуальним злочинам.

Розробка спеціальних підходів щодо індивідуальної запобіжної тактики відносно конкретних осіб (груп осіб), які визначені в якості ймовірних правопорушників, і постановки їх на профілактичний облік, а також – ймовірних жертв сексуальних злочинів з урахуванням конкретних соціальних середовищ, місць та обставин, що сприяють вчиненню цих злочинів.

В якості окремого специфічного засобу запобігання і протидії сексуальним злочинам, без якого успішне подолання зазначеної проблеми не може бути ефективним, слід визначити заходи оперативно-розшукового характеру, здійснення яких повинно передбачатись за окремими спеціальними планами та завданнями.

Попередження насильницької сексуальної злочинності забезпечується, насамперед, невідворотністю покарання, яка поки що у необхідній мірі не спрацьовує, оскільки за існуючими даними кількість зареєстрованих сексуальних злочинів відноситься до вчинення як 1:8, отже більша частина особливо тяжких злочинів залишається без відповідного державно-примусового реагування.

Таким чином, визначившись із першою групою понять, вихідними поняттями і положеннями, що дають змогу розкрити кримінально-правову характеристику злочинів, пов'язаних із сексуальним насильством та кримінологічну природу даного явища, існує можливість надати науково обґрунтовану відповідь на запитання, що представляє собою вказаний соціальний феномен.

Висловлюючи свою думку щодо актуальності та нагальної потреби фундаментального всебічного дослідження природи сексуального насильства, її самовідтворення у спотворених формах людської поведінки, у тому числі, найнебезпечнішому її прояві – сексуальних злочинах, в якості деяких підсумків щодо зазначеної проблеми вважалося б за доцільне звернути увагу як вчених-дослідників, так і практиків, особливо із числа правоохоронних органів (і, в першу чергу, працівників органів внутрішніх справ) на активізацію й наступальний характер протидії цим соціальним явищам. Через свою причетність участі в подоланні цих проблем та фахового рівня (професіоналізму) повинен спрацювати потенціал фахівців за різними напрямами – науковим, практичним. Тому висловлення особистих поглядів, думок та пропозицій вчених і практиків із зазначеної проблеми було б, на наш погляд, доцільним і корисним для визначення шляхів подолання вказаних суспільнонебезпечних явищ і оздоровлення морально-правового клімату в країні.


Список використаних джерел

1. Стан правопорядку в Україні. Основні результати діяльності органів внутрішніх справ та внутрішніх військ в 2002році: Аналіт. матеріали. – К.: МВС України, Головний штаб, 2003. – С. 28.

2. Маляренко В.Т., Мачужак Я.В. Про статеві злочини та інші сексуальні зловживання щодо малолітніх і неповнолітніх: Бюл. законодавства і юрид. практики. – К.: Юрінком, 1998. – №1.





Реферат на тему: Кримінально-правові та кримінологічні проблеми злочинів, пов’язаних із сексуальним насильством (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.