Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Криміналістика. Залежність почерку від психічного і біологічного стану людини (реферат)

Зміст

Вступ. 3

1. Індивідуальні риси почерку. 4

2. Почерк і стан людини. 7

Висновки. 12

Список використаної літератури. 14


Вступ

Загальні ознаки почерку є ознаками групового значення. Вони визначають подібність чи розходження почерків у досліджуваному документі і порівнюваних зразках. Вони використовуються при первісному доборі матеріалу для наступного дослідження його по особистих ознаках.

Особисті ознаки — це особливості виконання окремих письмових знаків з погляду відхилення їх від норм шкільних типових прописів і загальних характеристик почерку. Такі відхилення можуть мати місце в будь-яких штрихах (елементах) букв: початкових (попередніх) і заключних, основних і сполучних, овалах і півовалах, надрядкових і підрядкових, написаних лівоокружним чи правоокружним рухом, зв'язаних між собою з утворенням петлі, кутоватості, шляхом примикання.

Дослідження почерку виробляється з метою можливого судження про деякі соціально-демографічні характеристики виконавця рукописного документа (статі, віку, професійної належності), психічного стану (захворювання і розладів) з метою його ідентифікації. На стать, вік, професію виконавця можуть указати виділені приватними методиками ознаки класифікаційного зв'язку досліджуваного почерку з почерками визначеної соціально-демографічної групи пишучих. Психічний стан може бути визначених по порушеннях координації рухів і деяких інших ознак, що є наслідком яких-небудь психічних розладів. Наявність чи відсутність тотожності виконавця встановлюється в результаті порівняльного дослідження комплексів ознак почерку і топографії в досліджуваному документі і зразках, неповторність яких оцінюється не тільки по суб'єктивному досвіді експерта, але і на основі використання математичних даних про ідентифікаційну значимість окремих ознак і комплексу в цілому.


1. Індивідуальні риси почерку

Говорячи про індивідуальні риси почерку, певні зміни його можливі залежно від стану людини. На почерк накладають відбиток хвороби, травми, фізичний стан тощо.

У деяких випадках, детально вивчивши почерк, можна говорити про наявність дефекту зору, каліцтво і таке інше. Власне,. це також є одна з вагомих підвалин при всебічному, аналізі людини — її фізичних даних та розумових здібностей з метою встановлення діагнозу певних захворювань. Про це добре знають лікарі, особливо невропатологи, психіатри, психотерапевти, нейрохірурги. Уважно вивчаючи характер, особливості та динаміку почерку, вони можуть із значною часткою вірогідності проводити диференціацію тих чи інших хворобливих станів, що, в першу чергу, мають відношення до психіки, чи, якщо загальніше, до душі людини.

Добре відомо, що певні хвороби чи пошкодження органів призводять до змін у почерку. Так, при захворюваннях очей залежно від патології спостерігаються дуже характерні зміни. Візьмемо для прикладу астигматизм — неможливість зібрати в одну точку паралельні промені після їх переломлення внаслідок різної кривизни рогової оболонки ока в окремих відрізках. При цьому спотворюється поле зору, зображення стає нечітким, інколи подвоєним. Люди, які страждають,астигматизмом, пишуть дуже характерно. Розташовуючи рядки навіть на лінованому папері, вони посилають слова вгору прямими лініями чи, навпаки, вниз, часто одні рядки йдуть вгору, інші — вниз. У таких хворих зустрічаються нерівні, хвилясті, криві рядки, що піднімаються чи опускаються:

Якщо людина дивиться лише одним оком, то поле зору звужується, в певний відрізок часу вона бачить лише окремі частки рядка і не може зберегти постійні поля, хід рядків відносно верхнього чи нижнього країв. Має значення, яке саме око не бере участі в роботі. У тих, хто бачить правим оком, найбільше незугарних, нерівних рядків та літер біля лівого краю рукопису, у тих, хто сліпий на це око — навпаки.

До речі, ви самі дуже легко можете пересвідчитися в достовірності сказаного. Закрийте по черзі - праве та ліве око й напишіть один і той же текст на однакових аркушах паперу. А потім зробіть це ж з обома відкритими очима. Порівняйте написане.

Коли ж людина сліпа на обоє очей, то почерк залежить від того, чи сліпа вона від народження, а чи осліпла після хвороби або травми у віці, коли вже набуті навички поводження із знаряддям письма. Сліпа від народження людина швидше малює літери, кожну окремо, старанно пересуваючи руку вправо,щоб не накласти одну букву на іншу:

Пишучому вкрай важливо дотримуватися дистанцій між рядками, тому частенько залишаються значні ділянки невикористаного паперу, або ж пишеться один рядок на іншому. Літери різної величини, ближче до квадратної форми.

Якщо вже людина мала можливість писати і бачити написане, то почерк у таких випадках відрізняється різновеликістю літер, хвилястістю, нерівномірністю натиску, інколи непомірною довжиною або шириною; тим та іншим одночасно: літери настільки спотворені, що й розпізнати їх важко.

У близькозорих літери невеликі, скупчені, поволі зменшуються до кінця аркуша, а у далекозорих навпаки — літери великі, прямі, округлі, цілком закінченої форми.

У осіб потайних, малосильних фізично почерк без натиску, літери тоненькі, якісь хирляві. До речі, в них і підпис невиразний, коротенький, зіжмаканий.

Не всім відомо, що тривале користування пером може призвести до професійної хвороби — писального спазму. В основі його лежать порушення комплексу рухів, необхідних для письма. Такі люди можуть спокійно виконувати інші, навіть тонкі роботи (гаптувати, випалювати та випилювати візерунки, займатися. карбуванням на металі, ба, навіть писати, але іншим алфавітом).

Після відпочинку здатність писати відновлюється, але час від часу хвороба повторюється. При писальному спазмі хворий не може через судому м'язів (згиначів чи розгиначів) вести рівну лінію письма. Рядки опускаються вниз чи піднімаються вгору, нерідко таким хворим властиво розташовувати у рядку одне-два слова, й переходити до іншого рядка. Через неритмічність, наявність хвильових відхилень почерк буває настільки змінений зовні, що стає мало подібним до притаманного цій людині.

Схожий почерк спостерігається і при травмі плечового нерва. Але в цьому випадку хворі через біль змушені переміщати не праву руку відносно паперу, а, навпаки, папір пересувати вліво, залишаючи руку в незмінному стані.

Вказані ознаки при написанні тексту можуть бути використані для достовірного діагностування хвороби[2, c. 48-49].

Приклад. Жінка 42 років, яка впродовж 20 років працювала коректором, скаржилася на біль в плечовому суглобі. Появу болів пов'язувала з травмою, що її два тижні тому спричинив сусід. Хвора зверталася до лікаря-травматолога. Було поставлено діагноз: «травматичний плексит», тобто запалення плечового нерва внаслідок удару. Таким чином, мова йшла про спричинення сусідом тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Після детального опитування й ознайомлення з меддокументацією виникли сумніви у правильності діагнозу. Зразу ж запропонували ряд тестів: підняти, опустити, зігнути, витягнути руку тощо. Біль не придуманий. Тоді попросили написати кілька рядків. Хвора з подивом погодилася. Звично взяла олівець і поволі почала писати текст. Особливо важко вдавалися літери, графіка яких потребує швидко й неодноразово змінювати напрямок рухів (ж, т, ф, щ, м). Але правицю пересувала вільно, папером не рухала, а автоматично притримувала його лівою рукою. На запитання, чи не було в неї до цього писального спазму, трохи знітившись, відповіла ствердно. З'ясувалося, що вона й раніше зверталася до лікаря з аналогійними скаргами, неодноразово була непрацездатною з цього приводу, але цього разу все пов'язувала з побоями. Тим більше, що лікарі не заперечували, а сусіда той набрид вже гірше нікуди. Після детальних консультацій було проведено диференціацію між впливом травми, за що сусіда отримав належне сповна, та проявом хвороби. Так було уникнуто судової помилки.

2. Почерк і стан людини

Вважаємо за доцільне сказати, що такі прості прийоми, як тести, що не вимагають складних апаратів чи багатогодинних досліджень, можуть використовувати фахівці під час поліклінічних прийомів.

При травмі правиці (тут і надалі автори розглядають все з загальноприйнятої точки зору — люди праворукі. Щоб не повторюватися, скажімо, у випадках, коли людина ліворука, то все має зворотню локалізацію) можуть проявлятися незручності при користуванні нею, в тому числі й при письмі. Так, при ушкодженні променевого нерва (передпліччя) спостерігаються атактичні (неузгоджені) рухи різних груп м'язів, що призводить до написання нерівних, неоковирних літер.

Якщо страждає серединний нерв, то літери кострубаті, спрощені, збільшені. Взагалі, пошкодження правої руки, навіть незначні, спричиняють незручності при письмі, призводять до зменшення темпу його, зміни розміщення тексту на аркуші, форми, розмірів, вигляду окремих літер, їх сполучень тощо. Такі пошкодження швидко загоюються і через певний час почерк відновлюється.

Тимчасові зміни почерку спостерігаються при отруєннях, у першу чергу трунками, що діють на: центральну нервову систему. Найбільш повні відомості є відносно отруєнь алкоголем. При ньому через порушення координації рухів почерк стає більшим, розмашистим. Літери насідають одна на одну, або ж навпаки — знаходяться на значній відстані. Букви нерівні, хвилясті. Дуже помітно це при білій гарячці — хворий у такому стані пише великі, кострубаті літери зі значною кількістю непотрібних деталей. Інколи взагалі важко зрозуміти, про що йде мова.

Подібні зміни бувають при отруєнні снотворними (барбамілом, вероналом), чадним газом, марганцем, ртуттю. Вказані прояви змін почерку тимчасові. Після того, як отрута перестає діяти, вони зникають. Це, до речі, використовується в ряді країн як один з офіційних методів діагностики сп'яніння, зокрема при огляді водіїв[3, c. 21-23].

Найбільші зміни почерку спостерігаються при хворобах мозку, черепно-мозкових травмах, що й не дивно, бо саме звідти йдуть сигнали, які перетворюють рухи на цілеспрямоване відтворення думки у написаному слові.

Люди, які страждають від постійних головних болей, незалежно від того, чим вони спричинені, пишуть «різнокаліберними» літерами, що погано зв'язані між собою, виходять за лінію та рівень рядків. При склерозі судин головного мозку почерк нерівний, вкрай повільний, кожен елемент літери складається з багатьох штрихів, карлючок «кривульок»:

Особи з ознаками неврастенії мають різнонахилений почерк, літери з петлями, штрихами, які виступають над рівнем інших букв (в, д, ж), мають неадекватно видовжені, підняті, або ж опущені, непомірно сплющені петлі.

Дуже своєрідним є почерк хворих на епілепсію: відрізняється педантичністю, старанністю, потягом до симетричності, прикрашення літер. Часто такі хворі зловживають розділовими знаками, крапки ставлять у середині речення, багато слів починають із заголовних літер. Вказані зміни притаманні цим людям лише протягом недовгого часу після припадку хвороби. Потім все проходить і людина пише, як звичайно. Взагалі багато душевних хвороб накладають відбиток на почерк так сильно, що це використовується при встановленні діагнозу.

. Вивчаючи різні аспекти черепно-мозкових травм впродовж багатьох років, ми звернули увагу на зміни почерку залежно від локалізації травми чи патологічного процесу. Так, при ушкодженні лобних ділянок мозку спостерігаються повтори одних і тих же літер або буквосполучень, пропуски літер чи недописування слів:

До речі, коли травма спричиняється на фоні значного алкогольного сп'яніння, то, окрім усього сказаного, мають місце порушення плавності письма, втрата чи збільшення окремих елементів літер. Але це швидко зникає. Справа в тім, що при пошкодженні ділянок, окислення алкоголю проходить у декілька разів швидше. Ми відмічали зменшення періоду окислення в п'ять-сім разів (не 0,15% на годину, як звичайно, а 0,7—0,8%), що, безумовно, слід враховувати при діагностиці травматичного процесу та вирішенні питання про необхідність оперативного втручання, щоб не згаяти часу[5, c. 61-63].

У випадках, коли вражаються потиличні чи тім'яні ділянки мозку, спостерігаються спотворення написання літер чи їх елементів, величини та форми їх. Інколи літери переставляються, замінюються тими, що були в попередньому слові (замість кінь — піч):

Найбільше впадають у вічі зміни почерку при локалізації хворобливого процесу в лівій ділянці скроні, де, як відомо, розташовані центри, що регулюють процеси мови,-письма.

Найчастіше хворі пишуть невпевнено, на аркуші багато закреслених літер та цілих слів, оскільки вони сумніваються у правильності написання. Нам неодноразово доводилося спостерігати такі зміни у хворих з травматичними та спонтанними крововиливами в скроневу область чи з пухлинами в цій ділянці мозку. При лівосторонніх інсультах зменшується координація рухів, змінюється траєкторія їх, що призводить до спотворення способів з'єднання літер; спостерігаються значні відхилення загальних та часткових ознак письма. Аналогічні результати були отримані співробітниками інституту геронтології (Київ), де такі дослідження проводяться дуже широко, а результати їх запроваджені в лікарську практику.

При розташуванні хворобливих змін у правій півкулі мозку або ж при незначній ішемії мозку істотних змін почерку не спостерігається.

Напевне, багатьом відома хвороба, що носить ім'я відомого англійського лікаря Д. Паркінсона. При ній, завдяки враженню головного мозку різної етіології (травматичного, хімічного, патологічного), спостерігаються тремтіння кінцівок, порушення функціональних рухів. Одним з проявів паркінсонізму є зміна почерку — такі хворі майже не користуються прямими лініями. Всі літери опуклі, виконуються плавними рухами, немов людина гладить папір. Процес письма супроводжується додатковими рухами, завдяки чому з'являються дуги, овали, півкулі, хвилі. їм зовсім не властивий почерк з кутами, в той же час такі хворі бувають егоцентричними, недовірливими, підозрілими. Тільки невеликій частині з них властива ейфорія, вони майже ніколи не сумніваються в правильності своїх дій. Загалом хвороби душі залишають на почерку більш вагомий відбиток, ніж хвороби тіла. Психіатр, уважно проглянувши рукопис, може запідозрити певні відхилення у психіці хворого. До уваги береться і вже сказане, і постійна заміна слів схемами, графіками, малюнками, незвичне ускладнення літер чи всякі химери при їх написанні.

Не вважаємо за потрібне заглиблюватися в суто професійні питання, радимо лише: побачивши такі зміни почерку близьких вам людей, не поспішайте ставити діагноз. Зверніться за порадою до фахівців. Щоб підтвердити сказане вище, а також показати можливості аналізу почерку для потреб практики, наведемо одне із спостережень вже згадуваного нами О. П. Рогозіна. Якось йому показали кілька скарг, надісланих у різні високі державні установи, з проханням висловити свою точку зору про особу, що писала, ці «документи». Уважно проаналізувавши їх, Олексій Павлович прийшов до висновку, що це творіння душевно хворої людини. Згодом з'ясувалося, що скарги були написані хворим, який протягом кількох років знаходився на обліку в психдиспансер!, лікувався в стаціонарі. Діагноз був незаперечним. А результатом стало припинення безкінечних перевірок, підозр ні в чому не винних людей[1, c. 5-6].

На жаль, відомі випадки негідного використання висновків психіатрів, чи коли навіть на вимогу власть імущих лікарі поступалися професіоналізмом і честю свого високого звання, забували про лікарську таємницю. Все це було. Але ж не тільки це. Більш було й є доброго, розумного, гуманного.

Дуже часто перші прояви біди в дитини можуть-відобразитися на почерку. Ото ж-до вчителів та батьків наше звертання — будьте уважні. Запримітили, що дитина переставляє літери в слові чи в словах, змінює початок слів, що стоять поряд, замість «лисиці та журавля» читаємо «жисиця та луравель», не спішіть шпигати дитину, що вона лиш думає про гульки, вулицю, футбол. Поспішіть до лікаря. Порадьтеся з ним. Бо такі збочення почерку є нерідко проявом неврозів. А їх значно ліпше лікувати на початку розвитку, не травмуючи вразливої дитячої душі. Добро та ласка — найкращі порадники і батькам, і вчителям, і лікарям в усьому й завжди. Тільки спільними зусиллями фахівців, батьків та за найактивнішою участю дитини можна запобігти біді. Вчасне, якісне лікування зумовить повне видужання[4, c. 326].


Висновки

Почерк — це графіка письма, обумовлена виробленою системою рухів руки. Особливості таких рухів, що відбивають особливості фізіології і психіки особистості, складають ідентифікаційні ознаки почерку.

Ознаки почерку поділяються на загальні і часткові.

Загальні ознаки характеризують почерк у цілому. Загальними ознаками є:

1. Виробленість почерку — технічна пристосованість почерку до швидкого письма. Виробленість залежить від ступеня автоматизації, виробленості рухів руки. Почерки за цією ознакою можуть бути виробленими (добре виробленими), середньої і малої виробленості. У почерку високої виробленості спостерігається, з одного боку, багатоваріантність (варіаційність) букв у залежності від їхнього місця в слові і сполученні з іншими буквами, з іншої сторони - однотипне виконання різних букв.

2. Загальний тип почерку. За цією ознакою почерки можуть бути простими (близькими до «учнівського»), спрощеними й ускладненими (вигадливими). Спрощені почерки — це, як правило, добре вироблені ("швидкі"), важкочитаємі почерки зі спрощеним написанням букв, зв'язків між ними. Ускладнення найчастіше вводяться в надрядкові і підрядкові елементи букв для їх прикраси.

3. Загальний напрямок рухів у почерку. Більшість почерків є лівоокружними (з рухами проти часової стрілки). Рідше зустрічаються правоокружні почерки і почерки з кутастими зв'язками елементів букв.

4. Розмір почерку. Відповідно до висоти рядкових елементів букв почерки можуть бути дрібними (до 2 мм), середніми по розміру (від 2 до 5 мм), великими (5 мм і більше).

5. Нахил почерку. Почерки в основному правонаклонні (з кутом у 55—70°), рідше — прямі і лівонаклонні.

6. Розгін почерку — співвідношення висоти двухштрихових малих літер до їхньої ширини й інтервалів між буквами. У залежності від цього співвідношення почерки можуть бути розгонистими, середніми по розгоні і стиснутими.

7. Ступінь напруженості почерку. Визначається по кількості букв, написаних складно, без відриву ручки від паперу. Якщо кожна буква пишеться окремо, без зв'язку з іншими чи буквами зв'язується не більш двох букв, — почерк вважається уривчастим; при зв'язку трьох-чотирьох букв — середнім по ступені напруженості; п'яти букв і більш — напруженим.


Список використаної літератури

1. Абрамова В. Альбом схем із судово-почеркознавчої експертизи: Навчальний посібник/ Валентина Абрамова, Олександр Садченко, Євгенія Свобода,; М-во внутрішніх справ України, Нац. акад. внутрішніх справ України. - К.: Вид. Паливода А. В., 2003. - 118 с.

2. Зуев-Инсаров Д.М. Почерк и личность: (Способ определения характера по почерку)/ Д.М. Зуев-Инсаров. - К.: Перлит продакшн ЛДТ, 1992. - 96 с.

3. Лісовий А. Ваш почерк розповідає про вас...: науково-популярна література/ Анатолій Лісовий, Костянтин Лісовий,. - К.: Тов-во "Знання" України, 1993. - 48 с.

4. Маркусь В. Криміналістика. Курс лекцій: Навчальний посібник/ Віктор Маркусь. - К.: Кондор, 2007. - 557 с.

5. Тайна характера: Чтение характера по почерку. - Х.: Фолио, 1996. - 428 с.





Реферат на тему: Криміналістика. Залежність почерку від психічного і біологічного стану людини (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.