Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Криміналістика. Судова фотографія та відеозапис (реферат)



План

1. Поняття судової фотографії та її значення

2. Види та методи судово-оперативної фотозйомки

3. Судово-дослідницька фотографія

4. Судовий відеозапис

Література

1. Поняття судової фотографії та її значення

Застосування судової фотографії при проведенні слід­чих дій передбачено кримінально-процесуальним законо­давством. Так, відповідно до ст. 191 КПК слідчий під час огляду місця події в необхідних випадках проводить фото­графічну зйомку. У ст. 79 КПК зазначено, що речові дока­зи повинні бути по можливості сфотографовані.

Судова фотографія — це галузь криміналістичної техніки, яка розробляє фотографічні засоби, прийоми і методи виявлення, фіксації і дослідження доказів. Зміст судової фотографії становлять наукові положення і прак­тичні рекомендації щодо використання фотографії в роз­слідуванні злочинів. Використання фотографічної зйомки в розслідуванні злочинів зумовлено такими чинниками:

1) дозволяє з великою точністю зафіксувати об'єкт, йо­го стан, ознаки;

2) забезпечує швидку фіксацію тих чи інших об'єктів;

3) дає адекватне уявлення про зображений на фото­знімку об'єкт; фотографічне зображення має властивість наочності й документальності;

4) існує можливість одержання слабковидимих і неви­димих деталей, слідів, ознак.

Результати фотозйомки успішно використовуються при розслідуванні різних видів злочинів, під час провадження різноманітних слідчих дій (огляду місця події, слідчого огля­ду документів, обшуку, пред'явлення для впізнання, відтво­рення обстановки і обставин події та ін.), у експертних до­слідженнях, в оперативно-розшуковій діяльності. Фотографічний метод фіксації не порушує стану матеріальних об'єк­тів або слідів. У деяких випадках фотографічна зйомка може заповнити прогалини в описі фактів у протоколах слідчого огляду, виявити слабковидимі або невидимі деталі чи ознаки об'єкта. Ілюстративність і наочність фотографії дозволяють застосовувати її в попередженні злочинів, у розшуку осіб, які зникли безвісті, та злочинців.

Судова фотографія поділяється на фотографію судово-оперативну (фіксуючу) та судово-дослідницьку (експертну).

Судово-оперативна фотографія являє собою сукуп­ність методів, прийомів і засобів, що застосовуються при провадженні слідчих чи оперативно-розшукових дій для фіксації обстановки, слідів та інших об'єктів. Фіксація в судовій фотографії має на меті точно і повно відобразити об'єкти у тому вигляді та стані, у якому вони спостерігають­ся на момент фотозйомки. Фотозйомка виступає Додатко­вим засобом фіксації у процесі здійснення слідчої дії. Су­дово-оперативна фотографія як засіб фіксації під час роз­слідування застосовується у поєднанні з оформленням протоколу, схем і планів. Об'єктами судово-оперативної фотозйомки є: місцевість і приміщення, а також їх окремі ділянки, предмети, сліди, трупи, живі особи, окремі дії учасників слідчих дій та їх результати. Судово-оператив­ну фотозйомку здійснює слідчий, оперативний працівник органу дізнання або спеціаліст за допомогою фотографіч­ної техніки, що входить до фотокомплекту слідчого.

Судово-дослідницька фотографія — це система спе­ціальних методів, прийомів і засобів, застосовуваних для одержання нових фактів при провадженні судових екс­пертиз. Дослідження з використанням засобів і методів су­дової фотографії передбачає виявлення слабковидимих або зовсім невидимих за звичайних умов ознак, подібності або різниці між ними. Судово-дослідницьку фотографію іноді називають експертною, через те що її методи і засоби застосовують експерти під час своїх досліджень. Об'єкта­ми судово-дослідницької фотографії є речові докази, які піддаються експертному дослідженню, порівняльні зразки та матеріали, що використовуються під час експертизи. Така фотографія здійснюється за особливих умов освіт­лення, проведенням зйомки в невидимих променях, зйом­кою люмінесценції, посиленням контрастів, із використан­ням розрізнення кольорів, методом мікрофотографії тощо.

Фотозйомка повинна передувати будь-якому іншому засобові фіксації інформації і виконуватися відповідно до криміналістичних рекомендацій. За своєю правовою при­родою фотознімки відносяться до документів і можуть бу­ти використані у кримінальному процесі як джерело доказів.

На сьогодні у практиці розслідування злочинів достат­ньо часто використовується фотофгксацгя, тобто фіксація, крім інших ознак, й колірної гами об'єкта. Кольоровий фо­тодрук дозволяє зафіксувати додаткові ознаки об'єкта, і тому має переваги перед чорно-білим друком.

Внаслідок науково-технічного прогресу традиційні фо­тотехнічні засоби замінюються на більш сучасні. Так, до­статньо широко розповсюджені мініфотолабораторії, які полегшують процес виготовлення значної кількості фото­графій. У практиці розслідування злочинів і експертній практиці важливого значення набуває використання циф­рових фотокамер. Принцип їх роботи полягає в наступно­му: після введення в пам'ять фотоапарата необхідної кіль­кості кадрів відповідні сигнали вводяться в комп'ютер, піс­ля чого фотокамера готова для нових зйомок. На зворотній кришці фотоапарата розміщений невеличкий рідинно-кри­шталевий екран, який використовується як відеошукач та дозволяє переглядати сфотографоване. Фотознімки дру­куються за допомогою принтера.

2. Види та методи судово-оперативної фотозйомки

Залежно від характеру слідчої дії та її цілей, специ­фіки об'єкта фотозйомки і завдань фіксації застосовують­ся різні види, методи і засоби судово-оперативної фото­графії. Судово-фотографічні засоби, методи і види зйомки становлять систему судової фотографії.

Спосіб — це порядок дії, спрямований на вирішення завдань щодо використання фотографії: що, як, у якій по­слідовності, за допомогою яких засобів; що і як показати на фотознімках. Методи судової фотографії — це сукупність способів (правил і рекомендацій) щодо обрання фототех­нічних засобів і прийомів їх застосування. Сукупність ме­тодів і способів (прийомів) зйомки відносно особливостей криміналістичних об'єктів становлять види зйомки.

У судово-оперативній фотографії найпоширенішим ви­дом зйомки є фотозйомка місця події. До фотографічної фіксації місця події ставляться такі вимоги: "

1) порядок фотозйомки та процедури огляду місця по­дії є взаємопов'язаними;

2) фотозйомка повинна передувати іншим методам фіксації;

3) засоби і методи фотозйомки обираються залежно від ситуації огляду, для забезпечення повноти, всебічності та точності фіксації;

4) сукупність фотознімків повинна давати достатньо повне й ясне уявлення про обстановку злочину, його сліди і деталі;

5) до внесення якихось змін в обстановку слід сфотог­рафувати загальний вигляд місця події і взаємне розташу­вання об'єктів; окремі сліди і предмети спочатку фотогра­фуються у тому вигляді, в якому вони були виявлені.

Розрізняють чотири види фотографічної зйомки на місці події: орієнтуючу, оглядову, вузлову і детальну (рис. 2). Цей розподіл до деякої міри є умовним.

Орієнтуюча зйомка своїм завданням має фіксацію пев­ного об'єкта або місця події разом із оточуючими його пред­метами, будівлями, місцевістю, тобто орієнтуючий знімок повинен містити зображення власне місця події на фоні оточуючих предметів чи місцевості.

Місце події слід фотографувати на фоні предметів, що можуть слугувати орієнтирами. Аби знімки були дійсно орієнтуючими, необхідно правильно вибрати напрямок і то­чку зйомки. Орієнтуюча зйомка провадиться звичайним або панорамним методом. Звичайна зйомка виконується ширококутовим або звичайним об'єктивом зі значної відстані.

У більшості випадків орієнтуючий знімок важко зро­бити на один кадр із невеличкої відстані. Для того щоб охо­пити місце події і прилеглу територію, використовують

кругову або лінійну панораму.

Оглядова зйомка застосовується для фіксації загаль­ного вигляду місця події без оточуючих предметів. Аби за­фіксувати взаємне розташування найважливіших об'єк­тів, відобразити їх специфіку, зйомку провадять із різних боків. Важливою вимогою щодо оглядових знімків є повно­та зображення місця, події.

Оглядовий знімок повинен бути зроблений із такої по­зиції, з якої можна було б із упевненістю розпізнати вза­ємне положення важливих об'єктів обстановки. Та части­на простору, яка не може бути відтворена на зображенні з однієї позиції, є «сліпою зоною». Кожний поодинокий зні­мок має такі зони.

Особливістю оглядової зйомки є можливість фіксації тих самих предметів у кількох ракурсах. Якщо місце події має складну будову, вдаються до виготовлення кількох знімків, які доповнюють один одного, — оглядової серії. Така серія дозволяє скласти з отриманих знімків зобра­ження деякого розгорнутого простору таким чином, що зображення на одному знімку є продовженням зображення на іншому. Оглядова серія може відноситися також до різ­них ізольованих один від одного об'єктів. У тісних при­міщеннях зйомку проводять панорамним методом або з використанням ширококутних об'єктивів.

Вузлова зйомка — це зйомка частин (вузлів) об'єкта. Вузол — це частина місця події, де виявлені сліди злочи­ну. При такій зйомці великим планом фотографуються пе­вні ділянки місця події, що мають важливе значення, та об'єкти, з якими були пов'язані дії злочинця. Так, у при­міщенні, де вчинена крадіжка, це можуть бути зламані двері, пошкоджене вікно, розкриті сховища та ін. На місці вбивства об'єктом вузлової зйомки може бути труп зі слідами ушкоджень.

Кількість вузлів на місці події визначається слідчим і залежить від особливостей злочину та специфіки об'єктів на місці події.

Детальна зйомка — це зйомка окремих слідів, пред­метів, деталей обстановки місця події, її завжди провадять масштабним способом: великим планом із масштабною лінійкою. Детальній зйомці піддаються насамперед пред­мети і сліди, які не можуть бути вилучені з місця події, швидко змінюють свої властивості або мають небезпеку їх ушкодження. При виборі ракурсу зйомки виходять із за­вдань — виявлення найбільш важливих, типових особли­востей, що стосуються форми, розмірів, взаємного розта­шування частин, структури, а також розкриття криміна­лістичного значення предмета чи сліду.

Повна фотографічна фіксація обстановки місця події передбачає використання всіх розглянутих видів зйомки — орієнтуючої, оглядової, вузлової і детальної, які доповню­ють одна одну та забезпечують ілюстративність і об'єкти­вне уявлення про місце події.

Фотографічна зйомка трупа має певні особливості. При фотографуванні трупа використовуються орієнтуюча, оглядова, вузлова і детальна зйомка. Фотозйомка трупа на місці його виявлення провадиться для фіксації його за­гального вигляду, пози і положення щодо навколишнього оточення, слідів і ушкоджень на тілі, одязі, наявності та розміщення трупних плям, синців.

Для фіксації загального вигляду, положення і пози труп на місці його виявлення фотографують у взаємо­зв'язку з навколишнім оточенням (рис. З, а) та ізольовано від нього. Труп з предметами обстановки навколо нього звичайно фотографують із двох бічних сторін. Фотозйомку щодо осі трупа бажано вести під кутом 45°. Не рекоменду­ється без потреби робити знімки з боку ніг, особливо з бли­зької відстані, та з боку голови.

Фотозйомка трупа призначена для фіксації його поло­ження і пози. Звичайно цю зйомку роблять із двох бічних сторін (рис. З, б). Зображенням трупа по можливості слід за­ймати весь кадр. Для виготовлення знімків трупа у велико­му плані застосовується спосіб фотографування панорамою з точок, де оптична вісь АВ повинна проходити по колін­них суглобах, а вісь Б—Г — по середині грудної клітини.

Сліди і ушкодження фотографують спочатку так, щоб на знімку було видно, на якій частині тіла чи одягу вони знаходяться, а потім великим планом із масштабною ліній­кою. Сліди крові треба фотографувати масштабною зйом­кою. Особливо важливо зафіксувати локалізацію, напря­мок патьоків крові, їх форму. При фотозйомці слідів і ушкоджень на трупі можуть використовуватися світло­фільтри. Детальні знімки ран, синців, саден бажано фіксу­вати за допомогою кольорової фотографії, оскільки їх ко­лір має істотне криміналістичне значення.

Фотографування слідів на місці їх виявлення вико­ристовується для фіксації місця їх знаходження, загаль­ного вигляду, стану, індивідуальних особливостей. Місце виявлення сліду фіксують зйомкою на фоні оточуючих об'єктів, потім окремо фіксується слід, а також його деталі та особливості. При фотозйомці слідів на місці події реко­мендується така послідовність дій: спочатку фотографу­ють предмет, на якому виявлені сліди, потім взаємне роз­ташування слідів, і останнє — кожний слід окремо за ме­тодом великомасштабної зйомки.

Фотозйомка слідів рук на місці події може бути вико­нана різними способами. Так, окремі найбільш чіткі сліди пальців рук фотографують у натуральний розмір, викори­стовуючи подовжувальні кільця. Чітко видимі забарвлені сліди на непрозорих поверхнях фотографують за прави­лами репродукційної зйомки. Потожирові сліди на прозо­рому склі можна сфотографувати при проникаючому шту­чному освітленні, спрямованому під кутом до оптичної осі об'єктива. При цьому використовується «маска» із чорного паперу з отворами, повторюючи форму слідів.

При фотографічній зйомці слідів пальців рук слід пра­вильно встановити освітлення, для чого використовуються настільні лампи, лампи спалаху або спеціальні освітлювачі. Фотокамера звичайно встановлюється на спеціальний штатив.

Упізнавальна фотозйомка застосовується для фікса­ції зовнішності злочинців, з метою використання їх знімків у криміналістичному обліку, під час розшуку та іденти­фікації, а також щодо невпізнаних трупів для обліку їх та встановлення осіб загиблих.

При зйомці живих осіб звичайно виготовляють три по­грудних знімки з зображеннями в 1/7 натурального роз­міру: правий профіль, вид спереду (анфас) і з поворотом го­лови вправо (лівий напівпрофіль). У повний комплект вхо­дить також четвертий знімок — вид спереду на повний ріст. Третій і четвертий знімки можна замінити одним — із зо­браженням людини на повний ріст із поворотом усього кор­пуса вправо. На знімках у профіль і анфас людина повинна бути зображена без головного убору, шарфа, окулярів, на третьому знімку — в тому вигляді, у якому вона була за­тримана. Ретуш упізнавальних знімків не допускається.

Упізнавальна зйомка трупа має свої особливості. Спо­творене обличчя трупа попередньо відновлюють і прова­дять його «туалет». Відновлення обличчя полягає в накла­денні швів на рани, а «туалет» — у припудренні шкіри, підфарбуванні губ та ін. Обличчя трупа повинно бути сфо­тографоване до відновлення і «туалету» та після цього. Труп фотографується в тому ж одязі, в якому його вияви­ли, а оголений труп прикривають шматком тканини.

Обличчя трупа слід фотографувати у фас, обидва про­філі (лівий і правий), а також у 3/4 повороту обличчя. Пе­ред зйомкою необхідно надати трупу певне положення, зручне для фотографування. Обличчя трупа знімається з розплющеними очима.

Фотозйомка при відтворенні обстановки і обставин події (під час слідчого експерименту або перевірки показань на місці) застосовується для фіксації найбільш істот­них моментів процесу і результатів зазначених дій у взає­мозв'язку з конкретною матеріальною обстановкою. Так, за­лежно від виду і умов слідчого експерименту існує необхід­ність шляхом фотографічної зйомки зафіксувати місце, об­становку та умови, предмети, що використовувались, окремі елементи дослідних дій. При слідчому експерименті через велику розмаїть дослідних дій і умов їх виконання викорис­товуються різні способи і методи зйомки. Причому зйомка провадиться до і після реконструкції. Зокрема, при слідчому експерименті по встановленню можливості бачити подію, що сталася, доцільно зафіксувати фотозйомкою місце перебу­вання особи в момент спостереження і місце, на якому відбу­валася подія. Якщо потрібно перевірити можливість пере­міщення якогось предмета крізь певний отвір, спочатку слід сфотографувати окремо отвір, потім об'єкт, який будуть пе­реміщувати, і послідовно моменти цього процесу.

Фотографування при проведенні перевірки показань на місці провадиться з метою наочної фіксації дій учасни­ків на місцевості й у приміщеннях, де згідно з показаннями раніше допитаної особи відбувалася подія злочину чи її окремі обставини. За допомогою фотозйомки фіксуються об'єкти, положення, стан і ознаки яких можуть об'єктивно підтвердити або спростувати показання, що перевіряють­ся. Шлях пересування, який показує особа, слід фіксувати панорамним методом або частинами — за напрямком руху.

У криміналістичній літературі мають місце рекомен­дації щодо процедури і послідовності застосування фото­зйомки під час перевірки показань на місці. Так, фотозйо­мкою рекомендується фіксувати:

1) місце або вихідну точку, звідки розпочинається пе­ревірка показань;

2) окремі ділянки маршруту і розташування учасників слідчої дії;

3) орієнтири, на які вказує особа, показання якої пере­віряються;

4) місця, де виявлені сліди і предмети;

5) особливості слідів і предметів, виявлених при перевірці.

Фактична обстановка фіксується з урахуванням одер­жаних пояснень. Якщо такі пояснення супроводжуються діями, які мають значення для справи, то вони також під­лягають фотозйомці.

Фотозйомка при проведенні обшуку передбачає вико­ристання орієнтуючої, оглядової, вузлової і детальної зйо­мок. Фотозйомка при обшуку доцільна для фіксації місця розташування об'єкта обшуку, місць розташування пред­метів пошуку, схованок, їх особливостей, будови. При не­обхідності застосовується масштабна зйомка. Документи фіксуються за правилами репродукційної зйомки.

Фотозйомка при пред'явленні для впізнання прова­диться з метою фіксації запропонованих для впізнання об'єктів. Таке фотографування дає наочне уявлення про правильність добору об'єктів і дозволяє зафіксувати низку ознак, за якими об'єкт був упізнаний.

Запропоновані для впізнання речі фотографують про­нумерованими. До них прикріплюють (або біля них роз­міщують) бирки з чіткими контрастними номерами. Споча­тку фотографують усі пред'явлені предмети, а потім упіз­наний предмет із биркою. Необхідно зафіксувати також індивідуальні (окремі) ознаки об'єкта, за якими він був упізнаний. Індивідуальні особливості фотографуються ве­ликим планом із масштабною лінійкою (сліди зносу або ре­монту, переробки, пошкодження тощо).

При пред'явленні для впізнання людей доцільно сфо­тографувати всіх пред'явлених осіб (спочатку на повний зріст, а потім крупнішим планом — по груди). Після цього окремо фіксується упізнана особа. Якщо особа була упіз­нана за якими-небудь індивідуальними ознаками, то їх не­обхідно зафіксувати за допомогою масштабної фотозйом­ки (наприклад, родимку або шрам на обличчі).

Методи судово-оперативної фотографії різноманітні, але основними є панорамна, вимірювальна, стереоскопічна та репродукційна фотозйомка.

Панорамна фотозйомка полягає в суворому послідов­ному фотографуванні частин місцевості чи приміщення за горизонталлю чи вертикаллю, а також довгих, високих споруд і окремих великих об'єктів, що не вміщаються в один кадр великого плану. Потім з окремих зафіксованих частин складають одне загальне зображення, яке назива­ється фотопанорамою. Розрізняють лінійну, кругову і яру­сну панораму.

При лінійній панорамній зйомці камера переміщується по прямій лінії уздовж об'єкта, на однаковій відстані від нього. Кожний наступний кадр повинен частково перекри­вати зображення попереднього.

Кругова панорамна зйомка доцільна у тих випадках, коли необхідно зафіксувати з різних боків далеко розта­шовані об'єкти. Фотографування провадиться з однієї точ­ки, а камеру після кожного кадру повертають навколо її вертикальної осі на певний кут. Фотоапарат рекоменду­ється встановлювати на штатив, використовувати спе­ціальну головку з градуйованою шкалою. При зйомці необ­хідно забезпечувати часткове перекриття попереднього кадру. Частина попереднього кадру, що перекривається наступним, повинна становити 10—15 % його площі. Повна кругова панорама являє собою зображення місцевості по колу (360°).

На відміну від кругової, ярусна зйомка здійснюється поворотом фотокамери навколо її горизонтальної осі; за­стосовується для фіксації високих об'єктів. При цьому ма­сштаб нижніх і верхніх кадрів буде різним внаслідок збільшення відстані до частини об'єкта, що знімається.

Аби панорамний знімок мав високу якість, усі фраг­менти мають бути однаковими за щільністю. Тому реко­мендується фотографувати всі частини об'єкта в однако­вих умовах. Монтаж готових знімків у фотопанораму про­вадиться за деталями зображень, що збігаються. Знімки обрізають таким чином, щоб на панорамі одна й та сама деталь не була зображена двічі та не було б відсутності зо­бражень окремих частин об'єкта.

Панорамна зйомка може бути виконана фотокамерою загального призначення або панорамним фотоапаратом.

Вимірювальна зйомка призначена для одержання фо­тознімків, за якими можна визначити розміри сфотогра­фованих об'єктів і відстані між ними. Така зйомка може бути виконана кількома способами: з масштабною ліній­кою, зі стрічковим (глибинним) або квадратним масштабом.

Сутність масштабної зйомки полягає в тому, що об'єкт фотографується разом із масштабною лінійкою. Лінійка розміщується поруч зі слідом або предметом, на рівні їх поверхонь. Масштабний знімок фіксує співвідношення пред­мета і лінійки у тому вигляді, яким воно було в дійсності, і не потребує будь-яких пояснень. При зйомці об'ємних пре­дметів лінійку піднімають за допомогою підкладок до рівня площини, що фотографується. Оптична вісь об'єктива фо­тоапарата має бути перпендикулярна площині об'єкта і спрямована в його центр.

Вимірювальна зйомка зі стрічковим (глибинним) або квадратним масштабом (метрична зйомка) у слідчій прак­тиці не одержала поширення через незручність розрахунків при зйомці. Проте її рекомендується застосовувати у тих випадках, коли при огляді місця події особливо важли­ве значення має фіксація відстаней між предметами в гли­бину і за фронтом.

Простим способом метричної фотографії є внесення в кадр, що знімається, шкали віддалень, тобто глибинного мас­штабу у вигляді стрічки з добре помітними поділками. Фото­апарат установлюється так, щоб напрямок його оптичної осі був паралельним підлозі приміщення (або поверхні місцевос­ті). Глибинний масштаб розміщується на землі або на підлозі в напрямку від апарата, паралельно його оптичній осі. Ну­льова точка шкали розташовується точно під об'єктивом.

Стереоскопічна зйомка — це метод одержання знімків, який дозволяє повніше сприймати об'єм сфотографованих предметів. Об'єкт фотографується з двох різних точок, які відповідають позиції лівого і правого ока. Два знімки утво­рюють стереопару, яку розглядають через стереоскоп.

Використання стереоскопічної зйомки в слідчій прак­тиці може бути корисним при фіксації місця події, обста­новка якої являє собою складне накопичення значної кіль­кості речей і предметів.

Репродукційна фотозйомка — це система прийомів фіксації площинних об'єктів. Вона застосовується для від­творення фотографічними способами плоских оригіналів (документів, фотознімків, креслень, схем, малюнків та ін.). При такому фотографуванні дотримуються правил масш­табної зйомки, що забезпечує високу точність копії. У про­цесі репродукційної зйомки необхідно: а) рівномірно освіт­лювати всю поверхню об'єкта; б) забезпечити паралель­ність взаємного розташування негативного матеріалу і об'єкта; в) оптична вісь об'єктива повинна проходити че­рез центр об'єкта.

Дана зйомка виконується за допомогою спеціальної або звичайної фотоапаратури, для чого використовують репродукційні установки портативні (РУ-2, РДУ, С-64) та стаціонарні (МРКА, УРУ «Білорусь СБ-2», «Уларус»).

3. Судово-дослідницька фотографія

Судово-дослідницька фотографія застосовується під час проведення експертних досліджень. Спеціальні методи фотозйомки в лабораторних умовах (мікрофотографічне дослідження, фотографічна зміна контрастів, кольоропо­діл і кольорова трансформація, фотозйомка в невидимих променях спектра та ін.) розширюють пізнавальні можли­вості людини та дозволяють виявляти нові ознаки і влас­тивості об'єктів, які неможливо побачити при звичайному візуальному сприйнятті.

Фотографічна зміна контрастів широко застосову­ється при техніко-криміналістичному дослідженні доку­ментів. При цьому використовуються ефект контрасту за яркістю (у одноколірних об'єктів за світлістю, що виникає в результаті неоднакового відбиття світла або нерівномірності освітлення), за кольором (відмінності об'єктів чи їх частин за кольором), тіньовий контраст (виникає за раху­нок тіней, які утворюються від нерівностей поверхні об'єкта).

Колъоропобгл — це процес збільшення кольорового контрасту шляхом дослідження або фотографування об'єк­та крізь спеціальний світлофільтр.

Кольорова трансформація — це посилення кольоро­вого контрасту шляхом передачі на фотознімку одних ко­льорів іншими, більш насиченими.

Виявлення невидимих об'єктів може бути здійснено шляхом фотографування їх з використанням мікроскопа. Мікрофотографія — це фотозйомка, що застосовується для виявлення мікроструктури і мікрорельєфу досліджу­ваних об'єктів. Мікрофотозйомка зі значним збільшенням провадиться звичайним фотоапаратом, мікрофотонасадкою, мікрофотокамерою.

В експертній практиці використовуються методи фо­тозйомки в невидимих променях спектра. Позитивний ре­зультат дає фотозйомка в інфрачервоних, ультрафіолето­вих чи рентгенівських променях.

Фотографування в інфрачервоних променях — це фотозйомка об'єкта, який освітлюється тепловими проме­нями. Об'єктив оснащується інфрачервоним фільтром, а об'єкт освітлюється електролампами розжарювання. Ви­користовується з метою дослідження документів.

Фотографування в рентгенівських променях — ме­тод отримання тіньового зображення за рахунок дії на фо­томатеріал рентгенівських променів, які пройшли крізь сфотографований об'єкт. Застосовується для вивчення внут­рішньої будови частин вогнепальної зброї, замків, пошуку захованих предметів, читання деяких текстів.

Фотографування в ультрафіолетових променях — метод, заснований на дії ультрафіолетових променів, від­битих від об'єкта зйомки. Для збудження люмінесценції об'єкт освітлюють ультрафіолетовим світлом ртутно-кварцевої лампи. За допомогою такої фотозйомки відновлю­ють витравлені, вицвілі або написані «симпатичними» чор­нилами тексти.

4. Судовий відеозапис

На даний час відеозапис знаходить широке застосу­вання у судово-слідчій діяльності. Кримінально-процесу­альне законодавство передбачає можливість використан­ня кінозйомки і відеозапису при проведенні різних слідчих дій (ст. 852 КПК). Відеодокументи — це завжди носій пев­ної інформації, джерело доказів за кримінальною справою.

Відеозапис використовується в тих випадках, коли не­обхідно зафіксувати певні факти, динамічну картину події, взаємозв'язок тих чи інших предметів і слідів, складну обстановку місця події. Відеозйомка може застосовуватися для фіксації якої-небудь слідчої дії цілком або окремих її елементів. Відеозапис у розслідуванні злочинів має такі переваги:

1) дозволяє одночасно фіксувати звук і зображення на магнітній стрічці та візуально контролювати якість запису;

2) містить інформацію про динамічність події, розви­ток тієї чи іншої дії або явища;

3) не потребує лабораторного опрацювання відзнятого матеріалу;

4) дає можливість багаторазово використовувати відео-стрічку для запису.

Судовий відеозапис являє собою систему видів, мето­дів і прийомів зйомки, які застосовуються при проведенні слідчих і судових дій, оперативно-розшукових заходів і судових експертиз з метою розслідування злочинів і на­дання суду наочного доказового матеріалу.

Застосування відеозапису повинно забезпечити най­більш точну і повну фіксацію фактів, що мають доказове значення. Відеозйомка не підміняє фотографію, а допов­нює її, дозволяє фіксувати об'єкти не тільки в статиці, а й у динаміці.

Відеозйомка при проведенні слідчих дій передбачає використання певних видів, методів і прийомів зйомки. Так, різновидами відеозйомки є орієнтуюча, оглядова, вуз­лова і детальна зйомка. Відеозапис рекомендується прово­дити в послідовності, у якій здійснюється слідча дія. Ви­значення послідовності зйомки є необхідною передумовою для одержання загального уявлення про подію.

Використання традиційних видів зйомок на місці події (орієнтуючої, оглядової, вузлової і детальної) під час відео­запису набуває специфічного забарвлення. Зокрема, при орієнтуючій відеозйомці центральний об'єкт шляхом плав­ного переходу від дальнього плану може бути виконаний великим планом, у зв'язку з чим орієнтуюча композиція стає більш інформативною. При оглядовій зйомці можна зафіксувати загальну обстановку та її окремі елементи в просторовій орієнтації та існуючій послідовності.

Особливості відеозйомки пов'язані з видом слідчої дії, під час якої вона здійснюється. У слідчій практиці найчас­тіше відеозйомка застосовується:

а) у процесі перевірки показань на місці;

б) при провадженні слідчого експерименту;

в) при пред'явленні для впізнання;

г) під час огляду місця події;

д) при огляді трупа;

е) на допитах і очних ставках.

У певних випадках відеозапис є найбільш ефективним засобом при проведенні слідчих дій. Так, відеозйомка до­цільна при оглядах місць подій по справах про підпали і пожежі, порушення правил безпеки праці, аварії на заліз­ничному транспорті, авіакатастрофи, дорожньо-транспор­тні події та ін.

Однією з передумов доброякісності відзнятого мате­ріалу є правильний вибір методів і прийомів відеозйомки. Як методи відеозйомки можуть бути успішно використані методи судово-оперативної фотографії, проте відеозйомка передбачає ширший спектр застосовуваних методів. На­приклад, відеозапис із панорамуванням застосовують у тих випадках, коли необхідно показати великі простори перед об'єктивом або при зйомці в малих приміщеннях. Даний метод досить часто використовується при орієнту­ючій зйомці. Панорамування — це зйомка камерою, яка знаходиться в русі. Воно може бути статичним (коли пано­рамування здійснюється плавним поворотом камери нав­коло горизонтальної або вертикальної осі) та динамічним (панорамування здійснюється камерою, яка переміщуєть­ся у просторі).

Знімати панорамним методом найкраще, застосовуючи штатив із панорамною головкою. Панорами повинні почи­натися і закінчуватися зі статичних кадрів, інакше вони погано узгоджуються з сусідніми епізодами фільму. Усе­редині панорам слід робити зупинки для виділення голов­них об'єктів. Для цього застосовують наїзд (наближення камери до об'єкта), тобто плавний перехід від загального плану до середнього і великого. Інший прийом, зворотній наїзду (віддалення від об'єкта), — від'їзд частіше викорис­товується для підтримки орієнтації в обстановці проведен­ня слідчої дії після серії епізодів, знятих великим і деталь­ним планами, або для включення в кадр інших учасників після показу основного суб'єкта зйомки.

До прийомів відеозйомки відносять також зйомку кіль­кома відеокамерами, зйомку прийомами обходу та зйомку різноманітними планами, що обираються залежно від осо­бливостей об'єкта, який необхідно зафіксувати, динаміч­ності процесів і станів, завдань фіксації. Зокрема, багато­камерна зйомка є найдоцільнішою при фіксації неповтор­них явищ і дій (наприклад, при огляді місця пожежі) і здійснюється одночасно з різних точок. Достатньо ефекти­вним прийомом відеозйомки є круговий обхід (переміщен­ня камери навколо об'єкта), коли є можливість показати місце події з усіх боків: рухаючись по колу, зупиняються у певних точках, і через відповідні проміжки часу з цих то­чок знову проводять зйомку.

Суб'єктом відеозйомки не обов'язково повинен бути слідчий. Відеозапис може здійснюватися спеціалістом або прокурором-криміналістом, на яких покладено обов'язок надавати слідчому допомогу у застосуванні науково-тех­нічних засобів, а також може бути запрошений спеціаліст-телеоператор.


Література

Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684 с.



--------------- Повну версію реферата можна скачати на початку (у верхній частині) сторінки ---------------



Реферат на тему: Криміналістика. Судова фотографія та відеозапис (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2014. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.  Створити сайт безкоштовно