Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Криміналістика. Слідчий огляд (реферат)

План

1. Поняття, види та принципи огляду

2. Підготовка до огляду місця події

3. Тактика огляду місця події

4. Огляд трупа

5. Фіксація результатів огляду місця події

Література

1. Поняття, види та принципи огляду

Слідчий огляд є однією з невідкладних слідчих дій, яка регламентується статтями 190—193, 195 КПК . За його до­помогою може бути отримана важлива інформація, яка здатна вплинути на ефективність розкриття злочину.

Оглядом називається слідча дія, яка полягає у безпо­середньому сприйнятті об'єктів з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обставин події, а також обставин, що мають значення у справі.

Огляд, як слідча дія, поділяється на декілька видів: а) огляд місця події; б) огляд предметів і документів; в) огляд ділянок місцевості та приміщень поза місцем події ;V) огляд трупа; ґ) огляд тіла живих осіб (обслідування).

Одним із найскладніших видів огляду є огляд місця по­дії. Під місцем події розуміється приміщення або місце­вість, де вчинено злочин або де є матеріальні сліди, пов'я­зані з подією злочину. Місце злочину і місце події — по­няття, які не завжди співпадають: місце події — поняття більш широке, бо воно пов'язане з виявленням ознак, що мають відношення до події злочину; місце злочину — це місце безпосереднього вчинення злочинного наміру, яке спричинило певні матеріальні зміни (наявність слідів зло­му, взуття, крові та ін.).

Метою огляду є: а) виявлення слідів злочину і речових доказів; б) з'ясування обставин події; в) висунення версій про подію злочину і його учасників; г) отримання даних про осіб, які могли бачити вчинення злочину, з метою організації оперативно-розшукових заходів і наступних слід­чих дій.

Огляд місця події є первинною і невідкладною слідчою дією. Це пояснюється необхідністю отримання інформації про обставини події у первісному, незміненому стані, ос­кільки будь-яке зволікання спричинює втрату речових до­казів, зміну слідової картини. Невідкладність огляду місця події пояснюється також необхідністю оперативного отри­мання інформації з метою організації розшуку злочинця, а також інших слідчих дій, спрямованих на розкриття зло­чину.

Здійснення огляду місця події підпорядковане певним принципам, до яких належать:

1) своєчасність огляду. Огляд місця події здійснюється негайно після отримання повідомлення про подію злочину, у будь-який час доби. Огляд може бути відкладений у зв'яз­ку з несприятливими умовами (неможливістю прибуття, відсутністю транспорту, станом погоди), але з обов'язко­вим розпорядженням про охорону місця події. Своєчасність огляду забезпечує отримання всебічної інформації про по­дію і оперативність у здійсненні розшукових заходів;

2) об'єктивність і повнота огляду. Об'єктивність ог­ляду означає всебічне обстеження всієї обстановки, слідів і речових доказів. Як правило, при огляді місця події слід­чий виходить з первісної інформації про подію, яка отри­мана після прибуття на місце події, а також з тих версій, що виникають під час огляду. Таких версій може бути де­кілька і згідно з кожною з них має здійснюватися огляд. При цьому не слід перебувати у полоні однієї з версій, якою б правдоподібною вона не здавалась, і відповідно ли­ше до неї виявляти сліди і речові докази. Треба враховува­ти також й контрверсії, які дозволяють під іншим кутом зору тлумачити подію, що мала місце, та пам'ятати про можливі інсценування події, створення слідової картини, яка спотворює сутність події;

3) планомірність огляду. Слідчий огляд передбачає певний порядок у діях слідчого: визначення порядку огля­ду, його меж, послідовності пересування по території або приміщенню, що оглядається, а також визначення об'єктів (слідів, речових доказів), які можуть мати місце у зв'язку з подією злочину. Планомірність передбачає й обрання ме­тодів огляду (ексцентричний, концентричний та ін.). Під час огляду місця події вивчаються обставини, за яких від­булася подія, зміни у розташуванні різних об'єктів, сліди осіб, які вчинили злочин, знаряддя і засоби вчинення зло­чину, а також сліди, залишені цими знаряддями. Увага слідчого має концентруватися також на речових доказах, виявлення яких пов'язане з подією злочину;

4) застосування науково-технічних засобів. Цей прин­цип огляду місця події стосується виявлення і фіксації слідів і речових доказів, що у багатьох випадках неможли­ве без застосування науково-технічних заробів. Так, вияв­лення слідів рук (невидимих і слабковидимих), ніг, крові, мікрочасток вимагає застосування спеціальних науково-технічних засобів, значна кількість яких є у слідчій валізі, однак при огляді можуть бути використані також інші на­уково-технічні засоби, що передбачає залучення фахівця. Під час огляду місця події важливо дуже обережно пово­дитись з речовими доказами, щоб запобігти їх втраті або пошкодженню, яке виключило б їх використання для здій­снення експертизи. Саме тому при застосуванні науково-технічних засобів необхідно дотримуватись правил упа­ковки і фіксації виявленого. Важливим засобом фіксації окремих слідів, речових доказів, як і усіх обставин події, є фото або відеозйомка. Застосована згідно з передбаче­ними правилами, вона сприяє об'єктивному відображенню загальної й слідової картини, які спостерігалися під час огляду місця події.

2. Підготовка до огляду місця події

Підготовчі дії, пов'язані з оглядом місця події, склада­ються з двох етапів: дії до виїзду на місце події та дії після прибуття на місце.

Підготовчі дії до виїзду на місце події полягають у на­ступному:

а) слідчий має уточнити характер події згідно з повідо­мленням, що надійшло;

б) вжиття заходів (через органи міліції або адміністра­цію установи) щодо охорони місця події та надання допо­моги потерпілим;

в) забезпечити безпеку громадян на ділянках, які ме­жують з місцем події;

г) перевірити готовність науково-технічних засобів;

ґ) вирішити питання щодо транспортних засобів, які необхідні для виїзду на місце події;

д) визначити коло осіб, які братимуть участь в огляді, згідно з характером злочину (судово-медичний експерт, експерт-криміналіст, інспектор ДАІ, кінолог);

е) вирішити питання про запрошення понятих, особли­во у випадках, коли місцем події є віддалена місцевість або огляд відбувається у нічний час, тощо.

Якщо слідчий вважає за потрібне, він може запросити для участі в огляді потерпілого, який здатний допомогти з'ясуванню обставин події, а також надати допомогу у ви­явленні слідів і речових доказів.

Після прибуття на місце події слідчий вживає таких заходів:

а) упевнюється у наданні допомоги потерпілому;

б) проводить коротке опитування свідків;

в) дає розпорядження працівникам міліції щодо прове­дення необхідних оперативно-розшукових заходів (пере­слідування по «гарячих слідах», встановлення очевидців);

г) усуває з місця події сторонніх осіб;

ґ) визначає функції кожного учасника огляду і роз'яс­нює їм їхні права та обов'язки.

Після закінчення цих дій слідчий приступає безпосе­редньо до огляду.

3. Тактика огляду місця події

Місце події та його матеріальна обстановка є відобра­женням наслідків певного злочину. Місце вчинення злочи­ну — найбагатше джерело відомостей. У більшості випад­ків розкриття злочинів цілком залежить від того, чи пов­ною мірою використано це джерело, але воно не завжди однаково відбиває подію злочину. Залежно від характеру відображення на місці події злочину можна уявити ситуа­ції, коли подія злочину: 1) має дійсне відображення; 2) не має повного відображення; 3) не знаходить свого явного відображення; 4) має фальшиве відображення. Ці ситуації вимагають відповідної інтерпретації:

1) якщо подія злочину має дійсне відображення, у слідчого немає сумніву щодо характеру події та осіб, при­четних до неї. Достатній обсяг інформації дозволяє припу­стити дійсність події. Проте на першому етапі розсліду­вання (яким часто є огляд місця події) нерідко важко ви­рішити, які об'єкти треба оглядати;

2) які подія злочину не має повного відображення, завдання слідчого полягає у відновленні повної картини події, що відбулася.

Неповнота відображення може мати різний ступінь. Якщо відображення настільки неповне, що не передає змін середовища, на основі яких можна судити про відображе­ний об'єкт, тоді неповнота його є істотною. Виникнення не­повного відображення пов'язано з такими моментами: а) у процесі вчинення злочину подія повністю не відобразилась на місці події; б) після вчинення злочину виникли зміни об'єктів огляду — слідів та речових доказів;

3) якщо подія злочину не знаходить свого явного відо­браження, можливо передбачити, що: а) знищено дані на місці події (зміни в середовищі зникли, і акт їх виділення став неможливим; разом з тим знищення інформації на місці події (слідів і речових доказів) характеризується ви­никненням іншої інформації — слідів їх знищення1); б) по­дії у цьому місці не було;

4) якщо подія злочину має фальшиве відображення, виникає ситуація відображення не події злочину, а іншої події, тобто при інсценуванні. У цих випадках необхідно звернути увагу на так звані негативні обставини, які не­суть у собі інформацію не про злочин, чиїм відображенням вони нібито є, а про інсценування злочину.

Кожній з названих ситуацій огляду місця події відпо­відає найдоцільніша система тактичних прийомів, які ма­ють достатньо загальний характер. Подальша диферен­ціація тактичних прийомів обумовлена типовими ознаками злочину та його індивідуальними особливостями. Огляд місця події також має свою специфіку відповідно до різних видів злочинів, способів їх вчинення та приховування.

Система тактичних прийомів при дійсному відо­браженні події злочину охоплює:

1) зіставлення первинних даних і обстановки місця по­дії з метою виявлення слідів злочину;

2) аналіз окремих слідів на місці події;

3) моделювання події, яка відбулася.

Розглянемо функціональне призначення і доцільність названих прийомів. Слідчий має певну інформацію про ха­рактер події ще до початку огляду місця події з повідом­лень про злочин, оперативних даних, показань окремих осіб тощо. У дуже рідких випадках слідчий, який виїздить на місце події, не має хоча б деякого уявлення про подію злочину. Це уявлення може бути уривчастим, неправиль­ним, неточним, але воно існує. У ситуації дійсного відобра­ження події злочину не повинні виникнути суперечності та невідповідності між первинними даними і обстановкою на місці події. Мета тактичного прийому, який полягає в їх зіставленні, — виявити якомога більше слідів злочину і речових доказів, визначити належність доказів.

Важливим тактичним прийомом у даній системі висту­пає аналіз окремих слідів на місці події. Місце події є відо­браженням минулого, яке може бути пізнане як результат вивчення обстановки і речових доказів переважно раціо­нальним шляхом. Треба аналізувати такі ознаки та влас­тивості предметів і слідів:

а) час виникнення їх на місці події (аналіз тимчасових зв'язків слідів);

б) зв'язки об'єктів з даним чи іншим місцем (аналіз просторових зв'язків слідів);

в) структуру предметів і слідів для вивчення їх групо­вої належності;

г) ідентифікаційні якості слідів з метою визначення можливості ототожнення об'єктів, що їх утворили;

ґ) можливість виникнення слідів від одного або різних учасників розслідуваного злочину (потерпілого, обвинува­ченого та ін.) або сторонніх осіб;

д) зв'язки слідів між собою і розслідуваною подією, ме­ханізм їх утворення;

е) причини відсутності певних слідів і предметів, їх властивостей і ознак.

Аналіз окремих слідів на місці події є тим першим сту­пенем, який дозволяє встановити причинні зв'язки між ними. Сліди (предмети) перебувають у залежності один від одного. Виявлення одного сліду або його частин чи ознак слідів повинно відштовхувати до пошуку інших речей або слідів. Тому використання тактичного прийому, який по­лягає в аналізі окремих слідів на місті події, дозволяє:

а) виявити більш широке коло слідів (предметів), що мають відношення до певного злочину;

б) визначити залежності між ними;

в) не брати до уваги сліди, які не стосуються події.

Наступним тактичним прийомом у системі є моделю­вання події. Кожна уявна модель вчиненої події щодо роз­слідування будь-якої категорії злочинів має більший або менший ступінь ймовірності. Уявне моделювання (відтво­рення) події дозволяє виявити нові факти та певні невідпо­відності. При дійсному відображенні події злочину уявна модель повинна збігатися з інформацією, яку виявлено на місці події. Однак якщо між ними виникають суперечності та невідповідності, то ситуація огляду первісне визначена невірно.

Система тактичних прийомів при неповному відображенні події злочину включає такі прийоми:

1) аналіз окремих слідів (предметів), їх ознак, розта­шування;

2) використання уявної реконструкції окремих еле­ментів події;

3) моделювання з метою відтворення події, яка відбу­лася;

4) зіставлення модельованої події і реальної картини місця події.

Така система використовується у разі, коли на місці події виявлені окремі предмети чи сліди злочину і меха­нізм події недостатньо виражений. Огляд місця події при неповному відображенні події злочину необхідно розпочи­нати з аналізу окремих слідів (предметів), їх ознак, розта­шування. Цей тактичний прийом дозволяє визначити об'єк­ти, які мають значення у справі, встановити зв'язки між окремими слідами та їх можливе місцезнаходження.

Наведемо приклад. Дев'ятирічна І. не повернулася зі школи додому, її було знайдено мертвою в ямі на пустирі біля шко­ли. Огляд місця події ускладнився тим, що ще до приїзду слід­чого труп було перенесено до одного з приміщень школи. Під час огляду місця події слідчий проаналізував плями бурого ко­льору, схожі на кров. Такі плями були виявлені не тільки в ямі, а й на пустирі. Крім того, слідчий виявив на грунті ознаки волочіння трупа. Вивчення цих слідів, їх конфігурації і розташування дало можливість слідчому за 23 метри від ями знайти шпильку для волосся та портфель І. Таким чи­ном, аналіз слідів сприяв дослідженню не тільки місця прихо­вування трупа, а й місця, де було вчинено напад на жертву.

Неповнота події злочину викликає необхідність вико­ристовувати уявну реконструкцію його окремих елемен­тів. Уявне реконструювання здійснюється на підставі відо­бражень наявних образів, що виникають у слідчого як на­слідок сприйняття певних об'єктів і (або) їх опису.

Уявна реконструкція можлива після ретельного ана­лізу окремих слідів на місці події. Вона надає широкі мож­ливості висунути припущення щодо відсутніх елементів події, дозволяє відновити (уявно) її деталі, простежити зв'яз­ки і залежності між наявністю (відсутністю) інших деталей.

Гак, при огляді торговельного кіоску, де була вчинена кра­діжка, слідчий звернув увагу на те, що внутрішні стіни по­фарбовані зеленою фарбою, яка брудниться. За допомогою уявної реконструкції слідчий припустив, що злочинець при вчиненні крадіжки міг забруднитися фарбою і потім викори­стати обгортковий папір для знищення її слідів. Огляд те­риторії біля кіоску дозволив виявити такий папір зі слідами зеленої фарби.

Важливим тактичним прийомом у цій системі висту­пає моделювання з метою відтворення події, що відбулася. Найбільший інтерес з точки зору пізнавальної функції мо­делей, які відновлюються в процесі огляду місця події, ви­кликає те, що їх виникнення і руйнування здійснюються в міру виявлення та оцінки доказової інформації. При непо­вному відображенні події злочину таке моделювання може стосуватися: а) частки події; б) її найбільш загальних рис; в) кількох передбачених моделей.

У ситуації неповного відображення події злочину існує необхідність у зіставленні побудованої моделі події і реаль­ної картини місця події. Такий прийом виконує контрольну функцію, яка дозволяє встановити наявність невідповіднос­тей і суперечностей між ними або підтвердити їх збіг.

Інша система тактичних прийомів використовується у тих випадках, коли подія злочину не знаходить свого яв­ного відображення. Система тактичних прийомів при відсутності явного відображення події злочину охоп­лює такі прийоми:

1) зіставлення первинних даних з інформацією з місця події;

2) залучення до участі в огляді осіб, які повідомили про злочин;

3) аналіз ознак знищення слідів;

4) аналіз іншої інформації з місця події та її зіставлен­ня зі встановленими фактами.

Відсутність явного відображення події злочину пере­дбачає необхідність використання тактичного прийому, який полягає у зіставленні первинних даних з картиною місця події. Цей прийом дозволяє зіставити інформацію, що надходить від потерпілого чи іншої особи, з інформа­цією місця події. Таке зіставлення надає слідчому можли­вість припустити, міг чи об'єктивно не міг бути вчинений злочин у цьому місці, які сліди повинні були б залишитися, їхню локалізацію. У процесі зіставлення можуть бути встановлені й певні суперечності, неточності між описом місця потерпілим чи іншою особою і реальним місцем.

Дуже корисним може стати використання такого так­тичного прийому системи, як залучення до участі в огляді осіб, котрі повідомили про злочин. Вони можуть надати іс­тотну допомогу слідчому у визначенні меж місця події, ви­явленні окремих слідів та предметів або ознак їх знищення. Наступним тактичним прийомом у даній системі є ана­ліз ознак знищення слідів на місці події. Зміни зі слідами можуть відбуватися як наслідок впливу природних умов або дій злочинця. Злочинець іноді намагається «стерти» відображення події, змінює обстановку на місці злочину. У цьому разі відбувається зміна слідів злочину на сліди їх знищення. Так, у справі про вбивство М. її вбивця С. роз­членувала труп на частки і спалила в двох печах. При огляді будинку С. у печах були знайдені обгорілі кістки людини. Вивчення слідів знищення дає можливість отри­мати інформацію про те, які сліди (предмети) були знище­ні, які способи використовував злочинець при їх знищенні, які засоби застосовував, які додаткові сліди міг залишити в процесі цієї діяльності.

Система тактичних прийомів, що розглядається, пере­дбачає використання й такого прийому, як аналіз іншої ін­формації місця події та її зіставлення із встановленими

фактами. Окремі деталі місця події, які не пов'язані безпо­середньо з розслідуваною подією, могли вплинути на її ме­ханізм. Такі об'єкти співставляються із вже встановлени­ми фактами з метою визначення їх належності до справи.

Заслуговує на увагу використання системи тактич­них прийомів при фальшивому відображенні події зло­чину. Така система повинна бути спрямована на виявлен­ня негативних обставин, що несуть у собі інформацію не про істинну подію, а про дані, які порушують природне співвідношення причини і слідства, — про інсценування злочину. Ця система прийомів може бути запропонована у вигляді зіставлення:

1) інформації місця події з традиційним, природним перебігом події;

2) інформації місця події з типовими аналогами;

3) слідів (предметів) з довідковими даними;

4) слідів (предметів), виявлених на місці події, між собою;

5) даних місця події з доказами, точно встановленими по справі.

Фальшиве відображення події злочину може бути вста­новлено шляхом зіставлення інформації місця події з тра­диційним, природним ходом події. Ця традиційність, при­родність визначається уявленням слідчого про її законо­мірний розвиток.

Так, при виявленні трупа, який висить у зашморгу на висоті, що перевищує зріст потерпілого, слідчий висунув версію про самогубство. Потім уявив собі картину того, що трапилося: аби покінчити життя самогубством у подібних умовах, по­терпілому треба було прив'язати мотузку до гачка, надіти зашморг на шию. Тому він повинен був скористатися під­ставкою достатньої висоти, на якій мали залишитися сліди взуття потерпілого, а на підлозі сліди від підставки. Від­сутність підставки або слідів, обов'язкових у разі самогубст­ва, суперечить висунутій версії, виступає щодо неї як нега тивна обставина.

Слідчий сприймає обстановку місця події як людина, яка володіє спеціальною підготовкою та навичками роботи у даній галузі. Професійні знання допомагають йому ви­значати докази, що повинні бути виявлені у цих обстави­нах, співвідносити їх з дійсністю та її особливостями. Мо­жливість розкриття будь-якого інсценування обумовлена, по-перше, тим, що злочинець із суб'єктивних причин не може бездоганно інсценувати обстановку події, бо він не має відповідних знань, у його розпорядженні не завжди є необхідні технічні засоби, а по-друге, інсценування об'єк­тивно не може збігатися з дійсної картиною події. Різниця у змісті цих подій, механізмі утворення слідів, характерні дії учасників накладають певний відбиток на місце події.

Тактичний прийом зіставлення інформації місця події з природним перебігом події дозволяє виявити негативні обставини, що суперечать йому. Так, при уявному порів­нянні існуючої обстановки з належною остання завжди відрізняється неповнотою і абстрактністю. Тому, аби ус­пішно здійснювати таке порівняння, треба володіти певни­ми, достатньо повними образами — уявленнями.

Важливе значення має тактичний прийом, який поля­гає у співставленні інформації місця події з типовими ана­логами. Використання аналогії забезпечує перенесення знань відносно одних фактів на інші факти, якщо між відомими і досліджуваними фактами є схожість. Як типові аналоги можуть бути запропоновані:

1) типові ознаки певного виду злочину;

2) типові способи вчинення та приховування злочинів.

У процесі зіставлення слідів, предметів, ознак з типо­вими аналогами можуть бути виявлені й такі фактичні да­ні (або їх відсутність), яких не повинно бути (або вони ма­ють обов'язково бути). Ці негативні обставини виступатимуть своєрідними сигналами фальшованого відображення події злочину.

До пожежної частини надійшло повідомлення про пожежу. Черговий пожежної частини на місці події виявив обгорілий труп жінки. Для проведення огляду місця події і трупа прибули слідчий прокуратури і судово-медичний експерт. Труп знаходився у кімнаті на підлозі біля столу, поблизу бу­ла виявлена праска, ввімкнена в електричну мережу. Кімна­та була сильно задимлена і закопчена. Картина події свідчи­ла про те, що смерть потерпілої сталася від полум'я та ча­ду. Однак при ретельному огляді трупа на шиї були виявлені два відбитки підковоподібної конфігурації, їх зіставлення з типовими аналогами (типовими ознаками у разі смерті від дії високої температури) дозволило віднести такі сліди до негативних обставин. Механізм утворення цих слідів випа­дав з послідовності дій, які характеризували дану подію. Су­дово-медичний експерт у висновку вказав, що смерть стала­ся внаслідок ураження електричним струмом, а два підково­подібні сліди на шиї є електромітками. «, Як підозрюваний був допитаний чоловік потерпілої, який зізнався у вчиненні вбивства і пояснив, що близько п'ятої го­дини ранку він увімкнув електричний дріт в електромережу, підійшов до жінки, яка спала, і доторкнувся ним до її шиї. Потім він поклав труп у кімнаті на підлогу, ввімкнув праску в електромережу, зачинив двері і пішов на роботу, тобто інсценував смерть жінки від нещасного випадку.

У криміналістичній літературі запропоновані переліки типових ознак, що характеризують ті чи інші способи зло­чинів. Так, стосовно розслідування вбивств є ознаки, які характеризують повішення, удавлення руками чи зашмор­гом та ін. Такі ознаки можуть бути використані при огляді місця події як типові аналоги.

Як тактичний прийом у цій системі ефективним є зіставлення слідів (предметів), виявлених в процесі огляду місця події, з довідковими даними, що являють собою ти­повий опис слідів, їх форми, локалізацію. До довідкових

даних можуть бути віднесені й типові сліді, які свідчать про інсценування злочину. Зокрема, до таких даних мо­жуть бути віднесені:

а) наявність трупних плям, що суперечать даній позі трупа (трупні плями на спині трупа, який лежить облич­чям додолу);

б) дві (або більше) странгуляційні борозни за наявності одинарної петлі;

в) наявність замкненої странгуляційної борозни і слідів крові з рота чи носа або з інших частин тіла, які розміщу­ються нетипово стосовно пози трупа (наприклад, слід кро­ві з рота до вуха трупа, який висить у зашморгу);

г) відсутність на руці трупа бризок крові, які повинні попасти на неї при пострілі у голову з пістолета з близької відстані при самогубстві, та ін.

Фальшиве відображення події може бути встановлено шляхом зіставлення слідів (предметів), які виявлені на місці події, між собою. Таке зіставлення дозволяє виявити відсутність причинних зв'язків між окремими слідами. Вивчення слідів на місці події сприяє виявленню й таких слідів, що знаходяться у суперечності з іншими.

Як тактичний прийом системи використовують також зіставлення даних місця події з доказами, які точно вста­новлені по справі. У процесі огляду місця події слідчий має певну інформацію про характер події, а іноді й докази, що підтверджують ті чи інші факти. Тому зіставлення інфор­мації місця події з доказами, які точно встановлені по справі, дає змогу виявити невідповідності між ними і підт­верджує штучний характер тих чи інших слідів.

4. Огляд трупа

Огляд трупа — це слідча дія, що провадиться слідчим або особою, яка провадить дізнання, на місці знаходження трупа з метою виявлення ознак, що дозволяють встанови­ти особу потерпілого, місце, час, обставини і причини смерті, а. також для знайдення ознак, які вказують на мо­жливого злочинця. Огляд трупа провадиться в присутності двох понятих і за участю судово-медичного експерта (або іншого лікаря). Порядок огляду трупа регламентований ст. 192 КПК.

При огляді трупа встановлюють фактичні дані, доступ­ні безпосередньому спостереженню, фіксуються положен­ня і поза трупа, стать, приблизний вік, особливості одягу і взуття, предмети, сліди, документи, що є на трупі і біля нього, а також тілесні ушкодження та трупні зміни.

Огляд трупа складається з двох етапів — загального і детального. При загальному огляді досліджуються:

1) поза трупа і його положення на місці події;

2) зовнішній стан одягу на трупі;

3) знаряддя заподіяння смерті, що знаходяться на трупі. При детальному огляді досліджуються:

1) ложе трупа (ділянка підлоги або ґрунту під трупом);

2) одяг трупа;

3) тіло трупа та ушкодження на ньому. При огляді оголеного трупа фіксуються:

1) угодованість, колір шкіри, статура, вік і стать;

2) трупні явища (охолодження, висихання тіла, трупні плями, ознаки гниття);

3) вид голови та обличчя;

4) вид живота;

5) індивідуальні особливості, які спостерігаються на тілі;

6) ушкодження на трупі.

Частини трупа описуються в такій послідовності: голо­ва — обличчя — шия — груди — живіт — спина — руки — ноги (рис. 24, 25).

При огляді одягу і взуття на трупі звертається увага на те, що саме одягнуто та в якій послідовності; стан одягу і взуття; ушкодження (розриви, розрізи, відірвані части­ни) і забруднення; конфігурація країв ушкодженого одягу (рівні, нерівні та ін.); вміст кишень.

Труп фотографують, складають схеми, виготовляють зліпки і відбитки слідів, беруть зразки волосся, крові, тка­нин тіла, відбитки пальців.

5. Фіксація результатів огляду місця події

Основним способом фіксації результатів огляду міс­ця події є складання протоколу. Методами фіксації та­кож є плани (схематичні чи масштабні), фотознімки, що ілю­струють місце події, його окремі вузли, сліди, речові докази.

Складання протоколу огляду місця події вимагає до­держання певних вимог. Протокол має бути повним, місти­ти детальний опис окремих слідів, інших обставин злочи­ну. Протокол огляду місця події складається з трьох час­тин: вступної, описової та заключної.

Вступна частина протоколу містить такі відомості:

а) час і місце складання протоколу;

б) прізвища посадових осіб і понятих (щодо останніх — прізвища, імена та по батькові, домашні адреси);

в) підстави для проведення огляду;

г) правове обґрунтування огляду (посилання на відпо­відні статті КПК);

ґ) відмітка про роз'яснення учасникам огляду і поня­тим їхніх прав і обов'язків;

д) умови проведення огляду (погода, температура по­вітря, освітлення);

е) час початку і закінчення огляду.

Описова частина протоколу має містити відомості щодо загальної характеристики місця події, його оточення, меж підданої огляду території. Описуються також шляхи підходу до даного місця і шляхи відходу; щодо самого міс­ця огляду — стан входів, суміжних приміщень, сходів, дверей, вікон, запорів. Далі необхідно послідовно описати окремі об'єкти (предмети, сліди, речові докази, трупи) із зазначенням їх місцезнаходження, ознак і застосованих способів виявлення, вилучення та фіксації. У протоколі мають бути описані негативні обставини у міру їх вияв­лення.

Відносно виявлених слідів і предметів у протоколі вка­зуються: найменування виявленого, його місцезнаходжен­ня, розмір, форма, колір, а також окремі ознаки. У випад­ках, коли названі об'єкти фіксуються, у протоколі вказу­ються місце і способи їх виявлення, а також способи фік­сації.

Заключна частина протоколу повинна містити відо­мості про вилучені предмети і сліди, умови їх фіксації (фо­тозйомка, відеозапис, умови їх виконання, кількість кад­рів, дані про чутливість плівки, видержку). У заключній частині має знайти своє відображення інформація про до­дані плани, схеми, малюнки, фотознімки. Наприкінці про­токолу наводяться зауваження понятих і учасників огляду щодо здійснених слідчим дій. За відсутності зауважень у протоколі робиться відмітка про те, що таких зауважень не надійшло. Протокол підписує слідчий і всі особи, які брали участь в огляді, та поняті.

До протоколу огляду місця події мають додаватися плани місця події (схематичні чи масштабні), схеми, фото­знімки, плівки відеозапису.

При складанні протоколу огляду місця події необхідно дотримуватись вимог щодо термінології. Не слід вживати невизначених понять: «біля», «неподалік», «ліворуч», «пра­воруч», «поряд» тощо.

У протоколі також не можуть мати місця чіткі найме­нування тих предметів чи слідів, характеристика яких у період огляду не визначена. Наприклад, не слід писати «плями крові», «гільза від патрона пістолета «Макарова», «шматочки мозкової речовини» тощо. У таких випадках у протоколі виявлене треба зазначати виразами типу «пля­ми, що нагадують кров», «шматочки речовини, що нагадує мозкову речовину».

Протокол повинен відбивати свого роду логіку огляду місця події, тобто послідовність усіх виконаних дій. Такий опис дозволить досить повно уявити картину місця події, а отже, й побудувати уявну модель події злочину.

Одним із методів фіксації місця події є фотозйомка та відеозапис. Традиційними видами фотозйомки є орієнту­юча, оглядова, вузлова, детальна. У випадках, коли на міс­ці події знайдені сліди або речові докази (дрібні частки, сліди рук) і вони не можуть бути вилучені внаслідок різ­них причин, використовуються методи масштабної та великомасштабної фотозйомки.

Поряд з фотозйомкою може бути проведений відеоза­пис. Він застосовується у випадках, коли подія ще не за­вершена (пожежа, екологічна катастрофа, автопригода), або в інших випадках, якщо слідчий вважає це за потрібне.

Додатками до протоколу огляду місця події можуть бути плани та схеми. План — це графічне площинне зо­браження (креслення) даного місця, виконане у масштабі чи схематично (у вигляді схеми). Різниця між планом і схемою полягає в тому, що перший виконується у масшта­бі, другий — без масштабу, орієнтовно, із зазначенням розмірів об'єктів, їх форм та відстаней між ними.

Плани та схеми можуть бути загальними, що охоплю­ють приміщення чи значну частину місцевості, та окреми­ми, що відображають лише безпосередньо місце події або його найважливішу частину (наприклад, кімнату, де вчи­нено злочин).

Залежно від місця події складаються плани відкритої місцевості і приміщень. План приміщень може бути пло­щинним простим (рис. 26) або розгорнутим (рис. 27). На останньому зображують не тільки підлогу кімнати з роз­ташованими на ній речами, айв розгорнутому вигляді стіни кімнати з усіма предметами і слідами, що на них є, а також стелю, коли на ній є якісь ознаки, що підлягають фіксації. У разі потреби на стіни наносять проекцію пред­метів обстановки, що розташовані біля них.

План місцевості викреслюється методом вимірів за спрямованістю або за способом засічок. Останній полягає в тому, що виміри між двома об'єктами і відображення на плані відрізка у відповідному масштабі проводять лише після першого візування. Інші об'єкти візують як з почат­кової точки, так і з точки, на яку проводилось перше візу­вання. У цьому випадку відрізок між двома даними точка­ми слугує базою зйомки. Таке перехрестя відображає міс­це розташування об'єкта, на який проводилось візування. Оскільки база зйомки і дві лінії візування утворюють три­кутник, то вирахувати відстань від одного об'єкта до іншо­го нескладно (рис. 28).

На кожному плані або схемі повинні бути: заголовок із зазначенням, що саме накреслено, стрілка з позначенням «північ — південь» для орієнтування на сторони світу, ма­сштаб (на планах), пояснювальні написи про те, що явля­ють собою ті чи інші зображені об'єкти.

При складанні плану чи схеми використовують умовні позначення .Плани і схеми місця події підписують слідчий і поняті.


 

Література

Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684 с.





Реферат на тему: Криміналістика. Слідчий огляд (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.