Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Криміналістика. Розслідування злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху (реферат)

План

1. Початковий етап розслідування порушенння правил безпеки дорожнього руху.

2. Наступний етап розслідування.

Література

1. Початковий етап розслідування порушенння правил безпеки дорожнього руху

Приводами до порушення кримінальної справи в разі дорожньо-транспортної події найчастіше є: заяви потер­пілих чи їх родичів, очевидців, водіїв транспортних засо­бів, причетних до події; повідомлення посадових осіб транс­портних організацій, працівників медичних закладів; без­посереднє виявлення органами міліції чи прокуратури ознак злочину.

Підставами для порушення кримінальної справи у та­ких випадках будуть факти заподіяння тілесних ушко­джень різного ступеня тяжкості або настання смерті по­терпілих внаслідок дорожньо-транспортної події. При одер­жанні повідомлення про дорожньо-транспортну подію, що спричинила людські жертви чи тяжкі поранення, слідчий* зобов'язаний негайно виїхати на огляд місця події, за результатами якого порушує кримінальну справу. Якщо фа­ктичних даних для правильних висновків про обставини, що сталися, і прийняття обґрунтованого рішення про по­рушення кримінальної справи чи відмову в такій виявля­ється недостатньо, то відповідно до ст. 97 КПК України проводяться перевірочні дії: відбираються пояснення від громадян, посадових осіб, водіїв про фактичний бік зло­чинного порушення правил безпеки дорожнього руху; ви­требуються документи, в тому числі від авто підприємств, лікувальних закладів.

Як правило, кримінальна справа порушується за фак­том злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху, а не по обвинуваченню конкретної особи. Це пов'яза­но з тим, що на початку розслідування ще не доведено причинний зв'язок між діями (бездіяльністю), що мали місце, та наслідками, що наступили, а надалі інколи вияв­ляється, що провина водія транспорту відсутня, оскільки у нього не було технічної можливості запобігти дорожньо-транспортній події.

При розслідуванні злочинних порушень правил безпе­ки дорожнього руху повинні бути доведені обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме:

1) чи є дана подія дорожньо-транспортною, її вид;

2) дорожня обстановка в момент події (місце, час та ін.);

3) які транспортні засоби брали участь у події, їх тех­нічний стан (як до події, так і після неї);

4) наслідки, що сталися в результаті злочинного пору­шення правил безпеки дорожнього руху (смерть, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, характер і розміри мате­ріального збитку), що дуже важливо для кваліфікації зло­чину;

5) спосіб вчинення дорожньо-транспортної події;

6) хто постраждав, поведінка учасників події;

7) яка безпосередня причина дорожньо-транспортної події;

8) ступінь вини кожного учасника події (водія, праців­ника авто підприємства, пасажира, пішохода та ін.);

9) які положення правил дорожнього руху чи експлуа­тації транспортних засобів були порушені винним;

10) чи є причинний зв'язок між допущеними порушен­нями правил дорожнього руху або експлуатації транспор­тних засобів і наслідками, що сталися;

11) обставини, що сприяли злочину (недоліки в орга­нізації руху транспорту і пішоходів, неналежний контроль за випуском транспорту і водія на лінію, недоліки в конт­ролі за технічним станом доріг і вулиць, у підготовці водіїв транспортних засобів, пропаганді правил дорожнього руху серед його учасників та ін.).

Порівняно проста ситуація на початку розслідування до­рожньо-транспортної події складається тоді, коли злочин­не порушення вчинено в присутності свідків, водій і транс­портний засіб залишились на місці події. У цьому випадку основні зусилля слідства спрямовані на дослідження об­становки місця події, встановлення причин дорожньо-тран­спортної події, збирання доказів, що підтверджують про­вину його учасників. Для розв'язання завдань проводяться первісні слідчі дії: огляд місця події, освідування і призна­чення судово-медичної експертизи водія, судово-медичної експертизи постраждалого, допити водіїв, свідків, потер­пілих та ін.

Більш складна слідча ситуація виникає тоді, коли зло­чинне порушення правил безпеки дорожнього руху вчине­но за відсутності свідків або водієм, який зник з місця по­дії, залишивши транспортний засіб. Як правило, так пово­дяться особи, що вчинили викрадення транспорту або намагаються протидіяти розслідуванню шляхом висунення неправдивої версії про викрадення їх автотранспорту, для чого вони вже після події звертаються до міліції із заявою про крадіжку, домовляються з родичами, знайомими щодо неправдивих свідчень. У такій ситуації передусім необхід­но встановити особу, яка перебувала за кермом у момент події, вжити заходів щодо її розшуку і затримання, з'ясу­вати причини, що змусили водія зникнути з місця події. Для з'ясування цих обставин необхідно провести огляд місця події (звертаючи особливу увагу на ті вузли та дета­лі автомобіля, де повинні були залишитись сліди рук, кро­ві, волокна одягу водія), встановити і допитати свідків, які бачили водія в момент аварії і коли він залишав місце по­дії, встановити і допитати власника транспортного засобу.

Найскладнішою і досить розповсюдженою ситуацією на початковому етапі розслідування є така, коли водій зникає з місця події разом з транспортом. Тут основну увагу слідства потрібно зосередити на встановленні факту дорожньо-транспортної події, виявленні водія і транспор­ту, що брав участь у події, можливих свідків. Для цього проводиться огляд місця події; про ознаки транспорту і прикмети водія опитуються очевидці та потерпілі, орга­нізовуються загороджувальні заходи на шляху можливого пересування транспорту; перевіряються підприємства по ремонту автомобілів, гаражі та автостоянки, для встанов­лення свідків проводиться обхід житлових будинків, під­приємств та закладів, розміщених у районі події. Транс­порт оглядається за місцем його виявлення.

Успіх у розслідуванні злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху значною мірою (особливо на по­чатковому етапі) визначається своєчасністю та правиль­ністю висунення і розроблення слідчих версій. Виходячи з обставин, фактичних даних конкретної кримінальної спра­ви слідчий висуває загальні версії про сутність і причини події, типовими з яких є:

1) дорожньо-транспортна подія стала результатом по­рушення правил безпеки руху водієм;

2) подія викликана порушеннями правил руху самим постраждалим;

3) подія стала наслідком технічної несправності транс­портного засобу;

4) дорожньо-транспортна подія пов'язана з порушен­нями норм, стандартів утримання доріг;

5) подія сталася внаслідок випадкового збігу обставин;

6) подія інсценована з метою приховання іншого зло­чину;

7) транспортний засіб було використано як знаряддя для вчинення іншого злочину.

У ситуації, коли водій зник, а машина залишилась на місці події, головним напрямом розслідування є встанов­лення винного. Тому в першу чергу висуваються версії про особу, яка перебувала за кермом у момент події: 1) транс­портним засобом керував водій і 2) транспортним засобом керувала стороння особа (родич водія, його знайомий, співробітник, викрадач).

Стосовно ситуації, коли водій зник з місця події разом з транспортом, відпрацьовуються версії про машину, що брала участь у дорожньо-транспортній події (вантажна чи легкова, марка автомобіля, конкретна модель тощо). Під час подальшого розслідування всі версії повинні перевіря­тися паралельно, шляхом проведення слідчих і оперативно-розшукових дій.

Огляд місця події. По справах даної категорії огляд місця події є одним з найбільш важливих способів збиран­ня доказів. Аби їх не втратити, в разі одержання повідом­лення про аварію на огляд місця події слід виїздити негай­но, оскільки сліди дорожньо-транспортної події (особливо ті, що знаходяться на його периферії) можуть бути знищені рухом транспорту і пішоходів, зупинити який на знач­ний проміжок часу не завжди можливо. Крім того, обста­новка місця події може бути викривлена діями заінтересо­ваних осіб (водій може змінити довжину сліду гальмуван­ня, виправити прим'ятини на корпусі автомобіля, привес­ти в зламаний стан окремі вузли транспортного засобу то­що). Погодні умови (дощ, сніг, вітер, сонце) також вплива­ють на збереження слідів дорожньо-транспортної події.

Огляд місця події, проведений вчасно, кваліфіковано і ретельно, дозволяє встановити такі дані:

1) умови і точне місце злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху;

2) час його вчинення;

3) вид дорожньо-транспортної події;

4) механізм події, що включає в себе послідовність і на­правленість дій його учасників;

5) предмети і сліди, що залишилися на місці події;

6) орієнтовну швидкість руху транспорту j пішоходу;

7) учасників події;

8) заходи, вжиті водієм транспорту і пішоходом для запобігання події;

9) технічний стан транспортних засобів;

10) причини дорожньо-транспортної події;

11) ознаки, що вказують на напрямок руху транспор­ту, що зник;

12) відомості гіроочевидців і свідків.

Даний перелік не є вичерпним. Залежно від конкрет­них обставин на місці події можуть бути одержані й інші відомості, що мають значення для справи.

Злочинне порушення правил безпеки дорожнього руху є подією складною, динамічною, в процесі якої взаємоді­ють багато різноманітних об'єктів, тому й огляд місця такої події відрізняється чималою специфікою і складністю, вимагає ретельної підготовки для його проведення. Одер­жавши повідомлення про подію, ще до виїзду на місце слід потурбуватися про те, щоб потерпілим була надана перша медична допомога, а при необхідності вони відправлені до лікарні (в цьому випадку положення тіла потерпілого фік­сується за допомогою фарби, крейди, цегли), працівники ДАІ забезпечили збереження обстановки і слідів на місці події, повністю чи частково зупинили рух, встановили оче­видців і свідків дорожньо-транспортної події, водіїв — учасників події, вилучили у них посвідчення, реєстраційні документи на транспорт, дорожні листи.

Виходячи з одержаного повідомлення, слідчий визна­чає, яких фахівців необхідно залучити до огляду (авто інженера, криміналіста, судового медика та ін.). Якщо водій зник з місця події, то до групи доцільно включити співро­бітника кримінального розшуку, який може надати певну допомогу й в установленні свідків. У разі, коли місце доро­жньо-транспортної події знаходиться за межами населе­ного пункту, необхідно заздалегідь запросити понятих. До виїзду на місце події слід перевірити комплектність і спра­вність науково-технічних засобів, які слідчо-оперативна група бере із собою (слідча валіза, фотокомплект, у нічний час — освітлювальні прилади).

Прибувши на місце події, слідчий перевіряє, чи надана медична допомога постраждалим, ефективність охорони і загороджувальних заходів, виконання інших вказівок, зроблених ним раніше. Перед відправленням постраждалих до лікувального закладу фіксуються їхні дані та до якої саме лікарні вони направлені. Після цього слідчий за­слуховує повідомлення працівників міліції, опитує очевид­ців, свідків і учасників події для з'ясування її обставин і тих змін, що сталися в обстановці до прибуття слідчо-оперативної групи. При виявленні у водія ознак сп'яніння його слід направити на медичне освідування у супроводі пра­цівників міліції.

Одержана при опитуваннях інформація сприяє більш точному і правильному визначенню меж і об'єктів огляду, послідовності та методу його проведення. Межі огляду міс­ця дорожньо-транспортної події залежать від механізму та інших обставин того, що трапилося, і можуть знаходи­тися на порівняно великій відстані від безпосереднього місця аварії.

Визначення послідовності та вибір методу огляду тісно пов'язані з конкретними ситуаціями, що виникають внас­лідок дорожньо-транспортних подій. Дуже часто при огля­ді місця дорожньо-транспортної події необхідно застосо­вувати концентричний метод — від периферії до центра. Це пояснюється специфікою самого місця події, бо сліди і речові докази, що знаходяться на певному віддаленні від центра аварії, можуть бути швидко знищені рухомим транспортом чи пішоходами. Тому такі об'єкти .оглядають­ся першочергово. Якщо водій разом з транспортним засо­бом зник з місця події, огляд спочатку слід вести у напря­мку його можливого руху, що дозволяє швидше виявити сліди, які характеризують даний автомобіль, і, використо­вуючи цю інформацію, організувати його розшук. Якщо ж транспорт знаходиться на місці, то перш за все проводить­ся огляд тієї ділянки дороги, звідки він рухався. За наяв­ності трупа, визначивши межі місця події і ознайомившись із загальною обстановкою, огляд треба починати з трупа.

Основними об'єктами огляду місця дорожньо-транс­портної події є:

1) ділянка вулиці чи дороги, де сталася аварія (з при­леглою територією);

2) труп;

3) транспортні засоби, що брали участь у дорожньо-транспортній події.

На початку огляду з'ясовується і фіксується (у прото­колі, на схемі) дорожня обстановка: назва вулиці (або інші топографічні дані) і спосіб регулювання руху на ній; тип дорожнього покриття (асфальтобетон, бетон, кругляк, ґрун­това дорога тощо) і його стан (сухе, вологе, взяте кригою, засніжене тощо); ширина проїжджої частини (за наявності осьової лінії визначається відстань від цієї лінії до тротуа­ру, узбіччя); радіус повороту і профіль дороги (горизон­тальний, схил чи узвіз); наявність і ширина узбіч, кюветів, тротуарів; зовнішнє оточення місця події (стовпи, будівлі, дерева та ін.); розташування дорожніх знаків, світлофору, покажчиків, зупинок транспорту і переходів; розмітка проїжджої частини; оглядовість (можливість бачити доро­жню обстановку з місця водія); видимість (відстань, на якій водій розрізняє елементи дорожньої обстановки і окремі предмети); освітленість; наявність перешкод руху і дефектів дороги.

Під час огляду дорожнього полотна необхідно звертати увагу на наявність і взаємо розташування слідів колес, плям крові, рідин, що пролилися (палива, мастила), окре­мих частин транспортного засобу, речей постраждалих то­що. Розташування цих та інших слідів повинно бути одно­значно визначено шляхом прив'язки до нерухомих орієн­тирів. Такими можуть бути край дорожнього покриття, бордюрний камінь, осьова лінія, стовпи, кут будинку, пішо­хідна доріжка, лінія «стоп» тощо (своєрідні вимірювальні бази для подовжніх і поперечних розмірів). Виміри, спря­мовані поперек проїжджої частини, зручніше робити від правого краю тротуару за напрямком руху.

Вивчення і вимір слідів коліс транспортного засобу дозволяє встановити маневри автомобіля, чи намагався водій уникнути події, взаємне розташування транспортних за­собів під час руху, їх положення щодо тротуару, пішоходу, осьової лінії. У разі виявлення слідів протектора, в яких відбилися індивідуальні ідентифікаційні ознаки (тріщини, латки, інші наслідки ремонту і експлуатації шини), вони можуть допомогти у встановленні транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної події. За шириною колії (відстань між середніми лініями бігових доріжок шин чи між їх однойменними боковими гранями), за шириною бігової доріжки, малюнком протектора .можна орієнтовно визначити тип і модель транспорту. Сліди коліс необхідно не тільки описати в протоколі огляду, а й сфотографувати із застосуванням масштабу, а якщо виявлено об'ємні сліди — виготовити гіпсові зліпки.

Особливо важливо виявити і зафіксувати (виміром, описом, фотозйомкою) сліди гальмування, бо за їх довжи­ною вираховуються швидкість руху машини в момент ава­рії (як правило, чим довший шлях гальмування, тим біль­шою була швидкість руху), повний зупинений шлях, вста­новлюється технічна можливість уникнення наїзду на пе­решкоду і стан гальмівної системи транспортного засобу.

Шлях гальмування становить відстань, яку автомобіль долає в загальмованому стані, тобто від моменту початку гальмування до повної зупинки. Сліди гальмування на по­верхні дороги залишаються як у вигляді подовжніх смуг різної довжини (сліди ковзання — «юзу»), так і поєднання слідів протектора і слідів ковзання. Тому довжина шляху гальмування вимірюється від початкового відбитку проте­ктора (а за його відсутності — від початку сліду ковзання, що треба особливо відзначити в протоколі) до закінчення чітко видимого сліду протектора (або сліду ковзання). У протоколі огляду місця події необхідно також зазначити вид слідів гальмування (сліди протектора або «юзу», суцільні чи переривчасті), довжину кожного відрізка сліду і відстань між ними.

Під час огляду дорожньої ділянки можуть бути вияв­лені сліди від транспорту на навколишніх об'єктах (стов­пах, будівлях, деревах тощо), деталі та частини машини, шматочки фарби і скалки скла, окремі предмети, що пере­возилися як вантаж, речі водія, пасажирів транспортного засобу чи потерпілого, сліди волочіння постраждалого, ча­стини чи волокна одягу, плями бензину, мастила, які ма­ють важливе значення для з'ясування багатьох обставин події, що трапилася. Аналіз цих слідів дозволяє встанови­ти механізм дорожньо-транспортної події, її центр (точне місце наїзду, зіткнення та ін.), напрямок руху, сліди і по­шкодження, що залишились на транспортному засобі, його частинах, тип і модель транспорту, що брав участь у події, взаємне розташування машини і постраждалого в момент наїзду. Такі сліди можуть істотно полегшити розшук і за­тримання винного та його транспорту, а інколи мати й ідентифікаційне значення (наприклад, при встановленні цілого за частинами, використовуючи шматочки фарби чи скалки скла, або при визначенні осіб, причетних до дорож­ньо-транспортної події, за речами, що випали з машини). Тому перелічені сліди і об'єкти необхідно ретельно огляда­ти, фотографувати і докладно описувати в протоколі, за­значаючи, зокрема, місце виявлення, їх локалізацію, роз­міщення щодо нерухомих орієнтирів, розміри одиничних слідів, відстань між ними.

Якщо на місці злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху виявлено труп, то його огляд є найваж­ливішою складовою частиною огляду місця події. Зовніш­ній огляд трупа проводиться обов'язково з участю судово­го медика або лікаря іншої спеціальності. До початку огля­ду необхідно з'ясувати, чи не змінював хто-небудь поло­ження тіла потерпілого. Після цього встановлюються і фіксуються поза і розміщення трупа щодо транспорту, слідів коліс, осьової лінії, узбіччя, позначення переходу, нерухо­мих орієнтирів; зазначається місцеположення, форма і розміри слідів крові, мозкової речовини. Необхідно зверта­ти увагу на переривчастість слідів коліс під трупом, бо у деяких випадках можна припустити, що труп був підки­нутий на дорогу для інсценування дорожньо-транспортної події чи відкинутий на сліди іншої машини, не причетної до події.

Одяг трупа спочатку оглядається без зміни його поло­ження, а потім в міру роздягання. При огляді одягу і взут­тя зазначають їх стан, наявність слідів волочіння (різно­манітні потертості, ушкодження, забруднення), слідів про­тектора шини (за якими можна встановити факт наїзду, тип транспорту чи ідентифікувати його) і бампера, часток фарби, ґрунту, скла, паливно-мастильних матеріалів, від­сутніх частин (їх локалізація, форма, розміри), вміст ки­шень.

Ушкодження, що одержують потерпілі при дорож­ньо-транспортних подіях, характеризуються здавленістю, обширністью, одностороннім розміщенням і можуть вигля­дати як лінійні рядки (сліди волочіння), садна, синці, заби­ті та рвані рани, різноманітні переломи. Для їх фіксації не­обхідно вказати локалізацію ушкоджень на частинах тіла, форму, розміри, відстань від ступнів ніг. За останнім пара­метром іноді можна визначити тип транспорту та якою са­ме його частиною нанесено удар (наприклад, ушкодження тазових кісток звичайно завдаються вантажними автомо­білями, ушкодження нижче колін — легковими). Виявлен­ня не характерних для дорожньо-транспортної події уш­коджень (синці на шиї, странгуляційна борозна, ножові по­ранення тощо) можуть свідчити про інсценування події для приховування іншого злочину (наприклад, вбивства).

Огляд транспорту проводиться з метою виявлення слідів, речових доказів, пошкоджень, що виникли внас­лідок дорожньої події, та встановлення його технічного стану. Для досягнення поставленої мети огляд необхідно проводити з участю фахівця-автотехніка, яким може бути робітник ДАІ, та криміналіста.

При виявленні транспорту на місці аварії його огляд входить до огляду місця події, а якщо транспортний засіб відсутній, то він оглядається за місцем виявлення окремо і результати оформляються самостійним протоколом. Транс­порт треба оглядати на тому місці, де він був виявлений після події, оскільки при його пересуванні можуть бути знищені або пошкоджені сліди, що є на ньому, і речові до­кази, змінено положення важілів керування тощо.

Положення транспортного засобу на місці події фіксу­ється шляхом вимірювання відстані від переднього і зад­нього правих коліс до узбіччя (тротуару) та від передньої (або задньої) осі до нерухомого орієнтира (лінії «стоп», пішохідного переходу, дорожнього знака та ін.).

Огляд транспорту починають з тієї його частини, яка, судячи з обставин події, контактувала з перешкодою, або на якій залишились помітні пошкодження. При огляді зов­нішньої поверхні машини слід звертати увагу на відсут­ність окремих деталей (фар, колпаків коліс, габаритних ліх­тарів, емблем та ін.), наявність характерних пошкоджень (прим'ятин, подряпин, розривів чи відломів окремих дета­лей, порушення цілісності скляних частин), плям крові, мозкової речовини, шматочків шкіри, волосся, слідів на­шарування фарби, специфічного ґрунту, волокон і частин тканини одягу, відбитків структури цієї тканини, слідів рук, сторонніх предметів тощо. Всі ці сліди найчастіше за­лишаються на частинах автомашини, що виступають (бампері, фарах, крилах, підніжках, ручках дверей, бокових дзеркалах заднього виду) та на ходовій частині. Проте сліди дорожньо-транспортної події необхідно відрізняти від змін, що виникли внаслідок неякісного ремонту або об­слуговування транспорту.

При огляді транспортного засобу обов'язково фіксую­ться положення коліс щодо кузова (повернуті праворуч, ліворуч, скеровані паралельно кузову), стан протекторів шин (ступінь зносу їх малюнка), характер вантажу, що пе­ревозився, його вага, розміщення і спосіб кріплення. Сто­совно пошкоджень і слідів, то в протоколі огляду зазнача­ються місця, де вони виявлені, висота розміщення верх­ньої та нижньої межі сліду, їхня форма, розміри (в об'єм­них слідах — й глибина), індивідуальні особливості.

Проводячи огляд внутрішньої частини салону чи ка­біни, визначаються положення держака ручного гальма, держака перемикання швидкостей, покажчиків повороту, покажчики спідометра; чи включені освітлювальні прила­ди. У випадках, коли водій зник з місця події чи заявляє, що транспортним засобом керувала інша особа, вживаю­ться заходи щодо виявлення та фіксації слідів рук на кер­мі, держаку перемикання передач, ручному гальмі, двер­них ручках, світлозахисному козирку, склі дверей тощо, предметів, що не належать водію. Після цього перевіря­ється технічний стан рульового керування, системи галь­мування (експериментальним шляхом), приладів освітлен­ня, вимірюється за допомогою манометра тиск у шинах.

Відповідно до статей 85, 195 КПК всі ці дані фіксують­ся в протоколі огляду, до якого додаються план (схема) місця дорожньо-транспортної події, що викреслюється під час слідчої дії на міліметровому папері в масштабі 1 : 200, і фото таблиця.

Після огляду місця події водія необхідно направити до медичного закладу для встановлення факту сп'яніння шля­хом лабораторного дослідження крові та сечі.

Судово-медична експертиза. У зв'язку з тим, що від­повідно до чинного законодавства кримінальна відповідаль­ність настає тільки при заподіянні потерпілому тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, наслідком яких мо­же бути й смертельний випадок, значення судово-медич­ної експертизи при розслідуванні дорожньо-транспортних подій зросло. На розв'язання судово-медичної експертизи можуть бути винесені наступні питання:

а) час і причини настання смерті;

б) характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, їх локалізація;

в) давність нанесення тілесних ушкоджень;

г) чи є на тілі потерпілого ушкодження, характерні для транспортного травматизму;

ґ) яким видом транспорту і якими його частинами за­вдані ці ушкодження;

д) в якому положенні перебував потерпілий у момент наїзду;

е) мав місце наїзд чи повний переїзд тіла колесами; є) чи є на трупі або одязі сліди волочіння тіла;

ж) яка послідовність заподіяння ушкоджень;

з) чи не перебував потерпілий у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння; наявність у нього фізичних вад, що вплинули на виникнення події.

При формуванні конкретного переліку питань слід враховувати вид злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху і об'єкт дослідження (труп, потерпілий ,водій). Для успішного вирішення поставлених питань експертові також надають протокол огляду місця події, про­токоли допиту водія, потерпілого, свідків.

Допит водія. Залежно від наявних у розпорядженні слідчого матеріалів водій транспортного засобу, який брав участь у дорожній події, допитується як свідок або підо­зрюваний. Перед допитом треба перевірити всі документи водія (паспорт, посвідчення водія, маршрутний лист, тех­нічний паспорт), що допоможе встановити дані про його особу, кваліфікацію і дисциплінованість, куди і з яким ван­тажем направлявся, власника транспортного засобу та ін.

Після вільної розповіді про обставини події, що трапи­лася, слідчий з'ясовує: самопочуття водія напередодні і в день події, скільки часу він перебував за кермом до момен­ту аварії, стаж роботи водія; чи був справним транспорт­ний засіб, у чому полягала несправність, коли він її ви­явив, яких вжив заходів для її усунення; хто здійснював випуск машини з парку, хто ще перебував в транспортно­му засобі (прізвища, імена, де проживають тощо) і на яких місцях; куди їхав водій, якою вулицею (дорогою), з якою швидкістю, в якому ряду і на якій відстані від краю троту­ару (узбіччя); наявність інших транспортних засобів на проїжджій частині, їх взаємне розташування, з якою швид­кістю вони рухалися; які дорожні знаки бачив водій на да­ній ділянці, який сигнал був на світлофорі, чи не перешко­джало щось спостереженню за дорожньою обстановкою, яка була погода, видимість, стан дорожнього покриття; ко­ли і на якій відстані водій виявив перешкоду, де перебував пішохід, якою була його поведінка, якою частиною транс­портного засобу він був збитий; яким був перебіг дорож­ньо-транспортної події, які заходи вживалися водієм для її запобігання (гальмування, маневр тощо); які дії він вчи­няв на місці після події, чи надавав допомогу потерпілим. Водію, який зник з місця події, поряд з вищевказани­ми, додатково ставляться запитання: чому він поїхав з місця події і не надав допомоги потерпілим, які заходи вживалися для приховання слідів злочину (на місці аварії, на транспортному засобі тощо). Для одержання найбільш повних і точних показань треба використовувати схему дорожньо-транспортної події, особливо при з'ясуванні її механізму, місцезнаходження учасників та ін.

Показання водія треба оцінювати критично, бо він, щоб уникнути відповідальності чи пом'якшити свою провину, може викривити фактичні обставини того, що трапилося.

Допит потерпілого. Потерпілого бажано допитувати невідкладно, оскільки розрив у часі між подією і допитом сприяє забуванню окремих деталей події. Крім того, водій чи його родичі можуть впливати на потерпілого, намагаю­чись схилити його до дачі неправдивих свідчень. Якщо по­терпілий відразу був доставлений до лікувального закла­ду, то допит його проводиться тільки з дозволу лікаря.

При допиті потерпілого з'ясовують, чи не страждає він на захворювання органів зору, слуху, в якому місці пере­бував до події, куди і в якому темпі рухався, коли побачив транспорт, з якою швидкістю він їхав, чи рухалися в цей час інші транспортні засоби, як вони розташовувались на проїжджій частині, яких заходів вживав водій для запо­бігання події (подав звуковий сигнал, зменшив швидкість та ін.), який сигнал був на світлофорі, якою частиною транспорту був збитий потерпілий, ознаки машини (тип, модель, колір, номерний знак та ін.), хто сидів за кермом тощо.

При допиті потерпілого необхідно враховувати, що внаслідок одержаної фізичної чи психічної травми або че­рез динамічність події він може добросовісно помилятись і, давати показання, які не за всіма обставинами відповідають дійсності. У деяких випадках потерпілий може навми­сно викривляти факти, звинувачуючи у всьому водія, хоча сам порушив правила дорожнього руху. Для одержання достовірної інформації треба максимально деталізувати показання потерпілого.

Допит свідків. При розслідуванні злочинних пору­шень правил безпеки дорожнього руху як свідки допиту­ються пішоходи, пасажири, водії транспортних засобів, які не брали участі в події, працівники міліції, медичних закладів, транспортних організацій та ін. Передовсім і осо­бливо докладно повинні бути допитані свідки-очевидці, що спостерігали за подією.

Свідкам, що перебували поза транспортним засобом, ставляться запитання, спрямовані на встановлення умов сприймання того, що трапилося, дорожньої обстановки, дій потерпілого і водія, зокрема: де перебував свідок у мо­мент події (біля якого об'єкта, на якій відстані від місця аварії); що робив (йшов, стояв); які були умови, освітлення і видимості; стан його зору, слуху; в якому напрямку і звідки рухався постраждалий (пішохід, транспорт, вело­сипед); швидкість його руху і транспорту, який зробив на­їзд (сутичку); наявність інших транспортних засобів, ін­тенсивність їх руху; в якому місці стався наїзд (сутичка); де впав постраждалий після удару; чи мало місце волочін­ня його тіла і на яку відстань; хто знаходився в машині крім водія; що робив водій після події (втік, надав допомо­гу, подавав назад, посував вперед); прикмети транспорт­ного засобу, що зник, і водія; в якому напрямку зник транспорт тощо.

Оцінюючи показання свідків, треба враховувати пси­хофізіологічні особливості особи, її досвід, положення що­до місця події (наприклад, якщо очевидець спостерігає по­дію з невеликої відстані або перебуває попереду чи позаду транспортного засобу, то складається враження про вели­ку швидкість руху, допускаються деякі погрішності при визначенні відстаней). Тому особливу увагу слід звертати на допит свідків, які мають фахові навички водіння авто­мобіля. Такі особи можуть найбільш точно визначити вид і модель транспорту, його швидкість, відстань, інші елемен­ти механізму дорожньо-транспортної події та дорожньої обстановки.

При допиті очевидців з числа пасажирів з'ясовують, чи відволікався водій від керування розмовами, чи не ска­ржився на втому, хворобливий стан, чи не висловлював сумніву щодо справності транспортного засобу, яка була швидкість безпосередньо перед подією, які були дії водія, які заходи він вживав для запобігання аварії, чи не вжи­вав він алкоголь та ін.

У разі смерті потерпілого при транспортуванні або у лікарні як свідки допитуються медичні працівники, які мо­жуть повідомити, що їм говорив постраждалий про обста­вини події. Інформація, що має відношення до злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху, може бути одержана при допитах працівників транспортних підпри­ємств, яким належить транспорт, родичів потерпілого та інших осіб.

Розшук водія і транспортного засобу. У тих випад­ках, коли водій зник з місця події на транспортному засобі, для розшуку використовуються відомості, одержані під час огляду місця події та допитів очевидців і потерпілих. Якщо подія сталася недавно, то за показаннями очевидців, по слідах шин, краплях води і мастила, по бризках з ка­люж і деяких інших ознаках визначається напрямок, в якому поїхав транспорт, і організується переслідування по «гарячих слідах». Встановивши дані про транспортний за­сіб (тип, модель, колір, номер, вантаж, що перевозився, його можливі ушкодження), їх негайно повідомляють на пости ДАІ та органам міліції найближчих районів, орга­нізують загороджувальні пости. З урахуванням цієї ін­формації проводяться перевірки автогосподарств, ремонт­них майстерень тощо. За наявності відомостей про номер або частину номера транспорту за даними реєстраційного відділу ДАІ встановлюють його власника чи організацію, якій він належить. Після цього треба швидко прибути на місце стоянки цього транспортного засобу, щоб водій не встиг знищити на ньому сліди дорожньо-транспортної події.

Якщо водій зник, а транспорт залишився на місці по­дії, то його власник встановлюється за номером аналогіч­ним чином. Для розшуку особи, яка перебувала за кермом у момент події, використовується інформація, що одержу­ється від очевидців (ознаки зовнішності, напрямок, в яко­му зник) та при огляді місця події (сліди рук на держаках керування транспортом, різноманітні предмети і докумен­ти, що належать водію). Передусім перевіряються особи, які мають будь-яке відношення до даного транспортного засобу (родичі, знайомі власника та ін.) або відомості про яких містяться в криміналістичних обліках (наприклад, раніше засуджені за викрадення транспорту).

Оперативно-розшукові дії по виявленню і затриманню водія, який зник, і його транспорту провадяться органами ДАІ за участю інших підрозділів органів внутрішніх справ.

2. Наступний етап розслідування

Поряд із судово-медичною експертизою по справах даної категорії частіше за все призначається автотехнічна, судово-біологічна, трасологічна і судово-хімічна екс­пертизи.

На розгляд судової автотехнгчног експертизи став­ляться питання, спрямовані на встановлення:

а) технічного стану транспортних засобів (які несправ­ності, що загрожують безпеці руху, має система, механізм, вузол даного транспортного засобу; коли — до ДТП або в процесі її розвитку — виникли дані несправності; яка при­чина відмови даного механізму, системи транспортного за­собу; чи є причинний зв'язок між даною несправністю і на­їздом, перекиданням, сутичкою; чи мав водій технічну мо­жливість запобігти події за наявності даної несправності тощо);

б) дії учасників події (як повинен був діяти водій у до­рожніх обставинах, що склалися, з метою забезпечення безпеки руху; чи мав водій технічну можливість запобігти наїзду, зіткненню, перекиданню з моменту виникнення не­безпеки для руху; чи відповідали дії водія технічним ви­могам Правил дорожнього руху);

в) параметрів механізму дорожньо-транспортної події (швидкість транспортного засобу при даній довжині слідів гальмування; допустима швидкість транспортного засобу при умовах видимості дороги; допустима швидкість транс­портного засобу на заокругленні дороги даного радіуса; яке було взаємне розташування транспортного засобу і пішохода в різні моменти ДТП; взаємне розташування транспортних засобів у момент зіткнення; який з транс­портних засобів у момент зіткнення стояв, а який рухався тощо).

Крім того, перед автотехнічною експертизою можуть ставитися питання, пов'язані з дослідженням на основі спеціальних автотехнічних знань дорожньої обстановки (визначення значень параметрів і коефіцієнтів, що харак­теризують рух транспортних засобів та інших об'єктів на місці події; умови видимості та оглядовості з місця водія в момент події за даними про дорожню обстановку і результатами огляду; які обставини, що відносяться до дорожньої обстановки, сприяли або могли сприяти виникненню ДТП тощо).

Можливості автотехнічної експертизи багато в чому залежать від наданих на дослідження матеріалів, її особ­ливістю є те, що поряд з речовими доказами як об'єкти мо­жуть використовуватися фактичні дані, одержані слідчим при проведенні слідчих дій. Тому разом з постановою про призначення автотехнічної експертизи направляються (за­лежно від поставлених питань) протокол огляду місця по­дії зі схемою і фото таблицями, протокол огляду транспор­ту, протокол відтворення обстановки і обставин події, про­токоли допитів водіїв і очевидців, висновки інших експер­тиз (зокрема, судово-медичної) та ін.

Судово-біологічна експертиза призначається для до­слідження виявлених на місці події або на транспортному засобі слідів крові, волосся та інших об'єктів біологічного походження.

При розслідуванні дорожньо-транспортних подій до­сить часто виникає необхідність проводити криміналіс­тичні експертизи, серед яких слід виділити трасологічну експертизу (в тому числі цілого за частинами), дактилос­копічну і техніко-криміналістичну експертизу документів. По слідах протекторів шин, слідах на транспортному засо­бі і одязі потерпілого трасологічна експертиза встановлює: конкретний транспортний засіб, що брав участь в події; його тип, модель (групову належність); напрямок руху; механізм слідоутворення; послідовність виникнення слідів та ін.

Трасологічна експертиза цілого за частиною признача­ється у випадках виявлення на місці події скалок розсіювачів фар, уламків деталей і виявлення транспорту зі схо­жими пошкодженнями (розтрощене скло фари, відсутня частина деталі). Досліджуючи лінії розлому, їх рельєф, цільно залучити експерта-автотехніка, а в деяких випад­ках й інших спеціалістів (судового медика, криміналіста).

Інші слідчі дії. При необхідності по справах даної ка­тегорії можуть бути проведені виїмка (одягу потерпілих, документів водія чи підприємства, за яким закріплений транспорт, документів, що характеризують його технічний стан), пред'явлення для впізнання (трупа, предметів, що належать учасникам події, транспортного засобу, водія), очні ставки (між свідком і водієм, між водіями).

Важливе значення має допит обвинуваченого, під час якого слід прагнути до одержання максимально докладних і конкретних показань щодо дорожньої обстановки, швид­кості руху транспорту, його технічного стану, способу вчи­нення злочину, дій водія, спрямованих на запобігання по­дії, дій інших учасників події, фізичного стану водія, його дій після закінчення події (чи допомагав постраждалому, чи не знищував сліди) та інші обставини злочинного пору­шення правил безпеки дорожнього руху.


Література

Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684 с.





Реферат на тему: Криміналістика. Розслідування злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.