Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Криміналістика. Розслідування крадіжок (реферат)

План

1. Початковий етап розслідування

2. Наступний етап розслідування

3. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

4. Профілактичні дії слідчого при розслідуванні крадіжок

Література
1. Початковий етап розслідування

Вихідними даними для порушення кримінальної спра­ви про вчинення крадіжок є такі: а) заяви громадянки по­садових осіб; б) заяви очевидців чи інших осіб, які дізнали­ся про крадіжку; в) заяви громадян про злочинну діяль­ність конкретних осіб; г) затримання з краденим; ґ) інші джерела. Кожне повідомлення про факт крадіжки вимагає негайного реагування. Насамперед необхідно встановити, на якому об'єкті чи в кого, де, коли вчинена крадіжка, що саме при цьому викрадено.

Визначення спрямування розслідування, технічних зав­дань і засобів їх вирішення багато в чому обумовлено слід­чими ситуаціями, які склалися залежно від часу, що ми­нув з моменту крадіжки, чи виявлення її слідів, предмета крадіжки, поведінки винних, потерпілих, свідків та ін. Найбільш типовими слідчими ситуаціями початкового ета­пу розслідування крадіжок є такі:

1. Факт крадіжки виявлено і підозрюваного затрима­но з речовими доказами або по «гарячих слідах». Як пра­вило, це ті випадки, коли інформування про проникнення злодія у приміщення здійснюється за допомогою заздале­гідь установлених у ньому засобів охоронної сигналізації чи інформація надійшла від конкретних очевидців злочи­ну, які часто самостійно або з участю працівників міліції затримують злочинців з краденим. Основне тактичне за­вдання в даній ситуації — закріпити сліди злочину. Типові версії у вказаній ситуації: факт крадіжки мав місце і вчи­нена вона затриманим; затриманий придбав крадене май­но або взяв його для схову та ін.

З метою перевірки цих версій провадяться такі слідчі дії: особистий обшук, огляд одягу, речей, вилучених у за­триманого, а також його допит. Відстрочення цих дій на пізніший час не припустимо, оскільки це може негативно відбитися на схоронності викраденого майна (його як сер­йозний доказ вини злочинці намагаються позбавитися вже в момент реальної для них небезпеки затримання) та слідів на тілі й одязі затриманого, обумовлених, наприк­лад, способом подолання перешкод. Невідкладність допиту підозрюваного обумовлена тим, що сам факт затримання з речовими доказами справляє суттєвий вплив на обрання лінії поведінки і позицію допитуваного (відсутність психо­логічної готовності пояснити, продумати фальшиву спря­мованість своїх показань). Після цього слід допитати свідків-очевидців, потерпілого, посадових або матеріально від­повідальних осіб, що дозволить отримати важливу доказо­ву інформацію про обставини крадіжки та її виявлення, учасників та обставини затримання підозрюваного, коло осіб, поінформованих про розслідувану подію.

Після виконання вказаних слідчих дій слідчий прово­дить огляд місця події (завчасно забезпечивши його охоро­ну), в тому числі й місця затримання підозрюваного з ме­тою виявлення, фіксації, вилучення інших речових дока­зів, що підтверджують причетність затриманого до розслідуваної крадіжки. Початковий етап розслідування в даній ситуації закінчується проведенням обшуку за місцем проживання затриманого; пред'явленням для впізнання потерпілому або матеріально відповідальній особі майна (матеріальних цінностей), вилученого у підозрюваного; кри­міналістичними експертизами.

2. Факт крадіжки встановлено, є відомості про гада­ного злочинця (групу осіб), проте нікого не затримано. У розслідуваній ситуації визначальним чинником є час. Дії слідчого і працівника кримінального розшуку мають від­значатися максимальною оперативністю і спрямованістю на збирання пошукової експрес-інформації шляхом коро­ткого опитування обізнаних осіб про кількість, індивіду­альні прикмети зовнішності злочинців (стать, вік, особливі прикмети, одяг та ін.), в якому напрямку вони зникли, мо­жливі місця їх знаходження, а також характер чи специ­фічні ознаки викраденого ними майна. Після чого негайно здійснюється переслідування злодія (злодійської групи) по «гарячих слідах», а також використання оперативних мо­жливостей органів дізнання. Зокрема, організуються так­тичні операції: «Розшук злочинця», «Затримання по «га­рячих слідах», «Розшук викраденого майна», «Встанов­лення свідків», які включають в себе різноманітні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи. Так, коло свідків у спра­ві про крадіжку визначається залежно від особливостей розслідуваної події. Наприклад, у справі про квартирну крадіжку слід виявляти свідків насамперед серед мешкан­ців будинку, де вчинена крадіжка (з числа пенсіонерів, до­машніх господарок, учнів), а також серед працівників жи­тлово-експлуатаційних контор (двірників, слюсарів, елек­триків та ін.). При розслідуванні крадіжок, учинених з приміщення державних чи колективних організацій, свід­ки виявляються з числа клієнтів, працівників та осіб, які охороняли даний об'єкт. Особливу групу свідків складають працівники комісійних крамниць, ломбардів, а також шо­фери таксі.

Якщо в результаті проведення названих тактичних операцій злочинця встановлено і затримано, надалі необ­хідно дотримуватися порядку дій слідчого, викладеного щодо першої слідчої ситуації. Якщо ж підозрювана в кра­діжці особа не буде встановлена, в подальшому проводять­ся огляд місця події, допити свідків-очевидців і потерпіло­го, результати яких для встановлення зниклого злочинця і викраденого майна мають вирішальне значення. Так, за­вданням огляду місця крадіжки в цій ситуації є виявлен­ня, фіксація і вилучення слідів злочину з метою уточнення і розширення наявних у розпорядженні слідчого даних про особу, яка вчинила крадіжку. Допит потерпілого має бути спрямований на встановлення предмета крадіжки, визначення розміру збитку, а також виявлення осіб з чис­ла знайомих і родичів (за описаними свідками-очевидцями прикметами зовнішності), можливо причетних до роз­слідуваної події.

3. Факт крадіжки встановлено (зламані вхідні двері, своєрідний безлад у приміщенні, відсутнє певне майно), але дані про суб'єкта злочину відсутні. Така слідча ситу­ація в інформаційному плані є найменш сприятливою, а в організаційному — найскладнішою. Основні завдання — встановлення особи, яка вчинила крадіжку, і виявлення викраденого. Для цього можуть провадитися тактичні опе­рації «Збирання відомостей про злочинця» і «Розшук ви­краденого майна». Реалізація даних тактичних операцій може здійснюватися таким чином: попереднє опитування потерпілого (матеріально відповідальної особи) щодо змін в обстановці місця події (поява невідомих, незвичне розта­шування або зникнення певних предметів тощо); огляд місця події, який включає дослідження матеріальної об­становки (не тільки приміщення, з якого вчинена крадіжка, а й оточуючої місцевості — сходових площадок, горищ і підвалів жилих будинків, дворів, підсобних приміщень та ін.); допит потерпілого та свідків (черговість допиту цих осіб визначається залежно від того, хто з них першим ви­явив крадіжку і повідомив про неї в міліцію); призначення і проведення судових експертиз; перевірка за криміналіс­тичними обліками (дактилоскопічним, за способом учине­ного злочину); постановка на облік викрадених номерних предметів; вивчення матеріалів раніше не розкритих кра­діжок, учинених аналогічним способом.

Одночасно з процесуальними діями здійснюються оперативно-розшукові заходи, характер яких визначається зібраними даними про злочинця (злочинців) і викрадені цінності. Якщо, з огляду на обставини справи, злочинець (злочинці) перебувають поблизу місця крадіжки, необхід­но за допомогою працівників міліції організувати пере­слідування по «гарячих слідах», засідки у місцях можли­вої появи (у тому числі на базарах, у ломбардах, комісій­них крамницях, камерах схову ручного багажу на залізни­чних вокзалах, автовокзалах, пристанях, аеропортах) або «прочісування» навколишньої місцевості. На випадок, як­що для реалізації викраденого злочинець (злочинці) міг виїхати в інше місце, необхідно поінформувати підрозділи міліції населених пунктів, річних вокзалів, постів ДАІ, за­лізничних станцій, розташованих на шляху можливого прямування злочинця (злочинців), а також повідомити ор­гани міліції відповідних районів і областей про ознаки ви­краденого майна.

Для початкового етапу розслідування крадіжок харак­терні також певні типові слідчі версії. Так, при розсліду­ванні крадіжок чужого майна, вчинених шляхом проник­нення у приміщення, висуваються такі версії:

1) крадіжку вчинила стороння особа;

2) крадіжку вчинила стороння особа за участю або при сприянні працівника об'єкта, який не є (у цьому випадку) матеріально відповідальною особою;

3) крадіжку вчинив працівник даного об'єкта, який не є (у цьому випадку) матеріально відповідальною особою, або особа, яка охороняла даний об'єкт;

4) крадіжку вчинила стороння особа, але факт крадіж­ки використано матеріально відповідальною особою для приховання недостачі або присвоєння інших цінностей, що є у її розпорядженні;

5) крадіжку вчинила стороння особа при сприянні ма­теріально відповідальної особи, яка намагається прихова­ти недостачу;

6) крадіжку зі зломом інсценувала матеріально відпо­відальна особа метою приховання недостачі або ухилення від сплати податків (нібито викрадене майно списується на збитки і тим самим знижується реальний прибуток, який підлягає оподаткуванню).

Для розслідування крадіжок особистого майна грома­дян, які вчинено з квартир, будинків, дач, характерні такі типові версії:

а) щодо події злочину:

— крадіжка дійсно мала місце;

— крадіжки фактично не було, а заявник помиляється стосовно події злочину, або крадіжка інсценована ним са­мим з метою приховання факту загублення чи розтрати довірених власнику приміщення документів, коштовнос­тей, зброї тощо;

б) щодо осіб, причетних до вчинення крадіжки, то вона вчинена:

— однією особою чи злодійською групою;

— особою з числа родичів потерпілого;

— особою, обізнаною про місця знаходження викраде­ного;

— особою, яка має певні навички;

— особою, яка раніше проводила якісь роботи у потер­пілого або побувала в його квартирі з іншого приводу;

в) щодо місць можливого перебування злочинця: квар­тири; заміські дачі родичів, знайомих; готелі, вокзали та ін.;

г) щодо місць знаходження викраденого майна:

— сховано за місцем мешкання, роботи злодія, його знайомих, родичів;

— здано в комісійні крамниці, ломбарди;

— реалізовано;

— вивезено за межі даного населеного пункту;

— відправлено поштовою посилкою та ін.

Висунення робочих версій у конкретному випадку роз­слідування залежить від обсягу зібраної первісної інфор­мації та слідчої ситуації, що склалася. Так, при висуненні версій про осіб, причетних до вчинення крадіжки, беруть­ся до уваги спосіб учинення злочину, вид і кількість ви­крадених цінностей, а також відомості, отримані в резуль­таті дослідження слідів та інших речових доказів, виявле­них на місці злочину.

Ефективність розслідування крадіжок багато в чому обумовлена наявністю погоджених планів слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Планами розслідування передбачаються заходи щодо встановлення і затримання злочинця, виявлення співучасників, виявлення і вилучен­ня викраденого, відшкодування шкоди, розпізнання інсце­нування тощо. Організуюча роль у цій діяльності нале­жить слідчому, який визначає пріоритетні напрями роз­слідування, дає окремі доручення органу дізнання щодо проведення оперативно-розшукових заходів.

2. Наступний етап розслідування

Цей етап розслідування крадіжок характеризується вирішенням завдань, спрямованих на розширення доказо­вої бази та підтвердження раніше зібраних фактів щодо винності обвинуваченого. Результативність цих дій багато в чому обумовлена підсумками початкового етапу роз­слідування. На наступному етапі розслідування крадіжок можуть скластися такі типові слідчі ситуації:

1. Подія злочину не мала місця (предмет крадіжки ви­явлено потерпілим в іншому місці; інсценування злочину). Розпізнання інсценування крадіжки проводиться на під­ставі вивчення:

а) негативних обставин під час розслідування події (зайве безладдя, навмисне пошкодження матеріальних цін­ностей; наявність ознак, що вказують на те, що хоч пере­шкода і зламана, але не знадвору, а зсередини приміщення; незаймані пил чи павутиння на зовнішньому боці рами, нібито виламаної ззовні; відсутність слідів, які обов'язково мають бути при певному способі дій; відсутність на місці події металевих ошурків, що вказує на те, що перепилю­вання, приміром дужок замка, було здійснено зовсім в ін­шому місці);

б) результатів слідчого експерименту по перевірці пев­ного факту (наприклад, чи могли фактично знаходитися у даному приміщенні матеріальні цінності у певній кількості й обсязі; чи дійсно можна було крізь такий пролом у стіні чи через двері винести вказані предмети тощо);

в) даних судових експертиз, допитів, очних ставок.

2. Факт крадіжки й особа, яка її вчинила, встановле­ні, злочинець затриманий і визнає себе винним у повному обсязі пред'явленого обвинувачення, його показання не су­перечать зібраним по справі доказам, викрадене майно виявлено. У даній ситуації,слідчий приймає рішення про достатність зібраних доказів для завершення досудового слідства.

3. Факт крадіжки встановлено, зібрано докази про винність особи, яка її вчинила, однак обвинувачений ви­знає свою вину частково (визнає, що вкрав лише майно, яке виявлено у нього під час обшуку, заперечує окремі епізоди злочинної діяльності, приміром, факт виготовлен­ня заздалегідь знаряддя злому, збуту викраденого тощо). У даній ситуації слідчий на підставі аналізу показань об­винуваченого висуває версії по кожному пункту як зізнан­ня, так і заперечення пред'явленого обвинувачення. З ме­тою перевірки висунутих версій проводяться допити но­вих свідків, очні ставки.

4. Факт крадіжки встановлено, зібрано докази винно­сті обвинуваченого у її вчиненні, але він пред'явленого об­винувачення не визнає, посилаючись на алібі (називає міс­це перебування на момент крадіжки й осіб, які можуть це підтвердити), викрадене майно не знайдено. У даній ситуації перевіряються версії щодо місця знаходження об­винуваченого (чи міг він перебувати у вказаному ним місці на момент крадіжки), а також причетність осіб, на свідчен­ні яких базується алібі обвинуваченого, до його злочинної діяльності. Опрацьовуються версії про місце знаходження викраденого майна, продовжується реалізація тактичних операцій «Перевірка алібі», «Розшук викраденого майна». З цією метою проводяться додаткові обшуки за місцем проживання обвинуваченого, за місцем знаходження на­лежного йому майна (дача, гараж, автомашина тощо), пред'явлення для впізнання обвинуваченим предметів, що належать йому (одяг, взуття, валізи та ін.), експертизи, до­пити свідків, очні ставки та ін.

У тих випадках, коли злочинця не встановлено або встановлено, але ще не затримано, вказані слідчі ситуації початкового етапу переходять і на наступний етап роз­слідування. Дії слідчого мають бути спрямовані на вияв­лення злочинця, а також на розшук викраденого (обшук, допит родичів, колег по службі), забезпечення відшкоду­вання матеріального збитку, виявлення й усунення при­чин і умов, що сприяють учиненню крадіжки. При цьому сприяти вирішенню вказаних завдань може вміла взаємо­дія слідчих органів з громадськими організаціями й окре­мими громадянами.

3. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

Огляд місця події під час розслідування крадіжок є однією з найбільш інформативних слідчих дій. Результати огляду дозволяють вирішити питання про порушення кри­мінальної справи, побудувати версії та скласти план їх пе­ревірки. До виїзду на місце події необхідно забезпечити його охорону з тим, щоб обстановка крадіжки залишилась недоторканною, потім визначити, хто повинен взяти участь в огляді (поняті, криміналіст, кінолог, оперуповноважений, службові й матеріально відповідальні особи, потерпілі, свідки-очевидці та ін.) Визначивши учасників огляду та його межі, здійснюють фотографування місця події. При деталь­ному огляді першочергово обстежують місце проникнення злочинця до майна: двері, вікна, балкони, димоходи, дахи, стелі, підлоги, засувні пристрої, їх розміщення і стан.

Сліди рук необхідно шукати, керуючись версією про дії злочинця: на засувних пристроях, вікнах, дверях, па­кувальних матеріалах, пляшках, склі балконів, касових апаратах, сейфах, посуді та інших предметах. Сліди зна­рядь злому можуть залишитись на замках, петлях дверей, накладках та інших частинах вікон і дверей, а також навколо них. З метою виявлення слідів ніг і транспортних засобів оглядаються припустимі шляхи зникнення злочин­ців. Особливо уважно оглядаються предмети з явними слідами злочину (відкриті та пошкоджені шафи, ящики і кришки письмових столів, шкатулки, предмети пакуван­ня). Під час огляду встановлюється також наявність у по­терпілого технічних паспортів, фабричних ярликів, етике­ток, товарних чеків, пакувальних матеріалів від викраде­них предметів, зразків тканини, з якої виготовлені викра­дені носильні речі, оббиття салону або чохли сидінь викра­деної автомашини тощо.

Для організації розшуку і виявлення злочинця зверта­ється увага на пошук і вилучення мікрослідів, залишених злодієм на місці події. Це можуть бути частинки бруду, фарби, пилу, крові, волокна рукавичок, одягу та ін. Іноді з метою утруднити розслідування злодії посипають підлогу тютюном, молотим перцем, поливають одеколоном, бензи­ном, сумішшю на ефірній або ацетоновій основі. Частинки тютюну, перцю, інших мікрослідів, а також предмети з за­пахом вилучаються і ретельно пакуються. Під час огляду місця події по даній категорії кримінальних справ виявля­ються і фіксуються негативні обставини, що вказують на можливе інсценування крадіжки, а також встановлюються такі фактичні дані:

а) хто здійснив крадіжку, скільки осіб брало участь у реалізації злочинного наміру, їхні прикмети;

б) шляхи підходу до місця крадіжки і його залишення, транспортний засіб, використаний злочинцем;

в) чим і як давно здійснено злом, чи був зломщик до­статньо досвідчений, які його фізична сила і звички, три­валість крадіжки, сліди злочинця і його дії на місці кра­діжки, а також сліди, які могли залишитися на самому злочинцеві, його одязі, знаряддях злочину (частинки певної породи дерева, сліди сажі, масла, штукатурки, фарби тощо);

г) предмети крадіжки, а також способи їх винесення, вивезення, схову.

Допит потерпілих (при крадіжці особистого майна) та свідків із числа матеріально відповідальних осіб і керівни­ків об'єкта має на меті встановити певні обставини.

І. За фактами крадіжки державного або колективно­го майна:

1) що викрадено, які родові та індивідуальні ознаки ви­крадених предметів (найменування, призначення, місце і час виготовлення, матеріал, клейма, товарні знаки, упа­ковка та ін.); чи залишилися предмети більш цінні, ніж ви­крадені;

2) час вчинення і виявлення крадіжки;

3) коли востаннє здійснювалася перевірка наявності товарно-матеріальних цінностей;

4) який режим роботи підприємства; хто має доступ до сховищ, як вони охороняються, чи перевіряється при­міщення перед закінченням роботи, чи не було відхилень від розпорядку роботи в день крадіжки; якщо були, то які і за чиєю вказівкою, хто міг знати про ці відхилення;

5) чи не з'являлися перед крадіжкою підозрілі особи; коли так, то чим вони цікавились і які їхні прикмети;

6) чи є на підприємстві охоронна сигналізація, як вона працює, її стан після крадіжки; чи є сторожова охорона, хто саме охороняв об'єкт у день крадіжки;

7) чи було звільнено кого-небудь перед крадіжкою з підприємства, за що, коли саме, як характеризуються ці особи, їхнє місцезнаходження в даний час;

8) чи були раніше на даному підприємстві крадіжки, або замахи на крадіжки, про які не повідомлялося в міліцію; як вони вчинялися, що саме і за яких обставин злочинець крав або намагався вкрасти;

9) що сприяло вчиненню крадіжки (недоліки в роботі підприємства, організації охорони, упущення в доборі кад­рів та ін.).

Якщо під час огляду або з інших підстав виникла вер­сія про. інсценування крадіжки матеріально відповідаль­ною особою з метою приховати факт крадіжки, при допиті додатково слід з'ясувати: де знаходилась ця особа і чим займалася в період крадіжки; як давно працює на цьому підприємстві; які зауваження були по роботі, чи були не­достачі товарно-матеріальних цінностей, причини їх вини­кнення, ким вони виявлені, яких заходів було вжито для відшкодування шкоди; чи підозрює кого-небудь допитува­ний у вчиненні крадіжки, на якій підставі. У даному ви­падку в обов'язковому порядку призначається інвентари­зація.

II. За фактами крадіжки особистого майни громадян:

1) що саме викрадено, ознаки викраденого (паспорти, товарні чеки, фотографії цих речей), чи залишились у по­терпілого речі, аналогічні викраденим;

2) де знаходилися викрадені речі, хто знав про їх існу­вання і місцезнаходження;

3) час виявлення і вчинення крадіжки, за яких обста­вин вона вчинена;

4) які умови полегшили вчинення крадіжки і хто міг знати про ці сприятливі умови;

5) кого потерпілий підозрює у вчиненні крадіжки;

6) хто із сторонніх осіб був перед крадіжкою у нього в квартирі (будинку) і виявив інтерес до його майна.

Допитом свідків-очевидців встановлюються дані про прикмети зовнішності підозрюваного, час і спосіб вчинення крадіжки, про сліди або предмети, які залишили злочинці на місці злочину, викрадені предмети та їхні індивідуальні особливості, про напрямок, в якому зникли злочинці, транс­портні засоби та ін. Сусіди можуть дати показання про час вчинення крадіжки, підозрюваних та їхні прикмети, про обставини, за яких була виявлена крадіжка, про осіб, які заходили в квартиру або з'являлися поблизу будинку на­передодні крадіжки.

Допитуючи осіб, які затримали злочинця на місці зло­чину, слід встановити, за яких обставин вони його поміти­ли, що навело їх на думку про вчинення ним крадіжки, які дії вжиті ними для затримання, як поводив себе затрима­ний (чи виявив опір, чи намагався втекти, позбутися ви­краденого майна), чи не було у нього співучасників.

Працівники комісійних магазинів можуть повідомити прикмети зовнішності осіб, які здали на комісію речі з чис­ла викрадених. Допитуючи сторожів, слід з'ясувати час за­ступлення їх на зміну, місцеперебування під час чергуван­ня, в тому числі в період вчинення крадіжки, коли і ким во­на виявлена, чи не відлучалися вони з поста, коли і куди саме.

Допит підозрюваного (обвинуваченого) проводиться після затримання, особистого обшуку і освідування (в тих випадках, коли є підстави припустити, що злочинець, учи­няючи крадіжку, міг отримати пошкодження на тілі), об­шуку за місцем проживання. Слід запропонувати допиту­ваному розповісти про факт крадіжки, пояснити, коли, в зв'язку з чим виник намір учинити крадіжку, чи була здійснена підготовка до неї, хто сприяв крадіжці або знав про неї, як вчинена крадіжка, чи використовувалися тех­нічні засоби і які саме, що викрадено, де сховано крадене, а якщо продано, то через кого, де, на яку суму, чи витраче­ні ці гроші, чи були спільники, хто саме, їх місцезнаходження. Об'єктивність показань підозрюваного (обвинуваченого) підтверджується результатами пред'явлення для впізнання (осіб, речей, знарядь злочину), слідчого експе­рименту, перевірки показань на місці.

Призначення експертиз. Під час розслідування кра­діжок експертизи, що призначаються, можуть бути поді­лені на дві групи:

а) ті, що призначаються для ідентифікації злочинця, зна­рядь злочину, взуття, транспортних засобів (або їх частин), дослідження способу подолання перешкод, укриття сховищ;

б) ті, що призначаються для дослідження викраденого майна.

До першої групи належать, наприклад, дактилоскопіч­на експертиза, судово-медична, трасологічна (в тому числі встановлення цілого за частинами), експертиза слідів на­шарування та ін.; до другої — товарознавча, хімічна і біо­логічна експертизи.

4. Профілактичні дії слідчого при розслідуванні крадіжок

Обставини, які сприяють вчиненню крадіжок, хоча й суттєво розрізняються залежно від конкретного виду да­них діянь, однак можуть бути згруповані за деякими за­гальними ознаками. До числа таких належать:

1) розміщення торговельних підприємств і складів у приміщеннях, не пристосованих для схову товарів і мате­ріальних цінностей;

2) відсутність охоронної сигналізації (або її несправ­ність), недостатнє освітлення у нічний час;

3) відсутність контролю за сторонніми особами (в бу­динках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, готелях, гур­тожитках);

4) примітивність і доступність конструкцій вхідних две­рей та засувних пристроїв у жилих будинках;

5) відсутність у будинках житлового фонду спеціаль­них постів спостереження й охорони з числа непрацюючих мешканців (пенсіонерів, домогосподарок та ін.) або кодових замків, що обмежують доступ сторонніх осіб;

6) фіктивна поведінка власників квартир, а також ро­з'єднаність сусідів по сходовому майданчику;

7) недостатньо кваліфікований підбір матеріально від­повідальних осіб і працівників охорони та ін.

Обставини, що сприяють вчиненню крадіжок, встанов­люються під час проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Особливого значення щодо цього набу­вають огляд місця події, допит службових та матеріально відповідальних осіб, потерпілих, криміналістичні експер­тизи, слідчий експеримент і перевірка показань на місці. Відомості, отримані під час проведення цих слідчих дій, узагальнюються слідчим і по них складаються мотивовані подання до відповідних організацій, готуються публікації у пресі, інформації по радіо і телебаченню, виступи у трудо­вих колективах. До заходів профілактичного характеру також належать популяризація засобів технічного захисту особистого і приватного майна громадян, виявлення осіб, схильних до вчинення крадіжок, і нагляд за ними.


Література

Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684 с.





Реферат на тему: Криміналістика. Розслідування крадіжок (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.