Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Криміналістика. Розслідування екологічних злочинів (реферат)

План

1. Криміналістична характеристика екологічних злочинів

2. Початковий етап розслідування

3. Наступний етап розслідування

Література
1. Криміналістична характеристика екологічних злочинів

Розробка криміналістичної характеристики екологіч­них злочинів (злочинів проти довкілля) тісно пов'язана з їх класифікацією та базується на широкій системі екологіч­ного законодавства.

Відносини у сфері забезпечення екологічної безпеки в Україні регулюються Законом України «Про охорону нав­колишнього природного середовища», а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про над­ра, охорону атмосферного повітря, охорону та використан­ня рослинного та тваринного світу та іншим спеціальним законодавством. Під час розслідування екологічних злочи­нів необхідно враховувати низку важливих положень, що містяться в законах України «Про охорону атмосферного повітря», «Про тваринний світ», «Про природно-заповід­ний фонд України», «Про поводження з радіоактивними відходами», «Про використання ядерної енергії та радіа­ційну безпеку».

Законом України «Про охорону навколишнього приро­дного середовища» (ст. 70) встановлено, що визначення складу екологічних правопорушень та злочинів, порядок притягнення винних до адміністративної та кримінальної відповідальності за їх вчинення встановлюється відповідно Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України.

Для розробки та використання окремих методик роз­слідування екологічних злочинів необхідно враховувати класифікацію та систему адміністративних екологічних деліктів, що передбачені відповідними нормами глави «Ад­міністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток істо­рії та культури» КпАП. Стосовно цього великого значення набуває той факт, що низка екологічних норм криміналь­ного закону містить адміністративну преюдицію (наприк­лад, ст. 85 КпАП «Порушення правил використання об'єк­тів тваринного світу» та ст. 248 КК «Незаконне полювання»).

Криміналістична характеристика будується з ураху­ванням особливостей екологічних злочинів, які виявляють­ся в тому, що:

1) злочинні дії (бездіяльність) службових осіб (керівни­ків підприємств, установ, організацій), а також інших осіб, які безпосередньо відповідають за встановлення та експ­луатацію очисних споруд або виконують іншу роботу, по­в'язану з транспортуванням відходів, викидів та їх зне­шкодженням, мають наслідком утворення певних комплек­сів — слідів у широкому та вузькому розумінні;

2) факти про вчинення вказаних злочинів відбивають­ся у розпорядженнях (письмових та усних) про зміну ро­боти очисних установок, про доручення обслуговування механізмів некомпетентним працівникам тощо, виявлення і аналіз яких дають змогу встановити безпосередні причи­ни порушення екологічних правил;

3) процес забруднення та його наслідки, що містяться у зміні фізичних, хімічних, біологічних властивостей вод, атмосферного повітря, забруднення їх шкідливими для здоров'я людей відходами промислового виробництва, приз­водить до утворення слідів — наслідків забруднення, по­в'язаних з порушенням екологічного балансу, захворюван­нями тощо;

4) своєрідність сфери створення і знаходження слідів (водної, повітряної) відбивається на їх стійкості, сприяє їх пересуванню, значному поширенню тощо.

Серед екологічних злочинів вирізняються ті, безпосеред­нім об'єктом яких є відносини у сфері охорони водних ре­сурсів, атмосферного повітря, передбачені ст. 241 КК («Заб­руднення атмосферного повітря»), ст. 242 КК («Порушення правил охорони вод»), ст. 243 («Забруднення моря»). Вка­зані злочини відрізняються специфікою, яку необхідно враховувати під час аналізу їх криміналістичної характе­ристики.

2. Початковий етап розслідування

Вирішуючи питання про порушення кримінальної спра­ви, необхідно враховувати, що ці злочини вважаються за­кінченими з моменту забруднення водойм, водних джерел та підземних вод неочищеними та не знешкодженими стіч­ними водами, викидами та відходами промислових, сільсь­когосподарських, комунальних та інших підприємств, ус­танов, організацій за умови, що це забруднення створюва­ло реальну можливість заподіяння шкоди здоров'ю людей або сільськогосподарському виробництву чи рибним запа­сам. Аналогічно вирішується питання щодо випадків за­бруднення атмосферного повітря шкідливими для здоро­в'я людей відходами промислового виробництва.

При вирішенні питання про достатність підстав для по­рушення кримінальної справи та під час розслідування необхідним є знання стандартів якості навколишнього при­родного середовища. Екологічні стандарти встановлюють гранично допустимі нормативи шкідливого антропогенного впливу на навколишнє середовище, перевищення яких створює загрозу збереженню оптимальних умов існування людини та її зовнішнього оточення

Встановлено нормативи гранично допустимих концен­трацій (ГДК) забруднюючих речовин в атмосфері, водой­мах, ґрунті; ступені шкідливих фізичних впливів на атмос­ферне повітря, шуму, вібрації, інших хімічних, фізичних, біологічних факторів; нормативи гранично допустимого навантаження (ГДН) на природне середовище, що викори­стовується в сільськогосподарських, рекреаційних цілях, та нормативи санітарно-захисного характеру.

Виробничо-господарські стандарти покликані ліміту­вати параметри виробничо-господарської діяльності пев­ного об'єкта з метою екологічного захисту зовнішнього се­редовища. До них належать нормативи гранично допусти­мих викидів (ГДВ) шкідливих речовин і шкідливих фізич­них, хімічних, біологічних впливів, а також технологічні, містобудівельні, рекреаційні та інші нормативи господар­ської діяльності. Слід враховувати, що ГДВ визначаються на рівні, при якому викиди забруднюючих речовин від конкретного джерела не призведуть до перевищення ГДК, встановлених в цьому районі.

У разі необхідності слідчий проводить перевірочні дії шляхом відібрання пояснень від окремих громадян або по­садових осіб, витребування документів (ст. 97 КПК) з ме­тою визначення підстав для порушення кримінальної спра­ви за ознаками відповідних статей КК. За відсутності оз­нак складу екологічних злочинів вирішується питання про притягнення винних осіб до адміністративної або іншої відповідальності.

У процесі планування слідства необхідно з'ясувати об­ставини, загальна система яких визначена в ст. 64 КПК і конкретизується ознаками злочину, описаними в диспози­ції відповідних статей КК, а також криміналістичною ха­рактеристикою даних злочинів. Стосовно розслідування екологічних злочинів такими обставинами є:

1) який об'єкт зазнав забруднення (ділянка землі, во­доймище тощо);

2) в чому саме виявилось забруднення;

3) які наслідки сталися в результаті порушення пра­вил скидання неочищених і не знешкоджених стічних вод, викидів чи відходів у водоймище або шкідливих відходів виробництва в атмосферу, забруднення моря шкідливими речовинами;

4) які матеріальні збитки заподіяні внаслідок цього;

5) чи містить дане порушення ознаки складу злочину або правопорушення, що тягне відповідальність за стаття­ми КпАП;

6) місцезнаходження безпосереднього джерела забруд­нення, характер його діяльності та технології виробництва;

7) час викиду відходів і виявлення його наслідків;

8) які екологічні правила порушені;

9) хто винний у їх порушенні;

10) мотиви порушень, якими керувались винні особи;

11) які умови сприяли порушенню екологічних правил.

У процесі висунення слідчих версій і планування роз­слідування по цій категорії справ, необхідно враховувати типові вихідні дані та слідчі ситуації.

Типовими є ситуації, коли до правоохоронних органів надходять факти про порушення правил охорони навколи­шнього середовища: 1) від відповідних служб екологічного контролю або 2) обґрунтовані заяви від громадян, організа­цій, установ тощо. У першому випадку органи екологічного контролю нерідко мають дані про факти порушень та їх наслідки, що зафіксовані за допомогою приладів, а також документально, під час відомчого розслідування. У подіб­них випадках слідчий висуває версії щодо конкретного об'єкта — джерела забруднення і особи, відповідальної за дотримання відповідних правил; причин порушень, які бу­ли припущені; механізму події, його наслідків. Для даної ситуації характерний такий комплекс слідчих дій: огляд місця події, огляд очисних споруд, огляд документів, допит свідків, призначення судових експертиз, допит потер­пілих, допит обвинувачених, відтворення обстановки і об­ставин події (слідчий експеримент і перевірка показань на місці).

У другій ситуації сутність події та її наслідки не зав­жди очевидні. У цьому випадку висуваються версії про сам характер події, її наслідки, причинний зв'язок між ни­ми (наприклад, чи мало місце забруднення води, атмосфер­ного повітря, чи порушені норми викиду відходів). При цьо­му важливого значення набувають перевірочні дії слідчого (у порядку ст. 97 КІШ), що складаються з витребування документів (від службових осіб відповідних об'єктів — мож­ливих джерел забруднення, органів екологічного контролю та ін.), а також з відібрання пояснень у відповідних осіб. У випадках, що не терплять зволікання, можливий огляд місця події до порушення кримінальної справи (ч. 2 ст. 190 КПК). За порушеною кримінальною справою слідчий про­водить комплекс невідкладних слідчих дій.

Огляд місця події, ділянок місцевості, очисних споруд по справах про злочинні порушення правил екологічної безпеки може проводитись як невідкладна слідча дія у ви­падках виявлення очевидних ознак грубих порушень еко­логічного режиму чи шкідливих наслідків таких порушень (шкоди здоров'ю людей, сільськогосподарському виробни­цтву, що викликало масову загибель риби, тощо). В інших випадках огляд місця події проводиться після опитування очевидців та інших осіб, огляду відповідних документів, завдяки чому особа, яка проводить огляд, одержує інфор­мацію про розслідувану подію.

Місцем події може бути ділянка місцевості (місце ви­везення або знешкодження викидів, відходів виробництва та ін.), ділянки акваторії прісних водойм, каналів, стічних промислових та побутових вод, моря, природні стоки вод; приміщення промислових, сільськогосподарських, комунальних та інших підприємств, установ, організацій, що можуть виявитися джерелом забруднення водойм та ат­мосферного повітря (виробничі та інші споруди, очисні, вловлюючі установки).

При підготовці до огляду треба вирішити питання про участь у ньому відповідних спеціалістів, у необхідних ви­падках — аквалангістів, водолазів, біологів, лікарів санепідстанцій, інженерів з очисних споруд, агрономів та ін. Необхідно також забезпечити готовність засобів криміна­лістичної техніки (слідча валіза), підсобних технічних за­собів з урахуванням специфіки розслідування та огляду по даній категорії справ (наприклад, вимірювальні прила­ди, а також прилади, необхідні для складання плану міс­цевості, засоби для отримання проб води, повітря, ґрунту та ін.). Тільки в результаті огляду місця події можна без­посередньо дослідити обстановку, з'ясувати важливі для розкриття даного злочину обставини, а саме:

1) джерела (осередки) забруднення, місця викиду шкід­ливих речовин;

2) зону забруднення, напрямки його поширення;

3) чинники, що вплинули на поширення забруднення (інтенсивність викиду відходів, течія, вітер, рельєф місце­вості тощо);

4) наслідки забруднення (наявність загиблої риби, во­доплавної птиці, тварин, загиблих посівів та ін.);

5) сліди забруднення (мазут, інші матеріали та речови­ни на поверхні водойм, різні викиди та відходи виробницт­ва та ін.).

Огляд місця події, що здійснюється у напрямку поши­рення забруднення, дозволяє встановити та розширити коло очевидців розслідуваної події.

Безпосереднє сприйняття обстановки, з'ясування об­ставин події на місці дають слідчому можливість отримати більш повну інформацію про подію. Огляд, що буде прове­дений на наступних стадіях розслідування, дає можли­вість уточнити та перевірити дані, отримані раніше.

У разі, коли огляд місця події є невідкладною слідчою дією, перш за все необхідно здійснити заходи щодо усу­нення причин та наслідків забруднення (якщо це не було зроблено раніше), припинити його розповсюдження, вста­новити осіб, які можуть повідомити про обставини події.

Залежно від особливостей вихідних даних слідчий ви­значає приблизні межі огляду, окремі вузли місця події, центральний вузол огляду, напрямок огляду. Якщо відоме джерело забруднення, починати огляд краще з місця його розташування, а далі прямувати шляхом розповсюдження ознак забруднення. Якщо ж джерело відомо приблизно (за наявності, наприклад, на вказаній території кількох підприємств, що скидають відходи виробництва в одне во­доймище), огляд можна розпочати з зони прояву наслідків забруднення (нерідко це узбережжя). Відбір проб із забру­днюючою речовиною та проведення термінового їх аналізу (експрес-аналізу) дозволить встановити джерело забруд­нення, яке необхідно негайно оглянути.

Для фіксації даних огляду необхідно проводити фото­графування з обов'язковим застосуванням орієнтуючої зйомки для відображення просторової протяжності місця, взаєморозташування джерел забруднення і місця забруд­нення з ознаками наслідків порушення екологічних пра­вил. На окремих ділянках проводяться оглядові зйомки. Фотографуються також окремі вузли та деталі (зовнішній вид механізмів очисних споруд, їх деталей, забруднені ділянки відвідних каналів тощо). На схемах (планах) ма­ють бути позначені місця події, взаємне розташування об'єктів, що оглядаються, з вказівкою джерела забруднення та осередків забруднення, місця взяття проб, для чого слід зробити кольорову розмітку шляхів поширення потоків забруднення.

При розслідуванні екологічних злочинів велике значен­ня має огляд документів щодо правил охорони навколиш­нього середовища, для чого необхідно знати їх номенклату­ру. Документи можуть бути оглянуті за місцем їх та знахо­дження або, коли необхідно ретельно їх вивчити та співста­вити дані, що в них містяться, вони мають бути вилучені шляхом виїмки. До таких документів можуть належати:

1) документація на проектування захисних споруд (очисних, фільтруючих, відстійних);

2) документи про права та обов'язки осіб, які відпо­відають за додержання екологічних правил;

3) журнали чергових посадових осіб промислових, ене­ргетичних, сільськогосподарських, комунальних та інших підприємств, установ і організацій, що здійснюють згідно з виробничим (технологічним) процесом скидання стічних вод, відходів виробництва;

4) журнали (книги) обліку виробничих викидів;

5) транспортні документи на перевезення відходів ви­робництва (наряди, накладні, шляхові листи тощо);

6) документи про отримання відходів виробництва в місцях їх знешкодження, зберігання, утилізації (звалища, відвали тощо);

7) документи (інструкції, накази, розпорядження) про експлуатацію промислових, енергетичних, сільськогоспо­дарських, комунальних об'єктів (систем) та дозволи на скидання стічних вод, викидів виробництва, відходів;

8) документи, що містять відомості про встановлені не­справності, ремонт очисних, вловлюючих, каналізаційних та інших пристроїв;

9)документи контролю, проведеного відповідними ін­спекціями, станціями, службами і лабораторіями

10) документи річних, морських, повітряних суден, плавзасобів (платформ та інших конструкцій), що містять відомості про скидання забруднюючих море речовин, від­ходів та матеріалів.

Загальним напрямом допиту незалежно від особи, яку допитують, є встановлення факту забруднення вод або ат­мосферного повітря, причин та обставин такого забруд­нення, його наслідків, осіб, які відповідають за дотримання правил охорони довкілля, ступеня їх вини, можливості відвернути забруднення та його наслідки.

Кримінальний закон одним з серйозних наслідків по­рушення правил екологічної безпеки визначає заподіяння шкоди здоров'ю людей. Не всі випадки забруднення вод та атмосферного повітря призводять до безпосереднього за­вдання шкоди здоров'ю людей, наслідки забруднення мо­жуть бути виявлені лише через значний час. У зв'язку з цим під час підготовки до допиту потерпілого необхідно використовувати дані, що містяться в історії хвороби по­терпілого, висновках медико-санітарної експертної комісії (МСЕК), судово-медичного експерта. Під час допиту з'ясо­вуються факти перебування потерпілого у місцях, які було забруднено шкідливими речовинами, відстань до цих місць, використання в їжу риби, виловленої у забрудненому во­доймищі, продуктів, що виросли на ланах, зрошених неочищеними стічними водами тощо.

Допит свідків. Залежно від ступеня інформованості про обставини забруднення навколишнього середовища свідків можна поділити на кілька груп. По-перше, це поса­дові або інші особи, які повідомили про факти виявлення забруднення водоймища чи атмосферного повітря, до яких належать:

а) працівники відповідних інспекцій, яким стало відомо про порушення даним підприємством правил охорони при­роди, які виявили загибель* риби; працівники санітарноепідеміологічної служби (СЕС), які зареєстрували у повіт­рі за допомогою спеціальної апаратури підвищену концен­трацію шкідливих речовин над певною територією;

б) особи, які опинилися в районі забруднення, праців­ники, які брали участь в очищенні водоймищ і ділянок міс­цевості, водії транспортних засобів, які вивозили відходи.

До другої групи свідків можна віднести осіб, які спо­стерігали факт викиду шкідливих відходів виробництва і можуть вказати джерело забруднення. Значний інтерес становлять свідчення осіб, пов'язаних з виробничим про­цесом та роботою очисних споруд. До цієї групи належать свідки, які можуть повідомити дані про причини виходу з ладу очисних споруд чи їх неправильне використання, порушення правил вивезення і знешкодження відходів. Під час розслідування можуть бути допитані в якості свід­ків особи, які брали участь у відомчому розслідуванні як поняті, спеціалісти, технічні помічники в першочергових слідчих діях.

У процесі розслідування екологічних злочинів для ви­рішення найбільш важливих завдань виникає необхідність проведення тактичних операцій, до яких по вказаній кате­горії справ належать такі: «Встановлення порушень еко­логічних стандартів», «Встановлення джерела забруднен­ня», «Визначення об'єкта та наслідків забруднення», «Виз­начення документів, що відображують дотримання еколо­гічних стандартів (правил)» та ін.

3. Наступний етап розслідування

Початковий етап розслідування часто дає можливість встановити наявність наслідків злочинних порушень пра­вил екологічної безпеки, зафіксувати сліди злочину. Однак для повного, всебічного і об'єктивного розслідування необ­хідно встановити важливі обставини шляхом провадження різних слідчих дій, тактичних операцій. На наступному етапі розслідування з'являються підстави для вирішення питання про винність осіб, відповідальних за порушення екологічних правил, у зв'язку з чим проводиться допит об­винувачених (підозрюваних). З метою перевірки одержа­них даних поряд з іншими слідчими діями проводяться пе­ревірка показань на місці, слідчий експеримент, признача­ються судові експертизи.

Підготовка до допиту обвинувачених вимагає ознайо­млення слідчого з даними, що стосуються додержання екологічних правил та стандартів (наприклад, технічною документацією на роботу очисних споруд, положеннями, інструкціями, наказами про права і обов'язки осіб, які від­повідають за дотримання правил охорони довкілля, усу­нення шкідливих наслідків). Особливу увагу слід приділи­ти вивченню технічної документації, в якій зареєстровано аналізи води, що скидається (повітря, що викидається), уразі необхідності — проектної документації. Необхідно систематизувати матеріали справи: протоколи оглядів, ма­теріали відомчого розслідування тощо.

Підготовка до допиту передбачає також вивчення осо­би обвинуваченого, його ставлення до виконання службо­вих обов'язків, рівень професійної підготовки (загальної, за профілем роботи і спеціальної), пов'язаної з обслугову­ванням очисних споруд. Слід мати на увазі, що суб'єктами екологічних злочинів можуть бути посадові особи (наприк­лад, директор, головний інженер, головний технолог, ке­рівник цеху або дільниці), а також інші особи, які безпосе­редньо відповідають за встановлення та експлуатацію очисних споруд або виконують різноманітні роботи, пов'я­зані з транспортуванням відходів виробництва та їх ути­лізацією. При підготовці до допиту необхідно систематизу­вати докази щодо кожного обвинуваченого, а також вирішити питання про послідовність допиту, якщо обвинува­чених декілька.

У разі, коли обвинуваченому ставиться за провину си­стематичне забруднення або неодноразові викиди шкідли­вих відходів промислового характеру в атмосферу, необ­хідно передбачити послідовність пред'явлення доказів за кожним епізодом.

При допиті обвинуваченого необхідно з'ясувати: обста­вини, що призвели до порушення правил охорони довкіл­ля; мотиви, з яких сталося забруднення вод або повітря; осіб, які брали участь у скиданні неочищених стічних вод тощо (крім обвинуваченого), і в зв'язку з цим роль кожного з учасників даного технологічного процесу згідно зі служ­бовими обов'язками; форми контролю за їх діями та як він здійснювався.

Якщо необхідно перевірити, чи мало змогу виникнути певне явище, розвинутися або припинитися певним чином, за визначений відрізок часу, залишивши відповідні сліди, іноді виникає потреба в призначенні слідчого експери­менту (ст. 194 КПК). При цьому слід мати на увазі, що слідчий експеримент проводиться з дотриманням правил безпеки лише для перевірки явищ, реконструкція яких необхідна для з'ясування окремих обставин події. Позити­вні результати можуть бути отримані шляхом перевірки та уточнення показань обвинуваченого на місці.

Розслідування порушень правил екологічної безпеки вимагає застосування спеціальних знань з різних науко­вих галузей, оскільки коло об'єктів дослідження по вказа­них справах дуже різноманітне. У методиці розслідування вказаних злочинів складається система типових експер­тиз, серед яких центральне місце має посісти така, що за­раз формується, — судово-екологічпа експертиза. Ця екс­пертиза є по суті комплексним дослідженням, що здійснюється спеціалістами в галузі екології разом з медиками, експертами-біологами, зоотехніками, ветеринарами, хіміка­ми, гідрологами, агротехніками, інженерами по очисних спорудах, технологами виробництв, пов'язаних із шкідли­вими відходами, тощо.

При розслідуванні порушень правил охорони довкілля необхідно виходити з цілей та основних завдань, визначе­них Законом України «Про екологічну експертизу». Метою екологічної експертизи є попередження негативного впли­ву антропогенної діяльності на стан навколишнього приро­дного середовища та здоров'я людей, а також оцінка сту­пеня екологічної безпеки господарської діяльності та еко­логічної ситуації на окремих територіях та об'єктах.

Головними її завданнями є: визначення ступеня еко­логічного ризику та безпеки запланованої або здійснюва­ної діяльності; організація комплексної, науково обґрунто­ваної оцінки об'єктів екологічної експертизи; встановлен­ня відповідності об'єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, санітарним нормам, будівельним нормам та правилам; оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середови­ща, здоров'я людей і якість природних ресурсів; оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності за­ходів щодо охорони навколишнього природного середови­ща та здоров'я людей; підготовка об'єктивних, всебічно об­ґрунтованих висновків екологічної експертизи.

Об'єктами екологічної експертизи є проекти норматив­но-правових актів, передпроектні матеріали, документа­ція на впровадження нової техніки, технології, матеріалів, рідин, продукції, реалізація яких може призвести до пору­шень екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища, створення загро­зи здоров'ю людей.

Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах та ре­гіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, що мають зна­чний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Суб'єктами екологічної експертизи є: центральні орга­ни охорони навколишнього природного середовища та яде­рної безпеки, їх органи на місцях, їх спеціалізовані уста­нови, організації та еколого-експертні підрозділи чи ко­місії; органи або установи охорони здоров'я, інші державні органи, місцеві Ради та органи місцевої державної адмініс­трації у відповідності із законодавством; громадські орга­нізації екологічної спрямованості або створені ними спе­ціалізовані формування; інші установи, організації та під­приємства, у тому числі іноземні юридичні чи фізичні осо­би, які залучаються до проведення екологічної експерти­зи; окремі громадяни в порядку, передбаченому Законом України «Про екологічну експертизу» та іншими законо­давчими актами.

При розслідуванні порушень правил екологічної без­пеки висновки екологічної експертизи, проведеної під час відомчої перевірки до порушення кримінальної справи, служать одним з джерел відомостей про порушення вста­новлених правил проектування, спорудження і експлуата­ції тих чи інших об'єктів з точки зору екологічних вимог. Вони можуть скласти або доповнити підстави для пору­шення кримінальної справи.

Слід розрізняти екологічну експертизу, що проводить­ся у відповідності з положеннями Закону України «Про екологічну експертизу», і судово-екологічну експертизу, яка призначається під час слідства, у разі, коли для вирі­шення питань, що виникли перед слідчим, недостатньо ви­сновку екологічної експертизи. На практиці мають місце випадки, коли судові експертизи не призначаються на тій підставі, що до справи залучені висновки відповідних ор­ганів, які здійснюють контрольно-інспекційні функції, в тому числі матеріали екологічної експертизи. Такі виснов­ки іноді надаються спеціалістами науково-дослідних і про­ектних інститутів того відомства, що й підприємство, яким були забруднені вода або повітря.

Відомчі висновки, як і висновки державної екологічної експертизи, можуть розглядатись на підставі ст. 83 КПК як документи, що є джерелами, котрі містять відомості про факти, викладені або засвідчені відповідними спеціа­лістами. При призначенні судової експертизи по цих спра­вах необхідно мати на увазі, що активний розвиток загаль­ної екології як системи знань про закономірності взаємодії живих організмів із середовищем існування сприяв виник­ненню в її межах самостійних галузей, які вивчають окре­мі сторони спілкування людини з природою: екології лю­дини (системи знань про вплив природних і антропогенних факторів на здоров'я людини, адаптації (і дезадаптації) її організму в умовах навколишнього середовища); інженер­ної екології (системи знань про екологічні вимоги до сучас­ного виробництва, досягнень науки і техніки); соціальної екології (системи знань про взаємодію суспільства і приро­ди). На відміну від галузей загальної екології, побудованих на природно-науковій базі, соціальна екологія ґрунтується на синтезі природознавства і соціології.

Предмет судово-екологічної експертизи визначаєть­ся особливостями спеціальних знань вказаних галузей екологічної науки. Об'єктами даної експертизи у широко­му розумінні є навколишнє природне середовище (біо­сфера), її стан внаслідок впливу людини, її господарчої діяльності. До компетенції експертів у галузі екології належить визначення:

1) критичного рівня забруднення (КРЗ) навколишнього середовища для даної місцевості, перевищення якого ста­новить небезпеку для здоров'я населення і стану якості середовища;

2) гранично допустимих викидів (ГДВ) шкідливих ре­човин у водоймища, атмосферне повітря, ґрунт та інших шкідливих впливів на природне середовище, допущених даним виробничо-господарським об'єктом;

3) гранично допустимих концентраціях (ГДК) шкідли­вих речовин у атмосферному повітрі, водоймищах, ґрунті, дійсно встановлених відповідними контролюючими компе­тентними органами;

4) стандартів якості навколишнього природного сере­довища, що пред'являються до діяльності виробничо-гос­подарчих об'єктів;

5) екологічної шкоди, заподіяної у результаті пору­шення правил охорони навколишнього середовища;

6) безпосередніх причин заподіяння екологічної шкоди;

7) чи не стали причиною події дефекти проектування, планування даного об'єкту, його експлуатації;

8) можливості уникнути порушення правил охорони довкілля;

9) чи не призвели до шкідливих екологічних наслідків чинники, що не залежать від цих порушень;

10) причин і умов, що сприяли порушенням правил екологічної безпеки.

Для проведення судово-екологічної експертизи мож­ливо залучати спеціалістів органів, що здійснюють держав­ну екологічну експертизу (органи Держкомгідромету, Мініс­терства охорони здоров'я та ін.), працівників судово-експертних установ Міністерства юстиції (біологів, ґрунтоз­навців, хіміків) з питань, що входять до їх компетенції.

У зв'язку з тим, що диспозиції статей 241—243 КК ви­значають дані злочини закінченими з моменту забруднення акваторії вод, атмосферного повітря, часто виникає необ­хідність проведення судових експертиз для встановлення самого факту і обставин такого забруднення певної терито­рії або акваторії даним підприємством, судном тощо. Для вирішення таких завдань призначаються судово-технічна, судово-технологічна, судово-хімічна, судова агротехнічна, судова гідрометеорологічна, судово-біологічна експертизи.

Для встановлення окремих обставин, пов'язаних з на­слідками вказаних забруднень, крім перелічених можуть призначатися судово-медична, судово-ветеринарна, судова-іхтіологічна експертизи.

Судово-технічна експертиза призначається для оцін­ки технічного стану захисного, очисного й уловлюючого обладнання, виявлення його дефектів, безпосередніх тех­нічних і організаційних причин дефектності роботи облад­нання, а також обставин, що цьому сприяли.

Судово-технологічна експертиза вирішує питання ро­боти технологічного обладнання (в тому числі очисного) в конкретному виробничому процесі, пов'язаному з виділен­ням відходів, викидів, шкідливих речовин, які потребують відповідної очистки й знешкодження, а також з роботою двигунів та іншого обладнання суден, що викликає необ­хідність скидання речовин.

Судово-хімічна, судова агротехнічна, судова гідроме­теорологічна експертизи призначаються для встановлен­ня факту забруднення певної території або акваторії, вод­них джерел, підземних вод неочищеними і не знешкодженими стічними водами, викидами або відходами, що запо­діяли або можуть заподіяти шкоду здоров'ю людей чи рибним запасам, а також забруднення атмосферного повітря шкідливими для здоров'я людей відходами промислового виробництва, забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров'я людей або для живих ресурсів моря, або ін­шими відходами й матеріалами, які можуть спричинити збитки зонам відпочинку або перешкоджати іншим закон­ним видам використання моря. З цією метою перед екс­пертом відповідної спеціальності можуть бути поставлені такі питання:

1) чи не містять вказані проби води (повітря, ґрунту) будь-які шкідливі речовини; якщо містять, то які саме;

2) які особливості (вид, склад, тощо) вказаної речови­ни, що виявлені в даній пробі;

3) чи однакові запропоновані для експертного дослід­ження речовини, що виявлені в даному районі (просторі) й отримані зразки викидів, відходів, скидів.

Для вирішення подібних питань може призначатись також судова матеріалознавча експертиза нафтопродук­тів, мастил тощо.

Оскільки під час розслідування забруднення вод і ат­мосферного повітря треба встановити, чи не спричинило таке забруднення шкоди здоров'ю людей, у ряді випадків необхідно провести судово-медичну експертизу потерпілих і речових доказів для вирішення наступних питань:

1) якою речовиною і якою її кількістю (дозою) спричи­нено шкоду здоров'ю даної особи;

2) яким шляхом (через дихальні шляхи, органи трав­лення, зовнішні покриви) шкідлива для здоров'я речовина потрапила в організм;

3) чи виявлено будь-яке захворювання у даної особи і якщо так, яка його причина;

4) чи не втратила дана особа працездатності внаслідок забруднення водоймища (атмосферного повітря) певною речовиною, а якщо так, то який ступінь втрати працездат­ності.

Велике значення для встановлення факту і обставин спричинення шкоди рибним запасам прісних водойм і мо­ря має проведення судово-іхтіологічної експертизи, яка може вирішити питання:

1) які причини загибелі риби в даному районі акваторії;

2) якою речовиною викликане отруєння риби;

3) скільки часу минуло з моменту отруєння риби;

4) яку шкоду може спричинити рибним запасам забру­днення даного району акваторії виявленими у воді шкід­ливими речовинами;

5) яких заходів необхідно вжити для усунення шкідли­вих наслідків, викликаних забрудненням даного району акваторії, що призвели до скорочення рибних запасів (жи­вих ресурсів моря).

У разі необхідності встановити шкоду, заподіяну за­брудненням водойм, сільськогосподарському виробництву або такому виду ресурсів моря, як морські тварини мо­жуть призначатись судово-зоологічна (судова зоотехніч­на), судово-ветеринарна експертизи.

Велике значення для розслідування даного виду зло­чинів має залучення представників громадських об'єднань до проведення окремих слідчих дій: встановлення свідків, потерпілих, охорони місця події, обстеження території й акваторії з метою виявлення слідів злочину, його наслід­ків, з'ясування обставин, що сприяли порушенням правил екологічної безпеки та ін.

На наступному етапі розслідування і в заключній його стадії виникає необхідність здійснення тактичних операцій, що мають завдання встановити важливі для даної категорія справ обставини. До подібних операцій належать: встанов­лення функцій службових осіб і технічного персоналу, причинних зв'язків між їх діяльністю і наслідками, що настали; визначення фізичної, матеріальної та моральної шкоди, за­подіяної злочином; з'ясування причин і умов, що сприяли порушенням екологічних стандартів і нормативів.

Під час розслідування екологічних злочинів слідчий, використовуючи дані криміналістичного аналізу, обставин і слідів, з'ясовує умови, що сприяли злочинним порушен­ням правил екологічної безпеки, до яких можуть належати:

1) виробничі недоліки в забезпеченні технологічної ди­сципліни, проектування, спорудження і експлуатації очис­них споруд, використання контрольних приладів та ін.;

2) організаційні недоліки в підготовці й підвищенні ква­ліфікації працівників, які відповідають за додержання екологічних правил на даному об'єкті, контроль за дотри­манням цих правил та ін.;

3) організаційно-правові недоліки, що виявляються в неповноті нормативної регламентації діяльності, пов'яза­ної з використанням очисних споруд;

4) особливості психофізіологічних властивостей осіб, від­повідальних за дотримання екологічних правил, що при­зводить до їх порушення (через недостатню працездат­ність, відсутність швидкої реакції на умови, що швидко змінюються, тощо).

На основі виявлених під час розслідування причин і умов, що призвели до злочинних порушень правил охоро­ни навколишнього середовища слідчий вносить подання у відповідні інстанції (ст. 23і КПК). У випадках, які не при­пускають зволікання, таке подання вноситься до закінчен­ня слідства, в міру встановлення причин та умов порушен­ня екологічних правил.


Література

Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684 с.





Реферат на тему: Криміналістика. Розслідування екологічних злочинів (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.