Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Криміналістична характеристика вимагань (реферат)

Вимагання є одним із найбільш соціальне небезпечних і поширених злочинів. Вимагання передбачає вимогу пере­дачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав або законних інтересів усіх осіб, пошкодження або зни­щення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому відомі чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберігати в та­ємниці (ст. 189 КК). У останні роки спостерігається не тіль­ки кількісний ріст даної категорії злочинів, й значні її якісні зміни — все більше ускладнюються способи вчинен­ня вимагання: від простої вимоги під різноманітного роду погрозами видати гроші і цінності — до витончених спосо­бів вилучення власності членами злочинних угруповань у комерційних структур та осіб, що займаються підприєм­ницькою діяльністю.

Вивчення та аналіз судово-слідчої практики свідчить про те, що для вимагання характерні такі ознаки, як висо­кий ступінь латентності, організованість і ретельна підго­товка злочинних дій, особливо в тих випадках, коли вима­ганням займаються злочинні групи, протидія слідству з боку заінтересованих осіб.

У криміналістичній характеристиці вимагання, насам­перед, варто виділити інформацію про суб'єкта і жерт­ву злочину, способи та обставини його вчинення.

За своїм соціальним статусом вимагачів можна по­ділити на дві групи:

1) явно кримінальні елементи — особи, що учиняють вимагання у вигляді промислу і розглядають даний вид злочинної діяльності як засіб існування (насамперед, це члени організованих злочинних угруповань);

2) зовнішньо законослухняні громадяни — працівники комерційних та охоронних структур, банків, акціонерних товариств (вартові, експедитори, а інколи й керівники вка­заних структур); студенти вузів, учні технікумів, коле­джів та училищ; робітники підприємств; представники спортивних товариств (тренери, інструктори); працівники правоохоронних органів.

В переважній більшості вимагачами є представники чоловічої статі (99 %) віком: до 18 років — 10%; 18—25 ро­ків — 28 %; 26—30 років — 25 %; 31—35 років — 32 %; 41—50 років — 5 %. Серед них 75 % раніше засуджених, в основному за корисливо-насильницькі злочини..

Жертви вимагання також можуть бути поділені на дві групи. До першої групи належать законослухняні грома­дяни — це, як правило, особи, що займаються підприємни­цькою діяльністю (керівники комерційних структур, при­ватні підприємці, а також особи, котрі займаються виро­щуванням на продаж собак дорогих порід, будівельники елітного житла та ін.) або державні службовці, функціо­нальні обов'язки яких стосуються розподілу квот і видачі ліцензій на здійснення певних видів підприємницької дія­льності або експортно-імпортних операцій, виділення зе­мельних ділянок, надання приміщень у оренду, організації приватизаційних аукціонів тощо. До другої групи віднося­ться особи, діяльність яких має протиправний характер: організатори фінансових «пірамід», посередники з «відми­вання» коштів, хабарники, учасники незаконних і сумнівних угод та ін. Нерідко вимагання стає засобом вирішення конфліктів між злочинними угрупованнями щодо поділу сфер впливу.

Серед потерпілих за віковим складом найбільший від­соток становлять особи зрілого віку (30—45 років — 64 %), причому такий віковий розподіл потерпілих є найбільш характерним для злочинів, скоєних організованими зло­чинними угрупуваннями, оскільки в якості своїх жертв во­ни вибирають людей заможних. У багатьох випадках (по­над 45 %) жертви були знайомі із вимагачами, раніше мали з ними спільний бізнес.

Найбільш поширеними способами вимагання є:

1) пряма передача коштів, цінних паперів на пред'яв­ника або майна потерпілого;

2) переведення коштів на визначений вимагачами ра­хунок у банку;

3) переоформлення на ім'я зазначених вимагачами осіб і передача їм документів, що дають право на майно: доручень на керування автомобілем із правом його прода­жу, заповітів, дарчих, договорів купівлі-продажу, гене­ральних доручень на право вчинення угод із нерухомістю тощо;

4) оформлення на користь вимагачів строкових розпи­сок або анулювання боргових розписок, отриманих потер­пілим від третіх осіб;

5) переадресування на ім'я зазначених вимагачами осіб цінних паперів, наприклад векселів (індосамент);

6) оплата нав'язаних послуг, виконуваних організація­ми, контрольованими вимагачами, у сумі, що явно переви­щує обсяг виконаних робіт;

7) вимога на постачання сировини, матеріалів або вста­новлення каналів збуту готової продукції, виробленої по­терпілими, на умовах вимагачів;

8) прийняття на роботу зазначених вимагачами осіб за умови одержання ними зарплатні без виконання роботи;

9) здача у оренду приміщення за невисоку платню;

10) залучення жертви до азартної гри; згода на фінан­сування її ризикованої угоди з наступними, явно нездійс­ненними для боржника умовами повернення боргу.

Найбільш витончені способи вчинення даного виду злочину характерні для діяльності організованих злочин­них груп, коли вимагаються величезні суми грошей або значні цінності, потерпілі викрадаються, а їхні близькі бе­руться в заручники, зав'язуються корумповані зв'язки з працівниками правоохоронних органів, органів влади і уп­равління. Своєрідність структури організованих груп ви­магачів полягає в тому, що вона найчастіше складається з декількох відносно самостійних підгруп — «бойових загонів», діяльність яких координує організатор і наближені до нього активні члени злочинного угрупування. Вони розро­бляють плани злочинних акцій (оцінюють матеріальне по­ложення потерпілого, визначають суму, яку слід з нього зажадати, і порядок її передачі, здійснюють добір виконав­ців, виходячи з можливого опору з боку потерпілого та ін.), розподіляють злочинний прибуток, координують злочин­ну діяльність учасників, виробляють правила поводження учасників групи і стежать за їхнім виконанням, встано­влюють потрібні зв'язки. Як правило, вони ні в яких зло­чинних акціях безпосередньо не беруть участі, у випадку провалу рядові вимагачі, тобто виконавці, їх не видають, а якщо лідери відомі правоохоронним органам, то не дають проти них ніяких показань. У зв'язку з цим лідери та осно­вне ядро групи залишаються непокараними і продовжу­ють злочинну діяльність.

Функціональні ролі учасників «бойових загонів» роз­поділяються таким чином:

а) бригадир — суб'єкт, що реалізує план, розроблений організатором (визначає, хто повинний піти на контакт із наміченою жертвою, якого роду погрози слід висловити та здійснити);

б) навідники — особи, що поставляють вимагачам ін­формацію про гадані об'єкти вимагання. Наприклад, про прибутки підприємця, вдалі угоди або, навпаки, їхній зрив тощо. Серед них можуть бути підприємці, які такою ін­формацією прагнуть відкупитися від вимагачів і одночасно завдати шкоди діяльності конкурента; «завербовані» орга­нізаторами співробітники об'єкта вимагання, наприклад, співробітники банку, а також вкорінені в комерційні стру­ктури члени злочинних груп. У деяких випадках організа­тори одержували потрібну їм інформацію, використовую­чи свої зв'язки в органах влади, де реєструються приватні підприємці, видаються ліцензії, а також через працівників податкових служб і правоохоронних органів;

в) «розвідники» — особи, що здійснюють збір інформа­ції про можливий об'єкт вимагання: фінансовий стан; компроментуючі дані — про різноманітного роду незаконні угоди, приховання прибутків від оподатковування, слабко­сті та пороки (наркоманія, пияцтво, нерозбірливість у ста­тевих стосунках, гомосексуалізм тощо), про спосіб життя (хто є близькими друзями, яким маршрутом їздить на ро­боту і додому, який розпорядок дня та ін.);

г) «бойовики» — особи, які безпосередньо виконують акт вимагання, для них характерні гарна фізична підго­товка, агресивність, знання психології «супротивника»;

ґ) особи, які забезпечують доставку групи «а місце вчинення злочину;

д) особи, які забезпечують спостереження й охорону «бойовиків» під час учинення злочинної акції.

У організованих злочинних групах об'єднуються, як правило, перевірені, надійні люди, ті, хто добре знають один одного по спільному проживанні у мікрорайоні, за­няттям спортом (характерно для «бойовиків») або на під­ставі бізнесу чи злочинних зв'язків (організатори та лідери).

Погрози, що висловлюють вимагачі, різноманітні за характером і пов'язані, головним чином, із застосуванням насильства (95 % випадків): від побоїв до вбивства потер­пілих та їх близьких, зґвалтувань, викрадення, взяття в заручники. При цьому виконання погроз, пов'язаних із на­сильством, має, як правило, жорстокий характер: потерпі­лих б'ють, приковують наручниками до бампера автома­шини, що рухається, підвішують униз головою, надівають на голову поліетиленові пакети, припікають паяльною лам­пою, праскою та ін. Вимагачі погрожують потерпілим зни­щенням майна: підпалом дверей квартири або офісу, спа­ленням дачі або торгового об'єкта, вибухом автомобіля, знищенням товару, а також розголошенням ганебних для потерпілих та їхніх близьких відомостей (дані з особистого життя, їхньої діяльності в сфері бізнесу).

У криміналістичній характеристиці вимагань місцем учинення злочинного діяння виступають: місце, де висло­влювалися та здійснювалися погрози (для організованих злочинних груп характерний вивіз потерпілих у спеціаль­но підготовлені для цього місця — за місто, у підвали окре­мо розташованих будинків тощо); місце, де відбулося ви­крадення потерпілих (якщо таке мало місце) і де вони утримувалися; місце передачі грошей (найчастіше воно збігається з місцем роботи потерпілого — ринки, магазини, різномані торговельні майданчики, офіси приватних фірм, у таксистів і осіб, що займаються перевезенням вантажів, гроші вимагали в автомашині); місце повернення викраде­них людей; місце знищення майна потерпілих; місце за­тримання вимагачів.

У процесі розслідування вимагання підлягають вста­новленню такі обставини:

1. Час учинення вимагання:

а) коли конкретно вперше була пред'явлена вимога ви­магачами;

б) скільки разів висувалися вимоги і на який предмет (той самий або різні) вони були спрямовані;

в) який термін було встановлено для передачі предме­та вимагання;

г) коли потерпілий передав вимагачам необхідне або вчинив майнові дії на їхню користь;

ґ) чи супроводжувалися вимоги вимагачів погрозами на адресу потерпілого та коли вони були висловлені;

д) коли саме вимагачі здійснили реалізацію своїх по­гроз;

е) якщо вимагачі зробили потерпілому яку-небудь по­слугу (допомогу, підтримку), то коли саме і скільки разів;

є) коли відбулася домовленість між співучасниками або лідерами злочинних груп про спільну діяльність щодо здійснення вимагання;

ж) коли відбулося затримання вимагачів.

2. Місце здійснення вимагання:

а) в якому місці потерпілому були висунуті вимоги;

б) якщо потерпілий виконав вимоги злочинців, то де саме передав їм предмет вимагання;

в) у випадку відмови потерпілого від виконання вимог вимагачів: де були вчинені насильницькі дії щодо нього або його рідних та близьких, де знаходилось знищене чи пошкоджене майно, де утримувалися заручники

г) де були затримані вимагачі.

3. Спосіб учинення вимагання:

а) яким чином вимагачі висунули вимоги потерпілому — зателефонувавши, письмово чи при особистому контакті;

б) які конкретно вимоги пред'явили вимагачі — сплата готівкою; передача конкретних речей, цінностей; перера­хування коштів на банківські рахунки членів злочинної групи; сплата грошей фірмі, на яку вказали вимагачі за поставку товару, якого не існує, або за поставку товару за завищеними цінами чи за рахунок погашення фіктивного боргу; купівля товару у потерпілого за заниженими ціна­ми; фіктивне працевлаштування підставних осіб у фірму потерпілого з метою виплати їм високої заробітної платні; інвестування потерпілим коштів у підприємства, що конт­ролюються вимагачами, на невигідних для нього умовах; здача у оренду приміщення на пільгових умовах або пере­дача його у користування вимагачів безоплатно; отриман­ня частки прибутку; входження до складу засновників то­вариства тощо;

в) який характер мали погрози з боку вимагачів — убивство потерпілого, його родичів, близьких, нанесення їм тілесних ушкоджень, зґвалтування; знищення майна, захоплення заручників, здійснення перешкод у підприєм­ницькій та іншій діяльності; розголошення ганебних відо­мостей (яких саме, тих, що стосуються честі та гідності по­терпілого або його родичів, їхня об'єктивність, а також джерело походження і шлях можливої передачі вимагачам);

г) зміст обіцянок вимагачів у випадку задоволення по­терпілим їхніх вимог — допомога у охороні від інших ви­магачів; сприяння у поставці товару, сировини, в тому чис­лі контрабандного, та його охороні на шляху проходження; допомога в збуті готової продукції, в здачі в оренду при­міщення, необхідного потерпілому, у зниженні податків, в забезпеченні невтручання в діяльність потерпілого з боку представників влади, податкової служби, у захисті від конкурентів тощо;

ґ) які конкретно погрози здійснили вимагачі — побиття жертви, розголошення ганебних для потерпілих та їхніх близьких відомостей, спалення дачі, будинку або торгового об'єкта, вибух автомобіля, знищення товару тощо;

д) з ким конкретно з представників влади, правоохо­ронних органів, податкових служб мали корумпований зв'язок вимагачі та в чому він виявлявся;

е) конкретні дії кожного з учасників злочину та його роль у реалізації злочинного наміру — хто був організато­ром даного злочину; хто був навідником, яким чином він здобув інформацію про фінансовий стан потерпілого (був з ним знайомий, спеціально вкорінений в організацію, де працював потерпілий, або працюючи там, вже пізніше став членом групи; здобув ці відомості випадково);

є) хто конкретно займався розробкою плану вчинення злочину; яку роль виконував кожний з учасників групи відповідно до плану і хто розподіляв ці ролі; які конкретно дії виконував кожний учасник групи в процесі вчинення вимагання (вів переговори з потерпілим; стежив за пово­дженням потерпілого; одержував від потерпілого предмет вимагання; здійснював висловлені на адресу потерпілого погрози після його відмови виконати вимоги злочинців; здійснював приховання або наступну реалізацію отрима­них шляхом вимагання речей і цінностей; забезпечував ви­конавців транспортом, зброєю, форменим обмундируван­ням співробітників міліції, необхідними документами, тех­нічними засобами; захоплював заручників, викрадав і по­збавляв волі потерпілого та здійснював його охорону;, впливав на співробітників правоохоронних органів у випадку арешту членів групи, забезпечував зв'язок із ними, у тому числі зі слідчого ізолятора тощо);

ж) яка конкретно зброя була використана під час ви­магання — вогнепальна, холодна або вибуховий пристрій; кому з членів групи вона належала і хто, де, коли її засто­совував, які наслідки її застосування; чи мали власники зброї право на її носіння, збереження; яким чином зброя потрапила до членів злочинної групи (куплена легально, у незнайомих осіб, взята в родичів або знайомих, здобута злочинним шляхом);

з) за допомогою яких знарядь здійснювався фізичний вплив на потерпілого (катування) — праски, паяльники, лампи, спеціальні інструменти;

і) який транспортний засіб використовували вимагачі — марка, колір, державний номерний знак, номер двигуна, кузова, дата випуску; із якою метою (для ведення перего­ворів із потерпілим, транспортування предметів вимаган­ня, переміщення заручників); кому належав даний транс­портний засіб (водію, родичам або знайомим) або керуван­ня здійснювалося на підставі доручення, здобутого зло­чинним шляхом.

4. Предмет вимагання.

а) кошти, дорогоцінності, інші цінні предмети;

б) право на майно, що закріплене у відповідних доку­ментах (видача генерального доручення на право керуван­ня автомашиною потерпілого; передача цінних паперів — векселів, сертифікатів, акцій, депозитних рахунків то­що — із передатним записом на користь вимагачів; видача розписки про відмову від права на майно; передача вима­гачам права на орендоване потерпілим приміщення);

в) різноманітні документи — ліцензії на здійснення експортно-імпортних операцій, акти щодо відведення зе­мель та оцінки вартості приватизованих об'єктів тощо.

5. Особа вимагача:

а) стать, вік, місце роботи або навчання, якщо не пра­цював і не навчався, то чому, протягом якого часу і на які кошти існував;

б) судимість, за якими конкретно статтями КК України, чи не погашена судимість, чи не знята вона актом амністії, помилування;

в) місце проживання — був постійним жителем місце­вості, де вчинено вимагання, або «заїжджим гастролером»;

г) як характеризувався вимагач за місцем проживання і роботи;

ґ) мотив учинення злочину.

Якщо вимагання вчинене організованими злочинними угрупуваннями, то додатково слід з'ясувати такі обставини:

а) як давно функціонує це злочинне угрупування;

б) хто був ініціатором його створення, а надалі став лі­дером;

в) який процес формування групи (добровільний вступ або залучення);

г) принцип розподілу обов'язків серед учасників зло­чинної групи;

ґ) рольова участь і злочинна активність кожного з чле­нів групи (хто виявляв ініціативу, брав участь у більшості злочинних акцій, разом з організатором розробляв план вчинення вимагання; хто був другорядним членом групи («навідник», надавав транспортні засоби, квартиру для злочинних сходок і утримання заручників та ін.);

д) які взаємовідносини були між учасниками групи (симпатії, антипатії), хто кому підпорядковувався;

е) чи існувала в групі система заохочень і покарань, у,» чому вона полягала;

586

є) чи є дана група самостійною або належить до іншого, більш потужного злочинного співтовариства;

ж) які інші злочини, крім вимагання, вчинені даною злочинною групою або окремими її членами;

з) чи розроблявся в групі план поведінки її учасників на слідстві у випадку їхнього арешту, у чому він полягав, хто його розробляв;

й) чи займалася дана злочинна група комерційною дія­льністю, якою саме, у якій організаційно-правовій формі, які рахунки та в яких банках були відкриті, яким майном легально володіли, з якими суб'єктами підприємницької діяльності мали фінансові стосунки.

6. Особа потерпілого:

а) соціально-психологічний портрет (стать, вік, служ­бовий та матеріальний стан);

б) характер взаємовідносин з вимагачами — знайомий; раніше мав з вимагачами чи особами, які діють від їхнього імені, ділові контакти; познайомився у зв'язку з даним злочином; чи піддавався раніше вимаганню з боку даних суб'єктів, якщо піддавався, то коли, скільки разів, які по­грози висловлювалися на випадок незадоволення їхніх ви­мог, що передавав як предмет вимагання, де, кому і як по­яснив цей факт; які обіцянки давали вимагачі натомість задоволення їхніх вимог, що одержав потерпілий, задово­льнивши вимоги вимагачів; кого з членів злочинної групи прийняв на роботу до своєї організації, на яку посаду та з яким окладом; чому розцінював погрози, висловлені вима­гачами, як реальні;

в) чи вживав потерпілий контрзаходи проти вимагачів та подавав заяви в правоохоронні органи про факт вима­гання (звертався по допомогу до приватних охоронних структур, друзів, знайомих, інших злочинних угруповань, наскільки ефективною була ця допомога); чи намагався самостійно звільнити заручників, з яким результатом, яким чином дізнався про місце їхнього перебування, кого залу­чав до цього;

г) які тілесні ушкодження були нанесені потерпілому, ступінь їх тяжкості;

ґ) яке саме майно потерпілого пошкоджене вимагача­ми, розмір матеріальних збитків, які інші негативні наслід­ки наступили для потерпілого в результаті злочинних дій (припинення роботи його фірми, банкрутство тощо);

д) чи мали вимагачі які-небудь відомості про потерпі­лого або його близьких, котрі вони погрожували оприлюд­нити як ганебні, наклепницькі, проте потерпілий намагав­ся зберегти їх у таємниці;

ж) чи мали місце контакти потерпілого зі спільниками затриманих вимагачів, коли, з ким конкретно та з якою метою (по телефону, письмово, особиста зустріч), про що йшла мова.


Література

Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684 с.





Реферат на тему: Криміналістична характеристика вимагань (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.