Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Корупція й організована злочинність: проблема співвідношення (реферат)

Корупція як соціальне явище пов'язана збагатьма соціальними процесами, утому числі криміногенними. Насамперед, це стосується зв'язку корупції зорганізованою злочинністю.

Багато вчених схильні розглядати корупцію йорганізовану злочинність або як одне ціле, або як структурний елемент один одного. Так, О.Гуров вважає корупцію однією зобов'язкових ознак організованої злочинності. Під корупцією він розуміє не просто дачу чи одержання хабара за надання будь-якої послуги, а"... постійний зв'язок посадових осіб зорганізованими злочинцями”[1]. Такої ж думки дотримується О.Філімонов, зазначаючи, що вдеяких випадках організована злочинність ікорупція пов'язані настільки тісно, що це дає підстави вченим виділяти корупцію як одну із ознак організованої злочинності[2]. Л.Аркуша вважає, що використання корумпованих зв'язків єобов'язковим елементом вдіяльності формувань, які спеціалізуються на вчиненні злочинів усфері економіки[3]. Такої ж позиції дотримується О. Г.Кальман, який вважає, що організована злочинність усфері економіки фактично не може існувати без підтримки ітісної взаємодії із владними структурами. На його думку, вукраїнських умовах це, значною мірою, обумовлено потребою легалізації значних сум грошей, здобутих організованими злочинними угрупованнями упроцесі своєї злочинної діяльності[4]. Неодмінним елементом організованої злочинності, однією зосновних її ознак визнає корупцію Л. В.Багрій-Шахматов[5]. Подібну позицію займають також деякі західні фахівці. Визнаючи корупцію супутником організованої злочинності, вони розглядають її як засіб забезпечення кримінальним структурам "даху” за допомогою державних службовців, як форму взаємодії тазрощування політичної, економічної еліти зі злочинним світом[6].

Відзначаючи небезпечність тенденції проникнення представників організованої злочинності воргани державної влади іособливо зростання представників влади зорганізованою злочинністю, П. Д. Біленчук, С.Є.Єркенов таА. В. Кофанов констатують, що таким чином унас розвивається процес– від грошей до влади івід влади до грошей, коли не лише злочинці можуть перетворюватися на владу, але йпредставники влади можуть ставати злочинцями[7].

Якщо ж характеризувати проникнення представників організованих злочинних груп до органів державної влади таорганів місцевого самоврядування, то слід зазначити, що воно переслідує такі цілі:

ухилення керівників тачленів організованих злочинних угруповань від кримінальної відповідальності, утому числі за допомогою депутатської недоторканності;

нейтралізацію слідчих дій, оперативно-розшукових таінших заходів, що здійснюються правоохоронними органами щодо організованих злочинних угруповань чи окремих їх членів;

забезпечення "даху” для подальшої злочинної діяльності;

забезпечення можливостей для нарощування свого капіталу, отримання інших незаконних переваг тощо.

Проведеними працівниками внутрішньої безпеки УБОЗ УМВС України уЛьвівській області усередині 90-х років дослідженнями встановлено, що лише за матеріалами кримінальних справ кожна п'ята організована злочинна група мала підтримку серед представників владних структур, утому числі правоохоронних органів. Усфері економіки– кожна друга група. Урезультаті анкетування 200оперативних працівників встановлено, що 92% респондентів визнають реальну можливість проникнення злочинних елементів воргани внутрішніх справ. На особливу увагу заслуговує таобставина, що на запитання: "Чи вважаєте ви, що взлочинних угрупованнях єособи, які виконують розвідувальні йконтрозвідувальні функції?” 96% респондентів відповіли "Так” ілише один відсоток– "Ні”, три відсотки– завагались відповісти на це запитання. знамаганням злочинних елементів увійти до неслужбового або протиправного контакту зпрацівниками ОВС зустрічались 69% опитаних, причому деякі багаторазово. Способами залучення працівників ОВС зметою отримання інформації тазабезпечення своєї безпеки є: хабар (наце вказали 62% опитаних); пропозиції послуг (49%); шантаж (5%); вплив через родичів тазнайомих (17%); вплив через керівників владних структур (11%); тиск через керівників правоохоронних органів (20%). Більше половини респондентів вказали на застосування злочинними елементами всієї сукупності різних методів[8].

Про органічний зв'язок корупції таорганізованої злочинності свідчить також той факт, що найвпливовіші міжнародні організації, формулюючи рекомендації підвищення ефективності боротьби зорганізованою злочинністю, особливу увагу приділяють боротьбі зкорупцією. Так, ООН одним із стратегічних напрямів попередження організованої злочинності вважає дослідження проблем боротьби зкоруп­цією. Уприйнятих у1990р. VIIIКонгресом ООН "Керівних принци­пах для попередження організованої злочинності іборотьби знею” зазначено, що "...необхідною умовою розробки програм зпопе­редження злочинності єдослідження проблем корупції, її причин, характеру, наслідків, взаємозв'язку зорганізованою злочинністю ізаходів для боротьби знею”[9].

У доповіді Генерального секретаря ООН– "Вплив організованої злочинної діяльності на суспільство загалом”– на ІІсесії Комітету по попередженню злочинів ікримінальному правосуддю Економічної ісоціальної ради ООН уквітні 1993р. відзначалось, що корупція державних посадових осіб завжди була одним із засобів, яким надавали перевагу організовані злочинні угруповання, складовою частиною їх стратегії ітактики, якій віддавалась перевага перед застосуванням відкритого насильства. Гроші, які виплачуються увигляді хабарів, вважаються босами організованої злочинності їх добрим інвестуванням, накладними витратами, виправданими зточки зору "справи”, оскільки це значно збільшує шанси на успіх іймовірну безкарність, знижує або зводить нанівець небезпеку розкриття злочину зусіма втратами, до яких це може призвести[10].

У Рамковій Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти організованої злочинності від 21липня 1997року безпосередньо при визначенні поняття організованої злочинності вказується на те, що корупція єодним із трьох основних засобів (два інші– насильство ізалякування), які дають можливість ватажкам організованої злочинності отримувати прибуток, контролювати території, зовнішні тавнутрішні ринки, продовжувати свою злочинну діяльність іпроникати влегальну економіку[11].

Досить точним слід визнати твердження про те, що звичайна злочинність наступає на суспільство, діючи проти його інститутів, утому числі йдержави, то організована злочинність уцьому наступі прагне спиратися на інститути держави йсуспільства, використовувати їх усвоїх цілях[12]. Це використання значною мірою здійснюється за допомогою встановлення йпоширення корумпованих відносин.

Констатуючи тісний зв'язок корупції таорганізованої злочинності, на наш погляд, їх не можна розглядати як одне ціле або навіть як обов'язковий структурний елемент один одного (переважно корупцію як елемент організованої злочинності). Корупцію, як іорганізовану злочинність, можна розглядати іяк самостійні соціальні явища. Корупція– це лише один із засобів, які використовує організована злочинність. Слід погодитись зтим, що факти отримання посадовою особою навіть численних хабарів за вчинення конкретних дій звикористанням свого посадового становища самі по собі не дають підстав розглядати їх як прояви організованої злочинної діяльності[13]. Організована злочинна група чи організоване злочинне угруповання цілком можуть існувати ібез корумпованих зв'язків[14]. Інша справа, що відсутність таких може суттєво ускладнити функціонування злочинних формувань інавіть унеможливити вчинення окремих злочинних діянь. Але це вже зовсім інший аспект, який свідчить про взаємний вплив, взаємозалежність цих явищ, їх переплетіння, про те, що вони живлять один одного, сприяють взаєморозвитку. Наявність корумпованих зв'язків для організованих злочинних формувань ізв'язок корумпованого чиновника зтакими формуваннями– це оптимальна зточки зору досягнення злочинного результату ібезпеки функціонування формула існування двох явищ, що розглядаються. Організована злочинність зацікавлена створити відповідні позиції увладних структурах для відстоювання вних своїх інтересів, забезпечення сприятливих умов для протиправної діяльності йуникнення від відповідальності, акорупція, усвою чергу, зацікавлена вможливостях організованих злочинних угруповань (фінансових, організаційних таін.). Тому широке розповсюдження корупції неодмінно призводить до зростання організованої злочинності, аякісний ікількісний розвиток останньої неодмінно тягне за собою збільшення кількості корупційних проявів іпідвищення небезпечності їх характеру. Можна сказати так: усвоєму розвитку корупція йорганізована злочинність ідуть на зустріч одне одному інеодмінно зустрі­чаються на певному етапі свого розвитку, азустрівшись, інтегрують свої зусилля, суттєво збільшуючи свій злочинний потенціал. Цей рух євигідним для обох сторін. Ідалеко не завжди, як це інколи стверджується влітературі, ініціатива належить організованим злочинним угрупованням. Посадові особи органів державної влади, як свідчить практика, ісамі досить часто вишукують контакти зкримінальними елементами, щоб дорожче продати свої послуги. За результатами деяких досліджень, всередині 80-х років на підкуп представників державних таправоохоронних органів витрачалося до третини кримінального капіталу, то наприкінці 80-х– до половини[15].

Проникнення організованої злочинності до влади сприяє утворенню олігархічних кланів, що, всвою чергу, єпотужним імпульсом для тотального корумпування влади. Відстоюючи інтереси кланів, влада невідворотно стає корумпованою, злочинною[16]. Окремі політологи йфахівці вгалузі юриспруденції схильні вважати, що, починаючи зпершої половини 90-х років, вУкраїні існує декілька таких кланів, які мають певний влив на розвиток найбільш важливих соціальних процесів. Не маючи достатніх науково обгрунтованих даних, щоб підтвердити чи спростувати такі твердження, можна констатувати: організована злочинність за останні 5– 8років якісно змінилась. Ці зміни, на наш погляд, обумовлені двома основними моментами: 1)утвердженням все більш організованих форм злочинної діяльності; 2)набуттям організованою злочинністю рис реальної влади удержаві. Останнє відбувається значною мірою за рахунок використання організованими злочинними структурами можливостей офіційної влади (через корумповані зв'язки) ілегалізації своєї діяльності (у т. ч. через органи державної влади)[17].

Тісний зв'язок кримінальних угруповань зпредставниками влади, особливо утих випадках, коли йдеться про функціонування організованих злочинних структур кланового типу, може мати йнегативний вплив на функціонування таких структур. Наявність жорсткого зв'язку того чи іншого клану зпредставником влади, який забезпечує йому "дах” від діяльності правоохоронних структур чи ворогуючих кланів, робить такий клан уразливим інедовговічним. Справа втому, що існування організованої злочинної структури утакому разі значною мірою залежить від перебування їх лідерів чи покровителів– посадових осіб– на ключових посадах вдержавних органах. Уразі зміщення впливового чиновника структура поступово розпадається або ж вимушена терміново переорієнтовуватися на іншу посадову особу, яка взмозі забезпечити їй "дах”[18].

Дані, які наведені влітературі іхарактеризують процес зрощення організованих злочинних угруповань зпредставниками влади, не завжди відзначаються точними показниками. Так, за даними деяких дослідників (які базуються на оцінках керівників Служби безпеки України) у1997році 32% членів вітчизняних злочинних угруповань становили представники вищих владних установ, а33%– керівники державних структур[19]. Достовірність таких даних викликає певний сумнів. За статистичними даними МВС України (форма 1-ОЗ), у1997році вУкраїні було виявлено (по закінченим розслідуванням кримінальних справ) 4393особи, які вчинили злочини ускладі організованих злочинних угруповань. Із них ускладі корумпованих організованих злочинних груп злочини вчинили лише 246осіб, тобто 5,5% від загальної кількості. При цьому не всі із 5,5% зазначених осіб– це корумповані представники владних структур. Так, за даними МВС України, ускладі корумпованої організованої злочинної групи вчинили злочини лише 107 (2,4%) представників органів державної влади. Таким чином, наведені вище дані окремих дослідників щодо кількості представників вищих владних установ такерівників державних органів серед осіб, які вчинили злочини ускладі організованих злочинних угруповань (65%), істотно відрізняються від даних статистики. Така розбіжність може свідчити зодного боку про те, що офіційна статистика не враховує значну частину фактів участі представників влади ворганізованій злочинній діяльності або масштабну фальсифікацію статистич­них даних, зіншого– про суттєву помилку результатів відповідних досліджень чи неточність унаданій керівниками правоохоронних органів інформації. На наш погляд, скоріш за все має місце другий момент, оскільки кількість представників влади, тим більше керівників, серед осіб, які вчинили злочини ускладі організованих злочинних угруповань, об'єктивно не може бути більшою за кількість тих, хто не єпредставниками влади.

Це стосується також інформації щодо процесу зрощення корумпованої частини державного апарату зорганізованими злочинними угрупованнями, що діють усфері економіки. За даними Служби безпеки України, 60% мафіозних кланів мають корумповані зв'язки врізних структурах влади тауправління. Укорумпованих взаємовідносинах перебуває близько 40% керівників підприємств імайже 90% керівників комерційних структур[20]. Такі дані, не дивлячись на наведені конкретні показники, не дають чіткої уяви про зазначений процес. Річ утім, що не визначеним залишається таке поняття, як мафіозний "клан”. Отже, не зрозуміло, про яку саме категорію злочинних угруповань йдеться. Крім того, такі показники, як "40% керівників підприємств імайже 90% керівників комерційних структур” також не можуть бути точними, оскільки керівники комерційних структур можуть бути керівниками підприємств інавпаки.

Питання про співвідношення корупції іорганізованої злочинності єважливим не лише зтеоретичної точки зору, воно також має прикладний характер. З'ясування аспекту, що розглядаємо, впливає на розуміння сутності як корупції, так іорганізованої злочинності, аотже іна визначення стратегії ітактики протидії їм, вироблення йреалізацію практичними працівниками правоохоронних органів заходів для виявлення тадокументування конкретних проявів корупції тапротиправної діяльності членів організованих злочинних угруповань.

 

 

 


 

Джерела

1. Див.: Гуров А.И. Профессиональная преступность: прошлое и современность.– М., 1990.– С. 205, 215.

2. Див.: Филимонов О.В. Социально-правовой контроль– направление борьбы с коррупцией // Коррупция в России: состояние и проблемы: Материалы науч.-практ. конф. (26 марта 1996 г.)– М., 1996.– С.36.

3. Див.: Аркуша Л. Коррупция– элемент организованной преступной деятельности // Юрид. весник.– 2000.– № 2.– С. 118–121.

4. Див.: Кальман О. Взаємозв'язок організованої злочинності та корупції у сфері економіки // Вісник Академії правових наук.– Х., 1997.– № 4.– С.188–190.

5. Див.: Багрій-Шахматов Л.В. Організована злочинність і корупція // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ.– 1999.– № 2,– С.3; Багрий-Шахматов Л.В. Соотношение коррупции, рэкета и организованной преступности // Юрид. освіта і правова держава: Зб. наук.пр.– О., 1997.– С. 196– 206.

6. Див.: Бровкін В. Проблеми боротьби з організованою злочинністю в державах з перехідною економікою // Проблеми боротьби з організованою злочинністю в регіоні (по матеріалах Харківської та Полтавської областей).– Х., 1999.– С.22–23.

7. Див.: Биленчук П.Д., Еркенов С.Е., Кофанов А.В. Транснациональная преступность: состояние и трансформация.– К.: Атика, 1999.– С.31.

8. Див.: Василькевич Я. Особливості застосування методів оперативно-розшукової діяльності для запобігання втягування працівників органів внутрішніх справ у здійснення злочинів у галузі економіки // Матеріали наук.-практ. конф. "Організаційно-правові проблеми економічної безпеки України та кадрове забезпечення їх вирішення” (20‑21 червня 1995 р.).– Л.: Край, 1995.– С.55–58.

9. Сборник стандартов и норм Организации Объединенных Наций в области предупреждения преступности и уголовного правосудия.– Нью-Йорк, 1992.– С. 62.

10. Див.: Основы борьбы с организованной преступностью / Под ред. В.С.Овчинского, В.Е.Эминова, Н.П.Яблокова.– М., 1996.– С.16.

11. Див.: Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію// Упоряд. М.І.Камлик, Є.В.Невмержицький, Л.М.Доля та ін./– за ред. Б.В.Романюка та М.І.Камлика.– К.: Школяр, 1999.– С. 70.

12. Див.: Криминология. Учебник для юридических вузов/ Под.ред. А.И.Долговой.– М.: ИНФРА М– НОРМА, 1997.– С. 94.

13. Див.:Организованная преступность / Под ред. А.И.Долговой, С.В.Дьякова.– М.: Юрид. лит., 1989.– С. 61.

14. Див.: Зубов Ю. Щодо зв'язку між організованою злочинністю та корупцією// Підприємництво, господарство і право. – 2000. - №12. – С. 70‑74.

15. Див.: Белая книга российских спецслужб.– М.: ИИА "Обозреватель”, 1995.– С. 49-50; Кальман О. Взаємозв'язок організованої злочинності та корупції у сфері економіки// Вісник Академії правових наук.– Х., 1997.– № 4.– С.188– 190.





Реферат на тему: Корупція й організована злочинність: проблема співвідношення (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.