Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Конституційний проект Теодота Галіпа “Основні права і обов’язки українських громадян” (реферат)

У фондах Державного історичного архіву вищих органів влади і управління (ДІАВОВУ) у Києві зберігається цікавий документ з історії національної конституційно-правової думки періоду української революції 1917-20-х років – проект закону "Основні права і обов'язки українських громадян” [1, арк.1-9]. Його автор – відомий буковинський громадсько-політичний діяч кінця ХІХ – поч. ХХ ст. д-р.Теодот Галіп. Цей документ являє собою дев'ять машинописних сторінок формату приблизно А4. Мова документа українська. Проект складається із 52 статей, об'єднаних у 8 розділів під такими назвами: "Окрема особа”, "Сімейний зв'язок”, "Зібрання і спілки”, "Віра і церковні громади”, "Наука і школи”, "Мова і народність”, "Праця і господарське життя”, "Спільні права і обов'язки”. Передує проекту невеликий вступ, в якому, зокрема, зазначено, що "спосіб викладу (проекту. – П.С.) запозичено з нової німецької Конституції 1919 року”. Враховуючи останнє, а також те, що приблизно восени 1920р. Т.Галіп відійшов від активної політичної діяльності, придбачуваною датою написання цього проекту можна вважати кінець 1919 – поч. 1920 року. Місце написання проекту невідоме.

За змістом, стилем викладу, внутрішньою будовою та іншими ознаками документ явно виходить за рамки проекту звичайного закону. Очевидно, цей законопроект задумував автор мімімум як проект конституційного закону, а, можливо, навіть і як складову майбутної Конституції УНР. Адже саме в цей приблизно час (кінець 1919 – перша половина 1920р.) в Україні і за її межами вітчизняними вченими, політичними і громадськими діячами активно обговорюються проблеми, пов'язані з необхідністю підготовки і прийняття нової Конституції УНР, з'являються авторські проекти Конституції України д-ра Степана Барана [4, с.3-10] і проф.Отто Ейхельмана [2, с.7-90], проект "Правительственної комісії по виробленню Конституції Української держави” [3,с.126-148] та інші. Про все це частково говорить і сам Т.Галіп у передмові до свого законопроекту, а саме: ".... законопроект написаний для сучасного моменту, в якому йде відбудування українського державного життя, але тема задумана і передумана раніше. Окрім прийнятих у всіх ліберальних конституціях "прав людини” проект подає і ті категоричні вимоги соціяльної і національної справедливості, які являються закріпленими на завжди здобутками нашого віку. Взагалі ж цілість і поодинокість постанови відповідають світоглядові українського народу. Спосіб викладу запозичений з нової німецької конституції з 1919р., котрою установлюються, я думаю, правильні межі між споконвічними змаганнями людської індивідуальності і сучасними вимогами сімейної, соціяльної і державної спільности” [1, арк.1]. Отже, йдеться як мінімум про комплексне бачення автором майбутнього конституційно-правового статусу особи в Україні.

В основу конституційно-правового положення українських громадян Т.Галіп передусім ставить принцип рівності громадян як фундаментальну засаду (ст.11, 47, 48, 49 Проекту). Ця рівність мала бути незалежною від статі, мови, національності, сповідування тої чи іншої релігії, походження тощо. Рівність українських громадян повинна виявлятись у рівності всіх перед законом, у рівних виборчих правах, у "допуску...на урядові посади”, у виконанні громадянських обов'язків та ін.

Серед особистих прав і свобод в проекті значиться право на свободу та особисту недоторканість (ст.2 Проекту), право на недоторканість житла (ст.3 Проекту), свободу пересування і вільного вибору місця проживання (ст.1 Проекту), свободу світогляду і віросповідання (ст.14, 15, 16, 17 Проекту), право на таємницю листування (ст.4 Проекту) та ін. Блок політичних прав і свобод представлений виборчим правом та правом участі в "побудові держави”, правом на допуск до урядових посад (ст.48 Проекту), свободою думки, вираженої "словом, чи письмом, друком або малюнком” (ст.5 Проекту), забороною цензури як такої (ст.6 Проекту), правом на скарги та звернення "в приналежні уряди і законодатні установи” (ст.7 Проекту), свободою зборів (ст.12 Проекту), правом на створення товариств та спілок (ст.13 Проекту).

Група соціально-економічних прав та свобод Проекту містить право на освіту та вільний розвиток науки (Розліл V Проекту), право на працю (ст.29 Проекту), право на підприємницьку діяльність (ст.30, 31, 32 та інші статті Проекту), право на власність, у тому числі і на інтелектуальну (ст.33, 34, 45 Проекту), заборону "лихви” ("лихварства”, тобто отримання прибутку у вигляді відсотків за позичені гроші. – П.С.) (ст.32 Проекту), систему державної охорони материнства і дитинства (розділ ІІ Проекту), охорони сім'ї (ст.8, 35 Проекту), право на соціальне забезпечення робітників (ст.35 Проекту) та ін. Обмеження тих чи інших прав і свобод можливе тільки за рішенням суду ("на підставі письменного судейського наказу”). Останнє, зокрема, стосується права на особисту свободу та недоторканість, недоторканість житла, таємниці листування.

Проект дає перелік обов'язків українських громадян, а саме: обов'язок "нести в межах законів особисту службу для потреб Держави і громади”, сплачувати податки, окремо – обов'язок військової служби, обов'язок "слухатися законів та законних розпоряджень державних установ” (ст.49 Проекту), обов'язок батьків виховувати своїх дітей (ст.10 Проекту), обов'язок не "проповідувати зневаги іншої віри ані ображати почуття инаковіруючих” (ст.17 Проекту), обов'язок "загальної шкільної повинності” – тобто обов'язкове навчання в народній школі (ст.21 Проекту) тощо.

Серед особливостей даного законопроекту порівняно з подібними документами того часу звертає на себе увагу підкреслене ставлення його автора до законодавчого (конституцйіно-правового) закріплення статусу сім'ї, її значення для майбутнього Української Держави, піклуванння держави про українську молодь. Так у ст.8 та 9 Проекту прямо зазначено, що сім'я, сімейне життя, материнство оберігаються державою. Мало того – законодавство повинно стати і насторожі "чистоти сімейних стосунків”, бо саме здорова сім'я (очевидно – фізично, і морально), на глибоке переконання Т.Галіпа, є "підставою існування і приросту Української Нації”. Цей "приріст Української Нації” не повинен характеризуватись тільки кількісними показниками, він повинен привести насамперед до змін якісного характеру – сім'я ("родителі”) повинні "виховувати дітей на здорових, моральних і придатних громадян” (ст.10 Проекту). Останнє визначено як "право і обов'язок родителів”. Виховну працю сім'ї мають продовжити школи, які повинні "виховувати в учнях чесність, правдомовність, точність, сумлінність і прив'язанність до народного побуту і до Держави та пошаново (ставитись.- П.С.) до людей инших народностей” (ст.24 Проекту). В той же самий час автор проекту вважає за можливе "задля охорони молодіжи від злого впливу нездорової літературної і світописної продукції” надати органами самоврядування права примусового припинення обігу на своїй території подібної "продцукції” (ст.25 Проекту). Держава повинна оберігати "підростаючу молодіж”, громадяни "обох полів, поки дійдуть до повнолітности, знаходяться під особливою опікою державних законів” (ст.50 Проекту). А досягнувши повноліття, вступаючи в повноцінне життя, українські громадяни, на пропозицію Т.Галіпа, мали б складати присягу перед місцевими органами самоврядування ("волосним сходом або городською думою”) про те, що будуть "твердо сповняти громадянські обов'язки, шанувати законний лад і порядок, жити чесно, служити правді і у всякому ділі поводитись яко щирі громадяне України” (ст.51 Проекту).

Цікавими є також підходи Т.Галіпа до питання конституційно-правового закріплення права українських громадян на працю та на соціальний захист. Праця українських громадян, на думку Т.Галіпа, повинна охоронятися державою, держава мала б надати всім бажаючим можливість вільно працювати, обравши при цьому "собі те ремесло або звання, до якого він (громадянин. – П.С.) себе уважає здатним”, і саме праця мала б забезпечити українським громадянам можливість гідного "прожитку” та вберегти їх "від злиднів на старість або на випадок нездатності до праці” (ст.29, 30, 31). Умови праці, в тому числі й оплата праці, повинні були б, на думку Т.Галіпа, насамперед встановлюватись за взаємною згодою (домовленістю) між працівником і "хлібодавцем” (працедавцем. – П.С.) або між оргнізаціями робітників та працедавців (ст.39 Проекту). Держава повинна взяти на себе обов'язок піклування як за робітниками "всіх розрядів”, так і за долю робітничих сімей. У зв'язку з цим необхідно, на думку Т.Галіпа, видати окремі "охоронні і страхові” закони, мета яких – охорона здоров'я робітників, забезпечення "робітників і робітниць на старість і на випадок слабування, каліцтва і на час нездатності до праці” (ст.35 Проекту).

Така підкреслена увага Т.Галіпа до проблем сім'ї та материнства, становища і подальшої долі молоді, становища робітників, зокрема їхнього права на працю і на соціальний захист, у випадку прийняття запропонованого законопроекту "Основні права і обов'язки українських громадян” (чи на рівні конституційного закону, чи, тим більше, на рівні положень конституції), як на наш погляд, – явно змінила б, підсилила соціальний характер майбутньої Української Держави, тим самим наблизивши її до тодішніх конституційних держав Європи.

Проект закону "Основні права і обов'язки українських громадян” Т.Галіпа безперечно є цікавим документом з історії національної конституційно-правової думки. Введення цього документа в повноцінний науковй обіг може внести свій штрих до характеристики українського конституціоналізму першої чверті нашого століття. У зв'язку з цим вважаємо за доцільне подати повний текст законопроекту Т.Галіпа в незначній науковій редакції, максимально зберігши притому мовні, орфографічні та інші особливості оригіналу документа.

* * *

Основні права і обов'язки українських громадян*

І. Окрема особа

Ст.1. Українські громадяне мають право жити по всій Україні і оселятися, прикладати працю та набувати майно в якому завгодно місці України.

Ст.2. Український громадянин в межах закону вільний; його особа незаймана. Заключеннє особи або инше омеженнє її свободи може наступити в мирний час тільки на підставі письменного судейського наказу згідно з судовими законами.

Ст.3. Житло українського громадянина незаймане. Нікому невільно без дозволу господаря або його сім'ї входити при зброї до домівки або на обійстє українця. Урядовці і слуги всіх назв державної охорони можуть в мирний час туди входити тільки на підставі письменного судейського наказу, який має бути показаний і в якому мають бути зазначені поводи і розміри урядового втручання.

Ст.4. Листуваннє незаймане. Конфіскація листів і инших особистих писань може наступити в мирний час на підставі письменного судейського наказу.

Ст.5. Кожний Українець має право виражати в межах закону свою думку чи то словом, чи письмом, друком або малюнком. Всякі суперечні з цим обмеженя не дійсні.

Ст.6. Преса вільна. Цензура скасована. Виключення установлюються державним законом про воєний час.

Ст.7. Українські громадяне мають право подавати просьби, скарги в приналежні уряди і законодатні установи.

ІІ. Сімейний зв'язок

Ст.8. Підставою існування і приросту Української Нації є здорова сім'я. Сімейне життє і чистота сімейних стосунків оберігаються законодавством.

Ст.9. Материнство охороняється Державою.

Ст.10. Виховувати дітей на здорових, моральних і придатних громадян – це право і обов'язок родителів, за чим наглядає Держава.

Ст.11. Нешлюбні діти мають однакове з шлюбними право на цілесне, душевне і громадянське вихованнє.

ІІІ. Зібрання і спілки

Ст.12. Українські громадяне мають право в мирний час без попереднього дозволу сходитися без зброї на народні зібрання.

Ст.13. Українські громадяне мають право закладати товариства і спілки для цілей, які не суперечать карним законам.

ІV. Віра і церковні громади

Ст.14. В Державі існує повна воля віри і терпимість.

Ст.15. Ніхто не обов'язаний приймати участь в церковних церомоніях проти своєї згоди.

Ст.16. Всі церковні організації і віроісповідні громади, правила котрих не противляться карним законам, мають право вільно відправляти релігійні функції, проводити навчанє свого закону прилюдно і серед одновірної молодіжи в школі і орудувати самостійно своїми справами і своїм майном згідно з державними законами, спільними для всіх.

Ст.17. Не вільно проповідувати зневаги иншої віри ані ображати почуття инаковіруючих.

V. Наука і школа

Ст.18. Наука і навчання розвиваються вільно.

Ст.19. Молодіж виховується в загально доступних школах, заснованих державою або краєвими (земськими), міськими, волосними або громадськими установами.

Релігійні організації, окремі товариства і особи можуть засновувати і утримувати шкільні і виховні заклади по типу і плану, який буде одобраний державною владою.

Ст.20. Все шкільництво находиться під наглядом і проводом Держави при участи громадянства.

Ст.21. В Державі обов'язує загальна шкільна повинність. В кожній громаді повинна бути народна школа. Наука і учебники в народній школі подаються безплатно.

Ст.22. Державне шкільництво збудоване на органічнім переході від народної школи до середньої, а від цеї до вищої.

Ст.23. Для того, щоб піднести культурну творчість Нації до можливої високости, належить, починаючи з народної школи, вишукувати талановиті одиниці і дбати про їх дальший розвиток. Про це буде виданий окремий державний закон.

Ст.24. У всіх школах треба виховувати в учнях чесність, правдомовність, точність, сумлінність і прив'язаність до народного побуту і до Держави та пошаново (ставитись. – П.С.) до людей инших народностей.

Ст.25. Задля охорони молодіжи від злого впливу нездорової літературної і світописної продукції, краєві (земські) і міські самоврядування можуть припиняти в своїй окрузі поширюванє таких літературних і світописних творів. На таккі обмеження інтересована сторона може заносити скаргу в порядку закону включно до найвищого суду в Державі.

VI. Мова і народність

Ст.26. Всі народности в Державі мають невідбиральне право зберігати і розвивати свою народність і мову.

Ст.27. Державною мовою є мова українська.

У змішаних щодо мови місцевостях місцеві мови уживаються в державних, краєвих (земських), волосних і громадських установах на рівні з мовою державною.

Ст.28. У шкільних закладах навчання має вестися для кожної народности її мовою.

VII. Праця і господарське життя

Ст.29. Праця українських громадян охороняється Державою.

Держава повинна всім охочим дати можливість вільно працювати для свого прожитку.

Ст.30. Господарське життя має бути упорядковане згідно з українським світоглядом так, щоби кожний громадянин міг уживати плодів своєї праці і щоби був забезпечений від злиднів на старість або на випадок нездатності до праці.

Ст.31. Кожний має право вибирати собі те ремесло або звання, до якого він себе уважає здатним.

Ст.32. Кожному вільно займатися торговлею і промислом і заключати умови.

Лихва заборонена.

Умови, які противляться добрим обичаям недійсні.

Ст.33. Майно кожного охороняється законом. Тільки державний закон ухвалений вибраним рівними голосами всього народу законодатним зібранням може остаточно постановляти про загальнообов'язуючі обмеження розмірів майна в інтересі загалу. Про вивласненнє в инших окремих випадках постановляють існуючі закони.

Ст.34. До часу скликання законодатного зібрання роспаюваннє великих земельних маєтків і міських грунтів може мати місце за добровільною згодою заінтересованих сторін при посередництві Держави. Інтерес Держави вимагає, щоби з одного боку була змога наділити житлом і землею всіх бездомних, безземельних і малоземельних громадян України, а з другого боку залишити при купі такі площі, які можуть видати хлібні запаси і сирівці потрібні в інтересі загалу для товарообміну з заграницею.

Ст.35. Держава буде опікуватися робітниками всіх розрядів і долею робітничої сім'ї. Для охорони здоров'я і для забезпечення робітників і робітниць на старість і на випадок слабування, каліцтва і на час нездатності до праці, будуть видані охоронні і страхові закони.

Ст.36. В підприємствах, в яких працюють наємні сили всі працюючи люди повинні одержувати відповідний пай із зиськів. Про це буде виданий Державний закон.

Ст.37. Приватна ініціатива і дбайливість про збереженнє цілого підприємства уважаються за працю особливої культурної вартости і охороняються Державою.

Ст.38. Спільники, які вносять в підприємство тільки капітал без праці, підлягають окремому оподаткуванню.

Ст.39. Умови праці і заробітної плати установлюються в першу чергу по добровільній між хлібодавцями і робітниками, або між організаціями одних і других. Для вирішення суперек з цього приводу і для запобіження господарським конфліктам межи хлібодавцями і робітниками (як страйки, локавти, саботаж) будуть утворені законодатним шляхом державні посередництва при участи хлібодавців, робітників і представників від місцевого самоврядування.

Ст.40. Промислові і торговельні підприємства, які розмірами продукції переросли можливі межі індивідуальної господарки і в котрих ініціатива, правліннє і нагляд виконуються по необхідности ріжними органами або взагалі колективно, можуть бути вивласнені Державою – в кожнім випадку окремим законом, вибраного голосами всього народу законодатного зібраня, для заведення в тих підприємствах спільного господарського ладу продукції і розділу зиску.

Ст.41. Хто господарить, невизискуючи чужої праці, як: самостійні хліборби, ремісники та промисловці, котрі обходяться домашними силами або взаємною допомогою, охороняються законодавством від визиску, обтяження і занепаду.

Ст.42. Про правові стосунки занятих у хліборобів, ремісників та промисловців слуг і зарібників а також про правові стосунки домашньої прислуги будуть видані окремі охоронні закони. Хазяїн обов'язаний піклуватися про здорові відношення праці, житла і харчів. Визиск робочої сили рівняється лихві.

Ст.43. Служба державних і всякого роду громадських урядовців охороняється державою, яка має забезпечити урядовця і його сім'ю на випадок його нездатності до праці, старости і смерти.

Ст.44. Урядовці служать загалові, а не партії, і без законної причини не вільно відправляти урядовця принятого на службу в належнім порядку. Законні постанови про права, обов'язки і відповідальність урядовців будуть видані окремо.

Ст.45. Праця ума, право автора, винаходця, митця охороняються законом.

Ст.46. для поширення умової і матеріальної культури на Україні, піднесення національної творчости, поглибленя цивілізації при участи народніх талантів буде заснована Державним законом окрема установа (Українська культурна Рада).

VIII. Спільні права і обов'язки

Ст.47. Всі українські громадяне, чоловіки і жінки по праву взагалі рівні.

Ст.48. Всі українські громадяне без ріжниці якої вони віри і народности або мови, приймають участь у будові держави, мають рівні виборчі права і допускаються в межах законів на урядові посади, відповідно до їх підготовлення і особистої здатности, та обов'язані приймати на себе передбачені законом почесні урядові функції.

Ст.49. Всі українські громадяне обов'язані нести в межах законів особисту службу для потреб Держави і громади, платити податки відповідно своїм засобом, служити у війську і слухатися законів та законних розпоряджень держвних установ і слуг.

Ст.50. Підростаючу молодіж Держава оберігає. Громадяне обох полів, поки дійдуть до повнолітности, знаходяться під особливою опікою державних законів.

Ст.51. Молоді українські громадяне, вступаючи в повнолітність, слюбують перед приналежним виборним самоврядуваннєм (волостним сходом або городською думою), що будуть твердо сповняти громадянські обов'язки, шанувати законний лад і порядок, жити чесно, служити правді і у всякому ділі поводитись яко щирі громадяне України.

Ст.52. Цей основний закон про права і обов'язки українських громадян входить в законну силу в день оповіщення його і з того дня всі суперечні з цими постановами закони і розпорядження тратять силу.


Література

1. Див.: ДІАВОВУ. – Ф.4465. – Оп.1. – Спр.447 Див.: Ейхельман О. Проект Конституції (основних державних законів) Української Народної Республіки. – К.; Тарнів: Вид-во С.У.Д., 1921.

2. Див.: Конституційні акти України. 1917-1920. Невідомі конституції України. – К.: Філософська і соціологічна думка, 1999; Див.: Устрій Української Держави. Проекти Конституцій Української Народної Республіки. – Львів, 1920.



* ДІАВОВ. – Ф.4465. – Оп.1. – Спр.447. – Арк.1-9 (Мова укр., чернетка. Публікується вперше).





Реферат на тему: Конституційний проект Теодота Галіпа “Основні права і обов’язки українських громадян” (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.