Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Конституційні основи прокуратури (реферат)

ПЛАН

Вступ

1. Прокуратура в Україні: поняття, основні завдання та функції

2. Система органів прокуратури

3. Місце прокуратури в системі державних органів

4. Конституційне регулювання діяльності прокуратури Висновки

Список використаної літератури


 

Вступ

Конституційні зміни державного механізму, необхідність реалізації сучасної правової полі тики в галузі прав людини потребують оновлення всієї державно-правової системи, в тому числі і такої її провідної ланки, як прокуратура. У зв'язку з цим варто нагадати, що вітчизняна прокуратура має глибокі коріння і вікові традиції. Створена як орган державної влади, здійснюючий від її імені і за дорученням нагляд за виконанням законів центральними та місцевими органами і установами, їх посадовими особами, прокуратура майже у всі часи розглядалася як важливий правоохоронний та правозахисний інститут.

Докорінні політичні та економічні перетворення в Україні, демократизація суспільних відносин актуалізували питання про роль прокуратури у державному механізмі, її завдання та функції. В умовах катастрофічного росту злочинності, у тому числі організованої і корумпованої, а також погіршення ії криміногенної характеристики, зростає роль органів прокуратури в посиленні нагляду за органами, що ведуть боротьбу зі злочинністю та проводять оперативно-розшукову діяльність в забезпеченні одного з головних принципів кримінального судочинства – невідворотності покарання за кожний вчинений злочин.

У Конституції України та й в інших законодавчих актах вказується на конкретні повноваження і порядок формування таких державних органів, як Прокуратура України, Конституційний Суд України. Особливості формування і функціонування цих державних органів не дозволяють їх віднести повною мірою до будь-якої з конституційно визначених гілок державної влади.

Конституцією України не визначається така гілка державної влади, як контрольно-наглядова. Проте чітко визначений конституційний статус самої наявності контрольно-наглядових органів. Їх "підвішений” стан у системі гілок державної влади потребує більш чіткого конституційного і законодавчого закріплення і наукового обґрунтування.


 

Конституційно-правовий статус прокуратури України

У механізмі державної влади прокуратура виступає відносно самостійним інститутом і безпосередньо не входить до законодавчої, виконавчої чи судової гілок влади, хоча й тісно взаємодіє з усіма гілками влади, особливо з останньою.

Згідно з Конституцією України (ст. 121) прокуратура становить єдину систему, до якої входять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові, транспортні та інші спеціалізовані прокуратури.

Діяльність органів прокуратури спрямована на утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань на:

• закріплені Конституцією України незалежність держави, суспільний і державний лад, політичну та економічну систему, права національних груп і територіальних утворень;

• гарантовані Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи людини і громадянина;

• основи демократичного устрою державної влади, правовий статус місцевих рад народних депутатів, органів територіального громадського самоврядування[1].

На органи прокуратури України покладено такі функції:

• підтримання державного обвинувачення в суді;

• представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

• нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

• нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також у разі вжиття інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Конституції України прокуратура продовжує виконувати функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства — до набрання чинності законами, що регулюють діяльність державних органів із контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і набрання чинності законами, що регулюють її функціонування.

Основні принципи організації та діяльності органів прокуратури полягають у тому, що вони:

• становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпо­рядкуванням прокурорів за ієрархією;

• здійснюють їхні повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їхніх органів;

• захищають у межах їхньої компетенції права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соці­ального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак;

• вживають заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили, поновлення порушених прав і притягнення в установленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення;

• діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення.

Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій чи рухів.

Втручання інших органів державної влади, посадових осіб, засобів масової інформації, громадсько-політичних організацій (рухів) та їхніх представни­ків у діяльність прокуратури з нагляду за додержанням законів або з розслідування діянь, що містять ознаки злочину, забороняється. Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків чи домогтися винесення неправомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян та виконуються невідкладно або в передбачені законом чи визначені прокурором строки[2].

2. Система органів прокуратури

Систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Се­вастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.

До органів військових прокуратур належать військові прокуратури регіонів і військова прокура­тура Чорноморського флоту та Військово-морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських).

Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, призначуваний на посаду Президентом України за згодою Верховної Ради України; з посади його звільняє Президент України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що матиме наслідком його відставку з посади. Строк повноважень Генерального прокурора України — п'ять років.

У Генеральній прокуратурі України, прокуратурі Автономної Республіки Крим є старші слідчі в особливо важливих справах і слідчі в особливо важливих справах; у прокуратурах областей, міст та інших прирівняних до них прокуратурах можуть бути слідчі в особливо важливих справах і старші слідчі; у ра­йонних, міжрайонних, міських — старші слідчі та слідчі.

Слідчі прокуратури провадять попереднє слідство у справах про діяння, що містять ознаки злочину, віднесені законом до їхньої підслідності, а також в інших справах, переданих їм прокурором.

Статус прокуратури в Україні визначається статтями 121—123 Конституції України та Законом України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р. У цьому Законі визначаються загальні положення що­до прокуратури; система, структура та організація діяльності органів прокуратури; прокурорський на­гляд як особлива форма правоохоронної діяльності; порядок здійснення загального нагляду, нагляду за додержанням законів органами, що ведуть боротьбу із злочинністю, участі прокурора в розгляді справ у судах, нагляду за додержанням законів у місцях ужиття заходів примусового характеру; статус кадрів органів прокуратури та інші питання організації та діяльності органів прокуратури.

Генеральна прокуратура України є найвищою ланкою системи органів прокуратури. Очолює Генеральну прокуратуру Генеральний прокурор. Він призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Строк повноважень Генерального прокурора – 5 років. Верховна Рада може висловити недовіру Генеральному прокуророві, що має наслідком його відставку з посади. Висловлена недовіра зобов'язує Генерального прокурора України подати заяву Президенту про відставку, який приймає остаточне рішення про його звільнення з посади[3].

Генеральний прокурор має першого заступника і заступників, які здійснюють керівництво певними структурами Генеральної прокуратури та нижчестоящими ланками прокуратури, контролюють їх діяльність.

Заступники Генерального прокурора України спрямовують та контролюють роботу Головних управлінь, управлінь (відділів) згідно з встановленим Генеральним прокурором України розподілом обов'язків, приймають рішення управлінського та процесуального характеру з питань, віднесених до їх компетенції.

Для забезпечення колегіальності при розгляді найбільш важливих проблем прокурорсько-слідчої діяльності в Генеральній прокуратурі створюється колегія. До її складу входять: Генеральний прокурор (голова), його перший заступник, заступники, прокурор АРК, інші керівні працівники органів прокуратури. Персональний склад колегії затверджується Верховною Радою за поданням Генерального прокурора.

Засідання колегії скликаються за вказівкою Генерального прокурора. На її розгляд виносяться найбільш важливі питання, що стосуються стану законності та правопорядку, діяльності органів прокуратури та інші після їх глибокого і всебічного вивчення при наявності підготовлених документів. У разі необхідності проводяться виїзні або розширені засідання.

Головує на засіданнях Генеральний прокурор України, а при його відсутності виконуючий обов'язки, в роботі колегії бере участь начальник або інший призначений для цього працівник організаційно-контрольного відділу.

Рішення колегії впроваджуються в життя наказами Генерального прокурора.

Структура Генеральної прокуратури затверджується Верховною Радою за поданням Генерального прокурора. Положення про її структурні підрозділи затверджує Генеральний прокурор. До складу Генеральної прокуратури входять: Генеральний прокурор, перший заступник, заступники Генерального прокурора, заступник – він же начальник слідчого управління, старші помічники і помічники Генерального прокурора по особливих дорученнях. В Генеральній прокуратурі є управління, в складі яких є відділи, а також самостійні відділи. Генеральним прокурором України затверджуються положення про Головні управління, управління (відділи), якими визначаються їх завдання і функції, а також обов'язки працівників підрозділів[4].

Прокурор Автономної Республіки Крим, прокурори областей і прирівняні до них, прокурори міст Києва і Севастополя очолюють відповідні прокуратури, здійснюють керівництво ними і контроль за діяльністю підпорядкованих прокуратур.

Штатна чисельність співробітників прокуратури Автономної Республіки Крим, прокуратур областей і прирівняних до них, прокуратур міст Києва і Севастополя затверджується Генеральним прокурором.

Колегії прокуратури Автономної Республіки Крим, областей і прирівняних до них, прокуратур міст Києва і Севастополя мають такий склад: прокурор (голова), його заступники, прокурори великих міст та інші керівні працівники прокуратури. Склад колегій затверджується за поданням відповідних прокурорів Генеральним прокурором.

Прокуратура Автономної Республіки Крим, прокуратури областей і прирівняних до них, прокуратури міст Києва і Севастополя підпорядковані Генеральному прокуророві і керують нижчестоящими прокуратурами. Вони здійснюють нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів органами, установами, підприємствами, організаціями відповідно АРК, обласного підпорядкування, об'єктів, на які поширюється їхня компетенція, міст Києва і Севастополя.

Міські, районні, міжрайонні і прирівняні до них прокуратури здійснюють нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів міськими, районними органами, установами, підприємствами, організаціями.

В Україні існують також спеціалізовані прокуратури. В межах своєї компетенції вони здійснюють нагляд за дотриманням законності в тій сфері, яка є об'єктом нагляду. Зокрема, це прокуратури по нагляду за дотриманням кримінально-виконавчого законодавства. Вони діють на правах міжрайонних з підпорядкуванням прокурорам областей. Ці прокуратури здійснюють нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів в установах виконання покарань.

До спеціалізованих прокуратур належать також природоохоронні прокуратури. Вони діють на правах міжрайонних з підпорядкуванням прокурорам областей. До їх компетенції входить здійснення нагляду за дотриманням і правильним застосуванням законів про охорону навколишнього природного середовища органами, підприємствами, установами, організаціями, розслідують кримінальні справи про порушення природоохоронного законодавства.

Структура органів прокуратури по нагляду за дотриманням законів у Збройних Силах побудована із врахуванням організації Збройних Сил України. До органів прокуратури по нагляду за дотриманням законів у Збройних Силах належить Управління нагляду за дотриманням законів у Збройних Силах і оборонній промисловості Генеральної прокуратури, військові прокуратури округів, флоту, гарнізонів. Ці органи прокуратури здійснюють нагляд за дотриманням і правильним використанням законів у Збройних Силах, прикордонних військах, військах внутрішньої та конвойної охорони, цивільної оборони, військових формуваннях, які створюються Верховною Радою.

Військові прокуратури провадять попереднє слідство у справах про злочини, вчинені:

- військовослужбовцями Збройних Сил, Прикордонних військ, Служби безпеки України, військ внутрішньої та конвойної охорони Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Чорноморського флоту та інших військових формувань, дислокованих на Україні, а також військовозобов'язаними під час проходження ними зборів;

- службовцями Збройних Сил і інших військових формувань у зв'язку з виконанням службових обов'язків або скоєні в розташуванні військових частин, установ, навчальних закладів, підприємств чи організацій Збройних Сил та інших військових формувань;

- групою осіб, якщо один із злочинців є військовим або скоєний за участю військовослужбовця на території військової частини[5].

3. Місце прокуратури в системі державних органів

Першого грудня 1994 року виповнилося три роки з часу введення в дію Закону України "Про прокуратуру". яким було створено єдину централізовану систему прокурорських органів нашої країни.

Хоча названий Закон багато в чому копіював нормативні акти колишнього Радянського Союзу, які регламентували діяльність прокуратури, у ряді випадків він звужував її функції. Це стосувалося насамперед захисту прав особи, здійснення витого нагляду за додержанням законів у діяльності господарюючих суб'єктів, ви кони пня судових рішень та ін. Тобто нав'язувалась практика більшості розвинутих країн Європи і Америки. Однак, на наш погляд, не було передчасним, оскільки громадяни в багатьох випадках не спроможні самі реально захистити свої права. Та й у діяльності господарюючих суб'єктів, як підтвердив час, не завжди додержується законність. Не випадково нещодавно Верхов­ною Радою України були прийняті зміни й доповнення до Закону України "Про проку­ратуру", якими ці обмеження було знято. На сторінках преси, в тому числі юри­дичної, на наукових конференціях, у висту­пах ряду працівників, в тому числі високо­поставлених державних функціонерів, про­довжує обговорюватися питання про місце органів прокуратури в системі державної влади. Причому це питання все більше загострюється в зв'язку з підготовкою правової реформи, яка справить істотний вплив на державне будівництво в суверенній Україні, оскільки матиме далеко не другорядне зна­чення для врівноваження різних гілок вла­ди.

Світовий досвід провідних держав свідчить, про те що зміни способу виробництва як і економічною базису обов'язково тягне структурні зміни в надбудові держави. Не залишилась осторонь і Україна яка здобувши незалежність намітила для себе для себе черговим етапом розвитку ринкові відносини. За цих умов визначення місця прокуратури в системі органів види має ключове значення дія сутності прокурорської системи функцій прокуратури п правового статус організаційного будівництва форм і методів діяльності.

Отже, функції й повноваження прокуратури, цілі. завдання й характер її діяльності залежать насамперед під її місця в системі поділу влади. Відповіді на останнє питання не дають ні правова наука, яка вивчає діяльність прокуратури в окремих сферах правовідно­син, ні чинні закони. які цю діяльність регламентують.

Відомо, що Конституція України в ст. 121 істотно обмежила функції, які здійснювала раніше прокуратура, залишивши лише: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави у суді у випадках визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову дія­льність. дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень в кримінальних справах. :і також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян[6].

В умовах перехідного періоду із зрозумілою тривогою ми спостерігаємо, що держава усе більше заглиблюється в соціально-економічну і правову нестабільність, масові порушення законності, корупцію та організовану злочинність. Тому прокуратура, як ніколи, має бути сильною і незалежною від відомчого впливу.

До Генерального прокурора, до органів проку­ратури на місцях звертаються народні депутати, громадяни з проханням покласти край при­чинам масових порушень законності. Усе це свідчить про те, що у найближчому майбутньому прокуратура має посісти самостійне місце в системі органів державної влади.

4. Конституційне регулювання діяльності прокуратури

З проголошенням України суверенною державою об'єктивно виникла необхідність у реформуванні державного апарату, зокрема прокуратури. Цей процес прискорився і набрав більш конкретних форм у зв'язку з вступом України до Ради Європи і прийняття Конституції України.Але тут треба мати на увазі, що реформа – це не революція. Реформа – від латинської означає перетворення, зміну, нововведення, що не знищує основ існуючої структури. Конституція України, хоч і внесла деякі суттєві зміни в організацію і діяльність прокуратури, але не зачепила основ прокуратури як самостійної інституції з ії специфічними функціями та повноваженнями. І такий підхід певною мірою відповідає історичному досвіду.

За Конституцією України прокуратурі приділяється окремий розділ сьомий, а це означає, що прокуратура не входить у будь-яку гілку влади і становить систему державних органів, діяльність яких створює самостійну форму державних функцій[7].

Тому будь-які реформування прокуратури насамперед не повинні суперечити конституційному статусу прокуратури.

У проекті Загальної концепції правової реформи в Україні реформуванню прокуратури відведена глава 2 (яка так і називається "Реформа прокуратури”) зазначено, що метою реформування прокуратури є приведення організації і порядку діяльності органів прокуратури у відповідність до ії конституційних функцій, створення необхідних правових умов для вдосконалення діяльності по захисту інтересів громадян і держави, визначення гарантій правового статусу прокуратури як єдиної самостійної системи, а також принципів і механізмів взаємодії прокуратури з іншими органами державної влади.

Відомо, що місце та роль державного органу в системі державної влади визначається його цілями (завданнями), функціями та повноваженнями. Головні функції прокуратури України сформульовані в новій Конституції України сформульовані в новій Конституції Україні. В ст. 121 значиться, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається :

1) підтримання державного обвинувачення в суді

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян[8].

Висновки

Отже, особливим видом державних органів, який не належить до жодного виду органів державної влади, є органи прокуратури. На прокуратуру України покладається підтримання державного обвинувачення у суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, обвинувачених у тому чи іншому правопорушенні.

Одночасно згідно з п. 9 Перехідних положень Конституції України прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів та до сформування досудового слідства і введення в дію законів, які регулюють їх функціонування.

Прокуратура України - єдина централізована система з підпорядкуванням нижчих прокурорів вищестоящим і Генеральному прокуророві України.

Відповідно до Конституції України Генеральний прокурор призначається за згодою Верховної Ради Президентом України.

Організація і діяльність прокуратури України відповідає усім демократичним принципам. Хоч з розпадом Радянського Союзу експерти Ради Європи, та й інші радикальні реформатори дуже прискіпливо шукали прокурорські інструменти, які сіперечили б демократичним принципам права, але, по суті іх так і не знайшли. Організація і діяльність прокуратури України не суперечить таким фундаментальним демократичним принципам права; як: відповідність загальнолюдським цінностям і забезпечиннюзаконності; демократизму закону, на основі якого створена і функціонує прокуратура; гуманізм при застосуванні норм права; рівність усіх перед законом; відповідальність особи згідно з законом за наявності вини; відкритість діяльності прокуратури і іі доступність для простих людей; поєднання єдиноначальності і колегіальності в роботі-та інши демократичні засади організаціі і діяльності прокуратури. А якщо окремі працівники прокуратури й порушують іх, то це аж ніяк не означає, що вся прокурорська система є недемократичною.

Реформування прокуратури України і наближення її до високодемократичних державних зарубіжних інституцій має здійснюватися з урахуванням наших реалій.


 

Список використаної літератури

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Голос України. — 1996. —13 липня.

2. Закон України "Про прокуратуру": Прийнятий 5 листопада 1991 р. // Голос України. — 1991. - № 53.

3. Абрамов Н. О прокуратуре: общий надзор и предъявление исков в судах // Предпринимательство, хозяйство и право.- 1998. - №4.- С.3-5.

4. Вернидубов І. Функції прокуратури на перехідний період. //Право України.- 2001.- №2.- С.7.

5. Грошевой Ю.М. Прокурорский надзор в Украине. Учеб.пособие.- К., 1993.- С.96.

6. Давиденко Л. Функції прокуратури України згідно з Конституцією України: пропозиції до законодавства. // Право України.- 2002.- №6.- С.10-12.

7. Коментар до Конституції України: Наук.-популярне вид. — К.: Ін.-т законодавства Верховної Ради України, 1996.— 376с.

8. Конституція України — основа подальшого розвитку законодавства: 36. наук, праць. — Вип. 2. — К.: Ін-т законодавства Верховної Ради У країни, 1997. — 320 с.

9. Корж В. Актуальні питання подальшого реформування органів прокуратури. // Право України.- 1998.- №5.- С.37-38.

10. Наш Г. Історія українського народу. — К.: Богдана, 1993.— 248с.

11. Современные зарубежные конституции: Сб. док. по конституц. праву зарубеж. стран. — М., 1996. — 284 с.

12. Шумський П.В. Прокуратура. Гарантія свободи – гарантія проти сваволі. // Віче.- 2003.- №2.- С.48.

13. Шумський П.В. Прокуратура – її місце та роль в державі. // Право України.- 2002.- №8.- С.40-43.

14. Юридичний енциклопедичний словник.- М.,1997.- С.365.



[1] Закон України "Про прокуратуру": Прийнятий 5 листопада 1991 р. // Голос України. — 1991. - № 53.

[2] Давиденко Л. Функції прокуратури України згідно з Конституцією України: пропозиції до законодавства. // Право України.- 2002.- №6.- С.10-12.

[3] Корж В. Актуальні питання подальшого реформування органів прокуратури. // Право України.- 1998.- №5.- С.37-38.

[4] Закон України "Про прокуратуру": Прийнятий 5 листопада 1991 р. // Голос України. — 1991. - № 53.

[5] Закон України "Про прокуратуру": Прийнятий 5 листопада 1991 р. // Голос України. — 1991. - № 53.

[6] Шумський П.В. Прокуратура. Гарантія свободи – гарантія проти сваволі. // Віче.- 2003.- №2.- С.48.

[7] Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – Розділ VI.

[8] Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – Cтаття 121.





Реферат на тему: Конституційні основи прокуратури (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.