Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Конституційне закріплення системи органів державної влади в Україні (реферат)

ПЛАН

Вступ

1. Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні

2. Президент України — глава держави

3. Кабінет Міністрів України — Уряд України

4. Центральні та місцеві органи виконавчої влади в Україні

5. Органи місцевого самоврядування в Україні

Список використаної літератури

Вступ

Державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і су­дову. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. Президент України є главою держави і виступає від її імені. Вищим органом у сис­темі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів Ук­раїни. Судочинство в Україні здійснюється Конститу­ційним Судом України та судами загальної юрисдик­ції. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципом територіальності й спеціа­лізації.

1. Верховна Рада України

як єдиний орган законодавчої влади в Україні

Верховна Рада України розглядає та вирішує питання державного і суспільного життя, що потре­бують урегулювання законами України, а також здійснює установчі та контрольні функції, передбаче­ні Конституцією України. Вона приймає закони, по­станови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конститу­цією.

До повноважень Верховної Ради України нале­жать:

• внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбаченими розділом XIII Консти­туції України;

• призначення всеукраїнського референдуму з пи­тань, визначених ст. 73 Конституції;

• прийняття законів;

• визначення засад внутрішньої та зовнішньої по­літики;

•призначення виборів Президента України у строки, передбачені Конституцією;

• заслуховування щорічних і позачергових по­слань Президента України про внутрішнє і зов­нішнє становище України;

• усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту);

• надання згоди про призначення Президентом України Прем'єр-міністра України;

• здійснення контролю за діяльністю Кабінету Мі­ністрів України та ін.

Конституція України встановлює також, що виключно законами визначаються:

• права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадя­нина;

• громадянство, правосуб'єктність громадян, ста­тус іноземців та осіб без громадянства; права корінних народів і національних меншин;-порядок застосування мов; правовий режим власності; правові засади і гарантії підприємництва; засади зовнішніх зносин;

• засади регулювання демографічних і міграцій­них процесів та ін.

Конституція передбачає, що виключно законами України встановлюються:

• Державний бюджет України та бюджетна систе­ма України;

• система оподаткування, податки і збори;

• засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків тощо.

Отже, єдиним органом законодавчої влади в Ук­раїні є парламент — Верховна Рада України. Кон­ституційний склад Верховної Ради України — 450 народних депутатів України, які обираються на ос­нові загального, рівного, прямого виборчого права таємним голосуванням строком на чотири роки.

Народні депутати України здійснюють свої повно­важення на постійній основі. Вони не можуть бути на державній службі або мати інший представниць­кий мандат, їм гарантується депутатська недотор­канність.

Верховна Рада України працює сесійно. Вона є повноважною за умови обрання не менш як 2/3 від її конституційного складу. Верховна Рада України збирається на першу сесію не пізніш ніж на 30-й день після офіційного оголошення результатів вибо­рів. Перше засідання Верховної Ради України від­криває найстарший за віком депутат. Чергові сесії Верховної Ради України починаються першого вів­торка лютого і першого вівторка вересня кожного року. Позачергові сесії Верховної Ради, із зазначен­ням порядку денного, скликаються Головою Верхов­ної Ради України на вимогу не менш як 1/3 народ­них депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України або йа вимогу Президента України.

Засідання Верховної Ради України проводяться відкрито. Закрите засідання проводиться за рішен­ням більшості від конституційного складу Верховної Ради.

Верховна Рада України обирає зі свого складу Го­лову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України та може відкликати їх.

Голова Верховної Ради України: веде засідання Верховної Ради України; організовує підготовку пи­тань до розгляду на засіданнях Верховної Ради Ук­раїни; підписує акти, прийняті Верховною Радою України; репрезентує Верховну Раду України у зно­синах з іншими органами державної влади в Україні та органами влади інших держав; організовує роботу апарату Верховної Ради України.

Верховна Рада України затверджує перелік комі­тетів Верховної Ради України, обирає голів цих ко­мітетів. Останні здійснюють законопроектну роботу, готують і попередньо розглядають питання, віднесе­ні до повноважень Верховної Ради України. Для під-готовлення і попереднього розгляду питань Верхов­на Рада України в межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії.

Верховна Рада України для проведення розсліду­вань із питань, що становлять суспільний інтерес, може створювати тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менш як 1/3 від конституційно­го складу Верховної Ради України.

Процес законотворчої діяльності Верховної Ради України характеризується правом законодавчої іні­ціативи, прийняттям та оприлюдненням. Право за­конодавчої ініціативи у Верховній Раді України на­лежить: Президентові України; народним депутатам України; Кабінетові Міністрів України; Національ­ному банкові України.

Закони Верховна Рада приймає більшістю від її конституційного складу. Закони, що вносять зміни до Конституції та сама Конституція України прий­мається не менше як 2/3 від конституційного складу Верховної Ради України.

Закон підписується Головою Верховної Ради України і невідкладно надсилається Президентові України.

Президент України протягом 15 днів після отри­мання закону підписує його, беручи до виконання, або повертає закон із своїми умотивованими пропо­зиціями для повторного розгляду. Якщо Верховна Рада України під час повторного розгляду підтвер­дить закон 2/3 від її конституційного складу, то Президент України зобов'язаний підписати і опри­люднити такий закон протягом 10 днів. Закон наби­рає чинності через 10 днів після його оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не ра­ніше дня його опублікування.

2. Президент України — глава держави

Президент України є главою держави і ви­ступає від її імені. Він є гарантом державного сувере­нітету, територіальної цілісності України, додержан­ня Конституції України, прав і свобод людини і гро­мадянина.

Новообраний Президент України вступає на пост не пізніш як через ЗО днів після офіційного оголо­шення результатів виборів, із моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України.

Президент України має такі повноваження:

• забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

• звертається з посланнями до народу та із щоріч­ними й позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє стано­вище України;

• виносить рішення про визнання іноземних дер­жав;

• призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені Конституцією;

• припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом ЗО днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;

• призначає, за згодою Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України;

• припиняє повноваження Прем'єр-міністра України, виносить рішення про його відставку та ін.

Президент України користується правом недотор­канності на час виконання повноважень.

Він очолює Раду національної безпеки і оборони України, яка є координаційним органом із питань забезпечення безпеки та оборони в Україні.

Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України, але Конституція України встановлює, що повнова­ження Президента України припиняються достроко­во в разі його відставки, неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я, усунення з поста в порядку імпічменту та смерті.

При Президенті України функціонує Адміністра­ція Президента, яка є допоміжним органом, що складається з кваліфікованих наукових консультан­тів, політиків, правознавців, економістів, їхнє зав­дання полягає в тому, щоб надавати виважені пора­ди Президентові України для винесення рішень, го­тувати попередньо проекти документів, проводити експертні оцінювання отриманих даних щодо соці­альне-економічного стану суспільства, аналізувати й давати рекомендації для ефективного вирішення іс­нуючих проблем.

У її складі створено консультативно-дорадчі структури: соціально-економічну раду; комісії з по-літико-правових, зовнішньополітичних питань і т. ін.

Основними завданнями Адміністрації Президента України є:

• організаційне, правове, консультативне, інфор­маційне та аналітичне забезпечення діяльності Президента України щодо реалізації ним повно­важень гаранта державного суверенітету, тери­торіальної цілісності України, додержання Кон­ституції України, прав і свобод людини і громадянина, здійснення інших конституційних пов­новажень як глави держави; сприяння Президентові України у забезпеченні узгодженого функціонування і взаємодії Кабіне­ту Міністрів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також у вирішенні кадрових та інших питань, віднесених до повно­важень Президента України; забезпечення взаємодії Президента України з Верховною Радою України, іншими органами державної влади, органами місцевого самовря­дування та об'єднаннями громадян; організація підготовки та опрацювання проектів указів і розпоряджень Президента України, а також проектів законів, що вносяться Прези­дентом України на розгляд Верховної Ради Ук­раїни в порядку законодавчої ініціативи; проведення експертизи законів, що передаються Верховною Радою України на підпис, їх опри­люднення тощо.

3. Кабінет Міністрів України — Уряд України

Основними напрямками діяльності органів державної виконавчої влади в Україні є реалізація двох основних функцій: виконавчої та розпорядчої. Виконавча функція характеризується тим, що ці ор­гани безпосередньо виконують нормативні приписи та інші акти законодавчої влади. Розпорядча функ­ція характеризується тим, що для виконання актів законодавчої влади органи виконавчої влади від свого імені видають управлінські акти, дають відповідні розпорядження.

Кабінет Міністрів — вищий орган у системі орга­нів виконавчої влади — відповідальний перед Пре­зидентом України, підконтрольний і підзвітний Вер­ховній Раді України. У своїй діяльності Кабінет Міністрів України керується Конституцією України і законами України, актами Президента України.

До складу Кабінету Міністрів входять Прем'єр-мі­ністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три ві-це-прем'єр-міністри, міністри. Персональний склад Кабінету Міністрів України призначається Прези­дентом України на подання Прем'єр-міністра Ук­раїни.

Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України:

• забезпечує державний суверенітет та економічну самостійність України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Прези­дента України;

• вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

• забезпечує проведення фінансової, цінової, ін­вестиційної та податкової політики, політики у сферах праці й зайнятості населення, соціально­го захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористу­вання;

• розробляє та здійснює загальнодержавні програ­ми економічного, науково-технічного, соціаль­ного і культурного розвитку України;

• забезпечує рівні умови розвитку всіх форм влас­ності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону;

• організовує та забезпечує здійснення зовніш­ньоекономічної діяльності України, митної справи та ін.

Кабінет Міністрів у межах своєї компетенції ви­дає постанови й розпорядження, що є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України під­писує Прем'єр-міністр України.

4. Центральні та місцеві органи виконавчої влади в Україні

Міністерства та інші центральні органи дер­жавної виконавчої влади (комітети, управління) Ук­раїни здійснюють керівництво дорученими сферами суспільного життя, несуть відповідальність за їх роз­виток і в межах своїх повноважень видають акти, ор­ганізують і контролюють їх виконання. Вони вида­ють накази, інструкції, директиви, настанови, стату­ти, правила, рішення колегій. Ці нормативно-правові акти підлягають реєстрації у Міністерстві юстиції України.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації, їх склад формують голови місцевих державних адміністрацій. Останні призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Вони під час здійснення своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні й підконтрольні органам вико­навчої влади вищого рівня. Місцеві державні адмі­ністрації підзвітні й підконтрольні також радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними та обласними радами.

Місцеві державні адміністрації на відповідній те­риторії забезпечують:

• виконання Конституції та законів України, ак­тів Президента України, Кабінету Міністрів Ук­раїни, інших органів виконавчої влади;

• законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

• виконання державних і регіональних програм соціально-економічного і культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях комтіакт-ного проживання корінних народів і національ­них меншин — також програм їхнього націо­нально-культурного розвитку;

• підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;

• звіт про виконання відповідних бюджетів і про­грам;

• взаємодію з органами місцевого самоврядування;

• реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

5. Органи місцевого самоврядування в Україні

Місцеве самоврядування є правом територі­альної громади — жителів села чи добровільного об'­єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, се­лища та міста — самостійно вирішувати питання міс­цевого значення в межах Конституції та законів України. Воно може здійснюватися територіальною громадою як безпосередньо, так і через органи місце­вого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі комітети.

Органами місцевого самоврядування, які репре­зентують спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст, є районні та обласні ради.

Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, ву­личні, квартальні та інші органи самоорганізації на­селення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів і майна. До складу цих рад входять депута­ти, що їх обирають жителі села, селища, міста на ос­нові загального, рівного, прямого виборчого права таємним голосуванням строком на чотири роки.

Територіальні громади на підставі вищезгаданих принципів виборчого права обирають також строком на чотири роки відповідно сільського, селищного та міського голову, який очолює виконавчий орган ра­ди та головує на її засіданнях. Голови районної та обласної рад обираються відповідною радою та очо­люють її виконавчий комітет.

Усі передбачені Конституцією та законодавством України органи самоврядування й самоорганізації мають власну матеріальну та фінансову основу, на яку поширюється їхня компетенція. Так, територі­альні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядуван­ня управляють майном, що є в комунальній власнос­ті; затверджують програми соціально-економічного й культурного розвитку та контролюють їх виконан­ня; затверджують місцеві бюджети і т. ін.

Обласні й районні ради мають приблизно аналогіч­ну компетенцію, що поширюється на їхні території.

Органам місцевого самоврядування закон може надавати окремі повноваження органів виконавчої влади, а тому з цих питань вони підпорядковані від­повідним органам виконавчої влади.

Закон України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 р. складається з преамбули та 5 роз­ділів (80 статей).

Цим Законом, з огляду на вищезгадані загальні засади організації та діяльності органів місцевого самоврядування, проголошено, що місцеве самовряду­вання в Україні — це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жи­телів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — само­стійно або під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України. Місцеве самоврядування в Україні здій­снюється на основі принципів: народовладдя, закон­ності, гласності, колегіальності, поєднання місцевих і державних інтересів, виборності, правової, органі­заційної та матеріально-фінансової самостійності в межах власних повноважень і т. ін.

До системи місцевого самоврядування включа­ють: територіальну громаду; сільську, селищну, мі­ську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що репрезентують спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; ор­гани самоорганізації населення.

Первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є тери­торіальна громада села, селища, міста. Остання мо­же вирішувати питання, що належать до її компе­тенції, через місцеві референдуми, загальні збори, місцеві ініціативи.

Сільські, селищні, міські ради також є органами місцевого самоврядування, які репрезентують відпо­відні територіальні громади та здійснюють від їхньо­го імені певні повноваження. Виконавчими органа­ми цих рад є їхні виконавчі комітети, відділи, уп­равління. Виконавчі органи очолюються відповідно сільським, селищним, міським головою, що визнає­ться головною посадовою особою певної територіаль­ної громади. Сільські, селищні, міські, районні в місті (у разі їх створення) ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населенняі наділяти їх частиною власної компетенції, фінан­сів, майна.

Сільські, селищні міські ради мають виключну компетенцію, під якою розуміють питання, що вирі­шуються тільки на їхніх пленарних засіданнях. До неї відносять:

• затвердження регламенту ради;

• утворення й ліквідацію постійних та інших ко­місій ради, затвердження та зміну їхнього скла­ду, обрання голів комісій;

• утворення виконавчого комітету ради, визначен­ня його чисельності, затвердження персонально­го складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск;

• винесення рішення про проведення місцевого референдуму;

• винесення рішень щодо випуску місцевих по­зик;

• затвердження статуту територіальної громади і т. ін.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад мають повноваження у сферах і галузях: соці­ально-економічного і культурного розвитку, плану­вання та обліку, бюджету, фінансів і цін, управлін­ня комунальною власністю, житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслугову­вання, громадського харчування, транспорту і зв'яз­ку, будівництва, освіти, охорони здоров'я, культу­ри, фізкультури і спорту, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, со­ціального захисту населення, зовнішньоекономічної діяльності, оборонної роботи, адміністративно-тери­торіального устрою, забезпечення законності, право­порядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, відзначення державними нагородами, від­знаками Президента України та присвоєння почес­них звань України.

Сільський, селищний, міський голова: забезпечує здійснення повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента Ук­раїни та відповідних органів виконавчої влади; орга­нізує роботу відповідної ради та її виконавчого комі­тету; підписує рішення ради та її виконавчого комі­тету; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету.

Виключно на пленарних засіданнях районної, об­ласної ради вирішуються такі питання:

• обрання голови ради, заступника голови ради, звільнення їх з посади;

• утворення, обрання і ліквідація постійних та ін­ших комісій ради, зміна їхнього складу, обран­ня голів комісій;

• утворення президії (колегії) ради, затвердження положення про неї;

• затвердження регламенту ради і т. ін.

Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення), районні, обласні ради складаються з депутатів, яких обирає населення відповідної тери­торії на основі загального, рівного і прямого вибор­чого права таємним голосуванням. Строк повнова­жень рад — чотири роки. Усі ради працюють сесій-но. Сесії складаються з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. У радах створюються постійні й тимчасові контрольні комі­сії. Постійні комісії ради є органами ради, що оби­раються з-поміж її депутатів для вивчення, поперед­нього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рі­шень ради її виконавчого комітету. Тимчасові конт­рольні комісії ради є органами ради, що обираються з-поміж її депутатів для здійснення контролю з кон­кретно визначених радою питань. Рада в межах її повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, райо­нів у містах належить право комунальної власності на рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, Інші кошти, землю, природні ресурси, під­приємства, установи та організації, в тому числі бан­ки, страхові товариства, а також на пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежилі приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охо­рони здоров'я, науки, соціального обслуговування, на інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені як об'єкти права комунальної власності, а також на кошти, отримані від їх відчу­ження.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'­єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Держава гарантує та спрямовує свої зусилля на розвиток місцевого самоврядування в Україні.

Список використаної літератури

1. Конституція України. – К., 1996.

1. Загальна теорія держави і права / за ред. В. В. Копейчиков. – Київ: Юрінком, 2002.

2. Коментар до Конституції України: Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 1998.

3. Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. – К., 2001.

4. Кравченко В.В. Конституційне право України. Навч. посібник. Ч.1. – К., 2000.

5. Конституційне право України /за ред. док. юр. наук проф. В. Ф. Погорілка. – Київ: Наук. думка, 1999.

6. Основи конституційного права України. Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 2000.

2. Правознавство. Навчальний посібник / За редакцією академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора В В Копєйчикова. – К., 1999





Реферат на тему: Конституційне закріплення системи органів державної влади в Україні (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.