Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Фіксація та вилучення слідів рук (реферат)

Виявлені сліди та ознаки, які в них відобразилися, повинні бути збереженими для подальшого дослідження та використання як речо­вих доказів. Між тим у багатьох із цих слідів швидко відбуваються зміни і тому вони можуть легко пошкодитися. Фіксація, або закріплення слідів, і полягає у використанні спеціальних засобів, під дією яких сліди перетворюються у відносно незмінні об'єкти. Однак фікса­ція слідів - це не тільки технічні способи їх закріплення та зберігання, але й процесуальне оформлення у відповідних документах, де закріп­люється факт виявлення слідів. Таким чином, завершальним етапом роботи зі слідами папілярних узорів на місці пригоди є їх фіксація та вилучення для подальшого встановлення особи, якою вони залишені.

У криміналістиці розроблено багато способів фіксації слідів, але в усіх випадках, насамперед, сліди неодмінно треба описати в прото­колі огляду місця події, де записують такі дані про виявлені сліди рук: про засоби, що були використані для виявлення слідів; місце їх виявлення (на яких предметах вони знайдені, де ці предмети знахо­дилися на місці злочину, назва та призначення предметів); кількість слідів та їх розташування (відстань від двох нерухомих орієнтирів); опис поверхні предмета (скло, папір, метал, деревина, пластмаса, по­фарбована, не пофарбована, нікельована, полірована, багатокольорова тощо); стан поверхні предмета (суха, волога, масляниста, забруднена, покрита пилом); вид слідів (потожирові, забарвлені, рельєфні, слабко-видимі, невидимі); в разі можливості визначення - тип узору (дуговий, петльовий, завитковий); форма та розмір сліду (максимальна довжина та ширина); спосіб виявлення (візуальний, забарвлення порошками або парами йоду і т. ін.); спосіб вилучення при фіксації (сам предмет або його частина разом зі слідом, фотографування, копіювання на плівку, виготовлення зліпка, матеріал зліпка); як упакований та якою печаткою опечатувались речові докази.

У протоколі сліди рук описуються в тій послідовності, в якій вони були виявлені та оглянуті, і в тому вигляді, в якому вони знаходилися на момент їх виявлення.

Виявлення слідів рук, як й інші дії, що здійснюються в процесі огляду місця події, необхідно проводити в присутності понятих. При цьому потрібно звертати їх увагу на техніку обробки слідів та одер­жані результати.

Опис сліду в протоколі огляду може бути таким: «... на чистій та сухій полірованій поверхні зовнішнього боку правої нижньої шухля­ди шафи, яка стоїть у лівому (від дверей) кутку кімнати, на відстані 5 см зліва від ручки і 6 см від верхнього краю, за допомогою флейцевого пензля, внаслідок офарблення порошком оксиду цинку виявле­ний слід папілярного узору, овальної форми, розмірами 1,5 х 1,8 см. У слід! відобразилась центральна частина завиткового узору у вигляді спіралі, папілярні лінії та особливості будови узору відобразилися чітко. Слід сфотографований за правилами масштабної зйомки фото­камерою «Зеніт», джерелом світла слугувала імпульсна лампа-спалах. Слід відкопійовано на темну дактилоскопічну плівку розмірами З х 4 см і покладено в конверт, опечатаний відбитком печатки Ватутінського РУВС м. Києва. Для пакетів № 1».

 

Мал. 55. Схема розташування слідів на предметі

У разі необхідності складається схема розміщення слідів на тому або іншому предметі з зазначенням розмірів (мал. 55). Схема розташування виявлених слідів додається до протоколу огляду.

Під час фіксації та вилученні слідів рук необхідно бути дуже уважним та обережним, щоб не зіпсувати сліди. Всі­лякі способи фіксації та «підсилення» слідів краще всього проводити в лабора­торних умовах. Більше того, бажано над­силати сліди рук на кваліфіковане до­слідження без будь-яких змін. Тому, перш ніж щось робити зі слідами, необхідно вирішити питання, чи не можна вилучи­ти як речовий доказ сам предмет. Такі предмети, як уламки скла, пляшки, склянки, знаряддя злочину, безумовно повинні бути вилучені.

Якщо сліди виявлені на частинах та деталях, прикріплених до пре­дметів, то ці частини також повинні бути відділені та вилучені разом зі слідами. Сліди, виявлені на громіздких дерев'яних предметах, можуть бути вилучені шляхом випилювання або вирізання частини поверхні зі слідами. Однак коштовні предмети, в таких випадках, псувати не слід. Вилучені предмети упаковують для перевезення або пересилки. Загальні правила упаковки предметів такі:

а) речовий доказ треба покласти в достатньо тверду упаковку, щоб не допустити пошкодження сліду зовнішньою дією.

б) предмет в упаковці повинен бути закріплений нерухомо. Для цього укріплюють предмет дерев'яними розпорками, прокладка­ми з паперу або іншим способом. Як упаковку використовують дерев'яні ящики, планки, коробки з цупкого картону (мал. 56, 57, 58).


 

Мал. 56.Упаковка та вилучення пляшки Мал.57.Упаковка та вилучення ножа

Мал. 58. Упаковка уламку скла

Невеликі за розміром уламки скла упаковують досить простим спосо­бом - за допомогою паперової стріч­ки (мал. 59).

Стрічка шириною 2,5 см повинна мати таку довжину, щоб нею можна було обгорнути уламок скла по реб­рах. Після цього осколок обгортає­ться навколо так, щоб кути вдавлю­вались у паперову стрічку і залиши­ли на ній сліди. Потім стрічку зні­мають і в місцях, де залишились вдавлені сліди, пробивають продов­гуваті отвори. У тих випадках, коли сліди пальців розміщені на кутах скла, отвори на папері робляться маленькими і круглими.

Мал. 60.

Упаковка уламків скла за допомогою паперової стрічки


 

Мал. 61. Упаковка

уламків скла за допомо- гою шматків пластиліну


 

 

Мал. 59. Упаковка скла зі слідами


 

Після цього в отвори вставляють кути уламку скла, а краї паперової стрічки скріпляють скріпкою або бу­лавкою. Це забезпечує хороше збереження слідів пальців. Упако­вані таким чином уламки скла можна складати один на інший у кар­тонну коробку, валізу або ящик (мал. 60). Можна упаковувати сліди і за допомогою пластиліну. Для цього готуються маленькі шматки пластиліну у вигляді кульок діаметром 10-15 мм, які притискують з обох боків поверхні скла у місцях, де відсутні сліди, потім закри­вають осколок шматками скла і обв'язують шпагатом або ниткою (мал. 61). Для упаковки можна використовувати стрічки касових апаратів, смужки тонкого картону та інші аналогічні матеріали. Якщо слід легко пошкоджується, його можна вкрити на самому об'єкті запобіжною плівкою з будь-якого лаку або закріпити над ним запобіжне покриття зі скла і т. ін.

Лише тоді, коли об'єкт нетранспортабельний (наприклад сейф), або від нього не можна відокремити частину зі слідом (цінні меблі), потрібно копіювати сліди на інший слідоносій. Для цього використо­вують спеціальні дактилоскопічні плівки (темну та світлу). Сліди, об­роблені темними порошками, копіюють на світлу плівку, а світлими порошками - на темну. Можна також копіювати сліди, оброблені фе­ромагнітними порошками типу «Малахіт», на темну дактилоплівку, що дозволяє фотографувати їх безпосередньо на фотопапір.

Для копіювання від шматка слідокопіювальної плівки відрізу­ється частина, більша за площу сліду приблизно в 1,5-2 рази. З плівки знімається покривний листок целулоїду (мал. 62), після чого основний листок плівки накладається на слід тим боком, на який нанесена копіювальна маса (мал. 63). Потрібно злегка зігнути плівку у вигляді валка, а потім розкатати на поверхні предмету. Пі­сля накладення плівку притискають до предмета ковзаючим рухом пальців від центру до країв. Такими рухами вдається виштовхнути за межі плівки бульбашки повітря, яке залишилося між плівкою та поверхнею предмету.

Після цього плівка знімається з предмета - відтягується вгору за один з її кінців. Відразу ж для збереження копії від пошкоджень по­кривний листок накладається на основний, на той бік, де відкопійовано слід.

Плівка (з обох боків одночасно) прошивається по кутах ниткою, кінці якої виводяться на бірку, зв'язуються та опечатуються. На бірці робиться засвідчуючий напис та підписи: слідчого, бажано понятих і спеціаліста-криміналіста, якщо він брав участь в огляді (мал. 64).

До недоліків дактилоскопічної плівки відносяться низька клей­кість, яка не дозволяє проводити якісне копіювання слідів з деяких об'єктів. У зв'язку з поганою гнучкістю і значною товщиною дактилоплівка непридатна для копіювання слідів рук на поверхнях, що мають складний рельєф. У таких випадках плівку іноді попередньо розм'якшують в розчиннику.

Мал. 62. Знімання Мал. 63. Копіювання Мал. 64. Упаковка плівки

покривного шару сліду на плівку з відкопійованими

з плівки слідами


 

Крім того, встановлено, що сліди рук, виявлені деякими порош­ками і відкопійовані на дактилоплівку, погано зберігаються. Так, слі­ди, виявлені порошком оксиду цинку, плюмбуму або вуглекислого плюмбуму, відкопійовані на дактилоплівку, в умовах підвищеної во­логості уже через два - три дні стають непридатними для дослідження.

У деякій мірі цих недоліків позбавлені липкі стрічки, які знахо­дять все ширше використання для копіювання. На відміну від дактилоплівки, липка стрічка ЛТ шириною 19, 38, 57 мм на лавсановій ос­нові має більш високу клейкість і високу гнучкість, що дозволяє ко­піювати сліди зі складних шершавих об'єктів. Від рулону відрізають частину плівки потрібної довжини, і, утримуючи її двома руками в натягнутому стані, наклеюють на поверхню сліду, або, спочатку на по­верхню об'єкта наклеюють один кінець плівки, а потім повільно і аку­ратно, з невеликим натягом притискають її до сліду. Щоб плівка не скручувалась, рекомендується відрізати її від рулону після того, як вона щільно приклеїться до поверхні предмета зі слідом.

Після ретельного притискування плівку відділяють від поверхні об'єкта і переносять на підготовлений новий слідоносій, яким може бути білий глянцевий крейдяний папір або зворотний бік фотопаперу.

Добрі результати дає використання лавсанової плівки шириною 28 см з каучуко-каніфольним шаром, покритої силіконізованим папе­ром «САП-80», яка використовується для захисту книжок та доку­ментів.

У разі відсутності дактилоскопічної плівки або плівки ЛТ, копію­вання може проводитись на зволожений відфіксований фотопапір або медичний лейкопластир, пасту «К». З метою копіювання слідів, вияв­лених порошками на складних рельєфних поверхнях та для одержан­ня зліпка з об'ємних слідів використовують пасту «К». Ця маса добре передає мікрорельєф, дозволяє одержувати чіткі сліди найскладнішої конфігурації.

Паста «К» - це в'язка напівпрозора рідина сірого кольору. При змішуванні її з каталізатором № 18 (рідина жовтого кольору) одержу­ють компаунд «Віксінт-18» - термостійкий гумоподібний матеріал. Готують компаунд безпосередньо перед використанням - змішуван­ням 10 г пасти «К» і 1 г каталізатора. Компаунду можна надати будь-якого кольору, додаючи в нього наповнювачі, кількість яких не по­винна перевищувати 30% ваги пасти. До білих наповнювачів віднося­ться: оксид цинку, титану, магнію, до темних - оксид купруму, «Ма­лахіт», «Сапфір», сажа газова і т. ін.

Хороші результати можна одержати, використовуючи як добавку бензин: до пасти «К» добавляють каталізатор «К-18» (на 70 г пасти 50-90 краплин), після перемішування (не допускаючи утворення бульбашок повітря) вливають бензин із розрахунку 1:1 і цим розчи­ном заливають об'ємний слід.

Крім пасти «К», для копіювання поверхневих слідів рук, виявле­них порошками на складній рельєфній поверхні зручно використову­вати клей «ПВА». Декілька (обов'язково тонких) шарів клею нано­сять м'яким пензлем. Кожний наступний шар наносять після повного висихання попереднього, кількість шарів повинна бути більше трьох. Таким чином отримують прозорий зліпок з відкопійованими частка­ми порошку, який придатний для подальшого дактилоскопічного до­слідження.

Можна використовувати для копіювання поверхневих слідів аеро­зольний засіб «Копія» (2% розчин полікрилата у метиленхлориді). В деяких випадках цей засіб дозволяє копіювати сліди, забарвлені кров'ю.

Для отримання копій зі слідів, пофарбованих парами йоду, в ката­лізатор «К-18» вводять 0,3% ортотолідину, після чого суміш перемі­шують до розчинення і додають потрібну кількість пасти «К» (у від­ношенні 1:16).

Для копіювання об'ємних слідів на пластичних об'єктах (замазці, вершковому маслі, шоколаді та ін.) найбільше підходить паста «К» без наповнювачів. Приготовлений компаунд обережно виливають поряд зі слідом так, щоб він поступово заповнив слід. Для підвищен­ня міцності зліпка, а також для економії пасти рекомендують армува­ти зліпок шматками тканини. Це особливо необхідно під час копію­вання слідів, що знаходяться на вертикальних поверхнях.

За відсутності пасти «К» в окремих випадках для одержання зліпків можна використати гіпсовий розчин. Техніка виготовлення принципово не відрізняється від відливки слідів взуття та ніг, але до гіпсу пред'являють більш жорсткі вимоги. Він ретельно (іноді два рази) просіюється через марлю або дуже мілке сито. Навколо сліду пальця робиться формочка у вигляді валика з пластиліну. Якщо необ­хідно вилучити слід з вертикальної поверхні, формочка робиться у вигляді кишені. Рідкий гіпс виливається не на сам слід, а поряд з ним так, щоб він поступово заповнив слід.

Дуже складно вилучати сліди на пилюці, борошні та інших сипу­чих речовинах. Якщо шар пилу незначний, а сам слід утворений шля­хом відшарування, то його найкраще зафіксувати копіюванням на дактилоскопічну плівку.

Сліди рук на товстому шарі пилу або борошна попередньо фото­графують. І тільки при наявності повної гарантії, що сліди задовільно сфотографовані, можна приступати до виготовлення зліпка.

Спочатку сліди закріплюють, для чого використовують різнома­нітні розчини. Наприклад, для надання міцності використовується розчин каніфолі в спирті (5 г каніфолі на 95 г винного або метилового спирту). Сліди обприскують за допомогою пульверизатора до тих пір, доки вони не зволожаться. Необхідно тримати пульверизатор так, щоб найдрібніші частинки розчину вільно падали на сліди. Через де­який час сліди можна копіювати за допомогою пасти «К».

Виготовлення зліпків з рельєфних слідів потребує великої обере­жності та практичних навичок. На місці пригоди зліпки виготовляють у виняткових випадках.

Рекомендації по збереженню вилучених об'єктів з потожировими слідами рук:

а) для збереження слідів на об'єктах від висихання використову­ють ізолюючі від навколишнього середовища упаковки (наприклад, целофан, поліетилен тощо);

б) зволожені предмети зі слідами доставляють у лабораторію в посудині з водою;

г) не можна допускати нагрівання предметів (не розміщувати їх поряд з джерелами тепла);

д) зберігати слідосприймаючі об'єкти при зниженій температурі.
Фотографування слідів рук

У тих випадках, коли вилучити слід на предметі неможливо (на­приклад, слід на мастилі двигуна автомобіля), або він може бути по­шкодженим (слід на замерзлому склі), проводиться його фотографу­вання безпосередньо на місці події. Для фотографування краще всьо­го використовувати фотокамери дзеркального типу з матовим склом та в яких можна використовувати подовжуючі кільця. При фотогра­фуванні такими камерами є можливість контролювати фокусування та освітлення об'єкта зйомки.

Перед фотографуванням з поверхні, де розташований предмет, вилу­чають пил та сторонні частки, за допомогою гумової груші.

Спочатку фотографують предмет, на якому знайдено слід, за пра­вилами масштабної зйомки таким чином, щоб на знімку було видно слід і можна було визначити його положення на предметі. Після цьо­го фотографують сам слід у натуральну величину або зі збільшенням. Якщо слідів декілька, то спочатку фотографують всі одночасно, а потім кожний окремо.

Якість фотографічного зображення залежить від точного фокусу­вання під час зйомки та правильного вибору освітлення. Діафрагма під час зйомки повинна бути в межах 5,6-11. Для точного фокусу­вання важливо, щоб площина задньої стінки фотоапарата була пара­лельна поверхні, де розташований слід.

Щоб краще висвітлити сліди, потрібно скористатися електро-ліхтариками, настільними лампами, тубусом, виготовленим із карто­ну або цупкого паперу, які можна приладнати для створення направ­леного освітлення.


 

Під час фотографування деяких видів слідів потрібне спеціальне освітлення. Наприклад, під час зйомки забарвлених слідів нерідко важко створити контраст між речовиною сліду та фоном поверхні.

Мал. 65. Фотографування Мал. 66. Фотографування Мал. 67. Фотографування
забарвлених слідів об'ємних слідів потожирових слідів

Якщо речовина сліду та фон мають схоже кольорове забарвлення, то потрібно вико­ристати освітлення наближене до верти­кального, при якому оптична вісь об'єктива та напрям джерела світла максимально на­ближені один до одного (мал. 65).

Мал. 68. Фотографування слідів на прозорих об'єктах: 1 - екран. 2 - об'єкт, 3 - джерело світла

Перед джерелом світла для одержання рівномірного освітлення розміщують марле­вий екран, цигарковий папір або матове скло.

Рельєфні сліди фотографують при нав­кісному освітленні, джерело світла повинно розташовуватися щодо поверхні під гост­рим кутом (мал. 66). Такі сліди рекоменду­ється фотографувати декілька разів, переміщуючи джерело світла навколо сліду, залишаючи сам слід неру­хомим. Зйомку краще проводити в затемненому приміщенні.

Потожирові сліди, виявлені на глянцевих поверхнях (полірованих шкатулках, скляній посуді тощо), фотографують, як правило, у від­битому світлі. Джерело світла розміщують під кутом 45° по відношен­ню до поверхні предмета (мал. 67), але іноді кут освітлення потрібно міняти, добиваючись кращої видимості. Світло повинно падати на слід вузьким пучком, для чого на джерело світла можна вдягти конус, виго­товлений з чорного паперу.

Потожирові сліди, знайдені на прозорому склі, фотографують у проходячому світлі. Для цього позаду скла розміщують джерело світла та чорний екран. Фотографування потрібно проводити в затемненому приміщенні (мал. 68). Виготовлені фотознімки додаються до фототаблиці у протокол огляду місця події.

Отже, для того, щоб речовими доказами у справі стали сліди рук, виявлені під час огляду місця події, їх повинні вилучити та за­фіксувати у відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону.


 

Використана Література

1. Андрианова В. А., Евсиков В. Н., Зуев Е. И., Теткин С. И. Выявление бес­цветных пальцевых следов порошками на различных поверхностях // Сбор­ник работ по криминалистике (дактилоскопические исследования). 1957.- М-С.37-64.

2. Ароцкер Л. Е., Грановский Г. Л. Неточное определение участка папилляр­ного узора ведет к ошибке // Практика криминалистической экспертизы. Сб. 1-2.-М, 1961.-С. 195-198.

3. Баканова Л. П. Дактилоскопические исследования: Учебное пособие -Ташкент, 1980 г. - 52 с.

4. Берзин В. Ф., Фокина А. А. О локализации участков ладонной поверхности рук человека по деталям папиллярных узоров // Криминалистика и судебная експертиза. Вып. 3- Киев, 1966-С. 199-212.

5. Бобырев В. Г., Фильков В. И. Модификация химического способа выявле­ния следов рук // Повышение эффективности криминалистических экспертиз при расследовании преступлений.- Волгоград, 1988.- С. 30-33.

6. Бобырев В. Г., Гаглошвили А. У. Применение магнитного порошка для вы­явления потожировых следов на пористых поверхностях // Экспертная практика и новые методы исследования. Экспресс-информация.- Вып. 17.- М., 1989.-С. 4-8.

7. Выявление отпечатков пальцев с помощью вакуумного напыления // В по­мощь экспертам.-М., 1976.

8. Гардаускас Ю. Ю. О некоторых недостатках подготовки материалов для экспертизы следов рук // Экспертиза при расследовании преступлений (инфор­мационные материалы). Вып. 7.- Вильнюс, 1969.- С. 18-23.

9. Герасимов В. Дактилоскопия // Наука и жизнь. № 1.- С. 79-83.





Реферат на тему: Фіксація та вилучення слідів рук (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.