Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Етика поведінки правоохоронців у службових та позаслужбових відносинах. Норми поведінки та етики у суспільстві (реферат)

У державі визначені пріоритети та напрямки розвитку правоохоронних органів, що знайшли своє відображення у "Законі про міліцію", Указах Президента, Постановах Кабінету Міністрів та наказах і розпорядженнях МВС України. Відповідно до окреслених в цих документах напрямів розвитку у підрозділах міліції мають бути створені всі умови для професійної і культурологічної підготовки правоохоронців. У Комплексній програмі вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999-2005 роки, яка затверджена МВС України, підкреслюється, що демократична культура і свідомість працівників правоохоронних органів відіграють важливу роль у виконанні службових обов'язків та визначають їх поведінку у повсякденному житті. Висока кваліфікація, професійна та моральна культура правоохоронців зможуть забезпечити їм високий авторитет і повагу у суспільстві.

Тому важливе значення має вироблення основних критеріїв демократичної культури правоохоронця, яка лежить в основі етичної поведінки. Культура являє собою ступінь реалізації сутнісних можливостей правоохоронця, його потенціалу в діяльності. Культура, так само як духовність, формується соціальним середовищем, суспільством, його ціннісними установками, принципами та нормами. Вона є показником розвитку громадянського суспільства, його сутнісною характеристикою, що визначається закріпленими в Конституції правами та свободами громадян, законністю, рівнем правопорядку, станом правосуддя, повагою до особи. Отже, розвивається культура разом із мораллю. Втрата моральних цінностей правоохоронця призводить до втрати повноти його демократичної культури. Підкреслимо, що необхідна сума знань про конкретний об' єкт своєї діяльності, а також про засоби та прийоми впливу на нього є в сучасних умовах найактуальнішим завданням. Тому вирішальна роль у формуванні культури правоохоронців належить суспільним наукам.

Одним із результатів розвитку культури суспільства в цілому є Конституція. Культура правоохоронців формує свідоме ставлення до вимог Конституції, впливає на зміну її норм. Без повної поваги до Конституції, права, закону неможливі реалізація та розвиток культури. Важливою об'єктивною умовою п прояву в повній мірі є чітка регламентація прав та обов'язків працівників правоохоронних органів. Загальна культура міліціонера має бути унормована правовою культурою через законність.

Конституційна законність - це складова частина правової системи держави. Вона є принципом діяльності держави, всіх державних та громадських організацій, їх органів. Конституційна законність як поняття - це вимога суворого та неухильного дотримання Конституції, вона зобов'язана пронизувати всі інститути держави та суспільства, що мають забезпечувати в країні реальну демократію. Не може бути рішень державних органів та громадських інститутів, орієнтованих не на Конституцію та закони, а на відомчі нормативні акти.

Конституційна законність - це складне багатогранне правове явище, яке розкриває практичне здійснення Конституції. В конституційній законності відбивається реалістичне ставлення до Основного Закону, його загальнообов'язковості, сили та соціально-юридичної цінності. Через конституційну законність формується зв'язок конституційних норм з громадянином, структурами соціального устрою, політичним режимом, формами та методами здійснення державної влади. Стан конституційної законності у суспільстві прямо пов'язаний з принципами: розподілу влади, самоврядування, плюралізму форм власності, соціальної справедливості, пріоритету загальнолюдських цінностей, гласності, підконтрольності, альтернативності.

У практичному вираженні конституційна законність являє собою фактичну реалізацію норм Конституції, яка розкривається через такі форми як виконання, використання та застосування.

На зміцнення конституційної законності має позитивно впливати принцип демократизації суспільства, закладений в Основний Закон. На практиці завжди використовувався мінімальний набір таких елементів демократії як гарантія прав та свобод, регулярні вільні вибори, прийняття рішень на підставі принципу більшості. Друга частина процесу демократизації - народний суверенітет, розвиток особистості, рівність, гласність влади, консенсус - часто реалізується не повністю. Демократія в Конституції України закріплена як основний, регулюючий принцип в сучасному суспільстві. Правова система України має розвиватись і удосконалюватись крізь призму надій, інтересів та цінностей людини. При цьому необхідно виходити з того, що демократія не може існувати без закону. Демократія поза законом - це анархія. Не буде законності - не буде і демократії.

Дотримання Конституції означає насамперед утримання від здійснення заборонених нею дій. Ведучи мову про реалізацію забороняючих норм, потрібно виділити універсальні заборони, які звернені до всіх учасників суспільних відносин, а також ті, що стосуються лише окремих осіб. Виконання цих заборон є обов'язковою, передбаченою правовими нормами дією. Особливою формою реалізації норм Конституції є їх застосування, тобто державовладна діяльність по вирішенню конкретних юридичних справу повноваженими суб'єктами: органами влади, посадовими особами, службовцями.

Правова культура як елемент демократи є складовою політичної культури і заперечує авторитарний стиль керівництва, заорганізованість у вирішенні практичних питань, догматизм і бюрократизм, монополізацію ідеї.

Елементами правової культури виступають правосвідомість, правова активність громадян, уміння ефективно використовувати право в соціальній практиці. Правосвідомість складається з правової ідеологи (знання про право) і правової психології (відношення до права, правові емоції) і поділяється на звичайну, професійну та наукову. Професійна правосвідомість характерна перш за все для тих, чия діяльність пов'язана з охороною правопорядку, здійсненням правосуддя і наглядом за законністю. Водночас правосвідомість має поширюватися в усьому суспільстві і виступає важливим фактором у боротьбі зі злочинністю.

Культура правоохоронця має набути системних рис і сприйматися крізь призму загальнолюдських цінностей та інтересів держави, яка стоїть на сторожі законів. Культура включає мистецтво керівництва та мистецтво виконання і є невід'ємною від таких характеристик як самостійність, діловитість, відповідальне ставлення до справи. Вона передбачає точне і чітке виконання доручення в термін, як того потребує об'єкт управління та конкретні обставини. Так проявляє себе дисципліна правоохоронця.

Важливим підґрунтям культури правоохоронців є їх свідомість.

Основною ланкою свідомості особи є и наукові погляди, знання, оцінки і норми, вироблені суспільством, а також елементи повсякденної свідомості, яка базується, головним чином, на емпіричних уявленнях, життєвому досвіді, особистих інтересах тощо. Цей комплекс набутків формується на базі особистого досвіду, завдяки участі у процесі правоохоронної діяльності та повсякденного життя. Повсякденна свідомість може заперечувати науковий підхід породжувати негативні по гляди на соціальне життя та спричиняти поведінку, яка суперечить інтересам суспільства. 3 урахуванням того, що повсякденна свідомість правоохоронців формується під впливом умов практичної боротьби зі злочинністю, доцільно, оцінюючи ефективність процесу формування свідомості, розглядати взаємозв'язок практичної діяльності, свідомості і відношення людей до життєвих цінностей.

Елементом професійної культури має стати критичне мислення як одна з форм відображення дійсності, узагальнене пізнання існуючих зв'язків у взаємовідносинах, творче вироблення нових ідей, прогнозування явищ та процесів, що мають практичне значення для правоохоронної діяльності. Воно відіграє також суттєву прогнозуючу роль у процесі роботи і нерозривно пов'язане насамперед зі здатністю до науково обгрунтованого керівництва, врахування всієї інформації, існуючих ресурсів і т.п.

Реформи в системі МВС України мають посилити морально-етичні складові свідомості правоохоронців, створити умови для того, щоб вони стали високопрофесійними, компетентними, здатними діяти ініціативно і відповідально.

Доцільним у цьому контексті здається створення ідеальної моделі сучасного правоохоронця. Потрібно розробити відрегульований механізм соціологічного аналізу та оцінки його діяльності. Передусім необхідно обгрунтувати систему координат, згідно з якою можна об'єктивно і справедливо визначити рівень розвитку його якостей, ступінь прогресування внаслідок набуття досвіду, контролювати отримання спеціальної підготовки і просування у службовій ієрархії. Важливо також відпрацювати набір кваліфікаційних характеристик для правильного визначення інтелектуальної, моральної та професійної відповідності людини певній посаді.

В історії суспільства зловживання службовим становищем з боку охоронців порядку широко відомі. Вони по-різному тлумачились і оцінювались Платоном, Т. Гоббсом, Н.Макіавеллі, П. Кропоткіним, Марксом та ін. Але загальним для всіх був висновок, що можливість зловживання публічно-правовими повноваженнями службової особи визначається її особливим становищем у державі та серед її громадян. Масштабність та суспільна шкода зловживань - різні, вони прямо залежать від економічно-політичного і культурно-морального стану суспільства, соціально-правового статусу учасників правової держави.

Не применшуючи значення таких якостей правоохоронця як компетентність, самостійність у вирішенні поставлених завдань, ініціативність, організованість, діловитість, хотілося б підкреслити роль моралі та моральності для різних працівників, зайнятих у правоохоронній діяльності. Велике значення в цьому контексті має розуміння гідності людини. Становлення міліціонера відбувається в умовах свободи, що обмежується відомими рамками. До останніх належить право суспільства. Через нього принцип гідності формує у кожного індивіда певні нормативні уявлення про сутність особи, що несуть на собі відбиток тієї культури, в умовах якої вони виникли. Держава сприяє реалізації гідності людини, перетворюючи державних службовців з об'єктів впливу на активно діючих суб'єктів. До гідності правоохоронців ми відносимо також їх соціальні і правові можливості. Загалом, гідність як явище культури, що конкретизується в принципах свободи, безпосередньо служить силам, які підтримують демократію.

На правоохоронців суспільство покладає великі завдання, тому вони мають володіти певними моральними якостями, зокрема:

ставити моральні принципи у відповідність із правами людини, гуманізмом;

захищати Конституцію, закони та інші нормативні акти всіх органів держави, ніколи не брати участі в їх порушенні та не ухилятись від їх виконання;

намагатись знайти й використати найбільш ефективні та продуктивні способи виконання завдань;

ніколи не дискримінувати одних осіб шляхом надання іншим особливих умов або пільг за винагороду, з особистих мотивів;

виконувати ту роботу, яку належить, за належну оплату, докладати максимальні фізичні та розумові зусилля для виконання своїх обов'язків;

ніколи не використовувати інформацію, конфіденційно отриману під час виконання ним службових обов'язків, для отримання особистої вигоди.

Ці та інші принципи поведінки правоохоронців відображаються у нормативних документах, які регулюють діяльність цих осіб.

Отже, від ступеня розвитку культури суспільства залежить ефективність всієї правоохоронної системи, і, як наслідок, рівень соціального контролю над злочинністю.

Елементом та основою культури, базисним компонентом є сукупність політичних, економічних, правових, естетичних та інших знань, які відображають у свідомості людей реалії соціального життя, результати впливу філософських та економічних законів. Загальні та спеціальні знання характеризують рівень професійної культури правоохоронців. Але для сучасного міліціонера важливі не просто самі по собі знання, а здатність ефективно діяти в реальних ситуаціях.

Якщо звернутися до офіційних документів, то вони визначають морально-етичні норми, якими має володіти правоохоронець, зокрема він повинен:

сумлінно виконувати свої службові обов'язки, стояти на охороні правопорядку;

шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування;

не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам держави і громадян або негативно вплинути на репутацію держави.

Наведена норма окреслює лише найважливіші моральні елементи функціонування правоохоронних органів. Ці та інші норми створюють можливості для багатогранних взаємовідносин правоохоронців з державою, суспільством, між собою, в своїх сім'ях. Спостерігається розширення поля дії соціальних норм моралі, регулююча роль якої стає сьогодні важливим і впливовим фактором підвищення ефективності і авторитету правоохоронних органів.

Підкреслимо, що правоохоронець завжди має пам'ятати і звертатися до державної Присяги, яка безпосередньо пов'язана з етикою поведінки правоохоронця, і яку він складає, вступаючи на службу. Він обіцяє вірно служити народові України, суворо дотримуватися Конституції та законів, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої обов'язки, а також подавати приклад етичної поведінки у суспільстві.

Як ми зазначали, культура працівника міліції є конкретизацією культури особистості людини взагалі. Культуру особистості можна уявити як єдність зовнішньої та внутрішньої культури. Під внутрішньою культурою розуміють духовне багатство особистості, її знання та почуття, переконання та погляди, її світогляд та ідеали, принципи, цілеспрямованість тощо. Під зовнішньою культурою ми розуміємо ступінь та форму їх реалізації у службовій діяльності та повсякденних відносинах. Важливу роль відіграє зовнішній вигляд, культура спілкування, певні вміння, навички, прийоми діяльності та поведінки. Це, нарешті, рівень вихованості людини, її вміння належним чином поводити себе як у професійному середовищі, так і поза ним. Саме цієї культури працівникам міліції часто не вистачає. Тож звернемося до такого поняття як етикет, який визначається стійкий порядком поведінки, сукупністю правил поважного поводження у суспільстві.

Суворе дотримання правил етикету - важлива умова високої культури поведінки як на службі, так і у внутрішніх справах, позаслужбових відносинах працівника міліції. Це той "одяг", по якому зустрічають та складається перше враження про людину. Але механічні, детальні знання і дотримання правил не гарантують відповідальної поведінки людини, бо обставини настільки різноманітні, що ніякі правила та норми не в змозі охопити їх повністю. Щоб уникнути багатьох помилок, необхідно виробити внутрішнє самопочуття, стан емоційного співпереживання із співбесідником, яке зветься тактом. Розвинене почуття такту дозволяє визначити належну міру у виразах та вчинках.

Саме тактовність дозволяє знайти рішення проблемної колізії під час спілкування, не зменшуючи при цьому гідності інших людей та не втрачаючи власної гідності. Професійний такт - це прояв по відношенню до інших стриманості, неупередженості та пристойності під час спілкування.

Проявлення безтактовності - безпомилкове свідоцтво відсутності культури, показник грубості та невихованості. Важливо постійно пам'ятати, що дотримання етикету та виявлення такту - це не тільки обов'язковий елемент спілкування, а й найважливіша складова частина духовної культури особистості. Для правоохоронців - це обов'язкова умова, яка також позитивно впливає на зростання авторитету органів внутрішніх справ країни.

Зовнішній вигляд працівника міліції має важливе значення і впливає на відношення до нього з боку громадян. Часто встановити контакт з людиною працівникові міліції не вдається саме внаслідок початкової антипатії, яка пов'язана з його зовнішнім виглядом: неохайним, або таким, що не відповідає діловим відносинам, неприємними манерами.

Під час першої зустрічі відбувається оцінка працівника міліції з точки зору сприйняття особливостей поведінки та зовнішнього вигляду. На підставі такої оцінки йому може бути надана як позитивна, так і негативна характеристика. Для працівників органів внутрішніх справ під час контактів з громадянами, клієнтами, порушниками законів, колегами важливим є все: вираз обличчя, підтягнутість, зачіска, одяг, вміння вільно почувати себе, хороший внутрішній стан та інше.

Неможливо виробити перелік рекомендацій, що стосуються, наприклад, одягу чи зачіски. Головне, щоб працівник міліції як на службі, так і в особистих справах, позаслужбових відносинах керувався почуттям міри та усвідомленням того, що він є представником держави для всіх тих, хто звертається до нього за допомогою або для тих з ким він спілкується.

Працівники органів внутрішніх справ у службовий час повинні носити встановлений для них формений одяг. Згідно з принципами та формами правової естетики працівникам міліції забороняється:

носіння предметів форменого одягу, спорядження, взуття, знаків розрізнення та нагрудних знаків змінених чи невстановлених зразків;

одночасне носіння предметів різного форменого одягу, а також предметів форменого одягу разом з елементами цивільного одягу;

носіння валізок, парасольок яскравих кольорів.

Велике значення у роботі працівника міліції відіграють безпосередньо мова та її стиль. Тембр, інтонація, чіткість мовлення, чуйність голосу - це фактори, які психологічно діють на співбесідника, викликають у нього повагу, симпатію або, навпаки, негативні емоції.

Іноді розумну, гарну мову псують слова-паразити або прислів'я, що використовуються недоречно, часто, і від цього втрачають свою привабливість. Бесіду необхідно вести спокійно, не підвищувати голосу і не показувати своє роздратування навіть тоді, коли для цього є підстави. Гарячність, квапливість - погані помічники для працівників органів внутрішніх справ під час бесіди. Будьте уважні і передбачливі до співбесідника, цінуйте його аргументи, навіть тоді, коли вони слабкі. Ніщо так негативно не впливає на атмосферу ділової бесіди, як зневажливий жест, що показує відкидання аргументів іншої сторони без найменших зусиль вникнути в їх внутрішній зміст.

Вважається непристойним під час бесіди дивитись на годинник. Цей жест сприймається зазвичай як сигнал до закінчення розмови. Тому слід навчитися "відчувати" час. Під час бесіди необхідно повернутися обличчям до співбесідника та постійно підтримувати з ним візуальний контакт.

Етика поведінки працівника міліції під час спілкування повинна будуватися на певних моральних принципах, серед яких головними є наступні:

в основі ділового контакту лежать інтереси справи, а не особисті справи, інтереси та власні амбіції;

порядність, тобто органічна не спроможність до безчесного вчинку або поведінки;

доброчинність, тобто органічна потреба робити людям добро;

поважність, тобто повага гідності співбесідника, що реалізується через такі моральні якості як: ввічливість, делікатність, тактовність, чемність, турботливість;

коректність, тобто стриманість у словах та манерах, виключення зайвих питань, надмірної настирності;

висока самоорганізація і ефективне планування роботи та виконання її у відведені терміни і строки.

Для правоохоронців важливе значення має кінетика - наука про рухи тіла. Так, наприклад, у посібнику І.Калинич надається характеристика і різні значення рухів. Вони, зокрема, діляться на дев'ять категорій.

Ставлення. Симпатія або антипатія виявляється у загальному положенні тіла, яке повернуте до або від співрозмовника, у розслабленій позі.

Статус. Ті, хто вважає себе вищим за статусом, тримають голову високо піднятою. Нерівноцінний за статусом партнер опускає голову, а іноді й плечі. Також загальновідомим є факт, що коли один із співрозмовників стоїть, то емоційно мимоволі тисне на іншого/інших.

Стан афекту. Високий ступінь емоційного напруження асоціюється з підвищеною нервовою рухливістю, що підсилюється виразом обличчя.

Пошук схвалення. Коли люди намагаються домогтися схвальної реакції, вони посміхаються, кивають головою і загалом більше жестикулюють, намагаючись переконати співбесідника.

Квазізалицяння. Специфічна поведінка, характерна при спілкуванні з протилежною статтю, яка виявляється у жестах, позах та виразах обличчя, які виявляють заохочення, запрошення, заклик.

Включення. Це жести та ін., які висловлюють думку: "Я з тобою, а не з ним/нею" або: "Ми закриті для інших".

Просочення інформації та обман. Як би людина не намагалася приховати якісь емоції, мова тіла їх видає. Прихована чи навмисне викривлена інформація, здається, сочиться з кожної пори. Найбільш промовистими вважаються ноги, далі руки і в останню чергу обличчя, на яке звертають увагу в першу чергу.

Теплота у ставленні до інших виявляється у зміні пози у напрямку до партнера, посмішці, прямому зоровому контакті і спокійному положенні рук. Прохолодне ставлення - це нахмурені брови, блукаючі очі та пальці, що барабанять по столу.

"Знаки пунктуації", які супроводжують відповідні репліки. Закінчене твердження супроводжується опусканням голови, повік та рук. І навпаки, питання - рухами вгору. Крім того, люди відхиляються, коли слухають, і подаються вперед, коли самі задають питання.

Розглянемо докладно значення виразу обличчя, жестів, пози, в цілому зовнішнього вигляду для спілкування.

Обличчя. Воно є найважливішим виразником наших емоцій та почуттів, має потужний комунікативний потенціал і не тільки передає наше ставлення до співрозмовника й теми розмови, але відіграє важливу роль у зворотному зв'язку для передачі нашої реакції на інформацію. Найбільш виразними є очі ("льодяний погляд", "глипнув", "оцінює з ніг до голови", "зиркнув", "м'який погляд", "витріщився"). Але більшість дослідників звертає основну увагу не на вираз очей, а на зоровий контакт. Прямий контакт є сигналом, що комунікативний канал відкритий для обміну інформацією.

Жести. Вони самі по собі є мовою. Бувають часто інстинктивними і передають свідомі і, що важливо, підсвідомі імпульси. Жести поділяються на екстравертні - широкі, впевнені, спрямовані на інших, та інтравертні - обмежені в просторі, невпевнені, що свідчить про захисну реакцію. Приклад. Велика група жестів, які характеризуються змиканням чи перехрещенням рук, вказує на захисну реакцію. Цей жест утворює замкнуте коло. Його рекомендують уникати при виголошенні усних промов. Хоча жести лише виявляють емоції, вони часто можуть на них вплинути. Якщо ви "замкнете коло", це значно ускладнить підбір слів і плин думок. Спікера може "заклинити". І навпаки, розімкнувши руки, він/вона почуватиметься вільніше, отямиться і зможе зібратися з думками.

Поза, існує ряд досліджень про значення поз у групі. Наприклад, розміщення групи колом, коли всі повернуті всередину, або ситуація, коли хтось простягає руку чи ногу через відкритий простір, створюючи при цьому бар'єр і сигналізуючи: доступ до групи обмежений/закритий. Це - жести і пози включення/виключення. Якщо двоє співрозмовників сидять обличчям один до одного, виявляється більш інтерактивний характер розмови, ніж коли вони сидять поруч паралельно один до одного.

Зовнішність. Фізична привабливість є потужним фактором в особистому житті і виборі сексуального партнера. Що ж до ділового середовища, майже кожен скаже, що на нього/неї не впливає зовнішність ділових партнерів, хоча це не зовсім так.

Насамперед ми помічаємо стать співрозмовника та його расову (іноді - етнічну) належність. Потім підсвідомо зважуємо, наскільки співрозмовник привабливий і робимо деякі висновки про його особистість.

Форма тіла, комплекція. У більшості людей є певні стереотипи щодо зовнішності. Згідно з цими стереотипами форми тіла діляться на три групи:

ектоморфну (слабка статура, тонкий, високий). Стереотипні характеристики: худий, молодий, амбітний, підозріло ставиться до інших, напружений, нервовий, немужній, впертий, тихий, песиміст;

ендоморфну (повний, округлий, низького зросту). Стереотипні характеристики: товстий, старий, старомодний, фізично слабкий, непривабливий, балакучий, добродушний, симпатичний, неконфліктний, залежний від інших, довірливий;

мезоморфну (мускулистий, атлетичний, високого зросту);

стереотипні характеристики: сильний, мужній, молодий, зрілий, покладається лише на себе, привабливий, любить пригоди.

Отже, ми навели приклад із посібника І.Калинич для того, щоб показати, що ці характеристики, які приписують різним типам людей, і стереотипи дуже глибоко вкоренилися і можуть негативно впливати на комунікацію.

Як висновок підкреслимо, що основною ланкою свідомості особи є її творчий рівень: наукові погляди, знання, оцінки і норми, вироблені суспільством, а також елементи повсякденної свідомості, яка базується, головним чином, на емпіричних уявленнях, життєвому досвіді, особистих інтересах тощо. Цей комплекс набутків формується на базі особистого досвіду, завдяки участі у процесі правоохоронної діяльності та повсякденного життя. Повсякденна свідомість може заперечувати науковий підхід, породжувати негативні погляди на соціальне життя та спричиняти поведінку, яка суперечить інтересам суспільства. З урахуванням того, що повсякденна свідомість правоохоронців формується під впливом умов практичної боротьби зі злочинністю, доцільно, оцінюючи ефективність процесу формування свідомості, розглядати взаємозв'язок практичної діяльності, свідомості і відношення до життєвих цінностей. Важливо підкреслити, що за умов реформування українського суспільства і системи правоохоронних органів морально-етичні риси працівників міліції набувають особливого значення. Демократична культура і правосвідомість виступають як надійна основа етичної поведінки правоохоронців у службових і позаслужбових відносинах.





Реферат на тему: Етика поведінки правоохоронців у службових та позаслужбових відносинах. Норми поведінки та етики у суспільстві (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.