Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Досвід Адміністрації США з питань боротьби з незаконним обігом наркотиків (DEA) (реферат)

Проблеми, що виникають внаслідок поширення організованого наркобізнесу та його ускладнень – наркоманій від препаратів опіатної групи, викликаних кокаїном, від зловживання препаратами коноплі, наркоманій, спричинених амфетамінами (метамфетаміном), ефедронової наркоманії, а також – викликаної галюциногенами (ЛСД, псилоцибіном і мескаліном) [1, с. 11 – 23; 2, с. 7 – 11], вже давно мають міжнародний і транснаціональний характер і тому не є притаманними якійсь одній конкретній країні, а охопили практично весь світовий простір.

Наркобізнес, у свою чергу, представляє собою організовану складову незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів (далі – НОН), життєзабезпечення якого реалізується завдяки проведенню систематичних незаконних наркооперацій (особливо наголошуємо на тому, що саме систематичних операцій з наркотичними засобами, об'єднаних між собою та утворюючих систему організованих злочинів, що підтверджується знаними вітчизняними і російськими вченими [3, с. 117]) групами осіб за попередньою змовою, організованими групами, злочинними організаціями, які завойовують нові ринки збуту та відкривають "свіжі” маршрути контрабандного постачання наркотичних засобів і психотропних речовин та їх аналогів, таких, наприклад, як Північний наркошлях, що пролягає через територію Російської Федерації та її великих міст – Москви і Санкт-Петербургу та в змозі завдавати шкоди здоров'ю та життю населення країни /країн/ світу з єдиною злочинною метою – отримання величезних незаконних надприбутків. Тож вважаємо, що на сьогодні заручниками організованого наркобізнесу є вся світова спільнота.

На думку фахівців Організації Об'єднаних Націй, висловлену ще у 1989 році, скрізь у світі визнається той факт, що виробництво, збут та споживання наркотичних засобів мають перебувати під суворим урядовим контролем, і необхідність створення всесвітньої системи контролю над наркотиками та іншими небезпечними речовинами обумовлена гуманітарними й соціальними причинами. Мета системи контролю над наркотиками полягає в обмеженні їх використання для медичних і наукових потреб [4, с. 1].

На наш погляд, тут йдеться, по-перше, про збереження за державами монопольного права на виробництво та легальний обіг наркотичних засобів, як це передбачено національними законодавствами для визначених легальних потреб, а, по-друге, – про розумний і водночас суворий урядовий контроль над обігом наркотиків, що гіпотетично в змозі скоротити їх відтік до нелегального обороту з легального, зменшуючи таким чином обсяги хоча б лише одного напряму немедичного споживання наркотичних засобів.

Тобто, завдання світової спільноти сьогодні на рівні держав – це беззаперечне забезпечення контролю за легальним обігом наркотиків і адекватна протидія нелегальному, у першу чергу, його організованому сегменту – наркобізнесу, враховуючи високий ступінь небезпеки у разі зловживання наркотиками для здоров'я і життя наркоспоживачів, а також для суспільства в цілому, зростання кількості вчинюваних наркозлочинів, а також злочинності наркоманів – грабежів, розбоїв, зґвалтувань, вбивств і т. ін. і, що є особливо небезпечним, – небезпеку використання наркогрошей для фінансування інших видів злочинної діяльності – тероризму, контрабанди заборонених товарів, торгівлі зброєю і вибухівкою, для підкупу правоохоронців і високопосадовців.

Існують підтвердження зв'язку наркобізнесу, організованої злочинності й торгівлі зброєю. Справа в тім, що кримінальні угруповання рідко покладаються лише на участь у незаконній торгівлі зброєю, скоріше за все, вони залучаються до цього заняття в результаті своєї контрабандної діяльності, особливо пов'язаної з наркотиками – здебільшого потребується доступ до контрабандних шляхів і до кримінальних сітей, що розкинуті по багатьох регіонах, допомагає організованій злочинності обминати багато юридичних вимог, дотримання яких обов'язково вимагається при торгівлі зброєю. Такий триєдиний зв'язок – наркобізнесу-організованої злочинності-торгівлі зброєю – набув розголосу внаслідок постійно зростаючої кількості оборудок на кшталт "зброя – за наркотики”, розкриті наприкінці 90-их років. Наприклад, поставки зброї за наркотики з Росії до Чечні та колишнього Радянського союзу; між РФ та Середньою і Південною Азією; між Таїландом і Південно-Східною Азією; між Росією і Південною Америкою, особливо Колумбією, і, нарешті, між Південною Америкою та Карибськими островами [5, с. 4 – 5]. Кримінальні елементи намагаються взяти під свій контроль прибутки від нелегальної міграції та використовувати ці канали для переміщення не тільки людей, а й наркотиків, зброї [6, с. 68]. На наш погляд, разом із переконливими висновками щодо використання торговцями зброєю усталених наркоканалів, зазначене пов'язане із забезпеченням латентності злочинної наркодіяльності – розраховуючись зброєю за наркотики, не треба мати справу з великою – у повному сенсі цього – грошовою масою від "вуличної” роздрібної торгівлі наркотиків у вигляді купи 20- і 50-доларових купюр, які ще необхідно легалізувати. Уявімо собі обсяги купюр, скажімо, у сумі 2 – 3 млн. дол. США від роздрібної вуличної наркоторгівлі дрібними купюрами. А торговцям зброєю вкрай вигідно користатися контрабандними каналами для переправлення "свого товару”.

Повертаючись до ускладнень наркобізнесу, варто пам'ятати, що він спричиняє загальне погіршення умов життя, зростання смертей від передозування, нищення генофонду нації, завдає шкоди легальній економіці у разі використання коштів від наркобізнесу, викликає відчутне невдоволення суспільства антинаркотичною політикою держави та неможливістю "силової” складової системи національної безпеки України адекватно реагувати на прояви наркобізнесу та надійно убезпечити суспільство від подальшої кримінальної наркотизації [7, с. 1].

Наша думка полягає в тому, що, не навчившись контролювати державну монополію на легальне виробництво і використання у визначених цілях наркотичних засобів, неможливо ефективно протидіяти наркобізнесу у всіх його небезпечних проявах і видах – внутрішньодержавний (локально активний) наркобізнес – регіональний та міжрегіональний; міжнародний наркобізнес (формально проміжно-глобально активний, або трансграничний, саме у цьому разі наркобізнес триває на території 2 – 3 різних держав); транснаціональний наркобізнес (глобально активний), який розглядається як наркозлочинність, полем діяльності якої виступає міжнародна арена, коли об'єднуються між собою – створюють злочинний синдикат – міжнародні злочинні наркоугруповання [8, с. 26 – 29].

В ситуації, коли міжнародний наркобізнес зливається з транснаціональною організованою злочинністю та починає використовувати можливості інших проявів "чорного бізнесу”, коли найбільшою зміною системи НОН є налагодження взаємної праці між конкуруючими наркоугрупованнями (росіяни співпрацюють з ізраїльтянами, Туреччина співпрацює з афганськими ОЗГ для використання "носіїв” героїну, українці наймаються латиноамериканськими наркокартелями для перевезення у трюмах кораблів кокаїну, що свідчить про згрупування ОЗГ та ЗО наркобізнесової спрямованості, коли організований наркобізнес згрупувався у світових масштабах, коли організована злочинність у сфері НОН не визнає жодної поваги до національних кордонів, вимагається консолідація на абсолютно новому рівні діяльності потужних державних і політичних лідерів і включення сучасних глобальних стратегій, які виходили б за межі національного законодавства однієї країни і територіального обхвату протидією.

Вважаємо, що використання міжнародного досвіду, у першу чергу, Адміністрації США з питань боротьби з незаконним обігом наркотиків (DЕA), може суттєво поліпшити стан протидії НОН, тому що DЕА діє вже понад 30 років, з часу свого створення у 1973 р., має офіси у 60 країнах світу. Гасло, що може свідчити на користь зазначеного, просте: "Якщо об'єднався наркобізнес, то потребується консолідація протиборців з ним по всьому світові”. Більше того, зміни у сфері організованого наркобізнесу потребують змін у спільній антинаркотичній роботі. Саме трансформуючий характер міжнародного і транснаціонального наркобізнесу вимагає використання інноваційних підходів до організації і проведення протидії, обміну позитивним досвідом з подолання цих проблем.

До основних функції DЕА відносяться забезпечення законодавства США з протидії незаконному обігу наркотиків, доведення до суду справ про наркобізнес. Діяльність DЕА триває за 3-а напрямами. 1. За кордоном вона полягає у проведенні агентами DЕА двохсторонніх розслідувань злочинів, вчинюваних міжнародними наркозлочинцями. 2. Координація розвідувальної діяльності – головне, щоб кримінальна справа була відкрита. 3. Індивідуальні контакти з іншими національними антинаркотичними агенціями, спілкування з іноземними правоохоронцями на кшталт "як друзі” замість офіціозного контактування.

Окрім цього, DEA займається збором даних за такими напрямами:

випадкове або постійне споживання наркотиків серед громадян США, долучаючи до них групи ризику, до яких правоохоронні органи відносять виключених зі школи, тих, хто залишив навчання; безпритульних; осіб, тимчасово перебуваючих на території США; арештованих; позбавлених волі у федеральних і тюрмах штатів; умовно достроково звільнених; відпущених на поруки і неповнолітніх правопорушників;

– обсяг героїну, кокаїну, марихуани, метамфетаміну та інших наркотиків, що завозяться на територію США, а також доступних для споживання;

– маса конфіскованої марихуани, героїну, кокаїну, метамфетаміну;

– кількість ліквідованих нарколабораторій, в яких вироблявся кокаїн і метамфетамін на території США;

– кількість осіб, які перебувають у федеральних і тюрмах штату;

– зміни ціни та якості героїну, кокаїну, метамфетаміну;

– кількість наркоманів, що лікуються у медичних клініках США;

– наявність хворих на СНІД або інші інфекційні захворювання, набуті через немедичне споживання наркотиків [9, с. 6].

На користь використання позитивного досвіду DЕА свідчить той факт, що у США, на думку самих агентів DЕА, найбільший попит на наркотики у світі. Але варто враховувати, що дані саме про кількість вчинених злочинів, пов'язаних із НОН, у статистиці країни відсутні. Скласти якусь картину про масштаби поширення у США злочинів у сфері НОН можна лише за кількістю арештів з цього приводу, як це зробила російський дослідник наркопроблем у США Н.В. Тарасова [9, с. 7]. Так, наприклад, у 2000 році за порушення, пов'язані з НОН, у США було проведено майже 1 млн. 580 тис. арештів. Питома вага арештів у масиві проведених у країні щороку практично залишається стабільною і складає 10 – 11 % [9, с. 8]. Українська статистика, як і російська, не містить аналогічного показника, користуючись кількістю зареєстрованих злочинів за окремими складами кримінальних кодексів цих країн.

Особливо хочемо підкреслити, що під час проведення Міжнародного семінару з питань підвищення кваліфікації по боротьбі з незаконним обігом наркотиків за участю представників DЕА, СБУ, ДБНОН/УБНОН МВС України, а також працівників міжвідомчої науки, який проходив у Київському національному університеті внутрішніх справ протягом 24 жовтня – 3 листопада 2005 року, у нас одразу виникли запитання щодо кількості зареєстрованих наркозалежних, кількості розкритих наркозлочинів, тим більше, що спецагенти DЕА не змогли представити показники кримінальної статистики хоча би за якийсь період щодо зв'язку рівня наркоманій і росту наркозлочинності, особливо стосовно контрабанди і виробництва наркотичних засобів, психотропних речовин у підпільних нарколабораторіях США.

Але згідно з показниками поширення немедичного споживання наркотиків у США у 2000 році 14 млн. американців старших за 12 років постійно, не рідше 1 разу на тиждень, споживали наркотики, серед них – майже 11 млн. (4,7 %) американців тієї самої вікової категорії постійно споживали марихуану [9, с. 13, 16].

У Сполучених Штатах Америки, на думку агентів DEA, величезна кількість наркоманів, тому вважається, що профілактику наркоманії треба починати ще з дитячого садка. Так, наприклад, у 2000 році найбільшу кількість пацієнтів, які лікувалися від наркоманії, було зареєстровано у штатах Нью-Йорк (понад 44 тис.), Каліфорнія (більше 36 тис.), Іллінойс (понад 13 тис.), Техас (майже 12,5 тис.), Мічиган (понад 12 тис.), Меріленд (майже 12 тис.), Флорида (близько 12 тис.), Массачусетс (майже 11 тис.) і Пенсільванія (понад 10 тис.) [9, с. 19].

Перша хвиля епідемії наркоманії у США спричинена напливом емігрантів з Китаю у 1850–1914 рр., які привезли культуру споживання опію. Друга хвиля – у 1919–1950 рр., коли тривала війна гангстерів, що супроводжувалася боротьбою за поширення ринків наркотиків. Третя хвиля припадає на період 1960–1970 рр. та була пов'язана з рухом "хіпі” і поширенням ЛСД. Наступна, 4-та хвиля наркобізнесу і наркоспоживання, припадає на час 70–80-их рр., що пов'язане з діяльністю вже сформованих наркокартелів. Остання, 5-а хвиля, розпочалася приблизно з 1990 року і триває дотепер. У широкому розумінні вона пов'язана з війною за контроль над наркоринками світу.

З огляду на це, увагу США і DEA зосереджено першочергово на світовому обігу героїну. Світовий ринок героїну, що утворився із "Золотого трикутника”, "Золотого півмісяця”, Латинської Америки та Мексики, з території якої постачається так званий "коричневий героїн” – 10 % цього продукту постачається для США, і представляє серйозну загрозу для безпеки країни. Тут наявна ще одна вкрай важлива проблема – контрабандне надходження не стільки самого героїну, а морфіну – з 1 кг морфіну отримують 10 кг героїну. У такий спосіб легше здійснювати так звану "експортну контрабанду” основи для виробництва важкого наркотичного засобу на території зовсім іншої країни – у нашому разі – у США, і безумовно меншим стає ризик втратити наркопродукт і самого наркоділера. Саме тому у США проблема нарколабораторій є проблемою номер "1” і не лише у разі виробництва героїну, а й у випадку виготовлення амфетамінів (метамфетаміну). Так, протягом 1995–1999 рр. у США щодо ліквідованих нарколабораторій з виробництва метамфетаміну за окремими штатами маємо таку статистику (динаміка показників за цими роками у відсотках складає): шт. Теннессі – 2900,0 %, Оклахома 2400,0 %, Аризона – 2175,0 %, Монтана – 1500,0 %, Огайо – 1300,0 %, Іллінойс – 1240,0 %, Алабама – 1200,0 %, Вашингтон – 1050,0 %, Нью-Мексико – 1000,0 %, Техас – 910,0 % та Аляска – 900,0 % [10]. У свою чергу, конфіскації амфетамінів зросли протягом 1993 – 1999 рр. майже на 38 тис. %.

Що стосується ринку кокаїну, то цей наркотичний засіб постачається до США з Перу, Болівії і Колумбії, звідки перевозиться до країни майже 99 % наркопродукту. Ринок марихуани це країни Карибського басейну і Близького Сходу. Ринок синтетики контрабандно постачає до США, у першу чергу МДМА та Екстазі, з території Бельгії, Німеччини і Нідерландів.

З огляду на важливість проблем, розв'язуваних Адміністрацією США з питань боротьби з незаконним обігом наркотиків, її діяльністю керує Головний атторней при Президентові США. DЕА має більше ніж 100 регіональних офісів у США, у зарубіжних країнах – понад 80. Адміністрація має повноваження розслідувати наркозлочини за кордоном (у такому разі працюють міжнародні агенти).

Наприклад, антинаркотична операція, що тривала в Еквадорі. Два агенти DЕА – в Росії та Еквадорі – проаналізували конфіскації наркотиків на морських суднах, а потім підключили дані з Western Union про перекази грошових коштів за кордон, в результаті чого дійшли висновку про наявність потужної наркомережі, з якої вилучається лише якась певна частина наркотичних засобів. В даному разі йдеться про відносно новий Північний наркомаршрут, який проходить безпосередньо через Москву і Санкт-Петербург.

Щороку зростає також і виробництво опію в Афганістані, причому з 1 кг високоякісного опію отримують морфін, а з нього – вже приблизно 7–8 кг чистого героїну. Деякі дані виробництва опію в Афганістані можуть свідчити про потужне налагоджене нарковиробництво: 1999 – 5 тис. т; 2001 – виробництво опію знизилося до 0,5 тис. т, 2002 – вже знову зросло до 3,4 тис. т; 2003 – 3,6 тис. т; 2004 – 4,1» 4, 2 тис. т.

Щороку зростають також показники вилучень в Азії героїну (між іншим, через кордони Таджикистану проходить до 90 % афганського героїну). Росте і кількість наркоманів в Росії – сьогодні їх налічується близько 6 млн. Стосовно вилучень опію та героїну, за даними DEA, в Азійському регіоні, у найближчих сусідів Російської Федерації лише у 2003 році маємо таку картину (табл. 1).

Таблиця 1

Вилучення наркотиків за азійським регіоном у 2003 році – у найближчих сусідів Російської Федерації, кг

Назва країни

Опій

Героїн

Казахстан

193

707

Киргизстан

91

209

Туркменістан

Нема даних

81

Узбекистан

Нема даних

336

Таджикистан

Нема даних

556

Відмічається зростання опіатного споживання також і в Росії, на думку представників і агентів DEA в Москві, що вони гіпотетично пов'язують зі створенням Федеральної служби контролю за наркотиками Російської Федерації. 1/3 світового обігу опіатів проходить через Північний маршрут. Виникає запитання: чому так відбувається? Тут виступають детермінанти, серед яких:

1. Активні економічні і торгові зв'язки – велика кількість сільськогосподарської продукції постачається із Центральної Азії до Росії (під вантажем, наприклад, провозять героїн; якщо транспортують 5 тонн огірків, хто шукатиме під ними героїн?).

2. З огляду на пункт 1, дається в знаки відсутність спеціального пошукового обладнання для виявлення наркотиків на кордоні.

3. Як свідчить практика роботи представників і агентів DEA в Російській Федерації, великі вантажі практично не перевіряються.

4. Подібною є система роботи прикордонної і митної служб у перелічених країнах (див. табл. 1).

5. Своєрідні налагоджені схеми "відмивання брудних” грошей – повертають наркогроші начебто як розрахунки за сільськогосподарську продукцію. Працює так звана "чиста легалізація”, або використовується бартер, коли за наркотики сплачують, скажімо, деревиною.

6. У середньоазійських державах, з практичного досвіду DEA, відсутні державні органи з протидії незаконному обігу наркотиків.

7. Наявність спільної мови для спілкування – російської – знімає проблеми у комунікації.

8. Наявність великих ділянок ніким не охоронюваного державного кордону. Більше того, на узбецько – казахському кордоні стоять будинки, в яких у будинок заходиш в Узбекистані, а виходиш вже в Казахстані.

9. Крайній ступінь корумпованості працівників прикордонної і митної служб – поблизу кожного КПП елементарно можна дізнатися про те, до кого звернутися і скільки заплатити для того, щоб переправити нарковантаж. Як відомо, середня зарплатня прикордонників у Середній Азії становить 20 дол. США на місяць. З огляду на цю обставину, DЕА має намір просити ООН розглянути можливість виділення цільових коштів для нормальної заробітної плати прикордонникам у Таджикистані – звідси йде найбільша загроза контрабанди афганського героїну.

10. Консолідація міжнародного наркобізнесу, що проявляється в діяльності етнічних наркоугруповань таджиків в Афганістані, про що може свідчити операція "Заслін-2”, в якій брали участь правоохоронці центральноазійських країн і Росії у грудні 2003 р. Всього було задіяно 10 країн, серед яких були і Росія, Грузія, Молдова, Україна та 16 різних агенцій. Перевірялась якість 520 вилучень наркотиків. Цікавили такі питання: кого заарештували, до якої етнічної групи належали особи, в якому напрямі вони рухалися. Всього було затримано 681 особу, вилучено 1 т 423 кг героїну та 1 т 025 кг опію + оцтовий ангідрид (прекурсор).

Тут у нас з'являється припущення про так звану диверсифікацію світового ринку героїну – можливо, наркоділкам є сенс і є більш безпечним доставляти не героїн, а високоякісний опій (тут пам'ятаємо пропорцію 1:10), щоб потім з нього виготовляти той самий героїн в нових облаштованих підпільних нарколабораторіях в Росії, або у країнах, ближчих до неї, ніж Афганістан. Зрозуміло, що легше контрабандно переправити 10 кг опію, з якого потім виробити приблизно 100 кг героїну, ніж контрабандно перевезти ту саму вагу готового наркопродукту.

Російська Федерація, у свою чергу, заперечує наявність і діяльність підпільних нарколабораторій на її території з виробництва героїну з афганського опію, посилаючись на те, що такі лабораторії працюють в Таджикистані та інших центральноазійських країнах.

Під час проведення операції "Заслін-2”, наведеної вище, спецагенти використовували також метод "передавання” інформації за 6 місяців, коли висновки DЕА щодо операції фізично передавали іншим наркоагенціям в різних країнах. На основі аналізу матеріалів і вилучень порушили кримінальну справу проти ОЗГ наркоторговців з Росії, Таджикистану, Киргизстану, переконавшись зайвий раз, що Таджикистан є "головними воротами” Північного маршруту контрабанди опіатів.

Схема наркобізнесу працює таким чином: наркотики перевозяться спочатку на північ, до Киргизстану, потім – до Казахстану. Партії наркопродукту зберігаються на території Таджикистану та сумнозвісного Ошського вузлу, Південного Киргизстану. Великі вантажі перетинають територію Казахстану, але не зберігаються там (проходять лише транзитом). У свою чергу, середньоазійські наркоугруповання постачають опіати до Росії для оптового і роздрібного продажу (табл. 2). Для контрабанди використовують навіть пасажирський транспорт без будь-яких особливих тайників – навіть на колінах, відкрито, можуть провозити до 2–3 кг героїну в автомобілі, не турбуючись ні про що, або машиною з підробленими дипломатичними документами.

Таблиця 2

Дані вилучень опіатів на території Росії у 2005 році

Дата вилучення

Кількість і вид наркотичного засобу

Міста

вилучення

18 червня

207 кг героїну

Єкатеринбург

21 червня

155 кг героїну

Курган

8 липня

66 кг героїну та 75 кг опію

Омськ

23 липня

242 кг героїну

Москва

17 жовтня

362 кг героїну

Оренбурзька область

Центральноазійські ОЗУ наркоділків управляють роздрібною торгівлею на вулицях. Великі обсяги опіатів вилучалися, за даними DEA, лише в Москві, тепер – по всій Росії. Члени організованих злочинних угруповань навчилися ефективно протидіяти правоохоронцям, тому міжнародна операція "Заслін-2” триває, як правило, протягом щонайменше 1 року.

З огляду на зазначене DEA пропонує об'єднати країни СНД і ГУААМ в напрямі з'ясування питання про те, які саме ОЗГ наркобізнесу працюють на Північному маршруті, тому представляється важливим створення у країнах Центральної Азії за участю DEA розвідувального центра стосовно цієї проблеми.

Що ж стосується такого важливого питання, як злочинні наркоугруповання та їх оперативна розробка, то існує неписане основне правило: "Де є наркотик, там завжди існує потенціал насильства через гіпотетичну можливість заволодіння наркогрошима, або самими наркотиками”. Наприклад, у США 1 кг героїну коштує у межах 50–60 тис. дол. США. На переконання фахівців DEA, у вчиненні організованих наркозлочинів завжди існує змова – домовленість людей про вчинення спільного злочину. Наприклад, якщо когось беруть в Україні з кокаїном, то це є прямою ознакою міжнародної транснаціональної спрямованості злочину. За 4 роки аналізу наркоситуації в Україні не було виявлено обігу великих контрабандних партій психотропних речовин амфетамінного ряду чи вироблених у підпільних нарколабораторіях усередині країни.

З огляду на різницю у національних антинаркотичних законодавствах, наявними є переваги міжнародної співпраці, що проявляються у наступному: до своїх (національних) ресурсів залучаються ще й, наприклад DEA, а також Інтерполу. Особливо це проявляється тоді, коли треба заарештовувати наркобоса, наприклад, у Пакистані або Перу, тим більше, що останній ніколи в житті в руках наркотики не тримав, а лише гроші від наркобізнесу. Ми повністю поділяємо думку агентів DEA стосовно того, що завжди простіше вдарити по низових ланках, як це наявне, на жаль, в Україні, а організатор наркодіяльності постачатиме наркотики далі.

Основна ідея хорошої спецоперації – "накрити” якомога більше членів ОЗГ або ЗО, на противагу заарештованим 3-4 дрібним "пішакам” (як це має місце в Україні – Авт. І.В.). А розслідування справ наркотрафіку завжди має потенціал того, що додатково можуть виникнути змовники або пособники злочину. Для ефективного розслідування треба мати співпрацю з іншими агенціями, у першу чергу, міжнародними, коли йдеться про міжнародний/транснаціональний наркобізнес, та дбати про те, як далі поводитися, якщо вилучення наркотиків виявиться неможливим. Наркозлочинці завжди превалюють над полісменами (з огляду на можливості повноважень і національне законодавство), бо вони не обмежуються у здійсненні своєї діяльності територіями.

У разі наркобізнесу завжди існує так звана "потенційна відповідальність” наркозлочинця, що виражається у тому, що він (злочинець):

1. Знає про готування до злочину; 2. Допомагає у вчиненні злочинної діяльності; 3. Підшуковує транспорт, забезпечує безпеку співучасників злочину. Але існує величезне "але” – важко при всьому переліченому довести участь у злочинній змові на здійснення наркозлочину.

Тому використовуються деякі способи доведення такої змови, одним з яких є як раз прослуховування телефонних розмов, але і тут наявні труднощі – вимагається дозвіл суду та вагомі (для судді) докази злочинної діяльності особи, яку планується прослуховувати. У сенсі доказів, з досвіду роботи DEA, варто вже на цій стадії розслідування мати докази місцезнаходження встановлених співучасників, наприклад, у Туреччині, але як раз на цій стадії потребуватиметься активна допомога та інформація турецьких правоохоронців, яка уможливить довести, що оперативна інформація від інформатора не фабрикована та є перспективною в оперативному сенсі.

Приклад справи по Мексиці. Інфільтрований агент дав номер телефону спецагента DEA D.О. наркоділеру для проведення псевдо комерційних переговорів, у свою чергу, наркоторговець весь час користувався цим номером, а всі дзвінки фіксувалися на (комп'ютері) сервері.

Але тут виникає цілком логічне запитання: чи зобов'язаний агент DEA звітувати перед судом за 10, а не за 1 прослуханий номер, якщо за рештою оперативна інформація про наркодіяльність не підтвердилася? Справа в тім, що вся виконана і зафіксована матеріально робота спецагента надається обов'язково суду, навіть якісь дрібні нотатки і помітки стосовно наркобізнесу, окрім "цілком таємних” матеріалів щодо роботи та інформації інформаторів; більше того, адвокат підозрюваного (заарештованого) має право доступу до всіх матеріалів. Дивно, але адвокат має право доступу навіть до матеріалів інформатора. Все зазначене дуже контролює законність дій агентів DEA при всій їх автономності та самостійності. Що стосується конфіденційності/таємності, то це є необхідною умовою розслідування наркозлочинів, тому що інформаторів саме через цю обставину іноді вбивають. Вся інформація до моменту порушення кримінальної справи є секретною, але і її агенти зобов'язані надавати адвокату, справа в тім, що з моменту арешту вона вже не буде секретною.

Ще один дуже важливий момент – для агентів DEА США не існує жодних процесуальних і часових обмежень на розслідування справ про наркобізнес. Наприклад, розслідування може тривати 5-6 років, аби всі необхідні докази по справі були зібраними і в межах законодавства, більше того, щоб була беззаперечно доведена злочинна діяльність і змова всіх фігурантів справи.

У 1997 році DEA отримала інформацію про незвичні дії – багато людей виходили і заходили з якимись валізами з одного будинку. Як потім з'ясувалося, це були колумбійці (наркоторговці), що стало згодом приводом для прослуховування телефонних розмов. Наркоділери весь час користувалися шифрами на кшталт "надішли півсорочки”, або "один чобіток”, коли реально йшлося про кокаїн та його партію. Всі вони були учасниками дистриб'юторської мережі, користувалися мобільними телефонами, а розмови "слухали” агенти DЕА. Звідти саме і дізналися про якусь ще невідому донью Тулью. В результаті проведеної оперативно-розшукової діяльності було заарештовано всю ОЗГ та цю донью – 59-річну жінку – наркобоса, яка виявилася хазяйкою заправок і декількох легальних салонів краси. Дізналися і про фінансові активи, згодом заговорив і "язик”, пояснюючи наркопаролі. Результатом антинаркотичної операції був арешт 19 осіб і "язика” на прізвище "Барбоза”, який перебуває під програмою захисту свідків.

Дуже важливий момент, який називається моментом істини – авт. І.В. полягає в тому, що донья Тулія отримала довічне ув'язнення. Дуже важливо, щоб на вищому державному рівні, врешті-решт, зрозуміли, що м'які санкції статей кримінального закону за торгівлю і організоване поширення наркотиків жодним чином не впливають на наркобізнес, якщо до цього додати прописну істину, що на лави підсудних потрапляють наркозалежні та низові (роздрібні) наркоділери.

Розглянувши деякі аспекти досвіду Адміністрації США з питань боротьби з незаконним обігом наркотиків (DEA), можна дійти певних висновків.

1. Наркотичні проблеми у США мають безумовні тенденції до погіршення та відбивають загальносвітовий сценарій з поширення організованої злочинної діяльності у сфері організованого наркобізнесу, але з власними особливостями. Корисними представляються висновки агентів DEA щодо необхідності консолідації антинаркотичної роботи по всьому світові, використання інноваційних підходів до організації і проведення протидії, обміну позитивним досвідом з подолання цих проблем.

2. Особливостями НОН у США є те, що у країні широко представлений ринок марихуани, героїну, кокаїну, амфетамінів (метамфетаміну). Тому основною проблемою діяльності DEA є виявлення та ліквідація підпільних нарколабораторій, протидія контрабанді героїну і кокаїну, а також – незаконному обігу амфетамінів, особливо у молодіжному клубному середовищі.

3. Разом з тим, рівень НОН у США визначається вкрай приблизно і може бути помилковим, тому для України недоліки статистичного обліку не можуть представляти інтересу, але цікавим може виявитися досвід щодо статистичного обліку арештів, а не зареєстрованих кримінальних справ, як це має місце в Україні.

4. Важливим, на наш погляд, є сама організація та управління протидією наркобізнесу не лише у США, а й повноваження DEA на проведення розслідування міжнародних наркозлочинів. Цікавим є та обставина, що діяльністю Адміністрації США з питань боротьби з незаконним обігом наркотиків керує Головний атторней при Президентові США, що саме говорить про себе – усвідомлення на найвищому державному рівні важливості для безпеки країни приборкання наркобізнесу та зниження рівня наркотизації населення.

5. Корисною представляється пропозиція DEA щодо створення розвідувального центру по організованих групах наркобізнесу, що працюють на Північному маршруті, який пролягає через територію нашого найближчого сусіду – Російської Федерації.

6. Вважаємо, що для України дуже важливим може виявитися досвід DEA стосовно відсутності жодних процесуальних і часових обмежень на розслідування справ про наркобізнес. Нам необхідно переглянути усталену "паличну” систему підрахунку результатів і "нав'язливу статистику” боротьби з НОН, через що відсутній час для реалізації оперативно перспективної інформації стосовно крупних наркоділерів, або встановлення всього ланцюгу злочинної наркодіяльності.


Список використаних джерел

1. Иванова Е.Б. Как помочь наркоману. – 2-е изд., перераб. и доп. – СПб.: Невский Диалект, 2001. – 144 с.

2. Антинаркотична робота в навчальних закладах: Метод. реком. / Д.Й. Никифорчук, В.Г. Панок, О.М. Стрільців, 2004. – 64 с.

3. Баулин Ю.В. Национальные уголовно-правовые средства противодействия организованному наркобизнесу: Монография. – Х.: Изд. авт., 2002. – 268 с.

4. Руководство Организации Объединенных Наций по подготовке кадров в области обеспечения законов о наркотиках: ООН. – Нью-Йорк, 1989; Drug Enforcement Administration: US. Department of Justice, 2004. – P. 345.

5. Гаврилова Е.Б. Незаконная торговля оружием // Борьба с преступностью за рубежом. – 2005.

6. Савченко О.І. Міграційна ситуація в Україні. Стан боротьби з організованими формами нелегальної міграції // Право і суспільство. – 2005. – № 1.

7. Оцінка стану внутрішніх загроз національній безпеці України та шляхи їх нейтралізації: Міжвідом. наук. – дослід. центр з проблем боротьби з орг. злочинністю. – К., 2005. – 49 с.

8. Смирнова І.В. Кримінологічна характеристика наркобізнесу в сучасній Україні: Дослідження виконане за підтримки Центру з вивчення транснаціональної злочинності та корупції Американського університету (Вашингтон, США) в межах проекту "Малі гранти” Одеського інформ. – аналіт. центру з проблем боротьби з орг. злочинністю: Міжвідомч. наук. – дослід. центр з проблем боротьби з орг. злочинністю. – К., 2004. – 42 с.

9. Тарасова Н.В. Наркомания: опыт борьбы в США. – М.: ЮРКНИГА, 2004. – 184 с.

10. DEA (1995–1999): США.





Реферат на тему: Досвід Адміністрації США з питань боротьби з незаконним обігом наркотиків (DEA) (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.