Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Детермінація організованих форм економічної злочинності (реферат)

Злочинність є, на жаль, невід'ємним супутником життя нашої країни, що впливає на всі суспільні та державні інститути, тому боротьба знею єодним знайважливіших державних завдань. Для забезпечення максимальної ефективності цієї боротьби, безумовно, необхідне детальне вивчення злочинності, її складових, виявлення закономірностей ітенденцій. Вивчення економічної злочинності має посісти одне зпріоритетних місць вюридичній науці, оскільки більшість злочинів, що фіксуються іне фіксуються через їх латентність, відносяться саме до економічних. Практично, будь-який злочин може бути зведено до категорії економічного, тобто такого, від якого його суб'єкт отримує пряму чи опосередковану матеріальну вигоду.

Економічна злочинність може бути визначена за соціально-правове змінне негативне масове явище, що складається зсукупності економічних злочинів, що вчинено утой чи інший період убудь-якій країні чи вбудь-якому регіоні. Поняття "економічний злочин” практично не розроблено ні вкримінально-правовій, ні вкримінологічній науках; ідалеко не всі кримінологи виділяють економічну злочинність як самостійний вид злочинності.

Виникає досить парадоксальна ситуація: управоохоронних органах, зокрема усистемі МВС, існують відділи іуправління по боротьбі зекономічними злочинами; саме існування економічної злочинності визнається практично на всіх рівнях, атеоретично не існує єдиної думки зцього приводу, відсутнє чітке законодавче закріплення цього поняття.

Практично одностайно визнається, що однією збагаточисленних складових економічної злочинності єзлочини усфері господарської діяльності. На сьогодні ці злочини передбачено угл. VII Кримінального кодексу України, їх— 37, що віднесено більшістю дослідників до категорії економічних злочинів.

Свідомо спрощуючи, можна визначити економічний злочин як такий, при вчиненні якого його суб'єкт переслідує незаконні економічні інтереси, утому числі інтереси корисливі, або прагне заподіяти шкоду законним економічним інтересам держави, суспільства, суб'єктам господарювання чи приватним особам. Убільшості випадків це економічно вигідно суб'єкту; останній одержує від злочину майнову (у вигляді незаконного збільшення власного майна або незаконного його не зменшення) чи іншу економічну вигоду (у вигляді одержання, наприклад, пільгових кредитів, висновку контрактів, що обіцяють високий прибуток, залучення інвестицій). Вокремих ситуаціях економічна мотивація не пов'язана зодержанням економічної вигоди, але визначається сферою вчинення злочину— економічною діяльністю ісвідомим порушенням законних економічних інтересів держави, суспільства, суб'єктів господарювання, приватних осіб. Економічна злочинність має високий ступінь соціальної небезпеки, що визначається негативними тенденціями, властивими економічній злочинності на сучасному етапі, до яких необхідно віднести:

високий ступінь її поширеності (більшість вчинюваних україні злочинів єекономічними);

високий ступінь шкоди, яка спричиняється економічною злочинністю (збиток від неї часто не піддається обчисленню);

ступінь її латентності, навряд чи не найвищий порівняно зіншими видами злочинності ("тіньовий” сектор економіки, за деякими оцінками, перевищує легальний);

високий рівень рецидиву іпрофесійної злочинності, значний відсоток жіночої злочинності ізлочинності високоосвічених суб'єктів усередині економічної злочинності;

корупційний характер економічної злочинності, що чітко прослідковується;

транснаціональний, міжнародний характер найбільш небезпечних різновидів аналізованої злочинності;

високий ступінь ураженості економічної злочинності організованою.

Саме високій рівень організації вчинення злочинів єнайбільш небезпечним чинником, що характеризує сучасну економічну злочинність. Чітка організація, стійкі зв'язки членів угруповання— це саме ті елементи, що дозволяють вчиняти знайбільшою ефективністю економічні злочини, створюючи при цьому складні та заплутані схеми. Тому організована злочинність представляє найбільшу зацікавленість при розробці методик попередження економічної злочинності.

Організована злочинність убудь-яких своїх проявах є, насамперед, злочинним бізнесом, воснові якого— економічні причини. Деформація економічної свідомості, будучи основними причинами вчинення організованих злочинів усфері економіки, на рівнях групової та індивідуальної свідомості найчастіше виявляються урізновидах користі:

у переконаності щодо неможливості правомірними шляхами вирішити економічні проблеми, що стоять перед групою чи індивідом, стосовно забезпечення гідного рівня життя тільки неправомірними засобами;

в інерційній дії звичок істереотипів поведінки, що виникли вумовах існування "народної”, афактично нічийної власності та вкрай обмеженого цивільного обігу.

Разом зтим, відбулися докорінні зміни світоглядних установок, ідеологічної орієнтації, що стосуються йекономічної сфери. Так, раніше засуджувана приватновласницька психологія перетворилася на визнану систему поглядів іцінностей, що заохочуються. Спостерігається невідповідність економічної свідомості, психології та менталітету більшості людей економічній реальності, що значно змінилася. Зазначені деформації детермінують різного роду розкрадання, посадові, податкові йінші злочини, що вчиняються організованими злочинними угрупованнями усфері економічної діяльності.

У свідомості втрачено цінність продуктивної праці як джерела благополуччя іголовного засобу самореалізації особистості; досить поширеним стало уявлення стосовно можливості легкодосяжного благополуччя шахрайським шляхом через спекулятивні операції, участь унесумлінних фінансових "іграх”, кримінальному бізнесі.

Надмірне державне втручання векономіку неминуче призвело до уповільнення темпів економічних реформ, до корумпованості держапарату. Соціологами встановлено, що занадто широкі рамки державного втручання (жорстка монополія державної влади, її непрозорість) створюють умови для зловживань, задоволення об'єктивних суспільних потреб не завдяки проголошеному правовому порядку, авсупереч йому. Інакше кажучи, створюється ізміцнюється плацдарм для існування ірозквіту організованої злочинності. При досить високому рівні розвитку ринкових відносин усфері комерційного посередництва, торгівлі, перерозподілу матеріальних цінностей впровадження даних відносин усферу виробництва відбувалося надзвичайно повільно. Звідси— падіння виробництва, збереження товарного дефіциту при бурхливому зростанні цін на товари іпослуги [1].

Розквіту економічної організованої злочинності на початку 90-х рр. сприяли також ірізке зниження контрольно-ревізійної діяльності, постійне скорочення апарату контролю. Соціалістична система господарювання була цілком зруйнована, ісьогодні ми маємо принципово новий стан суспільства йекономіки, де велику роль відіграють механізми локального (у соціально-економічному просторі) та корпоративного (монополістичного) регулювання, що єхарактерним для будь-якого перехідного періоду [2].

Суть цих специфічних механізмів полягає втому, що окремі інститути економічних систем через визначені причини— високий рівень концентрації виробництва або капіталу, корпоративну владу іт. п.— набувають здатність свідомо, але локально, обмежено впливати на параметри виробництва, постачальників іспоживачів (обсяг, якість, структура), ринку (ціни на продукцію контрагентів, розширення продажу за рахунок маркетингу), соціального життя іт. п.[3].

У результаті дії такого механізму сьогодні маємо економіку, що базується переважно на неекономічному суперництві корпоративно-бюрократичних структур (кланів), зіткненні їх влад ірегулюючих впливів. Одним знайважливіших наслідків функціонування названого механізму (відомого векономіці як механізм алокації ресурсів) єдивергенція економіки країни на сильно іслабко корпоратизовані сектори. До першого сектора відносяться підприємства, що ємонополістами втехнологічних (високий рівень концентрації виробництва), ринкових (здатність локально регулювати діяльність постачальників іспоживачів, ціну) відносинах, що мають вирішальні маси ліквідних ресурсів, бюрократично-корпоративну владу (паливно-енергетичний, оборонний, фінансово-торговельний комплекси ічастина промисловості). Тут з'являються надприбутки, не відомі за своїми масштабами світовій практиці.

Другий (немонополізований сектор) відрізняється відсутністю чи низьким рівнем концентрації згаданих вище параметрів До нього відносяться сфера відтворення робочої сили, ринок споживчих товарів, велика частина сільського господарства іт.ін. [4].

У результаті відбувся розкол суспільства на дві нерівні частини— на зайнятих упривілейованому сильно корпоратизованому секторі іна тих, хто працює унемонополізованому секторі економіки, що регресує. Для зайнятих усильно корпоратизованому секторі, де формуються величезні надприбутки (експортери сировини, насамперед нафти, газу, кольорових металів, зайняті уфінансово-кредитних іпосередницьких сферах), єхарактерним прагнення одержати імаксимально вивести з-під оподатковування свої прибутки, що можливо зробити тільки шляхом прямих порушень законодавства івстановлення особливих "довірчих” відносин здвома соціальними групами: державними чиновниками, які визначають умови комерційної діяльності, ікримінальними елементами, які змушують сплачувати "данину”. Саме союз названих сил формує сучасні корпоративно-бюрократичні клани, які єсуб'єктами владних відносин. Кожний зних поступово стає самодостатнім, має свій "шматок” надприбутків істворює свої фінансові інститути, силові структури іт. ін.

На сьогодні більша частина населення виведена за рамки корпоратизованого сектора і, як наслідок, спостерігається падіння життєвого рівня більшості громадян, безробіття влегальному секторі економіки, що об'єктивно розширює ресурсну базу організованої злочинності, підвищує "соціальну значимість” лідерів мафіозних співтовариств, здатних підтримати життєдіяльність певної частини громадян, які втратили роботу, надати можливість злочинним шляхом діставати кошти до існування вумовах кризи владних структур іекономіки.

Значна частка населення некорпоратизованого сектора переходить умаргінальне середовище, легко піддається залученню до організованої злочинної діяльності як охоронці, бойовики; чимала його частина адаптується до нових умов через участь урізних формах "тіньової економіки” (посередницькі послуги, спекуляція, дрібне підприємництво без відповідного дозволу іт. ін.), використовується для розширення нелегального ринку зметою задоволення ірраціональних потреб (проституція, наркотизм, тоталізатор іт. п.). Удоходах населення заробітна платня складає 35— 40%.

Резервом для збільшення чисельності організованих злочинних груп є, впершу чергу, колишні спортсмени, звільнені взапас військовослужбовці іпрацівники правоохоронних органів, фахівці, що володіють знаннями йуміннями, необхідними для протиправної діяльності урізних сферах кримінального бізнесу.

Проблема виживання, як іпроблема первісного накопичення капіталу, вирішуються сьогодні вУкраїні за допомогою активного включення населення урізні процеси, що розгортаються врамках "тіньової” економіки. Люди перестають довіряти державній владі, все більше звертаючи свій погляд убік "тіньового” капіталу ікриміналітету. Надто високий рівень прибутковості злочинної економічної діяльності порівняно зрівнем прибутковості легального бізнесу, об'єктивна зацікавленість (необхідність) убільшості населення активізувати свою участь у"тіньовій” економіці створюють основу для нарощування корупції, "тіньової” діяльності ікримінальної активності.

Істотно вплинули на деформацію економічної свідомості йактивні процеси перерозподілу власності. Масова приватизація змоменту її початку єколосальною спекулятивною операцією, що призводить до криміналізації економіки, розпаду суспільства на ворогуючі соціальні групи.

Керівництво країни не могло не усвідомлювати, що середньостатистичний громадянин України, який не мав раніше великих накопичень капіталу, авнаслідок шокової лібералізації цін позбавлений останніх заощаджень, не може бути активним учасником нових ринкових відносин. Основна частина великих капіталів створювалася істворюється за рахунок "тіньової” діяльності, спекуляції, хабарництва ірозкрадань, тому вцентрі економічного життя цілком закономірно опинилися особи, тісно пов'язані з"тіньовою” економікою, представники корумпованого державного апарату. Тому всі ці приватизаційні особливості навряд чи були випадковими помилками влади, оскільки всі заходи розпочалися зметою концентрації грошової маси іспрямування її руху на форсоване створення окремої верстви усуспільстві— великих власників.

Фактично це означає, що держава на початковому етапі економічних реформ своїми руками створила фінансову базу для організованої злочинності, надала їй можливість для переведення фінансового капіталу укриміналізовані комерційні структури.

Деформації суспільної економічної свідомості сприяють також негативні сторони протиріч механізму розвитку найбільш прибуткових сфер економіки ікредитно-фінансової сфери. Серед таких сфер— експортно-імпортні операції, операції зсировиною, інвестиційна діяльність. Криміналізація інвестиційної діяльності призводить до ще більшого нераціонального використання бюджетних коштів; переведення капіталів уневиробничу сферу; фінансових махінацій ізбагачення певної групи осіб ізубожіння основних верств населення.

У кредитно-фінансовій системі сформувалися найбільш гострі протиріччя, характерні для економіки перехідного періоду, відставання законодавчого процесу від реалій, що складаються угосподарських відносинах. Існуючі проблеми кредитно-фінансової системи призвели до її глибокої деформації, що, всвою чергу, спричинило формальне зникнення внутрішніх джерел накопичення. Серйозних змін зазнала система грошових заощаджень населення як важливого джерела кредитних ресурсів інакопичення. Урезультаті цього вкраїні складається оманлива картина відсутності внутрішніх джерел накопичення та інвестицій. Дія криміногенних факторів пов'язана ізпрогнозованим зменшенням кількості діючих банків, атакож зпроявом гостроти інвестиційної кризи. Дефіцит інвестиційних ресурсів знижує поріг чутливості до проблеми "відмивання брудних” капіталів.

Криміналізація банківської сфери містить особливу небезпеку, оскільки, по-перше, єзагрозою для стабільності укредитно-фінансовій системі; по-друге, призводить до підпорядкування злочинним угрупованням ключових сегментів ринку, формування фінансової бази для "зрощування” організованої злочинності зрізними органами державної влади за допомогою корупції.

Серйозні протиріччя існують іна споживчому ринку, що, насамперед, виражається угрубому порушенні прав споживачів унедотриманні порядку ціноутворення, сертифікації, ліцензуванні торгівлі, збуті неякісної, фальсифікованої продукції. Значно криміналізують споживчий ринок квотування частки продажів, регламентація цін істягування "податків” на доходи як увигляді частки участі вкапіталі, так іувигляді прямих платежів за право здійснювати торгову діяльність.

Деформації економічних відносин призвели до того, що більш обов'язковою умовою здійснення будь-якої господарської діяльності стає кримінальна економічна поведінка. Вумовах сучасного господарювання погано організованого управовому плані, незабезпеченості захисту суб'єкта економічних відносин поведінка підприємця може бути лише кримінальною [5].

Реалізації економічних деформацій суспільної свідомості сприяє підвищення віктимності поведінки громадян усфері соціально-економічних відносин.

Відсутність убільшості населення навичок економічної поведінки вумовах ринкових відносин, недостатня правова інформованість громадян про правила процедури здійснення угод та інших цивільно-правових операцій неминуче призводять до зниження рівня захищеності їх власності, до розвитку кримінального бізнесу, зростання корисливих ікорисливо-насильницьких злочинів.

Економічна система країни, вийшовши зі стану державного псевдосоціалізму, не набула властивостей сучасного ринкового господарства. Виник певний мутант, що поєднує всобі руїни колишнього державного соціалізму, зачатки ринкових структур, корпоративізму, великий масив приватно-ринкового господарства іпримітивного підприємництва. Усе це густо обплутано павутинням "тіньових” ікримінально-мафіозних відносин, переплетено зкорумпованим державним апаратом [6].

Серед деформацій суспільної свідомості, що детермінують організовану злочинність векономічній сфері, велику роль відіграють деформації політичної психології. Міжнаціональна ворожнеча іненависть, що були штучно створені, викликали міжнаціональні конфлікти, які нерідко використовуються вінтересах організованої злочинності для маніпулювання ситуацією зметою отримання надприбутків (зокрема від торгівлі зброєю, наркотиками іт. п.), поділу сфер впливу іджерел сировини, реалізації інших корпоративних інтересів.

Держава внаслідок існуючих протиріч між галузями влади, проявів сепаратизму, місництва ікористолюбства вищих чиновників втратила важливі важелі забезпечення єдиної законності іконституційного правопорядку. Невипадково усуспільній свідомості склалося враження, що державну владу вкраїні реально здійснює не народ через своїх обранців, акримінальні структури, мафія. Зростає недовіра до стійкості державних інститутів, стабільності влади, до її здатності забезпечити нормальну життєдіяльність суспільства, правопорядок, захист прав та інтересів громадян. Відзначається пожвавлення політичного, ідеологічного екстремізму.

До негативних боків протиріч усфері політичних відносин, що єкриміногенними детермінантами, можна віднести послаблення ролі держави вадекватному сучасним умовам правовому регулюванні економіки, уформуванні цивілізованих ринкових відносин; відмову чітко формулювати чи свідомо утаювати щирі стратегічні йтактичні цілі перетворення суспільних відносин, їх несистемне перетворення, коли не прораховуються соціальні та інші наслідки економічних реформ, значне перебільшення саморегулюючої ролі ринку.

Відсутність політичної волі для вирішення низки складних державних проблем, утому числі іпроблем боротьби зорганізованою злочинністю, лише словесний осуд корупції імафії та формально проведені кампанії "боротьби зкорупцією”, "боротьби зорганізованою злочинністю”, апо суті денне ознайомлення громадськості через засоби масової інформації про зв'язки багатьох політичних діячів івищих державних чинів змафією, викриття їх укорупції спричиняє деформації суспільної свідомості.

Аналогічну роль відіграють політичні зіткнення між виконавчими ізаконодавчими гілками влади, між політичними кланами як уцентрі, так іна місцях, урезультаті чого деякі політичні рішення приймаються увузькокорпоративних інтересах, незважаючи на те, що їх реалізація пов'язана зчисленними людськими жертвами іколосальними економічними втратами. Відповідно до політологічних оцінок ситуації, коли вумовах суспільства зі слабкими традиціями самоорганізації, але втой самий час зсильними традиціями державного патронажу виникає вакуум легітимної влади, його заповнює влада кримінальна інапівкримінальна. Невипадково влади прагнуть власники величезних кримінальних капіталів, кримінально-політичні союзи, починаючи від місцевих органів влади ідо найвищого рівня, що "плідно” керують усвоїх інтересах країною іпрактично єневразливими. Вони навіть не вважають за потрібне приховувати свою діяльність від народу [7].

Політична нестабільність, постійна непередбачувана зміна урядів, відсутність на сьогодні будь-якої перспективної програми подальшого розвитку країни та її економіки, відчуження істотної частини суспільства від системи соціального управління, відверте лобіювання законів іпрограм укорпоративних інтересах— все це призводить до деформації уявлень суспільства про щирі завдання політичної влади вУкраїні. Відсутність віри людей уздатність органів влади іуправління вирішувати проблеми боротьби зорганізованою злочинністю виливається упрагнення населення використовувати для отримання засобів існування ізабезпечення своєї безпеки будь-які, утому числі незаконні шляхи.

Іншою провідною усуспільній свідомості єсфера правосвідомості, деформація якої виступає суміжною причиною кримінальної мотивації злочинної поведінки. Деформації сучасної правосвідомості нерідко виявляються управовому нігілізмі, негативному ставленні до права, правовій неграмотності, втраті орієнтирів правомірної поведінки, увтрачанні віри стосовно можливості виступати за ефективний регулятор суспільних відносин, твердому переконанні увідсутності рівності громадян перед законом, унедовірі до системи правоохоронних ісудових органів, занепокоєності щодо власної безпеки івпевненості вбезкарності злочинців та їх готовності до найнебезпечніших дій. Особливо ці побоювання стосуються організованої злочинності, оскільки вуяві громадян протидія "мафії” єабсолютно безперспективною, азалучення правоохоронних органів— неефективним інебезпечним.

Моральна свідомість проходить через усі сфери життя людини, як іправосвідомість, вона визначає межі дозволеної поведінки людей будь-якого виду, але діапазон цих моральних рамок єнабагато ширшим, ніж правових. Тому деформації моральної свідомості, як ідеформації правосвідомості, можна визнати також за суміжну причину вчинення більшості злочинів, утому числі іорганізованих.

Моральні проблеми сучасної суспільної психології полягають насамперед утім, що колишні моральні цінності йорієнтири значною мірою відкинуто (можливо, інебезпідставно), анової міцної системи моральної регуляції поведінки не створено, врезультаті чого з'явилися істотні прогалини уцій сфері регулювання, які, на жаль, нерідко заповнюються сумнівними івідверто аморальними цінностями. Свідомість багатьох людей єдеформованою, суперечливою, оскільки поєднує несумісні стереотипи йустановки. Нагромадження негативних емоцій, різнобічних подразників істимулів часом досягає позамежної напруги, погрожує кримінальним зривом, що доповнюється невпевненістю узавтрашньому дні, переживаннями ненадійності соціального статусу, матеріального іслужбового становища.

Виходячи звищерозглянутих детермінантів організованих форм економічної злочинності, можна дійти до висновку, що покладання обов'язку щодо профілактики іборотьби зцим явищем суто на правоохоронні органи євеликою помилкою. Правоохоронні органи мають можливість реагувати на наслідки існування ірозвитку такого явища, причому тільки за умови створення відповідної підтримки на загальнодержавному рівні, за наявності відповідної державної політики, що матиме під собою готовність керівників вищих органів влади створити сильні правоохоронні органи івизнати незалежність судової влади. Але, незважаючи на це, головними напрямами вирішення наявних проблем мають стати:

відповідна державна політика, спрямована на створення прийнятних умов для розвитку економіки вусіх її галузях як на законодавчому, так іна виконавчому рівнях;

відповідна державна соціальна політика, спрямована на захист найменш захищених верств населення;

реформування правоохоронної системи, але звідповідним науковим вивченням ірозробкою даної проблеми, зуникненням помилкових квапливих дій уцьому напряму.


 

Література

1. МихайловскаяИ.Б., Комиссаров B.C.Социологический анализ природы организованной преступности // Проблемы теории и социологии управления органами внутренних дел, 1992.— С. 86.

2. Глинкина С.П.Причины усиления и специфика теневой экономики на этапе перехода России к рынку // Изучение организованной преступности.— М., 1997.— С. 249–253.

3. БузгалинА., Колганов А.Закономерности переходной экономики.— М., 1994.— С. 11.

4. Репецкая А.Л.Специфика детерминации организованной преступности вэкономике России // Организованная преступность и коррупция.— 2000.— №2.

5. Есипов В.М.Деформации экономических отношений и криминальное экономическое поведение субъектов хозяйствования // Изучение организованной преступности.— М., 1997.— С. 293–294.

6. Медведев В.Общий кризис российской экономики: причины и последствия.— М., 1999.— С. 117–118.

7. Кива А.В.Криминальная революция: вымысел и реальность // Общественные науки и современность (ОНС), 1999.— №3.— С.31.





Реферат на тему: Детермінація організованих форм економічної злочинності (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.