Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Cуб’єкти, строки, порядок касаційного оскарження. Опротестування вироку (реферат)



ПЛАН

1. Порядок касаційного провадження

2. Суб'єкти, строки та порядок касаційного оскарження або внесення касаційного подання. Суди, які розглядають справи в касаційному порядку

3. Наслідки надходження касаційних скарг чи подання і порядок призначення їх до касаційного розгляду

4. Рух справи в касаційній інстанції. Обсяг перевірки справи та порядок її розгляду касаційним судом

5. Результати розгляду справи судом касаційної інстанції

ІІ. Задача


1. Порядок касаційного провадження

Конституцією України 1996-р. передбачено двоінстанційність перевірки судових рішень за ініціативою сторін. Законом від 21 червня 2001 р. до КПК було внесено зміни щодо нормативного регулювання касаційного провадження.

Статтею 383 КПК передбачено, що в касаційному порядку можуть бути перевірені такі судові рішення: 1) вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції; 2) вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку (ч. 1); 3) вироки та постанови місцевих судів, які не були предметом розгляду апеляційної інстанції і набрали законної сили; 4) вироки та постанови місцевих судів, які були предметом розгляду в апеляційній інстанції і залишені без зміни, змінені, скасовані (повністю або частково) із закриттям справи, поверненням на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд, інші ухвали апеляційного суду щодо вироків та постанов місцевих судів, що набрали законної сили (ч. 2).

З урахуванням того, що апеляційна інстанція може погіршити становище засудженого чи виправданого місцевим судом, законом передбачено, що вироки і постанови, які винесені нею після скасування вироків та постанов місцевих судів, також можуть переглядатися в касаційному порядку (ст. 386 КПК).

Отже, за новим законодавством касаційне провадження є формою перевірки судових рішень з метою виправлення судових помилок, допущених як у рішеннях, що не набрали законної сили, так і в рішеннях нижчестоящих судів, що набрали законної сили (ст. 386 КПК).

Безумовно, касаційне провадження покликане здійснювати охорону прав, свобод і законних інтересів особи. Воно також є засобом процесуального впливу на діяльність нижчестоящих судів. Прокурору касаційне провадження дає можливість, як стороні у змагальному процесі, реагувати на неправосудне, на його погляд, судове рішення.


 

2. Суб'єкти, строки та порядок касаційного оскарження або внесення касаційного подання. Суди, які розглядають справи в касаційному порядку

Відповідно до ст. 384 КПК касаційні скарги на судові рішення, зазначені у ч. 1 ст. 383 КПК, мають право подати особи, коло яких визначено у ст. 348 КПК, тобто ті, які мають право подати апеляцію.

Касаційні скарги на судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 КПК, мають право подати:

1)засуджений, його законний представник і захисник — у частині, що стосується інтересів засудженого;

2)виправданий, його законний представник і захисник — у частині мотивів і підстав виправдання;

3)позивач, відповідач або їх представники — у частині, що стосується вирішення позову;

4)потерпілий, його представник — у частині що стосується інтересів потерпілого.

Касаційне подання на судові рішення, зазначені у ч. 1 ст. 383 КПК, має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, або прокурор, який затвердив обвинувальний висновок.

Касаційне подання на судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 КПК, має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, а також Генеральний прокурор України та його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, міст Києва і Севастополя, прирівняні до них прокурори та їх заступники в межах їх повноважень — незалежно від їх участі в розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції. Таким чином, на судові рішення, вказані в ч. 2 ст. 383 КПК, не може внести подання лише прокурор, який затвердив обвинувальний висновок.

Статтею 386 КПК встановлено два види строків касаційного оскарження і внесення касаційного подання щодо рішень, передбачених відповідно частинами 1 і 2 ст. 383 КПК.

Касаційні скарги і подання на судові рішення, зазначені у ч. 1 ст. 383 КПК, можуть бути подані протягом одного місяця з моменту проголошення вироку чи оголошення ухвали або постанови, які оскаржуються, а засудженим, який перебуває під вартою, — в той же строк з моменту вручення йому копії вироку чи постанови.

Касаційні скарги і подання на судові рішення, що набрали законної сили (ч. 2 ст. 383 КПК), можуть бути подані протягом шести місяців з моменту набрання ними законної сили. Передбачені законом шість місяців дано не для розгляду справ, а для принесення скарги (подання), тому до закінчення цього строку не завжди можна розглядати справу, оскільки особа, яка має право на подачу скарги (подання), відповідно до закону може звертатися до касаційного суду не один, а декілька разів — з різними позиціями, у тому числі і в останній день чи в останню годину шестимісячного строку. За цією справою можуть подати скарги та подання й інші особи. Отже, розглянути справу до закінчення шестимісячного строку з моменту набрання судовим рішення законної сили можна лише за наявності абсолютної впевненості, що інших скарг чи подань внесено не буде.

У разі подачі скарги чи подання з пропуском названих строків і при відсутності клопотання про його відновлення скарга чи подання постановою судді визнаються такими, що не підлягають розгляду. Цей строк може бути відновлений у випадках і в порядку, передбачених ст. 353 КПК. Питання про відновлення касаційного строку на оскарження судового рішення і внесення касаційного подання відповідно до вимог статей 386 і 353 КПК повинно вирішуватися:

-у справах, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 383 КПК, — судом першої інстанції;

- у справах, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 383 КПК, — судом апеляційної інстанції;

- у справах, передбачених ч. 2 ст. 383 КПК, — судом касаційної інстанції.

При відмові у відновленні строку в перших двох категоріях справ рішення відповідного суду може бути оскаржене в касаційну інстанцію, яка має право своєю ухвалою відновити пропущений строк, визнати скаргу (подання) такою, що підлягає розгляду, і дати розпорядження відповідному суду першої чи апеляційної інстанції щодо виконання ним вимог ст. 351 КПК.

Протягом строку, встановленого на касаційне оскарження, справа ніким не може бути витребувана із суду, який виконує судове рішення, за винятком суду касаційної інстанції. Клопотання про відновлення строків, які пропущені з поважних причин, має надійти до суду разом зі скаргою чи поданням, які принесені після передбаченого законом строку.

Особам, які вправі подати касаційну скаргу або касаційне подання, надається можливість ознайомитися в суді з матеріалами справи для вирішення питання про внесення касаційної скарги чи подання (ч. 5 ст. 384 КПК).

Стаття 387 КПК передбачає, що касаційні скарги і подання на судові рішення, зазначені у ч. 1 ст. 383 КПК, подаються через суд, який постановив вирок чи виніс ухвалу або постанову, а на інші рішення — безпосередньо до касаційного суду.

Закон також вимагає, щоб зміст касаційної скарги і подання на рішення по справах обох категорій (частини 1 і 2 ст. 383 КПК) відповідав вимогам, зазначеним у ст. 350 КПК, а також щоб до скарги (подання) додавалося стільки копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких вона стосується. Обов'язок подавати копії скарг не поширений лише на засудженого, який перебуває під вартою. Але ні в першому, ні в другому випадках відповідно до справ, зазначених в ч. 1 ст. 383, КПК не передбачає наслідків невиконання цих вимог. Наслідки невиконання вимог ст. 350 КПК передбачені відносно касаційних скарг у справах, зазначених у ч. 2 ст. 383 КПК. Видається, що ця норма має застосовуватися за аналогією.

Повідомлення про надходження касаційних скарг і подання на судові рішення, які не набрали законної сили (ч. 1 ст. 383 КПК), здійснюється судом, який постановив оскаржуване рішення (ч. З ст. 387 КПК). У названій статті зазначено, що це треба робити відповідно до вимог, передбачених ст. 351 КПК, а саме: про надходження скарги (подання) апеляційний суд зобов'язаний направити письмові повідомлення особам, інтересів яких стосується скарга (подання), а також на дошці об'яв суду помістити про це оголошення. Отже, законом передбачено два інформаційні джерела, за допомогою яких повідомляється про те, що по конкретній кримінальній справі надійшли скарга та (чи) подання. День розміщення оголошення на дошці об'яв має важливе значення, оскільки саме з ним пов'язується право на одержання в суді протягом п'яти діб копії скарги (подання) або ознайомлення з ними у суді. Час вручення копії скарги (подання) або ознайомлення з нею в суді, а також роз'яснення права на подачу протягом п'яти діб заперечень також має важливе значення, перш за все для заінтересованої особи. А тому і перша, і друга процесуальні дії мають бути зафіксовані у справі відповідним документом (довідкою секретаря судового засідання; розпискою відповідної особи).

Засудженому, який утримується під вартою, повідомлення про надходження касаційної скарги (подання) та їх копії вручаються через начальника відповідної установи, що також повинно бути зафіксовано розпискою, оскільки саме з часу вручення цих документів обчислюється п'ятидобовий строк на подачу заперечень на касаційну скаргу (подання).

Чинний КПК встановив, що єдиною касаційною інстанцією по перегляду кримінальних справ в Україні є Верховний Суд, а саме його судові палати — з кримінальних справ і військова. Відповідно до ст. 385 КПК касаційні скарги і подання розглядаються:

1) колегією суддів палати Верховного Суду з кримінальних справ — на судові рішення, постановлені Верховним судом Автономної Республіки Крим, обласними, Київським і Севастопольським міськими судами, вироки районних (міських) та міжрайонних (окружних) судів;

2) колегією суддів військової палати — на судові рішення, постановлені військовими судами регіонів і Військово-Морських Сил, вироки військових судів гарнізонів.

Видається, що в зв'язку з введенням з 1 червня 2002 р. в дію Закону «Про судоустрій України» усі судові рішення, які вступили в законну силу і не були предметом розгляду апеляційного перегляду, а також рішення судів апеляційної інстанції можуть бути перевірені відповідною палатою Касаційного суду України.

У порядку повторної касації рішення Касаційного суду можуть бути переглянуті відповідною судовою палатою Верховного Суду України.

3. Наслідки надходження касаційних скарг чи подання і порядок призначення їх до касаційного розгляду

Подання касаційних скарг чи подання на судові рішення, зазначені у ч. 1 ст. 383 КПК, зупиняє набрання ними законної сили(ч. 1 ст. З89 КПК).

Після виконання вимог, передбачених ст. 351 КПК, суд, який постановив вказані судові рішення, протягом семи діб передає справу разом з поданою скаргою, поданням і запереченнями на неї до касаційного суду і визначає дату розгляду справи, про що повідомляє сторони у справі (частини 1 і 2 ст. 389 КПК). При цьому апеляційний суд повинен призначити справу до касаційного розгляду не пізніше двох місяців з дня її направлення (ч. 1 ст. 392). Зазначені сім діб і два місяці мають використовуватися залежно від складності та обсягів справи і при відсутності підстав до їх максимального вичерпання мають бути скорочені.

Касаційні скарги, подання на судові рішення, які набрали законної сили (зазначені у ч. 2 ст. 383 КПК), передаються судді касаційного суду, який протягом 15 діб з часу їх надходження вирішує питання про витребування справи. Справа не витребовується, якщо скарга, подання прокурора не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції через невідповідність їх змісту вимогам ст. 350 КПК, непідсудність касаційному суду (ч. 2 ст. 383 КПК) та невідповідність іншим вимогам закону, передбаченим ст. 384, ч. 2 ст. 386 та ч. 1 ст. 398 КПК. Про прийняття такого рішення суддя виносить постанову, копія якої надсилається прокуророві чи особі, яка подала скаргу. Постанова оскарженню не підлягає (ч. 2 ст. 388 КПК).

Ця ж стаття передбачає, що відмова у витребуванні справи не перешкоджає витребуванню справи при повторному надходженні подання чи скарги за умови усунення зазначених в постанові недоліків і якщо вони надійшли в межах строку, визначеного ст. 386 КПК, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребуванні справи.

Протягом 15 діб з моменту надходження скарги касаційний суд зобов'язаний винести і постанову про витребування справи, копію якої відправити особі, що подала скаргу (подання).

Відповідно до ч. З ст. 388 одночасно з витребуванням справи за наявності до цього підстав суддя може зупинити виконання судового рішення, яке набрало законної сили, до розгляду подання чи скарги в суді, за винятком рішень, зазначених у ч. 1 ст. 383 КПК.

Закон не вимагає від осіб, які мають право на подачу касаційної скарги (подання) на судове рішення, що набрало законної сили, копій цієї скарги (подання). Але, призначаючи скаргу (подання) до розгляду, касаційний суд згідно з ч. 4 ст. 389 КПК зобов'язаний у межах тих же 15 діб повідомити про це прокуророві, а також учасникам судового розгляду і роз'яснити їм, що вони вправі подати заперечення на подання чи скаргу або ж подати власні подання та скарги про перегляд справи в касаційному порядку. Видається, що ці вимоги закону здебільшого не можуть бути виконані касаційним судом, який, маючи лише скаргу чи подання, не в змозі спілкуватися з іншими учасниками судового розгляду, бо він не має даних про них та про їх місце проживання. Таким чином, слід погодитися з думкою про те, що касаційний суд може виконати ці дії лише коли надійде справа, або в зазначені 15 діб зобов'язаний витребувати ці дані із суду, в якому знаходиться справа. Передбачивши право кожного учасника судового розгляду знати про внесену іншим учасником процесу скаргу (подання), а також право на ознайомлення з її змістом та подачу заперечень (ч. 4 ст. 389 КПК), законодавець не врахував, що той із учасників судового розгляду, який вніс першим скаргу (подання), також має право на ознайомлення з наступними скаргами (поданнями), внесеними іншими учасниками судового розгляду, а також на подачу заперечень. Таким чином, цей процес за наявності великої кількості учасників судового розгляду, великого обсягу справи може тягтися надто довго.

Згідно зі ст. 390 КПК до початку розгляду справи в касаційному суді особа, яка подала скаргу, прокурор, який вніс подання, а також Генеральний прокурор і його заступники, прокурори областей та прирівняні до них прокурори і їх заступники відповідно до своїх повноважень, — щодо подання прокурора в межах його позицій, мають право доповнити, змінити або відкликати скаргу чи подання, а також подати свої заперечення на скаргу, подання іншого учасника судового розгляду незалежно від їх участі в розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції. При цьому вони мають дотримуватися вимог ст. 355 КПК.

Думається, що, виходячи з аналізу норм Конституції України та КПК, вказані прокурори повинні враховувати позицію, яку займає прокурор, вносячи касаційне подання, лише при порушенні питання про погіршення становища засудженого чи виправданого. Однак вони не пов'язані із цією позицією при намаганні покращити становище цих осіб.

Крім того, аналіз статей 390 та 355 КПК дозволяє дійти висновку про те, що внесення змін або доповнень та відкликання касаційної скарги (подання) з метою погіршення становища засудженого чи виправданого можливі лише в межах строку на подачу касаційної скарги (подання). Що ж стосується змін, доповнень чи відкликань касаційної скарги (подання) з метою покращання становища засудженого чи виправданого, то вони можуть бути внесені до початку розгляду справи.

Згідно зі ст. 393 КПК для ствердження чи спростування доводів, викладених у скарзі або поданні, особи, що їх подали, мають право подати до касаційного суду документи, яких не було в справі. Крім терміну «документи» в цій статті використаний і термін «матеріали». Саме тому в касаційну інстанцію можуть бути подані будь-які матеріали (документи), отримані законним шляхом. Нові матеріали не можуть обґрунтовуватися шляхом проведення слідчих дій, але вони можуть бути витребувані самим касаційним судом. Таким чином, касаційному суду надані окремі можливості апеляційного суду. Але ст. 393 КПК не передбачає права касаційного суду давати доручення слідчим органам чи суду, що розглядав справу, на проведення певних слідчих дій з метою одержання нових матеріалів. Думається, що з новими матеріалами, поданими однією із сторін, необхідно знайомити заінтересованих осіб, які можуть їх спростувати, а тому ці нові матеріали, як і доповнення чи зміни до касаційної скарги (подання), мають подаватися в строки, які б забезпечували розгляд справи без її відкладення.

4. Рух справи в касаційній інстанції. Обсяг перевірки справи та порядок її розгляду касаційним судом

Рух справи у касаційній інстанції залежить від категорії справ, які мають бути розглянуті нею. Відповідно до ч. 1 ст. 392 КПК справи з касаційними скаргами і поданнями на судові рішення, що не набрали законної сили (зазначені у ч. 1 ст. 383 КПК), призначаються до касаційного розгляду не пізніше двох місяців з дня їх направлення до касаційного суду.

Одержавши скаргу чи подання на рішення суду, що набрали законної сили, суддя касаційного суду повинен перевірити, чи стосуються вони рішень, передбачених ч. 2 ст. 383 КПК; якщо стосуються, то чи набрали вони законної сили; якщо рішення набрали законної сили, то чи не пройшло на момент подачі скарги або подання більше шести місяців; якщо скарга чи подання подані пізніше шести місяців, то чи немає у справі клопотання про відновлення строку; чи є поважні причини для відновлення цього строку; чи скаргу (подання) подали ті особи, які вказані в ст. 384 КПК; чи відповідає зміст скарги (подання) вимогам, передбаченим у ст. 350 КПК; чи порушуються у скарзі (поданні) питання, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК. Таким чином, після надходження до касаційної інстанції відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК справа вивчається і призначається до судового розгляду в судовому засіданні з метою вирішення питання: є підстави для скасування або зміни судового рішення чи їх немає. Це судове засідання має відбутися протягом ЗО діб з моменту надходження справи до касаційного суду. До складу суду входять три судді. Справа розглядається за участю прокурора. Якщо суд дійде висновку, що підстави до зміни чи скасування судового рішення відсутні, він своєю ухвалою відмовляє у задоволенні касаційного подання чи касаційної скарги. За наявності таких підстав він призначає справу до розгляду з обов'язковим повідомленням учасників судового розгляду про день і час цього розгляду, який не повинен перевищувати два місяці з моменту винесення цієї ухвали (ч. З ст. 394, ч. 1 ст. 392 КПК).

Статтею 397 КПК передбачено, що касаційний суд не вправі посилити покарання або застосувати закон про більш тяжкий злочин. Правило про недопустимість «повернення на гірше» означає, по-перше, що погіршення становища засудженого або виправданого не можливе у справі, яка переглядається за його скаргою, а також за скаргою його захисника, а по-друге — це не може зробити безпосередньо сам касаційний суд. Але суд може скасувати обвинувальний чи виправдувальний вирок та ухвалу апеляційного суду за поданням прокурора, скаргою потерпілого або його представника при умові, якщо в них ставиться питання про необхідність застосувати закон про більш тяжкий злочин або більш суворе покарання (ч. 2 ст. 397 КПК).

Виправдувальний вирок, постановлений апеляційним чи місцевим судом, крім того, може бути скасований за скаргою виправданої особи з мотивів виправдання (ч. З ст. 397 КПК). Строк такого перегляду законом не обмежений.

Відповідно до ч. 1 ст. 395 КПК касаційний суд зобов'язаний перевірити законність та обґрунтованість судового рішення за наявними у справі і додатково поданими матеріалами лише в тій частині, в якій воно було оскаржене. Разом з тим у законі передбачено, що касаційний суд вправі, а не зобов'язаний, вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого чи виправданого. Навпаки, в ч. 2 ст. 395 КПК на касаційний суд покладено обов'язок прийняти рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги або щодо яких не внесено подання, якщо задоволення скарги чи подання щодо інших засуджених дає підстави для прийняття такого рішення.

Законом передбачено, що скасувати або змінити вирок, ухвалу, постанову можна лише за наявності підстав, передбачених статтями 370-372 КПК, тобто при: 1) істотному порушенні кримінально-процесуального закону; 2) неправильному застосуванні кримінального закону; 3) невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ч. 1 ст. 398 КПК).

Що стосується однобічності і неповноти дізнання, досудового чи судового слідства (ст. 368 КПК) або невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи (ст. 369 КПК), то з цих підстав може бути скасований або змінений лише вирок (а не ухвала і постанова) апеляційного суду, поставлений ним як судом першої інстанції.

Справа, призначена до розгляду з обов'язковим повідомленням прокурора та осіб, зазначених у ст. 384 КПК, розглядається судом у складі трьох суддів за участю прокурора з дотриманням правил, передбачених частини 1-3 ст. 362 КПК. Отже, розгляд справи касаційним судом відбувається у такому порядку:

1)відкриття судового засідання головуючим з оголошенням, яка справа буде розглядатися;

2)оголошення головуючим про те, хто з учасників судового розгляду і викликаних осіб з'явився, і повідомлення про причини неявки відсутніх;

3)роз'яснення головуючим обов'язків перекладача, якщо він бере участь у справі, і попередження його про відповідальність за ст. 384 КК України за завідомо неправильний переклад, про що від перекладача відбирається підписка;

4)встановлення осіб, що з'явилися для участі у засіданні касаційного суду, та з'ясування питання, чи виконані щодо них вимоги закону, передбачені ст. 351 КПК;

5)оголошення складу суду і роз'яснення права відводу;

6)з'ясування питання, чи реалізоване передбачене ст. 393КПК право особи подати до касаційного суду документи або інші матеріали, яких не було в справі;

7)роз'яснення головуючим учасникам судового розгляду їх прав, зокрема, права давати пояснення з приводу поданих скарг і подань, а особам, які подали скарги чи подання, — права підтримувати їх або відмовитися від них;

8)роз'яснення права учасників судового розгляду заявити клопотання, які повинні стосуватися частини судового рішення, що оскаржується (на яку внесене подання);

9)доповідь головуючого чи одного із суддів щодо суті вироку або інших рішень з повідомленням, ким і в якому обсязі вони були оскаржені (на них внесено подання), та викладення основних доводів скарг (подань) та заперечень інших учасників процесу, якщо вони були подані;

10)з'ясування головуючим питання, чи підтримують свої скарги (подання) особи, які їх подали;

11)ознайомлення головуючим учасників судового розгляду з додатковими матеріалами, якщо вони були подані, заслуховування пояснень учасників судового розгляду з приводу скарги(подання). Черговість заслуховування має відповідати вимогам, - передбаченим ст. 318 КПК;

12)видалення суду до нарадчої кімнати для постановлення рішення щодо законності та обґрунтованості рішення (рішень),яке перевіряється;

13)нарада суддів касаційного суду провадиться з додержанням вимог, передбачених статтями 322 і 325 КПК;

14)оголошення ухвали касаційного суду.

Неявка учасників процесу на засідання суду касаційної інстанції не є перешкодою для розгляду справи, якщо інше не передбачено КПК або рішенням касаційного суду (ч. 2 ст. 394, ч. З ст. 382 КПК). Наведена норма є загальною, але відповідно до ч. 1 ст. 391 КПК клопотання засудженого, який утримується під вартою, про виклик його для дачі пояснень при касаційній перевірці судових рішень, що не набрали законної сили, є обов'язковим для суду касаційної інстанції.

5. Результати розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 396 КПК у результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне з таких рішень:

1.Залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги чи подання — без задоволення. Така ухвала приймається, якщо зазначені рішення визнано законними і обґрунтованими. В такій касаційній ухвалі наводяться мотиви, за якими касаційна інстанція визнає підстави та вимоги, зазначені у скарзі або поданні, незаконними та необґрунтованими.

2.Скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий чи апеляційний розгляд. Залежно від виду рішень, характеру порушень, їх впливу на правосудність рішення, яке перевіряється, а також з врахуванням стадії, на якій допущене це порушення, касаційна інстанція визначає, на яку стадію повинно бути направлено справу: на досудове розслідування, на судовий або на апеляційний розгляд. При цьому вказується на обставини, які слід встановити, або недоліки, які необхідно усунути при новому розслідуванні чи судовому розгляді справи.

Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для органів дізнання чи досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи (ст. 399 КПК),

Після скасування вироку, постанови чи ухвали справа розглядається в загальному порядку, тобто відповідно до вимог глав 23-30 КПК.

Посилення покарання або застосування закону про більш тяжкий злочин при новому розгляді справи судом першої інстанції або апеляційним судом допускається тільки за умови, що вирок було скасовано за м'якістю покарання або у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин за поданням прокурора або за скаргою потерпілого чи його представника, а також коли при новому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення (ст. 400 КПК).

Вдруге винесені вирок, постанова чи ухвала можуть бути оскаржені або на них можуть бути внесені подання на загальних підставах.

3. Скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу. Відповідно до ст. 400і КПК касаційний суд скасовує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу, встановивши обставини, передбачені статтями 6, 7, 7і, 72, 8, 9, 10, 11і КПК.

4. Змінює вирок, постанову чи ухвалу. Не скасовуючи вироку, постанови чи ухвали, касаційний суд вправі внести до них зміни і, таким чином, вправі виправити раніше припущені помилки. У справах, рішення по яких не набрали законної сили, зміни можуть стосуватися лише правової сторони, а у справах, по яких рішення набрали законної сили, зміни можуть стосуватися як фактичної, так і юридичної сторін, але й у першому, й у другому випадках зміни можуть бути внесені лише за однієї умови — вони мають бути сприятливими для особи, щодо якої винесено рішення.

Відповідно до ст. 398 КПК підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є:

1)істотне порушення кримінально-процесуального закону;

2)неправильне застосування кримінального закону;

3)невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Вирок апеляційного суду, постановлений ним як судом першої інстанції, може бути скасований або змінений і в зв'язку з однобічністю, неповнотою дізнання, досудового чи судового слідства або невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції керується статтями 368-372 КПК.

Касаційний суд не вправі скасувати виправдувальний вирок або ухвалу, постанову про закриття справи лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого.

Ухвала касаційного суду складається і оголошується з додержанням вимог, передбачених статтями 377 і 378 КПК. Крім того, у випадках, передбачених ст. 232 КПК, одночасно з постановленням ухвали касаційний суд може винести окрему ухвалу.

Для виконання ухвали касаційного суду справа надсилається до суду першої інстанції не пізніше п'яти діб після її розгляду, а у випадках, коли касаційна інстанція розглядала справу з рішеннями, які набули законної сили (ч. 2 ст. 379 КПК), — після складання й оголошення мотивованої ухвали.

Якщо на підставі касаційної ухвали засуджений підлягає звільненню з-під варти, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання. У випадку прийняття такого рішення у відсутності засудженого копія ухвали надсилається протягом доби адміністрації місця ув'язнення для виконання. Адміністрація протягом доби з дня одержання копії ухвали зобов'язана повідомити касаційний суд та суд першої інстанції про звільнення ув'язненого з-під варти.

Виконання ухвали про звільнення ув'язненого з-під варти зобов'язаний перевірити суд першої інстанції (ст. 4003 КПК).


 

ІІ. Задача

Тринадцятирічний хлопець був викликаний й допитаний слідчим як свідок один на один. Чи вірні дії слідчого? Який порядок допиту неповнолітнього свідка?

При розгляді цієї задачі можна зробити такий висновок:

Що дії слідчого не вірні, тобто КПК передбачає при допиті неповнолітніх свідків присутність певних осіб. Допит свідка у віці до 14 років а за розсудом слідчого – до 16 р, провадиться за правилами допиту дорослого свідка, але в присутності педагога, а при необхідності лікаря, батьків чи інших законних представників неповнолітнього. Всім цим особам на початку допиту роз'яснюється їх обов'язок бути присутнім при допиті, а також право викликати свої зауваження на дії слідчого у зв'язку з допитом та фіксацією його результатів і з дозволу слідчого ставити запитання свідкові. Запитання свідкові і зауваження заносяться до протоколу допиту. Слідчий має право відвести поставлене запитання, але воно також заноситься до протоколу.

Відповідно до ст..170 КПК протокол допиту свідка повинен відповідати вимогам зазначеним ст..85 КПК.

Після закінчення допиту слідчий повинен надати свідкові можливість особистого ознайомлення з його змістом або, прочитати протокол свідкові, якщо, він про це просить слідчого.

Свідок і особи, які брали участь або були присутні при допиті, мають право просити про внесення змін і поправок до протоколу. Ці зміни і доповнення заносяться слідчим до протоколу. Протокол підписують свідок, слідчий та особи, що були присутні чи брали участь у допиті, у тому числі прокурор, начальник слідчого підрозділу. Якщо, він написаний на кількох сторінках, то свідок і перекладач підписують кожну сторінку окремо.


 

Список використаних джерел

1. Конституція України. -К 1996. -С.118.

2. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. -К., 1997

3. Кримінальний кодекс України.

4. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: підручник. -К., 1999.

5. Строгович М.С. "Курс советского уголовного процесса"

6. Советский уголовный процесс, под ред. Д.С.Карева, учебник, М., "Юрид.лит.”, 1975.



--------------- Повну версію реферата можна скачати на початку (у верхній частині) сторінки ---------------



Реферат на тему: Cуб’єкти, строки, порядок касаційного оскарження. Опротестування вироку (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2014. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.  Створити сайт безкоштовно