Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Політологія

Ідеологія як основа розвитку сучасної держави (реферат)

Вступ

Однією із основ розвитку кожної держави, звичайно, є ідеологія. В свою чергу, ідеологія – це сукупність різноманітних поглядів, таких як: політичні, правові, релігійні, філософські та інші. Дехто ж розглядає ідеологію, як сукупність ідей, гасел та концепцій.

Цікаво те, що ці погляди та ідеї у кожної країни змінювались з приходом нової влади, тобто кожний новий проміжок часу супроводжувався новими програмами, які повинні були сприйматись суспільством як постулат. Відповідно до цих програм формувалась свідомість людей, їх поведінка, ставлення до влади та один до одного. Людство на різних етапах розвитку ставило перед собою різні цілі і вирішувало їх різними способами, серед яких також був і ідеологічний. Після чого національна ідеологія набуває важливого значення і стає сильним фактором формування суспільної свідомості.

Поряд з поняттям «ідеологія» поступово утворилося нове поняття «політична ідеологія» - система ідей, поглядів та уявлень на політичне життя, що відображає інтереси різних класів, суспільства в цілому та політичних партій. Тобто, ідеологія є необхідною складовою створення та існування держави. Політична ідеологія полегшує керування державою, але тільки та, яка була введена у маси поступово, без агресії, яка перед цим була чітко сформульована, і яка, на думку правлячих груп, вигідна на даному етапі розвитку.

Ідеологія, також, є підґрунтям для формування суспільно-політичних рухів. Таким чином, вона може відображати не тільки інтереси держави в цілому, а й деякої окремої групи людей, яка має свою точку зору на перебіг подій, що відбуваються у суспільному та політичному житті.

Крім того, політична ідеологія має такі функції, до яких належать: оволодіння суспільною свідомістю, впровадження критеріїв оцінки минулого та майбутнього і створення позитивного образу в очах громадськості. Крім даної класифікації функцій існує ще одна, до якої входять захисна, пізнавальна та соціально-регулююча. Захисна передбачає захист інтересів певної групи і дає можливість кожному громадянину бути захищеним щодо вибору своєї ідеології. Пізнавальна має на меті ознайомити людей з різними гранями політичного життя та підвищити їх рівень політичної культури. А соціально-регулююча функція регулює відносини різних соціальних спільнот за певними принципами. При чому завданням політичної ідеології є не тільки пропагувати ідеї, скільки домогтись зворотної віддачі від людей, котрі б виконували поставлені завдання цієї ідеології. Таким чином, ідеологія прагне згуртувати суспільство для того, щоб воно досягало цілей, що були створені на основі інтересів інших соціальних груп.

Важливо зазначити, що здатність впливати на суспільство буде залежати від того, наскільки ідеї і положення ідеології відповідають буденним поглядам і уявленням людей про краще життя, а також від того, чи знайде дане положення практичне використання.

Ідеологія в розвитку сучасних країн

Ідеологія як явище впливу на суспільство існує або існувала у кожній сучасній країні. Серед них яскравими представниками є соціал-демократична ідеологія, соціалістична ідеологія, лібералізм, неолібералізм, фашизм, неофашизм, консерватизм та неоконсерватизм. Деякі з цих ідеологій у наш час практично не зустрічаються, тому що в умовах історичного розвитку було відкинуто негуманні погляди.

Розглянемо ці ідеології більш детально на прикладах. Щодо соціал-демократичної ідеології, то це сучасна ідеологія, яка є досить впливовою, і має на меті справедливий розподіл усіх матеріальних благ і духовних цінностей, що залежить від затраченої праці. Найбільшого поширення ця ідеологія знайшла у таких країнах як Німеччина, Австрія, Великобританія, Франція та Італія. Головними завданнями в цих країнах є забезпечення гідного життя людей на засадах свободи, у політичній сфері – це створення умов для формування і діяльності органів державної влади на засадах демократії, а в економічній сфері – створення ефективної ринкової економіки. До головних функцій держав належать охорона здоров'я, охорона природи, забезпечення умов для збереження і розвитку національної самобутності народів, що проживають на території держави, участь у міжнародному забезпеченні та захисті прав людини. Соціал-демократія була й залишається однією з найвпливовіших ідейно-політичних течій. Понад 70 найбільших і найвпливовіших соціал-демократичних партій, у яких налічується близько 17 млн. чоловік, об'єднані в Соціалістичний Інтернаціонал. В останні роки ряди соціал-демократів поповнились колишніми комуністичними партіями.

Соціалістична ідеологія цілеспрямовано захищала інтереси робітників, соціальний прогрес і вірила в прекрасне майбутнє людства. Соціалістична ідеологія – це соціально-економічні ідеї, головним гаслом яких є соціальна справедливість. Країнам з такою ідеологією притаманні такі риси: суспільна власність на засоби виробництва, влада зосереджується в руках однієї партії, ринок відіграє незначну роль. Сучасними країнами-представниками є КНДР і Куба. Нещодавно свої позиції соціальна ідеологія почала посилювати у країнах Латинської Америки.

Однією з головних ідей консерватизму є неприроднє і небажане переобладнання суспільства шляхом революційних перетворень. Тому можна сказати, що консерватизм – це протилежність революції. Основними ідеями його є: заперечення договірної природи держави і переконання, що держава не може звертати увагу на всі різноманітні соціальні проблеми і відносини. Виходячи з цих основних положень консерватори захищали лише окремі принципи такі як історія, життя, закон, стабільність, традиція, релігія, держава тощо. Ця ідеологія користувалась популярністю у Англії, коли до влади пришла консервативна партія на чолі з М.Тетчер, також поширювалась у ФНР, Італії та Франції.

Якщо розглядати неоконсерватизм, то це політична ідеологія, яка пристосовує традиційні цінності консерватизму до реалій постіндустріального суспільства і визначає урядову політику та політичний курс провідних країн Заходу останніх десятиліть. Статус неоконсерватизму у США не офіційний. Він прижився тут ще з 70 років XX ст. Як політична ідеологія, неоконсерватизм досить серйозно підготовлений, і усвідомлює свою силу. Передумови для виникнення такої ідеології почали виднітися ще з часів «холодної війни». Управління країни намагалося створити достойного суперника такій ідеології як комунізм. Неоконсерватори прагнуть відродити такі загальнолюдські цінності, як наполеглива праця, висока моральність, релігія; в економічній галузі повернутися до ринкової саморегуляції; у соціальній - до принципу "кожний сам за себе "; соціальний захист у державі повинен поширюватись лише на тих, хто не має змоги працювати.

Фашизм – це ідеологія, яка заперечувала демократію та відкритість влади, утверджувала насилля і терор з метою придушення політичного противника і будь-яких форм інакодумства, передбачала поділ людей за расовими ознаками і дискримінацію. Фашизм відіграв вирішальну роль у розв'язанні другої світової війни, в якій зазнав нищівної поразки. Та ця поразка не поклала край фашизму. Тому що невдовзі після закінчення війни в деяких західних державах – Італії, США, Франції, Великобританії та ФНР він почав відроджуватись вже як неофашизм, який проповідував ті самі ідеологічні погляди. Сьогодні фашистські організації функціонують в усіх країнах Європи, Америки, більшості країн Азії, в Австралії, Азії, а також країнах пострадянського простору.

Щодо лібералізму, то це ідеологія, в основі якої лежить уявлення про те, що кожна людина сама знає, що для неї буде найкращим. Сучасний політичний лібералізм також включає в себе умови загального виборчого права, незалежно від статі, раси або майнового стану; найкращою системою вважається ліберальна демократія. Лібералізм виступає за індивідуальні права на власність, зосереджує увагу на правах людини, що відносяться до свідомості і способу життя, також захист від втручання держави в особисте життя людини. Ця ідеологія поширювалась на початку 90-х років у Росії, за часів перебудови, але мала позитивні і негативні наслідки. В результаті чого більшість населення Росії ставиться до лібералізму неоднозначно. Там й досі існують декілька партій ліберального напрямку: «Яблуко», «Либеральное дело» і «Демократический союз».

Неолібералізм – це ідеологія, що базується на принципі саморегулювання економіки, вільної конкуренції та економічної свободи. Також він передбачає посилення економічної та соціальної ролі держави, виходить із необхідності налагодження ділового партнерства між урядом, бізнесом і працею на всіх рівнях господарського механізму. Практичного використання він дістав за часів Ф.Рузвельта, коли той запроваджував «політику нового курсу».

Неолібералізм є неоднорідною течією. «Праве» крило вважає, що вирішення проблем сучасного суспільства можливе через створення уряду згідно з вимогами моралі, виступає за «мінімальну» державу. «Ліве» крило, поділяючи основні положення концепції «нового суспільства» Ф. Рузвельта, заперечує класові суперечності, зводить їх до конфлікту між виробництвом і споживанням. Головною вважають не суперечність між багатими та бідними, а між тими, хто намагається зберегти «індустріальне суспільство» і хто хоче рухатися вперед. Нині ліберальний рух налічує до 110 партій; 60 із них об'єднані в Ліберальний Інтернаціонал, створений 1947 р. В Україні лібералізм як політична доктрина представлений групою різноманітних ліберальних партій і рухів. Його прихильники виступають за формування вільного ринку, забезпечення умов для різних форм економічної діяльності та розвиток конкуренції.

Всі ці ідеології мають велике значення для історії. Вони пройшли усі етапи становлення і були або прийняті суспільством або відкинуті. Деякі з них функціонують і в наш час.

Світова практика розробила безліч ідеологічних систем. В їх основі лежать різноманітні позиції світогляду та методи пізнання світу.

Роль ідеології – одна із головних ролей у політичному житті країни на будь-якому етапі розвитку. З приходом лідерів, вона змінювалась, разом з чим змінювались і методи управління. Навіть якщо ідеологію тієї чи іншої країни назвати дуже складно, необхідно подивитися, які у ній існували раніше, бо вони неодмінно залишили слід своєї колишньої присутності. На приклад, Німеччина у часи Другої Світової війни була під впливом ідеології фашизму, на жаль деякі прояви його залишились і на наш час не тільки на території цієї країни, а й у деяких країнах Західної Європи. Консерватизм зберіг своє місце у Великобританії, де регулюються такими принципами як стабільність і держава. Лібералізм представлений малим кругом партій, в програму яких входять не тільки принципи такої ідеології, а й деякі принципи від інших ідейних течій. Найбільшого поширення має соціал-демократична ідеологія, яка функціонує у Франції, Італії, Австрії та Німеччині.

Висновок

Тепер ми можемо зробити висновок, що ідеологія – це явище суспільного життя. Роль ідеології полягає в тому, що вона змінюється з приходом нової влади, нових лідерів, та людей, які мають неабиякий вплив на різні інститути управління. Ідеологія регулює суспільну поведінку, яка є вигідною на певному проміжку часу. Це можна побачити на прикладах, які представлені вище. Будь-яка ідеологія має властивість недовготривалої дії, тому що інтереси суспільства змінюється, прогресує наука, а разом з цим керуватися одніми і тими ж принципами нерозумно.

Багато країн постраждало від ідеологій інших країн. Наприклад, за часів Другої Світової війни, Німеччина знищувала нації, намагалась загарбати шляхом насилля і терору інші землі. А деякі ідеології вплинули досить позитивно на розвиток інших країн. Такі ідеології зазвичай виникали шляхом об'єднанням декількох, з яких вибирались раціональні методи та принципи, які буди б практичними у використанні для більшості країн.

Таким чином, ідеологія відіграє важливу роль у системі суспільного ладу. Якби не було ідеології людство давно б розгубилось у пошуках орієнтирів.

Більшість сучасних країн регулюється ідеологіями, які побудовані на демократичних засадах, які передбачають розгляд людини як індивіда, де його права і свободи виносяться на перший план. Деяким же країнам, вигідно проводити політику колективного розподілу, де суспільство розглядається як одне ціле: КНДР і Куба.

Отже в сучасних умовах розвитку ідеологія має місце у будь-якій країні. Навіть, якщо конкретної ідеології немає, можна знайти відгалуження старих, які проводились раніше.

Список використаної літератури:

1) П.П. Шляхтун «Політологія», підручник. – 2002. –с.541-565

2) Советский Энциклопедический Словарь. / Гл. ред. А.М. Прохоров. – М., 1986. – 1600 с.

3) Холод В.В. Лекції з політології: начальний посібник. – Суми, 2001.- с.274-280.

4) Політологія: Посібник для студентів вузів; за ред О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенька. – К., 1998.

5) http://uk.wikipedia.org/wiki/ (ідеологія)

6) http://radnuk.info/pidrychnuku/polit/271-rozenfeld/4220-s-4---.html (сучасні політичні ідеології)





Реферат на тему: Ідеологія як основа розвитку сучасної держави (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.