Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Підприємництво

Розвиток підприємництва як чинник становлення середнього класу в Україні. Сучасний розвиток підприємництва в Україні (реферат)

Зміст

1. Роль середнього класу в суспільстві. Підприємництво як форматор стандартів середнього класу

2. Готовність населення до здійснення підприємницької діяльності

 
 
1. Роль середнього класу в суспільстві. Підприємництво як форматор стандартів середнього класу

Трансформація адміністративно-командної системи у ринкову супроводжується змінами соціальної структури суспільства, формуванням нових прошарків, які відповідають новим майновим та суспільним відносинам. Є два альтернативні напрями соціальних змін: формування середнього класу як основного шару населення або утворення соціально поляризованого суспільства з двома головними соціальними групами – багатими та бідними. Перший напрям – це рух по так званому європейському шляху, другий – по латиноамериканському.

Середній клас притаманний будь-якому індустріальному та постіндустріальному суспільству. Його не можна ані ліквідувати, ані створити. Мова може йти лише про зміни кількості та питомої ваги представників середнього класу в суспільстві, про зміни складу самого середнього класу та його впливу на суспільне буття.

Ознаки середнього класу – взаємообумовлені та взаємопов'язані. Саме уся їхня сукупність і дає змогу цьому угрупованню виконувати вельми специфічні суспільні функції. Попри те, що у країнах з розвинутим громадянським суспільством підприємці складають 10-20 відсотків населення, вони є головною рушійною силою та запорукою добробуту середнього класу цих країн.

В Україні ще не сформовано середнього класу, як і в більшості транзитивних країн. Але соціальні групи населення, які мають частину таких ознак (належного рівня доходів, високого рівня освіти і кваліфікації, помірного політичного консерватизму, зацікавленості у підтримці соціальної стабільності і неприйняття маргінальних ідеологій, суб'єктивною ідентифікацією себе із середнім класом, тощо), вже є.

Наявність потужного середнього класу означає:

- домінування в суспільстві активної життєвої позиції – прагнення самостійно забезпечувати добробут собі та своїй родині, дбати про майбутнє;

- наявність внутрішніх джерел інвестування – населення не проїдає миттєво всі зароблені кошти, а інвестує значну їх частину у бізнес, житло, освіту тощо;

- високий платоспроможний попит населення і відповідно масштабний внутрішній ринок – попит породжує пропозицію, тобто спричиняється до економічного зростання, збільшення зайнятості тощо;

- панування демократичних принципів державного управління, зокрема прийняття управлінських рішень за участю населення, звітування уряду.

На відміну від цього соціальна поляризація може перекреслити розвиток демократичних засад державного устрою, намагання побудувати соціально орієнтовану економіку, становлення України як стабільної міцної держави. Безпосередніми її результатами є:

- концентрація капіталів і влади у відносно нечисленних колах – відповідно наслідками економічного зростання користується вельми обмежена частка населення, а економічний спад призводить до значного погіршення матеріального становища численних верств;

- безконтрольність дій владних структур всіх рівнів – якщо влада представляє інтереси відповідних верств населення, то соціальна поляризація неминуче призводить до того, що і в законодавчій, і у виконавчій владі домінують представники або олігархів, або бідних; перших задовольняє сприяння їх економічним апетитам, а других – популістська риторика;

- поширення корупції – багатократне прискорення процесу первинного накопичення капіталу не могло здійснюватись іншим шляхом, крім розподілу колишньої державної власності під контролем чиновників;

- масштабна бідність.

Таким чином, основою соціальної стабільності в сучасному світі є потужний і численний середній клас – головна складова громадянського суспільства. Як основний платник податків середній клас формує державний та місцеві бюджети, визначає споживчу поведінку населення і внутрішній ринок країни, через накопичення та участь у різноманітних системах страхування забезпечує інвестиційний потенціал, завдяки домінуванню в громадських та політичних організаціях визначає поведінку електорату і значною мірою формує моральні стандарти суспільства, шляхом участі у виборчому процесі виконує функції носія демократії та політичних свобод. Розвиток демократії, становлення громадянського суспільства і формування середнього класу – це взаємопов'язані процеси.

Підприємці – власники малого та середнього бізнесу[1] – історично були основою середнього класу; саме цей суспільний шар був носієм ідеології та психологічних настанов, які забезпечили виконання стабілізаційних функцій суспільства. Однак, з плином часу все більшу роль відіграють кваліфіковані наймані працівники, чия професійно-освітня підготовка, знання та досвід забезпечують конкурентоспроможність на ринку праці практично за будь-якої економічної ситуації, а, отже, фактично гарантує їм зайнятість і високі доходи. В результаті наприкінці ХХ сторіччя до 75% середнього класу розвинених країн світу становили саме наймані працівники.

Підприємці помітно вирізняються із загальної сукупності населення за рівнем освіти та накопиченого людського капіталу. Так, 37% підприємців, за даними 2007 року, мають повну вищу освіту, що вдвічі перевищує середній по Україні показник. Найбільш поширеною є технічна (31,3% підприємців з повною вищою освітою) та економічна (10,8%) освіта.[2] Більшість власників малого та середнього бізнесу становлять чоловіки (71,1%), середній вік українських підприємців – 42 роки. 

Завдяки високій економічній активності та вищому професійно-освітньому потенціалу підприємці мають доволі високі за українськими стандартами доходи. Зокрема, за даними 2007 року грошові доходи в розрахунку на умовного дорослого в родинах підприємців перевищували середні показники в 1,2 разу (1040,9грн.), а доходи домогосподарств, де роботодавців не було, – в 1,3. Звісно, ще більшою є різниця при зіставленні індивідуальних доходів.

Більш високий рівень добробуту виявляється в більш частих покупках предметів тривалого користування, нерухомості, користуванні платними послугами. Родини підприємців значно частіше мають автомобіль, житло з усіма сучасними вигодами. Підприємці більше вкладають у будівництво і ремонт житла, частіше мають можливість відновити свої сили за кордоном. Не дивно, що і за всіма суб'єктивними параметрами своє матеріальне становище вони оцінюють більш високо. Зокрема 19,0% підприємців відносять себе до представників середнього класу[3], що в 8,6 разу більше, ніж у середньому по країні.

Таким чином, з розвитком підприємництва в Україні ми все більше наближаємося до побудови стабільного громадянського суспільства, основу якого складає саме середній клас.

2. Готовність населення до здійснення підприємницької діяльності

Розвиток підприємництва в країнах, що переходять до ринкової економіки є основою ринкових перетворень. Як вже зазначалось, він виступає у якості одного з головних чинників формування середнього класу, розвитку демократії та побудови громадянського суспільства. Процеси формування і реалізації державної економічної політики, зростання національної конкурентоспроможності України значною мірою мають орієнтуватися на створення оптимальної системи підтримки розвитку малого та середнього підприємництва. Важливим фактором розбудови системи підтримки розвитку підприємницької діяльності є формування в країні сприятливого інституційного середовища.

Питання розвитку малого та середнього підприємництва особливо актуалізується в умовах розгортання світової фінансової кризи та зростання безробіття. На думку експертів, до закінчення 2009 року кількість безробітних у світовому просторі збільшиться ще на 20 млн. осіб, а через ці процеси без заробітку у всьому світі опиняться 210 млн. людей. За прогнозом Європейської комісії рівень безробіття в Європі протягом 2009-2010 років буде зростати. Так, за підсумками 2008 року рівень безробіття в країнах – членах ЄС (ЄС-27) буде складати 7%, у 2009 році – 7,8%, у 2010 – 8,1%. Зазначені тенденції зачіпають і Україну. За даними Держкомстату у вересні поточного року кількість безробітних в Україні збільшилась до 513,6 тис. осіб, що на 4,1 тис. більше, порівняно з серпнем 2008 року. Проте, на думку фахівців, масові звільнення почнуться вже на початку 2009 року, насамперед з гірничодобувної, металургійної, машинобудівної та хімічної галузей економіки.

Тому оптимізація реалізації людського фактору в умовах формування ринкової системи господарювання, пом'якшення наслідків дії чинників кризи залежать від ефективного розгортання підприємництва в усіх сферах і на всіх рівнях господарського життя. Орієнтація на активну життєву економічну стратегію, підтримка соціально вразливих верств населення тісно пов'язується з участю у самостійній підприємницькій діяльності, намаганням організувати власне підприємство, почати свою справу. Особливо це стосується економічно активного населення. Задля прийняття оптимальних та ефективних рішень щодо залучення економічно активного населення до підприємницької діяльності важливо з'ясувати рівень готовності населення до підприємницької діяльності, специфіку мотивації щодо підприємництва трудової частини населення, оцінку перспектив розвитку підприємництва в Україні.

«Інститутом економіки та прогнозування НАН України» та Центром «Соціальний моніторинг» було проведене соціологічне опитування «Інноваційний потенціал українського суспільства: вересень 2006 року».

Для проведення аналізу було сформовано вибірку з економічно активного населення, яке складається з населення обох статей віком від 18 до 70 років включно, та яке впродовж певного періоду часу забезпечує пропозицію робочої сили на ринку праці.

За результатами досліджень рівень потенційної готовності займатися підприємницькою діяльністю серед економічно активного населення зумовлюється особливостями зайнятості працюючого населення України: відчувають себе спроможними бути підприємцем 72% самозайнятих, 55% найманих працівників приватних підприємств, 45% найманих працівників підприємств та установ державного сектору. Найвищі оцінки спроможності займатися підприємницькою діяльністю виявляють приватні підприємці, бізнесмени, фермери – 72% визначають себе цілком спроможними та ще 16% відчувають себе спроможними, але потребують поглиблення знань
(таблиця 2.1). Готовність до бізнесу самозайнятих та найманих працівників приватного сектору зрозуміла – їх основна трудова діяльність значно наближена до середовища і умов підприємництва. Рівень готовності працівників державного сектору нижче, при цьому ці респонденти найчастіше за інші категорії працюючого населення вказують, що їх утримує від підприємництва відсутність власної ідеї, труднощі реєстрації та недосконалість законодавства.

Таблиця 2.1. Розподіл відповідей респондентів на запитання «Чи відчуваєте Ви себе спроможним займатися підприємницькою діяльністю?» (економічно активне населення за видом зайнятості, %)

Відповіді респондентів

Наймані працівники підприємств державного сектору

Наймані працівники приватних підприємств

приватні підприємці, бізнесмени, фермери

Самозайняті

(самостійно визначають місце та час роботи)

Вважаю себе неспроможним займатися підприємницькою діяльністю

45

34

10

20

В цілому відчуваю себе спроможним, але потребую поглиблення знань та набуття навичок у цій сфері

27

30

16

34

Так, відчуваю себе цілком спроможним

18

25

72

38

Важко відповісти

10

11

2

8

Спроможність займатися підприємництвом пов'язана й з наявністю роботи (на час опитування). Безробітні особи зазначили три головні причини утримання від започаткування власного бізнесу: відсутність плідної власної ідеї, нестача необхідних знань і навичок, брак стартового капіталу. Очевидно, певна частка безробітних могла б долучитися до підприємництва за умов удосконалення чинної системи перепідготовки та виплат на започаткування власної справи. Безробітне населення більш чітко поділяється на дві протилежні групи: 42% відчувають себе неспроможними до підприємництва (найбільше значення серед економічно активного населення), а 46% - спроможними (таблиця 2.2). Те, що 12% з числа безробітного населення зазначили, що їм «важко відповісти» на поставлене запитання свідчить про низький рівень обізнаності щодо можливостей підприємницької діяльності та потребує соціально-трудового патронажу з боку держави служби зайнятості.


 

Таблиця 2.2. Розподіл відповідей респондентів на запитання «Чи відчуваєте Ви себе спроможним займатися підприємницькою діяльністю?» (економічно активне населення за соціально-трудовим статусом, %)

Відповіді респондентів

Керівники підприємств, установ, організацій та їх підрозділів

Спеціалісти

Працівники сільського господарства та промисловості

Безробітні

Вважаю себе неспроможним займатися підприємницькою діяльністю

17

20

19

42

В цілому відчуваю себе спроможним, але потребую поглиблення знань та набуття навичок у цій сфері

28

29

29

26

Так, відчуваю себе цілком спроможним

48

41

42

20

Важко відповісти

7

10

10

12

Загальновідомо, що кожний вид трудової діяльності отримує певну оцінку з боку суспільства, а визначальними мотивами професійної діяльності є прагнення заробити більше грошей, можливість професійного зростання і потреба кар'єрного просування. Серед усіх категорій економічно активного населення домінує мотив матеріального статку, тобто забезпечення високого рівня власного добробуту. На важливість цього мотиву вказали 72% безробітних (нижчий ранг) та 84% керівників підприємств, установ, організацій та їх підрозділів (найвище значення).

За видом трудової діяльності значимість мотиву забезпечення високого рівня власного добробуту коливається від 60% у самозайнятих до 79% у підприємців

Друге місце в ієрархії мотивації підприємницької діяльності зайняв стимул, що пов'язаний з намаганням до самостійності та незалежності в діях. На це вказали як керівники підприємств, установ, організацій та підприємці, так і спеціалісти, наймані працівники підприємств державного сектору, наймані працівники приватних підприємств та самозайняті. Проте, працівники сільського господарства та промисловості, а також безробітні на друге місце вивели такий чинник спонуки до підприємництва, як безробіття і неможливість працювати за колишнім місцем роботи. Таким чином, безробітні та працівники сільського господарства і промисловості пов'язують процес переходу до підприємництва не з можливостями самореалізації, а з безвихідністю життя та загрозою втрати роботи. Встановлений факт потребує освітніх впливів на формування ринкових економічних стимулів щодо вибору індивідом трудових підприємницьких стратегій.

Підприємці та фермери найчастіше за інші категорії економічно активного населення пов'язують стимули щодо підприємницької діяльності з такими мотивами як прагнення мати пристойний імідж, соціальний статус у суспільстві та потребою в реалізації власних здібностей.

Думки щодо пріоритетів мотивації підприємницької діяльності залежать також від галузі економіки, де працює людина. Наприклад, працівники фінансової сфери, порівняно з робітниками інших галузей, найчастіше вважають, що людей спонукає до підприємництва прагнення до самостійності та незалежності в діях (52%) та потреба в реалізації своїх здібностей (29%), робітники торгівлі частіше вказують на прагнення мати пристойний імідж і соціальний статус у суспільстві (39%) та потребу зробити кар'єру (19%), а працівники у сфері будівництва, відносно робітників інших галузей, частіше звертають увагу на такі мотиви як інтерес до економічної творчості, інноваційної діяльності та новинок (22%).

За сучасних умов розвиток підприємництва в Україні більшою мірою стримується інституційними чинниками (тиском на діяльність малих і середніх підприємств з боку різних державних і недержавних інституцій), а ніж масовою свідомістю та особистісним фактором підприємництва.

Таким чином, процеси формування і реалізації державної економічної політики, зростання національної конкурентоспроможності України значною мірою мають орієнтуватися на створення оптимальної системи підтримки розвитку малого та середнього підприємництва.

Та обставина, що 45% найманих працівників підприємств державного сектору, 55% найманих працівників приватних підприємств, 46% безробітних виявляють певний рівень готовності до підприємництва свідчить як про недостатню обізнаність населення щодо суті підприємницької діяльності, так і про існування в українському суспільстві значного резерву нереалізованої підприємницької активності. Очевидно, що удосконалення державної політики у сфері малого підприємництва може вивільнити поки що латентний, але вельми суттєвий ресурс економічного зростання, а в умовах кризи – нівелювати процеси збільшення безробіття.

Список використаної літератури:

1. Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні: Національна доповідь / К.О. Ващенко, З.С. Варналій, В.Є. Воротін, В.М. Геєць, Е.М., Кужель О. В., Лібанова та ін. – К., Держкомпідприємництво, 2008. – 226 с.



[1] Власники великих підприємств за своєю суспільно-економічною роллю відносяться скоріше до еліти.

[2] Складено за даними Обстежень умов життя домогосподарств

[3] Переважна більшість (59,5%) підприємців оцінює свій статус як проміжний між бідністю та приналежністю до середнього класу.





Реферат на тему: Розвиток підприємництва як чинник становлення середнього класу в Україні. Сучасний розвиток підприємництва в Україні (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.