Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Підприємництво

Підприємництво України в умовах глобалізації. Сучасний розвиток підприємництва в Україні (реферат)

Зміст

1. Україна у міжнародних рейтингах розвитку підприємництва

2. Очікувані наслідки вступу України до СОТ для підприємництва

3. Адаптація законодавства України у сфері підприємництва до законодавства ЄС як складова правової реформи

4. Впровадження в Україні принципів Європейської хартії для малих підприємств

 
 
1. Україна у міжнародних рейтингах розвитку підприємництва

Сучасні умови розвитку економіки України вимагають ґрунтовної та комплексної оцінки можливостей інтеграції країни до світового господарського простору. Стратегічною метою України проголошено її інтеграцію до Європейського Союзу. Перспективи такої інтеграції значною мірою залежать від місця і ролі країни в глобальному економічному просторі, які у свою чергу визначаються поточними конкурентними позиціями країни та, що більш важливо, її здатністю забезпечувати умови для довгострокової конкурентоспроможності національної економіки.

Вже майже протягом трьох десятиліть Всесвітній Економічний Форум (ВЕФ) досліджує конкурентоспроможність країн. Щорічні глобальні звіти щодо конкурентоспроможності є тим стандартом, за допомогою якого бізнес-лідери та політики визначають перешкоди, які заважають підвищувати конкурентоспроможність, та обговорюють стратегії щодо їх подолання.

Групу лідерів в рейтингу конкурентоспроможності представляють США, Швейцарія, Данія, Швеція, Німеччина, Фінляндія, Сінгапур, Японія, Великобританія і Нідер­ланди.

Серед країн СНД найвище місце — 58-ме — посіла Росія, піднявшись на одну позицію порівняно з торішнім показником. Далі йдуть Казахстан (61-ше місце), Узбекистан (62-ге), Азербайджан (66-те). Грузія посідає 90-те місце, Вірменія — 93-тє, Молдова — 97-ме.

Як явні конкурентні переваги економіки Росії названо макроекономічну стабільність, гнучкість ринку праці, розмір ринку і частину індикаторів, що характеризують інноваційний потенціал. Серед найпроблемніших явищ -корупція й оподаткування, а також злочинність та неефективна бюрократична структура. Також слабкими сторонами Росії на тлі інших країн є низька конкурентоспроможність російських компаній і нездатність економіки застосовувати сучасні технології.

Серед країн, які розвиваються, лідируючі позиції посідають Китай і Індія — 34-те і 48-ме місця відповідно. Останнє, 131-ше місце в рейтингу посідає Чад.

Україна в нинішньому рейтингу перебуває на 73-й позиції, втративши чотири позиції порівняно з торішнім показником. При цьому Україна поступилася таким країнам, як Литва (38-ме місце), Латвія (45-те), Угорщина (47-ме), Поль­ща (51-ше), Хорватія (57-ме), Росія (58-ме), Казахстан (61-ше), Уз­бекистан (62-ге), Азербайд­жан (66-те), В'єт­нам (68-ме), Бразилія (72-ге).

Перелік конкурентних переваг економіки України, на жаль, дуже короткий і містить лише 18 пунктів. Зокрема, це: якість залізничної інфраструктури (31-ше місце), державний борг (17-те), якість початкової освіти (49-те), доступ до вищої освіти (17-те), якість математичної і природничо-наукової освіти (44-те), якість освітньої системи (47-ме), практика наймання і звільнення (16-те), витрати на звільнення персоналу (17-те), відношення продуктивності праці до заробітної плати (26-те), участь жінок у трудовій діяльності (26-те), контроль за міжнародною дистрибуцією (46-те), здатність до інновацій (40-ве).

Водночас перелік недоліків економіки України включає аж 92 позиції. Серед них — інфляція (106-те місце), торгові бар'єри (123-тє), податковий тягар (123-тє), обмеження на рух капіталу (102-ге), ефективність антимонопольної політики (98-ме), якість автомобільних доріг (116-те), якість авіаційної інфраструктури (116-те), професіоналізм керівників вищої ланки (102-ге), "відтік" кваліфікованих кадрів (93-тє), темпи поширення туберкульозу (86-те) і ВІЛ-інфекції (104-те), середня тривалість життя (89-те).

Найнижчий результат (115-те місце) — у категорії «якість інституцій». Проблемні для нашої країни аспекти — етична поведінка компаній (128-ме місце), захист прав власності (118-те), у тому числі прав міноритарних власників (127-ме), прозорість ухвалення урядових рішень (119-те), дієвість аудиторських і бухгалтерських стандартів (118-те), незалежність судової системи (111-те), ефективність використання державного бюджету (111-те), захист прав інтелектуальної власності (108-ме), довіра суспільства до політиків (107-ме), тягар дер­жавного регулювання (104-те), ефективність корпоративного управління (101-ше), фаворитизм в ухваленні державних рішень (97-ме), організована злочинність (97-ме).

Таким чином, саме якість інституцій є головним чинником низької конкурентоспроможності України. І йдеться, на жаль, не тільки про недосконалість вітчизняної державної машини.

Світовий досвід свідчить, що практично всі країни-лідери, котрі досягли найвищих показників ВВП на душу населення (понад 20 тис. дол.), мають:

- відкриту ринкову економіку, вільне ціноутворення, низькі митні бар'єри, висококонкурентне ринкове середовище;

- превалювання приватної власності при одночасному її захисті;

- ефективне податкове адміністрування, податкову систему, підконтрольну платникам податків через демократичні представницькі інституції;

- ефективні державні організації з низьким рівнем корупції;

- прозорі суспільні та фінансові інститути;

- демократичну політичну систему з високим рівнем політичної конкуренції, надійними механізмами контролю над державою та бюрократією;

- законослухняність громадян, незалежну судову систему, якій довіряють громадяни, сильну систему органів правопорядку і виконання судових рішень;

- мінімальний розрив між формальними й неформальними нормами соціальної поведінки.

Країни, де ці інституції ефективно працюють, мають високорозвинену економіку.

Одним з важливих аспектів економічної конкуренції в умовах глобалізації є рівень розвитку та конкурентоспроможність бізнесу.

У розрізі складових індексу конкурентоспроможності бізнесу Україна посіла 82-гу рейтингову позицію в категорії "якість національного ділового клімату", а в категорії "операції і стратегії компаній" - 83-тю.

Конкурентоспроможність бізнесу впливає на високий рівень ефективності при виробництві товарів і послуг. Це, у свою чергу, збільшує продуктивність, підвищуючи, таким чином, конкурентоспроможність всієї країни. Конкурентоспроможність бізнесу впливає на якість бізнес-мережі всієї країни, а також якість окремих дій і стратегій фірм. Дана група має особливе значення для економік на тій стадії розвитку, коли зростання залежить від інновацій.

Якість бізнес-мереж і допоміжних галузей в країні, які вимірюються, використовуючи змінні по кількості і якості національних постачальників, має значення з багатьох причин. Коли компанії і постачальники об'єднані в географічно близькі групи (кластери), ефективність росте, виникає більше можливостей для інновацій і знижується кількість бар'єрів для появи нових фірм. В результаті індивідуальної діяльності і стратегій фірм (брендинг, маркетинг, наявність ланцюжка створення вартості, виробництво унікальних і складних товарів) виникають комплексні і сучасні бізнес-процеси.

Для країн "перехідного етапу" важливим є активізація розвитку бізнес-середовища в країні та її регіонах. За даними експертної оцінки ВЕФ результати оцінювання цього фактора економічного зростання і конкурентоспроможності національної економіки досить непогані (рис. 3.10).

Рис. 3.10. Динаміка рівнів конкурентоспроможності країни та бізнесу України за 2001-2008 роки

Динаміка рейтингів конкурентоспроможності країни та бізнесу має різний характер. До 2005 року рейтинг конкурентоспроможності України послідовно знижувався, досяг найнижчої точки у 2005 році, після чого ситуація покращилась і наша країна почала займати вищі місця. Але загальний рейтинг у 2007-2008 роках є нижчим, ніж у 2001-2002 роках, що є свідченням певних регресивних процесів в економіці.

Зовсім інший характер має тенденція показника конкурентоспроможності бізнесу. До 2006 року рейтингова позиція України за цим показником виглядає краще, ніж за конкурентоспроможністю в цілому, але з 2006 року перевага йде на користь загальної конкурентоспроможності, причому відбувається зростання розбіжностей між рейтинговими позиціями за цими показниками.

Саму загальну тенденцію можна поділити на два етапи. На першому етапі - 2001-2004 років - Україна поступово втрачала позиції, займаючи нижчі рейтингові місця. У 2005 році відбувся невеликий підйом, що характеризувався поверненням до рівня 2002 року, але з 2006 року починається другий етап, який характеризується послідовним погіршенням рейтингової позиції, значно швидше, ніж у 2001-2004 роках, і станом на 2007-2008 рік рейтингова позиція погіршилась на 21 позицію порівняно з 2001-2002 роком, та на 8 позицій порівняно з 2003-2004 роком (найгіршим з періоду 2001-2004 років).

Складові, що формували таку тенденцію наведено на рис. 3.11.

Рис. 3.11. Складові індексу конкурентоспроможності бізнесу в економіці України за 2001-2008 роки

На динаміку рейтингу конкурентоспроможності бізнесу впливають дві складові, зокрема, сприятливе бізнес-середовище та ефективність функціонування компаній. Обидві складові мають тенденцію до послідовного зменшення рейтингових позицій, але їх співвідношення не залишається стабільним протягом всього періоду. Період 2001-2004 років характеризується інтенсивним погіршенням ситуації у бізнес-середовищі. Дещо повільніше погіршується рейтингова позиція за показником ефективності. 2004-2005 рік характеризується підвищенням рейтингу до рівня 2002-2003 року і виступає початком нового етапу втрати рейтингових позицій. Цей етап характеризується інтенсивнішою втратою рейтингових позицій за показником ефективності функціонування компаній, а у 2006-2007 році він виявився більш впливовим, ніж погіршення ситуації у бізнес-середовищі, але вже у 2007-2008 році знов втрачаються рейтингові позиції саме за показником сприятливого бізнес-середовища.

За оцінкою бізнес-середовища Україна займає 83 позицію. У першу чергу це пов'язано з неефективністю діючих на Україні норм регулювання ринків. Особливо проблемним є оподаткування (110-111 місця поміж 117 країн), нестабільність фінансового ринку та законодавство, яке регулює залучення прямих іноземних інвестицій, та інші обмеження на бізнес-діяльність іноземних осіб. На додаток маємо низький рівень дисципліни постачальників, відносно слабкий маркетинг, невміння передавати повноваження, нерозділеність власників та топ-менеджменту компаній, незамкненість виробничих ланцюжків та недостатній обсяг зовнішніх ринків, навіть регіональних.

У 2007 році індекс конкурентоспроможності бізнесу розраховувався за 2 показниками:

- якість бізнес-середовища – 83 місце (у 2006 році – 77);

- ефективність операцій підприємств – 82 та ефективність стратегій підприємств – 75.

Показник ефективності функціонування компаній розділився на 2 складові: ефективність операцій підприємств та ефективність стратегій підприємств, що є цілком доцільно, тому що стратегічний напрям пов'язаний як і з самим підприємством, так і з державною підтримкою підприємства, а операційний – більше з людським фактором і кваліфікацією працівників.

Значний практичний інтерес представляє оцінка ризиків ведення бізнесу, результати якої характеризує таблиця 3.5. Визначення рейтингу обраних 12 областей України за показником конкурентоспроможності бізнесу відбувалось з врахуванням факторів, що негативно впливають на бізнес-процеси.

Слід зазначити, що респонденти по-різному оцінюють їх вплив на ведення бізнесу, але спостерігається певна узгодженість в їх оцінках.

За оцінками експертів основний негативний вплив на конкурентоспроможність бізнесу має нестабільність державної політики. З цим згодні практично всі респонденти. За їх оцінками в різних областях цей фактор посідає місця від 1-го до 3-го.

Другим за важливістю експерти виділяють корупцію. Але з цим погоджуються не всі представники бізнесу. Лише в Київський та Львівський областях і Автономній Республіці Крим корупцію вважають основним гальмуючим фактором. Представники інших областей поставили цей фактор на 4 та 5 місця.

Третім фактором в Україні виділено нестабільність уряду або перевороти. Але цю проблему актуальною вважають лише представники Донецької та Дніпропетровської областей, всі інші не приділяють цьому значної уваги, надаючи цьому фактору 10 і навіть 12 місця.

Більше занепокоєння для бізнесменів являє система податкового регулювання, яка за експертними оцінками в Україні займає лише 4 місце. З цим погоджуються лише респонденти Дніпропетровської області, всі інші надають цьому фактору 1, 2 та 3 місця в загальному рейтингу.

Відношення бізнесменів до такого фактору, як "ставки податків" також не в повній мірі узгоджується з оцінками експертів, які відводять йому 5-те місце в рейтингу. Переважна більшість опитаних надають цьому фактору лише 6 - 8 місця.

Не існує узгодженої думки щодо таких факторів, як "неефективний держапарат", "інфляція", "недостатній розвиток інфраструктури" та "недостатньо підготовлена робоча сила". Респонденти в областях по-різному оцінюють їх вплив на конкурентоспроможність бізнесу, але їх оцінки значно відрізняються від оцінок експертів щодо ситуації в Україні в цілому.

 

Абсолютно протилежна ситуація склалася з таким фактором як "доступ до фінансування". Експерти поставили його лише на 10 позицію, але з цим не згоден жоден з опитаних. Лише представники Сумської області віддають йому 9-ту позицію, а в 7 областях з 12 його важливість оцінюють з 1-го по 4-те місце. В Полтавській та Закарпатській областях - це основний фактор, що негативно впливає на конкурентоспроможність бізнесу (1-ша позиція).

До факторів, яким експерти надали 11-14 місця в цілому по Україні відносять низьку трудову етику робочої сили, регулювання ринку праці, валютне регулювання та злочини й крадіжки.

Подібний розподіл спостерігається і серед відповідей представників всіх областей, хоча, на відміну від експертів, серед цієї групи факторів найвпливовішим вважають злочини й крадіжки.

Бізнес в Україні стикається з вкрай високими процентними ставками, що збільшують вартість капіталу та стають гальмом розвитку нового бізнесу. Високі ставки поєднуються з браком кредитів на розвиток приватного сектору та дефіцитом довіри до банківського сектору.

Невід'ємною складовою конкурентоспроможності бізнесу є "легкість" його ведення в країні. Експертами Світового банку виділяються 10 складових, які дозволяють визначити рейтинг країни з позиції легкості ведення бізнесу. Doing Business — річний звіт Світового банку, який дає змогу об'єктивно оцінити законодавство, пов'язане з регулюванням підприємницької діяльності, та його правозастосування.

Згідно з останньою доповіддю Doing Business 2009 Україна посіла 145-ту позицію серед 181 країн світу (країни ранжуються від 1 до 181 місця, де перша позиція відповідає найкращому результату), розташувавшись позаду таких країн, як Казахстан (70-та позиція), Молдова (103-тя), Киргизстан (68-ма), Ефіопія (116-та), Росія (120-та), Білорусь (85-та), Уганда (111-та), Мозамбік (141-ша), Іран (128-ма), Узбекистан (138-ма). Для порівняння: в 2006 році Україна займала 128-му позицію серед 175 країн.

Експертна оцінка рейтингів за всіма складовими для України наведена в таблиці 3.6.

Таблиця 3.6. Рейтинг України за "легкістю" ведення бізнесу

Складові ведення бізнесу

Ведення бізнесу, 2008

Зміна рейтингу

Бізнес в цілому

145

-1

Реєстрація підприємств

113

-15

Отримання дозволу на будівництво

175

-4

Наймання робочої сили

103

+3

Реєстрація власності

142

+2

Кредитування

61

+33

Захист інвесторів

141

-1

Оподаткування

180

0

Міжнародна торгівля

121

-10

Забезпечення виконання контрактів

48

-1

Ліквідація підприємств

143

0

Звичайно, що у зв'язку із існуванням багатьох суб'єктивних факторів у розрахунку будь-яких рейтингів, недоступності за об'єктивних умов усіх належних чинників для порівняння різних країн та цілою низкою інших причин з такими оцінками міжнародних експертів можна як погоджуватися, так і сперечатися. В той же час, безумовно, такі рейтинги дозволяють нам орієнтуватися щодо розвитку нашої країни у порівнянні з іншими країнами світу і відслідковувати ті моменти, на які необхідно звертати увагу при формуванні державної політики у відповідній сфері.

2. Очікувані наслідки вступу України до СОТ для підприємництва

Сьогоднішня економіка України свідчить про наявність від'ємного сальдо зовнішньої торгівлі, тобто превалювання імпорту над експортом. Так, за офіційними даними Міністерства економіки України зовнішня торгівля товарами за період січень-листопад 2008 року (фактично без врахування впливу фінансової кризи) є імпортоорієнтованою.

Так, за січень-листопад 2008 року експорт товарів порівняно з відповідним періодом 2007 року збільшився на 41,7% (за січень-листопад 2007 року – на 28,0%), імпорт – на 49,4% (за січень-листопад 2007 року - на 34,2%). Від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами склало
17710,9 млн. дол. США (за січень-листопад 2007 року, також від'ємне – 9555,7 млн. дол. США).

Коефіцієнт покриття імпорту експортом товарів становить 0,78 за січень – листопад 2007 року – 0,82.

Найбільші обсяги експортних поставок здійснювались до Російської Федерації – 23,6% від загального обсягу експорту, Туреччини – 7%, Італії – 4,4%, Польщі – 3,4%, Білорусі – 3,1%, США – 3%, Німеччини – 2,7%.

За січень-листопад 2008 року обсяг експорту до Росії збільшився на 29,0% порівняно з відповідним періодом 2007 року, а імпорт – на 23,3%. Сальдо зовнішніми товарами з Росією продовжує залишатись від'ємним
(-3840,4 млн. дол. США).

Найбільш імпортні надходження в Україну здійснювались з Російської Федерації – 23,2% від загального обсягу імпорту, Німеччини – 8,3%, Туркменістану – 6,6%, Китаю – 6,4%, Польщі – 5,1%, Казахстану – 3,6%, Білорусі – 3,3%.

Вступ України до СОТ повинен вирішити питання збалансування зовнішньої торгівлі України з поступовим збільшенням обсягу експорту товарів шляхом проведення політики підтримки конкурентоспроможності вітчизняного виробника, збільшення інвестицій в економіку країни, покращення умов ведення бізнесу в Україні.

Посилаючись на досвід інших країн можна стверджувати, що приєднання до угод Світової організації торгівлі розширює можливості розвитку малого бізнесу, створює для нього ряд переваг, основними серед яких є:

- покращення підприємницького середовища;

- спрощення зовнішньоекономічних торговельних процедур;

- спрощення доступу до іноземних ринків товарів та послуг;

- здешевлення імпортованої сировини та проміжної продукції, що використовується для власного виробництва;

- доступ до дешевших кредитних ресурсів та більш якісних фінансових послуг;

- вирівнювання правил гри для малого та великого бізнесу;

- спрощення процедур сертифікації та стандартизації та ін.

Головною перевагою, яку отримають українські підприємці внаслідок вступу України до СОТ, стане створення прозорого та передбачуваного ділового середовища в Україні. Це означає, що адміністративні процедури не будуть часто змінюватися і не будуть запроваджуватися заходи на користь лише окремих підприємств. Зараз Урядом взято курс на загальне спрощення адміністративних процедур в цілому.

В цьому напрямку продовжується процес оптимізації системи стандартизації, сертифікації, застосування санітарних та фітосанітарних заходів у відповідності до міжнародних стандартів.

Лібералізація ринку фінансових та банківських послуг сприятиме здешевленню кредитних ресурсів для підприємств України, що на сьогодні є для них однією з головних проблем. Багато з них відчувають необхідність певних, іноді значних змін у своїй діяльності, але не мають можливості залучити кошти на вигідних для себе умовах.

Важливим для українського бізнесу має стати спрощення митних процедур та збільшення їх прозорості й контрольованості. На сьогодні майже всі торговельні партнери України визнають, що процедури митного оформлення при імпорті є одними з основних нетарифних бар'єрів у торгівлі. Від цього виграють, наприклад, виробники меблів. Підприємства громадського харчування отримають кращі можливості вибору продуктів та напоїв. Зменшення рівня ввізних мит взагалі дозволить збільшити асортимент продукції на ринку України, від чого найбільше виграють споживачі.

У секторі сільського господарства основні вигоди від вступу отримають виробники зернових та олійних культур. Україна зобов'язалась скасувати кількісні обмеження на експорт зернових, зменшити ставку експортних тарифів на насіння соняшнику з 17 до 10 % впродовж 6 років та скасувати експортні індикативні ціни. Все це дасть можливість сільгоспвиробникам отримувати вищу ціну за свою продукцію на світових ринках.

В цілому, кожне підприємство є одночасно виробником товарів або послуг та споживачем певних товарів та послуг. Як споживач, підприємство виграє від збільшення асортименту товарів та послуг на ринку, підвищення конкуренції сприятиме зниженню цін та підвищенню рівня сервісу. Така ситуація створить рівні можливості для всіх суб'єктів підприємницької діяльності, що сприятиме розвитку найбільш ефективних підприємств. Це, в свою чергу, позитивним чином впливатиме на оздоровлення та підвищення конкурентоспроможності української економіки, створюватиме сприятливий інвестиційний клімат в Україні.

Поглиблення міжнародної співпраці через членство України в СОТ та лібералізація підприємницької діяльності у відповідності до міжнародних принципів та правил надасть малому бізнесу нові можливості для його поступового розвитку. Тому, малий бізнес найбільшою мірою зацікавлений, щоб внутрішні умови господарювання відповідали міжнародним правилам ведення бізнесу, в тому числі й тим, що закріплені в угодах СОТ.

Однак, членство в СОТ, хоча і створює можливості розвитку бізнесу, але не є гарантією того, що ці можливості будуть реалізовані. Не всі галузі економіки зможуть мати позитивні наслідки від вступу до СОТ. Міжнародні експерти прогнозують, що вступ до СОТ одразу надасть переваги виробникам у металургійній галузі та хімічної продукції, які намагаються боротись з антидемпінговими проблемами, але інші галузі, сільське господарство та автомобілебудування, напевно зазнають втрат.

Певною мірою можуть постраждати підприємства, які працюють завдяки численним пільгам, які передбачені чинним законодавством України, але не відповідають загальноприйнятій міжнародній практиці, зокрема, положенням угод СОТ.

Лише за сприяння держави підприємці можуть сповна використати резерви розвитку, що з'являться після набуття Україною членства в СОТ. На державному рівні членство в СОТ має стати стимулом для створення стабільного законодавства, привабливого ринкового та інвестиційного середовища, яке сприятиме проведенню структурної перебудови та модернізації економіки в цілому та окремих її галузей, підвищенню потенціалу експортно-технологічних виробництв, розширенню присутності на зовнішніх ринках.

Таким чином, слід відзначити такі основні наслідки вступу України до СОТ.

1. Інтеграція до міжнародної ринкової економіки, створення правових засад для стабільного і передбачуваного ведення бізнесу та міжнародної торгівлі;

2. Прогнозоване збільшення надходжень прямих іноземних інвестицій вже протягом першого-другого років після вступу до СОТ в 1,5-2 рази з наступним їх збереженням в обсягах, більших ніж до набуття членства у СОТ;

3. Додаткове зростання ВВП на 1,5–2 відсоткових пункти;

4. Участь у регіональних союзах та угрупованнях;

5. Українські виробники отримають від вступу України до СОТ одночасне спрощення умов доступу до ринків 151 країн-членів Світової організації торгівлі, частка яких складає понад 95% світової торгівлі. Можна очікувати щорічне збільшення експорту продукції в обсязі 1,43 млрд. дол. США, а при сприятливих умовах до 1,57 млрд. дол. США;

6. Українські виробники отримають можливість застосування при вирішенні торговельних спорів механізму врегулювання суперечок, передбаченого нормами СОТ, що дасть можливість суттєво посилити їх позиції в антидемпінгових та спеціальних розслідуваннях, а також запобігти застосуванню проти себе інших обмежувальних та дискримінаційних заходів;

7. Пожвавлення торговельно-економічних зв'язків не тільки з країнами Західної та Центральної Європи, а й з країнами Східної Європи та Балтії, більшість з яких 1 травня 2004 року набули повноправного членства в ЄС, має запобігти витісненню з ринку ЄС української продукції аналогічною продукцією країн Центральної та Східної Європи;

8. Збільшаться надходження до державного бюджету за рахунок скасування пільг, кількісного збільшення бази для справляння митних платежів, зростання обсягів виробництва та активізації торговельного обороту (загальний позитивний вплив на доходи бюджету може сягнути 3–4 млрд. грн.);

9. Розширення асортименту ринку товарів і послуг. Завдяки збільшенню потоків іноземних товарів, послуг та інвестицій на український ринок. Виробник матиме доступ до дешевших комплектувальних, устаткування і сировини, а споживач – ширший вибір товарів, послуг і цін. Це створює умови для підвищення якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції.

Говорячи про можливі позитивні і негативні наслідки від вступу України до СОТ для підприємств усіх форм власності, необхідно зазначити, що за умов досягнення кращої якості продукції та високої продуктивності праці виграватимуть підприємства експортоорієнтованих галузей. Проте, ті підприємства, чия діяльність зосереджена на внутрішньому ринку, потребують окремої уваги з боку держави та адекватних інструментів економічного регулювання.

3. Адаптація законодавства України у сфері підприємництва до законодавства ЄС як складова правової реформи

 

Європейська інтеграція є стратегічною метою України, найкращим способом реалізації національних інтересів, побудови економічно розвинутої і демократичної держави, зміцнення позицій у світовій системі міжнародних відносин.

Для нашої країни європейська інтеграція - це шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентної спроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки, насамперед, на ринок ЄС.

Починаючи з 1994 року, в Україні створюються основні політико-правові та організаційні засади адаптації законодавства. Реалізація державної політики України в сфері адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу формується як складова частина правової реформи та спрямовується на забезпечення єдиних підходів до нормопроектування, підготовки кваліфікованих спеціалістів, створення належних умов для інституційного, науково-освітнього, технічного, фінансового забезпечення процесу адаптації законодавства України.

Угодою про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 року визначено пріоритетні сфери адаптації законодавства.

Спільною стратегією щодо України, схваленою Європейською Радою на Гельсінкському самміті 11 грудня 1999 року, Європейський Союз підтримав процес економічних перетворень в Україні та поступового наближення законодавства України до законодавства Європейського Союзу у визначених пріоритетних сферах.

З метою реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу, забезпечення всебічного входження України у європейський політичний, економічний і правовий простір та створення передумов для набуття Україною членства у Європейському Союзі Указом Президента України від 11 червня 1998 року затверджена Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу, яка визначає основні напрями співробітництва України з Європейським Союзом - організацією, яка в процесі свого розвитку досягла високого рівня політичної інтеграції, уніфікації права, економічного співробітництва, соціального забезпечення та культурного розвитку.

Одним із напрямів інтеграційного процесу Стратегія визначає адаптацію законодавства України до законодавства ЄС, яка полягає у зближенні із сучасною європейською системою права, що забезпечить розвиток політичної, підприємницької, соціальної, культурної активності громадян України, економічний розвиток держави у рамках ЄС і сприятиме поступовому зростанню добробуту громадян, приведенню його до рівня, що склався у державах - членах ЄС.

Законом України від 21 листопада 2002 року № 228 схвалено Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, яка передбачає, що у Загальнодержавній програмі пріоритети мають надаватися законодавчим актам України, наближення яких до відповідних законодавчих актів Європейського Союзу сприятиме правовому забезпеченню заходів щодо формування ринкових відносин, конкурентного середовища та сприятливого інвестиційного клімату, створення сучасної ринкової інфраструктури, банківської, податкової та митної систем, створення сприятливого середовища життєдіяльності людини, захисту довкілля та раціонального природокористування, захисту прав споживачів, розвитку підприємницької діяльності, пріоритетних галузей економіки (агропромисловий, паливно-енергетичний комплекси, транспорт, зв'язок та інформатизація), включаючи систему захисту прав інтелектуальної власності і персональних даних, сферу зайнятості та охорони праці, а також щодо розроблення національних технічних правил та стандартів, гармонізованих з європейськими та міжнародними, зміцнення економічних зв'язків України та держав – членів ЄС. Особливим пріоритетом є всебічний захист прав і свобод людини.

У зв'язку з цим, Законом України від 18 березня 2004 року № 1629 затверджено Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, яка визначає механізм досягнення Україною відповідності третьому Копенгагенському та Мадридському критеріям набуття членства в Європейському Союзі. Метою адаптації законодавства України до законодавства ЄС є досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються ЄС до держав, які мають намір вступити до нього.

Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу визначає, що однією із пріоритетних сфер, в якій здійснюється адаптація законодавства України, є зокрема сфера «законодавство про компанії».

У зв'язку з цим, та за допомогою Європейського Співтовариства виникла нагода налагодити різні форми діалогу між представниками країн членів ЄС і Україною з метою вироблення найбільш ефективної економічної політики щодо розвитку підприємництва в Україні. Таким чином, з'явилась можливість використати в повній мірі досвід ЄС у виробленні політики зміцнення ділового середовища, в якому функціонує малий бізнес України.

Зважаючи на це, та відповідно до Плану Дій Україна – ЄС Уряд України започаткував поглиблений діалог із Європейським Співтовариством в сфері розвитку підприємництва із залученням потужних аналітичних можливостей ЄС, його унікальної мережі експертів до участі у виробленні програми заходів, спрямованих на подальший розвиток пріоритетних напрямів розвитку малого та середнього підприємництва України на основі Європейської хартії для малих підприємств.

4. Впровадження в Україні принципів Європейської хартії для малих підприємств

Світовий досвід та практика свідчать про те, що ефективність ринкової економіки в значній мірі залежить від взаємовигідного економічного співробітництва великих, середніх та малих підприємств. Завдання Уряду – створити сприятливі умови для такої взаємодії, що сприятиме розвитку економіки країни в цілому.

В цьому ланцюжку виділяється малий бізнес як органічний структурний елемент ринкової економіки, оскільки він є найбільш гнучким у пристосуванні до нових викликів глобальної економіки, впровадженні інноваційних технологій та оновленні виробничої інфраструктури.

Країни – члени Європейського Союзу під час формування стратегії свого економічного розвитку ставлять розвиток малого бізнесу на перше місце. Одним із концептуальних документів, в якому Європейське Співтовариство визначає малий бізнес основою європейської економіки, є саме Європейська хартія для малих підприємств.

Мета Хартії - забезпечити умови розвитку країни з конкурентоспроможною, динамічною, інтелектуальною еконо­мікою, здатною до сталого соціально-економічного зростання, збільшення кількості робочих місць та соціальної єдності.

Хартія закликає до створення найсприятливішого середовища для малого бізнесу та підприємництва. Малі підприємства розглядаються як одна з основних рушійних сил, інновацій, зайнятості, а також соціальної та локальної інтеграції до Європи.

Хартія стверджує, що становище малого бізнесу в ЄС можна поліпшити шляхом вжиття заходів, спрямованих на стимулювання підприємництва, оцінку та поліпшення існуючих умов, забезпечення належної уваги до потреб малого бізнесу з боку політичних діячів. Країни, що приєдналися до Хартії, зобов'язуються, зокрема: зміцнювати дух інновацій та підприємництва, добиватися створення регуляторної, фіскальної та адміністративної структури, яка сприяла б підприємницькій діяльності та поліпшенню статуту підпри­ємців, забезпечити доступ до ринків на основі найменш обтяжливих вимог, поліпшити доступ до фінансового забезпечення, а також до передових наукових досліджень та технологій тощо.

Хартія визначає 10 основних напрямів діяльності:

1. Навчальна та професійна підготовка для підприємців.

2. Дешеве та швидке відкриття нової компанії.

3. Удосконалення законодавства та регулювання.

4. Наявність кваліфікації.

5. Поліпшення доступу в режимі «он-лайн».

6. Забезпечення більшої вигоди від єдиного ринку.

7. Оподаткування та фінансові питання.

8. Посилення технологічного потенціалу малих підприємств.

9. Успішні моделі електронного бізнесу та його всебічна підтримка.

10. Ефективне представлення інтересів малих підприємств в ЄС та на національному рівні.

До принципів Хартії приєдналися країни-члени ЄС, країни Західних Балкан (Албанія, Боснія та Герцеговина, Хорватія, Республіка Македонія, Сербія та Чорногорія, включаючи Косово), а також Молдова. Процедура приєднання не встановлює уніфікованих вимог Європейського Союзом. Під час переговорів, що проводилися з питання процедур приєднання до принципів Хартії Європейська сторона (представники Генерального Директорату Підприємництво та Промисло­вість) наголошувала, що Європейська Комісія не обмежує держави якоюсь типовою процедурою приєднання до Хартії й, відповідно, кожна з таких країн самостійно вирішувала, у який найкращий спосіб це зробити, враховуючи національні особливості. Для Європейської Комісії достатньо заяви (або декларації) керівництва країни щодо приєднання із подальшим виконанням умов впровадження принципів Хартії з відповідним щорічним звітуванням.

Рішення щодо приєднання України до Європейської хартії малих підприємств було підтримано підприємницькою громадськістю на Всеукраїнському форумі «Бізнес і влада – партнери» за участі Президента України.

Для всебічної підтримки малого та середнього бізнесу в Україні за такими основними напрямами, як створення пільгових умов для швидкого початку підприємницької діяльності, забезпечення доступу до інформації і сучасних технологій, створення адекватної правової та податкової бази відповідно до норм та стандартів ЄС 2 липня 2008 року був підписаний Указ Президента України «Питання впровадження в Україні принципів Європейської хартії малих підприємств» № 603/2008 та прийнята постанова Кабінету Міністрів України «Про запровадження в Україні принципів Європейської хартії для малих підприємств» № 587.

Для реалізації вищезазначеного Указу Президента України та з метою розвитку малого та середнього бізнесу, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.09.2008 № 1245-р затверджено План заходів із впровадження в Україні принципів Європейської хартії для малих підприємств на друге півріччя 2008 року та 2009 рік.

Положеннями відповідного розпорядження передбачається розробка одинадцяти проектів нормативно-правових актів, організація державною службою зайнятості навчання за освітніми програмами, що сприяють розвитку малого підприємництва, продовження співробітництва між Україною та країнами, що входять до Європейського Бізнес Реєстру, представлення інтересів національного малого підприємництва у міжнародних торговельних переговорах та робота з торговельно-економічними місіями у складі закордонних дипломатичних установ, створення та підтримка функціонування інформаційних порталів для обміну інформацією між суб'єктами малого підприємництва України та іноземними підприємствами тощо.

Запровадження в Україні принципів Європейської хартії для малих підприємств є логічним продовженням політики Уряду щодо пріоритетності підтримки підприємництва в Україні, та сприятиме розвитку малого та середнього бізнесу, поліпшенню стосунків влади і підприємців, покращенню бізнес-середовища та підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.

Список використаної літератури:

1. Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні: Національна доповідь / К.О. Ващенко, З.С. Варналій, В.Є. Воротін, В.М. Геєць, Е.М., Кужель О. В., Лібанова та ін. – К., Держкомпідприємництво, 2008. – 226 с.





Реферат на тему: Підприємництво України в умовах глобалізації. Сучасний розвиток підприємництва в Україні (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.