Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Підприємництво

Інвестиційна та інноваційна активність підприємництва. Сучасний розвиток підприємництва в Україні (реферат)

Зміст

1. Стан розвитку інвестиційно-інноваційного процесу в Україні

2. Проблеми розвитку та шляхи зміцнення інноваційного підприємництва в Україні

 
 
1. Стан розвитку інвестиційно-інноваційного процесу в Україні

У сучасному світі якість управління інноваційними процесами стає визначальним фактором конкурентоспроможності національних економік. В Україні за останні півтора десятка років спостерігається технологічне відставання від розвинених країн, і, як наслідок, зниження конкурентоспроможності економіки нашої країни, гальмування розвитку високотехнологічних галузей промисловості, зниження якості робочої сили. Причина цього полягає у непослідовності проведення науково-технологічної та інноваційної політики та низькій ефективності і якості міжвідомчої координації. Збереження таких тенденцій в подальшому може призвести до остаточного вибуття України із числа економічно розвинутих країн світу.

Курс на розвиток економіки України за інноваційною моделлю був проголошений в Угоді про партнерство та співробітництво між Європейським співтовариством і Україною (14.06.1994 року), яка набула чинності 01.03.1998 року та в затвердженій Указом Президента України від 11.06.1998 року № 615/1998 "Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу".

Обрання такого курсу означає, що в Україні головним джерелом стійкого економічного зростання, мають стати нові наукові знання, їх продукування, комерційне застосування та отриманий технологічний досвід. Проте, чинним законодавством так чітко і не визначено засад розвитку національної інноваційної системи, не конкретизовано її структуру. Окремі її сегменти, такі як, інституційний устрій інноваційної економіки, пріоритети науково-технологічного та інноваційного розвитку економіки, програмно-цільове фінансування науково-технічної і інноваційної діяльності, підтримка підприємництва у сфері інноваційної діяльності та трансферу технологій продовжують розвиватися спорадично та не узгоджено.

Наразі триває робота щодо схвалення Кабінетом Міністрів України проекту Концепції розвитку національної інноваційної системи.

Цим документом визначається платформа та концептуальні орієнтири розвитку національної інноваційної системи, а також перелік завдань та заходів на реалізацію наступних цілей розвитку національної інноваційної системи:

1. Створення конкурентоспроможного сектору досліджень і розробок та забезпечення умов для його розширеного відтворення.

2. Розвиток інфраструктури інноваційної діяльності.

3. Створення системи економічних стимулів модернізації економіки на основі технологічних інновацій.

4. Підвищення інноваційної культури суспільства.

Очікується, що реалізація Концепції розвитку національної інноваційної системи дасть наступні результати:

- дозволить включити Україну в глобальний світовий науково-технологічний процес із забезпеченням масштабного залучення об'єктів інтелектуальної власності, матеріальних, фінансових і кадрових ресурсів у технологічний розвиток економіки;

- частка інноваційної продукції в обсязі промислового виробництва, досягне не менше 50%; рівень інноваційної активності підприємств у промисловості досягне 60%; рівень сектора високотехнологічних виробництв у структурі обробної промисловості перевищить 30%;

- оборот зовнішньої торгівлі високотехнологічною продукцією та технологіями збільшиться у порівнянні з 2008 роком у 5-7 разів.

Основою державної інноваційної політики має стати формування комплексу заходів державної підтримки інноваційної активності на всіх стадіях інноваційного процесу та їх безумовне виконання.

Протягом 2007 року державою здійснювалась фінансова підтримка інноваційних та інвестиційних проектів, у першу чергу з впровадження передових технологій, що реалізуються в галузях промисловості, у тому числі технологічними парками, через механізм здешевлення кредитів. Були надані кредити на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів у галузях економіки, у першу чергу з впровадження передових енергозберігаючих технологій та технологій з виробництва альтернативних джерел палива. Здійснювалась фінансова підтримка впровадження регіональних та галузевих інноваційних програм.

За бюджетною програмою «Фінансова підтримка інноваційних та інвестиційних проектів, у першу чергу з впровадження передових технологій, що реалізуються в галузях промисловості, в тому числі технологічними парками, через механізм здешевлення кредитів» (КПКВ 6241060) було зареєстровано 53заявки на загальну суму компенсації понад 251,7млн.грн.

Конкурсна комісія розглянула 45заявок і прийняла позитивне рішення за 19 заявками, три з яких – інноваційні проекти, на загальну суму 144,5млн.грн. (рис. 3.5).

Рис. 3.5. Галузевий розподіл проектів, профінансованих за бюджетною програмою «Фінансова підтримка інноваційних та інвестиційних проектів, у першу чергу звпровадження передових технологій, що реалізуються в галузях промисловості, утому числі технологічними парками через механізм здешевлення кредитів» (галузь промисловості, кількість проектів)

За сплачені відсотки за залученими суб'єктами господарювання кредитами компенсовано понад 143млн.грн.

За бюджетною програмою «Надання кредитів на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів у галузях економіки, у першу чергу з впровадження передових енергозберігаючих технологій та технологій з виробництва альтернативних джерел палива» (КПКВ 6241050) було зареєстровано 54 заявки, чотири з яких – інноваційні проекти, на суму отримання кредитів близько 2,4млн.грн.

Конкурсна комісія розглянула 36заявок і прийняла позитивне рішення за 17заявками, три з яких – на реалізацію інноваційних проектів (рис. 3.6).

За результатами конкурсного відбору укладено 17договорів на загальну суму 760,1млн.грн.

Фактично профінансовано 14договорів на суму 655,1млн.грн., два зних – на реалізацію інноваційних проектів, які будуть впроваджувати ДП«Новатор» (15,6млн.грн.) та ВАТ «Мотор Січ» (20,3млн.грн.).

Рис. 3.6. Галузевий розподіл проектів, профінансованих за бюджетною програмою «Надання кредитів на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів в галузях економіки, в першу чергу з впровадження передових енергозберігаючих технологій та технологій з виробництва альтернативних джерел палива» (галузь промисловості, кількість проектів)

За бюджетною програмою «Утримання регіональних центрів інноваційного розвитку та впровадження регіональних і галузевих інноваційних програм» (КПКВ 6241040) Конкурсною комісією з впровадження регіональних і галузевих інноваційних програм було розглянуто 5 регіональних програм та 3 галузеві програми.

Рішення про надання державної фінансової підтримки на впровадження було прийнято щодо однієї регіональної та двох галузевих програм на суму 12,6млн.грн. Фактично профінансовані одна регіональна та одна галузева програми на суму 4,6млн.грн. (таблиця 3.4).


 

Таблиця 3.4. Результати виконання бюджетної програми

«Утримання регіональних центрів інноваційного розвитку та впровадження регіональних і галузевих інноваційних програм»

№ з/п

Назва програми – переможця

Назва

проекту – переможця

Одержувач

коштів

Профінансо­вано (грн.)

1

Галузева програма Міністерства промислової політики України «Державна програма розвитку та реформування гірничо-металургійного комплексу до 2011року», схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2004року №967.

Енерго- і ресурсо­забезпечуюча технологія прямого одержання заліза. Промислово-демонстраційна установка

Казенний завод порошкової металургії Міністерства промислової політики України, Інститут газу Національної академії наук України.

1000000,00

2

Регіональна «Програма науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020року», затверджена рішенням Донецької обласної ради від 22.03.2002року №3/25-656.

Організація виробничих дільниць фільтрувальної металотканини та фільтруваль­них елементів

ТОВ «Науково-технічний центр «УкрМетиз»

3576087,00

Всього:

4576087,00

За даними Держкомстату України у 2007 році інноваційною діяльністю у промисловості займалося 1472 підприємства, або 14,2% їх загальної кількості, при цьому підприємства впроваджували інноваційну продукцію, нову як для ринку, так і для самого підприємства.

За видами економічної діяльності найбільша частка інноваційно активних підприємств у переробній промисловості, зокрема на підприємствах з виробництва коксу, продуктів нафтоперероблення (33,3%), хімічній і нафтохімічній промисловості (21,6%) та машинобудуванні (23,3%).

Найбільша частка інноваційно активних у загальній кількості промислових підприємств регіону у м. Києві (33,4%), Івано-франківській (30,6%) та Вінницькій (23,9%) областях. В цілому лише у 10 регіонах частка інноваційно активних промислових підприємств перевищувала середній рівень інноваційної активності промислових підприємств України – 14,2%.

Питома вага інноваційних підприємств серед відкритих акціонерних товариств становила 22,7%, закритих акціонерних товариств - 20,9 %, спільних товариств - 20,8 %, державних підприємств - 19,4 %.

Із загальної кількості інноваційних підприємств 420 - реалізовували продукцію, нову для ринку України, обсяг якої становив 22,3 млрд. грн., або 3,7% обсягу реалізованої промислової продукції. Майже половину з них становили підприємства машинобудування, обсяг реалізації інноваційної продукції на яких склав 9,6 млрд. грн., або 11,2% обсягу реалізованої продукції галузі; 65 підприємств з виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (1,8 млрд. грн. і 2,1%); 51 підприємство хімічної та нафтохімічної промисловості - (5,7 млрд. грн. і 15,5%).

Понад дві третини реалізованої інноваційної продукції, що була новою для ринку (15,1 млрд. грн.), припадає на підприємства з чисельністю працюючих від 1 тис. до 5 тис. осіб (7,2% обсягу реалізованої продукції даної категорії підприємств); з чисельністю 5 тис. і більше - 3,0 млрд. грн. (1,6%); від 500 до 1 тис. — 2,5 млрд. грн. (3,6%).

Продукцію, що була новою тільки для підприємства (вже виготовлялася на інших підприємствах, але є новою або істотно поліпшеною для даного підприємства), реалізовували 743 підприємства (17,9 млрд.грн., або 3,0% обсягу реалізованої промислової продукції). Як і раніше, значну їх кількість склали підприємства машинобудування - 204 (3,8 млрд.грн. і 4,4%), з виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів - 198 (2,7 млрд.грн. і 3,2%), хімічної та нафтохімічної промисловості - 83 (0,6 млрд. грн. і 1,5%) (рис. 3.7).


 

Рис. 3.7. Розподіл підприємств, що реалізовували інноваційну продукцію за чисельністю працюючих, %

На 47,4%, у порівняні з 2000 роком, збільшилась кількість впроваджених нових маловідходних, ресурсозберігаючих і безвідходних технологічних процесів (рис. 3.8).

2002

2001

2004

2003

2005

2006

2007

2000

Рис. 3.8. Впроваджених нових маловідходних, ресурсозберігаючих і безвідходних технологічних процесів

У 2007 році обсяги витрат на інноваційну діяльність склали 10,8 млрд. грн., 68,8% з яких спрямовано на придбання машин, обладнання та програмного забезпечення, 7,3% - на виконання науково-дослідних розробок силами підприємств (внутрішні НДР), 1,8% - на придбання результатів НДР інших організацій (зовнішні НДР), виконаних іншими організаціями для розробки нових або вдосконалених продуктів та процесів, 3,0% - на придбання інших зовнішніх знань (нових технологій, у т.ч. виключних майнових прав власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки; комерційних таємниць; проектів; товарних знаків, придбаних у зв'язку з проведенням підприємством інновацій; інжинірингових, консалтингових послуг) та 19,0% - інші витрати (рис. 3.9).


 

Рис. 3.9. Розподіл загального обсягу витрат за напрямами інноваційної діяльності

Максимальні витрати на інноваційну діяльність здійснили підприємства металургії і виробництва готових металевих виробів (26% загального обсягу таких витрат по економіці) та машинобудування (24%). При цьому в металургії майже у повному обсязі витрати понесені на придбання машин, обладнання та програмного забезпечення.

Основним джерелом фінансування інноваційної діяльності як і в попередні роки були власні кошти суб'єктів господарювання. Одночасно збільшилась частка залучених коштів в загальному обсязі фінансування. За рахунок активного кредитування інноваційної діяльності частка власних коштів підприємств, спрямованих на ці цілі, зменшилась з 88% у 2005 до 74% у 2007 році.

У 2007 році з 1186 промислових підприємств, що впроваджували інновації, 898 витрачали кошти на придбання машин, обладнання і програмного забезпечення, 515 впроваджували нові технологічні процеси, 564 освоювали виробництво інноваційних видів продукції. Це свідчить, що у більшості випадків інновації впроваджуються комплексно, одночасно за декількома напрямами.

У 2007 році в 7 регіонах частка інноваційної продукції у загальному обсязі реалізації промислової продукції регіону перевищувала середній рівень по Україні – 6,7%. Найбільшим цей показник був у Волинській області – 38,3% (рис.3.10).

Рис. 3.10. Частка реалізованої інноваційної продукції у загальному обсязі реалізації промислової продукції за регіонами України у 2007 році

З метою здійснення нововведень 268 підприємств придбали 1438 нових технологій, з яких 297 – за межами України. Із загальної кількості технологій:

555 придбано разом з цілеспрямованим прийомом на роботу кваліфікованих фахівців;

528 – з устаткуванням;

138 – як результат досліджень і розробок;

96 – за договорами на придбання прав на патенти, за ліцензіями на використання винаходів, промислових зразків, корисних моделей;

40 – за угодами на придбання технологій та ноу-хау.

В інвестиційній діяльності за останні п'ять років зросли у 4,8 рази обсяги капітальних інвестицій (46563 млн. грн. у 2002 році та 222679млн. грн. у 2007 році). При цьому інвестиції у капітальне будівництво, придбання машин та обладнання у 2007 році склали, відповідно, 49,2% та 35,4% від загального обсягу.

Основним джерелом інвестицій в основний капітал є власні кошти підприємств та організацій, у 2007 році – це 56,5% від загального обсягу, кошти державного бюджету – 5,6%, місцевих бюджетів – 3,9%, а іноземних інвесторів – 3,5%.

Більшість складають інвестиції, спрямовані на технічне переоснащення і реконструкцію діючих підприємств, будівель і споруд. У промисловості це - 67,1%.

У 2007 році найбільший обсяг інвестицій надійшов до промисловості - 64341 млн. грн., а також у сферу операцій з нерухомим майном, оренди, інжинірингу та надання послуг підприємцям – 39415 млн. грн., у сферу транспорту та зв'язку – 31709 млн. грн..

За видами промислової діяльності найбільший обсяг інвестицій у 2007 році надійшов до переробної промисловості 44823 млн. грн., у тому числі у виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів – 11830млн.грн., металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів – 11234 млн. грн. Обсяг інвестицій у добувну промисловість склав 12142 млн. грн., у виробництво та розподілення електроенергії, газу та води – 7376 млн. грн.

Капітал нерезидентів в Україні на початок 2008 року склав 29489,4 млн. дол. США. У переробну промисловість надійшло 6941 млн. дол. США коштів іноземних інвесторів, що складає 23,5% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій, у фінансову діяльність – 4793,9 млн. дол. США, що складає, відповідно, 16,3% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій. 10,4% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій (3056,4 млн. дол. США) надійшло до сфери торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку.

Нині в Україні функціонує 16441 підприємств із іноземними інвестиціями. Найбільше таких підприємств працює у сфері торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку, промисловості, операцій з нерухомим майном, оренди та інжинірингу, найменше – у сфері державного управління та рибальства. В середньому на кожне підприємство припадає 2,22 млн. дол. США залучених прямих іноземних інвестицій.

2. Проблеми розвитку та шляхи зміцнення інноваційного підприємництва в Україні

До основних причин, що сповільнюють розвиток інноваційного підприємництва та підприємницької конкуренції в Україні треба віднести насамперед такі:

- недосконалість законодавчої й інституційної бази розвитку інноваційного підприємництва, невирішеність багатьох питань у патентно-ліцензійній сфері;

- відсутність ефективної системи стимулювання бізнесменів до роботи на ринку високих технологій, недосконалість механізмів економічної та моральної мотивації винахідництва. Зокрема, система оподаткування в Україні недостатньо спрямована на стимулювання розвитку інноваційного підприємництва. Практично відсутній механізм заохочення інвестування частин прибутку у виробництво, не створено стимулів щодо науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт;

- низька активність використання об'єктів інтелектуальної власності у секторі малого та середнього підприємництва, недооцінка підприємствами інтелектуального капіталу, що призводить до спрямування ресурсів фінансової сфери на інвестування підприємств "старопромислових галузей”, а не до інноваційно активних підприємств чи науково-дослідних розробок. Так, частка коштів вітчизняних інвесторів у загальних обсягах фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств не перевищує 0,2%;

- відсутність ґрунтовних досліджень негативного впливу на здоров'я населення та екологічного навантаження від імпорту зарубіжних технологій у секторі малого та середнього підприємництва у довгостроковій перспективі, що посилює загрози демографічної кризи, техногенних та екологічних катастроф;

- значна неадекватність між наявними джерелами фінансування та потребами інноваційного розвитку. Традиційні засоби фінансування непристосовані до впровадження інновацій. Це особливо стосується ранніх стадій інноваційного циклу. Стримується інвестування у довгострокові проекти через нестачу власних коштів у підприємств та низький життєвий рівень громадян;

- існування проблем, пов'язаних з обмеженістю доступу підприємців до фінансових-кредитних ресурсів, які можна отримати у більшості випадків лише на короткий термін, тоді як інноваційні процеси потребують довготермінового і масштабного фінансування;

- недостатня державна підтримка інноваційної діяльності, зокрема науки, освіти, наукових фундаментальних і прикладних досліджень. Так, незважаючи на задекларовані у законодавстві заходи щодо державного сприяння інноваційним підприємствам, реальна підтримка держави відсутня. Понад 90% підприємств у 2007 році здійснювали інновації за рахунок власних коштів, обсяг яких становив майже три чверті загального обсягу витрат (8,0 млрд. грн.). Кредити для проведення інноваційної діяльності отримали 145 підприємств (2,0 млрд. грн.), кошти іноземних інвесторів отримали 23 підприємства (0,3 млрд. грн.), підтримку державного та місцевих бюджетів отримали лише 57 підприємств в Україні;

- нерозвиненість економічного механізму управління. Для багатьох підприємців в Україні ризик втратити ринки збуту через торговельні обмеження є більшим, ніж через технологічну відсталість виробництва й гіршу якість продукції;

- нерозвиненість інноваційної інфраструктури;

- відсутність розвиненого венчурного підприємництва.

В Україні упродовж останніх десяти років відбулося істотне збільшення кількості отриманих охоронних документів (з 1730 у 1995 до 7896 у 2006 році) і кількість використаних об'єктів промислової власності зросла майже у чотири рази. В той же час, знизилася кількість впроваджених нових технологічних процесів промисловими підприємствами (з 2936 до 1145 одиниць), що зумовлює зниження конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на зовнішньому ринку. Так, частка високотехнологічної продукції у вітчизняному експорті товарів у 2006 році складала лише 4,5%, тоді як у імпорті – 7,6%. В міжнародній торгівлі України переважає продукція з низьким рівнем наукомісткості. Це свідчить про те, що високі технології не стали основою економічного розвитку країни.

Фактичне фінансування науково-технічної діяльності з державного бюджету упродовж останніх п'яти років не перевищує 0,4% від ВВП, тоді як Законом України „Про наукову і науково-технічну діяльність” передбачено 1,7%. Обсяг інноваційних витрат у 2007 році склав 10,8 млрд. грн., з яких 68,8% використано для придбання засобів виробництва, 7,3% - на проведення власних науково-дослідних розробок, 1,8% - на придбання результатів науково-дослідних робіт інших організацій, і лише 3% - на придбання нових технологій.

Крім того, спостерігається істотна диференціація фінансування інноваційної діяльності за регіонами. Наприклад, у 2007 році найменший показник загальних обсягів фінансування інновацій на одного мешканця спостерігався у Тернопільській області (17,42 грн.) та м. Севастополі (0,48 грн.), а найбільший – у м. Києві (612,94 грн.) та у Донецькій області (576,32 грн.). Отже, недостатнє фінансування інноваційної діяльності є причиною низької інноваційної активності підприємств, а з іншого боку - може вважатися наслідком низького рівня інноваційного розвитку регіону. Так, відсутність сучасних науково-технічних розробок у підприємств і низький попит на них призводить до невиправданості подальших витрат на інноваційну діяльність та не дозволяє підприємствам одержувати фінансування з державного бюджету для реалізації інноваційних проектів.

Ризик неповернення витрачених на НДДКР коштів зумовлює низьку активність банків та інших фінансових установ у фінансуванні інноваційної діяльності і, як наслідок, відсутність коштів у підприємств на реалізацію інноваційних проектів. Кредити Державної інноваційної компанії для більшості інноваційних підприємств є недоступними через високі відсоткові ставки.

В Україні відсутнє венчурне фінансування підприємництва, діючі венчурні фонди спрямовують свої ресурси головним чином на фінансове забезпечення традиційних інвестиційних проектів і уникають фінансування перспективних технологій. З 2007 року розпочато створення мережі Регіональних інноваційних центрів. Але дані центри виконують переважно інформаційно-консультаційні функції і не мають в своєму розпорядженні коштів для здійснення венчурних інвестицій.

Нерозвиненість інноваційної інфраструктури та низька її якість зумовлюють високі витрати, пов'язані з пошуком інформації про інноваційні розробки та партнерів у сфері комерціалізації технологій і винаходів, захистом прав інтелектуальної власності, несумлінною конкуренцією у цій сфері. Зростають міжрегіональні диспропорції у розміщенні інституційної інфраструктури інноваційної діяльності.

Як наслідок, знижується престижність інтелектуальної праці через значні затрати часу на НДДКР та відсутність адекватного матеріального заохочення. Незважаючи на високу оцінку якісного складу працівників сфери науки в Україні, відбувається прогресуюче скорочення наукового потенціалу у галузях природничих та технічних наук через внутрішню та зовнішню міграцію кадрів. Частка осіб, зайнятих дослідженнями і розробками в Україні, становить приблизно 0,6% від загальної кількості зайнятих при середньому значенні цього показника для країн ЄС – 1,2%.

Основні природні факторні переваги економічного зростання України, які зумовлюють розвиток сировинних галузей промисловості, близькі до вичерпання, що в перспективі загрожує втратою конкурентних позицій національної економіки, особливо у зв'язку із вступом до СОТ та запровадженням розширеної зони вільної торгівлі з ЄС. В економіці спостерігається відрив інтелектуального потенціалу від інноваційної діяльності та низький рівень впровадження результатів НДДКР. Так, при незначній кількості підприємств, які впроваджують інновації, нестабільності обсягів реалізованої інноваційної продукції, позитивною є динаміка кількості поданих заявок на видачу охоронних документів, що свідчить про наявність інтелектуального потенціалу та недостатню його реалізацію, слабку комерціалізацію науково-технічних розробок, у тому числі і на світовому ринку. Так, 357 вітчизняних підприємств у 2007 році реалізували інноваційну продукцію за межі України, її обсяг склав 36,5% від усієї кількості реалізованої інноваційної продукції.

Загалом на інноваційну діяльність впливає досить багато чинників, які як перешкоджають, так і сприяють її розвитку. Всі ці чинники можна розподілити на організаційно-економічні, фінансово-кредитні, політико-правові, управлінські та соціально-психологічні.

До організаційно-економічних чинників, що створюють проблеми на шляху інноваційного розвитку економіки України, відносяться: нерозвиненість ринку, дефіцитність товарів, нестача інвестиційних ресурсів для фінансування інноваційних розробок і проектів, відсталість матеріальної і науково-технічної бази, відсутність резервних потужностей, домінування спрямованості економічних інтересів підприємця на поточне виробництво.

До основних фінансово-кредитних чинників, що заважають розвитку інноваційної діяльності, належать: недоступність фінансових ресурсів, недосконалість системи оподаткування інноваційної діяльності, існуючі високі відрахування з фонду оплати праці.

Основними політико-правовими чинниками, які справляють негативний вплив на розвиток інноваційного підприємництва є: мінливість і нестабільність вітчизняної законодавчої бази, існування обмежень з боку податкового, патентно-ліцензійного законодавства, блокування дії деяких статей Законів України «Про інноваційну діяльність», «Про оподаткування прибутку підприємств».

Управлінськими чинниками, які негативно впливають на розвиток інноваційної діяльності в нашій країні є: недосконала структура управління, переважання вертикальних потоків інформації, орієнтація виробників лише на вже існуючі ринки і короткострокову окупність інвестицій, неузгодженість інтересів учасників інноваційних процесів.

Нарешті, соціально-психологічними чинниками, що перешкоджають підвищенню активності інноваційного підприємництва, є: острах і опір змінам, що можуть спричинити негативні наслідки для колективу підприємства, небажання змінювати існуючі способи діяльності, робочі місця, поведінку і традиції, боязнь невизначеності, невдач.

Посилення значення науково-технічних, а саме інноваційних складових господарського зростання як чинників якісного вдосконалення суспільного виробництва відповідно до визначальних тенденцій світового економічного розвитку є основою здійснення в Україні економічних реформ та побудови якісно нової економічної системи.

З огляду на важливість ролі держави у створенні сприятливого інституційного середовища для активізації інноваційної діяльності малих і середніх підприємств в Україні необхідно реалізувати комплекс дієвих заходів, зокрема:

- забезпечення фінансування інноваційного процесу, збільшення частки фінансування витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи;

- розроблення та реалізація системи заходів з активізації інвестиційної діяльності комерційних банків, їх зацікавлення у довгостроковому кредитуванні, а також застосування поряд з кредитами нетрадиційних способів фінансування інноваційних проектів – франчайзингу, лізингу, факторингу та форфейтингу, що створить необхідні умови для переміщення доходів з низькотехнологічних сегментів економіки у високотехнологічні та сприятиме переходу до моделі інноваційного розвитку;

- збільшення потоків іноземних інвестицій у вітчизняні інноваційні процеси;

- формування належного правового середовища для розвитку інноваційної та науково-технічної діяльності, підвищення мотивації підприємця до високопродуктивної і високоякісної діяльності через вдосконалення системи економічного стимулювання шляхом внесення змін до податкового, митного законодавства, прийняття Закону про корпорації;

- розробка і впровадження урядової програми, яка забезпечить додаткове фінансування з державного бюджету витрат авторів на патентування науково-технічних розробок;

- сприяння розвитку високорозвиненого фондового ринку, венчурного підприємництва, загалом інвестиційно-фінансового сектора економіки; забезпечення державної підтримки інноваційного підприємництва через створення венчурних фондів, капітал яких на 30-40% формуватиметься за участю держави;

- удосконалення системи захисту прав інтелектуальної власності через узгодження вітчизняної нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності з міжнародними стандартами;

- сприяння розвитку малих та середніх вітчизняних інноваційних підприємств, що забезпечить поширення інноваційного підприємництва, розгортання в його середовищі економічної конкуренції;

- забезпечення розвитку інноваційної інфраструктури, створення регіональних інноваційних центрів;

- розроблення системи експертизи імпортованих технологій за чіткими критеріями; запровадження санкцій для підприємств, які використовують імпортні технології, що погіршують стан довкілля, особливо, якщо є вітчизняні аналоги з нижчим рівнем небезпеки для навколишнього середовища;

- формування інноваційної культури суспільства: підтримка наукових видавництв, наукових та науково-популярних видань, розширення освітніх програм, підвищення рівня навчального і наукового процесу тощо.

Список використаної літератури:

1. Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні: Національна доповідь / К.О. Ващенко, З.С. Варналій, В.Є. Воротін, В.М. Геєць, Е.М., Кужель О. В., Лібанова та ін. – К., Держкомпідприємництво, 2008. – 226 с.





Реферат на тему: Інвестиційна та інноваційна активність підприємництва. Сучасний розвиток підприємництва в Україні (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.