Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Підприємництво

Динаміка підприємництва та його внесок в національну економіку України. Сучасний розвиток підприємництва в Україні (реферат)

Зміст

1. Типологізація суб'єктів підприємництва в Україні

2. Кількісні та якісні показники розвитку підприємництва

3.Проблемні аспекти розвитку підприємництва в Україні

 
 
 
1. Типологізація суб'єктів підприємництва в Україні

Законодавством України визначено, що підприємництво – це господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку. Підприємництво є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю.

Суттєвим національним досягненням є створення сучасних передумов розвитку підприємництва в умовах ринку. Тобто, законодавством України не передбачено жодних обмежень підприємництва певними видами економічної діяльності. Натомість зазначено, що правове регулювання господарських відносин здійснюється з урахуванням суспільного поділу праці, що реально сформувався, та об'єктивно існуючих галузей економіки (усіх видів економічної діяльності).

Не передбачено і обмежень щодо організаційно-правових форм суб'єктів підприємництва, якими можуть виступати як юридичні особи, так і фізичні особи-підприємці, що пройшли державну реєстрацію. Юридичні особи можуть виступати у формі будь-яких видів підприємницьких товариств та підприємств різних форм власності, результатом діяльності яких є матеріальний продукт, нефінансові та фінансові послуги.

В українській практиці об'єктом статистики підприємств є підприємницька діяльність суб'єктів господарювання усіх видів економічної діяльності та організаційно-правових форм. Центральною одиницею статистичного спостереження є підприємство, що створене і функціонує передусім для отримання прибутку. Некомерційні товариства, які здійснюють комерційну діяльність, належать до підприємств за умови, якщо питома вага їх доходу від реалізації комерційного продукту становить не менше п'ятдесяти відсотків усього валового доходу.

Відповідно до ролі в національній економіці та масштабів діяльності розрізняють малі, середні та великі підприємства. У законодавчому полі України особлива увага приділена малим підприємствам та фізичним особам - підприємцям через їх особливу роль у становленні сучасної моделі економіки.

До останнього часу відповідно до Господарського кодексу України (від 16.01.2003 № 436-IV із змінами та доповненнями) нормою, що визначала категорію малого підприємства був наступний критерій: юридична особа, у якої середньооблікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує п'ятдесят осіб, а обсяг валового доходу – суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом НБУ.

Зростаючі масштаби підприємницької діяльності, інфляційні процеси, необхідність адаптації до національних умов міжнародних, і передусім європейських норм щодо регулювання підприємницької діяльності вимагали поступового перегляду критеріїв віднесення підприємств до малих, середніх та великих.

Тому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання підприємницької діяльності» від 18.09.2008 № 523-VI встановлено нові критерії для віднесення підприємств до категорії малих, середніх та великих шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» та Господарського кодексу України, що є одним з кроків по приведенню української класифікації підприємств до рекомендацій ЄС.

На сьогоднішній день суб'єктами малого і середнього бізнесу є фізичні особи, зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності відповідно до Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» та юридичні особи - малі і середні підприємства, визначені відповідно до Господарського кодексу України.

Згідно статті 63 Господарського Кодексу України малими вважаються підприємства, середньооблікова чисельність працюючих яких не перевищує за рік п'ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції – сімдесяти мільйонів гривень. Великими визнаються підприємства, на яких чисельність працюючих перевищує двісті п'ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації перевищує сто мільйонів гривень. Відповідно, усі інші підприємства належать до категорії середніх.

Ці критерії переважно будуть застосовуватись починаючи з 2009 року. Відповідно, кількість малих підприємств з 2009 року суттєво збільшиться (рис. 3.1).


 

Рис. 3.1. Розподіл підприємств в Україні за розмірами

Останніми роками набуває все більшого поширення утворення в Україні груп підприємств, які є продуктом глобалізації та економічної інтеграції, одним з проявів яких є рівень активності саме великого національного бізнесу та його просування за межі країни. За загальносвітовою практикою виділяють три типи груп підприємств:

- транснаціональна група підприємств, тобто група з не менш як двома підприємствами, розташованими у різних країнах;

- група підприємств-резидентів, усі підприємства якої розташовані на одній національній території;

- частина транснаціональної групи підприємств, розташована на національній території.

Група виникає з об'єднання акціонерних товариств, серед яких за різними рівнями ієрархії існують материнські та дочірні підприємства. Тобто, підприємство може бути як незалежним, так і у складі групи підприємств.

Для економістів і статистиків постає питання щодо завершеності формування групи як єдиної економічної одиниці, оскільки внутрішніх рівнів ієрархії може бути досить багато. Актуальним для України є питання неготовності законодавчої бази, яка б забезпечувала нормативне забезпечення організації груп підприємств та інформації про їх діяльність. Законодавче врегулювання цього питання є одним із завдань державної політики на майбутнє.

Підсумовуючи зазначене, можна сказати, що сьогодні в Україні підприємництво є ринковою діяльністю, що здійснюється такими його суб'єктами як:

- фізична особа – підприємець;

- мале підприємство;

- середнє підприємство;

- велике підприємство;

- група підприємств.

Це в цілому відповідає структурі суб'єктів підприємництва у економічно розвинутих країнах, що дає право на порівняння показників його розвитку із показниками розвитку цих країн, аналізу отриманих даних і підготовки пропозицій для подальшого вдосконалення розвитку цієї сфери економіки України.

2. Кількісні та якісні показники розвитку підприємництва

Різні рівні розвитку національних економік визначають різні завдання перед державною політикою щодо розвитку підприємництва, яке виступає у якості одного з головних чинників формування середнього класу, розвитку демократії та побудови громадянського суспільства.

В країнах з перехідною економікою, в першу чергу, завжди вирішуються питання кількісного росту суб'єктів малого підприємництва, зменшення рівня адміністративних бар'єрів та державного втручання у підприємницьку діяльність.

В умовах системної перебудови національної економіки підприємницький сектор виконує свою провідну роль і виступає гарантом стабільності економіки та підвищення рівня життя її громадян. Реальний стан цього сектора підтверджують статистичні дані та стійка тенденція розвитку.

Динаміка загальних темпів приросту суб'єктів підприємництва країни свідчить про те, що починаючи з 1991 року, цей сектор економіки кількісно виріс майже у 12 разів.

Проте, незважаючи на стійку тенденцію до його зростання, абсолютні значення темпів приросту в залежності від періодів є неоднозначними. Так, найбільші темпи приросту загальної кількості суб'єктів підприємництва припадають на 1991 – 1996 роки і дорівнюють в середньому 148% - 191% щорічно. В період з 1996 по 2003 рік включно показники зростання майже однакові: щорічно 114% - 117%. Починаючи з 2004 року, відбуваються стрибкоподібні зміни темпів приросту суб'єктів підприємництва: з 4,7% до 8,4% (2004-2005р.р.) та від 3% у 2006 році до 11% у 2007.

На початок 2008 року загальна кількість суб'єктів підприємництва в Україні дорівнювала понад 2,6 млн. одиниць.

В структурі їх загальної кількості підприємства складають 15,8 %, а фізичні особи-підприємці - 84,2 %.

В структурі підприємств найбільшу частку займають малі – 85,1% (324 тис. одиниць); на середні припадає 14,7% (56 тис. одиниць), а на великі – лише 0,2% (770 підприємств).

З впровадженням нових критеріїв визначення суб'єктів підприємництва відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання підприємницької діяльності» має відбутись перерозподіл у структурі кількості підприємств: зменшення кількості середніх підприємств (до 24,5 тисяч) на користь малих та великих. Їх кількість відповідно становитиме 354,8 тисячі (93,1%) та 1520 підприємств (0,4%) (Додаток А). Тож у структурі підприємств за їх кількістю має ще більш посилиться значимість малих підприємств.

Мале підприємництво, до якого, крім малих підприємств та малих фермерських господарств, належать фізичні особи-підприємці, на сьогодні є локомотивом підприємницького сектора.

Загальна кількість суб'єктів малого підприємництва на початок 2008 року складала 2576,5 тис. одиниць, що на 74% більше у порівнянні з відповідним показником 2001 року (рис. 3.2).

Подпись: тис. одиниць

1480,7

1736,3

1983,1

2077,1

2253,7

2319,1

2576,5

1205,5

1439,9

1667,7

1751,6

1916,6

1976,7

2218

233,6

253,8

272,7

283,4

295,1

307,4

324

41,6

43

42

42,5

42,5

43,2

43,4

0

500

1000

1500

2000

2500

3000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

роки

кількість суб'єктів малого підприємництва, тис. одиниць

кількість фізичних осіб - підприємців, тис. осіб

кількість малих підприємств, тис. одиниць

кількість зареєстрованих селянських (фермерських) господарств, тис. одиниць

Рис. 3.2. Динаміка кількості суб'єктів малого підприємництва в Україні

у 2001-2007 роках

Кількість зареєстрованих малих фермерських (селянських) господарств за період з 2001 року зросла на 4%, а кількість фізичних осіб - підприємців - на 84 %.

На фоні загальних високих темпів збільшення кількості суб'єктів малого підприємництва темпи зростання кількості фізичних осіб-підприємців суттєво випереджали динаміку утворення малих підприємств.

Серед всіх підприємств випереджаюче кількісне зростання є характерним для малих підприємств (проти середніх та великих). Їх кількість порівняно з початком активних ринкових перетворень (1995 рік) збільшилась в 3,4 рази. Причому, до 2007 року в країні зберігалась позитивна тенденція збільшення кількісного показника малих підприємств майже в усіх регіонах України (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Кількість малих підприємств за регіонами України у 2007 році

Показник середньої кількості малих підприємств по Україні у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення у 2007 році становив 70 одиниць (Додаток А, продовження).

Позитивно, що на відміну від першої половини 1990-х років утворення малих підприємств відбувається не в результаті поділу чи реструктуризації діючих підприємств, а шляхом утворення абсолютно нової виробничої одиниці.

За підсумками 2007 року в країні розпочали свою діяльність 16,6 тис. нових малих підприємств, 3,9 тис. середніх і лише – 6 великих. Причому, якщо на початку реформування економіки спостерігалось переважно активне утворення нових торговельних підприємств, то сучасна ситуація характеризується виникненням нових транспортних підприємств, підприємств у сфері операцій з нерухомістю, готельному та ресторанному бізнесі, освіти, охорони здоров'я та інших. Поряд з торгівлею (33,9%) найбільшу питому вагу займають підприємства - суб'єкти підприємницької діяльності з надання послуг в сфері нерухомості, інжинірингу та надання послуг підприємцям (21,4%).

У виробничому секторі (сільське господарство, промисловість та будівництво) зросла частка будівельних підприємств з 11% проти 8% у 2000 році.

Розподіл питомої ваги малих підприємств за основними видами економічної діяльності у 2007 році виглядав таким чином: 32% малих підприємств від їхньої загальної кількості працювали у сфері торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку. Операціями з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям займалися 23,3% малих підприємств. 5,1% підприємств функціонували у сфері транспорту і зв'язку, 3,2% - займались готельним та ресторанним бізнесом; 3,2% - надавали комунальні та індивідуальні послуги, здійснювали діяльність у сфері культури та спорту; 1,4% - здійснювали фінансову діяльність. У сфері охорони здоров'я та надання соціальної допомоги працювало 1,3% малих підприємств, у сфері освіти - 0,6%.

Кількість фізичних осіб - підприємців за галузевим розподілом переважає над кількістю малих підприємств практично у всіх видах економічної діяльності, крім сільськогосподарської.

За видами економічної діяльності найбільшим є внесок фізичних осіб –підприємців у торгівлі (92,1%), діяльності транспорту та зв'язку (90,6), сфері комунальних та індивідуальних послуг (89,8), у сфері охорони здоров'я та соціальної допомоги (77), готельному та ресторанному бізнесі (76,6), промисловості (69,4%).

Вагому соціальну роль підприємництва визначає його здатність до швидкого і масштабного створення нових робочих місць.

За підсумками 2007 року в малому та середньому бізнесі було зайнято майже 10 млн. осіб. Щоправда, впродовж останніх років незначний спад цього показника спостерігається на малих і середніх підприємствах. Кількість зайнятих осіб у фізичних осіб-підприємців, навпаки, помітно зростає: до 8,2% у 2007 році проти 2,8% у 2004.

За даними Держкомстату у 2007 році рівень зайнятості на малих підприємствах України у відсотках до загальної кількості працездатного населення становить 6,0% (рис. 3.4).

Рис. 3.4. Рівень зайнятості на малих підприємствах України

Найвищий рівень зайнятості на малих підприємствах відзначався у місті Києві (14,6%), найнижчий - у Луганській області (4,1%).

У 6 регіонах, зокрема, містах Києві і Севастополі, Київській, Львівській, Одеській, Харківській областях цей показник перевищив середнє значення по країні.

Питома вага малого та середнього бізнесу в загальних обсягах економіки поступово збільшується і на сьогодні цей сектор забезпечує 74,2% обсягу реалізованої продукції.

Узагальнюючи позитивні і негативні сторони розвитку малого та середнього бізнесу в Україні, можна зазначити, що за кількісними оцінками розвиток цього сектору економіки практично відповідає європейським показникам. Це підтверджує показник кількості суб'єктів малого та середнього підприємництва на тисячу населення, який у 2007 році досяг 56,6 одиниць (у Великій Британії - 59, Німеччині - 43, Франції - 42, Португалії - 66, Італії - 72).

Разом з тим, за якісними показниками вітчизняне підприємництво значно відстає від європейського стандарту. І не лише за показником якості самої продукції, але й за його внеском у розвиток економіки, за рівнем продуктивності праці, наявністю економічно доцільних створюваних робочих місць і соціальних гарантій тощо. У 2007 році за темпами зростання продуктивності праці малі підприємства значно відставали від середніх та великих. Великі підприємства збільшили рівень продуктивності на 9,3%, середні – на 4,1%, а малі – лише на 0,6%. В окремих видах економічної діяльності, таких як сільське господарство, транспорт та охорона здоров'я, випереджаючі темпи росту продуктивності праці забезпечували середні підприємства.

Неухильне впровадження у повній мірі засад державної регуляторної політики, встановлення прозорих „правил гри”, усунення бар'єрів для ведення бізнесу та заохочення конкуренції – це оновлений шлях розвитку вітчизняного бізнесу як невід'ємного елементу української економіки.

В той же час, подальший якісний розвиток вітчизняного підприємництва на основі інноваційної моделі можливий лише за умов стабілізації політичної і, як результат, економічної ситуації в державі.

3. Проблемні аспекти розвитку підприємництва в Україні

В умовах системної перебудови економіки України у напрямку її адаптації до ринкових відносин, в яких має домінувати соціальна орієнтація, об'єктивно необхідним є створення трансформаційних механізмів, які б стимулювали суб'єктів господарювання нарощувати обсяги та підвищувати ефективність виробництва, оновлювати виробничу матеріально-технічну базу. Але реалії формування підприємницького ресурсу в українській економіці свідчать, що цей процес натрапляє на ряд істотних перешкод: по-перше, реформи, що проводяться, не завжди відповідають рівневі розвитку підприємництва; по-друге, унаслідок домінування умов трансформаційних процесів в економіці відбувається надмірне збільшення невизначеності підприємницької діяльності; по-третє, недосконалість інституційного середовища підприємництва призводить до негативного обмеження свободи підприємницької діяльності. Всі ці перешкоди стосуються як загального підприємницького середовища, так і, особливо, його невід'ємної складової – сектора малого підприємництва.

Розвиток підприємництва в Україні в перші роки ХХІ століття свідчить про ряд негативних явищ, які накопичилися в його середовищі. Упродовж 2001-2007 років кількість підприємств – суб'єктів підприємницької діяльності стабільно зростала. Щорічні темпи їх росту коливались у межах 4%-7,5% (таблиця 3.1). Майже зупинився процес збільшення кількості збиткових підприємств. Але ці формально-позитивні рухи у розвитку підприємництва нівелюються високою часткою цих збиткових підприємств у загальній їх кількості. Так, упродовж 2000-2007 років кожне третє підприємство залишалося збитковим.

Таблиця 3.1. Фактична кількість прибуткових підприємств у загальній кількості

підприємств СПД в Україні у 2000 – 2007 роках (одиниць)

Показники

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

Кількість підприємств – СПД

- приріст до попереднього року, %

263066

100,0

279275

+ 6,2

300334

+ 7,5

318359

+ 6,0

331122

+ 4,0

344514

+ 4,0

360297

+ 4,6

380789

+ 5,7

Кількість підприємств–СПД, що не реалі-зовували продукцію і не надавали послуги

- приріст до попереднього року, %

54413

100,0

59082

+ 8,5

64184

+ 8,6

71273

+ 11,0

78778

+ 10,5

89846

+14,1

101284

+ 12,7

112538

+ 11,1

Кількість підприємств – СПД, що реалізо-вували продукцію та надавали послуги

- приріст до попереднього року, %

208653

100,0

220193

+ 5,5

236150

+ 7,2

247086

+ 4,6

252344

+ 2,1

254668

+0,9

259013

+ 1,7

268251

+ 3,6

Частка підприємств – СПД, що не реалізовували продукцію та не надавали послуги, у загальній їх кількості

20,7%

21,2%

21,4%

22,4%

23,8%

26,1%

28,1%

29,6%

Частка підприємств, які одержали збиток від звичайної діяльності до оподаткування

37,7%

38,2%

38,8%

37,2%

34,8%

34,2%

33,5%

32,5%

Частка підприємств, які одержали прибуток від звичайної діяльності до оподаткування

62,3%

61,8%

61,2%

62,8%

65,2%

65,8%

66,5%

67,5%

Розраховано за даними Державного комітету статистики України

Це суттєво знижує якісні економічні параметри ефективності підприємницького середовища, до яких, в першу чергу, належать показники фактичної кількості підприємств, що реалізують продукцію та надають послуги і фактичної кількості прибуткових підприємств у їх загальній чисельності. Щодо першого показника: має прояв тенденція до зниження щорічного приросту кількості підприємств, що реалізують продукцію та надають послуги – з 5,5% у 2001 році до 1,7% та 3,6% відповідно у 2006 та 2007 році. В купі з вищезазначеними показниками, це утворює підґрунтя, яке унеможливлює зростання частки прибуткових підприємств.

Незважаючи на щорічне стабільне зростання кількості офіційно зареєстрованих малих підприємств, темпи їх приросту до попереднього року уповільнилися в 1,5 рази (з 7,2% до 5,4% відповідно у 2001 та 2007 роках) при стабільному зростанні кількості малих підприємств, що не реалізовували продукцію та не надавали послуги у звітному році (з 9,1% у 2001 році до 14,0% та 11,1% відповідно у 2005 та 2007 роках). Коливання кривої приросту кількості прибуткових малих підприємств за цей період має тенденцію до зниження. Такі показники стану малого підприємництва не дають підстав для зростання частки прибуткових малих підприємств у загальній їх кількості. Частка прибуткових малих підприємств у період 2001-2007 років коливалась в межах 61,8% - 66,4%, при цьому, найнижчий рівень цього показника припадає на 2002 рік. Частка малих підприємств, що не реалізовували продукцію та не надавали послуги у загальній їх кількості значно зросла. Якщо у 2000 році до таких підприємств належало кожне 4-те мале підприємство, то у 2007 році – майже кожне 3-тє.

Крім того, розвиток цього сектору економіки характеризується низьким рівнем процесів капіталізації, інвестування, інформатизації та інноваційних технологій, які відбуваються як в сегменті малого, так і загального підприємницького середовища.

Лише кожне 4-те підприємство - суб'єкт підприємницької діяльності в цілому по Україні здійснювало валові капітальні інвестиції, а серед малих підприємств - кожне 5-те. З кожних 100 підприємств здійснювали витрати на інформатизацію тільки 12-14 підприємств, а серед малих таких підприємств налічується тільки 8. Лише одне з 274 підприємств (0,37% до загальної кількості суб'єктів підприємницької діяльності) здійснювало витрати на технологічні інновації у 2007 році, а серед малих підприємств цей показник склав одне підприємство з 997 підприємств або 0,1% до загальної кількості малих підприємств в Україні.

Протягом 2000-2007 років щорічна кількість нових створених підприємств знаходилась в межах 25 - 35 тис. підприємств, але динаміка їх фактичного зростання відбувалася під наростаючим тиском зростання кількості ліквідованих підприємств в економіці України у порівнянні з кількістю нових суб'єктів підприємницької діяльності (таблиця 3.2).

Таблиця 3.2. Кількість нових підприємств,

створених в Україні у 2000-2007 роках (одиниць)

Показники

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

Кількість нових підприємств – СПД

31673

24696

27004

28092

25115

25362

28871

34822

Фактичний приріст нових підприємств–СПД

частка до загальної кількості нових СПД,%

29034

91,7

16209

65,6

21059

78,0

18025

64,2

12763

50,8

13392

52,8

15783

54,7

20492

58,8

Кількість ліквідованих підприємств – СПД

- частка до загальної кількості СПД, %

2639

8,3

8487

34,4

5945

22,0

10067

35,8

12352

49,2

11970

47,2

13088

45,3

14330

41,2

Зниження темпів зростання нових підприємств позначається на процесі стабільного зменшення зайнятості на підприємствах, в тому числі і на малих. За період з 2000 по 2007 рік Україна втратила більше 2,2 млн. робочих місць на підприємствах - суб'єктах підприємницької діяльності. При чому, ця втрата відбулася в основному на підприємствах великого та середнього підприємництва, оскільки загальна чисельність найманих працівників на малих підприємствах залишилася у 2007 році майже на рівні 2000 року (відповідно 1674,2 тис. та 1709,8 тис. найманих працівників).

Територіальна структура кількості малих підприємств за регіонами характеризується нерівномірністю їх розподілу. Із загальної кількості малих підприємств, що здійснювали свою діяльність в країні, більше половини припадає на 7 регіонів України (зокрема, у 2007 році м. Київ (19,5% від загальної кількості малих підприємств країни), Донецьку (8,0%), Дніпропетровську (6,7%), Харківську (6,3%), Львівську (5,7%), Одеську (5,3%) області та Автономну Республіку Крим (5,0%)).

З поступовим ростом кількісного показника суб'єктів малого бізнесу продовжує існувати тенденція нерівномірності їх розподілу за регіонами України у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення. Найбільше значення цього показника - 838од. – залишається у столиці, а найнижче – 424 одиниць - у Чернігівській області.

Негативна секторальна дивергенція малого підприємництва має чіткий прояв у показниках його фінансово-господарської діяльності. Стабільне щорічне зростання позитивного фінансового результату від звичайної діяльності, що досягається всіма підприємствами має викривлене віддзеркалення щодо фінансових результатів діяльності серед малих підприємств (таблиця 3.3).

Таблиця 3.3. Основні фінансово-економічні показники діяльності підприємств

у 2003-2007 роках

Показники

2003

2004

2005

2006

2007

Фінансові результати (сальдо) від звичайної діяльності до оподаткування (млн.грн.)*

- всі підприємства – СПД

- малі підприємства – СПД

19643,3

- 1233,6

44578,4

- 1344,1

64370,8

- 529,0

76253,4

249,5

135897,9

- 1846,9

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування (млн..грн.)*

- всі підприємства – СПД

- малі підприємства – СПД

45817,0

4161,2

73694,7

6051,8

89165,1

7066,9

110648,6

10526,2

182994,4

12840,2

Збиток від звичайної діяльності до оподаткування (млн..грн.)*

- всі підприємства – СПД

- малі підприємства – СПД

26173,7

5394,8

29116,3

7395,9

24794,3

7595,9

34395,2

10276,7

47096,5

14687,1

Рівень рентабельності (збитковості) операційної діяльності підприємств (%)

- всі підприємства – СПД

- малі підприємства – СПД

4,3

0,3

6,4

- 0,2

7,0

-0,3

6,6

0,7

6,8

0,9

Рівень рентабельності (збитковості) всієї діяльності підприємств (%)

- всі підприємства – СПД

- малі підприємства – СПД3

0,6

- 3,0

2,6

- 2,3

3,5

- 1,0

3,3

- 0,4

4,4

- 1,3

*Дані наведені з урахуванням банків

Якщо у 2007 році позитивне сальдо від діяльності всіх підприємств - суб'єктів підприємницької діяльності збільшилось майже у 1,8 рази та склало більше 135 млрд. грн., то малі підприємства по цьому показнику «вийшли» на рекордний від'ємний рівень за останні роки. Їхнє від'ємне сальдо склало майже 2 млрд. грн. При аналізі впливу результатів від економічної діяльності малих підприємств в галузевому розрізі на загальне значення цього показника, виникає багато питань щодо підприємницького характеру діяльності малих підприємств взагалі. Серед найбільш потенційно прибуткових видів економічної діяльності, таких як будівництво, яке до початку 2008 року не відчувало кризових процесів, торгівля автомобілями, яка є стабільним джерелом високих прибутків торгових підприємств, оптова торгівля та операції з нерухомим майном – малі підприємства, що займаються цими видами діяльності, у 2007 році мали найбільші від'ємні показники щодо фінансового сальдо. Так у будівництві цей показник серед малих підприємств склав -1162,4 млн. грн., у торгівлі автомобілями – 1071,3 млн. грн., у оптовій торгівлі – 842,6 млн. грн., а серед малих підприємств, що займаються операціями з нерухомим майном – 1209,0 млн. грн. Стабільне щорічне позитивне сальдо мають тільки малі підприємства, що здійснюють фінансову та освітянську діяльність (відповідно 2646,3 млн. грн. та 12,6 млн. грн. у 2007 році).

Це свідчить, про значну тінізацію суб'єктами малого підприємництва результатів (доходів) від економічної діяльності, що штучно занижує реальний показник ВВП держави.

Слабкість матеріальної, технічної, фінансової, менеджерської та кадрової складових діяльності малого підприємництва консолідовано має прояв у низьких показниках рентабельності його діяльності. Рівень рентабельності (збитковості) операційної діяльності малих підприємств за видами економічної діяльності у 2006-2007 році набув позитивного значення (відповідно по роках – 0,7 та 0,9 відсотків), але його рівень до цього показника щодо всіх підприємств – суб'єктів підприємницької діяльності складає 10-13%.

Низьким залишається показник рівня рентабельності (збитковості) всієї діяльності малих підприємств за видами економічної діяльності, розрахований як відношення чистого прибутку (збитку) до усіх витрат діяльності підприємств. Протягом 2003-2007 років він має сталий від'ємний рівень і коливається в межах від – 0,4% до – 3,0%.

Такий стан малого підприємництва свідчить про те, що його економічні агенти не мають у сучасній економіці України ні матеріально-технічних, ні фінансових чинників для активізації інвестиційної і, особливо, інноваційної організації власного підприємства відповідно до світових стандартів. Це підтверджується даними Держкомстату про ситуацію щодо інвестиційно-інноваційних рухів як у загальній системі підприємництва, так і в середовищі його невід'ємної секторальної складової – малого підприємництва.

Кардинально змінити такий підприємницький клімат у сучасній Україні можливо лише при негайному вдосконаленні державної інноваційної промислової політики в напрямку розвитку локомотивних галузей української економіки. Це дасть змогу створити принципово нові умови й для розвитку малого та середнього підприємництва, які будуть орієнтувати діяльність своїх підприємств у контексті сформованого великим підприємництвом технічного, технологічного, управлінського іміджу нової національної економіки, адекватної світовим конкурентним товарним викликам, що створить необхідні підстави для економіки України зробити прогресивний крок у національному еволюційному розвитку.

Список використаної літератури:

1. Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні: Національна доповідь / К.О. Ващенко, З.С. Варналій, В.Є. Воротін, В.М. Геєць, Е.М., Кужель О. В., Лібанова та ін. – К., Держкомпідприємництво, 2008. – 226 с.





Реферат на тему: Динаміка підприємництва та його внесок в національну економіку України. Сучасний розвиток підприємництва в Україні (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.