Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Педагогіка

Викладання естетики у Львівському лісотехнічному інституті в радянські часи з комуністичного погляду (реферат)

Соціальний та науково-технічний прогрес вимагає по-новому зрозуміти й осмислити суть і найважливіші завдання сучасного естетичного виховання студентської молоді технічних вузів.

Кваліфікаційний, інтелектуальний, загальнокультурний рівень працівника все більше визначає технологічний, економічний та соціальний прогрес суспільства.

Нині вже не можна обійтись у виробництві зусиллями одних тільки учених та конструкторів нової техніки, до їхніх зусиль повинна підключитись інтелектуальна енергія інженерів, техніків, організаторів виробництва, якнайширших кіл робітників та службовців.

Дальші успіхи в створенні матеріальних і духовних цінностей суспільства залежать від максимального розвитку здібностей кожної людини. Людина ж реалізує свої здібності перш за все в своїй практичній виробничій діяльності. Професія, спеціалізація виступає як сфера виявлення творчих сил і здібностей особи. І саме цей факт повинен диктувати головні вимоги до сучасної освіти та виховання майбутніх фахівців.

Підготовка спеціалістів, вчив В. І. Ленін, повинна пов'язуватися з вимогами виробництва, з потребами народного господарства. Ця важлива ленінська заповідь у справі навчання й виховання повністю стосується й естетичної підготовки інженерів-спеціалістів. Саме ця ленінська вимога повинна визначати характер та цільову спрямованість курсу марксистсько-ленінської естетики в технічному вузі.

Сучасне естетичне виховання студентів вузів технічного профілю треба розглядати як спеціалізований, науково обгрунтований процес, націлений насамперед на формування естетично підготовлених до своєї майбутньої трудової діяльності спеціалістів.

Що мається на увазі, коли йдеться про естетичну підготовку студентів до майбутньої діяльності? Не стільки оволодіння конкретними знаннями в галузі професійної естетики, скільки розвиток у студентів загальної здатності до творчості за законами естетичної досконалості, тобто естетичне удосконалення всіх сил і здібностей студентів, розвиток культури їхнього мислення як передумови й фундаменту гармонійного, повного, всебічного розвитку особи.

Дійовим засобом такої естетичної підготовки майбутніх інженерів у технічному вузі в радянські часи став курс «Основи марксистсько-ленінської естетики», але за умови деяких суттєвих змін традиційної програми курсу естетики для вищих навчальних закладів.

Відомо, що найважливішим показником сили сучасної економіки є не стільки озброєність виробництва технікою, скільки рівень застосованих на виробництві знань, всіх знань, у тому числі й знань естетичних, які в умовах сучасного виробництва набувають все більшого значення. Технічна естетика стає невід'ємним атрибутом технічного прогресу; без неї неможливо уявити собі сучасне прогресивне виробництво, а тим більше виробництво розвинутого комуністичного суспільства.

Все більшого значення набувало специфічне явище культури XX віку — дизайн, роль якого в процесі гармонізації середовища та інтеграції культури одна з найважливіших, якщо не основна. Естетичні критерії, як відомо, враховуються в державних стандартах продукції.

Отже, сучасний інженер-спеціаліст повинен бути естетично освіченою в питаннях технічної естетики (як теорії дизайну) людиною. Однак це не все. Сучасне виробництво ставить ще вищі вимоги до спеціаліста. Все настійніше воно вимагає виробничих кадрів нового типу: спеціалістів широко ерудованих, динамічних, тобто здатних самостійно й оперативно знаходити найбільш ефективні розв'язання проблем, які виникають у процесі виробництва, компетентно діяти в нових умовах. Науково-технічний прогрес, перетворюючи зміст, характер, динаміку інженерної праці, вимагає від інженера мобільності, оперативності мислення, розвинутої здатності до творчості, пошуку, винахідництва. Саме на формування інженерів-спеціалістів такого типу й повинно бути націлене викладання курсу естетики в технічних вузах.

Наука і техніка розвиваються так швидко, що знання, які студент отримує сьогодні, до часу закінчення ним вузу можуть морально застаріти. Тому все більшого значення набуває здатність людини до свого роду професійного самообновления. Отже, головною метою курсу естетики в технічному вузі має бути найбільш доцільний, досконалий, справді естетичний інтелектуальний розвиток особи студента, формування в нього певного способу мислення, підвищення культури мислення взагалі, — тобто формування здатності самостійно, творчо, сміливо, діалектично мислити.

Крім того, необхідно пам'ятати, що сучасний рівень підготовки спеціалістів, в тому числі й естетичної, значною мірою буде визначати обличчя нашої науки та виробництва через 10—15 років. Сьогоднішні студенти матимуть справу з наукою і технікою наступних п'ятирічок, а у пору своєї інженерної зрілості — розв'язувати проблеми 21 століття. Отже, слід проектувати освіту технічних вузів, в тому числі й естетичну, на майбутнє. Про це йшлося на першій республіканській міжвузівській конференції «Актуальні проблеми естетичного виховання студентської молоді», що відбулася в листопаді 1973 року в Одесі.

З цього випливає одне з важливих завдань курсу естетики в технічному вузі — розкривати перед студентами перспективи розвитку естетики праці, техніки, виробництва взагалі й зокрема в тих галузях, в яких студенти працюватимуть після закінчення вузу.

До того ж треба взяти до уваги, що студент технічного вузу — це в майбутньому не тільки інженер-спеціаліст, а й інженер-організатор. Він керуватиме людьми, від нього багато в чому залежатиме так званий «морально-естетичний клімат» на виробництві. Це вимагає ознайомлення студентів з питаннями естетики трудових взаємостосунків на виробництві, з питаннями естетики поведінки взагалі.

Все це не може не привести до висновку, що найважливіше практичне завдання курсу естетики в технічному вузі — підготувати студентів до майбутньої активної свідомої участі в здійсненні ідей технічної естетики на виробництві.

Саме так треба ставити цю справу: вивчення курсу естетики в технічному вузі має своєю метою перш за все майбутню практичну діяльність студентів. У процесі викладання курсу знання з естетики у студентів мають перетворитися на особисті переконання, які характеризуються насамперед ціннісним ставленням до знань. У майбутній практичній діяльності людини ці знання-переконання виконують функцію ідеологічної та методологічної орієнтації.

Головне завдання викладача естетики в технічному вузі — збудити у студентів потребу в естетичному перетворенні змісту та умов праці, сформувати в них переконання в необхідності естетичної досконалості відносин між людьми на виробництві, сприяти формуванню у студентів певних виробничо-естетичних смаків, поглядів. Все це в свою чергу сприятиме формуванню у студента естетичного ставлення до праці взагалі й майбутньої інженерної праці зокрема.

Підпорядкування курсу естетики в технічних вузах завданням сучасного промислового виробництва, практиці комуністичного будівництва зробить цей курс практично корисним, соціально значущим. Тому, спеціальна естетична підготовка студента технічного вузу — найважливіша справа в процесі естетичної освіти та виховання студентів взагалі. Без такої підготовки майбутній інженер не зможе стати свідомим активним керівником сучасного і майбутнього виробництва.

Таке розуміння головного завдання курсу марксистсько-ленінської естетики в технічному вузі ні в якій мірі не означає заклик обмежити естетичний розвиток студентів вузів технічного профілю професійною естетичною освітою їх. Адже людина стверджує, реалізує себе не тільки в безпосередньо практичній виробничій діяльності, а й у багатьох інших формах життєдіяльності: в мистецтві, науці, побуті, спорті. Отже, курс естетики в технічному вузі, безумовно, повинен передбачати також і всебічний духовний розвиток майбутнього інженера.

І в тому то й справа, що здійснення в першу чергу професійної спеціальної естетичної освіти та виховання студентів технічних вузів через курс лекцій з марксистсько-ленінської естетики не тільки не знімає завдання загального (непрофесійного) естетичного розвитку їх, а, навпаки, робить це завдання ще актуальнішим, а розв'язання його — ґрунтовнішим, реальнішим. По-перше, спеціальне професійне естетичне виховання студентів забезпечує гносеологічну базу для дальшого естетичного розвитку їх, виступає як умова і як основа для такого розвитку. Виробничо-естетичні почуття, смаки, погляди, переконання, що формуються в процесі вивчення проблем технічної естетики, створюють і закріплюють практичну основу для дальшого розвитку у студентів всіх форм естетичного пізнання дійсності. Нарешті, спеціальне естетичне виховання закладає основи розвитку загальної (генералізованої) здатності майбутніх інженерів творити за законами естетичної досконалості. А саме ця здатність є серцевиною не тільки майбутньої професійної праці студента, а й усіх інших форм його діяльності: і в сфері мистецтва, і в сфері побуту, в ставленні до природи, до людей.

По-друге, треба не тільки зрозуміти, а, нарешті, практично реалізувати положення про те, що загальний естетичний розвиток особи неможливий без спеціального естетичного її розвитку, без естетичної освіти в галузі її професійної діяльності. Людину, яка естетично неосвічена в питаннях праці, яка не має певних виробничо-естетичних почуттів, смаків, поглядів, не можна назвати естетично вихованою та естетично розвиненою особою — навіть за наявності всіх інших показників високого розвитку її культури. Найважливіший критерій справді естетично розвиненої і вихованої особи — це естетичне ставлення до праці, сама естетична праця її. І це останнє найбільш важливе. Саме діяльність, вчинки людини визначають її людську красу.

Таким чином, естетичний розвиток людини в галузі її професії, спеціальності — найважливіша риса загального естетичного розвитку цієї людини. Найважливіша, проте, не єдина. Як не можна назвати естетично розвиненою та вихованою людину, естетично неосвічену в питаннях праці, у якої нема потреби і вміння творити красу своїми руками, так само не можна назвати естетично вихованою і людину, яка неосвічена в питаннях естетики мистецтва, естетики побуту, естетики поведінки тощо.

Людина стверджує себе перш за все в безпосередньо практичній виробничій діяльності; але також і в інших видах людської діяльності, насамперед у мистецтві. І не тільки в процесі художньої творчості як специфічної діяльності за законами краси, а й у процесі естетичного сприймання творів мистецтва — теж як специфічної естетичної діяльності.

Ми добре знаємо, яким могутнім засобом естетичного розвитку людини є мистецтво; воно не тільки збагачує життя, дає людині естетичну насолоду, а й формує її творчі евристичні здібності, підвищує творчий потенціал, розвиває та вдосконалює її вміння творити за законами краси.

Однак не треба забувати, особливо викладачам естетики, що мистецтво як дуже сильний засіб емоційного впливу може робити все: і облагороджувати людину, і розбещувати її, і виховувати людину в дусі передових прогресивних поглядів, і сіяти ідеї людиноненависництва, садизму, цинізму, расизму. Тому найголовніше завдання викладача курсу естетики — озброєння студентської молоді необхідними найважливішими критеріями ставлення до продукції мистецтва будь-якого роду. Викладачу естетики передусім слід ретельно відібрати з програми для розгляду на лекціях такі питання з естетики мистецтва, які мають найважливіше значення — з точки зору дійовості їх в естетичному вихованні студентської молоді. Виклад тем, присвячених естетиці мистецтва, за своїм характером повинен бути не стільки теоретико-освітницький, скільки практично цілеспрямований. Викладання матеріалу з естетики мистецтва повинно головним чином сприяти формуванню та розвитку у студентів здатності до повноцінного естетичного сприймання творів мистецтва. Саме в цьому слід вбачати друге головне завдання курсу естетики в технічному вузі. Естетичне сприймання художніх творів нерозривно пов'язано з духовно-естетичним розвитком людини, з формуванням її естетичної свідомості. Воно розвиває в людині здатність уявляти, а це, в свою чергу, забезпечує духовну активність особи і розвиває її творчу силу в будь-якій сфері діяльності. Отже, естетичне сприймання творів мистецтва — не кінцева мета і не кінцевий результат, а початок та імпульс до творчої, як предметно-практичної, так і багатогранної духовної, діяльності людини.

Тому викладач повинен переконати студентів у тому, що сила впливу творів мистецтва залежить не тільки від самих творів: їхнього ідейного змісту, художніх якостей, правдивості та глибини відображення дійсності, а й від здатності людини до повноцінного естетичного сприймання цих творів; що для повного глибокого розуміння мистецтва, отже й для повної насолоди від нього, треба бути людиною художньо освіченою, а це вимагає серйозного глибокого вивчення мистецтва — його історії, теорії, мови окремих видів мистецтва; що спілкування з мистецтвом, його студіювання — це обов'язок кожної людини перед собою і перед суспільством.

Успішне розв'язання цього завдання курсу естетики в технічному вузі, так як і першого головного завдання курсу (здійснення професійної естетичної освіти), робить цей курс дійовим, соціально значущим фактором естетичного розвитку студентської молоді.

Саме на розв'язання цих, зазначених вище, головних завдань естетичної освіти студентства націлено викладання курсу «Основи марксистсько-ленінської естетики» у Львівському лісотехнічному інституті.

Головний акцент у курсі лекцій з естетики робився на проблемах професійної технічної естетики: естетики праці, зокрема інженерної праці в галузі лісової та деревообробної промисловості та лісового господарства, естетики техніки, особливо лісопромислової техніки, естетизації виробничого середовища, дизайну.

У вступній лекції викладачі намагалися довести студентам об'єктивну необхідність естетичного розвитку людини в радянський час — час науково-технічного прогресу, показати взаємозалежність духовного розвитку людини і дальшого прогресу виробництва, переконати студентів у тому, що будь-яка праця даватиме найбільший ефект, коли вона не безстороння, а позначена яскравою творчою індивідуальністю. Розкриваючи поняття гармонійно розвиненої особи, викладачі підкреслювали, що саме всебічний розвиток людини, розквіт особи, її щастя, багатство всіх її почуттів — це і є головна мета будівництва комунізму.

На першій лекції йшлося також про важливість активно творчого, розумно діючого і одночасно дбайливо родинного, відповідального ставлення до природного світу, який є не тільки об'єктом нашої практичної господарської діяльності, не тільки джерелом та основою життя на Землі, а й засобом задоволення естетичних потреб людини і удосконалення її душі. Таким чином, природа розглядається як фактор, що обумовлює естетичний розвиток людини.

В лекціях з естетики праці, розкриваючи естетичний зміст людської праці взагалі і інженерної — зокрема, ми з'ясовуємо питання про роль праці у виникненні та розвитку естетичного почуття, яке стало зворотньо впливати на трудові процеси людини і, розвиваючись далі, одухотворяло собою працю, сповнювало її новим змістом. При цьому підкреслено, що, створюючи засоби праці, удосконалюючи та пристосовуючи їх до своїх потреб, люди саме в процесі праці виробляли розуміння краси як міри, пов'язуючи прекрасне з корисним, з усім тим, що упорядковує навколишню дійсність, полегшує працю та підвищує її результати.

Розглядаючи поняття міри як єдності якості та кількості, як відповідності форми змісту речі, тобто її функції, ми підводимо студентів до розуміння праці як творчості за законами краси, які виявляються в процесі праці саме через міру.

Значну увагу в лекціях з естетики праці приділено положенню про зв'язок естетичного змісту праці з творчістю та майстерністю людини; підкреслюється, що творча праця в будь-якій галузі діяльності вимагає від людини напруження всіх її сил і здібностей, участі творчої уяви, фантазії, мрії, захоплює людину, стає для неї своєрідною грою фізичних та духовних (інтелектуальних, емоційних) сил, а натомість дарує людині незрівнянне почуття задоволення, радості, насолоди, торжества.

Розкриваючи питання про естетичний зміст створених людською працею виробів, ми особливо підкреслюємо, що, продукт праці, як і сама праця, є засобом відбиття людської сутності та краси, тому що крім матеріальної основи продукт праці містить у собі шматочок волі людини, її таланту, відбиває погляди людини, її розуміння краси, рівень естетичного розвитку; показуємо, що естетичне начало в праці виявляється тим ширше, чим більший простір для вільної творчості дають людині суспільні та матеріальні умови праці, що за науково-технічного прогресу поступово змінюється як характер самої праці, гак і її умови, а це ставить нові вимоги до рівня розвитку мислення сучасного інженера та наукового робітника.

Під таким кутом зору йде розмова й про естетику студентської праці: про необхідність творчого, діяльного пізнання, самостійної розумової творчості, про удосконалення інтелектуальних сил та здібностей студента, розвиток культури його мислення.

При викладанні теми «Естетика виробництва» ми розглядаємо такі питання: естетика виробництва як складова частина науки про управління виробництвом та наукової організації праці; найважливіші аспекти проблеми естетики виробництва (гуманістичний, економічний, техніко-ергономічний); матеріально-технічне середовище — основний напрямок естетизації виробництва; колір, освітлення, боротьба з шумом та вібрацією, функціональна музика, озеленення виробничих інтер'єрів та територій підприємства, «морально-естетичний клімат» на виробництві та інші напрямки естетизації виробництва; естетизація виробництва як один з факторів, що сприяє перетворенню праці із обов'язку на життєву потребу людини. Наголос робимо на основних вимогах виробничої естетики: досконалість техніки щодо її пристосованості до людини, комфортність робочого місця, оптимальні кольори фарбування приміщень та устаткування, досконалість робочого місця щодо зручності освітлення, сприятливий виробничий мікроклімат (оптимальна температура й вологість повітря, боротьба з його загазованістю) тощо. Особливо підкреслюємо, що оскільки головна сила на виробництві — людина, то будь-який елемент виробничого середовища повинен в першу чергу задовольняти потреби людини і що ця вимога— об'єктивна необхідність, викликана і деякими наслідками науково-технічного прогресу. Збільшення потоку та швидкості інформації, яку отримує й переробляє людина, ускладнення, інтенсифікація різного роду робіт, ускладнення механізмів та машин, якими управляє людина, спричиняються до збільшення нервово-психічного напруження людини в процесі роботи, через це її організм ставить підвищені вимоги як до техніки, яку вона обслуговує, так і до умов виробничого середовища. Підкреслюючи гуманістичну спрямованість виробничої естетики, ми намагаємося підвести студентів до висновку, що кінцева мета естетики виробництва — це створення найбільш сприятливих для людини умов праці як важливого фактору, що сприяє перетворенню праці із обов'язку на першу життєву потребу людини і створенню умов для формування гармонійної людини як соціальної особи і як біологічної істоти.

Значну увагу ми приділяємо естетиці трудових взаємостосунків — проблемі, яка своєю актуальністю стає в наш час у рівень з найважливішими техніко-економічними проблемами.

Велике місце в курсі лекцій відводиться проблемам дизайну. Дизайн розглядається як вид специфічної естетичної діяльності людини в галузі матеріального виробництва, як діяльність у сфері художнього проектування об'єктів речового середовища, яке безпосередньо оточує людину: від предметів побутового ужитку до знарядь виробництва, від кишенькових годинників до космічних ракет, від оздоблення житлових приміщень до комплексного обладнання квартир, цехів, промислових підприємств.

Найбільшу увагу ми звертаємо на такі питання: сутність дизайнерського проектування, передумови становлення дизайну в нашій країні, технічна естетика як теорія дизайну, роль дизайну в суспільстві і культурі XX ст.

Розкриваючи сутність дизайнерського проектування (художнього конструювання), ми підкреслюємо, що краса речі насамперед в її органічній будові, в її логічності та доцільності, в гармонійній пропорціональності частин, у відповідності деталей в цілому і між собою; відмічаємо, що вирішальна специфічна особливість дизайнерського проектування виробу — це єдність утилітарного та естетичного, тобто поєднання корисного, функціонального, конструктивного, технологічного, економічного з красою, витонченістю, вишуканістю, виразністю, що ці естетичні властивості виробу не виступають як щось привнесене, зовнішнє, додаткове, а є результатом організації предмету, результатом взаємопогодження його елементів в межах цілого.

Наголошуючи на доцільності як основі найвищої краси виробу, ми вказуємо й на інші фактори, якими визначаються закони краси в техніці, в матеріальному виробництві (традиція, мода, стиль часу, суб'єктивні естетичні смаки дизайнера тощо).

Висвітлюючи питання про передумови становлення індустріального дизайну в нашій країні, ми відмічаємо, що дизайн як складне, комплексне явище, яке містить у собі і соціальний, і економічний, і ергономічний, і технологічний, і художній зміст, є результатом величезних економічних та науково-технічних перетворень сучасного матеріального виробництва, результатом підвищення рівня духовної культури населення країни.

Зміст лекцій з технічної естетики на різних факультетах дещо змінюється залежно від спеціалізації факультетів.

З метою більш глибокого вивчення проблем виробничої естетики ми практикуємо студентські реферативні роботи. Реферати, якщо вони задовольняють певним вимогам, зараховуються студентам замість усного заліку з курсу естетики. Теми рефератів найрізноманітніші, наприклад: «Науково-технічний прогрес та естетичний розвиток людини», «Рішення Комуністичної партії і Радянського уряду з питань лісного господарства і лісної промисловості, охорони природи і захисту лісу», «Естетичне начало в праці в умовах сучасного автоматизованого виробництва», «Естетичний фактор у науковій організації праці», «Промислові вироби як результат творчої діяльності людини», «Економічна ефективність підвищення естетичного рівня виробничого середовища», «Колір у виробничому середовищі», «Естетичні вимоги до освітлення території промислового підприємства».

Кращі реферати виносяться на щорічні інститутські студентські наукові конференції.

Ознайомлення студентів з найважливішими питаннями естетики мистецтва — це наступний необхідний етап естетичної освіти студентів нашого, інституту через курс лекцій з марксистсько-ленінської естетики.

В лекціях з естетики мистецтва ми розглядаємо такі проблеми: мистецтво і дійсність, роль мистецтва в житті та діяльності людини, естетичне сприймання творів мистецтва.

Під час вивчення теми «Мистецтво і дійсність» ми розглядаємо мистецтво як специфічну форму естетичної діяльності, — яка, на відміну від усіх інших форм людської діяльності, спрямована на створення «естетичних предметів», у яких естетичні властивості стають суттєвими, тобто якістю, а окремі види мистецтва — як особливі, найбільш узагальнені форми естетичної творчості. Висвітлюються питання художнього образу як діалектичної єдності відображення і перетворення дійсності, як єдності об'єктивного і суб'єктивного; питання змісту і форми в мистецтві, найважливіших функцій мистецтва — комунікативної, естетичної, пізнавальної, ідейно-виховної.

Найбільшу увагу в лекціях з естетики мистецтва ми приділяємо проблемі естетичного сприймання творів мистецтва.

Естетичне сприймання творів мистецтва розглядаємо як специфічну естетичну, активну і творчу за своїм характером, діяльність, спрямовану на «прочитання» образної поетичної думки художника, тобто на осягання естетичної інформації, вкладеної художником у твір.

З питань естетики мистецтва студенти також пишуть реферати, наприклад: «Знання мови мистецтва — необхідна умова естетичного сприймання його творів», «Як я розумію фільм...» (за вибором студента), «Активний творчий характер естетичного сприймання творів мистецтва», «Що означає бути художньо освіченою людиною», «Роль мистецтва в боротьбі ідей», «Що дає людині справді естетичне сприймання творів мистецтва?» та ін.

У позанавчальний час ми влаштовуємо тематичні екскурсії до картинної галереї міста, де обговорюємо окремі видатні твори.

По закінченні курсу лекцій ми проводимо залік, обов'язковим елементом якого є самостійна естетична оцінка (критичний аналіз) студентами виробничих умов праці на конкретному підприємстві, окремих засобів транспорту, умов побуту, людських вчинків — з точки зору естетичних вимог; естетична оцінка будь-якого художнього твору — кінофільму, телевистави, роману, художньої фотографії.

Для того щоб виявити ставлення студентів до курсу естетики, в 1975 році було проведено конкретно-соціологічне дослідження. Результати його підтвердили безумовну практичну користь курсу естетики для загального розвитку студентів, для їхньої діяльності на виробництві, показали також необхідність збільшити кількість годин на викладання естетики.

Викладені міркування не вичерпують, природно, всієї проблеми естетичного виховання та завдань курсу марксистсько-ленінської естетики в технічному вузі.

Ми впевнені, що курс «Основи марксистсько-ленінської естетики» в технічному (і не тільки в технічному) вузі може стати дійовим засобом сучасного, естетичного виховання студентської молоді — якщо пам'ятати, що вивчення естетики має своєю метою, насамперед, майбутню практичну діяльність студента і що найголовніше завдання цього курсу — «є вивчення естетики як такої, а виховання студентів у дусі марксистсько-ленінської естетики, в дусі естетичного ідеалу комунізму.

Використана література:

Естетичне виховання у вищих навчальних закладах / Авт. кол.: І.А.Зязюн та ін.; Редкол.: В.Ф.Передерій (відп. ред.), В.О.Кудін … І.А.Зязюн та ін. – К.: Вища шк., 1976. – 207 с.





Реферат на тему: Викладання естетики у Львівському лісотехнічному інституті в радянські часи з комуністичного погляду (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.